О. В. Михайлов господарське законодавство (право) Курс лекцій
| Вид материала | Закон |
- 1. Господарське право. Господарське законодавство, 475.2kb.
- Програма курсу "Господарське законодавство". До лекційного матеріалу входять такі теми:, 153.52kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 286.68kb.
- Президія вищої атестаційної комісії україни, 148.41kb.
- Конспект лекцій з дисципліни «Господарське право» (для студентів денної І заочної форм, 1131.42kb.
- Тема Господарське право в системі права України, 50.94kb.
- Курс лекцій Курс лекцій "Макроекономіка" рекомендований для використання в навчальному, 1093.94kb.
- Тема Господарське право в системі права Предпринимательское право. Курс лекций / Под, 221.14kb.
- Курс лекцій спеціальністю 0600101 „Правознавство, 1295.63kb.
- І.І. Мечникова І. В. Іванова, О.І. Бурденюк, С. П. Гвоздій Курс лекцій, 2533.82kb.
План
І. Загальна характеристика та система господарських злочинів. Злочини у сфері підприємницької діяльності. Склад злочину.
І
Загальна характеристика злочинів у сфері господарської діяльності
Проголошення й закріплення в чинному законодавстві принципу свободи підприємницької діяльності зовсім не означає, що держава відмовляється від її регламентації. При цьому використовуються й такі крайні засоби впливу на поведінку учасників господарських відносин, як заходи кримінально-правового характеру.
У чинному Кримінальному кодексі подібні заходи передбачено Розділом VІІ Особливої частини, який має назву „Злочини у сфері господарської діяльності”.
Родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини у сфері господарської діяльності. Економічний зміст цих відносин характеризується тим, що вони виникають з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг. Безпосереднім об’єктом даних злочинів є суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. При вчиненні деяких злочинів одночасно має місце посягання і на додаткові безпосередні об’єкти, наприклад, життя та здоров’я людини чи власність – при протидії законній господарській діяльності. Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов’язує з розміром предмета злочину.
З об’єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються шляхом дії. Окремі злочини можуть полягати у бездіяльності. Більшість диспозицій статей про ці злочини є банкетними, тому встановлення ознак об’єктивної сторони злочинів передбачає звернення до нормативних актів господарського, цивільного, митного, податкового законодавства. Значна частина злочинів у сфері господарської діяльності має формальні склади, вони вважаються закінченими з моменту вчинення вказаних у законі дій. Є злочини з так званим матеріальним складом, для об’єктивної сторони яких необхідно встановити також настання суспільно небезпечних наслідків.
Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується виключно умисною формою вини. Для деяких злочинів обов’язковими є мотив або мета їх вчинення.
Суб’єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. Є злочини із спеціальним суб’єктом: посадова особа, платник податків, засновник, власник суб’єкта господарської діяльності.
Аналіз чинного законодавства, теорії кримінального права, слідчо-прокуроської практики дає можливість виділити такі найбільш загальні ознаки злочинів у сфері господарської діяльності:
1) безпосереднім об’єктом цих злочинів виступають елементи, з яких складається система господарства України, тобто ті чи інші галузі господарства або певні принципи господарювання;
2) кримінальна відповідальність настає незалежно від того, на підприємстві якої форми власності вчинено порушення;
3) вчинення злочинів і сфері господарської діяльності пов’язане з порушенням вимог, приписів, правил, встановлених актами інших галузей права;
4) вчинення даних злочинів спричиняє або ставить під загрозу спричинення значної шкоди охоронюваним інтересам;
5) при визначенні розміру заподіяної шкоди враховується лише пряма дійсна шкода, тобто фактично заподіяні збитки;
6) вік кримінальної відповідальності за всі без виключення злочини у сфері господарської діяльності встановлено загальним правилом, яке передбачено ч. 1 ст. 22 КК України;
7) суб’єктом таких злочинів може бути і так званий спеціальний суб’єкт;
8) всі злочини у сфері господарської діяльності вчиняються умисно;
9) як правило, для цих злочинів не обов’язковим є корисливий мотив;
10) кримінальній відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності на однакових засадах підлягають як громадяни України, так і іноземці чи особи без громадянства.
