Geum.ru

В. В. Остроухов; кандидат філософських наук, старший науковий співробітник

Вид материалаДокументы

Содержание


Головна мета конференції
Міністерства, міжвідомчі міністерські координаційні органи займаються
Религиозная экспансия против России
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29
ерелік використаних джерел:
  1. А.Дугін. Основи геополітики. Геополітичне майбутнє Росії: Навчальний посібник з геополітики. -М.: кафедра Стратегії Військової Академії Генерального Штабу РФ, Центр спеціальних метастратегічних досліджень, „Арктогея”, 1997. -С.5-29.
  2. Привалов К. Секты: досье страха. -М.:Политиздат, 1987. -С.72.
  3. Там само. -С.105-106.
  4. Тимченко О.В., Шапар В.Б. Пленники религиозного экстаза. -Харьков: Прапор, 1998. -С.448.
  5. В.Косолапов, доктор філософії РАН, О.Нагірний, к.і.н. РАН, Л. Смоляков, к.ф.н, „Осторожно диверсия”. -М.: Мысль, 1983. -С.115.
  6. М.Руткевич, член-кореспондент РАН. Статья о конфликтологии// Вестник Российской АН. -1994. -Т.64. -С.479-489.
  7. Про це йдеться у: Н. Н. Яковлев. ЦРУ проти СРСР. -М.: Молода гвардія, 1979. А. Бєлов, А. Шишкін. Диверсія без динаміту. -М.: Політична литература, 1976. А.Фабанов, Р.Сергеєв, Г.Боровік.Тихі американці. -М.: Політіздат, 1987.
  8. Н. Н. Яковлев. ЦРУ проти СРСР. -М.: Молода гвардія, 1979.
  9. Кузьменко А.М. Особливості впливу на стан економічної безпеки України геополітичних інтересів Китаю у Східноєвропейському та Чорноморсько-Кавказькому регіонах: Монографія. –К, 1998. -400 с.
  10. Захараш А., Коноплев Е., Майдан А. Шпионы в сутанах// Вестник СБУ. -1998. - №6-7. -С.36-40
  11. Ісаєвич Ярослав. Минуле, сучасне і майбутнє народу: проблема мпадкоємності української культури в творчості Шевченка// Записки Наукового Товариства імені Тараса Шевченка. -Львів, 1990. -Т. CCXXI. -С.47.
  12. М.Михайленко, З.Самчук. Україна доби межичасся. Блиск та убозтво куртизанів: Науково-популярне видання. -Дрогобіч Лвівської обл.: Видавнича фірма „Відродження”. -1998. С.28-29.



Додатки


Додаток 1


Програма

науково-практичної конференції:

“Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз”

14 квітня 2005 року

м. Київ


Головна мета конференції: провести релігієзнавчий, соціально-психологічний, політико-правовий та богословський аналіз новітніх релігійних і містичних рухів (далі неокультів) з виробленням пропозицій щодо попередження протиправних діянь їх представників.


Завдання конференції:

1. Зробити класифікаційну характеристику неокультів.

2. Розкрити форми і методи вербування та маніпулювання свідомістю у неокультах.

3. Показати ступінь шкоди від діяльності неокультів для Української держави, суспільства та окремих громадян.

4. Провести богословський аналіз віровчень неокультів, згідно Біблії.

5. Розробити окремі шляхи і механізми захисту Української держави, суспільства та окремих громадян від шкідливої діяльності певних неокультів.

6. Випуск збірнику статей учасників конференції.

7. Створення сайту в Інтернеті про історію, культову практику, особливості віровчення та діяльності новітніх релігійних і містичних рухів з проведенням релігієзнавчого, соціально-політичного, правового та богословського аналізу.

8. Створення інформаційно-аналітичного центру для захисту Української держави, суспільства і окремих громадян від деструктивного впливу культової практики та ідеологій неокультів, основними завданнями якої будуть:

- профілактика: збір, аналіз та розповсюдження інформації щодо протиправних діянь представників неокультів;

- юридична допомога особам та організаціям, які зазнали шкоди у наслідок діяльності неокультів.

До участі у конференції були запрошені представники УПЦ-КП, УПЦ-МП, УГКЦ, РКЦ та ЄХБ, релігієзнавці, психологи, політологи, представники правоохоронних органів, громадських організацій і зацікавлені особи.

Підсумковий висновок

науково-практичної конференції:

“Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз”


У результаті проведеного аналізу існуючих класифікацій неокультів розроблено нову класифікацію цих об’єднань за двома різними ознаками: формою функціонування та сутністю. За формою функціонування вони поділяються на церковні організації, курси та центри духовного удосконалення і розвитку можливостей, філософські школи, школи східних бойових мистецтв, центри і гуртки народних та нетрадиційних методів лікування, а також можуть набувати інших форм. За сутністю неокульти поділяються на християнські, східного типу (орієнталістські), синкретичні, сайєнтологічні (наукологічні), езотеричні, язичницькі та сатанинські.

Культова практика деяких новітніх релігійних об’єднань передбачає: групову або індивідуальну iзоляцiю, що призводить адептiв до усвiдомлення власної групової надзвичайностi, наявнiсть директивного лiдера, який орiєнтує групу за вигiдним для себе напрямом у прийняттi колективного рiшення, однорiднiсть групи, що має розвиток внаслiдок недопущення (часто лiдером) iснування рiзних думок або цiнностей. Наслiдками домiнування групового мислення стають такi негативнi характеристики: формується завищена оцiнка влади (могутностi) групи та груповi стереотипи та мораль, культивується примус (груповий тиск) заради пiдтримання групової однорiдностi, що, як правило, включає самоцензуру, iлюзiю одностайностi, тиск на вiльнодумство тощо. Технології маніпуляції свідомістю досягаються: застосуванням технік контролю за поведінкою, інформацією, думками (свідомістю) та почуттями (емоціями) членів неокультів.

Таким чином культова практика деяких неокультів призводить до певної руйнацiї особистостi через такi форми: фiзичнi (обмеження у харчуваннi, снi, виснажлива робота), психiчнi (негативнi змiни у психiцi та поведiнці особистостi, виявляється її нездатнiсть до критичного мислення), розумовi (звуження iнтелектуальної та культурної сфери особистостi, обмеження знань, навичок i умiнь, що стосуються культу), соцiальнi (регресiя здатностi до спiлкування з оточуючими, які не належать до культової групи, тотальна ворожiсть до всiєї системи функцiонування суспiльства).

Діяльність значної кількості неокультів супроводжується масовими порушеннями закону у різних країнах світу. Деякі неокульти принижують особистість, завдають шкоди фізичному та психічному здоров’ю населення, порушують національне законодавство, культивують расистську ідеологію, практикують фінансові зловживання й ухиляння від сплати податків, вживають наркотики тощо. Проведений аналіз свідчить, що представники неокультів нерідко займаються підпільним виробництвом різноманітної продукції, незаконною фінансовою діяльністю, завдаючи таким чином економічної шкоди державі. Одним із негативних наслідків перебування людей у деяких неокультах є суттєве погіршення їх психічного стану. Безумовну шкоду для здоров’я членів неокультів завдає також наявна в деяких подібних угрупованнях практика відмови від медичної допомоги, нанесення собі поранень і каліцтв. Особливе занепокоєння викликає залучення до неокультів дітей, які ще не можуть передбачити майбутніх негативних наслідків перебування в них, виконання ними відповідних культових правил.

Це привернуло увагу світової спільноти, урядів, неурядових організацій та традиційних церков багатьох країн світу, що призвело до розробки та впровадження відповідних запобіжних заходів із протидії зазначеним вище правопорушенням. Аналізуючи світову практику виявлення, попередження і припинення протиправної діяльності неокультів, нами зроблено висновок, що її умовно можна поділити на три рівні:

1. Міждержавний.

2. Державний.

3. Недержавний.

Міждержавний рівень (Євросоюз, міждержавні стосунки) включає:

- підготовку декларацій, рекомендацій, резолюцій, конвенцій, закликів до урядів інших держав;

- обмін інформацією;

- укладання угод та спільні дії;

- створення та підтримка міжнародних центрів з вивчення діяльності неокультів і їх осередків у різних державах;

- створення та підтримка недержавних центрів жертв і родин жертв неокультів.

