О. В. Михайлов господарське законодавство (право) Курс лекцій
| Вид материала | Закон |
- 1. Господарське право. Господарське законодавство, 475.2kb.
- Програма курсу "Господарське законодавство". До лекційного матеріалу входять такі теми:, 153.52kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 286.68kb.
- Президія вищої атестаційної комісії україни, 148.41kb.
- Конспект лекцій з дисципліни «Господарське право» (для студентів денної І заочної форм, 1131.42kb.
- Тема Господарське право в системі права України, 50.94kb.
- Курс лекцій Курс лекцій "Макроекономіка" рекомендований для використання в навчальному, 1093.94kb.
- Тема Господарське право в системі права Предпринимательское право. Курс лекций / Под, 221.14kb.
- Курс лекцій спеціальністю 0600101 „Правознавство, 1295.63kb.
- І.І. Мечникова І. В. Іванова, О.І. Бурденюк, С. П. Гвоздій Курс лекцій, 2533.82kb.
Порушення законодавства про бюджетну систему України – злочин, передбачений ст. 210 Особливої частини КК України.
Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах – караються штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб – караються обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк від 2 до 8 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Об’єкт даного злочину:
- основний безпосередній – встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних коштів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій;
- додатковий обов’язковий – конституційні права і законні інтереси громадян, порядок здійснення службовими покладених на них службових повноважень.
Предметом даного злочину є бюджетні кошти. Це кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Бюджетну систему України утворюють сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів. Предметом злочину виступають бюджетні кошти лише у великих та особливо великих розмірах.
Об’єктивна сторона злочину може здійснюватися в одній з чотирьох форм:
1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню – це витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим для цих коштів законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Це може бути:
- фінансування за рахунок бюджетних коштів тих видатків, які не передбачені видатковими статтями затвердженого бюджету;
- використання бюджетних коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою, тобто фінансування одних видатків за рахунок інших статей видатків;
- спрямування бюджетних коштів на такі видатки фінансування яких за рахунок бюджетних коштів заборонено;
2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків – це фінансування видатків у сумах, які перевищують розміри, затверджені у відповідних бюджетах, кошторисах і планах асигнувань;
3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету – може виражатися у неприйнятті уповноваженою особою рішення про пропорційне скорочення видатків бюджету у разі зменшення надходжень коштів до нього, у прийнятті рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові статті бюджету, у т.ч. захищені, у неприйнятті керівником бюджетної установи рішення про внесення змін до кошторису і плану асигнувань;
4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів – це фінансування у повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при їх повному нефінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з виплати пенсій, заробітних плат, соціальної допомоги, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року..
Перші дві форми вчиняються у формі дій, а третя і четверта можуть виражатися як у діях, так і у бездіяльності.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного з зазначених вище діянь. При цьому розмір незаконного використання або витрачання бюджетних коштів має бути не меншим за 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на одержання асигнувань, взяття зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. Суб’єктом цього злочину визнаються відповідні службові особи органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування від Прем’єр-міністра України до сільських, селищних і міських голів.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючі ознаки цього злочину це вчинення його:
1) повторно;
2) в особливо великих розмірах – коли сума бюджетних коштів в 3000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
3) за попередньою змовою групою осіб.
Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку – злочин, передбачений ст. 211 Особливої частини КК України.
Видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах – карається штрафом від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 4 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно – караються позбавленням волі на строк від 3 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Об’єкт даного злочину:
- основний безпосередній – встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних коштів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій;
- додатковий обов’язковий – конституційні права і законні інтереси громадян, порядок здійснення службовими покладених на них службових повноважень.
Предметом даного злочину є нормативно-правові та розпорядчі акти щодо зміни доходів і видатків бюджету. Нормативно-правові акти – це акти-документи, які мають формально визначений характер і містять приписи обов’язкові для виконання необмеженим і не персоніфікованим колом юридичних та фізичних осіб. Розпорядчі акти – це акти документи, які поширюють свою дію на конкретно визначених суб’єктів і мають одноразове застосування.
Ці всі акти характеризуються тим, що вони змінюють доходи або видатки бюджетів всупереч встановленому законом порядку. Зокрема такі акти:
- змінюють ставки або строки сплати до бюджетів або державних цільових фондів податків, зборів, інших обов’язкових платежів;
- передбачають списання заборгованості зі сплати обов’язкових платежів;
- запроваджують нові види обов’язкових платежів, не передбачені законодавством;
- надають пільги щодо податків, зборів, інших обов’язкових платежів або позбавляють таких пільг;
- передбачають використання коштів одних статей видатків бюджету на фінансування інших.
Предметом злочину виступають бюджетні кошти лише у великих та особливо великих розмірах.
Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням діяння у формі дій:
1) видання всупереч встановленому законом порядку нормативно-правового або розпорядчого акта, який змінює доходи або видатки бюджету. Під виданням таких актів розуміють як одноособове складання, прийняття і підписання таких документів службовими особами, так і затвердження ними актів, прийнятих (схвалених) відповідними колегіальними органами.
Злочин вважається закінченим з моменту видання службовою особою відповідного акта. Та обставина, набрав чи ні цей акт законної сили, не впливає на визнання злочину закінченим.
Суб’єкт злочину спеціальний. Це службова особа, як і в ст. 210 КК.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючі ознаки даного злочину є вчинення його:
1) повторно;
2) в особливо великих розмірах – має місце, коли сума бюджетних коштів в 3000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів – злочин, передбачений ст. 212 Особливої частини КК України.
Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових коштів у значних розмірах – карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням прав обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах – караються штрафом від 500 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Діяння, передбачені частинами 1 або 2, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах – караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.
Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною 1 та 2, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Об’єкт даного злочину:
- основний безпосередній – встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов’язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.
Предмет злочину – податки, збори, інші обов’язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені в установленому законом порядку.
Під податком, збором, іншим обов’язковим платежем розуміють обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами про оподаткування.
Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак:
1) діяння – ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування;
2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих та особливо великих розмірах;
3) причинний зв’язок між діянням та наслідками.
Відповідальність за ст. 212 не наставатиме, якщо ненадходження коштів до бюджетів і державних цільових фондів сталося внаслідок невиконання банком покладеного на нього законодавством обов’язку виконувати платіжні доручення платників податків на перерахування обов’язкових платежів податкового характеру.
Спосіб ухилення від сплати податків в ст. 212 не конкретизовано. До найбільш поширених способів вчинення цього злочину належать:
- неподання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, інших обов’язкових платежів - полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби або інших контролюючих органів в установлений строк відповідних документів про нарахування або сплату обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, за умови, що на особу чинним законодавством покладено обов’язок подання таких документів;
- приховування та заниження об’єкта оподаткування. Приховування об’єкта оподаткування – характеризується тим, що прибуток або інший об’єкт оподаткування у платника податків існує, проте він не декларується, не згадується у документах, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, які подаються до податкових або інших контролюючих органів, а тому ніякі податки за такі об’єкти не нараховуються і не сплачуються. Заниження об’єкта оподаткування – означає часткове ухилення від сплати податків;
- ухилення зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності від взяття на облік у контролюючих органах;
- умисне заниження податкових ставок;
- умисно неправильне обчислення сум податків або бази оподаткування;
- обманні маніпуляції з податковими пільгами;
- неналежне виконання або невиконання обов’язків з нарахування та утримання обов’язкових платежів фіскальними агентами держави – збирачами податків.
У ст. 212 передбачено відповідальність не за сам факт несплати у встановлений строк податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати, коли особа має намір взагалі не виконувати (повністю або частково) покладені на неї податкові зобов’язання. Так, якщо платник у звітних документах правильно відображає й обраховує свої податкові зобов’язання, своєчасно подає податкову декларацію, однак у зв’язку з відсутністю достатньої кількості коштів на його банківському рахунку податкове зобов’язання своєчасно не погашається, дії платника як такі, що не поєднуються з обманом держави в особі її контролюючих органів, не можуть кваліфікуватися за ст. 212.
Притягуючи особу до відповідальності за ст. 212 КК необхідно встановити розмір несплачених винною особою податків, зборів, інших обов’язкових платежів як результат інкримінованого їй злочинного діяння. У даному разі не враховуються суми заборгованості бюджету перед платником податків та суми наявної в останнього переплати за окремими видами податків. При кваліфікації за ст. 212 зменшення розміру коштів, що фактично не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів внаслідок ухилення від сплати податків, на суму коштів, що підлягають поверненню платнику податків з бюджету чи зарахуванню до платежів майбутніх періодів, не допускається. Кваліфікуючи діяння винного за ст. 212, слід виходити не з тієї величини, що прихована від оподаткування і на яку відповідно не нараховано обов’язковий платіж, а з величини несплаченого або недоплаченого податку. При цьому не враховуються фінансові санкції (пеня, штраф), які застосовуються відповідно до вимог податкового законодавства.
Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів визнається злочином, якщо воно вчинено у значному, великому або особливо великому розмірі. Діяння, передбачене ст. 212 визнається вчиненим у вказаних розмірах як тоді, коли сума несплаченого платежу перевищує вказані розміри по одному його виду, так і у разі, коли ця сума є результатам несплати різних видів платежів. Якщо ухилення від сплати податків і зборів мало місце в різні періоди, суму несплачених обов’язкових платежів потрібно встановлювати окремо щодо кожного періоду. При цьому має враховуватись те, який податковий закон та неоподатковуваний мінімум доходів громадян були чинним на момент вчинення цього злочину.
Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в 1000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Злочин вважається закінченим з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, а коли закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії – з моменту фактичного ухилення від їх сплати.
Відповідальність за ст. 212 виключається у разі, коли об’єкт оподаткування ще не сформувався, термін сплати податку не настав і при цьому умисел на ухилення від оподаткування встановити не вдалося.
Дії, які спрямовані на те, щоб надалі ухилитися від сплати податків (перекручення об’єктів оподаткування у певних документах, внесення у звітні документи перекручених відомостей, подання сфальсифікованих документів до контролюючих органів, ухилення від своєчасної сплати авансових платежів, неподання звітної документації до контролюючих органів) за умови, що термін сплати конкретного податку ще не сплив, а відповідний умисел особи встановлено, повинні розцінюватися як готування або замах на даний злочин.
Суб’єкт даного злочину спеціальний. Це:
1) службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності – це лише ті працівники управлінської сфери юридичних осіб, які, здійснюючи організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, виконують обов’язки по веденню та оформленню звітної документації про фінансово-господарську діяльність підприємств, установ, організацій і поданню цієї документації до податкових та інших фіскальних органів (керівники, головні (старші) бухгалтери, їхні заступники або інші працівники бухгалтерії, які виконують функції головного бухгалтера);
2) особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;
3) будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Про умисний характер поведінки порушника податкового законодавства можуть свідчити такі обставини:
- складання і використання підроблених документів;
- ведення „подвійного (офіційного та неофіційного) обліку товарно-матеріальних цінностей;
- наявність у місцях реалізації документально неоформленої продукції;
- не оприбуткування готівкової виручки, отриманої за поставлені товари, надані послуги, виконані роботи;
- заниження обігу реалізованих товарів;
- укладання фіктивних угод;
- відсутність документів, необхідних для складання податкових декларацій і розрахунків, знищення документів або відмова від їх подання;
- приховування від контролюючих органів інформації про рух безготівкових і готівкових грошових коштів;
- невідображення у документах об’єктів оподаткування;
- необґрунтоване завищення валових витрат;
- нез’явлення протягом встановленого строку зареєстрованого суб’єкта підприємництва до податкового органу для взяття на облік як платника податків і т.д.
Мотиви ухилення від сплати податків можуть бути різними і на кваліфікацію діяння не впливають.
Відповідальність за ст. 212 не настає, якщо платник податків виконував:
1) податкове роз’яснення відповідного центрального контролюючого органу, навіть у разі, коли воно у майбутньому було замінене або скасоване;
2) неправильні рекомендації, роз’яснення чи консультації з питань оподаткування контролюючих органів різних рівнів.
Кваліфікуючі ознаки даного злочину:
1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб. Це має місце в таких випадках:
а) коли керівник підприємства дав підлеглій службовій особі розпорядження підписати чи подати до контролюючих органів недостовірні документи або не сплачувати обов’язкові платежі взагалі або в повному обсязі і службова особа виконала таке незаконне розпорядження;
а) коли службові особи різних юридичних осіб уклали між собою цивільно-правові угоди, під час виконання яких кожна із сторін ухиляється від сплати належних з неї обов’язкових платежів;
в) коли інші особи, що зобов’язані сплачувати податки, згідно із законодавством повинні робити це спільно (якщо об’єкт оподаткування належить кільком особам на праві спільної власності);
2) фактичне ненадходження коштів у великих розмірах – коли суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів в 3000 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Особливо кваліфікуючі ознаки злочину:
1) вчинення його особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів інших обов’язкових платежів;
2) фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах – коли сума зазначених коштів у 5000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ч. 4 ст. 212 передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності порушника податкового законодавства. Ч. 4 застосовується судом, коли:
1) особа, щодо якої порушується питання про звільнення її від кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів уперше;
2) вчинене нею діяння охоплюється ч. 1 або ч. 2 ст. 212;
3) має місце позитивна посткримінальна поведінка особи, яка полягає в тому, що винний до притягнення його до кримінальної відповідальності сплачує належні суми податків і зборів, а також пеню і фінансові санкції.
Встановивши сукупність зазначених обставин, суд зобов’язаний звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила даний злочин. Для застосування ч. 4 ст. 212 не вимагається, щоб особа, яка вчинила ухилення від оподаткування, сприяла розкриттю і розслідуванню злочину, а також щиросердно покаялася у вчиненому.
Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання