Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009 р
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
- Міністерство освіти І науки України Національний університет водного господарства, 250.93kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Довідка про підсумки роботи Держуправління охорони навколишнього природного середовища, 888.56kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 2012 р. № Київ Про затвердження Порядку проведення, 11.23kb.
- Згідно ст. 50 Конституції України та Закону України від 25., 3635.02kb.
- Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
- Міністерство охорони навколищнього природного середовища україни державне управління, 6100.26kb.
- Коштори с доходів І видатків цільового фонду охорони навколишнього природного середовища, 54.68kb.
6.1.2. Деградація земель
Однією з найважливіших оцінок стану навколишнього природного середовища є родючість ґрунтів, збереження якої залишається ключовою проблемою охорони природи і благополучної життєдіяльності людей.
Показником родючості є вміст органічної речовини ґрунту, основну частину якої складає гумус, який і визначає рівень природної родючості ґрунту, вміст елементів мінерального живлення рослин і його фізико-хімічні властивості.
Гумус відіграє велику роль у ґрунтоутворенні і розвитку родючості, у формуванні профілю ґрунту у всіх природних зонах, причому характер цієї участі в значній мірі обумовлений складом гумусових речовин.
Перехід до ринкових відносин, зміна форм власності вимагають і нових підходів щодо розробки шляхів збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів. Безперечно, що нині виробник сільськогосподарської продукції повинен орієнтуватися як на соціальні умови, так і на рівень ринково-господарських відносин, враховувати екологічні наслідки свого господарювання та виконувати вимоги щодо захисту ґрунтів від деградації, забезпечувати відтворення родючості наданих йому земель в оренду й приватну власність.
Досвід показує, що в сільськогосподарських підприємствах, особливо в останні важкі в економічному відношенні роки, порушуються землеробські технології господарювання: не дотримуються сівозміни, вносяться низькі норми органічних і мінеральних добрив, відсутнє вапнування кислих ґрунтів. Все це призводить до недобору врожаю і зниження родючості ґрунтів, погіршення екологічної ситуації.
В 2009 році агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення проведена на площі 119,8 тис. га в 46 господарствах та 58 сільських радах Поліської зони – Березнівського, Рокитнівського та Сарненського районів. При цьому відібрано 21,64 тис. шт. зразків агрохімічних, 0,096 тис. токсикологічних та 2,0 тис. радіологічних зразків.
Виконано аналітичних робіт по еколого-агрохімічній паспортизації: аналізів всього – 96,29 тис. ан., із них: визначення агрохімічних показників – 87,33 тис. ан., визначення важких металів – 6,3 тис. ан., залишків пестицидів – 0,480 тис. ан., радіонуклідів – 2,180 тис. ан.
За узагальненими результатами агрохімічної паспортизації полів та земельних ділянок було складено агрохімічних картограм на площу 119,8 тис. га, складено паспортів – 3580 шт. для господарств Дубенського, Корецького, Млинівського та Рокитнівського районів.
Проведено узагальнення матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення в Березнівському, Рокитнівському, Сарненському районах.
Під деградацією ґрунтів слід розуміти погіршення властивостей, родючості і якості ґрунту, яке обумовлено зміною умов ґрунтоутворення внаслідок впливу природних або антропогенних чинників. У більш широкому розумінні поняття „деградація ґрунтів” охоплює як погіршення основних якісних показників родючості без помітних ознак руйнування або зникнення генетичних особливостей ґрунтів, так і фізичне руйнування ґрунтових горизонтів аж до втрати ґрунтом не лише своїх функцій як середовища існування, а й повного його фізичного зникнення. Це негативне явище супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниженням родючості ґрунтів. Деградація ґрунтів, а нерідко і повне їх включення із сільськогосподарського використання, відбувається внаслідок процесів водної та вітрової ерозії, дегуміфікації, декальцинації, переущільнення сільськогосподарською технікою, національної експлуатації зрошувальних систем, яка призводить до підтоплення і заболочування, вторинного засолення й осолонцювання ґрунтів; через порушення агротехніки, заростання бур’янами та чагарниками, незбалансоване застосування мінеральних добрив, забруднення токсичними речовинами, радіонуклідами, нерегульоване випасання худоби тощо.