На державному рівні здійснюється розподіл функцій між:

1. Парламентською комісією, комісією при прем’єр-міністрі, урядом.

2. Міністерствами, міжвідомчими міністерськими координаційними органами.

3. Правоохоронними органами.

Парламентська комісія, комісія при прем’єр-міністрі, уряд спрямовують свої зусилля на:

- вдосконалення чинного законодавства;

- підготовку резолюцій, доповідей та рекомендацій;

- вивчення діяльності неокультів;

- координацію дій державних органів;

- розробку та впровадження протекціоністської державної політики щодо традиційних церков.

Міністерства, міжвідомчі міністерські координаційні органи займаються:

- розробкою пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, підготовка відповідних внутрішньовідомчих інструкцій;

- створенням та наданням допомогу загальноосвітнім програмам;

- збором інформації щодо порушення прав і свобод громадян та законів представниками неокультів;

- розповсюдженням серед населення інформації щодо діяльності окремих неокультів;

- внесенням відомостей про історію окремих віровчень та філософські погляди їх представників до навчальних програм загальноосвітніх шкіл і вищих навчальних закладів, видання відповідної навчальної літератури;

- підготовкою і проведенням науково-практичних конференцій та семінарів, зокрема міжнародних, з вивчення діяльності неокультів;

- координацією спільних дій державних органів, недержавних організацій та зацікавлених осіб;

- впровадженням протекціоністської державної політики щодо традиційних церков;

- зобов’язанням релігійних організацій надавати доповідь про свою діяльність;

- створенням та підтримкою незалежних інформаційних центрів, а також відділень Європейського Центру спостереження за діяльністю неокультів;

- відмовою або зняттям з реєстрації окремих неокультів;

- локалізацією негативних наслідків від самогубств, терористичних актів, втручання у внутрішні справи держави, масових заворушень та ін. протиправних дій неокультів.

У функції правоохоронних органів входять:

- створення робочих груп при МВС та окремих підрозділів спецслужб;

- збір та аналіз інформації про протиправні дії представників неокультів;

- профілактика порушень чинного законодавства представниками неокультів;

- розповсюдження інформації про протиправну діяльність окремих неокультів через ЗМІ;

- інформування та консультування відповідних державних органів;

- притягнення порушників чинного законодавства до кримінальної чи адміністративної відповідальності;

- локалізація негативних наслідків від самогубств, терористичних актів, втручання у внутрішні справи держави, масових заворушень та ін. протиправних дій неокультів.

- оперативне супроводження релігійного середовища, контроль за окремими соціально-небезпечними неокультами.

На недержавному рівні громадські організації, традиційні церкви та зацікавлені особи вирішують такі завдання:

- підтримка та координація діяльності інформаційних центрів спостереження за діяльністю неокультів;

- підтримка і координація організацій жертв та родин жертв неокультів;

- консультування відповідних державних, зокрема правоохоронних, органів, внесення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства;

- взаємодія з іноземними незалежними інформаційними центрами, Європейським Центром спостереження за діяльністю неокультів, а також з організаціями жертв та родин жертв неокультів;

- збір та обробка інформації про порушення прав і свобод громадян та чинного законодавства для розповсюдження його серед широких верств населення;

- підготовка матеріалів для науково-практичних конференцій та семінарів з вивчення діяльності неокультів;

- видання літератури щодо загрози суспільству та його окремим громадянам від діяльності неокультів;

- консультування зацікавлених осіб, родичі яких потрапили до “проблемних” неокультів.

