Пашка Серія «митна справа в україні»

Вид материала

Кодекс

Содержание Глава 8. Здійснення митного контролю Стаття 53. Права митних органів щодо здійснення митного контролю Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. Стаття 55. Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів

Подобный материал:

• Кир Булычев «Пашка-троглодит», 35.65kb.
• До уваги авторів журналу «митна справа»!, 615.07kb.
• Характеристика правил переміщення товарів та інших, 208.05kb.
• Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення, 97.75kb.
• Правила прийому Київського національного торговельно-економічного університету, 626.04kb.
• Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне, 3703.22kb.
• Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
• Навчальна програма навчальної дисципліни " митна логістика" Напрям: 0502 "Менеджмент", 202.2kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2007 рік, 82.26kb.
• Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.

Глава 8. Здійснення митного контролю

Стаття 53. Права митних органів щодо здійснення митного контролю

Митні органи у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.

Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав.

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.


Дивися пункти 8, 15 статті 1 цього Кодексу.

Статтею 48 цього Кодексу визначено, що для здійснення митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, митні органи за порядком визначеним у статті 49 цього Кодексу, створюють зони митного контролю. Відповідно до частини 1 статті 49 цього Кодексу, режим функціонування зон митного контролю визначає Кабінет Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.02 № 1947 „Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування і Порядку надання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України”).

Відповідно до статті 51 цього Кодексу, режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю. Тобто режим зони митного контролю, це порядок доступу в зону митного контролю й перебування в ній посадових осіб митниці, що безпосередньо забезпечують процес митного контролю, посадових осіб інших контролюючих служб, громадян, які проходять митний контроль або вповноважені пред'явити для такого контролю товари та інші предмети, а також порядок переміщення товарів та інших предметів за межі зони митного контролю.

Контроль за дотриманням режиму зони митного контролю покладається на митні органи.

Такий контроль повинні здійснювати посадові особи митного органу, які безпосередньо проводять процедури митного контролю та оформлення у зоні митного контролю, а також у відповідності до частини 2 статті 21 цього Кодексу посадові особи митної варти, які забезпечують охорону зон митного контролю.

Як зазначено у частині другій статті, для забезпечення дотримання режиму зони митного контролю, у тому числі для повернення транспортних засобів та громадян до зони митного контролю, посадові особи митних органів у разі необхідності можуть застосовувати примусові заходи.

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. До них відноситься застосування:

- фізичної сили, відповідно до частини 1 статті 424 цього Кодексу;

- спеціальних засобів, відповідно до статті 425 цього Кодексу. Порядок їх застосування визначаються Кабінетом Міністрів України;

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.02 № 1953 “Деякі питання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби” до спеціальних засобів відносяться:

1) засоби індивідуального захисту: шоломи й бронежилети;

2) засоби активної оборони: наручники, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, електрошокові пристрої, сльозоточиві речовини, гумові кийки, засоби для примусової зупинки транспортних засобів, обладнання для відкриття приміщень, у тому числі малогабаритні піротехнічні пристрої.

Посадові особи митної служби під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати спеціальні засоби у наступних випадках (пункт 5 Порядку застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби):

1) відбиття нападу безпосередньо на них або на інших осіб;

2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди і транспортні засоби, що належать митним органам, спеціалізованим митним установам та організаціям або використовуються ними, на товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об'єктів у разі їх захоплення;

3) затримання правопорушників, їх доставки в службове приміщення митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;

4) припинення фізичного опору, що чиниться посадовій особі митної служби;

5) проникнення у приміщення, де можуть знаходитися предмети контрабанди та безпосередні об'єкти порушення митних правил;

6) зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимоги посадової особи митної служби про зупинення.

- вогнепальної зброї, відповідно до статті 426 МКУ. Порядок її застосування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.02 № 1953 “Деякі питання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби” зберігати, носити та застосовувати зброю дозволяється посадовим особам митної служби України таких категорій:

1) Керівник та заступники керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

2) Керівники, заступники керівників та працівники підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, до компетенції яких належать питання організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил та митної варти;

3) Керівники регіональних митниць, митниць, їх заступники - керівники підрозділів, до компетенції яких належать питання боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил, керівники підрозділів регіональних митниць, митниць, до компетенції яких належать питання митної варти, а також працівники зазначених підрозділів;

4) Посадові особи чергових служб митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

Зазначені категорії посадових осіб митної служби України мають право застосовувати зброю для (пункт 6 Порядку застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби):

