Програма психологічно-педагогічного всеобучу батьків для 5-9 класів 5-й клас

Вид материала

Документы

Содержание Гимн семье Искренне благодарны вам за великолепное чувство ответственности: вовремя прийти на помощь и совместными усилиями добиваться нужн В учебе, в поисках пути, в хорошей книге. «малюнок сім'ї» Опрацювання тесту «Малюнок сім'ї» проводиться за схемою. Інтерпретація тесту «Малюнок сім'ї» Вечер семейного отдыха детей и родителей Мамы и дочери составляют композиции из природного мате­риала и дают название. Трудове виховання дітей у сім'ї, моральний зміст їх праці II. Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті. V. Підсумок зборів. Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою. II. Аналіз учнівських творів.

Подобный материал:

• Програма з хімії для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, 140.04kb.
• Програма з хімії для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, 156.75kb.
• Зним інструментарієм опитано 433 респонденти), учнів 10 11 класів (404 респонденти), 131.85kb.
• Конкурс майстер-класів загальні положення Майстер-клас це одна з форм передачі викладачами, 112.12kb.
• Програма курсу за вибором для учнів профільних класів суспільно-гуманітарного напряму, 721.59kb.
• Вишукувальні роботи для будівництва, 90kb.
• Перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням, 97.13kb.
• Методичні рекомендації щодо вивчення риторики в 3-4 класах, 217.47kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів економіка 11 клас, 147.25kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів економіка 11 клас, 147.97kb.

Гимн семье

Хорошо, чтобы всё и всегда

С полуслова детей понимали.

Ми уверены в том, что тогда

Дети прочно бы на ноги встали.

Нашим детям, нашим детям

Все ми вместе должны помогать.

Им в нелегкое смутное время

Легче будешь по жизни шагать.

Нашим мамам всегда нелегко.

Дети выросли — стало трудное,

Но ми знаем об этом давно,

Что людей нет на свете роднее.

Наши мамы, наши папы,

Ми вас любим и ценим, конечно,

Только в жизни нам надо, однако,

Пробивать только наши пути.

Школа здесь не стоит в стороне,

Помогая и детям, и мамам.

Этот дом, эти люди извне

Среди факторов признаны главным.

Наши папы, наши мамы,

Будем вместе шагать ми по жизни.

Добротой пробивать злость и зависть —


Благодарственное письмо.

Уважаемые Сергей Николаевич, Людмила Павловна и ваши милые дети!

Нам очень приятно в течение десятилетия быть связанными с вами крепкими узами взаимопонимания, доверия и поддержки. Мы восхищаемся порядочностью, добротой, собранностью и трудолюбием ваших детей.

Искренне благодарны вам за великолепное чувство ответственности: вовремя прийти на помощь и совместными усилиями добиваться нужного результата.

Во всем тебе хочется дойти до самой сути

В учебе, в поисках пути, в хорошей книге.

До сущности вещей, до их причини.

До оснований, до корней, до сердцевины.

Пусть будешь так всегда.

«МАЛЮНОК СІМ'Ї»


Матеріал: для роботи необхідно використати аркуш білого паперу розміром 15x20 см чи 21x29 см, ручку, олівець, ластик.


Інструкція 1.0. до тесту «Малюнок сім'ї»: «Намалюй свою сім'ю». При цьому не рекомендується роз'ясню­вати, що означає слово «сім'я», а якщо виникають за­питання «Що намалювати?», слід лише ще раз повтори­ти інструкцію. Під час індивідуального обстеження термін виконання завдання, як правило, становить близько ЗО хвилин. При груповому виконанні тесту час переважно обмежують 15—30 хвилинами.

Застосування тесту передбачає (припускає) вико­ристання додаткових завдань, записаних у наступних інструкціях.


Інструкція 2.0. «Намалюй свою сім'ю, де всі зайняті звичною справою».


Інструкція 3.0. «Намалюй свою сім'ю, як ти собі її уявляєш».


Інструкція 4.0. «Намалюй свою сім'ю, де кожен член сім'ї зображений у вигляді якоїсь істоти».


Інструкція 5.0. «Намалюй свою сім'ю у вигляді ме­тафори, якогось образу, символу, який відображає особливості вашої сім'ї».


Під час індивідуального тестування слід відзначити у протоколі:

а) послідовність малювання деталей;

б) паузи понад 15 сек.;

в) стирання деталей;

г) спонтанні коментарі дитини;

д) емоційні реакції їх зв'язок із змістом, що відображається.


Після виконання завдання слід прагнути одержати максимум додаткової інформації (вербальним шляхом). Як правило, пропонується відповісти на запитання:

1. Скажи, хто тут намальований?

2. Де вони знаходяться?

3. їм весело чи сумно? Чому?

5. Хто із намальованих людей найщасливіший? Чому?

6. Хто із них найнещадніший? Чому?


Останні два запитання провокують дитину на відверте обговорення почуттів, що не кожна дитина схильна робити. Тому, якщо вона не відповідає на них чи відповідає формально, не слід наполягати на експліцитній (явній) відповіді.

Під час опитування педагог (психолог) пови­нен намагатися з'ясувати смисл намальованого дитиною: почуття до окремих членів сім'ї, чому дитина не намалювала кого-небудь із членів сім'ї (якщо таке сталося). Слід уникати прямих запитань, не наполягати на відповіді, бо це мо­же індукувати тривогу, захисні реакції. Часто продуктивними виявляються проективні запи­тання (наприклад: «Якщо б замість пташки була намальована людина, то хто б це був?», «Хто б виграв у змаганнях між братом і тобою?», «Кого мама покличе йти із собою?» і ін.).

Можна запропонувати дитині для вибору рішення 6 ситуацій. Три з них мають виявити негативні почуття до членів сім'ї, три — позитивні.

1. Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кому б ти запропонував йти з тобою?

2. Уяви, що вся твоя сім'я йде в гості, але один із вас захворів і має залишитись вдома. Хто він?

3. Ти будуєш із конструктора дім (вирізаєш паперове плаття для ляльки), і в тебе щось не виходить. Кого ти покличеш на допомогу?

4. Ти маєш ... квитів (на один менше, ніж членів сім'ї) на цікавий кінофільм. Хто залишиться вдома?

5. Уяви собі, що ти потрапив на безлюдний острів. З ким би ти хотів там жити?

6. Ти одержав у подарунок цікаве лото. Вся сім'я сіла грати, але один із вас зайвий. Хто не буде грати?


Для інтерпретації також потрібно знати: а) вік ди­тини, що досліджується; б) склад сім'ї, вік братів і се­стер; в) якщо можливо, мати відомості про поведінку дитини в сім'ї, дитячому садку чи школі.


Опрацювання тесту «Малюнок сім'ї» проводиться за схемою.

Під час виконання завдань за даними інструкціями оцінюється наявність чи відсутність спільних зусиль в тих чи інших ситуаціях, що зображені, яке місце зай­має сама дитина, виконуючи тест і т. ін.

Інтерпретація тесту «Малюнок сім'ї»

На основі особливостей зображення можна визначити:


1. Рівень розвитку культури зображення, стадію зображуваної діяльності, на якій знаходиться дитина. Примітивність зображення або чіткість і виразність образів, витонченість ліній, емоційна виразність — ті характерні якості, на основі яких можна розрізнити малюнки.


2. Особливості стану дитини під час малювання. Наявність сильного штрихування, маленькі розміри часто свідчать про несприятливий фізичний стан ди­тини, рівень напруженості, скованості і т. ін., тоді як великі розміри, застосування яскравих кольорів часто свідчать про зворотне: розкованість, відсутність на­пруження і втоми.


3. Особливості внутрісімейних відносин і емоційне самопочуття дитини в сім'ї можна визначити за рівнем виразності позитивних емоцій у членів сім'ї, рівнем їх близькості (стоять поруч, взявшись за руки, роблять щось разом чи хаотично зображені на пло­щині аркуша, далеко стоять одне від одного, сильно виражені негативні емоції і т. ін.).

№ п/п	Виділені ознаки	Відмітки про наявність ознак
1.	Загальний розмір малюнка (його площа)
2.	Кількість членів сім'ї
3.	Відповідні розміри членів сім'ї
	мати
	батько
	сестра
	брат
	дідусь
	бабуся і т. ін.
4	Відстань між членами сім'ї
	Наявність яких-небудь предметів між ними
5.	Наявність тварин
6.	Про види зображення:
	схематичне зображення
	реалістичне зображення
	естетичне зображення
	в інтер’єрі, на фоні пейзажу і т. ін.
	метафоричне зображення
	в русі, дії
7.	Рівень прояву позитивних емоцій (в балах 1, 2, 3...)
	Рівень прояву негативних емоцій (в балах 1, 2, 3...)
	Рівень акуратності виконання

ВЕЧЕР СЕМЕЙНОГО ОТДЫХА ДЕТЕЙ И РОДИТЕЛЕЙ

5 класс

Ведущий:

Здравствуете уважаемые родители и ребята! Как хорошо, что мы с вами собрались вместе. У вас, несомненно, много неотложных забот, дел, но оставьте их за дверями этого зала и вместе со своими детьми постарай­тесь сегодня отдохнуть.

Дети — это чудо света, Я видел это сам. И причислил чудо это К самым чудным чудесам

Мы пред будущим в ответе, Наша радость, боль и грусть, Наше будущее — дети. Трудно с ними, ну и пусть.. В наших детях — наша сила, Внеземных миров огни, Лишь бы будущее было Столь же светлым, как они!

Когда-то папы и мамы были детьми. И тоже ходили в школу. Сейчас мы проведем уроки для детей и родителей. Первый урок — рисование.


(Все присутствующие рисуют портрет семьи: сын или дочь — родителей, а родители — своих детей). Жюри определяет лучший рисунок.

А сейчас мы посмотрим украинский танец в исполнении... А теперь проведем урок, которого в расписании ни одной шко­лы нет. Это ответы на анкету. А отвечать на нее будут родители.

1. Сколько времени в день вы уделяете своим детям?

2. Где и как вы предпочитаете проводить с ними свободное время?

3. Какой последний кинофильм вы смотрели со своими детьми?

4. Как дети помогают вам?

5. Гордитесь ли вы своими детьми?


(Номер художественной самодеятельности)

Уважаемые родители! Незадолго до нашей встречи почти на такие же вопросы успешно отвечали ваши дети. Предлагаем ва­шему внимаю их ответы в записи на магнитофонной ленте.

(Прослушивание)


Итак, родители услышали ответы своих детей на предложен­ные им вопросы и, конечно же, лучше узнали их мнение о себе. Ведь не каждый ребенок отважится сказать отцу и матери об их достоинствах и недостатках, о том, каким бы он хотел видеть сво­их родителей. А знать это родителям необходимо.

(Стихи о маме).


А теперь конкурс "Я помогаю маме". В конкурсе участвуют 2 команды из 4 мальчишек и девочек (всего 8 человек)

Первое задание команде – называется оно "Свари борщ".

Я вам раздаю карточки с наименованием продуктов, которые используют при приготовлении борща. Здесь есть и лишнее. Вам необходимо отобрать нужные продукты, назвать их и рассказать о порядке приготовления борща.

(Пока команда думает — посмотрим танец)


Первое задание команде – называется "Печем пироги"

На листе перечислены продукты, необходимые при приготов­лении пирогов, и лишнее. Вы должны зачеркнуть название не­нужных продуктов и сообщить рецепт приготовления пирогов.

(Номер художественной самодеятельности)

Второе задание (обеим командам одинаковое) «Покорми сестричку»

(Мальчишки кормят девочек сливами, кто быстрее и аккурат­нее это сделает - тот и победит).

Уважаемые родители! Ребята очень готовились к этой встрече. Они сами изготовили для вас сувениры. И сейчас вручат их вам.

(Песня о маме)

К празднику мы подготовили стихи, посвященные маме.

Люблю тебя, мама,

За что, я не знаю.

Наверное за то,

Что дышу и мечтаю,

И радуюсь солнцу,

И светлому дню -

За это тебя я, родную, люблю.

За небо, за ветер,

За воздух вокруг

Люблю тебя, мама,

Ты — лучший мой друг

Ни усталости не зная,

Ни покоя — каждый час.

День и ночь родная мама

Все тревожится о нас.

Нас баюкала, кормила,

У кроватки пела нам,

Первой нас она учила

Добрым, радостным словам.

Сколько ночек не спалось ей,

Если вдруг болели мы,

Сколько плакать довелось ей

В комнатушке среди тьмы.

Как кручинится, когда мы

Опечалены подчас,

Сколько радости у мамы,

Если кто-то хвалит нас.

Сколько мук ей было с нами,

И наград не надо ей,

Об одном мечтают мамы —

О любви своих детей.

(Песня "Поговори со мною, мама")

Мы приглашаем наших гостей на экскурсию в прошлое

(После вечера можно будет ближе познакомиться с фотогра­фиями, на которых изображены дети маленькими).

Уважаемые родители!

Мы получили необычную почту. Ребята прислали вам письма из тех далеких лет, которые их ждут впереди. Мы знаем, что каж­дому из вас хочется заглянуть в будущее ваших детей. Сейчас вы получите письма и прочтете их.

(Песня "Прекрасное далеко").


А сейчас мы проведем урок русского языка.

(4 мамы, 4 папы). (4 девочки, 4 мальчика).

Каждой команде даю планшеты с буквами Г, Р, А, М, О, Т, Е, И. Вам необходимо составить наибольшее количество слов из этих букв. Например: грот, гора и т.д,

Участники с буквами делают шаг вперед. Побеждает тот, кто составит наибольшее количество слов.


Молодцы!

А теперь мы проверим, на что у нас способны папы и сыновья (по 2 чел.)

Вам предстоит показать, ка,к умеете чистить картофель.

Когда музыка прекратится — смотрим результаты.

Кто быстрее и лучше, тот и победитель.

Мамы и дочери составляют композиции из природного мате­риала и дают название.

Наконец-то пришла пора отведать пирожки, пирожные, кото­рые приготовляют мамы и дочери, а папы и сыновья угостят всех мороженым.

Я благодарю всех за то, что вкусно накормили, за то, что пришли к нам и надеюсь, что эта встреча не будет последней.


Трудове виховання дітей у сім'ї, моральний зміст їх праці

Мета. Ознайомити батьків з важливістю залучати дітей до праці. Розкрити роль сім'ї в організації праці дітей. Обговорити і вирішити педагогічні задачі, що стосуються даної теми.

Обладнання. Виставка книг на дану тему. Висловлю­вання видатних людей. Виставка учнівських робіт.

Більше всього необхідно, щоб для виконання стало не­можливим те лакейське проведення часу, коли людина залишається без роботи в руках, без думки в голові, то­му що в ці хвилини псується голова, серце і моральність.

К.Д. Ушинський

Саме сімейна трудова підготовка має найважливіше значення для майбутньої кваліфікації людини. Та дити­на, яка одержала в сім'ї правильне виховання, в подаль­шому з великим успіхом може проходити свою спеціаль­ну підготовку.

А.С. Макаренко

Форма проведення. Батьківські збори.


Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться для обго­ворення з батьками.

Праця — великий творець людської особистості, дійсного духовного багатства, моральної чистоти. І всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина була працелюбною, доброю. А як же цього добитися? На ці і ряд Інших питань ми спробуємо дати відповідь разом.

Видатний педагог А.С. Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім'ї є участь дитини в господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість, колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом І планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати буден­ну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати І поважати працю старших.

А.С. Макаренко радив батькам дотримуватися пев­них принципів трудового виховання:

1. Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

2. Праця в сім'ї не повинна бути важкою, при­мусовою. Вона мусить бути творчою.

3. Виховання працелюбства у дітей потрібно поєдну­вати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

4. У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв В.О. Сухомлинський. «Трудове виховання, — зазначав педагог, — це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно. Може І не було б потреби говорити спеціально про трудове виховання, коли б у школі та сім'ї панувала єдність трьох начал... Немає І не може бути виховання по­за працею І без праці, тому що без праці в усій її складності І багатоманітності людину не можна виховувати».

Працю дитини педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони по­винні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і духов­ної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гра в працю, а саме справжнє трудове життя» (В.О. Сухомлинський).

