Формування позитивного гудвілу на малих підприємствах на прикладі легкої промисловості
| Вид материала | Документы |
- Тково грошових відносин, без нього неможлива раціональна й ефективна організація господарської, 371.22kb.
- Аналіз роботи промислових підприємств за І півріччя 2010 року, 14.15kb.
- Іванченко Надія Олександрівна. Механізм управління нематеріальними активами на підприємствах, 169.45kb.
- Проект Галузевої угоди від профспілок, 1973.55kb.
- ”Оцінка обстановки на підприємствах легкої промисловості в надзвичайних ситуаціях”, 185.27kb.
- Матеріали до урочистого засідання з нагоди професійного свята Дня працівників легкої, 138.82kb.
- Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 177.67kb.
- Тематика дипломних робіт за спеціальністю «Фінанси» окр «магістр» Напрям «Стратегічний, 41.31kb.
- Державний комітет статистики україни, 239.1kb.
- Правила безпеки для виробництв мікробіологічної промисловості складаються з одинадцяти, 2173.9kb.
Висновки до розділу 1 Узагальнено теоретичні засади управління нематеріальними активами, досліджено характерні риси гудвілу як нематеріального активу підприємства, а також розглянуті особливості розвитку гудвілу на малих підприємствах швейної галузі. Проведене теоретичне дослідження нормативно-правових документів, положень бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів фінансового обліку свідчить про зростання ролі нематеріальних активів в ефективному функціонуванні підприємства. З одного боку, це пояснюється впливом нематеріальних активів на вартість підприємства в цілому, з іншого - саме нематеріальні активи вирізняють підприємство серед аналогічних за видом діяльності підприємств, що є надзвичайно важливим в умовах розвитку ринкового середовища. До нематеріальних переваг підприємства можна віднести відомість назви фірми, сформовану мережу стабільних споживачів, сталі ділові зв’язки з постачальниками тощо. Зазначені переваги є складовими елементами такого нематеріального активу, як гудвіл. Визначено, що гудвіл підприємства є специфічним нематеріальним активом, що має набір характеристик які не належать більше жодному нематеріальному активу. Головною з особливостей гудвілу як нематеріального активу є те, що він є невід’ємний від підприємства. Аналіз складових елементів гудвілу показав, що формування позитивного гудвілу підприємства є важливим не лише з позиції впливу гудвілу на ринкову вартість підприємства. Встановлено що, гудвіл відображає переваги даного підприємства у порівнянні з іншими підприємствами. Тобто, певні переваги підприємства існують незалежно від факту оцінки гудвілу. Гудвіл формується підприємством протягом певного періоду часу, а оцінка є підтвердженням (спростуванням) позитивно сформованого гудвілу на конкретний момент часу. Проведене дослідження підтверджує значимість розвитку малого бізнесу в умовах ринкової економіки, оскільки він робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості та сприяє розвитку конкурентного середовища завдяки здатності швидко реагувати на зміни у зовнішньому середовищі. Нестійкість розвитку малого бізнесу обумовлена, з одного боку, несприятливими зовнішніми факторами, такими як: обмеженість фінансових ресурсів, висока чутливість до несприятливих економічних факторів, соціальна незахищеність підприємців, недосконалість податкової системи та законодавства. З іншого, це проблеми пов’язані з управлінням підприємством, найбільш вагомі серед них: освоєння ринку, стабілізація продажу товарів, відсутність сталих партнерських відносин з постачальниками та посередниками. Вирішення управлінських проблем значною мірою пов’язане з формуванням позитивного гудвілу. Виникненню гудвілу сприяє створення позитивних взаємовідносин між підприємством i його клієнтами, досягнення гарної репутації (як наслідок високої якості продукції та рівня обслуговування), підвищення рівня ділової кваліфікації співробітників та їх ставлення до клієнтів. Гудвіл може стати надзвичайно важливим активом підприємства. Успіх малих виробничих підприємств, як правило, більшою мірою визначається їх гудвілом, оскільки такі підприємства не мають великих фінансових та матеріальних активів. Показано, що сформований позитивний гудвіл займає більшу частку у вартості малих підприємств, ніж великих. Розкрито особливості формування позитивного гудвілу на малих підприємствах різних видів. РОЗДІЛ 2 ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГУДВІЛУ НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 2.1 Характеристика сучасного стану малих підприємств легкої промисловості в Україні Протягом останніх років відбуваються поступові позитивні зрушення в промисловості. Початкове становлення ринкових відносин негативно вплинуло на промисловість України. Адаптуватися до змін зовнішнього середовища змогли лише окремі підприємства галузі. Для ефективного функціонування у таких умовах необхідно було не лише вирішувати поточні проблеми виробництва, але й впроваджувати нові перспективні підходи до управління підприємствами. За час кризового періоду, що тривав до 1999 року випуск окремих найважливіших видів продукції скоротився в декілька разів проти 1990 року, а частка легкої промисловості у загальному виробництві промислової продукції України скоротилася з 10 до 1,4 %. На даний час галузь легкої промисловості налічує 17 підгалузей; продукцію легкої промисловості випускають 4,8 тис. підприємств різних форм власності, на яких зосереджено близько 152 тис. робочих місць. Індекс обсягів виробництва промислової продукції за 2007 р. до попереднього року становив 104 %, а у виробництві готового одягу і хутра – 112,1%. Вырезано. Для приобретения полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта. До другого етапу формування законодавчої бази та державної політики у сфері малого бізнесу можна віднести період з 1996 по 2000 роки. У 1996 році була прийнята Концепція державної політики розвитку малого підприємництва та конституційно закріплено право на провадження підприємницької діяльності. На початку 1997 року затверджена Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки. Також у цей період з метою забезпечення здійснення державної політики щодо розвитку та підтримки підприємництва був створений Державний комітет України з питань розвитку підприємництва. Основними завданнями даного Комітету були: сприяння розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва, підтримка зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів підприємництва, підготовка пропозицій щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва тощо. Зазначені кроки та загальне поліпшення економічної ситуації призвело до стрімкого збільшення кількості малих підприємств та середньорічної кількості найманих працівників на малих підприємствах у 1997 р. На даному етапі були прийняті важливі кроки стосовно оподаткування та фінансової звітності суб’єктів малого підприємництва, а саме, Указ «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (у 1998 р.) та Указ «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» (у 2000 р.). Третій етап характеризується уповільненням темпів росту показників малого бізнесу; при цьому не спостерігається різкого коливання питомої ваги показників цього сектору економіки. Негативним є той факт, що не відбувається зростання питомої ваги чисельності працюючих на малих підприємствах. Для поліпшення ситуації у 2001 році був прийнятий Закон України «Про національну Програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» та Указ «Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва» (2005 р.) Щороку приймається розпорядження «Про затвердження заходів щодо виконання національної Програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні». Метою даної Програми є створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності. Основними завданнями Програми є: створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого підприємництва; сприяння створенню нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва; підтримка ділової та інвестиційної активності; розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг; активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва тощо. Дана програма покладена в основу подальшого розвитку малого підприємництва та спрямована на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва шляхом [6]:
