Geum.ru

Це потрібно не мертвим – це потрібно живим” Мета уроку

Вид материалаУрок

Содержание


Хід уроку
4. Первинне сприйняття і усвідомлення матеріалу уроку
Відкритий мікрофон
Чтец: Это 8 тысяч убитых на 1 километр, 15 человек на 2 метра земли. Чтец
Сегодня мы зажжем маленькие огоньки любви.
Подобный материал:

Урок Пам’яті

„ЦЕ ПОТРІБНО НЕ МЕРТВИМ – ЦЕ ПОТРІБНО ЖИВИМ”


Мета уроку: розширити знання учнів про Велику Вітчизняну війну, про людей, що боролися за рідний край;формувати пізнавальний інтерес учнів до виконання творчих завдань, використовуючи різноманітні джерела інформації; розвивати особисте ставлення до історії своєї сім’ї; виховувати почуття патріотизму та національної самосвідомості.

Обладнання: фотоматеріали про ВВв, виставка книжок, мультимедійний проектор, комп’ютер, презентація, свічки, звукозапис пісень про війну...


Тем, кто шёл в бой за Родину, выстоял и победил;

Тем, кто согревал дыханием в стужу блокадных ночей;

Тем, кто улетал вместе с дымом бухенвальдских печей;

Тем, кто на речных переправах шёл, словно камень ко дну;

Тем, кто на века безымянные канул в фашистском плену;

Тем, кто ради правого дела сердце отдать был готов;

Тем, кто под машины ложился вместо понтонных мостов;

Всем тем, кто ушел в бессмертие и тем, кто победил, -

ПОСВЯЩАЕТСЯ!

(слайди 1- 9)

Хід уроку

1. Організаційний момент

(Створення позитивного емоційного настрою. Звучить спокійна мелодія)

Хвилина фантазії
  • Закрийте очі. Уявіть собі, що ви виходите з лісу на зарослий високою травою луг і ваше серце переповнюється радістю: стільки тут всіляких кольорів, схожих на святковий хоровод. На зеленому луці біліють ромашки, жовтіють кульбаби, квітнуть волошки. Навколо цих квітів літають бджоли, метелики, жуки, стрибають коники, а в безкрайньому небі співають птахи. У степу стелеться запашний аромат польових квітів. ...

(слайд 10)


Такою всё дышало тишиной,

Что вся земля ещё спала, казалось,

Кто знал, что между миром и войной

Всего каких-то п’ять минут осталось.


- Це була звичайна неділя 22 червня. Яскраво світило сонце, і небо було блакитне. І раптом - війна...

(Звучить тихо фонограма пісні «Священная война»)


- Усе поникнуло, пішло кудись у минуле перед цим словом. Відразу для мільйонів людей зруйнувалися всі плани на майбутнє - канікули, іспити, весілля. Усе життя перекинулося. Мирний день відпочинку обернувся довгими роками страждань. Чорною тінню фашистської напасті, димом пожеж, смертю і руїнами обернувся для всього народу цей день.

- Задумайтеся! Як це жахливо - один народ вбиває інший! Людина вбиває людину, вигадує тортури, винаходить зброю, знищує і знищується. Заради чого? По якому праву були порушені закони Конституції, Заповіді Біблії, основи людської моралі.

- 22 червня 1941 року, о 4 годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни, по-варварськи, віроломно напала на нашу Батьківщину. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї... Тільки на території України на руїни і пожарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл.

(слайд 11)

- Жорстока і бездушна війна забрала життя мільйонів людей, принесла біду і горе в кожну сім'ю. І від усіх нас залежить, щоб це залишилося в нашій пам'яті і в пам’яті майбутнього покоління. Бо без пам'яті немає майбутнього. Вклонімося ж тим, хто дав нам священне право жити на землі, завдяки кому ми багато років ми не знаємо що таке війна.


Чтец:

Касаюсь мрамора могильных плит,

Как шрамы под рукой шершавы даты...

