Пашка Серія «митна справа в україні»

Вид материала

Кодекс

Содержание Глава 12. Попередні операції Умови та порядок застосування попередніх операцій, передбачених цим Кодексом, не залежать від країни походження товарів або краї Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю. Усі додаткові витрати, понесені декларантом внаслідок дій чи обставин, передбачених цією статтею, митними органами не відшкодову Глава 13. Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України Довжина кордону (км)

Подобный материал:

• Кир Булычев «Пашка-троглодит», 35.65kb.
• До уваги авторів журналу «митна справа»!, 615.07kb.
• Характеристика правил переміщення товарів та інших, 208.05kb.
• Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення, 97.75kb.
• Правила прийому Київського національного торговельно-економічного університету, 626.04kb.
• Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне, 3703.22kb.
• Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
• Навчальна програма навчальної дисципліни " митна логістика" Напрям: 0502 "Менеджмент", 202.2kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2007 рік, 82.26kb.
• Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.

Глава 12. Попередні операції

Стаття 91. Попередні операції


Попередніми операціями вважаються дії, що виконуються до початку митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Попередні операції покликані сприяти прискоренню митного оформлення товарів і транспортних засобів, а також здійсненню передбачених цим Кодексом митних процедур.

Умови та порядок застосування попередніх операцій, передбачених цим Кодексом, не залежать від країни походження товарів або країни їх відправлення.


Мета попередніх операцій – прискорення виконання основного етапу митного оформлення товарів і транспортних засобів. Попередні операції забезпечують захист митного кордону України від переміщення через нього товарів і транспортних засобів, заборонених до ввезення в Україну та вивезення за її межі. На цьому етапі здійснюється ідентифікація товарів з метою здійснення митного контролю та митного оформлення.

Попередніми операціями за визначенням цього кодексу вважаються:

-подання документів митним органам у пунктах пропуску на митному кордоні України;

-повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України, та про намір вивезти товари за межі митної території України;

-доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом.

Положення про те, що попередні операції виконуються до початку митного оформлення обумовлено змістом статті 72 цього Кодексу, якою визначено момент початку митного оформлення.

Умови та порядок застосування попередніх операцій мають уніфікований характер обумовлений нормами міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи (у тому числі й тих, до яких Україна поки що має лише намір приєднатись) і не залежать ані від країни походження товарів ані від країни відправлення, незалежно від того які засоби тарифного та нетарифного регулювання застосовуються в подальшому до цих товарів. Цей принцип закріплений також у статті 111 цього Кодексу і на практиці є принципово важливим фактором для забезпечення дотримання міжнародних правил торгівлі.


Стаття 92. Подання документів митним органам у пунктах пропуску на митному кордоні України


Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.


Місце і час здійснення митного оформлення визначені статтєю 71 цього Кодексу. Відповідно до її положень певні категорії товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному оформленню у митних органах за місцем розташування підприємств (внутрішніх митницях). У таких випадках митний орган у пункті пропуску на митному кордоні України надає дозвіл на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, тобто здійснює пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п.35 статті1) після чого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем до митниці призначення.

Оскільки на прийняття митним органом рішення про можливість такого пропуску впливають багато чинників (наприклад: наявність заборон або обмежень щодо переміщення наявних товарів через митний кордон України (ст. 96, 97), орієнтування про порушення митних правил або контрабанду (ст. 26), і т. ін.) представники митних органів перевіряють документи на підставі яких здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів.

Перевірка документів та відомостей необхідних для здійснення митного контролю є формою митного контролю (ст. 41). Обов’язок щодо подання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю встановлено статтєю 54 цього Кодексу.

Подання документів митному органу в пункті пропуску на митному кордоні України належить до обов’язків перевізника і може здійснюватись особою, що безпосередньо здійснює перевезення, вповноваженим представником перевізника, декларантом, або особою уповноваженою підприємством якому належать товари, що має відношення до переміщення товарів через митний кордон України (відправник, одержувач, агент, повірений, комісіонер, експедитор, тощо). При цьому статтею 44 цього Кодексу визначено, що такі дії необхідно здійснити не пізніше ніж через три години після прибуття товарів та транспортних засобів у пункт пропуску на митному кордоні України.

