Харківський національний університет імені В. Н

Вид материала

Содержание

1.5 Принципи розробки регіональних картографічних творів освітньої галузі
1.6 Застосування геоінформаційних технологій в картографуванні інноваційних процесів в освітньому комплексі

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12

1.4 Тенденції картографування регіональних ланок освітнього комплексу

В результаті проведеного в ході дослідження аналізу карт і атласів встановлений ряд загальних тенденцій картографування освітньої сфери. Основними серед них є такі:

- чітко помітна регресія темпів картографування освітнього комплексу, яка виражається в тому, що поряд зі збільшенням кількості виданих картографічних творів, зменшується кількість карт, тематика яких присвячена питанням освіти. Характерним є перехід від видання самостійних спеціальних картографічних творів освітньої сфери до розташування окремих карт в комплексних атласах. Окремі карти, що відображають освітню сферу видані у дорадянський і радянський періоди. На сучасному етапі карти, серії карт та атласи освітньої тематики як самостійні картографічні твори не видаються;

- освіта є важливим показником рівня життя населення, тому карти освіти тісно пов’язані з розділом карт населення (ряд аспектів розглядається в комплексі з ними). Виходячи з того, що карти науки і освіти в атласах не отримали самостійного розвитку, вони розміщуються разом з картами обслуговування населення або картами культури. Карти науки і підготовки кадрів іноді розміщуються у галузевих розділах, наприклад, карти, які характеризують сільськогосподарські наукові заклади - в розділі карт сільського господарства;

- карти освіти складають декілька груп і поділяються у відповідності з структурними одиницями системи освіти – карти дошкільних навчальних закладів, карти загальноосвітніх шкіл, карти професійно-технічної ланки освіти та карти вищих навчальних закладів;

- для комплексних атласів, що були видані в радянський період, характерним є постійне збільшення числа показників картографування, що в сукупності комплексно характеризують систему освіти;

- в змісті картографічних творів освітньої тематики надається перевага кількісним характеристикам. Якісно характеризуються лише найважливіші, унікальні освітні устави;

- у зв’язку з цим на картах освіти найчастіше застосовуються відповідні способи зображення: картограми, картодіаграми та спосіб значків;

- в комплексних атласах карти освіти переважно створюються в основному масштабі, однак часто зустрічаються карти, виконані в масштабі, дрібнішому ніж інші карти. Територіальне охоплення як правило співпадає з адміністративною одиницею на яку складено атлас. Винятки складають, лише карти, які характеризують велику, різноманітну за освітніми показниками територію на якій чітко прослідковується територіальна диференціація картографованого явища. Тоді частина території, перевантажена тематичним змістом, зображується більш детально, а частина території, для якої характерно менша кількість показників, в дрібнішому масштабі;

- відсутня уніфікація умовних позначень. Це виявляється в різному, часто протирічливому виборі зображувальних засобів (фарбуванні, штриховці, формі і розмірі значків тощо) при відображенні ідентичних показників. Так, для відображення найважливіших наукових установ (спосіб значків) застосовуються зовсім різні значки. Таким чином проблема уніфікації умовних знаків є однією з тих, що стримують інтенсивний розвиток картографування освітньої сфери;

- атласним картам освіти в радянський період було характерно постійне збільшення додаткової інформації (текстових коментарів, фотографій, рисунків, графіків, діаграм та ін.), що доповнює і розширює їх зміст;

- зазвичай текстові нариси, розміщені на картах, містять відомості про збільшення кількості освітніх установ, учнів, студентів, що навчаються в них, спеціалістів, що в них працюють і рідше рівень освіти населення;

- графіки і діаграми містять відомості про зміни (переважно збільшення) чисельності освітніх установ, осіб які працюють і навчаються в них. Структурні кругові діаграми передають співвідношення кількості осіб, що працюють чи навчаються за галузями спеціалізації освітніх закладів;

- рисунки і фотографії виконують переважно естетичну функцію і зображують відомі, найавторитетніші, найважливіші освітні установи;

- при оформленні освітніх карт в радянський і сучасний періоди переваги надаються багатоколірному варіанту, що забезпечує більшу наочність. В дорадянський період через відсутність сучасних технологій карти були одноколірними (чорно-білими);

- кількість карт в комплексних атласах в середньому становить 3 карти.