Загалом на даний час суб’єкти малого бізнесу мають певні переваги, що закріплені на законодавчому рівні, серед них: можливість застосування спрощеної системи оподаткування та спрощеної форми бухгалтерского обліку та звітності. Продовжується реалізація заходів передбачених законом «Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні». До основних позитивних зрушень можна віднести: налагодження фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу шляхом часткового відшкодування державою відсоткових ставок за кредитами суб’єктів малого бізнесу для реалізації інноваційних проектів. З метою створення умов для активізації діяльності суб’єктів малого підприємництва розвивається мережа бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів, зокрема: створення базових інноваційно-технологічних центрів передачі технологій для малих підприємств на базі великих промислових корпоративних структур; створення бізнес-інкубаторів, технологічних парків. З метою поширення інформації про потенційні можливості малого підприємництва, надання допомоги у пошуку ділових партнерів, сприяння розширенню експорту виробленої продукції підтримується комп'ютеризована систему збору та доведення до вітчизняних підприємств інформації щодо комерційних та інвестиційних пропозицій іноземних підприємств. Серед найближчих завдань поліпшення функціонування суб’єктів малого бізнесу пропонується подальше удосконалення нормативно-правової бази, розширення доступу суб’єктів малого підприємництва до участі в проектах міжнародної технічної допомоги, сприяння розширенню експорту виготовленої продукції, подальший розвиток бізнес-центрів, розвиток системи інформаційного забезпечення та надання інформаційних послуг суб’єктам малого підприємництва. Отже, серед негативних факторів, що струмують процес активного розвитку можна виділити: недобросовісну конкуренцію, неможливість отримання довгострокових кредитів на пільгових умовах; слабко розвинуту маркетингову та логістичну інфраструктуру, що призводить до проблем з реалізацією продукції. Підвищується значення малих підприємств в галузі, про що свідчать показники кількості малих підприємств та частки малих підприємств у загальному випуску продукції легкої промисловості. Сучасний ринок пошиття одягу в Україні характеризується поступовим розвитком індустрії моди, та необхідністю орієнтації підприємств на кінцевого споживача. Процес розвитку ринкового середовища потребує впровадження нових підходів і методів управління, впливає на формування активів підприємства. Все більшого значення набувають нематеріальні активи підприємства, розвиток яких сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства, і, як наслідок, більш ефективному функціонуванню підприємств. 2.2 Оцінка впливу гудвілу на вартість підприємства Гудвіл в багатьох західних компаніях є дуже важливим активом, проте його визначення та оцінка є проблемами які актуальні і на сьогоднішній день. Пітер Дойль [47] відзначає, що західні компанії які об’єднувалися в останні роки, мають намір переоцінювати гудвіл, оскільки вартість таких оборуток була занадто високою. Основна причина цього, пов’язана з помилковою оцінкою вартості гудвілу. Вартість підприємства можна представити як суму трьох складових:  , (2.1)де V – вартість підприємства; MA – вартість матеріальних активів; IA - вартість нематеріальних активів, врахованих у балансі підприємства; G – вартість гудвілу. Модель вартості підприємства представлена на рис. 2.6  Рис. 2.6. Модель вартості підприємства [157] Таким чином, достовірність розрахунку вартості гудвілу буде мати безпосередній вплив на вартість підприємства в цілому. Необхідно зазначити, що у світовій практиці немає єдиного підходу щодо оцінки вартості гудвілу. Кожна країна вирішує проблему оцінки первісної вартості гудвілу, за якою вартість гудвілу відображається у бухгалтерських документах покупця по-різному. Розгляд даних методів дає змогу говорити про те що у деяких країнах методи визначення вартості гудвілу є схожими. До таких методів можна віднести методи що застосовуються у німецькій та швейцарській практиці оцінки гудвілу, оскільки ці методи спираються на однакові показники: вартість майна підприємства та дисконтовану величину майбутнього прибутку [89]. Метод, що застосовується у німецькій практиці оцінки гудвілу можна представити як:  ,  (2.2)де Wr – вартість гудвілу; M – вартість майна підприємства; D – дисконтована величина майбутнього прибутку; Метод, що застосовується у швейцарській практиці оцінки гудвілу, використовує аналогічні показники, але з більшим множинником:  , (2.3)Згідно досвіду англійських оцінщиків гудвіл визначається як:  , (2.4)де an - коефіцієнт загального дисконту річної ренти від вартості репутації (ставки) для облікового відсотка r1 по n років. У міжнародній практиці застосовується і інші методи. Дисконтований метод визначення вартості гудвілу, основним показником якого є офіційний обліковий відсоток або облікова ставка банку:  , ( 2.5)де r1 – найвища облікова ставка; Методу щорічного визначення, розрахунок проводиться за формулою:  , (2.6)де n – кількість років. Метод постійних відрахувань, передбачає облік амортизації репутації та визначення гудвілу підприємства за формулою:  , (2.7)де m – кількість років на протязі яких здійснюється амортизація гудвілу. Методом Грефа розрахунок вартості гудвілу здійснюється таким чином:  , (2.8)Виявлено, що для оцінки вартості гудвілу використовуються і таки методи як [53, 136]:
В основі методу оцінки гудвілу шляхом визначення надлишкового прибутку покладена концепція, розроблена податковим управлінням США у 1920 році. Відповідно до цієї концепції активи компаній приносять однаковий прибуток. Таким чином, визначивши нормативний прибуток на одиницю активів, потрібно співставити його з реальним показником прибутковості активів і розрахувати обсяг неврахованих активів, тобто гудвілу. Ставки доходу для матеріальних і нематеріальних активів були встановлені інструкцією податкової інспекції США від 1968 р. №68-609. Для підприємств з низьким рівнем ризику ставка доходу для матеріальних активів складає 8%, для нематеріальних – 15%; для підприємств з високим рівнем ризику – від 10 і до 20% відповідно [53]. В українській практиці відповідні ставки доходу для активів відсутні, що може вважатися як позитивним, так і негативним фактором. Негативним фактором є те, що відсутність ставок доходу для матеріальних і нематеріальних активів ускладнює проведення оцінки. Позитивний фактор – ретельний підбір підприємств – аналогів для порівняння доходності дозволяє підвищити достовірність оцінки. Відповідно до даного методу, розрахунок вартості гудвілу буде мати вигляд:  , (2.9)де NOI – чистий операційний доход; MA – вартість матеріальних активів; RMA – ставка капіталізації матеріальних активів; RIA – ставка капіталізації нематеріальних активів; IA - вартість нематеріальних активів, врахованих у балансі підприємства. У даному випадку значення коефіцієнтів капіталізації матеріальних і нематеріальних активів можна визначити за «методом Ринга» (або метод прямолінійної рекапіталізації) [53]. За цим методом актив до кінця періоду повністю амортизується. Ставка капіталізації визначається:  , (2.10)де Y – середньогалузева норма віддачі для власного капіталу; n – кількість років експлуатації активу. Найбільш суттєвою проблемою застосування даного методу, що була виявлена на підприємствах малого бізнесу, є обґрунтоване визначення середньогалузевої норми на капітал. Значною перевагою застосування даного методу є те, що при розрахунку гудвілу окремо враховуються нематеріальні активи, що відображені у балансі підприємства. Таким чином, даний підхід в більшій мірі відображає сутність гудвілу. Але з іншого боку, це ускладнює застосування даного методу на малих і середніх українських підприємствах швейної галузі, оскільки у більшості випадків відсутня інформація стосовно залишкової вартості нематеріальних активів у балансі підприємства. Вырезано. Для приобретения полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта. Розглядаючи питання нематеріальних активів, необхідно виділити їх питому вагу в загальній вартості майна підприємства. Виділити фактичну питому вагу нематеріальних активів на малих підприємствах, опираючись на баланс підприємства є неможливим. Дана форма звітності для малих підприємств не передбачає надання даних, в першому розділі активу балансу «Необоротні активи», по нематеріальним активам. Необхідно провести додаткове дослідження стосовно нематеріальних активів підприємства. Для проведення дослідження в роботі обґрунтовані методи його проведення. Зокрема, метою дослідження є ставлення керівників малих та середніх швейних підприємств до збільшення частки нематеріальних активів підприємства та формування позитивного гудвілу. Основними завданнями дослідження є:
Збір даних та методологія дослідження: Опитування проводилося серед керівників малих і середніх підприємств швейної галузі. До малих та середніх швейних підприємств відносяться підприємства які визначені такими відповідно до Господарського кодексу України та здійснюють пошиття: текстильних та трикотажних виробів (верхній одяг, одяг ділового стилю, повсякденний та спортивний одяг, аксесуари), виробів із шкіри. (Дослідження проводилося серед 16 підприємств, 15 з яких відносяться до малих підприємств) Основним методом досліджування було опитування методом особистого інтерв’ю (Додаток Д). Результати опитування керівників малих підприємств представлені у Додатку Е. 73 % серед опитаних керівників підприємств планують збільшення частки нематеріальних активів на своїх підприємствах у найближчі три роки. Серед нематеріальних активів найбільш важливими для розвитку малих підприємств керівниками були виділені такі:
 Вырезано.Для приобретения полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта. Вырезано. Для приобретения полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта. Висновки до розділу 2 У розділі розглянуті особливості розвитку легкої промисловості України. Характерною рисою легкої промисловості, що забезпечує потенціал розвитку підприємств є швидкий обіг капіталу та значна ємкість як внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Серед головних негативних чинників що перешкоджають розвитку галузі виявлено: недобросовісна конкуренція з боку імпортних товарів та наявність істотного тіньового сектору виробництва; недостатність власного оборотного капіталу; проблеми отримання довгострокових кредитів на пільгових умовах. Спостерігається зростання ролі малих підприємств у цій галузі, про що свідчить збільшення частки продукції малих підприємств у легкій промисловості. Розвиток малого бізнесу в значній мірі залежить від державної політики. В роботі проведений ретроспективний аналіз формування законодавчої бази та державної політики у сфері малого бізнесу. Даний аналіз та дослідження стану галузі легкої промисловості свідчить, що серед головних проблем які перешкоджають розвитку малих підприємств цієї галузі можна виділити насамперед: несприятливий інвестиційний клімат, наявність істотного тіньового сектору виробництва, складна конкурентна ситуація на внутрішньому ринку. Основними завданнями державної політики на даному етапі розвитку малого бізнесу є вдосконалення нормативно-правовї бази забезпечення розвитку малого бізнесу шляхом: активізації фінансово-кредитної підтримки, розвитку інвестиційних проектів, створення інфраструктури розвитку малого бізнесу. Обґрунтовано доцільність застосовування методу оцінки вартості гудвілу, виходячи з цілей оцінки. Методи оцінки гудвілу, що застосовуються на даному етапі мають певні недоліки, що пов’язані з використання середньогалузевих показників. Оцінка вартості гудвілу та визначення частки гудвілу у вартості малих підприємств дозволяє простежити певну тенденцію взаємозалежності величини частки гудвілу у вартості підприємства як цілісного майнового комплексу і балансової вартості активів підприємства – чим більше частка гудвілу у вартості підприємства як цілісного майнового комплексу, тим менша балансова вартість активів підприємства і навпаки. В результаті дослідження виявлено, що питання формування позитивного гудвілу підприємства найбільш важливі для малих підприємств, що не мають значної балансової вартості активів, забезпеченою матеріальною складовою. Дослідження фінансового стану малих підприємств легкої промисловості показало, що скорочення форм звітності малих підприємств, не дає можливість оцінити ряд показників діяльності підприємства, зокрема проаналізувати частку нематеріальних активів у майні підприємства. Проведення додаткового дослідження показало, що більшість керівників малих швейних підприємств вважають раціональну частку нематеріальних активів у майні підприємства від 5 до 10 %. Значна увага серед керівників малих підприємств приділяється торговій марці як нематеріальному активу. Серед керівників малих підприємств, що досліджувалися 13 % виділили гудвіл як нематеріальний актив важливий для розвитку підприємства, що певним чином пов’язано з відсутністю інформації стосовно даного нематеріального активу та обізнаності керівників. На всіх підприємствах здійснюється розвиток окремих складових елементів гудвілу. Виявлено, що керівники малих підприємств приділяють увагу розвитку окремим складовим елементам гудвілу, не розглядаючи при цьому гудвіл як комплексний нематеріальний актив. Для більш детального аналізу розвитку гудвілу підприємств пропонується використовувати коефіцієнт гудвілу, та на його підставі визначати рівень позитивного гудвілу. Такий підхід дозволив визначити рівень позитивного гудвілу малих швейних підприємств як незадовільний та середній, що свідчить про необхідність активізації заходів спрямованих на формування позитивного гудвілу цих підприємств. |