Тимчасова навчальна програма з дисципліни бухгалтерський облік та статистика для студентів денної І заочної форми навчання спеціальності 130102 "Агрономія"

Вид материала

Документы

Содержание Тема 5. Кореляційний аналіз. Індекси Земельний фонд України Земельний кадастр Посівна площа сільськогосподарських культур Облікові категорії посівних площ Контрольні питання Список рекомендованої літератури

Подобный материал:

• Робоча навчальна програма з дисципліни "статистика" для студентів спеціальності "Облік, 432.81kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни "Вища освіта І Болонський процес" для студентів, 406.21kb.
• Навчавчальна програма курсу «історія україни» для студентів денної (заочної) форми, 213.67kb.
• Іуправління Кафедра "Облік І аудит", 310.08kb.
• Навчальна програма курсу для студентів спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство, 465.09kb.
• Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 574.82kb.
• Науково методичне видання, 160.21kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи Для студентів денної І заочної форми, 516.83kb.
• Сагайдачного Кафедра «Облік І аудит», 141.13kb.
• Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 703.92kb.

Тема 5. Кореляційний аналіз. Індекси

Всі явища, що існують у природі й суспільстві, перебувають у взаємозалежності.

Кореляційний аналіз – це метод кількісної оцінки взаємозалежностей між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явища та процеси.

При кореляційному зв’язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кілька значень результативної ознаки. Кореляційний зв’язок виявляється не в кожному окремому випадку, а при великій кількості спостережень і порівнянні середніх значень взаємозалежних ознак.

За напрямком зв’язок між корелюючими величинами може бути прямим і зворотним.

При прямому зв’язку факторна ознака змінюються в тому самому напрямі, що й результативна, наприклад, зв’язок між рівнем годівлі і продуктивністю худоби, рівнем механізації виробничих процесів і продуктивністю праці.

Якщо із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки із зменшенням факторної ознаки результативна ознака збільшується, то такий зв’язок називають зворотним, наприклад, зв’язок між урожайністю і собівартістю продукції, собівартістю продукції та рентабельністю виробництва, продуктивністю праці та собівартістю продукції.

За формою розрізняють прямолінійний та криволінійний зв’язок.

Прямолінійний кореляційний зв’язок характеризується рівномірним збільшенням або зменшенням результативної ознаки під впливом відповідної зміни факторної ознаки. Тому його визначають за рівнянням прямої лінії.

При криволінійному кореляційному зв’язку рівним змінам середніх значень факторної ознаки відповідають нерівні зміни середніх значень результативної ознаки. Аналогічно криволінійний зв’язок визначають за рівнянням кривої лінії (парабола, гіпербола).

Залежно від кількості досліджуваних ознак розрізняють парну (просту) та множинну кореляцію. При парній кореляції аналізують зв’язок між факторною та результативною ознаками, при множинній кореляції – залежність між результативної ознаки від двох та більше факторних ознак.

Кількісним показником щільності прямолінійного зв’язку результату з одним фактором є коефіцієнт кореляції, який обчислюють за формулою:

,

де r – лінійний коефіцієнт кореляції;

σ_х – середнє квадратичне відхилення факторної ознаки;

_у – середнє квадратичне відхилення результативної ознаки.

Чим ближче наближений цей коефіцієнт до 1, тим щільніший зв’язок між результативною та факторною ознакою, і навпаки, чим ближче наближений коефіцієнт кореляції до 0, тим менший зв’язок між результативною та факторною ознакою.

При парній залежності коефіцієнт кореляції коливається від 0 до +1 при прямому зв'язку і від 0 до —1 — при оберненому зв'язку. Якщо r < 0,3, зв'язку немає, якщо r = 0,3—0,5 — зв'язок слабкий, якщо r = 0,5 — 0,7 —зв'язок середній і якщо r > 0,7 — зв'язок тісний.

Індекс ― це відносна величина, яка показує в скільки разів рівень вивчаючого явища в даних умовах відрізняється від рівня того ж явища в інших умовах.

Відмінності умов може проявлятися в часі (індекси динаміки), в просторі (територіальні індекси). Індекси та планові індекси використовуються не тільки для співставлення рівнів, але, головним чином, для визначення причин, які приводять до зміни абсолютні значення вивчаючих рівнів.

Залежно від об'єкта дослідження розрізняють індекси об'ємних і якісних показників.

За ступенем охоплення досліджуваного явища індекси поділяють на індивідуальні, групові і загальні.

При обчисленні індексів розрізняють базисний та звітний періоди. Базисним називається період, з рівнем якого проводять порівняння (позначають символом "0"), а звітним ― період, рівні якого порівнюються (позначають символом "1").

Індекс обчислюють як відношення даних звітного періоду до даних базисного періоду і визначають у коефіцієнтах і процентах.

З
агальні індекси складаються з індексованої величини і сумірника індексу. Індексованою величиною називається величина, зміна якої вивчається за допомогою даного індексу. Певні види індексів дістають свою назву за допомогою даного індексу. Наприклад, в індексі цін індексованою величиною є ціна:


д
е p₁ , p₀ – ціна реалізації одиниці продукції відповідно у звітному і базисному періоді.

Сумірником індексу називається, величина за допомогою якої різнорідні елементи сукупності можна довести до сумірного вигляду. Наприклад, при обчисленні загального індексу цін сумірником буде кількість проданих одиниць окремих видів товарів.

Загальний індекс цін:


де q₁ - обсяг реалізації окремих видів продукції у звітному періоді.

Тема 6. Статистика рослинництва

В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє стати­стика.

Завдання статистики рослинництва:

1. визначення розмі­рів земельного фонду і розподілу його по землевласниках, землекори­стувачах і видах угідь;
   
2. порівняльна оцінка якості земель;
   
3. облік розмірів посівних площ сільськогосподарських культур і їх сортового складу;
   
4. визначення площ, валових зборів, урожайності культур та оцінка процесу відтворення багаторічних насаджень;
   
5. встановлення обсягів, якості і економічної ефективності впровадження агротехніч­них заходів;
   
6. своєчасний і точний облік розмірів урожаю та урожай­ності сільськогосподарських культур;
   
7. визначення втрат при збиран­ні і реалізації урожаю та можливостей їх ліквідації.
   

Важливими зав­даннями статистики є також контроль за збереженням і раціональним використанням земельних ресурсів, дослідження впливу природних і економічних факторів на результати виробництва, виявлення неви­користаних резервів, вивчення передового досвіду.

Для характеристики стану і розвитку рослинництва статистика використовує систему об'єктивних показників, які характеризують:

- розміри, структуру, динаміку посівних площ сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;

- обсяги і структуру валового збору площ сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, рівень їх врожайності, а також зміну цих показників у часі та просторі;

- обсяги, строки та якість проведення різних агротехнічних заходів.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (у тому числі й землі під водою) незалежно від цільового призначення та господарського використання.

Відповідно до цільового призначення всі земельні ресурси поділя­ють на:

1. землі сільськогосподарського призначення;
   
2. землі населе­них пунктів;
   
3. землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого при­значення;
   
4. землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
   
5. землі лісового фонду;
   
6. землі водного фонду;
   
7. землі запасу.
   

Земельні угіддя — це ді­лянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання, їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських належать угіддя, які придатні і викори­стовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження.

До несільськогосподарських угідь належать землі під лісом, деревно-чагарникові насадження (у тому числі полезахисні лісові смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання в сільському господарстві.

Земельний кадастр — це систематизована сукупність даних про природні властивості земель, їх правовий і гос­подарський стан. Складовими частинами земельного кадастру є кількісний облік (реєстрація) земель по землевласниках, землекористувачах та видах угідь, якісний облік земель, бонітування ґрунтів і економічна оцінка землі.

Система показників ефективності використання землі:

1. показник, використання земельного фонду;
   
2. по­казник використання сільськогосподарських угідь;
   
3. показник використан­ня ріллі.
   

Для характеристики економічної ефективності використання землі визначають показники виходу продукції з одиниці земельної площі.

Посівна площа сільськогосподарських культур – це частина ріллі або інших розораних угідь, зайнята посівом однієї або кількох сільськогосподарських культур.

Облікові категорії посівних площ:

Засіяна площа — це площа, на якій було висіяне насін­ня сільськогосподарських культур.

Весняна продуктивна площа — площа, яка фактично зайнята під посівами до часу закінчення сівби ярих культур.