1) відбиття групового чи збройного нападу безпосередньо на них або інших осіб, якщо їх життю та здоров'ю загрожує небезпека і запобігти їй іншими засобами немає можливості;

2) відбиття групового чи збройного нападу на будівлі, склади, інші приміщення митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також на приміщення підприємств, установ та організацій, на територіях яких здійснюється митний контроль;

3) зупинки транспортного засобу шляхом пошкодження, якщо його водій у зоні митного контролю своїми діями створює загрозу життю та здоров'ю людей;

4) подання сигналу тривоги; виклику допомоги; знешкодження тварини, що загрожує життю та здоров'ю людини.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що посадові особи митних органів мають право зупиняти та повертати у зону митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю, тобто мають право у цьому випадку здійснювати заходи безпосередньо на митній території України і також за межами внутрішніх вод або територіального моря України до територіальних вод інших держав.

За порушення режиму зони митного контролю, посадові особи, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів) та громадяни несуть відповідальність відповідно до статті 329 цього Кодексу “Порушення режиму зони митного контролю”:

- тягне за собою за відсутності товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил накладення штрафу в розмірі до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- ті самі дії за наявності товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”.

Кваліфікаційною ознакою для порушення митних правил передбаченого статтею 329 МКУ є здійснення у зоні митного контролю дій без дозволу посадових осіб митного органу.

До таких дій можливо віднести:

- переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян господарських робіт без дозволу митного органу;

- проведення господарських робіт у зоні митного контролю без дозволу митного органу;

- проведення інших операцій з товарами та / або транспортним засобами (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування) без дозволу митного органу.

Крім того необхідно враховувати, що більшість порушень режиму зони митного контролю, крім кваліфікації порушення за статтею 329 цього Кодексу, можуть додатково класифікуватись за іншими статтями цього Кодексу, які передбачають відповідальність за порушення митних правил, а саме:

Стаття 331 “Видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата”;

Стаття 334 “Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу”;

Стаття 335 “Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем”;

Стаття 336 “Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними”;

Стаття 337 “Вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу”;

Стаття 338 “Пошкодження або втрата митного забезпечення”;

Стаття 342 “Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів”.


Стаття 54. Подання документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю


Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при:

1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України;

2) декларуванні товарів і транспортних засобів;

3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.


Дивися пункти 2, 12, 14, 23 – 28, 35 статті 1 цього Кодексу.

Дана стаття встановлює випадки коли подання документів для здійснення митного контролю з боку посадових осіб підприємств та громадян є обов'язковим.

Пунктом 1 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при перетині митного кордону України товарами та транспортними засобами.

Загальні положення щодо переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у Главі 13 цього Кодексу “Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України”, особливості переміщення у залежності від виду транспорту у Розділі V цього Кодексу “Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту”.

Відповідно до частини 1 статті 95 цього Кодексу: “Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.”, тобто товари та транспортні засоби повинні переміщуватись через державний (та відповідно митний) кордон України тільки через пункти припуску.

Стаття 92 МКУ визначає загальний перелік документів, які повинні подаватися митному органу у пункті пропуску:

• транспортні;
  
• комерційні;
  
• інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.
  

Пунктом 2 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Загальні положення щодо декларуванні товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у Главі 11 цього Кодексу “Декларування”. Відповідно до частини 1 статті 81 цього Кодексу: “Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.”.

Форми декларування та порядок застосування форм декларування, а також перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється Державною митною службою України (частина 2 статті 81 МКУ).

Для декларування зовнішньоторговельних операцій прийнято використовувати уніфікований адміністративний документ (УАД), який має два варіанти: європейський та більш стислий американський. В Україні використовується європейський варіант УАД – вантажна митна декларація, шифр документа: МД-2, додаткового аркушу: МД-3. Форма документа затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію”. Порядок заповнення граф ВМД викладений у наказі Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації” (із наступними змінами та редакціями).

До митного оформлення, у залежності від заявленого митного режиму та виду товару, суб'єкт підприємницької діяльності або громадянин подає такі документи:

• Митні документи (попередні декларації, листи – узгодження, документи контролю за доставкою вантажів та т.п.);
  
• Ліцензії;
  
• Транспортні документи;
  
• Комерційні документи;
  
• Договори;
  
• Наряди - замовлення (фондові сповіщення, реквізитні листи тощо);
  
• Дозволи вповноважених органів та сертифікати;
  
• Документи, що свідчать про надання пільг у сплаті митних платежів;
  
• Картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів);
  
• Інші документи, якщо їх подання митному органу обумовлено чинними законодавчими або нормативними актами України.
  