Проведений аналіз сучасного стану картографування освітньої сфери показав, що розвитку цього досить нового напрямку в тематичному картографуванні дещо заважає незавершеність розробки її наукових основ, неуніфікованість умовних позначень, відсутність експериментальних робіт по створенню спеціальних картографічних творів освітньої тематики та надання часто невиправданих пріоритетів розвитку іншим напрямкам тематичного картографування.

Проблеми картографування освітнього комплексу України можуть бути вирішеними за умови ведення розгорнутих та координованих досліджень в спеціально створених лабораторіях, всебічної науково-виробничої апробації експериментальних атласів та окремих їх карт, систематичного обговорення на регіональних та загальнодержавних фахових зібраннях дискусійних питань, підготовки необхідних кадрів професійних картографів, пошуків шляхів розвитку науки в цілому, та збільшення фінансування науково-дослідних робіт на загальнодержавному рівні та у регіонах.

Вирішення перелічених проблем має сприяти покращенню інформаційного забезпечення населення, більш ефективній оцінці процесів, які відбуваються у вітчизняній освіті, яка переживає період модернізації та реформування. Це в кінцевому результаті має покращить якість освіти у відповідності до сучасних вимог.

1.5 Принципи розробки регіональних картографічних творів освітньої галузі

Проведені дослідження дали змогу зробити висновок, що створення районних та обласних атласів освітньої сфери можливе лише за умови застосування єдиних принципів, які обумовлюються особливостями процесів, що відбуваються в освітній сфері на районному та обласному рівнях, завданнями атласного картографування, його методологією, вимогами до картографічного методу стосовно розробки освітньої стратегії, управління та планування.

Необхідність розробки наукових принципів підтверджується і досвідом створення картографічних творів соціально-економічної спрямованості: до цього часу карти та атласи соціально-економічного змісту на одну й ту ж територію часто є необґрунтовано різними за масштабом, загальногеографічними елементами, деталізацією тематичного змісту, вибором картографічних засобів його відображення. Все це ускладнює використання карт та атласів, а також процес їх створення та оновлення. Враховуючи цей факт та аналізуючи результати робіт, виконаних вітчизняними та зарубіжними вченими-картографами можна сформулювати принципи покладені в основу розробки районних, міських та обласних атласів освітньої сфери. Головні з них, на наш погляд, можна сформулювати таким чином:

Регіональний (районний, міський, обласний) атлас освітньої сфери є науково-довідковим картографічним твором багатоцільового призначення, в якому повинні у відповідній формі узагальнюватись результати новітніх фундаментальних наукових досліджень багатьох галузей знань, що створить єдину інформаційну базу для різних напрямків його використання на практиці;

Принциповим положенням розробки регіональних атласів освітньої сфери є комплексність у відображенні об’єкта дослідження – освітньої сфери регіонального рівня. Атлас повинен відбивати усі сторони взаємодії в даній системі, а також усі напрямки освітньої діяльності;
Важливим принципом є системність подання матеріалу в картографічній формі. Він має діяти на всіх етапах створення атласу, від відбору об’єктів картографування – елементів освітньої сфери регіонального рівня та формування структури атласу, до розробки змісту карт, їх легенд та засобів картографічного зображення;
Комплексність у дослідженні повинна доповнюватись інтегративністю у відображенні об’єктів картографування. Науковий рівень вивчення та пізнання зв’язків і взаємовідносин у суспільстві та їх взаємодії дає можливість синтезованого їх відображення;
В регіональному атласі освітньої сфери слід враховувати сучасні напрямки спеціальних соціологічних досліджень, а також загальних досліджень природи, населення та господарства регіону, що реалізується через включення до атласу карт проблемної орієнтації;
Важливим принципом є репрезентативність інформації. Всі дані, які використовуються для розробки карт та наукові концепції стосовно вивчення географічних об’єктів, їх властивостей і зв’язків мають бути добре виваженими;
При розробці регіональних атласів освітньої сфери слід дотримуватись еволюційності та наступності. Характеристики і показники, що відображені на картах атласу розробляються з урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної освітньої діяльності та картографування. Якість і кількість показників може змінюватися у відповідності до накопичення нових знань про об’єкт картографування;
Важливим принципом є використання та органічне поєднання при складанні карт атласу найбільш достовірної стійкої графічної, статистичної та іншої вихідної інформації, обробленої за сучасними методиками;
При обробці великого обсягу інформації необхідно використовувати сучасні методи організації інформації та її передкартографічної обробки. Це можливо за умов створення геоінформаційної системи, що передбачає застосування комп’ютерної техніки;
Регіональний атлас освітньої сфери має відзначатися збалансованістю розділів, щодо масштабного ряду, кількості карт, їх узгодженості за змістом тощо;
На етапі розробки тематичного змісту карт атласу важливим є застосування принципу регенеративності, який полягає у здатності до взаємозаміни однієї характеристики чи показника на інші, згідно з наявністю інформації та потреб користувачів;
Усю необхідну інформацію слід намагатись передати за допомогою мінімуму типових карт. Для цього необхідно ретельно відбирати показники та застосовувати комплексування на одній карті ряду сюжетів, які дають закінчену характеристику певної теми;
При створенні регіональних атласів освітньої сфери особливо важливим принципом є врахування особливостей адміністративної одиниці. Цей принцип реалізовується включенням карт, що відображають специфічні для даного регіону об’єкти та явища;

Вся вихідна інформація має бути, по-можливості, приурочена до певних дат, які приймаються за базові;
При необхідності комплексної характеристики явищ, яка іноді вступає в протиріччя з забезпеченням гарного сприйняття інформації, деякі характеристики, представлення яких в масштабі основної карти не є необхідністю, слід виносити на додаткові (похідні) карти – тематичні карти більш дрібного масштабу, а також відображати у вигляді таблиць, графіків, діаграм та текстових нарисів;
Зміст окремих карт регіональних атласів освітньої сфери повинен по-можливості, доповнюватись діаграмою, що відображає питому вагу картографованого явища у відповідному явищі території більш високого ієрархічного рангу та діаграмою, яка розкриває структуру явища, що характеризується;
Поряд з традиційними картами атлас може (і має) містити інші геозображення (фотокарти, анаморфовані карти, локаційні геозображення, блок-діаграми тощо);
Окрім геозображень в атлас необхідно включати текстові матеріали у вигляді вступного розділу, що закладає основи правильного розуміння карт та містить рекомендації сумісного використання, співставлення та аналізу карт різних розділів; анотацій до карт, що поглиблюють їх зміст; апарату орієнтування (зміст, покажчик географічних назв, перелік навчальних закладів тощо); коментарів до специфічного змісту окремих карт (опис методик визначення, пояснення термінів тощо);
При створенні атласів освітньої сфери обов’язковим є застосування типових географічних основ, для розробки яких, як правило використовуються топографічні карти;
Для збалансованого відображення процесів, що відбуваються у сфері освіти, важливим є дотримання єдиного рівня картографічної генералізації;
Елементи загальногеографічного та тематичного змісту слід виражати в єдиній уніфікованій системі умовних позначень, які повинні не лише добре сприйматись візуально, але й бути придатними для машинної побудови та читання, тобто бути машинноорієнтованими;
При застосуванні традиційної технології розробки атласу слід враховувати, що він є перехідною основою створення геоінформаційної системи для соціально-економічного картографування та деталізації і розширення часткових геоінформаційних систем;
Регіональний атлас освітньої сфери повинен бути максимально доступним для кожного члена суспільства, яке в основній масі сприймає традиційні форми картографічних творів;
Бажаним є максимальне застосування вже знайомих та зрозумілих користувачу способів зображення явищ з широким застосуванням їх сучасних модифікацій, направлених, на підвищення точності зображення, розкриття закономірностей тощо. Перевагу слід віддавати багатоколірному оформленню карт з урахуванням існуючих традицій. При цьому слід забезпечити сумісність шкал картограм та легенд однотипних карт;
З метою більш ефективного використання регіональних атласів освітньої сфери в розробці освітньої політики, кількісні та якісні характеристики на картах атласу мають виражатися абсолютними та відносними показниками, що використовуються в управлінні, статичній звітності, обліковій документації, освітньому моніторингу;
Незважаючи на науково-довідковий характер регіональних атласів освітньої сфери, при розробці тематичного змісту їх карт та виборі зображувальних засобів, необхідно максимально врахувати можливості використання даного картографічного твору в навчальному процесі у вищих та загальноосвітніх навчальних закладах, а також в просвітницькій діяльності. Для цього необхідно уникати необґрунтованого використання узагальнюючих індексів, показників, коефіцієнтів тощо.

1.6 Застосування геоінформаційних технологій в картографуванні інноваційних процесів в освітньому комплексі

Існують різні аспекти класифікації ГІС. Наприклад, ГІС класифікують з погляду їхньої проблемної орієнтації, виділяючи: інженерні ГІС; майнові ГІС, призначені для обробки кадастрових даних; ГІС для тематичного і статистичного картографування, що є проміжним ланцюгом в керуванні природними ресурсами, складання карт по переписах і планування навколишнього середовища; бібліографічні ГІС, що містять каталогізовану інформацію про безліч географічних документів; географічні файли з даними про функціональні й адміністративні границі; системи обробки зображень з Ландсата й ін. Однак самими авторами визнається, що швидка мінливість і множинність варіантів розв'язуваних проблем вимагає введення інших класифікацій, що враховують структуру й архітектуру ГІС. Тому більш доцільна 3-компонентна класифікація ГІС за наступними показниками: характеру проблемно-процесорної моделі; структурі моделі бази даних; особливостях моделі інтерфейсу.

Тому інформаційні системи спочатку підрозділяються на просторові і непросторові. ГІС природно відносяться до просторових, поділяючи на тематичні (наприклад, соціально-економічні) і земельні (кадастрові, лісові, інвентаризаційні та ін.). А.В. Кошкарев і В.П. Каракін дають класифікацію за територіальним охопленням (загальнонаціональні до регіонального ГІС); за напрямками використання (багатоцільові, спеціалізовані, у т.ч. інформаційно-довідкові, інвентаризаційні, для нестатків планування, керування); за тематичною орієнтацією (загальногеографічні, галузеві, у т.ч. водяних ресурсів, використання земель, лісовикористання, туризму, рекреації тощо).

Зв'язані з землею види діяльності визначають рамки для другого і, можливо найбільше часто використовуваного типу ГІС - земельних ІС (ЗІС). Найбільше часто такі системи засновані на володінні, керуванні й аналізі земельних ділянок, в основному, в інтересах людей і, насамперед з погляду землеволодіння. ЗІС далі поділяються на ті, що засновані на розбивці земної поверхні на ділянки власності і ті, котрі такої розбивки не використовують. Останні включають ІС по природних ресурсах, у тому числі такі, котрі використовуються національними парками, лісовими службами, агентствами по керуванню землею і т.п. Задачі, розв'язувані цими ЗІС, можуть включати відчуження землі для заповідників, спостереження за живою природою, прогноз землетрусів і зсувів, усунення наслідків повеней, оцінка хімічного забруднення, керування лісами і зонами проживання диких тварин, наукові дослідження.

Застосування ЗІС на основі розбивки на ділянки звичайно зосереджені навколо землеволодіння й інших кадастрових питань. Визначальним критерієм є розбивка землі на межовані ділянки з узаконеними атрибутами. Хоча ця термінологія може застосовуватися до таких земель, як державні ліси, усе-таки звичайно вона має на увазі ділянки поменше [National Academy of Science 1980, 1983]. Необхідної для таких додатків є геодезична мережа, по якій можливий точний опис ділянок. Застосування ЗІС включають традиційні геодезичні методи, вони знаходяться серед найбільших користувачів Глобальної системи позіціонування (GPS) NAVSTAR для одержання координатної інформації. Після створення точної геодезичної основи і кадастрової системи можливі різні види аналізу змін у землекористуванні з гарантією високої точності вимірів. У числі таких робіт знаходяться спроби встановлення несуперечливого спільного використання землі серед обраних земельних ділянок, а також впровадження універсального багатоцільового кадастру.

Як в галузях, зв'язаних із землею, так і в галузях, зв'язаних з населенням, маються багато можливостей застосування геоінформаційних технологій, що мають величезний потенціал, як для простих, так і для складних видів аналізу. Однак, більшість з наявних додатків складними не назвеш. Для того, щоб задати програмі задачу, потрібно знати, що ж це може бути за задача. І тоді вже ми зможемо зрозуміти, чи здатна програма цю задачу виконати.

Існує багато прикладів використання ГІС – технологій в тематичному картографуванні. Один з них на Україні це створення електронної серії карт “Людський розвиток в Україні”. Створення цієї проблемної серії карт опирається на розробку наукової ГІС «Людський розвиток», яка є прототипом виробничої ГІС і відповідає стадії пілот-проекту. Така ГІС є однією із складових багатоцільової Національної ГІС України, оскільки проведене структурно-графічне моделювання проблеми людського розвитку знаходиться в руслі розробки концепції такої ГІС. Розглядаються питання створення географічної бази для вивчення складних інформаційних об'єктів з метою забезпечення цілей системи управління і розробляє наукові основи використання статистичної інформації.

Цілісні кількісна та якісна характеристики “людського розвитку” як основної категорії у понятійно-термінологічному апараті змістового блоку ГІС є головною метою географічного моделювання. Суть проблеми людського розвитку визначає і структуру тематичної бази даних як основи картографічного моделювання. Складові проблеми людського розвитку групи природно-екологічних, економічних, медико-демографічних та духовно-культурних умов складають основні блоки тематичної бази даних. В останні роки створюються екологічні ГІС, які забезпечують дві головні задачі: забезпечення єдиної державної системи екологічного моніторингу і ведення комплексного територіального кадастру природних ресурсів. Наприклад, проект екологічного менеджменту нижнього Дніпра. Ціль проекту – збільшення ефективності екологічного менеджменту на основі використання сучасних програмно-технічних і комунікаційних засобів централізованого і розподіленого зберігання і обробки інформації. В той же час існує багато прикладів використання ГІС – технологій для інформаційного забезпечення управління міськими територіями.

Основна функція ГІС, як особливих апаратно-програмних комплексів, що забезпечують збирання, обробку, відображення та розповсюдження просторово-координатних даних є створення та використання електронних карт, атласів та інших картографічних творів.

Геоінформаційні системи для регіонального картографування освітнього комплексу – це перспективна область використання ГІС-інструментарію з метою забезпечення всього комплексу робіт з візуалізації просторових даних про процеси модернізації та реформування, що відбуваються в сучасній освіті. Застосування ГІС – технологій забезпечує:

- високий ступінь автоматизації картоскладальних робіт за рахунок розвитку топографічного та тематичного картографування на базі цифрових карт та баз даних;

- системний підхід до відображення та аналізу сучасного стану освітнього комплексу;

- інтерактивність та багатоваріантність картографування, що дає можливість поєднати процеси створення та використання картографічних творів різноманітної освітньої тематики.

На основі експериментальних робіт з регіонального картографування освіти (на прикладі Харківської області) з’ясовано можливість залучення сучасних програмних продуктів ArcGIS 9.x (ESRI), ArcView 3.1 (ЕSRI), МаpInfo 7.x (МаpInfo Corp.) та TNT 6.x (Microimages) до створення картографічних творів.

Геоінформаційна система ArcView розроблена американським Інститутом досліджень систем навколишнього середовища (ЕSRI). Програмні продукти ЕSRI націлені на дослідження навколишнього середовища, розвиток машинної графіки, збирання та комп’ютерний аналіз даних, автоматизоване моделювання та картографування. ЕSRI – лідер в області розробок комерційного забезпечення геоінформаційних технологій. ArcView належить до ГІСів науково-дослідницького характеру. Вона нескладна у використанні, дає можливість наочної уяви, дослідження, запиту та аналізу даних просторово. Програма орієнтована на принцип поєднання готової картографічної продукції для користування та необмежені можливості для створення карт шляхом розширення системи за допомогою програмування на макромові AVENUЕ. Система не потребує тривалого засвоєння та розрахована на широке коло користувачів.

ArcView працює з будь-якими видами інформації, які мають територіальну прив’язку. За допомогою цієї системи можна отримати в електронній формі будь-яку карту туристичної тематики, доповнену табличними, текстовими та іншими видами даних, що прив’язані до об’єктів, відображених на карті.

Розширення функцій ArcView можливе завдяки створенню зовнішніх модулів: Spatial Analyst (перетворення покриття у грід-теми, створення растрових буферних зон, поверхонь з точкових тем, визначення кутів нахилу, сторін освітлення/затемнення, аналіз сусідства, імпорт даних із стандартних форматів), Network Analyst (доступ до інформації про географічні сітки, геокодування, просторовий кластерний аналіз, моделювання напрямків потоку та їх взаємодії, перерозподілу ресурсів), Street Map (робота з базою даних по вулицях та геокодованих адресах), Dialig Designer (для користувачів мови Avenue), Arc Press (програмний растиризатор графічних файлів; розширення можливості та прискорення виведення на друк професійної картографічної продукції), 3-D Analyst (аналіз та візуалізація даних з поверхнями).

Ще один відомий та поширений в Україні програмний продукт – MapInfo Professional (Mapping Information Systems Corp). MapInfo Corporation – компанія, що орієнтована на розробку настільної картографічної системи MapInfo, - входить до складу компаній США, що розвиваються швидко та успішно.

MapInfo використовується для створення, маніпулювання та аналізу різних видів тематичних карт, в яких реєструються результати оцінки, аналізу та обробки матеріалів, які містять бази даних з точки зору звичайного користувача ПК. Вона має широкі можливості, що дозволяє на її базі створювати не тільки картографічні твори, але і тематично спрямовані геоінформаційні системи завдяки наявності спеціальної мови програмування MapBasic. За її допомогою є можливість підключати до програми модулі, що створені в середовищі Visual Basic та С++, перебудовувати інтерфейс, розробляти довідкову систему, налагоджувати зв’язок з іншими програмами, тобто створювати "під ключ" геоінформаційну систему кінцевого користувача.

У програмі MapInfo передбачено сумісне використання растрових та векторних форматів; широкі можливості для управління базами даних (сортування, обирання, об’єднання об’єктів і т.п.), побудови запитів (простих запитів QBE, складних запитів з використанням мови SQL, статистичних запитів); використання форматів dBase, ASCII, WKS, XLS, не змінюючи вихідного формату; можливість наступного аналізу растрових зображень, що спрощує процес цифрування та редагування карт. Система підтримує велику кількість проекцій, які можна використовувати при створенні карт, а також можливе створення і власних проекцій. Крім того є функції точної прив’язки координат вузлів одного об’єкта до іншого, згладжування лінійних та полігональних об’єктів, перетворення полігонів у полілінії і навпаки, інтерактивного нанесення об’єктів, позарамкового оформлення, в т.ч. і легенди, стандартних оверлейних операцій, підключення зовнішніх баз даних та ін. Основні показники для порівння доступних функцій було згруповно за такими напрямами: відображення карти, взаємодія з картою, середовище розробки, картографічний аналіз, компоновка та видання карт. При дослідженні функція вважалася такою, що доступна для використання, за умови відповідності її стандартам OGC (Open GIS Consortium).

Дослідження окремих переваг та недоліків ГІС при картографуванні природних явищ та комплексів дозволило встановити, що найбільші можливості при картографуванні природних об’єктів та явищ надають програмні комплекси ArcGIS та TNT.