Здесь спят в боях погибшие солдаты,

Но наша память никогда не спит

Никто не заставлял, они шли сами,

Хотя имели жизнь всего одну,

Но покидали мать, детей, жену,

Чтоб мы под мирным небом жили с вами. (слайд 12)


2. Мотивація учбової діяльності

- Як ви думаєте, чи потрібно згадувати про Велику Вітчизняну війну, про ті жахи і страждання, який пережив наш народ?


3. Повідомлення теми і мети уроку

Постарайтеся визначити тему нашого уроку, склавши її з окремих слів.

(слайд 13)


- Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!


- Сьогодні на уроці ми з вами спробуємо відтворити картини військових років із пам'яті живих свідків війни, художніх творів, з матеріалів сімейних альбомів.


4. Первинне сприйняття і усвідомлення матеріалу уроку


- Складання асоціативного куща


Читець:

Дуже жахливо стає, якщо

Чуєш страшне слово - війна,

Над планетою, над цілим світом

Тягне чорні руки вона.


ВІЙНА

(Горе, біль, смерть, розчарування, крик, шум, сирена, героїзм, подвиг і т. д.)

(слайд 14)


- Фашизм приніс із собою звірства, розруху, голод, смерть, сльози. Мільйони чоловіків пішли на фронт. Їх місця зайняли жінки і діти.

Діти війни...Війна забрала у них рідну домівку, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність, а найголовніше - позбавила права жити. Не можна забути наповнені тугою їхні очі, опухлі з голоду їх черевця, опущені в німому відчаї маленькі ручки, які міцно тримали свою єдину іграшку. А скільки останків дітей, їхніх іграшок було розкопано після війни. Гнів перехоплює дихання, коли згадуєш ці страшні звірства фашистів.

(слайди 15-16)

Відкритий мікрофон

Слухання розповідей дітей про реліквії воєнних років, які збереглися в їх сім'ях.

Бесіда

- Звідки ще ми можемо дізнатися про війну?

(З творів художньої літератури, підручників історії)

Але, звичайно, сухі рядки підручника не розкриють нам того, що було насправді. Про реальні події тих років ми можемо дізнатися від очевидців тих подій - наших ветеранів.

У вічному боргу наше покоління перед тими ветеранами війни. Із кожним роком все менше і менше залишається живих свідків війни. Дає про себе знати і обпалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їх груди укриті медалями, а на скронях сивина. Але вони пам'ятають той страшний час, хоча часто ним і не хочеться його згадувати.


Чтец:

Поклонимся великим тем годам.

Всем нашим командирам и бойцам,

Всем маршалам страны и рядовым,

Поклонимся всем мёртвым и живым.

Всем тем, кого нам забывать нельзя.

Поклонимся, поклонимся, друзья!


Минута молчания. (Звучит «Реквием» Р.Рождественского)

Чтец: Если по каждому человеку, который погиб на Украине объявить минуту молчания, то страна будет молчать более 10 лет.

(слайд 17)

Чтец: Это 8 тысяч убитых на 1 километр, 15 человек на 2 метра земли.

Чтец: В руины и пожарища было превращено 714 городов, 28 тысяч сёл. Сколько горя и страданий за этими цифрами!

Чтец:

Помните!

Через века,

Через года -

Помните!

О тех,

Кто уже не придет

Никогда,-

Помните! (слайд 18)

Сегодня мы зажжем маленькие огоньки любви.

Пусть эти огоньки никогда не гаснут в ваших душах и передаются из поколения в поколение. А мы с молитвой можем обратиться к Богу.


Молитва (слайд 19)

Боже наш, спаси і сохрани

Державу нашу Україну,

Від всіх напастей відверни,

Не доведи нас до загину.

Прости провини наші, Господи, прости,

Прости батьків, дідів і прадідів далеких,

Тих, що померли в тюрмах, таборах,

І всіх убитих на фронтах запеклих.

Прийми благання наші і прийми подяку

За милосердя твоє, за терпіння,

За всі гріхи і за провину всяку,

Почуй, Спасителю, наші моління.

Верни нам пам’ять, Боже, спам’ятай,

Очисти від скверни і від всього злого,

Подай терпіння всім, науку добру дай,

Дай працю чесну для життя земного.

Пошли нам дощ у спеку, в холод дай тепла,

Щоб все цвіло у кожного двора,

Щоб на столі був хліб, було й до хліба,

Дай миру нам, дай злагоди й добра.

З’єднай нас всіх в єдиную сім’ю,

Щоб ми жили в любові, як брати,

І славили ім’я Твоє величне

На віки вічнії. Амінь.


- Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом.

Багато митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Олесь Гончар, Ліна Костенко. У кожному селі та місті споруджено пам’ятники, обеліски в пам’ять про тих, кому не судилося повернутися. На гранітних плитах викарбувані їх імена.


Далеко чи близько на тихім узбіччі,

У селах веселих, в містах безугавних

Стоять обеліски, землі вартівничі,

Як пісня, як пам’ять про битви вже давні...


Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни...


Стоїть обеліск, в нім скорбота німа,

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть,


Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця уже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.


У хвилюючі хвилини життя приходять люди до обелісків. Схиляється над меморіальними плитами молоде подружжя з квітами в руках, пильно вдивляється у викарбувані імена посивілий солдат, згадуючи своїх однополчан, печалиться у довічному горі біля могили сина сива від горя мати.

(слайди 20-22)


Ой, чому ти, сонце краснеє,

Все тікаєш – не прощаєшся?

Ой чому з війни-напастоньки,

Сину, не вертаєшся?

Із біди тебе виручу я,

Птахою примчу, прилину я.

Відгукнись, моя кровиночко!

Хлопчику єдиний мій...

Вже не милий світ.

Знудьгувалась я.

Повернись, моя мріїно!

Зернятко моє.

Зіронько моя.

Чуєш, де ж ти є –

Сину?

Не снага знайти доріженьки.

Щоб заплакать над могилою.

Я не хочу –

Нічогісінько,-

Тільки сина милого.

За лісами ти, мій хлопчику!

Та й за горами, -

У темені...

Якщо виплакані оченьки

Серцем плачуть нені...

Вже немилий світ.

Знудьгувалась я.

Повернись, моя мріїно!

Зернятко моє.

Зіронька моя.

Чуєш, де ж ти є, -

Сину?


Чтец: Пусть не будет войны никогда!

Пусть спокойные спят города.

Пусть сирены пронзительный вой

Не звучит над моей головой.

Ни один пусть не рвётся снаряд,

Ни один не строчит автомат.

Пусть оглашают наши леса

Только птиц и детей голоса.

И пусть мирно проходят года,

Пусть не будет войны никогда!


Наш обов’язок - пам'ятати про страшні випробування, які довелося пережити українському народу в роки Великої Вітчизняної війни, про людей, які жили в цей страшний час, про те, що все менше залишається живих свідків цієї страшної трагедії. Ми зобов'язані зберегти цей чарівний світ для майбутніх поколінь. І пам’ятати, якою ціною завойований цей мир потрібно не мертвим, це потрібно живим.


Чтец:

Я никогда не видела войны

И ужаса её не представляю.

Но то что мир наш хочет тишины,

Сегодня очень ясно понимаю.

Чтец:

Спасибо вам за солнца яркий свет,

За радость жизни в каждом миге нашем.

За трели соловья и за рассвет,

И за поля цветущие ромашек.


Чтец:

Спасибо вам что нам не довелось

Представить и узнать такие муки.

На вашу долю всё это пришлось –

Тревоги, холод, голод и разлуки.


Чтец:

Да, позади остался страшный час.

Мы о войне узнали лишь из книжек.

Спасибо вам, что думали о нас,

Поклон вам от девчонок и мальчишек.

(слайд 23)


Підготували та провели:

кл.керівники 8-9 класів

Синцова О.М., Ситнікова Г.О.,

Садівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Шахтарського району

Донецької області