Мвс україни Національний університет внутрішніх справ Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників овс
| Вид материала | Документы |
- Національний університет внутрішніх справ, 291.69kb.
- Національний університет внутрішніх справ духневич Андрій Вікторович, 335.8kb.
- Національний університет внутрішніх справ гейда ольга Володимирівна, 262.16kb.
- План графік підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, 78.23kb.
- План лекції Вступ 5 хвилин. Екологія як наука та теоретичні основи оточуючого середовища, 234.17kb.
- Донецька обласна державна адміністрація Донецький обласний центр перепідготовки, 1108.79kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
- Харківський національний університет внутрішніх справ, 1130.68kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ, 1124.6kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 1137.29kb.
Порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів
та вогнепальної зброї
Відповідно до чинного законодавства, застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання або застосування, якщо дозволяють обставини. Без попередження такі заходи примусу можуть бути застосовані у випадках виникнення безпосередньої реальної загрози життю або здоров’ю громадян чи працівника міліції.
Як зазначалося вище, в залежності від обставин, попередження може бути зроблене голосом, або голосом з використанням гучномовців.
При застосуванні вогнепальної зброї попередження може мати три форми: попередження голосом про її застосування; оголення та приведення у готовність вогнепальної зброї, щоб це бачив правопорушник; попереджувальний постріл. Більшість правопорушників та правоохоронців вважають, що попереджувальний постріл завжди здійснюється вгору, але більшого психологічного впливу на правопорушника можна досягти пострілом у щільну площину, яка «виконає роль кулеуловлювача» (поверхня землі, дерев’яна підлога, стовбур дерева тощо).
Слід пам’ятати, що у разі неможливості уникнути застосування сили, вона не повинна перевищувати ступеня, необхідного для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян.
Такі ж вимоги стосуються й інших посадових осіб та громадян.
Без попередження силу може бути застосовано у випадках, коли виникає безпосередня загроза життю чи здоров’ю працівника міліції, людей або збройного нападу чи опору.
Як уже відзначалося, забороняється застосовувати зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Але застосування сили (у тому числі й зброї) в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і, якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода, не буде порушенням Закону і буде визнане правомірним.
Розглянемо таку ситуацію: працівник міліції, у форменному одязі, під час несення служби по охороні громадського порядку на центральному майдані населеного пункту, де відбувався концерт зі значною кількістю глядачів, помітив, що поруч з ним виникла бійка між двома невідомими і один з них замахнувся для завдання удару ножем іншому. Міліціонер, маючи тверді навички в поводженні зі зброєю, і з переконанням, що від її застосування ніхто із сторонніх осіб не постраждає, оголяє вогнепальну зброю, приводить зброю у готовність і падає на землю для виконання пострілу в правопорушника знизу з метою максимального зменшення ризику для життя і здоров’я потерпілого та сторонніх осіб. Внаслідок виконаного під кутом 40–45° пострілу нападника поранено в плече.
У цьому випадку для потерпілого виникла безпосередня, реальна, очевидна загроза життю та здоров’ю від нападника і такі дії працівника міліції будуть визнані правомірними.
У більшості випадків сила застосовується як працівниками міліції, так і посадовими особами, громадянами у разі виникнення ситуації необхідної оборони, тобто дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання (див. Додаток 2, ст.36 нового КК України).
Отже, працівник міліції, громадянин, потрапивши в ситуацію необхідної оборони, може заподіяти шкоду нападникові, у тому числі, наприклад, і завдати удар гумовим кийком у життєво важливі органи.
У разі застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї, маючи на те відповідні підстави, службові та посадові особи, в залежності від конкретних обставин, повинні проявляти витримку, виходячи із ступеня небезпечності правопорушення і тієї законної мети, яку має бути досягнуто і з заподіянням найменшої шкоди, завдання найлегших поранень та збереження життя.
^
Особливості застосування заходів фізичного впливу
Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі й прийоми рукопашного бою, для припинення адміністративних правопорушень (протиправної, винної – умисної або необережної – дії чи бездіяльності, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність), чи злочинів (передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння – дія або бездіяльність, – вчинене суб’єктом злочину.
Окрім цього такий примус може бути застосований для подолання протидії законним вимогам працівника міліції.
Права та обов’язки для працівників міліції встановлені відповідними Законами України, Указами та розпорядженнями Президента України, Постановами Уряду та наказами МВС України.
Про застосування заходів фізичного впливу працівник міліції доповідає письмовим рапортом своєму безпосередньому начальнику.
^
Особливості застосування спеціальних засобів
Порядок придбання, реєстрації, обліку, зберігання та застосування спеціальних засобів суб’єктами підприємницької діяльності, громадянами та юридичними особами встановлено Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. (зі змінами та доповненями)1, законами України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» і «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (зі змінами та доповненнями) та деякими іншими нормативними актами.
^ Спеціальні засоби можуть бути застосовані громадянами у наступних випадках:
– для захисту від злочинних посягань на своє життя і здоров’я, житло та майно чи життя і здоров’я, житло та майно інших громадян;
– для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб’єкта підприємницької діяльності, де вони працюють;
– для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.
Перед застосуванням спеціальних засобів громадянин, якщо є можливість, зобов’язаний попередити нападника про свій намір їх застосування.
Якщо внаслідок застосування спеціальних засобів нападникові заподіяно тілесні ушкодження або він помер, громадянин, що застосував такі засоби, зобов’язаний негайно викликати карету швидкої медичної допомоги, вжити заходів до забезпечення охорони місця події та зручним способом сповістити про це органи внутрішніх справ та прокуратури.
Для працівників органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, на яких розповсюджуються вимоги Закону України «Про міліцію», наприклад, на особовий склад Державної фельд’єгерської служби України при Державному комітеті зв’язку та інформатизації України, працівників податкової служби міліції ДПА України тощо.
Підстави та порядок застосування спеціальних засобів регламентують ст.14 Закону України «Про міліцію» та Статут патрульно-постової служби міліції України.
Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні й транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:
1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
2) для припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку;
3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;
4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;
6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю;
7) для звільнення заручників.
Шостим пунктом цієї статті передбачена можливість застосування спеціальних засобів для припинення опору працівнику міліції та іншим особам. Чинним законодавством передбачена відповідальність як за опір, так і за злісну непокору. Яка ж між ними різниця? Перш за все, злісна непокора – це адміністративне правопорушення, яке скоюється у пасивній формі (див. Додаток 1, Ст.185 КпАП України).
Кримінальним законодавством встановлена відповідальність за активні дії правопорушника проти представників влади та громадян, що виконують громадський обов’язок, форми якої визначені ст.ст. 342, 343, 346, 347, 348, 349, 350, 352 КК України (див. Додаток 2).