Формування позитивного гудвілу на малих підприємствах на прикладі легкої промисловості
| Вид материала | Документы |
- Тково грошових відносин, без нього неможлива раціональна й ефективна організація господарської, 371.22kb.
- Аналіз роботи промислових підприємств за І півріччя 2010 року, 14.15kb.
- Іванченко Надія Олександрівна. Механізм управління нематеріальними активами на підприємствах, 169.45kb.
- Проект Галузевої угоди від профспілок, 1973.55kb.
- ”Оцінка обстановки на підприємствах легкої промисловості в надзвичайних ситуаціях”, 185.27kb.
- Матеріали до урочистого засідання з нагоди професійного свята Дня працівників легкої, 138.82kb.
- Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 177.67kb.
- Тематика дипломних робіт за спеціальністю «Фінанси» окр «магістр» Напрям «Стратегічний, 41.31kb.
- Державний комітет статистики україни, 239.1kb.
- Правила безпеки для виробництв мікробіологічної промисловості складаються з одинадцяти, 2173.9kb.
ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ГУДВІЛУ НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ (на прикладі легкої промисловості)
Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….2
Розділ 1. Теоретико-методичні засади управління гудвілом як
нематеріальним активом підприємства……………………………………….....9
- . Нематеріальні активи в системі функціонування підприємства………….9
- . Характерні риси гудвілу як нематеріального активу…………….…...….34
- . Особливості розвитку гудвілу на малих підприємствах
легкої промисловості…………………………………….………………………49
Висновки по розділу 1…………………………………….…………………......61
Розділ 2. Тенденції розвитку гудвілу на малих підприємствах легкої
промисловості……………………………………………….………….……......63
2.1. Характеристика сучасного стану малих підприємств
легкої промисловості України……………………………….……………….....63
2.2. Оцінка впливу гудвілу на вартість підприємства……..………………….76
2.3. Аналіз розвитку гудвілу як нематеріального активу на малих
підприємствах…………………………………………………..………………..92
Висновки по розділу 2…………………………………………..……………..103
Розділ 3. Формування позитивного гудвілу на малих підприємствах ...…...106
3.1. Залежність фінансово-економічних показників підприємства
від позитивного гудвілу………………………………………….….……..….106
3.2. Методичні аспекти формування позитивного гудвілу підприємства.....114
3.3 Вплив позитивного гудвілу на ефективність діяльності малих
підприємств………..………….…………………………………………...……132
Висновки до розділу 3……………………………………………………...…..144
Висновки……………………………………………………………………..…146
Додатки……………………………………………………………………….....150
Список використаних джерел…………………………………………………169
ВСТУП
Актуальність теми. Одним з першочергових завдань економічної політики України є забезпечення умов для активізації діяльності суб‘єктів малого бізнесу, які здатні позитивно впливати на вирішення проблеми зайнятості, розвиток конкурентного середовища тощо.
Аналіз сучасного стану легкої промисловості свідчить про підвищення ролі суб‘єктів малого бізнесу. Це пов‘язано з перевагами малих підприємств, такими як: мобільність організації виробництва, швидка адаптація до змін у зовнішньому середовищі, систематичне оновлення асортименту продукції, що надає можливість задовольняти потреби споживачів та обумовлює важливість їх розвитку у легкій промисловості.
В умовах конкурентного середовища, збільшення різноманітності товарів все більшого значення для ефективного функціонування підприємства набувають нематеріальні активи, зокрема гудвіл. Саме позитивний гудвіл відображає нематеріальні переваги підприємства, що вирізняють його серед аналогічних за видом діяльності підприємств, підсилюють ринкові позиції, збільшують ринкову вартість підприємства, розширюють коло постійних споживачів. Тому надзвичайно важливого значення набуває проблема формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості.
Початок досліджень з проблематики гудвілу, як нематеріального активу підприємства, покладено у працях відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: Н. Абдулаєва, Д. Андриссена, Е. Брукінга, О. Бутнік-Сіверського, С. Горіна, Г. Десмонда, М. Дишканта, В. Єлісєєва, Р. Келлі, А. Клименка, Н. Колайка, А. Красовської, В. Ларцева, А. Мендрула, Т. Примак, Н. Пузині, М. Скотта, К. Уолша, Г. Чамерссона та інших.
Дослідженням проблем розвитку малого бізнесу присвячені роботи: З. Варналія, Л. Дмитриченко, М. Єрмошенка, Г. Савіної, В. Сизоненка, О. Стороженко, Ю. Ткаченка, А. Хімченка та інших.
Аналіз наукових праць показав, що в основному досліджуються теоретичні положення стосовно сутності гудвілу підприємства, його видів, методів оцінки, впливу на ринкову вартість підприємства. Поза увагою залишились питання щодо формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості.
Актуальність зазначених проблем та необхідність розширення діапазону наукового пошуку нових рішень зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами науково-дослідницьких робіт Київського національного університету технологій та дизайну за темами: «Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0102U001413, 2002- 2004 рр.); «Проблеми розвитку промислових підприємств на інноваційних засадах» (номер державної реєстрації 0205U007035, 2005 р.), “Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції” (номер державної реєстрації 0105U002389, 2005-2007 рр.). Особистий внесок автора полягає в розробці методичних підходів до формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних положень, рекомендацій та пропозицій щодо формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі завдання:
- узагальнити теоретичні засади формування гудвілу, зокрема, на малих підприємствах;
- визначити характерні риси гудвілу як нематеріального активу підприємства;
- виявити особливості становлення та розвитку малого бізнесу в Україні;
- розглянути галузеві умови функціонування малих підприємств легкої промисловості;
- дослідити особливості розвитку гудвілу малих підприємств легкої промисловості;
- проаналізувати можливості застосування існуючих методів оцінки гудвілу для малих підприємств;
- обґрунтувати вплив позитивного гудвілу на фінансово-економічні показники діяльності підприємства;
- розробити методичний підхід до формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості.
Об’єктом дослідження є процеси формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних спеціалістів з проблематики гудвілу як нематеріального активу підприємства.
Для вирішення поставлених у роботі завдань були використані загальнонаукові та спеціалізовані методи дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку та динаміці, зокрема, узагальнення та структурно-логічного аналізу (для узагальнення теоретико-методологічних засад управління гудвілом як нематеріальним активом підприємства), статистичний та економічний аналіз (для виявлення тенденцій розвитку малого бізнесу, дослідження особливостей функціонування малих підприємств легкої промисловості), опитування (для дослідження ставлення керівників малих підприємств щодо розвитку окремих складових нематеріальних активів), аналізу, синтезу, угрупування та порівняння (для визначення складових елементів, що формують гудвіл підприємства), структурно-логічне моделювання (для розробки алгоритму формування позитивного гудвілу підприємства).
Інформаційну базу дисертаційного дослідження складають законодавчі акти та нормативно-правові документи, дані Державного комітету статистики України, Міністерства промислової політики України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного департаменту інтелектуальної власності, монографії вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали періодичних видань та науково-практичних конференцій, ресурси мережі Інтернет, фінансова звітність підприємств легкої промисловості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку та поглибленні теоретичних та методичних положень щодо формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості. До найбільш важливих результатів належать такі:
вперше:
- розроблено методичний підхід до формування позитивного гудвілу на малих підприємствах, який передбачає розвиток складових елементів гудвілу, що дає змогу позитивно впливати на величину гудвілу та вартість підприємства;
удосконалено:
- класифікацію гудвілу, шляхом розширення переліку класифікаційних ознак;
- методику визначення гудвілу підприємства, яка, на відміну від існуючих, враховує складові елементи гудвілу та особливості діяльності малих швейних підприємств;
набули подальшого розвитку:
- внутрішнє структурування законодавчої бази та державної політики щодо становлення та розвитку малого бізнесу України;
- понятійно-категоріальний апарат управління гудвілом, зокрема систематизовано складові елементи гудвілу;
- способи визначення рівня позитивного гудвілу, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на розрахунку коефіцієнту гудвілу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні
положень, рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення методичного підходу формування позитивного гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості. Ці рекомендації та пропозиції можуть бути використані з метою підвищення ринкової вартості та покращення фінансово-економічних показників діяльності підприємства.
