Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України 1 березня 2011 року. Розглянуто 26 питань порядку денного, за результатами їх розгляду: 9 закон
| Вид материала | Закон |
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 21 вересня 2011 року. Розглянуто, 1108.13kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 15 грудня 2005 року. Розглянуто 34 питання, 1240.07kb.
- Верховної Ради України в пленарному режимі з 11 по 14 травня 2010 року. Відбулося п’ять, 1099.75kb.
- Верховної Ради України на пленарних засіданнях 17 березня 2011 року. Розглянуто, 1164.89kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 21 грудня 2011 року. Розглянуто 12 питань, 1013.55kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні шостого жовтня 2005 року. Розглянуто, 1501.12kb.
- Верховної Ради України на пленарних засіданнях 13 січня 2011 року. Розглянуто 28 питань, 1039.65kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 9 лютого 2010 року. Розглянуто 16 питань, 1055.07kb.
- Верховної Ради України на пленарних засіданнях 4 листопада 2010 року. Розглянуто, 1076.08kb.
- Верховної Ради України за період з 6 по 9 грудні 2011 року. Відбулося три пленарних, 976.28kb.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Юрій Ключковський, фракція "Наша Україна - Народна самооборона".
10:31:21
КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б.
Шановні колеги, мене уповноважили звернуться до вас група народних депутатів Україна членів партії "Наша Україна".
Народні депутати України, вступаючи на свою посаду складають Присягу на вірність Україні, в якій, зокрема, зобов'язуються дотримуватися Конституції України. Стаття 84 Конституції України вимагає, щоби, при прийнятті рішень, народні депутати України голосували лише особисто. Голосування за інших є грубим порушенням Конституції.
Хотів би нагадати той урок, який недавно ми отримали від Конституційного суду. Навіть Закон "Про внесення змін до Конституції", якщо, при його прийнятті, порушується встановлена Конституцією процедура, є неконституційним, тобто протиправним.
Мусимо визнати, що практика голосування за інших сьогодні настільки поширена в залі Верховної Ради, що практично всі закони, які приймаються тут, є неконституційними. Таку практику не можна продовжувати безконечно. Вона не просто стала вже об'єктом ганьби і насміхання з боку парламентарів інших держав. Хотів би нагадати про недавній сором, коли Верховну Раду відвідала делегація польських послів до Сейму. Вона не просто є загальновідомою, коли майже на кожній зустрічі з виборцями запитують депутатів: коли ви припините цю ганебну практику. Вона є порушенням Конституції, засад правової держави.
Присяга депутата є святе для людини, яка має честь. Тому, цю практику колись потрібно кінчати. У зв'язку з цим, ми заявляємо про те, що ми, з цього моменту, а вже властиво з попереднього пленарного тижня, будемо голосувати виключно кожен особисто. Ми пропонуємо кожній фракції, кожному народному депутатові публічно зобов’язатися дотримуватися Конституції, зокрема її 84 статті.
Більше того, ми вважаємо, що у Верховній Раді є всі передумови технічні для того, щоби забезпечити особисте голосування кожного депутата.
У зв’язку з цим ми звертаємося офіційно, і прошу розглядати це як депутатське звернення, до Голови Верховної Ради України щодо причин, з яких досі не запущена в дію система "Рада-3", яка гарантує особисте голосування кожного депутата. Порушення Конституції з боку обранців народу мають бути припинені, бо тим самим ця влада дає приклад всій державі, як ганебно можна не дотримуватись Конституції.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.
Шановні народні депутати, на цій енергійній ноті заклику… Шановні колеги, ну, 30 хвилин. Ви, шановні колеги, всі закликаєте дотримуватись Регламенту. По Регламенту закінчився виступ.
Шановні народні депутати, я прошу вас, заспокойтесь, особливо Романа Зварича. (Шум у залі) Завтра репліку. Репліку о 15 годині отримаєте і перестаньте. Репліка, коли це образив депутата.
Шановні народні депутати, прошу заспокоїтись. Відносно пропозицій, які прозвучали у виступах народних депутатів, я прошу підготувати відповідні доручення, листи і звернення.
З приводу практики організації роботи Верховної Ради України, а саме у частині голосування народних депутатів України. Шановні колеги, я щиро вдячний депутатам, які порушують це питання. Щиро вдячний депутатам, які взяли на себе конституційний обов’язок виконувати Конституцію після трьох років роботи у Верховній Раді України. Дуже добре, що всі будем голосувати за себе за однієї умови, щоб ще й ходили на роботу в сесійну залу. Бо в нас є депутати, які заявляють, що вони картку носять з собою, але в сесійну залу з’являються дуже рідко. Я думаю, що й сьогодні ви їх бачите, що вони відсутні. Але, шановні народні депутати, з наступного тижня (зараз ведеться робота до підготовки нової системи для голосування), щоб були підписані документи про прийняття цієї системи в експлуатацію, чого немає. Буде проведено тестування цієї системи, і з наступного тижня я підпишу розпорядження про введення цієї системи, подобається це комусь чи ні, але терпіти цю ганьбу далі не можна. (Оплески)
Вчора в Луганську журналісти управлялися по Верховній Раді. Найбільш м’яке було слово – це "кнопкодави". І вони абсолютно праві. Тому давайте мобілізовувати депутатів на роботу. Хто не хоче – заяву, і я думаю, що ми приймемо відповідне рішення. І тому давайте припинимо один одного закликати до роботи. Давайте будемо працювати тоді, коли належить працювати Верховній Раді, особливо це стосується не тільки пленарних засідань, а це і стосується роботи в комітетах. Я вам вдячний за підтримку в цьому плані.
Тепер по нашій організації роботи. По хвилині, будь ласка. Олександр Єфремов.
10:37:34
ЄФРЕМОВ О.С.
Спасибо, Владимир Михайлович. Я в прошлую среду поднимал этот же вопрос и хочу к нему опять вернуться. Из 121-го, которые записались сегодня на выступление, 62 народных депутатов записалось от Партии регионов. В десятку попал только 1 человек. Я не знаю, что это за случайные цифры, как считает машина, но при любой математической модели по случайным цифрам такого не должно быть, Владимир Михайлович. Поэтому я прошу официально дать поручение, пусть проверят, кто химичит у нас в системе предоставления слова. (Шум у залі)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, є ще бажаючі? Немає.
Я на попереднє звернення з цього приводу давав доручення. Відповідь однозначна, шановні колеги, що ніхто не хімічить – просто треба натискувати на кнопки, а в цей час не цілуватися з сусідами, і не вітатися, і не обговорювати усі справи. Ну, я прошу вас, шановні колеги! Ми так дискредитуємо усе: і машина не така, і ми не такі. Ну давайте ж ми врешті-решт розберемося! Я цікавився цією ситуацією. Мені дали заключення відповідне. Я ще раз хочу…
Треба натиснути на кнопки! (Шум у залі)
Шановні колеги, ну, я ще раз вам говорю. Якщо потрібно, давайте поставимо сюди працівника інформаційної системи – він відповість. Я прошу вас! Якщо кнопки тиснуть, то тиснуть всі, а не "пізно". Я не раз хочу вам сказати: давайте проведемо службове розслідування. Давайте.
Шановні колеги, ну, було вже з одного боку. Іван Григорович Кириленко пред’являв претензії, що записалися одні "регіонали" і не записалися "бютівці". Бо тоді ті не записувалися – потім ці не записуються. Ну, давайте хоча б не будемо шукати винних, давайте в собі пошукаємо винних.
Я прошу регламентному комітету, Апарату провести службове розслідування, дати відповідну інформацію.
Тепер, шановні колеги, інформую вас про відсутніх депутатів, які перебувають або у відрядженнях, або на лікарняному: Олег Білорус, Еліна Шишкіна, Ірина Геращенко, Микола Катеринчук, Микола Янковський, Роман Ткач, Олександр Ткаченко. Я прошу, щоб їхні картки не працювали.
Шановні колеги, я вас прошу: підіть і запитайте. Ви дуже хитрі всі, от підіть запитайте. Я даю ті документи, які мені офіційно надав Апарат Верховної Ради. Ви всі – герої, з боку стоїте, от скажіть: «де», підіть.
Так, шановні народні депутати, ми завершили процедуру виступів, тридцять хвилин використано. Переходимо до розгляду питань. Оголошується до розгляду… Адам Іванович, ми будемо їх….
Шановні колеги, оголошується до розгляду питання проект Закону про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, 0201. І є ще проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв’язку з приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення. Очевидно, є потреба розглядати їх окремо. Бо якщо не буде ратифікована конвенція, то не буде потреби розглядати наступний закон. З огляду на це, я оголошую до розгляду проект Закону про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, реєстраційний номер 0201. Доповідач – перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Суліма Євген Миколайович. Співдоповідач – перший заступник голови Комітету в закордонних справах Тарас В’ячеславович Чорновіл.
СУЛІМА Є.М.
Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати, України, на ваш розгляд виноситься проект Закону України про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, який розроблено на виконання доручень Кабінету Міністрів України та внесений до Верховної Ради Президентом України.
Основна мета зазначеного законопроекту – це приведення діяльності з міждержавного усиновлення в Україні у відповідність до міждержавних, міжнародних стандартів у цій сфері. Щороку іноземні громадяни усиновляють більше тисячі українських дітей. Лише минулого 2010 року 1 тисяча 202 дитини були усиновлені іноземцями і виїхали на проживання за межі України. Держава, яка дозволяє усиновлення дітей за кордон, зобов’язана дбати про дотримання їх прав та інтересів як у процесі усиновлення, так і по його завершенню.
Саме такий порядок з максимальним урахуванням найвищих інтересів дитини та дотриманням її прав і свобод закріплено Гаазькою конвенцією про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення. Учасницею конвенції є вже 83 держави світу, включаючи Сполучені Штати Америки, держави Європейського Союзу, а також більшість держав європейської частини пострадянського простору – Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, Молдови, Грузії, що як і Україна є державами-донорами.
Конвенція утворює систему співробітництва держав та їхніх компетентних органів у сфері міждержавного усиновлення. Її основою є створення гарантій для здійснення міждержавного усиновлення у найвищих інтересах дитини та з дотриманням її основних прав, визнаних у міжнародному праві, створення системи співробітництва між договірними державами, яка забезпечить запобігання викраданню та продажу дітей або торгівлі ними.
Приєднання України до конвенції дозволить вирішити проблемні питання у сфері міждержавного усиновлення, заборонить незаконну діяльність фізичних осіб, які, по суті, є посередниками при усиновленні дитини і дозволить забезпечити державний контроль за діяльністю організацій, які належним чином будуть акредитовані в Україні на здійснення діяльності з усиновлення, запровадити дієвий механізм отримання інформації про долю дітей, усиновлених іноземцями через організації, що надають послуги з усиновлення.
Слід зазначити, що пропозиції про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення вносилися на розгляд Верховної Ради України чотири рази. На порушення прав дитини в Україні у зв’язку з неприєднанням до конвенції, неодноразово звертав увагу Комітет ООН з прав дитини.
Вихід у цій ситуації, що склалася, Президент України бачить у приєднанні України до Конвенції про захист дітей та співробітництва з питань міждержавного усиновлення.
Шановні народні депутати України, прошу підтримати даний законопроект.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, прошу записатися на запитання до доповідача.
Прошу прізвища народних депутатів вивести на інформаційне табло. Іван Кириленко, будь ласка. Володимир Бондаренко, мікрофон. Хто?
Олена Бондаренко, будь ласка.
10:46:36
КИРИЛЕНКО І.Г.
Володимире Михайловичу, не передали слово.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Олена Бондаренко.
10:46:52
БОНДАРЕНКО О.Ф.
Все є, дякую. Шановний доповідачу, опоненти ратифікації конвенції посилаються на те, що, мовляв, треба укладати прямі міждержавні угоди. Чи не можете ви назвати цифру, скільки міждержавних угод країна Україна уклала з іншими і якими саме країнами на пряму про міждержавне усиновлення.
СУЛІМА Є.М. Я можу тільки сказати одне, що крім міждержавних існує ще, дійсно, Гаазька конвенція, яка вже об’єднує сьогодні 83 держави. І я хотів би додати, що до цих держав мають відношення, підписали цю конвенцію: Австралія, Австрія, Болгарія, Великобританія, Ірландія, Іспанія, Ісландія, Італії, Сполучені Штати Америки, Франція, Німеччина. У той же самий час, дійсно, існують і міждержавні договори. Але їх на багато менше. І я вважаю… Їх навіть немає сьогодні, тому що, дійсно, на багато менше країн, які хочуть сьогодні таки договори підписувати. Вони підписують перш за все Гаазьку конвенцію.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ярослав Сухий, фракція Партії регіонів.
10:48:16
СУХИЙ Я.М.
Євгене Миколайовичу, ви розумієте, в Новій Зеландії недавно наших жінок розігрували в лотерею і тепер якесь "чмо" навіть виграло дві тисячі доларів і в додачу нашу україночку, як виграш. Ми з цим припустимо, поправимо, це наша ганьба, ганьба української влади, що ми жінкам нашим створили такі невиносимі умови, що вони погоджуються себе розігрувати в лотерею.
Але скажіть, будь ласка, чому Верховна Рада України чотири рази відхиляла цю конвенцію? Ви знаєте основну причину, вона полягає в тому, що Кримінальний кодекс України передбачає карну, кримінальну відповідальність за посередництво в торгівлі людьми. Ви ж вводите в цій конвенції, пропонуєте узаконити діяльність якихось посередників, які наших дітей будуть продавати за кордон.
Нещодавно, ви знаєте, на границі дві голандочки були піймані, гомосексуалістам везли дитинку, бо вони хотіли удочерити чи усиновити. Ви розумієте, що це неприпустимо на сьогоднішній день.
СУЛІМА Є.М. Я з вами повністю згоден, що ситуація, яка існує вона неприпустимо, тому що сьогодні ми маємо справу іншу. До України приїздять громадяни інших країн, не володіючи українською, російською мовою і вже починаючи з аеропорту Бориспіль попадають у відносини з фізичними особами, які надають ці посередницькі послуги незаконно вже сьогодні. А йде мова про те, що, дійсно, конвенція передбачає існування уповноважених громадських організацій, які повинні, перше, відповідати вимозі, вони повинні бути неприбутковими організаціями. І друге. Завдяки таким громадським організаціям встановлюється можливість навести порядок як на шляху усиновлення, так і після того, контролю за життям дитини в умовах нової сім’ї, якраз громадська організація і виступає посередником в цьому питанні.
Тому що, наприклад, сьогодні в Сполучених Штатах Америки, п’ять консульських працівників не можуть проконтролювати існування, в яких умовах живуть діти, їх сьогодні в Сполучених…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергій Подгорний, фракція "БЮТ - "Батьківщина".
10:50:38
ПОДГОРНИЙ С.П.
Прошу слово передати депутата Суслову Євгену. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Євген Суслов, будь ласка.
10:50:48
СУСЛОВ Є.І.
Дякую. Я хотів би все ж таки уточнити, ви сказали про те, що зараз у нас дійсно може будь-яка фізична особа займатися посередницькими діяльностями, я хотів би уточнити чи це дійсно так. Тому що, дійсно, є приклади і приклади, які я особисто, як народний депутат, направляв в прокуратуру, коли посередницькими діяльностями займаються, беруть за це кошти в Україні, єдине, що не несуть відповідальності за це, тому що вимагають кошти у тих батьків, які несуть. І саме основне, ви правильно сказали, хотів би, щоб ви ще раз підтвердили, що в нас немає контролю за цими дітьми. Тому що той контроль, який проводиться за здоров'ям і правами дітьми за кордоном, Україна зараз володіє номінально, мається на увазі не фізично, тому хотів би уточнити чи це дійсно так. І особисто я підтримую цю конвенцію, хоча минулий раз голосував проти. Дякую.
СУЛІМА Є.М. Я думаю, що кожний, хто ознайомиться з текстом конвенції, а це 14 сторінок, він знайде відповіді на багато питань. І я думаю, якщо б кожен почитав, то там дійсно перша вимога, яка є, це сама вища вимога повинна бути це гуманне і саме високий ставиться інтерес дитини, закладений в цій конвенції. Тому коли сьогодні ми говоримо про те, що комусь ми будемо заважати чи навпаки будемо ловити за руку тих, хто сьогодні займається посередницькою діяльністю, я хотів би сказати, що по-перше, треба бачити дитину, дитину, яка може і має з боку держави отримати всі умови для покращення свого майбутнього життя в сім'ї. По-друге, те що ви кажете, про існуючий номінальний контроль, я вважаю, приклад, який привів, про п’ять чоловік на Сполучені штати Америки, він може бути чи номінальний чи не номінальний. А це все, що є сьогодні для контролю за життям наших дітей за кордоном в Сполучених штатах Америки.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка. Тарас Чорновіл, перший заступник голови Комітету у закордонних справах.
10:53:09
ЧОРНОВІЛ Т.В.
Шановний Володимире Михайловичу, шановні колеги народні депутати, ратифікаційний закон і сама конвенція, які виносяться до вашої уваги, є дуже складним, дуже проблемним документом, навколо якого, на превеликий жаль, переважно бушують серйозні пристрасті. І дуже рідко про нього говорять, і його опрацьовують з підходом прагматичним з вивіренням юридичних норм, деталей і окремих моментів, і загроз, і переваг, які він надає. І тому я би просив, щоб ми сьогодні підійшли до нього не з політичної складової, а саме з професійного, фахового погляду. Наш комітет саме за цим поглядом його і розглядав. Річ в тому, що ця конвенція вже 4 рази вносилась до нашого залу, і 4 рази відхилялася Верховною Радою України. Це п’яте подання даної конвенції.
По даній конвенції вноситься ратифікаційний закон, який передбачає певні заяви з приводу даної конвенції. І ці заяви, на погляд комітету, не є достатньо вичерпуючими. Вони надають достатніх гарантій того, що не буде допущена саме неприємлема для України, в нашому розумінні, кримінальна посередницька діяльність з питань усиновлення. Оскільки цей напрямок в багатьох країнах, в тому числі в Сполучених Штатах Америки є дуже активним, дуже прибутковим бізнесом, і це питання через це викликає певні застереження.
Застереження, також викликає той факт, що обмежуються можливості контролю за, перше, сім’єю, яка має усиновлювати дитину. Ще раз кажу, через участь безпосередньо посередника. І, друге, обмежуються можливості після того контролю за долею даної дитини в тих сім’ях, куди вона усиновлюється.
У зв’язку з цим, оцінюючи всі ті складові, оцінюючи той факт, що поки що ми не бачимо політичної волі на прийняття цікавого і вартового уваги законопроекту пана Євгена Суслова, який передбачав мораторій на міждержавне усиновлення, і усиновлення все ж таки може відбуватися, і виписане достатньо чітко українськими законами, Комітет у закордонних справах прийняв рішення більшістю голосів рекомендувати Верховній Раді направити даний проект суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання. Наші голоси розділилися наступним чином: одна людина пропонувала прийняти конвенцію в тому вигляді в якому вона є, одна людина пропонувала повністю її відхилити, і висловитися повністю категорично взагалі проти існування цієї конвенції, але більшість депутатів зійшлися на тому, що захист українським дітям за кордоном потрібний, що ця конвенція могла би його гарантувати, але у випадку, якщо вона не буде суперечити базовим нормам українського законодавства. А для цього… А оскільки згідно з нашими конституційними принципами міжнародні договори, ратифіковані Україною мають первинність супроти національного законодавства, ми вважаємо, що Україна мала би піти шляхом, яким пішли ряд країн: Сполучені Штати Америки, Білорусь, Болгарія ряд інших, які в своїх заявах достатньо чітко виписали первинність свого національного законодавства по окремих чітких пунктах. Оскільки наше законодавство щодо міжнародного усиновлення після того, як ми вчора в першому читанні проголосували, на мій погляд, дуже позитивний і дуже корисний законопроект, який внесений був від Кабміну щодо більш чіткого виписання принципів усиновлення, в тому числі і міждержавного у внутрішньому нашому законодавстві, ми вважаємо, що ці норми мали би бути збережені. А, отже, суб’єкт законодавчої ініціативи міг би, вносячи повторно дану конвенцію, передбачити в ратифікаційному законі в заявах, які робить Україна по кількох небагатьох, а по кількох пунктах застереження щодо цих пунктів, зокрема: щодо посередницької діяльності, щодо контролю за станом дітей в усиновлюючій сім’ї, щодо дій України по захисту своїх дітей має відбуватися первинність українського законодавства. Ми це можемо виписати, хоча, ще раз кажу, за принципом, який застосували інші країни – учасники конвенції і в такому випадку конвенція, на погляд більшості членів комітету, була приємимою.
Тому комітет просить вас стосовно конвенції, прийняти нашу позицію про направлення на доопрацювання.
Що стосується закону про внесення змін до ряду законів України – це, власне, про внесення змін до Сімейного кодексу і до Закону про захист дитинства, ми вважаємо, що ці зміни напряму випливають виключно з тексту конвенції, напряму пов’язані з нею і окремо розглядатися не повинні. І тому ми просимо обидва документи разом направити на доопрацювання. І після їх повернення додатковими заявами, безумовно можна буде розглядати серйозно цю конвенцію. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Запитання, будь ласка, до доповідача.
Прошу записатись на запитання. Прошу прізвища народних депутатів.
Руслан Князевич, фракція "Наша Україна – народна самооборона".
10:58:25
КНЯЗЕВИЧ Р.П.
Тарас В’ячеславович, ну, я розумію рішення комітету і розумію, в тому числі, вашу позицію. А вам не здається, що зважаючи на те, що сама конвенція діє з 1993 року і, фактично, через півтора року їх 20 років. І якщо ми знову будемо відкладати, то може і немає сенсу вже взагалі до неї приєднуватись.
По-перше, невідомо, що буде за 2 роки. Може, буде вже якась нова конвенція. Зрештою, в мене таке враження, що ті країни, які підписали цю конвенцію і є її ініціаторами, абсолютно не заперечують, щоб Україна не вступала до цієї конвенції. Навпаки, вони все роблять для того, щоб вишукати таку можливість і залишати її в сірій зоні чи так, як сказав заступник міністра, серед країн-донорів. Мені здається, що це взагалі принизлива назва и тим більше, що нам би точно не личило її вживати. Яке ваше відношення до цього? Бо ми так затягнемо до того часу, що просто в нас всіх дітей повивозять, вже і не буде кого захищати. Дякую.
ЧОРНОВІЛ Т.В. Пане Руслане, я згоден абсолютно з вашими застереженнями, які є, але річ в тому, що в Україні вже сьогодні діє законодавство, яке достатньо чітко виписує, кого, в який спосіб можна усиновлювати за принципами міждержавного усиновлення. Це досить серйозні обмеження. На сьогоднішній день ми пробували не один раз досягти двосторонніх домовленостей з тими країнами, куди часто усиновлюються українські діти. На превеликий жаль, цього поки що не відбулося.
Що стосується позиції, щоб прийняти, аби так прийняти, знаєте, ми, я кажу, рішення комітету не було. Я ще раз кажу, доповідаю не свою позицію, а рішення комітету. Більшість членів комітету. Рішення комітету не було про те, що конвенція не потрібна. Воно зводилося до одного. Що все ж таки треба кілька моментів, слідуючи за не найостаннішими, не найдурнішими країнами. Ті ж самі Сполучені Штати Америки, виписати більш повно.
Мені здається, що логіка тут є. Якщо воля є політична до того, щоб ця конвенція була все ж таки прийнята Україною, то я думаю, що новий ратифікаційний закон з цими поправками, змінами міг би появитися і дуже швидко. Якщо такої політичної волі немає, він все одно не буде проголосований в п’ятий раз, навіть, якщо ми зараз будемо ставити позицію комітету про прийняття.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Корж, фракція Партії регіонів.
11:00:37
КОРЖ В.П.
Пане Тарасе, у мене запитання до вас і до заступника міністра Євгена Суліми. Скажіть, будь ласка, давайте пригадаємо, ми буквально днями прийняли Європейську конвенцію про захист прав дітей. У нас є Сімейний кодекс. Якщо, дійсно, є необхідність деякі законодавчі акти прийняти, ми їх можемо прийняти. Але, говорячи сьогодні про цю конвенцію, про міждержавне усиновлення, ми практично узаконюємо концепцію продовження цієї ганебної практики. За умов демографічної ситуації, за створення інститутів сімейного оточення, дитячих будинків і так далі, і так далі, ми, мабуть, намагаємося припинити цю практику. Навіть Китайська Народна Республіка утримується від міждержавного усиновлення. Ми маємо створити всі можливості для наших діточок, для сиріт насамперед для того, щоб їх залишити у нашій країні, для того, щоб створити їм умови і для того, щоб вони, дійсно …
ЧОРНОВІЛ Т.В. Шановний колего, я недавно з цієї трибуни якраз і доповідав цю оновлену Європейську конвенцію. Вона абсолютно позитивна. І це дуже добре, що ми її прийняли, і дуже добре, що ми вчора проголосували вже первинні певні зміни до законодавства України, у тому числі і щодо особливостей міждержавного усиновлення. Мені здається, вони є логічними і правильними ті зміни, які ми проголосували. І жаль, що ми не проголосували в цілому, тому що, мені здається, документ був дуже добре підготовлений урядом і фактично відшліфований належним чином.
Що стосується взагалі принципів міждержавного усиновлення. Наше внутрішнє законодавство закладає певні фільтри: перше – це, дійсно, ті діти, яких в Україні неможна вилікувати. Мені здається, що тут ми не можемо забороняти, але це дозволено нашим законодавством вже на сьогоднішній день. Ми передбачаємо, що ті діти, яких не захотіли усиновити в Україні, можуть підпасти під усиновлення державне. Це не є норма, це є конвенція, це норма діючого законодавства України. Конвенція у даному випадку вносить на нас певні зобов’язання, які члени комітету вважають надмірними. Ми вважаємо, що ми повинні примат українського законодавства, і ви це підтвердите як людина, яка причетна до організації і виписання цього законодавства, і я як член комітету …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, Тарас Вячеславович, час вичерпаний.
Шановні народні депутати, переходимо до обговорення питання. Я прошу записатися на виступи від фракцій. Записатися на виступи від фракцій. Прошу прізвища вивести на інформаційне табло. Так, тепер прошу записатись народних депутатів. Прошу прізвища вивести. Таким чином, шановні колеги, 30 хвилин на обговорення питання.
Юрій Кармазін, фракція "Наша Україна - Народна самооборона". Наступний буде виступати Колесніченко.
11:04:04
КАРМАЗІН Ю.А.
Юрій Кармазін. Шановні народні депутати! Я хотів би нагадати вам, що ми цю конвенцію чотири рази не ратифікували. Хтось піднімав питання чому, чи ні? Подивіться, будь ласка, 2009 рік: Прем'єр Янукович Віктор Федорович, "за" конвенцію, ратифікацію я маю на увазі, 34 чоловіки.
Що помінялося зараз? Те помінялося, що зараз дають кілька заяв від імені України, які ви бачите на четвертій сторінці. А я вас прошу, ви відкрийте статтю 40 конвенції, а там написано, цитую: "Жодні застереження до цієї конвенції не дозволяються". Тобто, які б ви заяви, шановні, не робили, ніякі застереження туди не приймаються.
І наступне. Я звертаюся зараз до представників дуже серйозних держав, які, в принципі, є такими, що багато дітей усиновляють, але які не приєдналися до Конвенції Організації Об'єднаних Націй з прав дитини, вони її не ратифікували. Як не дивно для вас буде почути, це Сполучені Штати Америки і Сомалі. Дві держави не ратифікували основну конвенцію, базову Конвенцію з прав дитини.
Тепер я вас запитую: "А що буде, якщо Україна як держава не приєднається до цієї конвенції?" – "Та нічого не буде". Ми її не підписували і, слава Богу, і нормально буде.
Тепер щодо тексту конвенції. Я її прочитав, абсолютно до кожної статті вздовж, поперек, назад і подивився. У нас передбачено, ми з вами визначали судовий порядок, тепер суди не будуть діяти, все, скасовується цей порядок, нема, суди не будуть розбиратися.
Далі. Ми говорили про те. що не будуть інші організації-посередники. Статтю 9 відкрийте. Там прямо написано: або через державні органи чи інші організації, тобто посередники.
Інша стаття. Стаття 9, пункт "є" відкриває такий ящик Пандори, що ми не зможемо контролювати, що там буде з нашими дітьми.
І з огляду на це, шановні народні депутати, не дивлячись, що 83 держави приєдналися до цієї конвенції. Що це за держави? Це, як правило, ті держави, які зацікавлені ввозити. Ми ж, я погоджуюся з колегами, які зараз виступили, маємо створювати умови для того, щоб діти жили тут, у державі. Крім всього іншого, тисяча 202 дитини у минулому році було таким чином ще і …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Едуард Павленко, фракція Партії регіонів, будь ласка. Наступною буде виступати Олена Бондаренко.
11:07:29
ПАВЛЕНКО Е.І.
Уважаемые народные депутаты! Я обращаюсь к тем народным депутатам, которые вместе со мной были во втором созыве. В то время я возглавлял Специальную следственную комиссию по предотвращению торговли детьми. Все вы здесь, кто был со мной в этом созыве, помните львовское дело, тернопольское дело, одесское дела. И с учетом этих обстоятельств пришлось выехать в Америку и в Госдепе по этому поводу разговаривать. Вы помните, что с Тернополя было вывезено 156 детей на ликування, то есть на лечение. Вы помните, с каким трудом мы какое-то количество вернули. А есть порядка, память чтоб не изменяла, 56 детей до сих пор не вернули. Что мне сказали в Госдепе Америки: "Вы не забывайте, что у нас федеративное устройство". И мне лично пришлось сталкиваться с посредническими этими организациями.
Какая цель этого документа? Цель одна, якобы здесь, и здесь предлагается и министерством, и теми людьми, которые предлагают, чтобы таким же образом, как и раньше, громадские организации, то есть общественные организации осуществляли эту функцию. И здесь надо поддержать Кармазина, который совершенно очевидно говорит и доказывает. И мы проработали эту конвенцию вдоль и поперек. Она нацелена только на то, чтобы в завуалированном виде мы своими руками узаконили торговлю детьми.
Более того, в то время Консулом генеральным в Америке был Наливайченко Валентин. Послом был Константин Грищенко. Вы можете и у них спросить, что когда мне собрали этих детей, я спрашиваю Наливайченко: "А каким же образом можно идентифицировать?". А никаким!
И вы ж посмотрите, буквально правильно здесь говорили, кто ратифицировал, те, кто поставляет детей или те, кто у нас их берет. Я хотел бы выступить, чтоб это просто звучало. Так вот, никакого контроля быть не может, потому что в каждом штате свое законодательство. И я там выглядел, понимаете, не совсем корректно, не совсем ловко мне было там находиться. После этого я побывал в Вашингтоне, Нью-Йорке, в Северной Каролине, в Миннесоте в Штатах. Да, действительно, некоторые страны, и в частности тогда заключают двухсторонние договора, тогда нет посреднической деятельности.
Более того, мало времени, я хочу сказать, и вспомните, когда мы здесь собрались 4 комитета, и 1 депутат из Харькова, мне некорректно называть его фамилию, говорит: "А что вы здесь из себя представляете? Мы вам 128…".
ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.
ПАВЛЕНКО Е.І. Поэтому я призываю, что конвенция – это завуалированная торговля детьми. Поэтому категорически… Да "на доопрацювання" - "на доопрацювання"… Да давайте сядем еще раз…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Олена Бондаренко, фракція "БЮТ – "Батьківщина". Наступним буде виступати Олег Зарубінський.
11:11:09
БОНДАРЕНКО О.Ф.
Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати! Направду, це питання з конвенцією є надзвичайно складним, достатньо контраверсійним. І ми підходимо до ратифікації конвенції уже, напевне, чи не вчетверте. Президент Кучма, Президент Ющенко, Президент Янукович подавали відповідні законопроекти стосовно нашого приєднання.
Не можу приховати, що на засіданні нашої фракції тривала дуже бурхлива і серйозна дискусія стосовно цієї конвенції. З одного боку, не може не непокоїти ситуація, яка склалася стосовно практичної безконтрольності перебування наших дітей за кордоном усиновлених. Консульства не справляються з цією проблемою, і ми це прекрасно розуміємо.
Більше того, часто говориться, що конвенція нам не потрібна, а потрібні прямі угоди про міждержавне усиновлення з відповідними країнами. Переді мною відповідь Міністерства закордонних справ, де зазначається: "Україною не укладено двосторонніх міжнародних договорів у сфері усиновлення. Україна неодноразово ініціювала проведення переговорів… - ну і далі за текстом, - з країнами-реципієнтами, де проживають усиновлені діти, проте згадані країни, серед яких Канада, США, ФРН, Франція, Швеція, не підтримали такої пропозиції, посилаючись на існування більш ефективного багатостороннього механізму, а саме: Гаазької конвенції про захист дітей".
Таким чином, міждержавних угод у нас немає, конвенцію ми не ратифікуємо – і залишаємо ситуацію в повній безконтрольності, коли пан Крюгер особисто своїм корявим язиком пише звіти в Україну про те, що діти чудово почуваються, вони прекрасно виховуються. А тим часом дітей цих мордують і перевірити ми це не можемо жодним чином.
Наступний момент, хто займається… комерційна, кома, посередницька – так говорить закон – діяльність у нас заборонена – правильно. Але з іншого боку, посередники створюють малі підприємства, приватні підприємства, вибачте на слові, люди, які займалися до цього перукарською справою, охоронці, водії, які не мають жодного відношення до питання міждержавного усиновленні і усиновлення взагалі. Відповідні акти застановчі ухвалюють одні і ті самі нотаріальні контори. Скажіть мені, будь ласка, що це означає, чи є в цьому елемент корупційності? Чи є в цьому елемент торгівлі дітьми, чи немає?
Тому, справді, документ тяжкий, там обов’язково мають бути відповідні зауваження і застереження. І я тут повністю погоджуюсь із міністром юстиції стосовно висновків, і все ж ми вважаємо, що закон необхідно приймати за основу і рухатися далі. Інакше ми далі потераємо, вибачте, потураємо, хто «кришує» незаконну, незаконне усиновлення і хто зкористується цим у своїх кримінальних цілях. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Олег Зарубінський, фракція Народної партії. Наступним буде виступати Сергій Подгорний.
11:14:32
ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О.
Шановні колеги, щодо приєднання України до цієї конвенції є декілька проблем, в тому числі і щодо сьогоднішнього нашого рішення. Перша проблема полягає в тому, що ми не можемо голосувати за основу ратифікаційні документи. Тобто ми маємо сьогодні або прийняти рішення щодо закону про прийняття… приєднання нас до конвенції, або не приєднуватися. Правильно говорила попередня доповідачка з приводу того, що це дуже контроверційна тематика і дуже складна тематика. І полягає вона в тому, що якщо я зараз висловлю таку сентенцію, я думаю, всі з нею погодяться, що за посередництво в усиновленні дітей? От вдумайтесь в сам інститут посередництва в усиновленні дітей. Як можуть посередники бути зацікавлені, не маючи комерційної вигоди у тому, щоб гідно усиновлені були українські діти іноземцями. Немає цього. Тому інститут посередництва як такий є неправильний. І не так, як це зараз існує, коли будь-які фізичні особи можуть чим завгодно займатися, але мені, чесно кажучи, не подобається і те, що пропонується в конвенції, коли цим будуть займатися якісь уповноважені громадські організації. Уповноважені на що? На посередництво?
Другий момент, про нього теж треба говорити. В конвенції, а я, як і колега Кармазін, прочитав її, сказано, і хороша така фраза, що вона покладає зобов’язання на приймаючу державу перед державою походження дитини здійснювати контроль всебічно. Скажіть, будь ласка, яким чином? Які звіти? Ви розумієте, що це – повна формалістика, що нічого серйозного в цьому немає?
І остання тема, непопулярна, я її вчора піднімав ще раз. Скажіть, будь ласка, у країнах багатьох європейських допущені сім’ї гомосексуального характеру? Допущені чи ні? Допущені. Перші особи держав вітають своїх міністрів із вступом у такі сім’ї. В мене виникає питання, а хто буде контролювати питання, щоб усиновлення відбувалося в сім’ї саме такого плану, а не інші сім’ї? Ніякого контролю в цьому не буде.
Тому мені здається, до цього треба серйозно підходити, тут немає ніякого антидемократизму, але дитина, яка проживає в сім’ї не звичайній, будемо так казати, усвідомлює і їй нав’язується модель подальшої поведінки, у тому числі і в сімейному плані, яка домінує в цій сім’ї. Хто гарантує, в яку сім’ю попаде, якщо міністри такі одностатеві шлюби в дуже цивілізованих європейських країнах допускають?
Тому мені здається, над цією конвенцією і над самим фактом приєднання України до неї ще треба працювати. Дійсно, дуже контраверсійна і невизначена тема. Дякую.
ТОМЕНКО М.В.
Шановні колеги, я, дозвольте, на правах автора одного з законопроектів, з повагою до нашого колеги Зарубінського, хочу сказати, що, на щастя, у нас у Сімейному кодексі дуже чітко передбачена неможливість тих речей, про які він говорив. Ми заборонили не те що одностатевим шлюбам, хто в одностатевому шлюбі, а навіть якщо в шлюбі не перебуває іноземець. Нашим Сімейними кодексом забороняється всиновлювати нашу дитину, якщо іноземець є не в шлюбі. Ми виходили із тої тези, що якщо іноземець не здатний створити сім’ю, то він не здатний виховати дитину.
Тому я це кажу до того, щоб ми не лякали зараз людей. Бо насправді чітко поступив, і ми в Сімейному кодексі зняли ці можливі моменти, про які пан Олег говорив. В українському законодавстві таких можливостей немає.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Євген Суслов. Право на виступ передає йому колега Подгорний. Наступним буде виступати Кирило Куликов.
11:18:44
СУСЛОВ Є.І.
Шановний Володимире Михайловичу, шановні колеги! Ви знаєте, для мене досить дивна ситуація, яка відбувається зараз у цьому залі.
Розповім чому. Більшість піднімає питання, що ця конвенція не потрібна, тому що, по-перше, саме чомусь більш обурено виступають проти посередництва, проти так званих шлюбів, не звичних для України.
Але інша ситуація, хочу наповнити, коли цю конвенцію минулий раз піднімали, аналогічно все говорилося. І я вніс законопроект, який забороняв взагалі всиновлювати дітей, який статтею 213 до Сімейного кодексу України, якщо немає заключених угод між Україною і тою країною, де усиновлюються наші діти.
Тому що для мене як для громадянина України, як для батька перш за все питання про те, що ми не контролюємо взагалі, як відносяться до наших дітей за кордоном. Нам потрібно визначитися, якщо ми не можемо проконтролювати, чи потрібно усиновлення. Тому що якщо в цьому залі хтось каже, що у нас немає усиновлення за кордон зараз в Україні, я рахую, що це буде, м’яко кажучи, дуже обманно. Тому що зараз усиновлюються діти. І зараз немає контролю про наших дітей.
Мені дивно про те, що ми говоримо цифрами, що нам вдалося із 150 дітей вернути десь приблизно 60, а десь приблизно не вернули за кордоном, та про що ми говоримо. Як ми можемо віддавати наших дітей, наших українців за кордон, коли ми не знаємо, що з ними за доля далі стається.
Я не буду приводити приклади про те, що, дійсно, трапляються доволі не дуже добрі справи в якості відношення до наших дітей.
Тому я б хотів, щоб ми визначилися тільки чітко в одному, що, так, конвенція важка, так, проблеми існують, так, дійсно, скажімо, нам потрібно раз і назавжди вирішити для себе: або ми взагалі не всиновлюємо дітей, не даємо за кордон, тому що по статистиці, я вам хочу сказати, що зараз набагато більша черга українців усиновити цих дітей, чим іноземців. І я вам хочу сказати, проблема, тому що зараз немає і не можуть усиновити дітей, яким до п’яти років, до чотирьох років, тому що черга дуже велика, це треба певною мірою треба мати зв’язки на те, щоб усиновити українську дитину.
Тому давайте приймемо зважене рішення, якщо ми все ж таки залишаємо… залишати ситуацію, вірніше, так як вона є, неможливо, потрібно чітко розуміти про те, що ми повинні в цьому напрямку навести раз і назавжди якийсь порядок.
Якщо ми не згодні і не можемо переступити, щоб заборонити усиновлення дітей без міжнародних угод, а в цьому залі ми бачили, що мій закон два рази хотіли, як мінімум, не прийняти, але вдячний, що прийняли до другого читання. Або якщо ми на це не згодні, тому нам іншого шляху немає, як приєднуватися до конвенції, яка б вона важка не була і працювати в цьому напрямку. Тому що залишати ситуацію таку, як вона є, неможливо. Я ще раз закликаю всіх зважити на цю обставину і як мінімум…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.
СУСЛОВ Є.І. Тому хотів би сказати, що я особисто ще раз хочу наголосити, минулого разу був проти цієї Конвенції, але як вник в цю проблему і подивився як зараз відбувається все ж таки закликаю, як би це не було важко, але приєднатися до конвенції. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Кирило Куликов, фракція "Наша Україна - Народна самооборона".
11:22:16
КУЛИКОВ К.Б.
Шановні колеги! Шановний Володимир Михайлович! Я чув багато різних думок, але хочу сказати, що серед багатьох вас я людина, яка практично працювала над міжнародним усиновленням дітей. Я бачу державного Уповноваженого з прав людини тут, я шаную її позицію.
Але ще у 2005 році ми з'ясували такий приклад, у сім’ї, яка усиновила дітей було вбито дитину з Росії, але після цього ми узнали, що в цій сім'ї була дівчинка з України. Була інша історія, коли в сім'ї брали на відпочинок дітей американці, зараз ви кажете про одностатеві шлюби, одна людина брала 12 хлопчиків з України, після того хлопчики поверталися до України і що вони розповідали, я не хочу, щоб чули всі в цьому залі. Я хочу сказати одне: головне що є – це звітування в цій конвенції, звітування про стан, про життя дитини. Це дає можливість консульським закладам України перевіряти, як ці діти живуть, це дуже і дуже важливо.
Ще раз хочу сказати, якщо ми зараз з вами почнемо дискусію, ще довгу-довгу дискусію, як всиновлювати дитину, це буде впливати на життя кожної окремої дитини. Життя дитини не коштує всієї цієї зали, тому що там, за кордоном, всиновлюють дітей, які хворіють на СНІД, які хворіють гепатитом, наше вітчизняне всиновлення це повинна бути гарна дитинка, голубі очі, дві ручки, а вони всиновлюють хворих. Якщо ми зараз зупинимо цей процес, ми не дамо можливість дітям нашим бути щасливими. І я вважаю, що вся наша каденція коштує життя однієї дитини, щоб ми не казали про посередницькі услуги, вони все ж таки, ці услуги здійснюються, тому що це дуже і дуже клопітка процедура, і багато шахраїв на цьому заробляють.
Тому сьогодні це питання стосується життя кожної окремої дитини. І я закликаю до кожного з вас, давайте все ж таки підтримаємо це, ми зможемо привести до ладу цю конвенцію, але я прошу кожного розуміти, сьогодні від вас залежить життя однієї дитини. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Григорій Смітюх, фракція Партії регіонів, наступним буде виступати Іван Кириленко.
11:25:21
СМІТЮХ Г.Є.
Шановний Володимир Михайлович! Шановні колеги! Я особисто буду голосувати проти ратифікації цієї угоди. Чому? На перший погляд, якщо ми подивимося, дійсно, ратифікаційний документ відсутній, тоді немає якоби захисту дітей, які усиновлюються, а їх значна частина за роки незалежності, значна частина знаходиться за кордоном і вже з них дуже багато є дорослих. З іншої сторони, немає двохсторонніх угод, що не дозволяють начебто, на перший погляд, контролювати тим чи іншим посадовим особам.
На самом ділі треба признатися чесно, що наші консульські і посольські відносини з тими чи іншими країнами, діти які… наші діти, які находяться по усиновленню в тих країнах, недостатні. Я би сказав, повністю відсутні механізми, які дозволяють контролювати або забезпечити їх права цих дітей.
Що ж робити країні? На мій погляд, треба нашій державі і міністерству першим ділом, міністерству, яке опікується цим питанням, – першим ділом зробити таку законодавчу базу, такі умови, щоб у нас не було взагалі дітей, які потребують, щоб їх усиновляли за кордоном.
У нас достатньо сьогодні на Україні є сімей, які не мають дітей, і із задоволенням це могли б зробити. Але, що треба зробити зі сторони держави? Треба просто створити належні умови для того, щоб при усиновленні дітей, так, по-перше, вирішилися проблеми соціального характеру в плані житлового питання, забезпечили грошовою підтримкою і багато-багато інших моментів. Якби держава дала цьому значення достатньо зі сторони бюджету і забезпечила, першим ділом фінансування, я думаю, що у нас значна частина цих дітей знайшла б всередині країни своїх батьків. І це б дало можливість контролювати нас тими службами, які відповідно є. Що потрібно робити, на мій погляд? На мій погляд, по-перше, я б сказав, що не потрібно підтримувати цю угоду.
По-друге, потрібно звернути увагу, що нам треба передивитися законодавчу базу і створити всі умови для того, щоб у нас такого ганебного, на мій погляд, в ХХІ столітті як діти, які не мають батьків, взагалі було відсутнім.
А першим ділом це треба вирішити соціальні питання для тих батьків, які готові або беруть дітей для усиновлення. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Андрій Шкіль, фракція "БЮТ – "Батьківщина". Будь ласка.
11:28:00
ШКІЛЬ А.В.
Шановний головуючий, шановні народні депутати, я хочу наголосити, що в цій залі, от я переконаний попри все, немає тих людей, які хотіли би зла нашим дітям. От жодного тут присутніх немає. Але просто ми мусимо підійти тут строго, ну, як законодавці до вирішення цієї проблеми.
Так, потрібно ратифіковувати конвенцію, я цілком згоден. І дуже багато разів – шість разів вносилося це питання до сесійної зали. Але я хотів би просто тут в присутності всіх висловити просто, ну, не застереження, а якби закид Кабміну. Бо коли ми хочемо говорити про ратифікацію в першому, в другому читанні, її немає. Ратифіковувати будь-яку конвенцію ми можемо тільки тоді, коли ми або висловили застереження, або не висловили. Зараз я вважаю, що треба було нашому Кабінету Міністрів українському, я сподіваюся, висловити ряд застережень. Фахівці, і я з ними погоджуюся, нарахували до 20 застережень. Бо навіть, якщо ж для того, щоб діяло українське законодавство в полі, яке перетинається разом з конвенцією, потрібно висловити ці застереження.
Тому, будь ласка, панове з Кабміну, не перекладайте з хворої голови на здорову. Ви мали внести до сесійної зали готовий ратифікаційний документ. Ви мали внести сюди ті застереження, які ми мали обговорювати, а не саму конвенцію. Бо ми її обговорювали вже десятки разів в комітетах Верховної Ради. Обговорити, додати ще застереження, скасувати ті, які ми внесли і вже готовий, а не маргінальний продукт виносити на обговорення сесійної зали.
Я розумію, що коли ви їдете за кордон, вам кажуть: "Ратифікуйте конвенцію, дотримуйтеся демократії, не садіть невинних людей в тюрму". То ясно, що вам легше ратифікувати конвенцію. Ясно, що вам легше прозвітуватися про таку дурницю, - як ви вважаєте. Але насправді це не дурниця, насправді - це долі наших дітей, нашого майбутнього, в принципі долі тих, заради кого ми тут працюємо, ну, хто працює, а хто ні, і пишемо закони і приймаємо їх. Бо, якщо ми будемо діяти в такий спосіб, ставитися до цього, що та, там вже ви, ви проголосуєте, а ми побачимо. Це, я ще раз хочу наголосити, це злочин з боку Кабміну, з боку Кабміну вносити такі ратифікаційні документи до сесійної зали. І я ще раз кажу, що і наша фракція, і я особисто на комітеті в закордонних справах стверджував, що конвенція є необхідною. Але для того, щоб прийняти цю конвенцію, потрібно внести застереження. Ці застереження має запропонувати Кабінет Міністрів, обговорити в сесійній залі і тільки після того пройти. Підтримати ці застереження і тільки з ними, з цими застереженнями буде працювати конвенція на Україні. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, одну хвилиночку. Одну хвилинку. Давайте ж будемо… Одну хвилинку. Одну хвилинку. Ви ж поки що не керуєте. Іван Кириленко передав вам право на виступ, так? Ви, коли передаєте право на виступ, то ви про це скажіть, а не махайте руками, що ви передаєте право на виступ Юрію Прокопчуку.
ШКІЛЬ А.В. Прошу передати слово, пане головуючий, Юрію Прокопчуку.
11:31:38
ПРОКОПЧУК Ю.В.
Дуже дякую. Все строго так от. І я хотів би, шановний головуючий, шановні колеги, повернути нас, хто є ініціатором законодавчої ініціативи, тобто це є Президент України. Більше того, тут уже говорили і про звітування, я не буду про це говорити. Цей документ дійсно той, якого вимагає світова спільнота. Він є необхідний, але більше є необхідний для України. Чому?
Неодноразово проводились, в тому числі і комітетські засідання, і комітетські слухання з цього приводу Комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Одним із ініціаторів цього питання був тоді депутат Володимир Сівкович. Була утворена група, як виявила, що сьогодні близько 300 дітей взагалі кудись загубилися. Шановні колеги, вдумайтесь, нема двосторонніх угод, немає жодного документа, який би регламентував це питання.
І що ми сьогодні маємо? Ми маємо корупційні схеми тих, хто реально приторговує дітьми, маємо певні скандали, які вже відбувалися, у тому числі по областям, які називалися, і інші області, взагалі по всій Україні. А саме найгірше, що доля тих дітей, які вже вивезені за кордон, абсолютно не може ніяк відслідковуватися, тому що при консульствах наших одна людина, яка там є у штаті, вона не може об’їхати, наприклад, всю Америку або іншу якусь крупну державу. Я теж взагалі проти того як людина, як громадянин, щоб з України забирали дітей, щоб плодили нових яничарів. Я проти того.
Але тим не менше тут перечислялися реальні факти, коли забирають дітей хворих, які вже не мають абсолютно ніякої надії, тому що тільки гепатит С, проблема якого є в Україні сьогодні і який тихо знищує українців, практично у нас не лікується, якщо лікується, то за такі гроші, що рядовий українець цього ніколи собі дозволити не може, це діти з іншими захворюваннями. І коли ми не маємо жодного документу, який би регламентував ці питання, ми просто віддаємо їх на потал, а потім виникають питання, що хтось там став донором, хтось змінив прізвище в якійсь сім’ї, там взагалі діти пропадають.
Тому я ще раз закликаю всіх, документ складний, про це вже неодноразово говорилося, але потрібно рухатися у цьому напрямку. Я вважаю, що Президент, який подав цей законопроект, дає сигнал, що сьогодні цей документ приймати необхідно. Відповідно до прийняття цієї конвенції можуть бути не застереження, а у зв'язку з прийняттям є так звані примітки, пропозиції. Врахувати те, що говорив і колега Кармазін, врахувати те, що тут …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.
ПРОКОПЧУК Ю.В. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні народні депутати, ми завершили виступи з цього приводу з цього питання.
Відповідно до статті 34 Регламенту Верховної Ради України Уповноважений Верховної Ради України має право на виступ при обговоренні у тому числі цього питання. Ніна Іванівна Карпачова – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, будь ласка, 3 хвилини.
КАРПАЧОВА Н.І.
Дякую, Володимир Михайлович. Дякую за можливість виступити сьогодні під час обговорення надзвичайно складного і болючого питання. Але, почну з конкретного прикладу. Нам пропонують легалізувати посередників в Україні, які Кримінальним і Сімейним кодексом в Україні заборонені. Заборонені саме в 1996 році, коли в цій сесійній залі парламентська слідча комісія намагалася навести, зрештою, порядок, коли наших дітей вивозили списком, коли голови райдержадміністрацій, як тварин, давали дозвіл і списком вивозились наші діти. Ми передали функцію судам, ми взяли все найкраще, що є в цій конвенції і, що відповідає національним, підкреслюю, інтересам України. Ми створили державний, підкреслюю, державний центр по усиновленню дітей-сиріт і функцію усиновлення закріпили виключно за державою, це її обов'язок за головною конвенцією – Конвенцією ООН з прав дитини.
На сьогоднішній день, в 2005 році, ми столкнулися з цією ситуацією, що з України було вивезено три хлопчика з херсонського будинку педофілом Крюгером, він зараз перебуває у в'язниці. Американці, абсолютно справедливо, дали йому 75 років. Але, за цей час, він познущався сексуально над нашими дітьми через те, що саме громадська американська організація, каліфорнійська, яку зараз нам пропонують в Україні легалізувати, саме надала йому дозвіл і гарантувала Україні, що ця людина не має проблем з законом. А тепер з'ясувалося, в ході провадження омбудсмана, що ця людина притягалася навіть в Америці, до усиновлення наших дітей, за сексуальні домагання до відповідальності. Тому, покладати і перекладати функцію державну на якісь громадські організації це є злочин. І я прошу, щоб депутати це зрозуміли.
Саме головне – усиновлення, зрештою, має бути виключно національним, пріоритет має бути нашого державного усиновлення. Виключення має бути, коли родини наших дітей-сиріт за кордоном готові взяти їх на усиновлення або є якась невилікувана в Україні хвороба. Кажуть, що не беруть наші люди дітей хворих на хвороби різні, у тому числі на ВІЧ/СНІД – це неправда. Саме послідовні кроки Верховної Ради привели до того, що сьогодні навіть дітей з ВІЧ/СНІДом беруть наші громадяни. І правильно було сказано, черга стоїть в Україні.
Дорогі мої колеги, нам треба навести лад у державі на сьогоднішній день. Я би хотіла, щоб питання державного усиновлення от так само з болем розглядалося, як сьогодні лобіюється в п’ятий раз у Верховній Раді – ви тільки замислиться над цим! – Гаазька конвенція з приватного міжнародного права. Це не є обов’язок України. Саме ті країни взяли на усиновлення…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, Ніно Іванівно.
КАРПАЧОВА Н.І. Саме ті країни взяли на усиновлення, які зацікавлені брати, особливо білих дітей, білої раси на усиновлення, і ті країни, яких поставили на коліна.
Я пропоную дати можливість сьогодні навести лад у цьому питанні через законодавство, врегулювати ті питання, які ще неврегульовані залишилися. Наші, до речі, дипломати, які намагалися по справі Крюгера зайти у цю родину, зустрітися з дітьми, які за нашим законом зберегли громадянство (я була автором цього закону, це єдиний виключний випадок – до 18 років український законодавець зберігає за дітьми-сиротами наше українське законодавство), що їм відповіли? Саме департамент соціальних служб міста Бейкерсфіл відмовився від співпраці з Генеральним консульством України …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ніно Іванівно.
Шановні народні депутати! Обговорення питання завершено. Я прошу ще раз секретаріат закликати народних депутатів до прийняття рішення.
Шановні колеги, я прошу вас, немає мотивів, вже виступили. Шановні народні депутати, ще раз хочу сказать: "Читайте Регламент".
Шановні народні депутати, давайте домовимся таким чином, що секретаріат за 10 хвилин завжди до голосування буде робити відповідне оголошення. Якщо депутати працюють в комітетах, вони повинні знати, що протягом 10 хвилин треба підійти до сесійної зали для участі в голосуванні.
Заключне слово від Кабінету Міністрів буде? Будь ласка, мікрофон.
СУЛІМА Є.М. Я хотів би звернутись, дійсно, до шановних народних депутатів і просто сказати, що за той час, який, дійсно, розглядає Верховна Рада, хотілося б, щоб були кроки назустріч дітям, які всерівно мають право на щастя. І якщо ми сьогодні говоримо про те, що треба створити умови, треба створювати, але в рамках законодавчого поля. Сьогодні говорили, що в Сімейному кодексі вже багато є перепон, які не дозволяють брати на таке усиновлення дітей, які не повні сім’ї, інші якісь, у них своя орієнтація і таке інше. Але з іншого боку, як я вже сказав, одна людина на консульство не може сьогодні проконтролювати подальше життя до 18 років наших дітей, які знаходяться закордоном.
Тому я все ж таки від імені Кабінету Міністрів, від Міністерства освіти і науки, молоді і спорту просив би рухатись в напрямку до законодавчого поля, яке дасть можливість і контролювати, і забезпечувати умови для подальшого щастя наших дітей. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, враховуючи настрій, очевидно, нам потрібно прийняти погоджене рішення, запропонувати Президенту України врахувати аргументи Верховної Ради України і викласти до цього проекту відповідні застереження. Ще раз кажу, запропонувати Президенту України, враховуючи настрій тут і дискусії, які в нас були, ще раз уважно подивитися на цей документ і запропонувати відповідні запобіжники, які б гарантували безпеку наших дітей. Окрім того, нам, очевидно, треба подумати над питанням щодо того, щоб був Уповноважений з прав дитини, бо проблема потребує особливої уваги в цьому плані.
Тому, шановні колеги, якщо ви не заперечуєте, я би поставив на голосування пропозицію, яка сформульована комітетом: запропонувати Президенту України внести відповідні застереження до цієї угоди, таким чином щоб у нас була можливість її схвалити.
Шановні колеги, спокійно! Я ставлю на голосування пропозицію, яка міститься у проекті рішення, а точніше, рішення комітету: про повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи документа на доопрацювання. Прошу голосувати.
11:43:29
За-234
Рішення прийнято.
Шановні колеги, оскільки…
По фракціях, будь ласка. Партія регіонів – 170, "БЮТ – "Батьківщина" – 6, „Наша Україна – Народна самооборона” – 5, комуністів – 8, "Реформи заради майбутнього" – 18, Народна Партія – 20.
Шановні колеги, оскільки ми прийняли рішення по документу 0201, то автоматично нам треба прийняти рішення про повернення на доопрацювання і проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, оскільки ми не прийняли конвенцію.
Тому я ставлю на голосування пропозицію про повернення на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення (реєстраційний номер 7496). Прошу голосувати.
11:44:52
За-257
Рішення прийнято. Дякую.
Шановні колеги, зараз ми з вами мали розглядати проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють контррозвідувальну діяльність). Разом з тим, автор законопроекту народний депутат Сергій Міщенко звернувся до Верховної Ради України з листом, в якому він повідомляє про те, що він відкликає поданий проект закону. Тому я ставлю на голосування пропозицію про зняття з розгляду проекту закону, реєстраційний номер 7261, про внесення змін до деяких законів України (щодо нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють контррозвідувальну діяльність). Прошу голосувати.
11:46:01
За-312
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Не заважайте.
В Регламенті покажіть мені, що написано.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Покажіть, покажіть. Наполягати будете потім. Да.
Шановні народні депутати, тепер оголошується до розгляду проект Закону про внесення змін до пунктів 14 і 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо терміну на продаж земельних ділянок. Доповідач – народний депутат України Володимир Олександрович Яворівський. Відповідальний від комітету – голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Калетнік Григорій Миколайович.
Оскільки комітет учора розглянув, то співдоповідач – голова комітету. Володимир Олександрович, будь ласка.
11:47:11
ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.
Добрий день! Добрий день, Україно! Володимире Михайловичу, ми розглядаємо за повною програмою?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Пропозиції не було, як буде пропозиція, поставлю на голосування.
ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Все, добре.