Дуже рано проявляється прагнення дитини до пізнання і творчості. Тільки-но діти починають говори­ти, вони засипають нас, дорослих, тисячами запитань: «Що це?», «Як це називається?», «Чому?» А з яким за­доволенням вони малюють, ліплять, клеять, вирізують, створюють образи своєї бурхливої фантазії.

Первинне дитяче прагнення до праці радісне І світле, і воно повинно весь час жити в людині. Це прагнення дала людині сама природа. І тут важливу роль відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомогти дорослим. На жаль, на цю обставину не завжди звертають увагу.

Батьки досить часто розцінюють таку допомогу як мало значущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь на бажання дитини допомогти, заклопотані батьки відповідають: «Забирайся геть! Ти мені заважаєш!», «Я поспішаю, я сам швидше впораюся!» Діти в такій ситу­ації відчувають себе ображеними, стають дратівливими. Досить кілька разів відмовитися від допомоги, І дитина вже боятиметься її запропонувати. В ній зникає бажан­ня працювати, І вона лише спостерігає, причому байду­же, за роботою дорослих.

Розглянемо таку ситуацію.

Батько саджає на дачі яблуні. Син стоїть поряд з ма­лою лопаткою в руках, він теж намагається копати.

— Не заважай! Займися чим-небудь, — каже батько.

— А чим, тату?

— Ну, копай теж. Копай поряд таку ж яму...

Невдовзі батько, захоплений своєю роботою, забу­ває про те, що сказав синові, тим більше, що той йому не заважає.

Але син через кілька хвилин знову нагадує про себе.

— Викопав... — машинально повторює батько. — Доб­ре... Ну, а тепер закопай...

• ?!
  

Питання для обговорення

1. Проаналізуйте неведений приклад. Яких помилок допустився батько?

2. Як би ви повели себе на місці батька?

3. Як домогтися активності й інтересу батьків у вихо­ванні дітей?

Проаналізуйте, чи завжди ви уважні і тактовні у спілкуванні з дітьми.

[Виступи батьків].

Але буває й так, що батьки, намагаючись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю вимог і доручень, часто забувають про надан­ня необхідної допомоги в оволодінні трудовими навич­ками. І, чекаючи негайного результату, дорослі не дають можливості дитині звернутися до славного досліду, спокійно подумати, як краще виконати те чи інше дору­чення.

Характерною помилкою у вихованні дітей є і відсутність вимогливості, внаслідок чого вони можуть ухилятися від роботи, не виконувати її.

Розглянемо таку ситуацію.

...Дванадцятирічний Ігор приїхав погостювати до ба­бусі. Першого ж ранку, вставши з ліжка, він одягнувся, акуратно склав простирадло і ковдру, швидко прибрав свою постіль. До цього він звик вдома й легко впорався з роботою. Якось бабуся сама прибрала його постіль. А ще раз, запізнюючись на річку, Ігор сам попросив ба­бусю зробити це за нього. Незабаром стало звично: хлопчик встає, одягається, снідає і йде гуляти, а приби­рання залишається бабусі. Коли мати навідалася до сина, вона помітила, що Ігор не прибирає постіль і нага­дала йому про це, той ласкаво попросив: «Мамусю, прибери ти, а то мені важко. Мені тепер бабуся приби­рає постіль».


Питання для обговорення

1. Яку помилку допустила бабуся Ігоря?

2. Що б ви порадили матері Ігоря?

3. Як ви домагаєтесь вироблення стійких навичок щодо самообслуговування і праці дітей вдома?

Одна з найгрубіших і недопустимих помилок, якою ще грішать деякі батьки, — це покарання працею. Хлопчик-підліток розбив м'ячем шибку. «Доведеться тобі за це замести подвір'я», — говорить йому батько. Учениця принесла двійку. «За такі успіхи підеш на кухню, пере­миєш увесь посуд», — наказує мати. І діти, які раніше із захопленням бралися за будь-яку роботу, ставляться тепер до праці з явним незадоволенням. Коли ж така міра покарання практикується часто, то у дітей немину­че розвивається відраза до певного роду праці. Вона починає сприйматися як образлива, неприємна, якої потрібно соромитися.

Разом з тим не слід плутати покарання працею з ви­могою виконувати роботу добре. Наприклад, якщо ди­тина насмітила, забруднила одяг, вона повинна прибра­ти після себе, почистити одяг. Така вимога батьків є природним наслідком вчинку, а не формою покарання.

Мені розповідала жінка, яка виростила двох дітей без чоловіка: «Приходжу з роботи о другій годині ночі, діти сплять, розпластавшись, мабуть набігалися, а в кімнаті чорт ногу зломить: як бавилися, так все й покинули. Взагалі-то вони в мене були привчені й завжди все прибирали. А тут — справжній погром. І будити шкода, І потурати не можна. Почала їх будити: Оленці тоді шість було, а Володі чотири з половиною. Я їх на ноги ставлю, а вони падають. Дивлюсь я на діток і ледве не плачу — шкода. Все ж примусила їх прибрати.

Мені сусідка потім дорікала: «Ти не мати, — каже, — ти їм мачуха!» На своєму я настояла, але, якщо призна­тися, досі іноді вагаюся: була я права чи ні?..


Питання для обговорення.

1. Чи правильно вчинила мати? Які риси характеру вона виховує у своїх дітей?

2. Чи завжди необхідно застосовувати суворі вимоги у вихованні дітей?

3. Подумайте, чи допускаєте ви лібералізм щодо ви­ховання дітей. Які результати такого виховання? Чи за­доволені ви ними?

Отож дітей треба вчити різним видам праці. І цю ро­боту слід вести послідовно, систематично, щоденно, по­чинаючи з найпростішої праці і переходити поступово до більш складної. В працю дітей обов'язково вносити певну різноманітність і самостійність.

Конче потрібно вимагати і слідкувати, щоб кожна ро­бота доводилася дітьми до кінця і завжди виконувалась старанно. Але не можна перевантажувати дітей трудо­вими завданнями, обов'язково слід враховувати їх шкільне навчання, потреби відпочинку.

До праці дітей слід ставитись з повагою, доцільно іноді відзначити їх похвалою, особливо, коли робота ви­конана з власної ініціативи дитини і не лише для себе, а й для потреб сім'ї.

Ні в якому разі не можна допускати зловживань з послугами молодших з боку старших членів сім'ї, так само як не можна і виконувати за дітей те, що вони мо­жуть і повинні зробити самі.

Якщо в роботі дітей трапляються невдачі, треба уважно і терпляче пояснювати їм, як краще можна ви­конати те чи інше трудове завдання, а при потребі слід показати, порадити, як його можна виправити чи пере­робити.

Тому всю діяльність дітей у сім'ї потрібно організува­ти так, щоб вони відчували себе справжніми помічника­ми дорослих.

Шановні батьки! Не бійтесь поту і мозолів на долонях вашої дитини.

Адже поки живе людство, тонка, чутлива, ніжна душа буде виховуватись тільки працею, яка супроводжується втомою, потом, мозолями. Адже сім'я — перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

II. Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті.

III. Перегляд виставки учнівських робіт.

IV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

V. Підсумок зборів.


Як досягти того, щоб знання стали потребою підлітків

Мета. Розкрити завдання батьків у допомозі дітям опа­новувати знання в домашніх умовах.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Учнівські твори на тему «Знання — це життя. Так чи ні?» Висловлювання видатних людей на дану тему.

Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою.

Наполеон

Людина страшиться тільки того, чого не знає, знання­ми перемагається всілякий страх.

В.Бєлінський

Справа не в тому, щоб знати багато, а в тому, щоб знати з усього, що можна знати, найбільш потрібне. Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллями своєї думки, а не самою пам'яттю.

Л.Толстой

Форма проведення. Батьківські збори.

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань які виносяться для обгово­рення з батьками.

Ми вступаємо в сторіччя, у якому освіта, знання, про­фесійні навички відіграватимуть значну роль у долі люди­ни. Без знань, які, до речі, дедалі ускладнюються, просто не можна працювати, приносити користь. Звичайно в наш час дуже знизився престиж освіти. Тому що молодь ба­чить, що успіху в будь-якій справі можна досягти, не маю­чи при цьому хороших знань. Тому, шановні батьки, ваше завдання — спонукати до отримання міцних знань. Адже всі ми хочемо, щоб наші діти були не просто людиною, а людиною майбутнього, людиною — творцем всього ново­го, яка морально нестиме відповідальність за все, що бу­де створюватись.

Навчання — ось що зараз потрібно молодій людині. Навчатись треба завжди. До кінця життя не лише вчили, але й учились усі найвидатніші вчені. Перестанеш навчатися — не зможеш і навчати. Бо знання дедалі зростають і ускладнюються. Тому ви, батьки, повинні знати, що найсприятливіший вік для навчання — молодість. Саме в молодості, в дитинстві, в отроцтві, в юності розум людини найбільш сприйнятливий. Але разом з тим постає питан­ня: як досягти того, щоб знання стали потребою, а не при­мусом в їх оволодінні?

Усі дорослі повинні пам'ятати, що дитина — «не розум­на машина», не комп'ютер, куди досить закласти відповідні відомості й матимеш бажаний результат. Щоб інформація «спрацювала», потрібне постійне спілкування з дитиною, а тим більше з нашою сучасною дитиною. Ад­же інтенсифікація навчання у школі, великий обсяг до­машніх завдань, телебачення, постійна зайнятість батьків спрямовуються насамперед на виховання етики поведінки, звички працювати, добре вчитись і т. д. Ці якості — зовнішні ознаки внутрішніх потреб особистості. І саме з цього треба виходити, домагаючись їх. Добре вчитися — для чого? Ці запитання свідомо живуть в дитині й перекон­ливо відповісти на них не завжди просто.

«Аби правильно було, до чого тут ще якась охайність?» — скаже або подумає дитина. Як довести їй, що вона по­миляється? Тут потрібні терпіння, увага й повага, розмова «на рівних» з урахуванням вікових особливостей, кон­кретних умов та обставин.

Тому намагаємось відмітити про себе: що не потрібно робити, поки учень не розпочав виконувати домашнє за­вдання. На що потрібно звернути увагу, коли ви, як батьки, намагаєтесь допомогти дитині сісти за уроки.

1. Не розпочинайте вітання сина чи дочки, які поверну­лися із школи, з нагадування про те, що вони повинні ви­конати вчасно уроки; є чимало інших, більш цікавих для дитини тем.

2. Не розпочинайте бесіди з дітьми з нагадування про їх минулі невдачі: цим ви відразу відштовхуєте дитину! Відповідна її думка, якщо вона могла контролювати свої думки і переживання, буде наступна: «І поговорити бать­кам зі мною немає про що». «Крім нарікань нічого від них не дочекаєшся».

3. Не зловживайте «керівними вказівками». Дитина здається невтомною. І це дійсно так, якщо вона сама ви­брала заняття для себе, сама переключається з одного виду заняття на інше. Але як тільки буде диктант (зі сторо­ни дорослих і однолітків) наступає швидке перевантажен­ня, дитина зразу «в'яне», змучується.

4. «Не стійте над душею» перед початком уроків. Якщо зумієте, зробіть так, щоб у дитини з'явився інтерес, який спонукає приступити до занять. Не зумієте — дайте мож­ливість їй самій розпочати роботу, навіть якщо вона не хо­че виконувати завдання.

5. Не привчайте довго готуватися до роботи.

6. Не перетворюйте приготування уроків у покарання за попередні промахи!

7. Не забувайте піклуватись про умови роботи. Звичне місце роботи [свій стіл або свій куточок на загальному столі], звичний розпорядок дня, звичні засоби роботи. В них входить і самостійне включення настільної лампи, і переключення радіо та телевізора на тихе звучання — все це полегшує управління власними зусиллями, робить на­вчальну роботу більш комфортною.

8. Не лякайте дитину труднощами. Цим ви тільки зни­жуєте рівень її активності.