Площа, зайнята під посів — це фізична засіяна площа до мо­менту закінчення сівби ярих культур. Вона встановлюється тільки як посівна площа на ріллі і враховується для характеристики сту­пеня використання ріллі. Визначається шляхом додавання до вес­няної продуктивної площі посівів на зелене добриво і непересіяної частини озимих, що загинули в осінньо-зимовий період.

Збиральна площа — це площа, на якій у поточному році по­винні бути організовані збиральні роботи.

Фактично зібрана площа — площа, на якій проведені збира­льні роботи, її розмір визначається відніманням від збиральної площі ділянок, на яких врожай залишився незібраним через не­сприятливі кліматичні умови, господарсько-організаційні га інші причини, і площ, що призначалися до збирання, але були використані для випасу тварин або на зелене добриво.

Під валовим збором сільськогосподарських культур, або урожаєм, у статистиці прийнято розуміти загальний розмір продукції в натуральному виразі, зібраної з основних, повторних і рядних посівів, площі багаторічних насаджень та інших сільськогосподарських угідь.

Під врожайністю сільськогосподарських культур розуміють середній розмір певної продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури. Врожайність у статистиці вимірюють у центнерах з гектара (ц/га) або з І м² закритого ґрунту.

Врожайність = Валовий збір : Посівна площа

Показники врожаю і врожайності:

Видовий урожай і врожайність — це розміри врожаю і врожайності, що форму­ються на різних стадіях розвитку рослин, які передують стадії повної стиглості, і визначаються за станом розвитку рослин на визначені моменти, іноді з урахуванням метеорологічних умов і стану ґрунту.

Врожай і врожайність на корені перед початком збирання — це фактично вирощений, але ще не зібраний врожай.

Фактичний урожай — це фактично зібраний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур.

Фактична врожайність сільськогосподарських культур (фак­тичний збір з 1 га) визначається діленням фактичного валового збору з основних, повторних і міжрядних посівів на фактично зі­брану площу.

Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції.

Для того щоб визначити втрати урожаю під час збирання, на зібра­ну площу рівномірно у шаховому порядку накладають залежно від розміру поля 15—25 квадратних метрівок. Розділивши масу зерна, зібраного з накладених метрівок, на їх кількість, визначають середні втрати зерна з 1 м². Після цього здійснюють перерахунок втрат на 1 га і на всю зібрану площу.

Втрати зерна внаслідок неповного вимолочування визначають за допомогою повторного вибіркового обмолочування скошеної маси.

Втрати цукрових буряків і картоплі зумовлені в основному непов­ним викопуванням коренів та бульб, їх визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2 х 2 м (або 3 х 3 м).

Під час аналізу даних про урожай і урожайність оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динамі­ку урожайності, а також вивчають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору і урожай­ності, застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогос­подарських культурах, індексний метод — при аналізі виконання плану по групі однорідних культур.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Предмет і метод статистики.
   
2. Основні категорії статистики.
   
3. Основні етапи статистичного дослідження.
   
4. Статистичне спостереження: поняття, види, форми.
   
5. Поняття про зведення і групування статистичних даних.
   
6. Види статистичних групувань.
   
7. Визначення кількості груп і величини інтервалів.
   

Вторинне групування.

8. Статистичні таблиці.
   
9. Поняття про середні величини.
   

Види середніх величин і способи їх обчислення.

10. Поняття про показники варіації і способи їх обчислення.
    
11. Поняття про кореляційний аналіз.
    
12. Прямолінійна і криволінійна кореляція.
    
13. Парна і множинна кореляція.
    
14. Щільність зв’язку між ознаками.
    

Коефіцієнт кореляції і детермінації.

15. Поняття про ряди динаміки та їх види.
    
16. Показники рядів динаміки і способи їх обчислення.
    
17. Поняття статистичних індексів та їх види.
    
18. Завдання системи показників статистики тваринництва.
    
19. Показники відтворення стада.
    
20. Показники структури за видами тварин. Показники щільності, розміщення і динаміки поголів’я худоби.
    
21. Система показників зоотехнічних заходів.
    
22. Показники продукції тваринництва і продуктивності тварин.
    
23. Економіко-статистичний аналіз даних про тваринництво.
    