Для декларування товарів та транспортних засобів громадянами застосовується письмова митна декларація для оголошення громадянами відомостей про товари та інші предмети, що переміщуються ними через митний кордон України, форма якої затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 № 748 “Про перелік відомостей, що оголошуються громадянами за встановленою формою у разі переміщення ними через митний кордон України товарів та інших предметів” (із змінами та доповненнями).

Затверджена даною постановою форма письмової митної декларації є єдиною пасажирською митною декларацією держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Відповідно до рішення Ради керівників митних служб держав – учасниць СНД від 21.11.96, повний перехід на її використання у країнах СНД відбувся 01.01.98.

Пунктом 3 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Загальні положення щодо повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у Главі 12 цього Кодексу “Попередні операції” та у статті 89 Глави 11 цього Кодексу “Декларування”.

Деталізація операцій попереднього повідомлення визначено у статті 93 цього Кодексу, зокрема:

“У разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

У разі вивезення товарів за межі митної території України декларант попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.”.

Необхідність подання попередньої декларації визначається положеннями статті 89 МКУ, зокрема:

“До ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація.

Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'язковим.”.

Порядок подання попередньої митної декларації та попереднього повідомлення, їх форма та перелік відомостей, що зазначаються у них, відповідно до статей 89, 93 МКУ, встановлюються наказами Державної митної служби.

Порядок попереднього повідомлення при вивезенні товарів визначається положеннями статті 94 цього Кодексу: “Після подання зазначеного у статті 93 цього Кодексу повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.”.

Пунктом 4 статті встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

До здійснення контрольних функцій митного органу відноситься (крім митних процедур, що відносяться до митного контролю та оформлення):

• перевірка законності ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності та повноти сплати податків і зборів – статті 55, 61 цього Кодексу;
  
• перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України – стаття 60 цього Кодексу;
  
• перевірка товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів – стаття 233 цього Кодексу;
  
• перевірка даних, зазначених у сертифікаті про походження товарів з України, а також здійснення безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов'язаної з таким виробництвом – стаття 316 цього Кодексу;
  
• перевірка законності та обґрунтованості постанови митного органу, митним органом вищого рівня у зв'язку з поданням скарги, поданням прокурора – стаття 394 цього Кодексу;
  
• контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України – Декрет Кабінету України від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”;
  
• планові (раз на рік) та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – Указ Президента України від 23.07.1998 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.
  

За неподання у встановлених даною статтею випадках документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, посадові особи підприємств та громадяни несуть відповідальність, відповідно до змісту статті 330 цього Кодексу:

“тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

При цьому кваліфікаційними ознаками порушення передбаченого статтею 330 цього Кодексу є:

• неподання документів;
  
• порушення установлених цим Кодексом термінів подання документів.
  

При цьому не має значення подавалася при цьому чи ні письмова декларація на товари та / або транспортні засоби.

Положення пунктів 1 – 3 статті 54 не стосується переміщень через митний кордон України громадян, оскільки стосується виключно випадків переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів.

У випадку коли громадянин не переміщує через кордон товари, слід керуватись положеннями Розділу IX цього Кодексу “Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами” або пунктом 4 статті 54 цього Кодексу.


Стаття 55. Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів


З метою перевірки законності переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення огляду цих товарів і транспортних засобів.

Переогляд товарів і транспортних засобів може бути здійснено за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів України з питань митної справи.

Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюються тільки в присутності особи, яка їх переміщує через митний кордон України чи зберігає під митним контролем.


Дана стаття визначає загальний підхід до проведення огляду та переогляду, як форми митного контролю у торговому обігу, тобто при переміщенні товарів та транспортних засобів – пункт 2 статті 41 цього Кодексу.

Частина 1 статті визначає, що огляд товарів і транспортних засобів може проводитися, тобто не є обов'язковою процедурою, а проводиться у випадку необхідності для встановлення законності переміщення їх через митний кордон України.

Зазначене положення корелюється із положеннями статті 42 цього Кодексу “Вибірковість митного контролю”, яка визначає, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

При цьому Державна митна служба України може визначати перелік товарів (насамперед високоліквідних) при переміщенні яких через митний кордон України проведення огляду є обов'язковим.

