ОБ’єкти, джерела інформації та мета аудиту

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

___________________________________________________________________________________

РЕФЕРАТ

на тему

ОБ’ЄКТИ, ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ТА МЕТА АУДИТУ

ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Курс АУДИТ

Реферат виконав

СТУДЕНТ

ІІ КУРСУ

_______________________________

ФОРМА НАВЧАННЯ: дистанційна

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ___________________

Роботу перевірив:

доцент кафедри фінансів

Пантелєєв В.П.

КИІВ - 2001

Вступ

Реформування бухгалтерського обліку в Україні передбачає створення механізму відображення інформації звітного періоду та співставлення даних різних звітних періодів. Такий підхід до ведення бухгалтерського обліку забезпечує отримання користувачами фінансової звітності матеріалів відповідної якості.

Ця мета на підприємстві забезпечується створенням системи нормативної документації - ціни, порядок оцінки, система переоцінки майна, інвентаризація, внутрішній контроль, визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань, інструкції, положення, інша документація. З точки зору регламентації бухгалтерського обліку таку систему нормативів можна уявити як сукупність внутрішніх регуляторів та регламентів. Основними документами, у яких сформульоване регулювання обліку, є система облікових оцінок та облікова політика підприємства.

Облікова політика спрямована на забезпечення точності та правильності визначення головного фінансового результату діяльності підприємств - прибутку, інших елементів обліку, захист майнових прав власника, партнерів по бізнесу, інвесторів, кредиторів.

На аудит, який займає проміжне становище між користувачами фінансової звітності та процедурами ведення бухгалтерського обліку, покладене специфічне завдання стосовно оцінки місця облікової політики у системі ведення обліку.

Відсутність спеціальних положень (стандартів) бухгалтерського обліку стосовно облікової політики та незначна практика підприємств України стосовно політики викликає певні труднощі. У наведеному нижче рефераті автор розглядає створення облікової політики підприємства та застосування аудиторських процедур стосовно цього нового об’єкту аудиту.

Автором реферату спочатку розкриваються питання нормативного характеру - місце облікової політики у створенні фінансової звітності підприємства за новими положеннями ведення бухгалтерського обліку, потім розглядаються конкретні аспекти політики стосовно окремих об’єктів обліку. Нарешті розглядаються аудиторські процедури оцінки політики. Такий підхід дозволив автору реферату зробити певні висновки та пропозиції.

Реферат викладений на 13 стор., має 1 схему, 2 рис., 1 табл., 2 додатки та літературу з 14 найменувань.

1. Основні поняття облікової політики підприємства

1.1. Облікова політика як елемент фінансової звітності підприємства

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Облікова політика є невід’ємною частиною фінансової звітності підприємства за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (ПСБО) України.

Фінансова звітність підприємства - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансові результати діяльності та рух грошових коштів за звітний період (ст. 1 Закону та ст. 3 ПСБО 1). До складу фінансової звітності підприємства згідно із Законом (ст. 11 п. 2) та ПСБО 1 (ст.8) включаються Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал і Примітки до звітів.

ПСБО 1”Загальні вимоги до фінансової звітності”(cт.14-17) встановив чотири якісні характеристики фінансової звітності: зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність, доречність, зіставлення. Стосовно останньої характеристики це передбачає забезпечення можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди; а також фінансові звіти різних підприємств. Передумовою зіставлення є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та її зміни в примітках до фінансової звітності.

ПСБО 1”Загальні вимоги до фінансової звітності” (ст.18) передбачено, що фінансова звітність підприємства формується з дотриманням наступних десяти принципів: автономність підприємства, безперервність діяльності, періодичність, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідність доходів і витрат, повного висвітлення, обачності, превалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.

Щодо принципу послідовності, то він передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. При веденні бухгалтерського обліку підприємство постійно користується одними й тими ж методами обліку, принципами оцінки, видами звітності та схемами складання звітів. Валюта початкового балансу на новий господарський рік повинна дорівнювати валюті заключного балансу за попередній господарський рік. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансової звітності.

Наприклад, за рядом об’єктивних обставин підприємство змушене змінити свою облікову політику. У зв’язку з цим розділ приміток до фінансових звітів ”Облікова політика” повинен включати опис принципів оцінки, методів обліку стосовно окремих статей звітності. Також в примітках слід розкривати причини і суть змін, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення, факт повторного подання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку. За принципом повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймається на її основі.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них (див. рис. 1).

Рис. 1

Класифікація інформації, яка надається у фінансової звітності, за місцем її подання

1.2. Призначення і склад приміток до фінансової звітності

Примітки до фінансових звітів - це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями (стандартами).

Відповідно до ПСБО 1 (п. 25), за складом примітки до фінансових звітів поділяються на три компоненти ( рис. 2).

Примітки до звітності можна умовно поділити на три типи (табл. 1 ):

- 5 -

Створення облікової політики відповідає, головним чином, принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - послідовності, тобто передбачає постійне, із року в рік, застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними ПСБО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансової звітності. При розробці облікової політики враховуються також інші фундаментальні принципи обліку та звітності - безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, повне висвітлення фінансового стану підприємства.

Фінансова звітність повинна бути чіткою і зрозумілою, містити чітке і коротке висвітлення всіх основних положень облікової політики. Звітність ґрунтується на обліковій політиці, яка відмінна у різних підприємств, як у межах однієї держави, так і між державами. Тому необхідно висвітлювати облікову політику, на якій базується фінансова звітність, таким чином, щоб її можливо було зрозуміти певним чином. Подавання цієї облікової політики повинно бути невід’ємною частиною фінансової звітності. Користувачам повинно бути доречно, якщо вся вона буде міститься в одній главі Приміток. Подавання обраного методу обов’язкове у будь-якому випадку, але спосіб подавання не може виправдати невірний або невідповідний метод.

Невірне або невідповідне тлумачення статей балансу, інших фінансових звітів, неможливо виправити ані подаванням облікової політики, ані прикладами або пояснювальними матеріалами.

1.3.Структура розділу Примітки до фінансової звітності - “Облікова політика”.

Основа (основи) оцінки, застосовані при складанні фінансової звітності.

За ПСБО 1 підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку щодо окремих статей звітності.

Усі конкретні аспекти облікової політики визначаються в Україні відповідними ПСБО. Так, ПСБО 3 встановлює загальну облікову політику щодо визнання доходів, а ПСБО 15 конкретизує її відносно кожного виду доходів. Тому, у примітках до звіту про фінансові результати підприємство розкриває як загальний принцип, який застосовується до визнання доходів і витрат (принцип нарахування і відповідності доходів і витрат), так і особливостей визначення дати реалізації суми доходу.

При злитті підприємств, об’єднане підприємство відображає активи, зобов’язання та власний капітал об’єднаних підприємств за їх балансовою вартістю з урахуванням змін облікової політики (якщо це відбулося).

Консолідовану фінансову звітність складають з використанням єдиної облікової політики стосовно подібних операцій та інших подій за схожих обставин.

У разі неможливості застосування єдиної політики, про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності. В примітках наводиться інформація про статті консолідованої фінансової звітності, до яких застосовувалась різна облікова політика.

1.4. Зміни облікової політики

За ПСБО 6 ’’ Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах, облікова політика може змінюватись тільки, якщо:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або,

- зміни забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, які не відбувалися раніше.

У разі зміни облікової політики підприємству слід розкривати:

- причини та суть зміни;

- cуму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

- факт повторного подання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку.

Якщо суму коригувань нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції , що відбувалися після дати зміни облікової політики .

Облікова політика має підпорядковане значення у порівнянні з системою облікових оцінок. Якщо неможливо розрізнити зміни облікової політики та зміну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.

Бухгалтер повинен забезпечувати контроль за збереженнями активів і капіталу, а також виконання зобов’язань власників підприємства.

Підприємству необхідно створювати власну технологію облікових розрахунків (бухгалтерських, управлінських, податкових), яка адекватна умовам його функціонування, створювати свої власні регулятори та регламенти. Такими локальними нормативними актами можуть стати, наприклад, Положення про організацію звітності, Положення про резерви, Положення про організацію економічного контролю, тощо.

2. Розробка облікової політики на підприємстві

Підприємству необхідно обирати та здійснювати таку облікову політику, яка за існуючих обставин на ньому більш за все підходить для об’єктивного висвітлення його фінансового стану та результатів діяльності.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику. Політика розробляється при переході на нові стандарти бухгалтерського обліку, оформлюється відповідним організаційно-розпорядчим документом (наказом, розпорядженням), може бути оформлена розпорядженням і схваленням рішення власників підприємства, діє декілька років, не змінюється протягом звітного року.

Склад облікової політики підприємства:

- методологічні принципи бухгалтерського обліку,

- техніка організації бухгалтерського обліку,

- організаційні аспекти обліку.

При обранні конкретної облікової політики підприємство враховує основні фактори, що мають вплив на неї. З точки зору форми, облікова політика являє собою опис конкретних методів, облікових процедур, що реально використовуються підприємством.

Критерії вибору придатної для підприємства облікової політики - найкращим чином забезпечити обліковий процес та одержувати повну та достовірну інформацію стосовно майнового та фінансового стану підприємства.

Облікова політика розробляється для кожного підприємства індивідуально.

Можливість вибору конкретних способів оцінки складає ступінь свободи підприємства в формуванні облікової політики.

Головне завдання при формуванні облікової політики підприємства - максимально адекватно відобразити діяльність самого підприємства, сформувати повну, достовірну об’єктивну інформацію про неї з урахуванням факторів.

Характерні риси та основні вимоги щодо облікової політики підприємства викладені у додатку 1 до реферату.

Прийняття облікової політики підприємством відноситься до стратегічних рішень, тому не бажано навантажувати документ неважливими тактичними (технічними) питаннями; облікова політика застосовується відносно подій та операцій із моменту їх виникнення. Якщо суму коригувань нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, що відбуваються після дати змін політики.

Облікова політика висвітлюється у примітках до фінансової звітності. У разі змін політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і суть змін, суму коригувань нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості їх достовірного визнання.

Вичерпний перелік основних складових облікової політики підприємства - відсутній з причин специфіки діяльності кожного підприємства та уявлення його власників про облікову політику.

Кожне підприємство обирає елементи облікової політики виходячи із міркувань стосовно економічної ефективності і особливостей своєї діяльності. В тексті документу (наказ, розпорядження) стосовно облікової політики повинен відображатись опис основ оцінок , які були використані при складанні фінансових звітів, а також викладення кожного конкретного аспекту облікової політики щодо кожного об’єкту обліку. В додатку 2 до реферату викладені основні елементи облікової політики підприємства.

До розробки облікової політики підприємства необхідно залучати відповідних спеціалістів підприємства, оскільки без їх участі бухгалтеру неможливо вирішити деякі важливі питання. Наприклад:

- яке майно залишити для успішного продовження функціонування підприємства, а якого позбутися

який термін використання слід планувати для нового обладнання і якою може бути його ліквідаційна вартість,

яка існує ймовірність погашення дебіторської заборгованості,

запроваджувати чи ні внутрішньогосподарський (управлінський) облік та ін

3. Облікова політика як елемент аудиту

Вивчення облікової політики підприємства є складовою частиною аудиторських процедур і дозволяє встановити правила проведення аудиту вхідних залишків на рахунках. Згідно з ННА N 15 (6) для отримання аудиторських доказів аудитору необхідно розглянути наступні питання: облікова політика, яка використовувалась підприємством у поточному році; чи відображають початкові залишки на балансових рахунках облікову політику підприємства і чи змінювалась облікова політика протягом поточного року. Якщо в облікову політику вносились зміни, аудитору слід з’ясувати, чи своєчасно давалось відповідне розпорядження керівництва підприємства про зміну облікової політики на поточний рік.

Аудитор повинен доказати, що підприємство веде облік відповідно до вимог положень бухгалтерського обліку. Тобто, оцінка майна повинна бути зроблена достовірно, далі, встановлено отримання вигод або втрат від використання конкретного виду активу на підприємстві. У разі відсутності такого доказу активи та зобов’язання списуються з балансу.

Основними завданнями аудиту облікової політики підприємства є:

встановлення наявності облікової політики,

встановлення дотримання підприємством принципу безперервності обліку,

розробка пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення облікової політики.

Об’єктами аудиту облікової політики є внутрішній розпорядчий документ підприємства - наказ про облікову політику, затверджений власником.

Джерелами інформації є документи підприємства , що містять підтвердження додержання принципів облікової політики на підприємстві, Примітки до фінансової звітності, матеріали інвентаризації, матеріали перевірок контролюючих органів, звітність, облікові регістри.

Методичними прийомами аудиту є тестування, техніко-економічні розрахунки, експертизи, нормативно-правове регулювання.

Ключовими моментами аудиту є;

легітимність наказу про політику,

відповідність обраної політики меті та розміру підприємства,

адекватність політики для подання об’єктивної інформації для користувачів.

Проведення аудиту облікової політики ґрунтується на відповідній правовій базі бухгалтерського обліку України.

Основними ознаками відсутності внутрішнього контролю облікової політики можуть бути:

відсутність наказу керівника про облікову політику,

нерозкриття варіантів порядку обліку,

невідповідність початкових залишків по балансових рахунках.

зміна облікової політики протягом звітного року,

зміна облікової політики у наступних звітних роках, не відображена у пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту,

недотримання встановлених законодавчими актами оцінок активів,

непроведення у бухгалтерському обліку коригування сум зносу МШП у поточному році,

недотримання положень політики підрозділами підприємства, насамперед бухгалтерією,

Для перевірки облікової політики підприємства з боку аудитора доцільно застосовувати анкету (опитувальник) для аналізу основних положень політики

(9 ). За формою цей документ може мати такий вигляд ( див. схему 1):

Схема 1

4. Висновки та пропозиції

Аудит облікової політики підприємства - це вивчення за допомогою спеціальних процедур доречності та ефективності певного набору методичних прийомів обліку, що їх застосовує підприємство. Набір процедур залежить від встановленої мети проведення аудиту: чи то встановлення наявності політики, чи то відповідність політики меті існування підприємства, чи то розробка шляхів вдосконалення політики на конкретному підприємстві.

Конкретні аудиторські процедури передбачають

перевірку за формою: наявність розпорядчого документу на підприємстві, додержання обраної політики незмінною протягом звітного року;

перевірки за змістом: встановлення ефективності застосування конкретних методів обліку, встановлення повноти охоплення усіх процесів та об’єктів обліку, створення цілісної системи обліку на підприємстві.

Законодавством України передбачена певна регламентація облікових процедур підприємства, одним з елементів якої є облікова політика. У суб’єкта підприємництва є можливість самостійного вибору ефективного методу ведення обліку конкретних об’єктів активів та зобов’язань.

Облікова політика підприємства передбачає встановлення певного порядку процедур регламентації облікового циклу, оцінки активів та пасивів підприємства, збору і обробки даних про господарську та фінансову діяльність, підготовку інформації про підприємство, яка корисна для прийняття управлінських рішень щодо розподілу та ефективності використання наявних ресурсів.

Облікову політику підприємства можна уявити як:

комплекс елементів бухгалтерського обліку, який забезпечує користувачів правдивою та зрозумілою інформацією,

головними ознаками політики стають можливість вибору одного з варіантів ведення обліку та суворе дотримання цього варіанту протягом певного періоду,

розкриття такого розпорядчого документу на конкретному підприємстві передбачає специфічну форму та правовий характер (зобов’язання дотримання політики).

Облікова політика підприємства є гнучким елементом впливу не лише на форми та методи ведення бухгалтерського обліку, а й на такі важливі категорії, як собівартість, фінансові результати, податки. Вдала, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дозволяє підприємству досить ефективно здійснювати свою господарську діяльність. Лише всебічне обґрунтування обраної підприємством облікової політики забезпечує надійний економічний захист його майнових інтересів в умовах сучасного ведення бізнесу та законодавства.

Нова правова база бухгалтерського обліку України, з одного боку, поширює варіантність ведення обліку та застосування різних методичних підходів, з іншого боку, збільшує відповідальність власника за точність інформації, яка складена на основі бухгалтерського обліку.

Консультації стосовно обґрунтування певної облікової політики можуть стати об’єктом аудиторських послуг та предметом договору між аудитором та власником.

Література

Основні нормативні матеріали

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України від 16.07.99 р. № 996-X1V.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджене наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. N 291).

4. Інструкція про застосування Плану рахунків. Затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. N 2291).

5. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. N 69.

6. Національні нормативи аудиту. Норматив N 15. Ставлення аудитора до початкових залишків на рахунках обліку підприємства під час першої аудиторської перевірки. - В зб. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудитора України. К.; 1999, с. 119-123.

7. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. - К., Лібра, 1999. - 336 с. Рекомендований ДКЦПФР України для бухгалтерів відкритих акціонерних товариств при підготовці фінансової звітності за 1999 рік, рішення N 148 від 14.07. 99 р.

Додаткова література

8. Артамонова Н.С., Продиус О.И., Почетов В.В. Экспертно-аудиторская диагностика предприятия. Одесса, Астрапринт, 1998, 88 с.

9. Борщ В. Облікова політика підприємства як об’єкт аудиторської перевірки - Вісник бухгалтера і аудитора України, 1999, N 15-16, с. 46-50.

10. Бухгалтерський облік в Україні за новим планом рахунків та діючими положеннями. Практичний посібник/ за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. -264 с.

11. Горицкая Н., Горицкая Е. О сущности Положения (стандарта) бухгалтерского учета 1. - Навигатор бухгалтера, 1999, N 31, с. 22-25.

12. Жихарева А.Х., Чесова К.Н. Некоторые аспекты практики аудита - Світ бухгалтерського обліку, 1997, N 7-8, с. 55-69.

13. Коваленко Е.В. Формирование и реализация учетной политики на предприятии. - В зб. Облік, аналіз і контроль в системі управління економікою підприємства. - К.; 1997р. c/44-46/

14. Церетелі Л. Бухгалтерський облік у 2000 році. - Вісник податкової служби, 2000, N 6, с. 85-91.

Blog

ОБ’єкти, джерела інформації та мета аудиту

Содержание