Система злочинів у сфері господарської діяльності
Залежно від безпосереднього об’єкта злочини у сфері господарської діяльності можна поділити на такі групи:
1) Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної системи України;
2) Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання;
3) Злочини у сфері банкрутства;
4) Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів;
5) Злочини у сфері обслуговування споживачів і захисту їх прав;
6) Злочини у сфері приватизації державного і комунального майна.
Склади злочинів
Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної системи України
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї – злочин, передбачений ст. 199 Особливої частини КК України.
Виготовлення, зберігання, придба6ння, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї – караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.
Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі – караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Дії, передбачені частинами 1 та 2, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі – караються позбавленням волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна.
Об’єкт даного злочину:
- основний безпосередній – встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави;
- додатковий факультативний – відносини власності.
Предметом даного злочину є:
а) національна валюта України – це грошові знаки України у вигляді випущених НБУ паперових грошових знаків (банкнот) та металеві монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України (на даний час це банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 та 200 грн. і монети номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок та 1 грн., а також пам’ятні та ювілейні монети різної номінальної вартості);
б) іноземна валюта – це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави;
в) державні цінні папери – це папери, що випускаються і забезпечуються державою (облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, казначейські зобов’язання України, облігації місцевих позик, приватизаційні папери і деяких випадках – векселі). Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери;
г) білети державних лотерей – це документи, які надають особі, що їх придбала, право на участь у лотереях, яким законодавством надається статус державних лотерей, і безоплатне отримання призу (виграшу) у разі визнання даної особи переможцем лотереї. Сюди не відносять лотерейні білети, які не є білетами державних лотерей.
Не є предметом даного злочину жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефонах автоматах, метро і т.д.
Об’єктивна сторона даного злочину полягає у:
1) виготовленні. Під виготовленням розуміють дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання і т.д.) і значенні для кваліфікації діяння за ст. 199 значення не мають. Результатом виготовлення є створення вказаних предметів, які мають настільки значну зовнішню схожість зі справжніми, що це дає можливість збути їх іншим особам. Виготовленням вважається як повна імітація відповідних предметів, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (переробка), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки;
2) зберіганні. Під зберіганням слід розуміти знаходження цих паперів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного;
3) придбанні – це оплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи зазначених предметів;
4) перевезенні – це переміщення вказаних предметів винним із використанням будь-яких транспортних засобів;
5) пересиланні. Під пересиланням підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв’язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях);
6) ввезенні в Україну. Під ввезенням в Україну зазначених предметів слід розуміти їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України;
7) збуті. Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів, чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх і т.д.).
Склад даного злочину є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого із вказаних вище діянь.
Суб’єкт даного злочину загальний.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Обов’язковим елементом суб’єктивної сторони є мета – подальший збут предметів цього злочину.
Кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 199 КК є вчинення його:
1) повторно;
2) за попередньою змовою групою осіб;
3) у великому розмірі. Великий розмір має місце тоді, коли сума підробки у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину є вчинення його:
1) організованою групою;
2) в особливо великих розмірах – має місце тоді, коли сума підробки становить 400 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення – злочин, передбачений ст. 200 особливої частини КК України.
Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут – карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 3 років.
Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб – караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.
Об’єкт даного злочину:
- основний безпосередній – встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.
Предметом даного злочину є:
а) документи на переказ грошових коштів – це документи у паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу грошових коштів. Такими документами є:
- розрахункові документи, якими є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та розрахункові документи інших видів, встановлені НБУ (акредитив, меморіальний ордер);
- міжбанківські розрахункові документи, тобто документи на переказ, сформовані баком на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачених у договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками;
- документи на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості оформлення яких також встановлюються НБУ;
- інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу;
б) платіжні картки – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;
в) інші засоби доступу до банківських рахунків – слід вважати будь-які, крім документів на перекази та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. Це зокрема:
- дорожній чек – паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов’язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу;
- іменний чек – паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті і є письмовим розпорядженням юридичної особи – нерезидента або фізичної особи – нерезидента, яка виписала чек (чекодавець) платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в чеку, або іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок наданого платнику грошового покриття.
Об’єктивна сторона злочину полягає у:
1) підробці. Підробкою є будь-які дії, внаслідок яких створюються підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, у т.ч. фальсифікація відповідних справжніх документів. Підробка може бути здійснена за допомогою спеціального технічного обладнання, комп’ютерних програмних засобів або у будь-який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах). Виготовлення предмета, який лише за своїми зовнішніми ознаками нагадує розрахункову картку і реально не може бути використаний для одержання доступу до певного банківського рахунку чи до інформації про такий рахунок не містить складу злочину, передбаченого ст. 200 КК;
2) придбанні;
3) зберіганні;
4) перевезенні;
5) пересиланні;
6) використанні. Під використанням слід розуміти пред’явлення їх як справжніх з метою здійснення незаконного переказу грошових коштів, незаконного доступу до інформації щодо відповідного банківського рахунку;
7) збуті.
Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених вище дій.
Суб’єкт даного злочину загальний.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. У випадках придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочину обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета – їх збут.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:
1) повторно;
2) за попередньою змовою групою осіб.
Контрабанда – злочин, передбачений ст. 201 Особливої частини КК України.
Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України – карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років з конфіскацією предметів контрабанди.
Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 201 – караються позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Об’єкт даного злочину:
- основний безпосередній – встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів;
- додатковий факультативний – встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи і захисту культурної спадщини, встановлений порядок оподаткування, громадська безпека, здоров’я населення.
Предмети даного злочину поділяються на дві групи:
а) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від розміру контрабанди:
- історичні та культурні цінності;
- отруйні (отрути, токсини, які потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, порушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок чи печінки), сильнодіючі (це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоду – аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, тетрациклін, настоянки женьшеню, прополісу, розчин йоду), радіоактивні (це речовини, які створюють або в певних умовах здатні створювати іонізуюче випромінювання – ядерне паливо, радіоактивні продукти та відходи, речовини природного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи) або вибухові речовини;
- зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї);
- стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. До таких товарів належать товари на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;
б) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ст. 201, лише вчинення його у великих розмірах. Під товаром слід розуміти будь-який продукт праці, що має споживчу вартість, призначений для задоволення потреб людини і при цьому вироблений для відчуження шляхом продажу, обміну, здавання на комісію, а не для власного споживання чи використання. Це можуть бути продовольчі або непродовольчі товари. Не є предметом даного злочину речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов’язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом:
- речі, що ввозяться при переїзді на постійне місце проживання в Україну;
- речі, які ввозяться громадянами України і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента;
- транспортні засоби, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.
Об’єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.
Переміщення через митний кордон – це ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них.
Обов’язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення – це митий кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон.
Що стосується контрабанди товарів, то для кваліфікації за ст. 201 значення має спосіб її вчинення. Такими способами є:
а) переміщення через митний кордон поза митним контролем. Це означає:
- поза місцем розташування митного органу;
- в розташуванні митниці, але поза зоною митного контролю;
- поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово);
- з використанням незаконного звільнення від митного контролю шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу
б) переміщення через митний кордон з приховуванням від митного контролю – це їх переміщення:
- з використанням тайників;
- з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення предметів (приховування в організмі людини, тварини, в одязі, взуття);
- шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну зміну зовнішніх характерних ознак предметів, а також їх тари, упаковки, що дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду;
- з поданням митному органу України як підстави для переміщення предметів через митний кордон певних документів (підроблених, одержаних незаконним шляхом, що містять неправдиві данні).
Що ж стосується всіх інших предметів контрабанди, то їх переміщення через митний кордон визнається злочином, коли воно здійснюється будь-яким незаконного способу. Під незаконним способом розуміють переміщення:
а) поза митним контролем;
б) з приховуванням від митного контролю;
в) поєднане з недекларуванням;
г) за відсутності належного дозволу, якщо його наявність є обов’язковою.
Переміщення товарів визнається злочином лише за умови, що воно вчинене у великих розмірах. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у 1000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Вартість предметів контрабанди визначається за національною валютою України на основі нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них.
Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій.
Суб’єктом даного злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т.ч. особа, яка користується право дипломатичного імунітету.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючі ознаки даного злочину є вчинення його:
1) за попередньою змовою групою осіб;
2) особою, раніше судимою за контрабанду.