9. Не ставтесь до її занять як до справи дитячої. Коли мова йде про розумову роботу, ми, дорослі, відчуваємо ті ж труднощі. Ваше уважне зацікавлене відношення до до­машньої роботи і уроків взагалі; ваша віра, що при цьому дитина зайнята серйозною, вимагаючою розуму і наполегливості справою — це найважливіші елементи формуван­ня її самостійності і відповідального відношення до справи.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Федір на­вчається в п'ятому класі. Не любить він домашнє завдан­ня виконувати. Прийде зі школи, покладе портфель, по­обідає і йде гуляти до вечора. А ввечері сяде і швиденько, як-небудь напише вправу. А задачу часто і не розв'язує.

Одного разу прийшов Федір зі школи, пообідав. Хотів йти гуляти, а мама говорить:

— Зроби завдання, тоді гуляй.

Федір сів за стіл, швиденько переписав вправу, задачу розв'язав — була дуже легка. Бачить мама, що Федір на­писав дуже погано.

— Перепиши акуратно, — попросила мама.

Не хочеться Федору писати, але нічого не поробиш. Переписав вправу і задачу, а мама знову незадоволена.

— Ти знову погано написав. Напиши гарно, а то гуляти сьогодні не підеш.

Федір довго плакав, так не хотілося йому ще раз писати. Але подумав хлопчик: якщо напишу погано, мама знову примусить переписувати.

Написав Федір красиво.

Ввечері батько повернувся з роботи і запитав у мами:

— Ну як Федя вчиться? Як він завдання сьогодні вико­нав?

— Добре працює наш син, — похвалила мама. — Написав раз — не сподобалось йому, написав другий — не сподоба­лось. Він переписав втретє — красиво. Покажи, сину.

Федір поклав зошити перед батьком.

— Молодець, сину, — похвалив батько. — Ти станеш справжньою людиною.

Федір нахилив голову і почервонів.

Питання для обговорення

1. Які методи виховання використали батьки в даному випадку?

2. Чи виправиться син після такого випадку?

3. Як ви вважаєте, для Федора в майбутньому (коли він буде старшокласником) знання, навчання будуть потре­бою чи тільки спробою «догодити батькам».

[Виступи батьків).

Звичайно, підліток — це дитина, яка ще не є дорослою, і вже не є «дитиною». Тому привчити її опановувати знання важко. І батькам треба націлювати дітей на те, щоб вони самостійно аналізували результат своєї роботи.

Але є ряд причин, які можуть відволікати їх від аналізу результатів, від перевірки помилок. Які ж це причини?

1. І в голову не приходило цим займатись.

2. Якщо обов'язково перевірить і все поправить мама — навіщо мені самому цим займатись.

3. Завжди перевіряє вчитель, а мені незрозуміле, на що він звертає увагу.

4. Не можу зрозуміти, як оцінити результати, щоб всіх влаштували.

5. Перевірив результат: помилку, зроблену набагато раніше, знайти не можу.

6. Відволікався під час роботи і не помітив допущених помилок.

7. На черзі невідкладні й дуже цікаві справи.

8. На вулиці чекають друзі.

А на закінчення хочеться нагадати, що з дитинства в кожному з нас «говорить вогник бажань бути хорошими» (В.О. Сухомлинський), а з приходом в школу, де опанову­ються початки великих знань, де вперше відкриваються двері країни Наука, цей «вогник бажань» повинен роз­горітися. Адже саме цей вогник стає вогнищем, на якому будуть працювати самостійність, наполегливість, бажання дитини чогось досягти у своєму житті.

Завдання батьків — допомогти їм у цьому постійною любов'ю і вірою в сили, можливості дитини.

II. Аналіз учнівських творів.

III. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

IV. Підсумок зборів.

Мистецтво у Вашому домі

Мета. Ознайомити батьків з різними видами мистецтва. З'ясувати, чим захоплюються учні, і чим допо­магають батьки дітям у їх захопленні.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Виставка учнівських робіт.

Форма проведення. Батьківські збори.

Дитині потрібна ширина почуттів, їй потрібні ті рухи душі, які відкривали б її увагу в сторону загальнолюдсько­го, ворошили її душу великими іншими інтересами і ряту­вали б її від тої дріб'язковості почуттів, якими так бага­те життя.

Н.В. Шелгунов «Листи про виховання»