24. Статистичний аналіз основних засобів.
    
25. Статистичний аналіз продуктивності праці.
    
26. Статистичний аналіз собівартості та рентабельності виробництва.
    

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бухгалтерський облік

1. Азаренкова Г.М. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / Г.М. Азаренкова, Н.М. Самородова. – К.: Знання, 2004. – 415 с.
   
2. Білоусько В.С. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник для студ. вузів / В.С. Білоусько, М.І. Бєлєнкова. – К.: Мета, 2002. – 240 с.
   
3. Бухгалтерський облік в Україні: Навчальний посібник / Ред. Р.Л. Хом’як, Ред. В.І. Лемішовський; Національний університет “Львівська політехніка” Інститут післядипломної освіти Інститут економіки і менеджменту. – 4-е вид., перероб. і доп. – Львів: Інтелект-Захід, 2005. – 1072 с.
   
4. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. – 2-ге вид., перероб і допов. / М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.; За ред. проф. М.Ф. Огійчука. – К.: Вища освіта, 2003 – 800 с.
   
5. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Навчальний посібник / Ред. Бутинець Ф.Ф., Ред. М.М. Коцюпатрий. - Житомир: ПП. “Рута”, 2003. – 512 с.
   
6. Верига Ю.А. Звітність підприємств: Навчальний посібник / Ю.А. Верига, Д.М. Фесенко, З.М. Левченко, В.В. Писаренко та ін. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 656 с.
   
7. Гольцова С.М. Звітність підприємства (фінансова, статистична, консолідована та до фондів соціального та пенсійного страхування): Навчальний посібник / С.М. Гольцова, І.Й. Плікус. – К.: ЦНЛ, 2004. – 292 с.
   
8. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Н.М. Грабова; За ред. М.В. Кужельного. – 6-те вид.- К.: А.С.К., 2002. – 266 с.
   
9. Кім Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навчальний посібник для студ. вузів / Г. Кім, В.В. Сопко, С.Г. Кім; Університет економіки та права “КРОК”. – К.: ЦУЛ, 2004. – 440 с.
   
10. Кундря-Висоцька О.П. Бухгалтерський облік: навчальний посібник/ О.П. Кундря-Висоцька; Міністерство освіти і науки України, Львівський банківський інститут. – К.: Алерта, 2004. – 303 с.
    
11. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник / О.В. Лишиленко. – 2-е вид., перероб і доп. – К.: ЦНЛ, 2005. – 632 с.
    
12. Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / О.В. Лишиленко. – К.: ЦНЛ, 2003. – 215 с.
    
13. Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Г.В. Нашкерська; Львівський національний університет ім. І. Франка. – К.: ЦУЛ, 2004. – 464 с.
    
14. Практикум з бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах за національними стандартами / М.Ф. Огійчук, Л.Г. Панченко, Л.О. Сколотій та ін.; - К.: Вища освіта, 2003 – 464 с.
    
15. Шепітко Г.Ф. Практикум з теорії бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Г.Ф. Шепітко, Н.О. Ромашевська; Європейський університет, - К.: Видавництво Європейського університету, 2002. – 139 с.
    

Статистика

1. Гаркавий В. К. Статистика. - К: Вища школа, 1995.- 412 с.

2. Головач А. В., Єріна А. М., Козирєв О. В. Статистика. - К.: Вища школа, 1993.

3. Єріна А. М. Економічна статистика: Практикум /А.М. Єріна, О.К. Мазуренко, З.О. Пальян. – К.: ЕксОб, 2002.- 232 с.

4. Єріна А. М., Пальян З. О. Теорія статистики: Практикум. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1997. – 325 с.

5. Кулинич О. І. Теорія статистики: Підручник. - Кіровоград: Державне центральне українське видавництво, 1996. - 225 с.

6. Опря А. Т. Статистика. - К.: Урожай, 1996. – 448 с.

7. Практикум по общей теории статистики и сельскохозяйственной статистике / Под редакцией Зинченко Л. П. - М.: Финансы и статистика, 1988.

8. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 467 с.

9. Теорія статистики: Навчальний посібник / Вашків П. Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. – К.: Либідь, 2001. – 320 с.

10. Чекотовський Е. В. Основи статистики сільського господарства: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 432 с.