Відповідно до зазначеного вище, переогляд (частина 2 статті) є особливою формою митного контролю, який проводиться лише у виключних випадках.

Звертаємо увагу, що, як підстави для проведення переогляду, у статті визначено тільки порушення митного законодавства, тобто, навіть якщо є достатні підстави вважати, що порушується законодавство України з інших питань, це не є підставою для проведення переогляду.

Рішення про необхідність проведення огляду приймає посадова особа митниці, що здійснює пропуск товару та транспортних засобів, а при митному оформленні – начальник оперативного підрозділу митниці, у якому проводиться митне оформлення зазначених товарів та транспортних засобів або уповноважена їм особа.

У зв'язку з винятковістю такої форми митного контролю, як переогляд, він проводиться тільки за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням законодавства України з питань митної справи.

Підставами для переогляду є інформація про порушення митних правил, яка є у розпорядження митних органів, у тому числі отримана від правоохоронних органів

При прийнятті рішення про проведення огляду та переогляду необхідно враховувати положення статті 66 цього Кодексу, яка визначає можливість звільнення від окремих форм митного контролю, зокрема звільнення від проведення огляду:

• при митному контролі та оформленні повітряного судна, яке перевозить офіційні державні делегації – стаття 138;
  

• при ввезенні та вивезенні товарів, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичних представництв – стаття 286 цього Кодексу;
  
• при ввезенні та вивезенні товарів призначених для особистого користування іноземними дипломатичними та консульськими кур'єрами – стаття 292 цього Кодексу.
  

Огляд можуть проводити будь які посадові особи митних органів, якщо це входить до їх посадових обов'язків та вони виконують технологічні операції митного контролю та оформлення, які передбачають здійснення огляду.

Огляд та переогляд у випадках та за порядком визначеному МКУ проводять особи зазначені у пункті 7, а також у відповідності до пункту 3 статті 22 цього Кодексу підрозділи митної варти.

Відповідно до частини 3 статті огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюються тільки в присутності особи, яка їх переміщує через митний кордон України чи зберігає під митним контролем:

Такими особами є:

• при переміщенні через митний кордон товарів та транспортних засобів:
  

а) перевізник (пункт 22 статті 1 цього Кодексу);

б) інша уповноважена особа (пункт 41 статті 1 цього Кодексу).

• при зберіганні товарів під митним контролем:
  

а) особа, що зберігає (надала зобов'язання митному органу) товари під митним контролем.

Результати огляду (переогляду) фіксуються у документі встановленої форми – Акті митного огляду, форма якого встановлюється Державною митною службою України.

Окремо звертаємо увагу на те, що у відповідності до положень частини другої статті 63 МКУ у випадку коли вантажні операції (навантаження, вивантаження, перевантаження), які є необхідними для проведення огляду та переогляду, здійснюються з ініціативи митного органу або з ініціативи правоохоронних органів та у підсумку не будуть виявлені порушення законодавства України, витрати на проведення цих операцій відшкодовуються власникам товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особами.

Виключення складають випадки:

• проведення розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших
  

операції, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів – здійснюється підприємствами залізниці за свій рахунок – частина 2 статті 139 цього Кодексу;

• у невідкладних випадках особи, що переміщують товари під митним контролем
  

автомобільним транспортом за свій рахунок здійснюють вивантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів і пред'являють їх до митного контролю – пункт 4 статті 146 цього Кодексу;

• розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання міжнародних
  

поштових відправлень здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів – частина 4 статті 151 цього Кодексу;

• розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання міжнародних
  

експрес-відправлень здійснюються експрес-перевізником за свій рахунок за участю і під контролем митних органів – частина 3 статті 152 цього Кодексу.

Як зазначено вище, відповідно до статті 139 цього Кодексу “Митні процедури в пунктах пропуску залізничного рухомого складу через державний кордон України” вантажні операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок. У той же час відповідно до частини 3 пункту 119 та пункту 120 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457) у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням плата за простій рухомого складу стягується з вантажовідправника чи вантажоодержувача, відповідно до напрямку переміщення товару. Таким чином, залізниці будуть виконувати усі визначені митницею вантажні операції, але потім за неможливості мирової угоди щодо компенсації витрат, будуть у судовому порядку стягувати зазначені суми з резидентів – вантажовідправників, вантажоодержувачів чи експедиторів.


Стаття 56. Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу