Пашка Серія «митна справа в україні»

Вид материала

Кодекс

Содержание Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів окремих видів можуть заборонятися законами України 1) заборонені до ввезення в Україну 5) які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України. Рішення митних органів щодо заборони або дозволу переміщення через митний кордон України конкретних товарів може бути оскаржено Порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей встановлюється Національним банком України. Пункти пропуску 100% (63% на постійній основі) Всього по пунктам пропуску

Подобный материал:

• Кир Булычев «Пашка-троглодит», 35.65kb.
• До уваги авторів журналу «митна справа»!, 615.07kb.
• Характеристика правил переміщення товарів та інших, 208.05kb.
• Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення, 97.75kb.
• Правила прийому Київського національного торговельно-економічного університету, 626.04kb.
• Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне, 3703.22kb.
• Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
• Навчальна програма навчальної дисципліни " митна логістика" Напрям: 0502 "Менеджмент", 202.2kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2007 рік, 82.26kb.
• Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.

** - з урахуванням пункту пропуску “Крим-пором”

Відкриття та введення в експлуатацію пунктів пропуску для морського (річкового) та авіаційного сполучення здійснюється за відповідним рішенням Кабінету Міністрів України та не є предметом регулювання міжнародних (міжурядових) угод між Україною та суміжними державами, оскільки такі пункти пропуску не знаходяться на лінії державного кордону та призначені для заходу морських та повітряних суден будь-якої державної належності.

З метою посилення державного контролю за переміщенням окремих видів товарів через митний кордон України, починаючи з 1996 року, в Україні застосовується практика визначення на рівні Кабінету Міністрів України пунктів пропуску через державний кордон, через які може здійснюватись переміщення окремих видів товарів. При цьому основна увага приділялась визначенню пунктів пропуску для переміщення товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір:

Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 1996 р. № 484 “Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України”;

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1996 р. № 938 “Про подальше посилення контролю за ввезенням, вивезенням та переміщенням транзитом через територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір”;

Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1241 “Про затвердження переліку пунктів пропуску для повітряного сполучення, через які дозволяється вивезення спирту етилового та алкогольних напоїв, що експортуються”.

До прийняття Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-ІV існувала практика встановлення центральними органами виконавчої влади в рамках наданих законодавством повноважень пунктів пропуску, через які дозволялось здійснення окремих видів товарів. Так, наприклад, наказом Державної митної служби України від 31 січня 2002 року № 57 “Про затвердження Переліку пунктів пропуску через митний кордон України для автомобільного сполучення, через які здійснюється переміщення транспортних засобів” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2002 р. за № 150/6438 визначено перелік пунктів пропуску на державному кордоні, через які здійснюється ввезення транспортних засобів громадянами; наказом Державної митної служби України від 3 липня 1997 р. № 296 “Про затвердження Переліку пунктів пропуску на митному кордоні України, через які дозволяється ввезення, вивезення та транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів” визначено перелік пунктів пропуску на державному кордоні, через які здійснюється переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

На виконання частини другої статті 95 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, Державною митною службою України підготовлено проекти відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений перелік пунктів пропуску на державному кордоні України для ввезення на митну територію громадянами автомобільних транспортних засобів та наркотичних засобів.


Стаття 96. Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України


Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів окремих видів можуть заборонятися законами України.

Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари:

1) заборонені до ввезення в Україну;

2) заборонені до вивезення з України;

3) заборонені до транзиту через митну територію України;

4) щодо яких не було здійснено митне оформлення;

5) які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.

До переміщення через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях забороняються культурні цінності.

Рішення митних органів щодо заборони або дозволу переміщення через митний кордон України конкретних товарів може бути оскаржено до суду.


Статтею визначена можливість встановлення законодавством заборони для ввезення, вивезення та транзиту через митну територію України окремих виді товарів. Встановлення заборон є одними з адміністративних методів нетарифного регулювання.

При цьому слід зазначити, що заборони можуть носити як умовний так і безумовний характер.

Так, прикладом застосування заборони безумовного характеру є встановлення статтею 17 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року № 959-XII в Українi заборони на:

- експорт з територiї України предметiв, якi становлять нацiональне, iсторичне або культурне надбання українського народу, що визначається згiдно iз законами України;

- iмпорт або транзит будь-яких товарiв, про якi заздалегiдь вiдомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного свiту, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

- iмпорт продукцiї та послуг, що мiстять пропаганду iдей вiйни, расизму та расової дискримiнацiї, геноциду i т. п, якi суперечать вiдповiдним нормам Конституцiї України;

• експорт та iмпорт товарiв, якi здiйснюються з порушенням прав iнтелектуальної власностi.
  

При цьому, цією статтею закону визначено, що конкретний перелiк товарiв, що пiдпадають пiд дiю цiєї статтi, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України.


Відповідно до Закону України від 13 грудня 2001 року № 2888-III “Про внесення змiн до Закону України "Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи" забороняється:

-вивезення з територiї України документiв Нацiонального архiвного фонду, крiм випадкiв тимчасового їх експонування, наукової експертизи або реставрацiї за кордоном.

вивезення копiй документiв, що мiстять вiдомостi, вiднесенi до державної та iншої передбаченої законом таємницi, а також витягiв з цих документiв.

Прикладом застосування заборони умовного характеру є встановлення Законом України від 4 квiтня 1996 року № 123/96-ВР “Про лiкарськi засоби” заборони на ввезення на територiю України лiкарських засобів, які не зареєстрованi в Українi.

При цьому, законом передбачено, що незареєстрованi лiкарськi засоби можуть ввозитись на митну територiю України для (тобто визначені окремі умови ввезення незареєстрованих лікарських засобів):

-проведення доклiнiчних дослiджень i клiнiчних випробувань;

-реєстрацiї лiкарських засобiв в Українi (зразки препаратiв у лiкарських формах);

-експонування на виставках, ярмарках, конференцiях тощо без права реалiзацiї;

-iндивiдуального використання громадянами.

Порядок ввезення лiкарських засобiв у зазначених випадках визначається Мiнiстерством охорони здоров'я України.

У випадках стихiйного лиха, катастроф, епiдемiчного захворювання тощо за окремим рiшенням Мiнiстерства охорони здоров'я України дозволяється ввезення незареєстрованих в Українi лiкарських засобiв зарубiжних країн за наявностi документiв, що пiдтверджують їх реєстрацiю i використання в цих країнах.

Відповідно до постанови КМУ вiд 31 травня 1994 р. № 341 “Про затвердження Правил ввезення транспортних засобiв на територiю України” забороняється ввезення в Україну для постiйного користування механiчних транспортних засобiв (у тому числi механiчних транспортних засобiв, що ввозяться в Україну з метою їх розукомплектування на запаснi частини), якi на момент ввезення були виготовленi 8 i бiльше рокiв тому, за винятком:

-ввезення громадянами, якi в'їжджають в Україну на постiйне мiсце проживання;

-ввезення (отримання) громадянами, якi постiйно проживають в Українi, як спадщини або за договором дарування близьких родичiв (чоловiк, дружина, дiти, батьки подружжя, брати, сестри).

-везення з метою розукомплектування для забезпечення належного технiчного стану автобусiв iноземного виробництва, що експлуатуються пiдприємствами транспорту загального користування i використовуються для перевезень пасажирiв.

-везення в колекцiйних цiлях (антикварнi та такi, що мають художню, iсторичну або iншу цiннiсть) на пiдставi висновкiв (дозволiв) Мiнтрансу, погоджених з Мiнкультури.

-ввезення транспортних засобiв, що поставляються на пiдставi мiжурядових угод.

Ввезення на територiю України для постiйного використання механiчних транспортних засобiв, виготовлених 8 i бiльше рокiв тому, у випадках, не передбачених цим пунктом, здiйснюється за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України.

Прикладом комбінованого встановлення в одному законодавчому актів безумовних та умовних заборон на ввезення окремих видів товарів є встановлення статтею 2 Закону України від15 лютого 1995 року № 60/95-ВР “Про обiг в Українi наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв i прекурсорiв” безумовну заборони на ввезення особливо небезпечних наркотичних засобів i психотропних речовин, включених до спискiв № 1 i № 2, обiг яких в Українi заборонено згiдно з законодавством, а також умовну заборону на ввезення наркотичних засобів i психотропних речовин, включених до списку № 3, обiг (а отже і ввезення) яких в Українi допускається лише в цiлях, передбачених статтею 7 цього Закону.

Заборони можуть мати тимчасовий або постійний характер.

Так, наприклад, Законом України від 25 червня 1992 року “Про ветеринарну медицину” № 2498-XII передбачено можливість встановлення тимчасових обмежень або заборони на експорт чи iмпорт тварин, харчових продуктiв та сировини тваринного походження, сiльгосппродуктiв iз окремих країн або регiонiв у зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб тварин, у тому числi спiльних для тварин i людей.

Прикладом застосування заборон постійного характеру є встановлення статтею 4 Закону України “Про пестициди i агрохiмiкати” від 2 березня 1995 року № 86/95-ВР заборони на ввезення на митну територiю України пестицидiв i агрохiмiкатiв до їх державної реєстрацiї.

Заборони, як правило, встановлюються Законами України. Разом з тим, окремими законодавчими актами України Кабінету Міністрів України на дається право на встановлення таких заборон.

Так, наприклад, Законом України від 15 вересня 1995 року № 327/95-ВР “Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах” Кабiнету Мiнiстрiв України надано право тимчасово обмежувати або забороняти вивезення окремих видiв давальницької сировини, реалiзацiю за межами України окремих видiв готової продукцiї, виготовленої з давальницької сировини українських замовникiв, або ввезення окремих видiв готової продукцiї, виробленої з використанням цiєї сировини українськими замовниками, якщо це може завдати шкоди економiцi країни.

Постановою Кабінету Міністрів України вiд 6 травня 2001 № 430 “Про тимчасове обмеження вивезення шкiряної сировини, яка використовується в операцiях з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах” було тимчасово обмежено вивезення українськими замовниками за межi митної територiї України шкiряної сировини за кодами згiдно з ТН ЗЕД 41.01 - 41.03, яка використовується в операцiях з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах.

Постановою Кабінету Міністрів України вiд 30.11.1996 № 1429 “Про тимчасове обмеження вивезення давальницької сировини для вироблення окремих видiв готової продукцiї” було тимчасово обмежено вивезення з митної територiї України давальницької сировини для вироблення готової продукцiї окремих видів.

Законом України від 23 грудня 1998 року № 351-XIV "Про регулювання товарообмiнних (бартерних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi" Кабінету Міністрів надано право встановлювати заборону на проведення товарообмiнних (бартерних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi товарів (робіт, послуг) заборонено з окремими видами товарів (робіт, послуг).

Постановою КМУ вiд 29 квiтня 1999 № 756 “Про деякi питання регулювання товарообмiнних (бартерних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi” затверджено переліки товарiв (робiт, послуг), з використанням яких здiйснення товарообмiнних (бартерних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi забороняється. згiдно з додатками 1 i 2.

Заборона на проведення бартерних (товарообмінних) операцій не поширюється на:

-товарообмiннi (бартернi) операцiї, що здiйснюються суб'єктами пiдприємницької дiяльностi вiдповiдно до контрактiв (договорiв), укладених для реалiзацiї мiжнародних договорiв України, та предметом iмпортної частини яких є електроенергiя, нафта сира, газ та ядерне паливо;

-товарообмiннi (бартернi) операцiї, сторонами яких є суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi, що зареєстрованi як суб'єкти пiдприємницької дiяльностi в країнах - учасницях Спiвдружностi Незалежних Держав згiдно iз законодавством цих країн, за умови, що у процесi проведення вiдповiдних товарообмiнних (бартерних) операцiй мiж цими суб'єктами додержуватиметься правило прямого вiдвантаження у разi здiйснення експорту з територiї України.

Заборони можуть бути встановлені для окремих видів товарів. Так, згідно Закону України від 15 листопада 2001 року № 2786-III “Про заборону ввезення i реалiзацiї на територiї України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину” забороняється з 1 сiчня 2003 року ввезення на територiю України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину.


Заборони можуть встановлюватись як для товарів, що переміщуються через митний кордон суб”єктами підприємницької діяльності та громадянами взагалі, так і виключно для окремих видів товарів, що переміщуються через митний кордон громадянами.

Так, відповідно до Закону України від 15 листопада 2001 року № 2775-III “Про внесення змiн до Закону України "Про ветеринарну медицину" ввезення громадянами України, iноземцями та особами без громадянства на територiю України продукцiї тваринного походження для власного споживання забороняється.

Так, наприклад, Законом України від 5 травня 1996 року № 163/96-ВР “Про звiльнення вiд обкладення митом предметiв, якi вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України” забороняється вивезення громадянами за межі митної території України:

-предметiв, на якi встановлюються державнi дотацiї, крiм предметiв особистого користування;

-предметiв (або їх частин) промислового призначення (обладнання, комплектуючi, матерiали тощо), що застосовуються у виробничiй сферi, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

-дорогоцiнних металiв, дорогоцiнного камiння та виробiв з них, культурних цiнностей з метою їх вiдчуження.

Так, наприклад, статтею 30 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року № 959-XII забороняється реекспорт товарiв, iмпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондiв мiсцевих Рад народних депутатiв України.

Заборони можуть встановлюватись і для окремих видів товарів, що є об”єктами окремих видів зовнішньоекономічних операцій.

Так, наприклад, Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP “Про державне регулювання виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” заборонено:

-виробництво спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв на давальницьких умовах, крiм виробництва спирту етилового, коньячного i плодового з давальницької сировини нерезидентами за умови повного вивезення готової продукцiї за межi митної територiї України.

-переробка спирту етилового, коньячного i плодового, виноматерiалiв на давальницьких умовах на алкогольнi напої та їх взаємний натуральний обмiн.

-вивезення за межi митної територiї України давальницької сировини для виробництва тютюнових виробiв.

Законом України від 5 травня 1999 року № 619-XIV “Про металобрухт” заборонено:

-експорт брухту та вiдходiв кольорових металiв.

-експорт металобрухту, який утворився у вiйськових частинах, вiйськових установах, вiйськових навчальних закладах Збройних Сил України та iнших вiйськових формуваннях, утворених вiдповiдно до законiв України, перелiк якого затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також експорт списаних на металобрухт агрегатiв машин, кораблiв, плавзасобiв, вiйськової технiки, рухомого складу залiзничного транспорту в нерозiбраному станi.

-експорт брухту легованих чорних металiв (легованого металобрухту).

Заборони можуть бути встановлені і для переміщення окремих видів товарів окремими видами транспорту.

Так, відповідно до постанови КМУ вiд 17 серпня 2002 р № 1155 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку” у мiжнародних поштових вiдправленнях забороняється пересилати:

-вогнепальну зброю i боєприпаси до неї, холодну зброю та iншi предмети, спецiально призначенi для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рiдиною паралiтичної дiї тощо), вибуховi, легкозаймистi або iншi небезпечнi речовини, вiйськове спорядження, якщо iнше не передбачено законодавством;

-наркотичнi засоби, психотропнi речовини, їх аналоги i прекурсори, включенi Комiтетом з контролю за наркотиками при МОЗ до перелiку наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв i прекурсорiв, що пiдлягають спецiальному контролю вiдповiдно до законодавства, та радiоактивнi речовини;

-предмети непристойного та аморального змiсту;

-дозволи на право носiння зброї, трудовi книжки, вiйськовi квитки, паспорти та iншi документи, що посвiдчують особу;

-товари, експорт, яких здiйснюється з порушенням прав iнтелектуальної власностi;

-предмети, якi становлять нацiональне, iсторичне або культурне надбання українського народу, що визначається вiдповiдно до законiв України;

-насiння i посадковий матерiал (крiм зазначених у пунктi 44 цих Правил);

-харчовi продукти тваринного походження без термiчної обробки;

-живих тварин, крiм бджiл, п'явок, гусениць тутового шовкопряда, паразитiв та винищувачiв шкiдливих комах, призначених для дослiдження цих комах, якими обмiнюються офiцiйно визначенi установи;

-предмети, ввезення яких заборонено до країн, визначених у Керiвництвi з приймання мiжнародних поштових вiдправлень.

У мiжнародних посилках, бандеролях, мiшках "M" забороняється пересилати письмовi повiдомлення, що мають характер дiлового i особистого листування, а також будь-яку кореспонденцiю, яка не належить вiдправникам або адресатам (одержувачам), за винятком рахункiв та описiв вкладення.

У мiжнародних бандеролях, мiшках "M", дрiбних пакетах та посилках забороняється пересилати документи та цiннi папери.

Заборони можуть встановлюватись як на національному так і на міжнародному рівні. Такі заборони, встановлені на міжнародному рівні, застосовуються Україною на підставі статті 9 Конституції України, якою передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також відповідно до статті 12 Закону України від 22 грудня 1993 року № 3767-XII “Про міжнародні договори України” міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Такі заборони носять назву “ембарго” та застосовуються на підставі рішень міжнародних організацій (в тому числі - універсального характеру, як, наприклад - Організація Об’єднаних Націй). Ембарго бувають повними або частковими та передбачають, наприклад, повну або часткову заборону (обмеження) експорту товарів військового призначення або подвійного використання до держав, визначених міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або щодо яких здійснюється відповідна національна політика (заборону (обмеження) експорту товарів до держав, визначених відповідними резолюціями Ради Безпеки ООН).

Так, наприклад, Постановою КМУ 14 листопада 1997 р. № 1261 “Про виконання резолюцій Ради Безпеки ООН щодо Сьєрра-Леоне” було визначено необхідність реалізації відповідних, а саме:

1. Відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН від 8 жовтня 1997 р. N 1132, від 16 березня 1998 р. N 1156 та від 5 червня 1998 р. N 1171, від 5 липня 2000 р. N 1306, від 19 грудня 2001 р. N 1385 міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, підприємствам, об'єднанням, організаціям та установам необхідно забезпечити виконання вимог резолюцій Ради Безпеки ООН від 8 жовтня 1997 р. N 1132, від 16 березня 1998 р. N 1156 та від 5 червня 1998 р. N 1171, від 5 липня 2000 р. N 1306, від 19 грудня 2001 р. N 1385 і вжити необхідних заходів для зведення до мінімуму можливих у зв'язку з цим збитків України;

2. Міністерству економіки, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству оборони, Міністерству транспорту, Державній митній службі, Державному комітетові промислової політики, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" забезпечити за участю Служби безпеки дотримання вимог щодо заборони на:

• всі поставки чи продаж в Сьєрра-Леоне громадянами України або з її території, або з використанням суден, що плавають під прапором України, або її літаків озброєння та пов'язаних з ним матеріальних засобів усіх типів, включаючи озброєння та боєприпаси, військово-транспортні засоби і техніку, напіввійськове спорядження та запасні частини для усього переліченого, за винятком поставок Уряду Сьєрра-Леоне через пункти, зазначені в додатку, та поставок озброєння і пов'язаних з ним матеріальних засобів для використання лише Групою військових спостерігачів Економічного співтовариства західноафриканських держав (ЕКОМОГ) або ООН в Сьєрра-Леоне;
  
• прямий і непрямий імпорт усіх необроблених алмазів з Сьєрра-Леоне, за винятком необроблених алмазів, які контролюються урядом Сьєрра-Леоне за допомогою ефективного режиму використання сертифіката походження. 
  

3. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади інформувати Міністерство закордонних справ про будь-який факт експорту до Сьєрра-Леоне озброєння та пов'язаних з ним матеріальних засобів.


4. Державному комітету у справах охорони державного кордону, Міністерству закордонних справ забезпечити суворе дотримання заборони в'їзду на територію України або транзит через неї членів військової хунти Сьєрра-Леоне та дорослих членів їх сімей, якщо інше не дозволене комітетом Ради Безпеки ООН, створеним для забезпечення режиму санкцій.


Отримана Державною митною службою України у встановленому порядку інформація про застосування ембарго доводиться до митних органів інформаційними листами для забезпечення відповідного контролю за його виконанням в рамках визначеної законодавством компетенції митних органів України.


Стаття 97. Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України


У випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть запроваджуватися обмеження у разі їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції.

Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів органів державної влади, а також порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Органи державної влади, уповноважені видавати такі дозволи, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей встановлюється Національним банком України.

Порядок здійснення митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів, щодо яких встановлено обмеження, встановлюється Кабінетом Міністрів України.


Статтею передбачена можливість введення на окремі види товарів, що переміщуються через митний кордон України обмежень, у випадках, встановлених законодавством.

При цьому, статтею визначено, що:

-пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції;

-порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів України;

органи державної влади, уповноважені видавати такі дозволи, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 27 Митного кодексу визначено, що товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України. При цьому, митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Існуюча система державного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України базується на нормах та положеннях чинного законодавства.

Основним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України від 16.04.91 № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність” .

Згідно з цим законом на територію України дозволяється імпорт лише тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Технічні, фармакологічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні та екологічні стандарти й вимоги, а також процедури їх застосування не можуть використовуватися з метою створення нетарифних бар'єрів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами цієї діяльності.

Здійснення фітосанітарного контролю в пунктах пропуску через державний кордон регулюється наступними законодавчими та нормативно-правовими актами:

-Закон України  від 30 червня 1993 року № 3348-XII “Про карантин рослин”

-Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” 4 листопада 1999 року № 1212-XIV. 

Наказ Головної державної інспекції з карантину рослин від 25 вересня 1996 року № 72 “Про затвердження Правил фітосанітарного контролю на державному кордоні України” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 1996 р. за № 754/1779.

Згідно з Законом України  від 30 червня 1993 року № 3348-XII “Про карантин рослин” основними завданнями карантину рослин є:

• охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів;
  
• своєчасне виявлення, локалізація й ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де вони відсутні;
  
• здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму й проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, увезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних матеріалів та об'єктів.
  

Здійснення ветеринарного контролю в пунктах пропуску через державний кордон регулюється наступними законодавчими та нормативно-правовими актами:

-Закон України від 25 червня 1992 року № 2498-XII “Про ветеринарну медицину”.

-Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” 4 листопада 1999 року № 1212-XIV. 

-Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 № 264 “Про затвердження Положення про регіональну службу державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України”.

-Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 серпня 1997 року № 27 “Про затвердження Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 1997 р. за № 326/2130.

-Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 20 жовтня 1999 року № 39 “Про затвердження ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 1999 р. за N 777/4070

-Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу від 19 липня 1999 року № 18 “Про затвердження Положення про пункт державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 серпня 1999 р. за № 520/3813.

-Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27 грудня 1999 року № 49 “Про затвердження Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 січня 2000 р. за № 9/4230.


Згідно із Законом України 25 червня 1992 року № 2498-XII “Про ветеринарну медицину“ серед інших основних завдань ветеринарної медицини визначено такі:

-охорону території України від занесення з територій інших держав або з карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин;

-контроль за переміщенням, експортом та імпортом тварин, продуктів і сировини тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормів і кормових добавок;

-контроль за якістю засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини та кормових добавок;

-контроль за додержанням юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог, спрямованих на захист довкілля.

Здійснення екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон регулюється наступними законодавчими та нормативно-правовими актами:

-Закон України 9 лютого 1995 року № 45/95-ВР “Про екологічну експертизу”.

-Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” 4 листопада 1999 року № 1212-XIV. 

-Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 р. № 198 “Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон”.

-Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 8 вересня 1999 року № 204 “Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 р. за № 787/4080.

-Законом України 9 лютого 1995 року № 45/95-ВР “Про екологічну експертизу” установлено, що метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Здійснення санітарно-епідеміологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон регулюється наступними законодавчими та нормативно-правовими актами:

-Закон України  від 24.02.94 № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благ Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України

-Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” 4 листопада 1999 року № 1212-XIV. 

-Постанова кабінету Міністрів України від 24 квітня 1999 р. № 696 “Про затвердження Правил санітарної охорони території України”.

-Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2000 року № 78 “Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2000 р. за N 357/4578.

-Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23 лютого 2000 року № 31 “Про затвердження положень про спеціальні санітарно-карантинні підрозділи” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за № 519/4740.

-Законом України  від 24.02.94 № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" установлено, що об'єктом державної санітарно-епідеміологічної експертизи є будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

-Підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення. У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Здійснення контролю за переміщенням культурних цінностей в пунктах пропуску через державний кордон регулюється наступними законодавчими та нормативно-правовими актами:

-Закон України від 21 вересня 1999 року № 1068-XIV “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”.

-Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 “Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2002 р. за № 571/6859.

З метою визначення переліку товарів, які є об”єктами державного контролю Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 р. № 1569 “Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон” затверджено перелік товарів, що базується на УКТ ЗЕД, що підлягають визначеним законодавством видам державного контролю у разі здійснення їх транзитного перевезення та ввезення на митну територію України.

Основними нормативно-правовим документами, що регулюють взаємодію державних органів при здійсненні ними контрольних функцій в пунктах пропуску через державний кордон є:

-Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному  кордоні затверджено Державним комітетом у справах охорони державного кордону України 29 березня 1994 року, Державним митним комітетом України 25 березня 1994 року, Міністерством внутрішніх справ України 30 березня 1994 року, Міністерством закордонних справ України 31 березня 1994 року, Службою безпеки України 31 березня 1994 року, Головним управлінням командуючого Національної гвардії України 31 березня 1994 року, Міністерством сільського господарства і продовольства України 28 березня 1994 року, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 28 березня 1994 року, Міністерством транспорту України 25 березня 1994 року, Міністерством охорони здоров'я України 28 березня 1994 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 травня 1994 р. за № 106/315.

-Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства транспорту України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства культури і мистецтв України, Міністерства екології та природних ресурсів України від 3 квітня 2002 року N 49/180/131/225/103/193/133 “Про визначення пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон, у яких, крім прикордонного і митного контролю, здійснюються інші види контролю” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2002 р. за № 381/6669.

Частиною третьою статті встановлено, що порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей встановлюється Національним банком України.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до визначення поняття “валютні цінності” входять:

-валюта України;

-платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

-іноземна валюта;

-платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали.

Відповідно до Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV до визначення поняття “валютні цінності” входять:

-валюта України;

-іноземна валюта;

-платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

-банківські метали.

У відповідності до положень Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-XIV, Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"  регулювання порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей Національним банком України здійснюється шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів – постанов Правління Національного банку України.

Так, наприклад, станом на 20.12.2002 року основними документами, якими регулюється порядок переміщення через митний кордон валютних цінностей є:

-Постанова Правління Національного банку України від 12 липня 2000 року N 283 “Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 липня 2000 р. за N 452/4673 

-Постанова Правління Національного банку України від 31 липня 2001 року N 305 “Про затвердження Правил надання фізичним і юридичним особам - резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України та внесення змін до Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2001 р. за № 735/5926.

З метою забезпечення механізму реалізації частини четвертої статті 97 Державною митною службою України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України, яким встановлено наступний порядок здійснення митного контролю оформлення та пропуску через митний кордон України товарів, щодо переміщення яких встановлено обмеження:

-Митний контроль, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів, щодо переміщення яких установлено обмеження, здійснюється митним органом на підставі дозволу уповноваженого органу державної влади, що виконує відповідні контрольні функції, та відповідно до типових технологічних схем здійснення митного контролю автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України після завершення установлених законодавством інших видів контролю (санітарно-епідеміологічного, ветеринарного, фітосанітрарного, радіологічного, екологічного та за переміщенням культурних цінностей), необхідних для цього товару;

-При цьому, у разі відсутності дозволу уповноваженого органу державної влади, що виконує відповідні контрольні функції, або подання дозволу за формою, що не відповідає встановленому зразку, митний орган надає заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз”ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску через митний кордон України товарів, щодо переміщення яких установлено обмеження.


Стаття 98. Компетенція митних органів щодо здійснення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України


Митні органи здійснюють контроль за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України у взаємодії зі спеціально уповноваженим державним органом по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства в порядку, встановленому законом.


Відповідно до статті 27 цього Кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати контролю за переміщенням культурних цінностей.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 8 Закону від 21.09.99р. № 1068-ХІV “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” визначено, що спеціально уповноваженим державним органом виконавчої влади по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при є Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України.

Державна служба контролю виконує покладені на неї завдання у взаємодії з Головним архівним управлінням України, Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей, Державною митною службою України, правоохоронними органами.

Згідно статті 21 Закону України від 21.09.99р. № 1068-ХІV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” культурні цінності, що ввозяться в Україну, підлягають реєстрації в порядку, встановленому Міністерством культури і мистецтв України, Головним архівним управлінням України разом з Державною митною службою України. Під час ввезення культурних цінностей на територію України митному органу подається свідоцтво на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться культурні цінності. За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню митними органами України до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей. Таке доручення має бути підтверджене дипломатичним представництвом або консульською установою країни, громадянином якої є власник культурних цінностей. 

Відповідно до ст.14 Закону України від 21.09.99 року № 1068-ХІV “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” вивезенню з України не підлягають:

• культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;
  
• культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;
  
• культурні цінності, включені до Музейного фонду України.
  

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства) є Державний комітет архівів України.

Статтею 41 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3814-XII "Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи" визначено, що вивезення з територiї України документiв Нацiонального архiвного фонду забороняється, крiм випадкiв тимчасового їх експонування, наукової експертизи або реставрацiї за кордоном.

Вивезення за межi територiї України копiй документiв Нацiонального архiвного фонду та витягiв з цих документiв, зроблених у встановленому законом порядку i засвiдчених власником документiв або уповноваженою ним особою, вiльно здiйснюється власником зазначених копiй та витягiв або уповноваженою ним особою. Вивезення копiй документiв, що мiстять вiдомостi, вiднесенi до державної та iншої передбаченої законом таємницi, а також витягiв з цих документiв забороняється.

Основними законодавчими та нормативно-правовима актами, що визначають порядок переміщення культурних цінностей та архівних документів через державний кордон України є:

1. Закон України від 21.09.99 № 1068-XIV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цiнностей";
   
2. Закон України від 24 грудня 1993 року № 3814-XII "Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи";
   
3. Постанова КМУ від 20.06.00 № 983 "Про затвердження Положення про Державну службу контролю за перемiщенням культурних цiнностей через державний кордон України";
   
4. Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 “Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2002 р. за № 571/6859;
   
5. Спільний наказ Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації та Державного митного комітету України від 22 серпня 1994 року № 99/252 “Про затвердження Інструкції про порядок переміщення через державний кордон України текстових, аудіо- та аудіовізуальних матеріалів” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 1994 р. за № 226/436.
   

Відповідно до статті 112 цього Кодексу митний контроль за міжнародними перевезеннями товарів здійснюється митними органами у взаємодії з іншими відповідними контрольними службами за спільними технологічними схемами з визначенням часу та послідовності виконання кожною службою своїх безпосередніх обов'язків.

На даний час підрозділи спеціального центрального органу виконавчої влади по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України розміщені в деяких пунктах пропуску на держаному кордоні України. Спільним наказом Держкомкордону, Держмитслужби, Міністерства охорони здоров’я, Мінтрансу, Мінагрополітики, Мінкульту, Мінекології від 03.04.2002 № 49/180/131/225/103/193/133 “Про визначення пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон, у яких, крім прикордонного і митного контролю, здійснюються інші види контролю” визначено види державного контролю, які здійснюються в пунктах пропуску через державний кордон України.

Пункти пропуску	Митний контроль	Контроль за культурними цінностями
Міжнародні	100%	9%
повітряні	100 %	17%
автомобільні	100 %	6%
залізничні	97% *	9%
морські (річкові)	100 %	7%
Міждержавні	100% (функціонуючі пункти пропуску)	Немає
автомобільні	94%**	Немає
залізничні	83%***	Немає
Місцеві	100% (63% на постійній основі)	Немає
автомобільні	100% (46% на постійній основі)	Немає
річкові	100% (43% на постійній основі)	Немає
пішохідні	100%	Немає
Всього по пунктам пропуску	100% (з дислокацією підрозділів митних органів та постійній та тимчасовій основі)	4%