Розроблені практичні рекомендації впроваджені на малих швейних підприємствах ТОВ «Силует», м. Київ (довідка про впровадження від 22.10.2008 р. № 12), ТОВ «Літо-ЛТД», м. Н. Розділ (довідка про впровадження від 03.11.2008 р. № 11/2) , та ЗАТ «Юність», м. Київ (довідка про впровадження від 07.11.2008 р. № 308).
Результати досліджень теоретичного і прикладного характеру використовуються у навчальному процесі Київського національного університету технологій та дизайну МОН України при викладанні дисциплін «Маркетингова політика комунікацій», «Бренд-менеджмент» (довідка про впровадження від 11.11.2008 р.)
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі і виносяться на захист, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях та семінарах: Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції студентів і молодих учених «Інноваційні процеси в управлінні сучасними організаціями в постіндустріальній економіці» (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (м. Київ, квітень 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених «Проблеми та шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств» (м. Севастополь, травень 2007 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі «Україна – Латвія – Білорусія – ЄС: сучасний стан і перспективи» (м. Херсон, м. Рига, м. Гомель, 2007 р.); Всеукраїнських наукових конференціях молодих вчених та студентів (Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 рр.)
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 2,6 д.а., з яких автору належить 2,25 д.а., у тому числі 6 робіт надруковано у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,1 д.а.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ГУДВІЛОМ ЯК НЕМАТЕРІАЛЬНИМ АКТИВОМ ПІДПРИЄМСТВА
- . Нематеріальні активи в системі функціонування підприємства
В умовах розвитку ринкових відносин України, що супроводжується збільшенням різноманітності товарів (послуг) та розвитком конкурентного середовища, для ефективного функціонування та розвитку підприємства все більшого значення набувають нематеріальні активи. Саме нематеріальні активи підприємства вирізняють його серед аналогічних за видом діяльності підприємств.
Важливою складовою теорії і практики управління підприємствами є ефективне використання об’єктів нематеріальних активів під час здійснення їх господарської діяльності. Сформовані на початковому етапі діяльності нематеріальні активи потребують здійснення безперервного процесу формування та розвитку, з метою своєчасного оновлення і підвищення ефективності їх використання.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.
Здійснення авторського права не потребує виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право на твори у галузі науки, на комп’ютерні програми та бази даних, може використовувати знак охорони авторського права, який розміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С та імені (найменування) особи, яка має авторське право.
Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через використання даних нематеріальних ресурсів самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.
Ліцензія - дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода - договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, «ноу-хау», товарні знаки тощо.
Передача права власності може бути обмежена різними умовами щодо терміну та обсягу використання, повноти інформації, котра передається, тощо.
Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. За добровільною ліцензією ліцензіар передає дозвіл використати об'єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони, обсяг користування, термін, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника. У цьому разі розміри винагороди встановлює цей державний орган. На практиці примусові ліцензії видають дуже рідко.
Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистої експлуатації технічного рішення і можливість укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія передає ліцензіатові права виключного користування об'єктом ліцензії, але зберігає за ліцензіаром право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Внаслідок такої угоди ліцензіар сам позбавляється права користування об'єктом ліцензії протягом зазначеного в договорі періоду.
Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об’єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, захищене патентом. Умови ліцензійної угоди відносно обсягу прав і строку дії в цьому разі визначаються правилами, які регулюють експлуатацію патенту. Нині все більшого поширення набувають безпатентні ліцензії, об’єктом яких є не захищені патентами технічні досягнення, «ноу-хау», виробничий досвід тощо.
Ліцензійні угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів та пов’язаних з ними «ноу-хау». Така угода включає, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультаційних послуг щодо організації ліцензійного виробництва, а також супровідні поставки сировини, обладнання, комплектуючих. Нині до ліцензійної угоди все частіше включають зобов’язання ліцензіара надавати ліцензіату інформацію щодо вдосконалення ліцензійної технології протягом терміну дії угоди.
За використання об’єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. На практиці використовують кілька видів розрахунків за ліцензії. Найбільш поширено періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати. Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об’єктом ліцензійної угоди називається паушальною виплатою. Паушальний платіж є, по суті, фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.
Розрахунки за ліцензії можуть також здійснюватись шляхом передавання ліцензіару частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків, як зустрічне передавання технічної документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом.
Гудвіл, як нематеріальний актив, який є власністю підприємства, не має спеціального правового захисту. Порядок захисту даного активу визначається керівництвом підприємства. За розголошення інформації про комерційні таємниці законодавством передбачається відповідальність.
Необхідно зауважити, що загалом Покропивним С.Ф. широко висвітлені аспекти правового захисту об’єктів інтелектуальної власності. Проте, окрему увагу необхідно приділити гудвілу (діловій репутації) підприємства, оскільки даним автором зазначено, що гудвіл, який є власністю підприємства, не має спеціального правового захисту, але відповідно до Господарського Кодексу України статтею 33, визначено неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання.
Неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта господарювання визначаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама (реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання) [11].
Надходження будь-якого об’єкту нематеріальних активів потрібно засвідчити відповідним первинним документом, який містить інформацію стосовно характеристики об’єкта, його первісної вартості, терміну корисного використання.
Розглядаючи нематеріальні активи підприємства, необхідно визначити шляхи надходження даних активів на підприємство. Можна виділити такі шляхи надходження нематеріальних активів на підприємство:
- придбання,
- розробка (створення),
- безоплатне отримання,
- об’єднання підприємств,
- внесення до статутного капіталу підприємства,
- результат обміну на подібний об’єкт.
Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається у балансі підприємства, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Придбані або створені нематеріальні активи, відповідно до П(С)БО 8 п.10, зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих
торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають
відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його
придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для
використання за призначенням.
Нематеріальний актив може надходити до підприємства (бути відображеним в балансі) у результаті розробки за умов, якщо підприємство має:
- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;
- можливість отримання майбутніх економічних вигод від його реалізації або використання;
- інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.
Під розробкою в даному випадку розуміється застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання [13].
У разі безоплатного отримання підприємством нематеріального активу його первісна вартість буде визначатися як справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням такого активу до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.
Нематеріальні активи, отримані внаслідок об’єднання підприємств, оцінюються за їх справедливою вартістю. Первісна вартість окремого об’єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об’єктів [13].
У разі внесення нематеріального активу до статутного капіталу підприємства визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість його нематеріального активу з урахуванням витрат, що пов’язані з доведенням такого активу до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», визначає можливість надходження нематеріального активу на підприємство внаслідок результату обміну на подібний об’єкт. Але виходячи з того, що нематеріальні активи є об’єктами інтелектуальної власності операції обміну можуть здійснюватися лише у виняткових ситуаціях.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.
В умовах ринкової економіки визначення вартості нематеріальних активів дає підприємству певні переваги. По-перше, можливість залучити необхідні фінансові ресурси, по-друге — сформувати оптимальну структуру капіталу підприємства. В процесі управління підприємством вартість нематеріальних активів (наприклад, торгової марки) використовується при прийнятті управлінських, маркетингових рішень, а також при аналізі результатів діяльності підприємства.
Практика оцінки нематеріальних активів в Україні є досить новою. До загальних проблем, що виникають при здійснені оцінки, можна віднести насамперед: обмеженість інформації стосовно наявності та стану нематеріальних активів на підприємстві, відсутність доступної інформації щодо практики оцінки нематеріальних активів; відсутність чіткої теоретичної та практичної бази.
В умовах розвитку ринкових відносин в Україні, важливе значення має управління діяльністю підприємств з активним залученням нематеріальних активів. При цьому необхідно знайти оптимальне співвідношення управлінських рішень щодо впровадження об’єктів нематеріальних активів та їх ефективного використання. З одного боку, це пояснюється впливом нематеріальних активів на вартість підприємства в цілому, з іншого – саме нематеріальні активи вирізняють підприємство серед аналогічних за видами діяльності підприємств. Питанням нематеріальних активів приділяється значна увага як в економічній літературі, так і в нормативно-правових документах. Але незважаючи на посилену увагу до нематеріальних активів в цілому, окремим об’єктам нематеріальних активів, зокрема гудвілу, приділяється недостатньо уваги.
- Характерні риси гудвілу як нематеріального активу
В умовах розвитку ринкових відносин ефективність діяльності підприємства залежить більшою мірою не від матеріальних активів, а від нематеріальних переваг. До нематеріальних переваг підприємства можна віднести відомість назви фірми чи торгової марки, сформовану мережу стабільних споживачів, сталі ділові зв’язки з постачальниками тощо. Зазначені переваги є складовими елементами такого нематеріального активу, як гудвіл. Питанням гудвілу як нематеріального активу підприємства приділяється увага у розрізі компетенції бухгалтерського обліку, фінансового менеджменту та управління підприємством.
Як визначають Соколов Я.В., Пятов М.Л. [144], категорія «гудвіл» почала використовуватися в англійській комерційній практиці ще в 15 столітті. В буквальному розумінні вона означала «добру волю» учасників комерційних угод у наданні поступок з обох сторін.
Довгий час good will складався з двох самостійних слів, але з 1786 року пишеться одним словом [145]. Good в буквальному перекладі з англійської мови означає «добре», «доброякісний», «надійний»; will має велику кількість значень. Таким чином можна говорити про те що буквальний переклад терміну good will не дає конкретного уявлення про його значення.
Сучасні англо-російські економічні словники перекладають «goodwill» як доброзичливість, добру волю, умовну вартість репутації та ділових зв’язків фірми, грошову оцінка невідчутного капіталу [55].
Широке розповсюдження в англо-американській фінансовій та бухгалтерській літературі категорія «гудвіл» отримала в кінці 19 століття. Особлива увага стала приділятися гудвілу, коли на практиці було визначено, що підвищений попит на продукцію компанії створюється групою факторів, вартісне вираження яких не відображається в обліку, наприклад, репутація та професійні якості провідних менеджерів, ділові зв’язки, що обумовлюють виникнення додаткового прибутку [144].
Першою книгою, що цілком присвячена гудвілу, стала робота професора Лоуренса Діксі «Гудвіл та його відображення на рахунках бухгалтерського обліку». Вона вийшла у 1897 році у Лондоні. Автор стверджував, що гудвілом називається «вигода, отримана від репутації та комерційних зв’язків придбаної компанії, та від імовірності, що клієнтура цієї фірми залишиться вірна і новому власнику». З того часу саме англійці приділяли гудвілу багато уваги. У період з 1897 по 1970 роки англійськими авторами було написано більше 200 статей та 30 монографій, присвячених вивченню даної категорії [145].
У другій половині ХХ століття гудвіл був визначений стандартами BVS-I1 Американської асоціації оцінщиків як «добре ім’я» фірми, яке складається з ділової репутації, взаємовідносин з клієнтами, розташуванням підприємства [164].
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.
Отже, доцільно виділити такі складові елементи, що формують позитивний гудвіл підприємства (1.2):
- відомість торгової марки чи назви фірми;
- реклама та просування продукції;
- наявність стабільних споживачів;
- наявність постійних постачальників;
- висока якість продукції;
- вигідне територіальне розташування торгових точок;
- високий рівень кваліфікації персоналу та використання кращих управлінських якостей;
- використання нових технологій, ліцензій, патентів.
, (1.2)де а1,…,аn – складові елементи гудвілу.
Найбільш широко проблеми гудвілу розглядаються в рамках проблематики фінансового менеджменту, а саме, аналізується світовий досвід щодо оцінки гудвілу, можливості застосування підходів та методів оцінки гудвілу. Незалежно від того, чи оцінений гудвіл конкретного підприємства, чи ні – він постійно впливає на діяльність підприємства, оскільки має набір складових які необхідні для функціонування підприємства. Саме тому гудвіл доцільно розглядати не лише для здійснення оцінки, яка найбільш важлива у випадку купівлі-продажу підприємства, але і при прийнятті управлінських рішень, оскільки вартість гудвілу впливає на вартість підприємства в цілому. Так, позитивний гудвіл – дасть змогу покращити свої позиції на ринку внаслідок стабільних ділових зв’язків, відомої торгової марки, лояльності споживачів тощо.
З ростом частки нематеріальних активів і гудвілу підприємства збільшується їх вплив на ринкову вартість підприємства. Принциповий підхід до управління гудвілом повинен бути закладений в ціннісних орієнтаціях підприємства. При реалізації стратегії розвитку підприємства повинні бути закладені заходи що підвищують позитивний гудвіл підприємства.
На основі проведеного теоретичного дослідження, необхідно зазначити:
- гудвіл, як певні переваги підприємства, існує незалежно від факту купівлі / продажу підприємства;
- придбаний гудвіл є прояв сформованого гудвілу підприємства;
- поняття гудвіл доцільно застосовувати не лише до підприємства, але і до конкретної особи (персональний гудвіл), що впливає на формування гудвілу підприємства;
- гудвіл, як нематеріальний актив підприємства, може формуватися за рахунок інших ідентифікованих нематеріальних активів (торгової марки);
- гудвіл, з точки зору оцінки, може мати як позитивне, так і негативне значення;
- складові елементи гудвілу – це елементи, розвиток яких забезпечить підприємству наявність позитивного гудвілу.
Питанням гудвілу спеціалісти приділяють все більше уваги, проте даний нематеріальний актив досі є недостатньо вивченим. Приклади розвитку гудвілу, що наводяться в перекладних виданнях, більшою мірою стосуються великих, всесвітньо відомих компаній. Проте розглянуті складові елементи, що формують позитивний гудвіл підприємства, дають підстави вважати необхідним розвиток гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості.
- Особливості розвитку гудвілу на малих підприємствах легкої промисловості
Світовий досвід і практика господарювання показують, що ринковій економіці характерні існування багатьох великих, середніх і малих підприємств. Найбільш гнучкими до змін ринкового середовища є саме малі підприємства.
Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами [30].
Об’єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості щодо науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб’єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб’єкта. Підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку [30, c.29].
Українські вчені економісти Николенко Ю.В., Дибенко М.М., Шегда А.В. [99] вважають підприємництво системою функціонування підприємства на основі демократичної форми його економічної діяльності, з забезпеченням його права ініціативи у виборі сфери, форми, методів діяльності, організаційного і технічного новаторства.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.
Таким чином, на даному етапі розвитку малих підприємств проблеми формування гудвілу є актуальними, оскільки сприяють вирішенню проблем ефективного функціонування підприємства.
З’ясовано, що позитивний гудвіл займає більшу частку у вартості малих підприємств, ніж великих. Формування позитивного гудвілу залежить від виду малого підприємства (франчайзі, самостійне швейне підприємство серійного виробництва, дизайн-студія ексклюзивного одягу). Якщо гудвіл не формується підприємством, він може виникати стихійно і приймати негативні значення.