Правила безпеки при виробництві солоду, пива та безалкогольних напов київ 1997 передмов а правила безпеки при виробництві солоду, пива та безал

Вид материала

Документы

Содержание 11. Вантажно-розвантажувальні роботи

Подобный материал:

• Міністерство охорони здоров'я україни державна санітарно-епідеміологічна служба україни, 629.57kb.
• Правила техніки безпеки. Класи неорганічних сполук (2год.) Правила техніки безпеки, 62.93kb.
• Правила охорони праці у прокатному виробництві підприємств металургійного комплексу, 1185.04kb.
• Правила безпеки систем газопостачання України, 2071.23kb.
• Жизнь без пива. От пива делаются ленивыми, глупыми и бессильными, 117.92kb.
• Правила безпеки для спиртового та лікеро-горілчаного виробництва затверджено, 5328.36kb.
• Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів київ 1998, 4342.02kb.
• Правила пожежної безпеки Список літератури Вступ, 605.07kb.
• Правила безпечної поведінки на воді влітку. Можливі небезпеки під час купання та розваг, 369.36kb.
• П/п Посадова категорія, 55.02kb.

- огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та за-

землюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів

у проводці, яка з'єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також

перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;

- вимірювання опору заземлюючого пристрою;

- перевірка ланцюга "фаза-нуль";

- перевірка надійності з'єднань природних заземлювачів;

- вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого

пристрою, що знаходяться в землі.

10.4.39. На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в екс-

плуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, ос-

новні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого

пристрою, про характер ремонтів та змін, що були внесені до пристрою.

10.4.40. На вході до приміщень класу В - IIа необхідно встанов-

лювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях - металеві ручки,

що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.

10.4.41. Неметалеве устаткування вважається електростатично за-

земленим, якщо опір будь-якої точки внутрішньої і зовнішньої повер-

хонь відносно контура заземлення не перевищує 10 у сьомому сту-

пені Ом.

10.4.42. При проведенні електозварювальних робіт не дозволяєть-

ся застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи,

устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропро-

води від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо

до місця електрозварювання.

10.5. Захист будівель та споруд від блискавки

10.5.1. Відповідно призначень будівель та споруд необхідність

виконання захисту від блискавки і вторинних її проявів та його кате-

горія, а при використанні стержневих та тросових блискавковідводів -

тип зони захисту повинні визначатись у відповідності з вимогами

РД 34.21.122-87.

10.5.2. Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використо-

вуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за

винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою

до 1 кВ.

10.5.3. Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх

установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати,

як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безпе-

рервного електричного зв'язку по її арматурі та приєднанні її до зак-

ладних деталей за допомогою зварювання.

10.5.4. Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки по-

винна проводитись для будівель та споруд I та II категорій один раз

на рік перед початком грозового сезону, для будівель та споруд III

категорії - не рідше одного разу на три роки зі складанням акту, в

якому вказуються виявлені дефекти.

Перевірці підлягають цілісність та захищеність від корозії дос-

тупних оглядові частин блискавкоприймачів, струмовідводів та контак-

тів поміж ними, а також величина опору струмові промислової частоти

заземлювачів блискавковідводів, що розташовані окремо. Ця величина не

повинна перевищувати результатів відповідних вимірів на стадії прий-

мання більше, ніж у п'ять разів. В протилежному разі слід проводити

ревізію заземлювача.

10.5.5. Зовнішні металеві ємкості або окремо розташовані

ємкості для зберігання рідкого палива повинні бути захищені від пря-

мих ударів блискавки:

- якщо товщина металу покриття 0.004 м і більше, а також окре-

мо розташовані ємкості об'ємом понад 200 куб. м незалежно від товщи-

ни металу покриття досить приєднати до заземлювача;

- якщо товщина металу покриття менше ніж 0.004 м необхідно за-

хистити блискавковідводами, встановленими окремо або на самій спору-

ді.

10.5.6. Установки, що мають корпуси з залізобетону, повинні бу-

ти захищені від прямих ударів блискавки блискавковідводами, що вста-

новлені окремо або безпосередньо на них.

10.6. Робота з переносним електроінструментом

10.6.1. Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні

відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91, ПТЕ і ПТБ, ПУЕ.

10.6.2. До роботи з електроінструментом та ручними електричними

машинами класу I у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження

електричним струмом та поза приміщеннями допускаються особи, які

пройшли виробниче навчання та мають групу з електробезпеки не ни-

жчу II.

10.6.3. Застосовувати електроінструмент та ручні електричні

прилади допускається лише у відповідності з призначенням, вказаним у

паспорті.

10.6.4. Залежно від категорії приміщення щодо ступеня небезпеки

ураження електричним струмом повинні застосовуватись електроінстру-

мент та ручні електричні машини не нижче наступних класів:

- клас I - у приміщеннях без підвищеної небезпеки. При роботі

з електроінструментом та ручними електричними машинами класу I слід

користуватись засобами індивідуального захисту;

- класи II та III - у приміщеннях з підвищеною небезпекою та

поза приміщеннями;

- клас III - у особливо небезпечних приміщеннях, а також при

несприятливих умовах роботи (в котлах, баках тощо).

10.6.5. Не дозволяється експлуатувати машини у вибухонебезпеч-

них приміщеннях або з хімічно активним середовищем, яке руйнує метали


та ізоляцію.

10.6.6. Не допускається експлуатувати машини, що не захищені

від діяння крапель та бризок, що не мають відмітних знаків (крапля в

трикутнику або дві краплі), в умовах діяння крапель та бризок, а та-

кож на відкритих площадках під час снігопаду або дощу.

Кожна машина повинна мати інвентарний номер.

10.6.7. Корпус електроінструменту на напругу више 42 В повинен

мати спеціальний затиск для приєднання заземлюючого проводу з відміт-

ним знаком "З" або "Земля".

10.6.8. Оболонки кабелів та проводу повинні закладатися в

електроінструмент та міцно закріплюватися, що запобігти їх злому та

стирання.

10.6.9. При користуванні електроінструментом їх провід або ка-

бель повинні підвішуватися. Безпосередній дотик проводів, кабелю з

металевими, гарячими, вологими і масляними поверхнями чи предметами

не допускається.

10.6.10. Приєднання до мережі електроінструменту повинно вико-

нуватися шланговим проводом. Допускається застосовувати багатожильний

гнучкий провід (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В,

замкнений у гумовий шланг.

10.6.11. Електроінструмент та допоміжне устаткування повинне

піддаватись перевірці не рідше одного разу на 6 місяців.

10.6.12. Приєднання пересувних електроприймачів у приміщеннях

класу В-Iа і у зовнішніх установках класу В-Iг у межах вибухопожежо-

небезпечної зони повинне виконуватися за допомогою гнучкого кабеля,

замкненого у гнучкий герметичний металорукав.

10.6.13. Підключення, технічне обслуговування машин та допоміж-

ного устаткування та їх перевірка повинні проводитись електротехніч-

ним персоналом з групою з техніки безпеки не нижче III.

10.7. Засоби захисту, які використовуються при роботі з

електроустаткуванням

10.7.1. Засоби захисту повинні знаходитись як інвентарні на

трансформаторних підстанціях, в розподільних пунктах, а також видава-

тись для індивідуального користування.

10.7.2. Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу та

комплектування електроустановок випробуваними засобами захисту у

відповідності з нормами комплектування, за організацію правильного

зберігання та створення необхідного резерву, своєчасне проведення


періодичних оглядів та випробувань, вилучення непридатних засобів та

за організацію обліку засобів захисту покладається на керівників це-

ху, служби, підстанції, дільниці, мережі, майстра дільниці, у віданні

якого знаходяться електроустановки або робочі місця, а у цілому на

підприємстві - на його власника, або уповноважену ним за наказом по-

садову особу.

10.7.3. Всі електрозахисні засоби та пристрої, що знаходяться в

експлуатації, за винятком килимків, підставок, плакатів та знаків

безпеки, повинні бути пронумеровані. Якщо засіб захисту складається з

кількох частин, загальний для нього номер потрібно ставити на кожній

частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користу-

ванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утриму-

вання засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи,

яка їх отримала.

10.7.4. Після виготовлення засобів захисту вони повинні підля-

гати приймально-здавальним (кожен зразок) періодичним та поточним ви-

пробуванням (ГОСТ 16504-81). При експлуатації засоби захисту повинні

підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту)

випробуванням.

10.7.5. Періодичність випробувань засобів захисту:

- гумові діелектричні рукавиці - 1 раз на 6 місяців;

- гумові діелектричні боти - 1 раз на 36 місяців;

- гумові діелектричні калоші - 1 раз на 12 місяців;

- слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками - один

раз на 12 місяців.

10.7.6. Розподільні пристрої напругою до 1000 В повинні бути

укомплектовані такими засобами захисту:

- ізолююча штанга - за місцевими умовами;

- покажчик напруги - 2 одиниці;

- ізолюючі кліщі - 1 одиниця;

- діелектричні рукавиці - 2 пари;

- діелектричні калоші - 2 пари;

- ізолююча підставка або діелектричний килимок - за місцевими

умовами;

- захисні окуляри - 1 пара;

- переносні заземлювачі - за місцевими умовами.

10.7.7. В електроустановках допускається застосування діелект-

ричних бот та калош.

10.7.8. Встановлювати накладки на струмопровідні частини, якщо

в їх конструкції не передбачені ізолюючі рукоятки та тримачі, необ-

хідно із застосуванням засобів захисту.

10.7.9. Засоби захисту необхідно зберігати в закритих приміщен-

нях. Засоби захисту з гуми, які знаходяться у складському запасі,

необхідно зберігати у сухому приміщенні.

10.7.10. Ізолюючі штанги та кліщі слід зберігати в умовах, що

виключають їх прогинання та дотик до стіни, покажчики напруги та

електровимірювальні кліщі - в футлярах або чохлах.


10.7.11. Засоби захисту, які знаходяться в експлуатації,

розміщують у спеціально відведених місцях, як правило, біля входу до

приміщення, а також - на щитах керування. В місцях зберігання повинні

бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлювачів,

плакатів, знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів,

калош, рукавичок, захисних окулярів тощо.

10.8. Вимоги безпеки до акумуляторних установок.

10.8.1. Вибір електронагрівальних пристроїв, світильників,

електродвигунів вентиляції і електропроводок для основних і допоміж-

них приміщень акумуляторних батарей, а також встановлення і монтаж

вказаного електроустаткування повинні проводитися у відповідності з

ПУЕ.

10.8.2. Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів повин-

ні передбачатися пристрої для їх вимкнення у разі появи зворотного

струму.

10.8.3. Шини постійного струму повинні бути споряджені прист-

роями для постійного контролю ізоляції, що дозволяють оцінювати зна-

чення опору ізоляції і діють на сигнал у разі зниження опору ізоляції

одного з полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В,

5 кОм у мережі 48 В і 3 кОм у мережі 24 В.

10.8.4. Для акумуляторної батареї слід передбачати блокування,

яка не допускає проведення заряду батареї з напругою більше 2.3 В на

елемент при вимкненій вентиляції.

10.8.5. У приміщенні акумуляторної батареї один світильник по-

винен бути приєднаний до мережі аварійного освітлення.

10.8.6. Відстані від акумуляторних батарей до опалювальних

приладів повинні бути не менше 0.75 м. Ця відстань може бути зменше-

на при умові встановлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що

виключають місцеве нагрівання акумуляторів.

Відстань між струмоведучими частинами акумуляторів повинна бу-

ти не менше 0.8 м при напрузі вище 65 В до 250 В у період нормальної

роботи (не заряду) і 1 м - при напрузі вище 250 В.

10.8.7. Шини повинні прокладатися на ізоляторах і кріпитися на

них шиноутримувачами.

Прогін між опорними точками шин визначається розрахунком на

динамічну стійкість, але повинен бути не більше 2 м. Ізолятори, їх

арматура, деталі для кріплення шин і підтримуючі конструкції повинні

бути електрично і механічно стійкими до тривалої дії парів електролі-

ту. Заземлення підтримуючі конструкції не потребують.

10.8.8. Приміщення акумуляторної батареї повинне бути:

- розміщене якомога ближче до зарядних пристоїв і розподільно-

го щита постійного струму;

- ізольоване від попадіння до нього пилу, випарувань і газу, а

також від проникнення води крізь перекриття;

- легко доступне для обслуговуючого персоналу.

Окрім того приміщення акумуляторної батареї не слід розташову-

вати поблизу джерел вібрації і тряски.

10.8.9. Вхід до приміщення акумуляторної батареї повинен

здійснюватися крізь тамбур. Улаштування входу з побутових приміщень

не допускається.

10.8.10. На дверях повинні бути написи: "Акумуляторна", Вогне-

небезпечно", "З вогнем не заходити", "Палити забороняється".

10.8.11.При приміщеннях акумуляторних батарей повинна бути ок-

рема кімната для зберігання кислоти, сепараторів, приладдя для приго-

тування електроліту площею не менше 4 кв. м.

10.8.12. Підлога приміщень акумуляторних батарей повинна бути

горизонтальною, на бетонній основі з кислотостійким покриттям (кера-

мічні кислотостійкі плитки із заповненням швів кислотостійким матері-

алом або асфальтом).

У разі встановлення стелажів на асфальтовому покритті повинні

бути застосовані опорні площадки з міцного кислотостійкого матеріалу.

Встановлення стелажів безпосередньо на асфальтове покриття не допус-

кається.

Усередині приміщення акумуляторної батареї і кислотної, а та-

кож біля дверей цих приміщень має бути влаштований плінтус із кисло-

тостійкого матеріалу.

10.8.13. Приміщення акумуляторних батарей, у якому проводиться

заряд акумуляторів при напрузі більше 2.3 В на елемент, повинне бути

обладнане стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією.

10.8.14. Вентиляційна система приміщень акумуляторних батарей

повинна обслуговувати тільки акумуляторні батареї і кислотну. Викид

газів повинен проводитися крізь шахту, яка вища даху будівлі не менше

ніж на 1.5 м. Шахта повинна бути захищена від попадання до неї атмос-

ферних опадів. Включення вентиляції до димоходів або до загальної

системи вентиляції будівлі не дозволяється.

У разі улаштування примусової витяжної вентиляції вентиляційне

усткування повинно відповідати вимогам п.6.6.3.8 цих EПравил.F

10.8.15. Відсмоктування газів повинно проводитися як з нижнь-

ої, так і з верхньої частин приміщення з боку, протилежного припливу

свіжого повітря, на висоті відповідно до вимог п. 6.6.3.46 ч.1 цих

EПравилF.

Якщо стеля має виступаючі конструкції або ухил, повинна бути

передбачена витяжка повітря відповідно з кожного відсіку або з

верхньої частини простору під стелею.


^ 11. ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ РОБОТИ


11.1. Загальні вимоги

11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись

відповідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.002-75, норматив-

но-технічної документації, затвердженої органами Держнаглядохоронпра-

ці, а також цих EПравилF.

11.1.2. Транспортні та вантажопідйомні засоби та механізми по-

винні відповідати ГОСТ 12.2.003-91.

11.1.3. Електроустаткування, монтаж електричних ланцюгів та

заземлення транспортних та вантажопідйомних засобів повинні відпові-

дати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок спожива-

чів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок спо-

живачів та розд. 10, ч.1 цих EПравил.F

11.1.4. Встановлення, реєстрація, обстеження та приймання до

експлуатац1ї вантажопідйомних пристроїв та транспортного устаткування

повинні здійснюватись відповідно з вимогами діючих правил.

11.1.5. Експлуатація та технічне обслуговування устаткування

повинні здійснюватись відповідно з виробничими інструкціями, опрацьо-

ваними на підприємстві та затвердженими його власником.

11.1.6. Виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинне

проводитись відповідно з проектами виконання робіт, технологічними

картами та інструкціями, що затверджені у встановленому порядку.

11.1.7. На кранах та інших вантажопідйомних машинах на видному

місці повинні бути написи, які попереджають про основні правила без-

печної експлуатації машин, а для колісних машин, на залізничному ходу

- написи стосовно до автомашин та рухомого складу.

11.1.8. Допуск осіб до вантажно-розвантажувальних робіт та до

керування підіймально-транспортним устаткуванням повинен здійснюва-

тись згідно з вимогами підрозд. 3.4 ч.1 цих EПравил.F


11.2. Внутрішньозаводські вантажно-розвантажувальні роботи

На території підприємства повинні передбачатись вантажно-роз-

вантажувальні та складські майданчики, які відповідають наступним ви-

могам:

- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні бу-

ти розміщені на спеціально відведеній території з твердим і рівним

покриттям і мати улаштування для відведення зливних вод;

- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні ві-

докремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами у

відповідності з діючими санітарними нормами;

- на майданчиках для складування вантажів повинні бути позна-

чені межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається

розташовувати вантажі в проходах і проїздах;

- рампи, естакади та інші вантажно-розвантажувальні площадки

повинні бути обладнані по периметру колесовідбійними пристроями, що

запобігають з'їзду та перекиданню транспортних і вантажно-розванта-

жувальних засобів.

11.3. Вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті

11.3.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись

відповідно з діючими Правилами охорони праці на автомобільному транс-

порті та Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії при вантаж-

но-розвантажувальних роботах на залізничному транспорті.

11.3.2. При укладанні, підійманні, переміщенні вантажу окремі

його деталі та частини повинні бути закріплені, а також прийнято за-

ходи, що виключають можливість некерованого переміщення вантажу або

перенапруження будь-якого його єлементу.

11.3.3. Цистерни для перевезення рідких речовин та продукції,

що встановлюються на автомобільному транспорті, повинні мати приварні

скоби для обслуговування верхнього люка.

11.3.4. Містки для проїзду візків та переходу вантажників з

вагонів до автомобіля та назад повинні мати достатню для переміщення

візків ширину. Для входу до вагона драбини та містки повинні забезпе-

чуватись гаками для закріплення на дверній рейці вагона. Для авто-

мобілів та вагонів, які не мають дверної рейки, повинні застосовува-

тись спеціальні містки та драбини з шипами та упорами. Металеві

містки повинні виготовлятись з листової сталі товщиною не менше

0.005 м.

11.3.5. Вагони та автомобілі,встановлені під завантаження

(розвантаження), повинні бути поставлені на гальмо.

11.3.6. При відчиненні чи зачиненні дверей вагона необхідно

стояти на залізничному полотні правим боком до вагона та триматись