Популярна система MapInfo, на відміну від ArcGIS та TNT, використовує закриті формати даних, орієнтовані на кадастрові роботи. MapInfo, використовуючи Data Map OLE 2.0 об`єкт у середовищі Office, дає змогу легко відображати на картах інформацію з електронних таблиць Excel та баз даних Access (які використовуються державними установами для роботи з табличною інформацією). MapInfo можна рекомендувати для потреб картографування природних явищ та комплексів за умови використання додаткового програмного забезпечення, наприклад VerticalMapper, Statistics, Surfer.

TNT має розвинуті інструменти просторового аналізу та інтегровані модулі для підтримки даних дистанційного зондування, підтримує основні графічні формати, що зумовлює доцільність використання цієї ГІС при картографуванні складних фізико-географічних об’єктів та явищ. При підготовці до друку картографічних творів виготовлених у TNT необхідно використовувати зовнішнє програмне забезпечення.

ArcGIS вирізняється більш простим інтерфейсом, підтримкою більшості форматів електронних карт та баз даних, засобами тривимірної картографії, гнучкими можливостями підготовки картографічних творів до видання. Ці переваги роблять систему ArcGIS корисною при створенні відносно простих картографічних моделей без застосування додаткового програмного забезпечення. При картографуванні природних комплексів найбільші можливості надають програмні комплекси ArcGIS 9.x, завдяки внутрішній підтримці баз даних, розвинутим інструментарієм роботі з геозображеннями та широкими можливостями просторового аналізу.

Як висновок, можна виділити при роботі з електронними картами в даних програмних продуктах такі можливості:

інтерактивність, яка дозволяє досліджувати, поновлювати та змінювати інформацію, формувати різноманітні запити та отримувати необхідні довідкові відомості, на основі даних картографічних творів та бази даних розробляти нові карти різної тематики;
використання масштабного порогу, включення або виключення окремих тем (теми відображаються чи не відображаються на екрані), що дозволяє змінювати повноту загальногеографічного та тематичного змісту, полегшуючи роботу з картою;
автоматичне масштабування, яке дозволяє як збільшення, так і зменшення зображення карти на моніторі;
створення оригінального дизайну картографічної продукції завдяки можливостям вибору та зміни палітри кольорових заливок, штриховок, редагування та реалізації способів картографічного зображення (значків, ареалів, ліній руху, картограм тощо), створення художніх значків;
аналіз та моделювання, у тому числі ведення пошуку необхідної інформації про об’єкти місцевості в базах даних за окремими критеріями, знаходження місцеположення за атрибутивними даними і навпаки, вибір оптимального маршруту, створення та обробка моделей рельєфу, інтерполяція висот, визначення зон видимості/невидимості;
забезпечення широких можливостей (в результаті використання майже необмеженої кількості інформації різних видів) для задоволення різноманітних потреб у системі шкільної та вищої освіти, державних установ та організацій в їх практичній діяльності при розробці та обґрунтуванні різноманітних планів та проектів економічного, соціального, екологічного розвитку регіонів, при організації раціонального розміщення виробничих сил, збалансованого природокористування та здійсненні моніторингу природних і природно-соціальних явищ і процесів, і також для задоволення багатьох інших запитів;
компоновка карти, яка складається з монтажу основної карти, карт-врізок, розміщення та редагування легенди, позначення масштабу, назви, оформлення внутрішньої рамки, зарамкового оформлення і ін.;
друк всієї карти або окремих її частин у необхідному масштабі з набором потрібних загальногеографічних та тематичних сюжетів, растрових зображень, текстів, атрибутивних таблиць.

Необхідною умовою використання геоінформаційної системи для потреб картографування освітнього комплексу є наявність інформаційної бази географічних даних. Ступінь наповнення інформаційної бази даних суттєво впливає на ефективність використання того чи іншого проекту створеного в ГІС.

Blog

Харківський національний університет імені В. Н

Содержание

1.4 Тенденції картографування регіональних ланок освітнього комплексу