Аналіз сучасного стану земельних ресурсів Рівненщини свідчить про глибоку їх деградацію, що виявляється, насамперед, у значному збільшенні площ еродованих земель. За останні 30 років площа цих земель зросла на 15 % за рахунок збільшення розмитих та сильно змитих ґрунтів, а також середньо змитих орних земель на схилах.
Найпоширенішими видами деградації є: водна ерозія - 56%,вітрова -28%, хімічна - 12%, фізична деградація - 4 %.
З усіх видів деградації, якщо оцінювати їх у світових масштабах, найбільш поширеною і шкідливою є ерозія ґрунтів. Наприклад, вітрова ерозія поширена переважно у північній частині області, що також спричиняє знищення продуктивності земельних ресурсів і деградації агроландшафтів.
Основними чинниками, які впливають на процеси ерозії земель на території області є сільське господарство, промисловість та транспорт.
Крім того, зростають площі середньо - і сильно змитих ґрунтів, тобто слабо змиті переходять у категорію середньо змитих, а середньо змиті – в категорію сильно змитих. Внаслідок ерозії ґрунтів вимиваються орні землі, луки, замулюються водойми.
6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище протягом багатьох десятиріч спричинило значну техногенну ураженість екосфери України, в тому числі і в області.
Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси регіону є сільське господарство, промисловість та транспорт.
Найбільшу загрозу становлять явища, які спостерігаються в ґрунтовому покриві області, де внаслідок ерозії, відкритих розробок корисних копалин та будівельної сировини, забруднення хімічними речовинами і промисловими викидами, внаслідок неправильної агротехніки деградовано й виведено з ладу великі площі продуктивних земель.
В результаті інтенсивного землеробства сільськогосподарське освоєння території області становить 45 %, а розораність сільськогосподарських угідь - 66,7 %. За низької культури сільськогосподарського природокористування та недосконалості й відсутності спеціальної сільськогосподарської техніки посилюються несприятливі процеси у ландшафтних комплексах. Це призвело до того, що природне середовище втратило притаманні йому властивості до саморегуляції. Через частий обробіток землі розпилюється поверхня ґрунту, колесами важких тракторів і комбайнів здійснюється його ущільнення. Нормальна об’ємна маса структурного ґрунту – 1,1-1,2 г/см3 – на багатьох полях змінюється аж до 1,6-1,7 г/см3, що значно перевищує критичні величини. У таких ґрунтах майже в двоє зменшується загальна пористість, різко знижується водопроникна і водоутримуюча здатність, зменшується опірність ґрунту до ерозійних процесів.
Втрата ґрунтами грудкової структури у верхньому горизонті відбувається внаслідок постійного зменшення вмісту органічних речовин, механічного руйнування структури різноманітними знаряддями обробітку, а також під впливом опадів, вітру, перепаду температур.
Однією з причин втрати родючості - є багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями за допомогою потужних і важких тракторів. Часто поле протягом року обробляється багато разів. Не враховується, що добрива, посівний матеріал, зерно і солома, коренеплоди і бульбоплоди завозяться причепами. Причому часто трапляється так, що автотранспорт, уникаючи розкислих доріг, їде полем, через посіви, утворюючи паралельні тимчасові дороги.
Глобальною проблемою сьогодні є постійне зменшення вмісту гумусу, який відіграє провідну роль у формуванні ґрунту, його цінних агрохімічних властивостей.
Територія Рівненщини пересікається труботранспортними, газовими та нафтовими магістралями. Недоліки у технології перекачування та стихійні витоки нафтопродуктів на поверхню землі спричиняють забруднення ґрунтів. За приклад можне бути ситуація на пункті перекачки нафтопроводу “Дружба” в районі смт Смига Дубенського району, де протягом 20 років формуються ореоли забруднення ґрунтів продуктами нафтотранспортування.
Високий вміст нафтопродуктів в ґрунтах зафіксований на узбіччях автошляхів та на ділянках прилеглих до залізничних полотен на території області.
Найбільш негативно впливає на земельні ресурси гірничодобувна галузь промисловості. Під час гірничодобувних робіт змінюються природні ландшафти місцевості, порушується ґрунтово-рослинний покрив. В регіоні ще не належну увагу приділяють здійсненню рекультивації земель на місці відпрацьованих відкритим способом родовищ корисних копалин, відновленню родючості й народногосподарської цінності порушених земель.
Порушення та рекультивація земель наведені в таблиці 6.2.
Таблиця 6.2. Порушення та рекультивація земель
| Землі | 2000 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| Порушені тис. га | 4,59 | 2,30 | 2,26 | 2,26 | 2,24 |
| % до загальної площі території | 0,23 | 0,11 | 0,11 | 0,11 | |
| Відпрацьовані, тис. га | 1,30 | 0,50 | 0,50 | 0,40 | 0,5 |
| % до загальної площі території | 0,06 | 0,02 | 0,02 | 0,02 | |
| Рекультивовані, тис. га | 0,75 | 0,01 | 0,08 | 0,10 | 0,02 |
| % до загальної площі території | 0,04 | 0,0005 | 0,0004 | 0,005 | |
6.3 Якість грунтів
6.3.1. Якість грунтів сільськогосподарського призначення
Згідно “Програми інструментально-лабораторного контролю грунтів і відходів на 2009 рік” Державною екологічною інспекцією в Рівненській області аналізувались грунти:
- землі промисловості – 22 проб;
- землі природоохоронного призначення – 58 проби;
- землі сільськогосподарського призначення – 10 проб;
- землі комунального призначення – 16 проб.
Всього за 2009 рік проведено 1802 визначень за 28-ма показниками.
Точки відбору зразків грунту прив’язувались до місцевості (карти точок відбору зразків грунтів додаються).
Відбір проб здійснювався згідно з ГОСТ 17.4.3.01-83 (СТ СЭВ 5299-85) Охрана природы. Общие требования к отбору проб, та ГОСТ 12071-2000 ДСТУ Б В.2.1.-8-2001 Грунти. Відбирання, упакування, транспортування зразків.
Найпоширенішими типами грунтів в Рівненській області є дерново-підзолисті, опідзолені, дерново-оглеєні та болотні грунти; 60% дерново-підзолистих грунтів області інтенсивно використовуються в сільськогосподарському виробництві; за механічним складом найпоширеніший тип зразку – легкий, середній та важкий суглинок.
На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо пестицидів та агрохімікатів" №1628-IV від 18.03.2004 р. та здійснення державного контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами норм і правил екологічної безпеки проводився відбір проб грунту та їх аналіз земель природоохоронного призначення.
Проаналізовано 88 проб грунту на вміст в них важких металів (рухома і валова форма).
За даними аналітичного контролю грунти Рівненської області характеризуються нормальною кислотністю, низьким вмістом нітратів та відносно, високим вмістом гумусу.
Відповідно до “Програми поетапного припинення використання етильованого бензину в Україні”, яка підготовлена на виконання Загальноєвропейської стратегії поступового припинення використання етильованого бензину та Протоколу про важкі метали до Конвенції 1979 р. про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, проводився контроль за вмістом в грунтах рухомих та валових форм важких металів, зокрема свинцю, марганцю та кадмію. Були зафіксовані перевищення ГДК вмісту цих металів в зразках грунтів земель природоохоронного призначення в зв'язку з тим, що відбір проб проводився поблизу від автошляхів області. Виявлені перевищення ГДК по таких важких металах Zn, Cd, Cu, Cr, Pb. З дебільшого цей перелік металів в землях комунального призначення (Дубенський, Рівненський та Клеванський полігони твердих побутових відходів), зафіксовані перевищення на важкі метали і на землях природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення Здолбунівського, Гощанського районів.
6.3.2. Забруднення грунтів
Токсикологічні дослідження грунтів земель с/г призначення проводились в Рокитнівському, Сарненському та Березнівському районах. При цьому визначення залишкових кількостей пестицидів проводились на полях прилеглих до складів отрутохімікатів на віддалі 5, 10, 30 м від джерела забруднення. Дослідження грунтів на вміст важких металів проводилися в рамках агрохімічної паспортизації земель на кожній паспортизованій ділянці.
Всього за рік було досліджено 99 зразків ґрунту на наявність в них залишків ДДТ, ГХЦГ, 2,4-Д амінної солі, симазину і атразину.
Результати досліджень показали, що залишкові кількості ДДТ виявлено в 1-му зразку грунту з Сарненського району. Його вміст складає 0,05 мг/кг і не перевищує допустимих значень (0,1 мг/кг). Ізомери ГХЦГ було виявлено в 3-х зразках з Рокитнівського та Сарненського районів (0,02–0,05 мг/кг) при ГДК 0,1 мг/кг. Залишкові кількості симазину виявлено в 8-ми зразках з Рокитнівського, Сарненського та Березнівського районів (0,02–0,09 мг/кг) при ГДК 0,2 мг/кг. В жодній з досліджених проб залишки 2,4-Д амінної солі та атразину не були виявлені. Всього вміст пестицидів виявлено в 12 зразках (12,1% досліджених проб), проте в жодній з них не зафіксовано перевищень допустимого рівня. Результати досліджень наведені в таблиці В.2.
За програмою агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення у грунтових пробах проведено визначення вмісту таких важких металів як свинець, кадмій, мідь, цинк і ртуть.
Вміст свинцю в ґрунтах досліджуваних районів коливається в межах 0,1-24,1 мг/кг, кадмію –0,01-1,93 мг/кг, цинку – 0,2-36,2 мг/кг, міді – 0,1-17,7 мг/кг, ртуті – 0,03-0,08 мг/кг. Забруднення ґрунтів важкими металами понад ГДК не виявлено.
В таблицях 6.3-6.7 наведено дані про розподіл площ за вмістом важких металів в ґрунтах досліджуваних районів.
Аналізуючи рівні забруднення ґрунтів важкими металами, слід відмітити, що 99,3-100% досліджених грунтів мають вміст до 0,5 ГДК .
Таблиця 6.3. Розподіл обстежених площ с/г угідь за вмістом свинцю
| Райони | Обстежена площа, тис. га | Розподіл площ за рівнями забруднення, тис. га | |||||
| до 5,0 мг/кг | 5,1-10,0 мг/кг | 10,1-15,0 мг/кг | 15,1-20,0 мг/кг | 20,1-25,0 мг/кг | більше 25,0 мг/кг | ||
| Березнівсь кий | 10,598 | 6,003 | 4,145 | 0,372 | - | 0,078 | - |
| Рокитнівсь кий | 12,011 | 3,771 | 6,649 | 1,535 | 0,045 | 0,011 | - |
| Сарненськи й | 24,562 | 11,717 | 10,034 | 2,479 | 0,332 | - | - |
| Разом: | 47,171 | 21,491 | 20,828 | 4,386 | 0,377 | 0,089 | - |
Таблиця 6.4. Розподіл обстежених площ с/г угідь за вмістом кадмію
| Райони | Обстежена площа, тис. га | Розподіл площ за рівнями забруднення, тис. га | |||||
| до 0,20 мг/кг | 0,21-0,50 мг/кг | 0,51-1,0 мг/кг | 1,01-1,50 мг/кг | 1,51-2,0 мг/кг | більше 2,0 мг/кг | ||
| Березнівський | 10,598 | 7,524 | 2,665 | 0,409 | - | - | - |
| Рокитнівський | 12,011 | 5,703 | 5,479 | 0,829 | - | - | - |
| Сарненський | 24,562 | 13,049 | 9,834 | 1,546 | 0,077 | 0,056 | - |
| Разом: | 47,171 | 26,276 | 17978 | 2,784 | 0,077 | 0,056 | - |
Таблиця 6.5. Розподіл обстежених площ с/г угідь за вмістом міді
| Райони | Обстежена площа, тис. га | Розподіл площ за рівнями забруднення, тис. га | |||||
| до 7,0 мг/кг | 7,1-14,0 мг/кг | 14,1-21,0 мг/кг | 21,1-28,0 мг/кг | 28,1-35,0 мг/кг | більше 35,0 мг/кг | ||
| Березнівський | 10,598 | 10,284 | 0,314 | - | - | - | - |
| Рокитнівський | 12,011 | 11,997 | 0,014 | - | - | - | - |
| Сарненський | 24,562 | 23,761 | 0,700 | 0,101 | - | - | - |
| Разом: | 47,171 | 46,042 | 1,028 | 0,101 | | - | - |
Таблиця 6.6. Розподіл обстежених площ с/г угідь за вмістом цинку
| Райони | Обстежена площа, тис. га | Розподіл площ за рівнями забруднення, тис. га | |||||
| до 16,0 мг/кг | 16,1-20,0 мг/кг | 20,1-40,0 мг/кг | 40,1-60,0 мг/кг | 60,1-80,0 мг/кг | більше 80,0 мг/кг | ||
| Березнівський | 10,598 | 9,993 | 0,162 | 0,443 | - | - | - |
| Рокитнівський | 12,011 | 11,859 | 0,025 | 0,127 | - | - | - |
| Сарненський | 24,562 | 23,469 | 0,632 | 0,461 | - | - | - |
| Разом: | 47,171 | | | | | - | - |
Таблиця 6.7. – Розподіл обстежених площ с/г угідь за вмістом ртуті
| Райони | Обстежена площа, тис. га | Розподіл площ за рівнями забруднення, тис. га | |||||
| до 0,10 мг/кг | 0,11-0,20 мг/кг | 0,21-0,50 мг/кг | 0,51-1,00 мг/кг | 1,01-1,50 мг/кг | більше 1,50 мг/кг | ||
| Березнівський | 5,607 | 5,607 | - | - | - | - | - |
| Рокитнівський | 6,123 | 6,123 | - | - | - | - | - |
| Сарненський | 14,436 | 14,436 | - | - | - | - | - |
| Разом: | 26,166 | 26,166 | - | - | - | - | - |
За програмою агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення у 2009 році було проведено радіологічні дослідження в Рокитнівському, Сарненському та Березнівському районах. При цьому було відібрано 2046 зразків ґрунту, проведено 2046 вимірювань по визначенню щільності забруднення цезієм–137 і 180 аналізів по визначенню щільності забруднення стронцієм–90. Обстежена площа складає 67758,5 га. Роботи проводились на території колективних сільгосппідприємств, фермерських господарств, земель запасу сільських рад. Результати досліджень наведено в таблиці 29, 30. Відбір проб ґрунту проводився з площі 30 га на угіддях, на яких не відбирались зразки минулого туру обстеження, або щільність забруднення цезіє-137 в минулому турі обстеження перевищував 1 Кі/км2.
Таблиця 6.8. Щільність забруднення сільськогосподарських угідь,
обстежених в 2009 році
| Райони | Обстежено угідь, га | Щільність забруднення, Кі/км2 | |||
| Цезієм-137 | Стронцієм-90 | ||||
| мінімум | максимум | мінімум | максимум | ||
| Рокитнівський | 15123,3 | 0,01 | 6,00 | 0,01 | 0,14 |
| Сарненський | 32266,3 | 0,01 | 4,52 | 0,01 | 0,15 |
| Березнівський | 20408,9 | 0,01 | 1,68 | 0,01 | 0,11 |
| Разом: | 67798,5 | 0,01 | 6,00 | 0,01 | 0,15 |
Результати досліджень показали, що щільність забруднення грунтів обстежених районів цезієм-137 складає 0,01-6,00 Кі/км2, а стронцієм-90 – 0,01-0,15 Кі/км2 .Максимальні рівні забруднення радіоцезієм складають в Рокитнівському районі – 6,00 Кі/км2, в Сарненському – 4,52, в Березнівському – 1,68 Кі/км2. Максимальні рівні забруднення земель стронцієм-90 в усіх районах знаходяться на одному рівні. Що стосується розподілу площ за щільністю забруднення, то на 56,7 тис. га (83,6%) вона не перевищує 1 Кі/км2, 11тис.га (16,2%) мають рівень забруднення 1-5 Кі/км2 і лише 116 га (0,2%) зі щільністю більше 5 Кі/км2.
Площі грунтів за щільністю забруднення радіостронцієм розподілились так: до 0,02 Кі/км2 – 721,5 га (12,9%); 0,02-0,15 Кі/км2 – 4857,5 га (87,1%).