Відомості про товари та транспортні засоби, необхідні митному органу для прийняття рішення про здійснення їх пропуску через митний кордон України містять транспортні, комерційні та інші супровідні документи. Перелік таких документів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до положень статті 45 цього Кодексу.


Стаття 93. Повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України та про намір вивезти товари за межі митної території України


У разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

У разі вивезення товарів за межі митної території України декларант попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари з цієї території встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення цієї статті не застосовуються до морських, річкових та повітряних суден, які перетинають митну територію України без зупинки в порту чи аеропорту, розташованому на митній території України.


Конкретні форми повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари з цієї території встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи – Державною митною службою України і можуть залежати від виду транспорту, яким переміщується товари, від виду самих товарів, а також від мети переміщення товарів.

При ввезенні товарів на митну територію України фактично використовуються дві форми такого повідомлення:

а)шляхом подання попереднього повідомлення (ПП);

б)шляхом подання попередньої декларації (ПД).

Порядок і умови здійснення й використання попереднього повідомлення (ПП) встановлюється у формі наказу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи. На даний час вони встановлені наказом ДМСУ від 08.12.98 № 771 «Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.01.99 за № 42/3335).

Попереднє повідомлення (далі ПП) – це документ, який складається на бланку уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3) та містить відомості про товари, які мають бути переміщені через митний кордон України.

Заповнене згідно з установленим порядком ПП та його електронна копія до моменту ввезення товарів подаються безпосередньо до відповідного структурного підрозділу митного органу за місцем державної реєстрації або розташування підприємства, на адресу якого ввозяться товари.

В окремих випадках, враховуючи специфіку господарської діяльності особи (підприємства), на адресу якого ввозяться товари, можливе оформлення ПП та наступне оформлення вантажної митної декларації відповідно до заявленого митного режиму в зоні діяльності митного органу іншого, ніж митний орган за місцем державної реєстрації (або проживання фізичної особи). У таких випадках ПП оформляється за письмовим узгодженням між митним органом за місцем державної реєстрації підприємства та митним органом за місцем оформлення товарів. При цьому ПП та наступна вантажна митна декларація мають бути оформлені одним митним органом.

В окремих випадках ввезення за одним ПП товарів, які класифікуються у різних підсубпозиціях однієї позиції УК ТЗЕД, для спрощення процедури декларування та митного оформлення під час переміщення цих товарів через митний кордон України дозволяється проводити групування окремих найменувань товарів у підсубпозиціях, де класифікуються товари, на які встановлено найвищу ставку мита серед товарів цієї позиції, якщо таке групування не впливатиме на подальшу класифікацію товарів під час їх оформлення з метою вільного використання.

Надання митному органу попереднього повідомлення здійснюється декларантом.

З метою прискорення митного оформлення товарів та запобігання затримці транспортних засобів у прикордонних пунктах пропуску, підприємство, на адресу якого ввозяться в Україну товари, оформлені з використанням ПП, інформує відправника або перевізника цих товарів про дату та номер оформленого ПП, які проставляються у товаросупровідних документах на переміщувані товари.

Формою попереднього повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України є також подання попередньої декларації (далі ПД).

Порядок і умови подання ПД врегульовані положеннями статті 89 цього Кодексу.

На практиці перевезень товарів у міжнародному торговому сполученні мають місце випадки, коли маршрути морських, річкових та повітряних суден на борту яких знаходяться товари, внаслідок особливостей перевезення обумовлених географічними, політичними й іншими факторами пролягають через морський, річковий або повітряний простір України. Якщо у ході такого транзитного переміщення не відбувається зупинки судна в порту чи аеропорту, розташованому на митній території України надання попереднього повідомлення, відповідно до положень цієї статті, не потрібно.

З метою практичного застосування цього положення виникає необхідність достатньо чіткого визначення й тлумачення терміну “зупинка судна в порту (аеропорту)”, оскільки на практиці наявні ситуації коли судна з технічних причин здійснюють заплановані заходи у порти, стоянки на рейді або посадки, які не супроводжуються вивантаженням товарів (наприклад з метою дозаправки, поповнення запасів споживання, проведення ремонтних робіт, тощо (див. ст. 128). При відсутності офіційного тлумачення цього терміну будь який заздалегідь запланований випадок тимчасового припинення руху морського, річкового або повітряного судна на території порту (аеропорту) слід вважати зупинкою, із чого випливає, що дозвіл на таке переміщення митний орган може надавати тільки за умови здійснення його попереднього повідомлення.

Попереднє повідомлення митного органу про намір вивезти товари з митної території України надається митному органу з метою визначення останнім часу і місця доставки товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Документарні форми попереднього повідомлення (ПП, ПД) використовуються в якості документів контролю за доставкою товарів у митний орган призначення.


Стаття 94. Доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом


Після подання зазначеного у статті 93 цього Кодексу повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.

Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена в строк, визначений митним органом у межах звичайних строків доставки, виходячи з можливостей транспортного засобу, встановленого маршруту та інших умов перевезення.

Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.

У місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються, а документи на них передаються митному органу. Заява про пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного контролю та передання документів на них мають бути зроблені у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу.

Усі додаткові витрати, понесені декларантом внаслідок дій чи обставин, передбачених цією статтею, митними органами не відшкодовуються.


Доставка – це операція, яка полягає у переміщенні під митним контролем товарів, транспортних засобів і документів від митного органу відправлення до митного органу призначення.

Таке переміщення відповідно до статті 155 цього Кодексу є внутрішнім митним транзитом, його процедура врегульована нормами глави 22 .

Доставлення товарів, транспортних засобів та необхідних документів до визначеного митним органом місця (митного органу призначення) у строк, визначений митним органом відправлення входить до обов’язків перевізника. Граничний строк доставки товарів визначається чинним законодавством України. Якщо чинним законодавством України не встановлено інше, строк доставки товарів у митний орган призначення визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, а саме:


-при здійсненні перевезень залізничним транспортом – 20 діб;

-при здійсненні перевезень автомобільним транспортом – 5 діб;

-при здійсненні перевезень повітряним транспортом – 3 доби;

-при здійсненні перевезень морським і річковим транспортом у

період навігації – 10 діб.


Якщо для окремих видів товарів або видів перевезень відсутній установлений чинними нормативно-правовими актами України граничний строк доставки, цей строк визначається митним органом виходячи з можливостей транспортного засобу, маршруту руху, відстані до митного органу призначення, властивостей товарів та інших умов.

Товари та транспортні засоби, після прибуття до митного органу призначення, повинні розміщуватись у зонах митного контролю, створених, розташованих і обладнаних відповідно до вимог глави 7 цього Кодексу, де перевізник повинен пред’явити товар та транспортні засоби митному органу, а документи передати представникам митного органу.

Перевізник зобов’язаний зробити заяву про пред’явлення товарів і транспортних засобів, а також передати документи на них у мінімально можливий строк після їх прибуття у пункт пропуску або до зони митного контролю митного органу призначення. При цьому повинні бути враховані положення статті 44 цього Кодексу, стосовно граничного строку такого пред’явлення, який обмежений трьома годинами.

Положення цієї статті також покладають обов’язки по доставленню товарів та документів на них у визначене митним органом місце на декларанта, після того як останнім, відповідно до статті 93 цього Кодексу здійснене повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари за межі митної території України.

В рамках цієї статті поняття «декларант» стосується також особи, що виконує дії пов’язані із здійсненням попередніх операцій, тобто воно відноситься й до особи, яка здійснює декларування товарів у пункті пропуску на державному кордоні України (у митному органі відправлення). Цією особою може бути:


-митний брокер;

-експедитор;

-перевізник.


Товари переміщуються між митними органами під митним забезпеченням в упаковці, транспортних засобах або контейнерах таким чином, щоб товари не могли бути використані з будь-якою метою без дозволу митного органу до завершення процедури митного оформлення. Допускається переміщення товарів під забезпеченням митних органів інших країн, вантажовідправників або транспортних організацій, що прийняли такі товари до перевезення. Такі забезпечення, зокрема пломби, визнаються митними органами України за умови їх відповідності вимогам, що висуваються до митного забезпечення, яке використовується митними органами України. Негабаритні вантажі та товари, що перевозяться пристосованими (спеціально не обладнаними) транспортними засобами, можуть переміщуватись без накладення митного забезпечення у вигляді пломбування транспортних засобів, у яких перевозяться такі товари. У таких випадках представники митних органів у товаросупровідних документах роблять детальний опис таких товарів та наносять на самі товари або на їх упаковку маркування чи інші ідентифікаційні знаки (у відповідності з нормами статті 64 цього Кодексу) з метою виключення можливості підміни цих товарів іншими або аналогічними.

Для здійснення контролю за доставкою та виявлення фактів недоставки товарів у місце визначене митним органом використовується програмно-інформаційний комплекс, що базується на відомчій системі зв’язку митних органів України. Інформаційно-аналітичне управління Державної митної служби України, використовуючи канали оперативного зв’язку забезпечує доступ посадовим особам митниць у межаї їх службових повноважень до інформації у центральній базі даних інформаційно-аналітичного митного управління (БД ІАМУ) з можливістю перегляду змісту контрольних документів та контролю їх поточного стану.

Контроль за доставкою товарів у місце визначене митним органом здійснює митний орган відправлення цих товарів.

Недоставлення товарів та документів у місце визначене митним органом є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 332 цього Кодексу.

У разі виявлення фактів недоставки товарів та документів у місце визначене митним органом справу про порушення митних правил заводить митний орган, якому було надане відповідне зобов’язання, згідно положень статті 360 цього Кодексу.

Зміна місця стоянки транспортного засобу в рамках операції доставки, здійснена без дозволу митного органу органом є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 336 цього Кодексу.

Під час доставки у місце визначене митним органом перевізник або власник товару, за наявності на то об’єктивних обставин, з дозволу митного органу може здійснювати вивантаження перевантаження, розпакування, пакування чи перепакування товарів, а також вилучати чи порушувати засоби ідентифікації.

Дії повязані з вивантаженням, перевантаженням товарів, розпакуванням, пакуванням чи перепакуванням товарів, або зміною, вилученням чи пошкодженням засобів ідентифікації, під час доставки у місце визначене митним органом, здійснені без дозволу митного органу, є порушенням митних правил та передбачають відповідальність відповідно до статті 337 цього Кодексу.

На практиці транспортних перевезень можуть мати місце випадки виникнення обставин непереборної сили (аварія, несправність транспортного засобу, тощо) наслідком яких може бути неможливість доставки товарів та документів у місце визначене митним органом. У таких випадках дозволяється здійснити вивантаження товарів в іншому місці, за умови додержання вимог статті 159 цього Кодексу.

Доставка товарів та документів у місце визначене митним органом може бути пов’язана з певними витратами з боку декларанта (оплата сервісних послуг та послуг підприємств-посередників, дорожні, парковочні і т.ін. сбори, тощо). Такі витрати, фактично є безпосередніми витратами декларанта. Їх відшкодування митними органами не передбачене.


Глава 13. Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України


Стаття 95. Пункти пропуску на митному кордоні України, через які переміщуються товари і транспортні засоби


Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися через спеціально визначені пункти пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.


Відповідно до статті 6 цього Кодексу митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Таким чином, пункти пропуску на митному кордоні України, через які відповідно до міжнародних договорів України здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, співпадають з пунктами пропуску через державний кордон України.

Станом на 01.11.2002 року Україною укладено наступні міжнародні угоди, об’єктами яких є пункти пропуску на державному кордоні України:


Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про пункти пропуску від 17.12.92;

Протокол між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь “Про внесення змін і доповнень в Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про пункти пропуску від 17.12.92” від 12.03.99;

Протокол про режим роботи пунктів місцевого (спрощеного) пропуску через українсько-білоруський державний кордон від 28.03.2000;

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про пункти пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією від 08.02.95;

Протокол про режим роботи пунктів пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією від 29.01.96;

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про пункти пропуску через українсько-молдовський державний кордон і спрощений пропуску громадян, які проживають у прикордонних районах, від 11.03.97, м. Кишинів;

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про пункти пропуску через державний кордон від 18.05.92;

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.93 № 223 “Про затвердження Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про пункти пропуску через державний кордон”;

Угода між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про пункти пропуску через спільний державний кордон від 15.06.95;

Угода між Урядом України і Урядом Угорської Республіки про пункти пропуску через державний кордон від 26.02.93;

Угода між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах від 29.03.96.

Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.96 № 904 “Про затвердження Угоди між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах”.

Згідно з пунктом 7 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2000 № 1203 “Про затвердження положення про пункти пропуску через державний кордон”, пункти пропуску через державний кордон відкриваються за рішенням Кабінету Міністрів України.

Діючі на цей час пункти пропуску через державний кордон для морського та повітряного сполучення, а також деякі з пунктів пропуску для річкового, автомобільного та залізничного сполучення відкриті відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наприклад:

• від 10.08.92 № 519-р;
  
• від 15.10.92 № 678-р;
  
• від 20.10.92 № 687-р;
  
• від 25.10.92 № 715-р;
  
• від 28.11.92 № 777-р;
  
• від 17.01.94 № 17-р;
  
• від 10.04.95 № 207-р
  
• від 29.02.96 № 143-р;
  
• від 31.05.96 № 373-р;
  
• від 20.09.96 № 590-р
  
• від 07.04.97 № 192-р;
  
• від 12.06.97 № 315-р;
  
• від 28.06.97 № 334-р;
  
• від 09.07.97 № 371-р;
  
• від 22.12.97 № 743-р;
  
• від 16.03.98 № 152-р;
  
• від 10.07.98 № 551-р;
  
• від 15.01.99 № 38-р;
  
• від 27.05.99 № 506-р;
  
• від 19.07.99 № 695-р;
  
• від 07.10.99 № 1053-р;
  
• від 05.06.200 № 249-р;
  
• від 28.10.200 № 515-р;
  
• від 28.03.2001 № 111-р;
  
• від 09.08.2001 № 335-р;
  
• від 13.09.2001 № 429-р;
  
• від 14.02.2002 № 50-р;
  
• від 19.09.2002 № 544-р;
  
• від 11.10.2002 № 570-р;
  

• від 12.11.2002 № 629-р.
  

Розпорядження про відкриття пунктів пропуску мають, як правило стандартну форму та містять положення про:

1. Міжнародну назву пункту пропуску;
   
2. Статус (тип) пункту пропуску (міжнародний, міждержавний, місцевий)
   
3. Вид пункту пропуску (для автомобільного сполучення, для залізничного сполучення, для морського (річкового, поромного сполучення).
   

Окремі розпорядження можуть містити додаткові положення щодо:

1. Типу транспортних засобів, що переміщуються через конкретний пункт пропуску;
   
2. Деталізації меж пункту пропуску (для пунктів пропуску для морського та річкового сполучення можуть бути визначені акваторії та причали);
   
3. Деталізації графіку роботи пункту пропуску;
   
4. Інші деталізуючи положення щодо функціонування пункту пропуску.
   

Відповідно до міжурядових Угод між Україною та суміжними державами, рішень Кабінету Міністрів України визначено 234 пунктів пропуску через державний кордон, з них:

• міжнародних - 143;
  
• міждержавних - 36;
  
• місцеві пункти пропуску - 55;
  

(З визначених Угодами 234 пунктів пропуску на цей час відповідні види контролю здійснюються в 209).


в тому числі - міжнародних і міждержавних:

• для залізничного сполучення - 42;
  
• для повітряного сполучення - 18;
  
• для морського і річкового сполучення - 39;
  
• для поромного сполучення - 4;
  
• для автомобільного сполучення - 76.
  

Кількість пунктів пропуску на державному кордоні із суміжними державами:

	Довжина кордону (км)	Всього	Для залізничного сполучення	Для автомобільного сполучення	Побудовано за постійною схемою (авто)	Побудовано за тимчасовою схемою
Російською Федерацією	2484	36	12	24*	10	14
Республікою Білорусь	975	19	6	13	4	9
Республікою Молдова	1191	38	10	28	5	23
Республікою Польща	543	11	6	5	6	-
Угорською Республікою	135,1	5	2	3	2	1
Республікою Румунія	625,41	6	4	2	1	1
Словацькою Республікою	98,5	4	2	2	2	-