Європарламент рекомендував країнам ЄС створити спеціальні парламентські комісії для дослідження діяльності неокультів. Чотири вже створили такі комісії: Австрія, Бельгія, Німеччина і Франція. Було рекомендовано також захищати права і свободи громадян ЄС від негативних виявів з боку певних неокультів шляхом забезпечення широким верствам населення доступу до інформації про різні релігії, сприяти вільному вибору релігії й утвердженню поваги до інших, а в разі порушення закону - вжити адекватних заходів, незважаючи на те, якою релігією прикриваються порушники. Інформація про різні релігійні утворення, їхні особливості та реальну дійсність повинна бути доступна широкому загалу. Вступаючи до тієї чи іншої релігійної організації, люди повинні бути інформовані про те, що вони можуть вийти з них. Нарешті, ті, хто працює в релігійних об’єднаннях, мають бути зареєстровані в органах соціального забезпечення і на них повинні поширюватися всі соціальні гарантії.

Розглянувши законодавство та політику Європарламенту щодо неокультів у контексті євроінтеграції України, зроблено висновок, що необхідно враховувати його рекомендації при формуванні державної політики нашої держави. Європарламент рекомендує ефективно застосовувати чинне законодавство проти зловживань у релігійній сфері, забезпечити такі законодавчі - адміністративні, фіскальні, карні - заходи, котрі б виявилися достатніми для попередження незаконної діяльності неокультів. Європарламент пропонує більш інтенсивно обмінюватися інформацією між державами із “сектантської” проблематики, а також бути більш пильними, аби субсидії ЄС не були використані для незаконної сектантської діяльності.

Проаналізувавши світову практику державно-церковних відносин, зроблено висновок, що надання державного статусу окремим церквам, а також відкрита та цілеспрямована протекціоністська політика стосовно них (на зразок Великої Британії, Греції, Франції, Туркменістану, Узбекистану, Вірменії та деяких країн) суперечать українській ментальності, і тому є неприйнятною для нашої держави. До того ж така політика на українських теренах може спровокувати конфлікти на релігійному ґрунті, тиск міжнародних правозахисних організацій, а також введення санкцій щодо України деякими державами, насамперед США, що агресивно захищають інтереси релігійних об’єднань американського походження за кордоном з ідеологічних міркувань, вбачаючи в них інструмент духовної експансії, “експортування” американського способу життя та розробки механізму втручання у внутрішні справи інших держав. Законодавство та державна політика США не надають привілеїв ніяким конфесіям тому, що кожна з них не може бути традиційною для “країни емігрантів”. Україна має традиційні церкви, що стали носіями національної культури, тому досвід США хоч і цікавий, але для нашої держави не має практичного значення.

Більш корисним для України є досвід державно-церковних відносин Німеччини, Австрії, Італії, Іспанії, Бельгії, Литви, Росії та деяких інших країн. Наприклад, російське та литовське законодавства запроваджують часовий ценз для надання особливого статусу релігійним організаціям, а Німеччина – кількісний. Італійський закон про церкву створює систему, що має три рівні для різних релігійних організацій, а особливий статус традиційним церквам надається шляхом укладання конкордату з державою. На відміну від італійського, законодавство Іспанії розрізняє чотири групи релігійних організацій, що суттєво відрізняються у правах. У Бельгії шість традиційних конфесій мають значні привілеї порівняно з іншими релігійними організаціями, а в Австрії - дванадцять.

У результаті дослідження визначено ступінь загрози національній безпеці України від протиправних проявів діяльності неокультів, що становлять небезпеку для держави, суспiльства та окремих громадян:

1. Використання релігійного фактора як знаряддя втручання у внутрішні та зовнішні справи України, проникнення в органи законодавчої, виконавчої і місцевої влади та засоби масової інформації.

2. Поширення деструктивних ідеологій, що становлять загрозу духовності українського народу та суперечать загальнолюдським нормам.

3. Можлива поява окремого войовничого релігійного об’єднання, дiяльнiсть якого може призвести до загибелi людей, масових заворушень та терористичних актів.

4. Провокування та загострення конфліктів на релігійному й національному ґрунті.

5. Поширення впливу неокультiв, дiяльнiсть яких супроводжується пiдривом громадського порядку, ушкодженням здоров’я й моральностi населення. Використання спецiальних хiмiчних препаратів і апаратури, котрі надають можливості маніпулювати вольовою сферою людини. Загрози, переслiдування, а в деяких випадках i фiзичний тиск на тих, хто вирiшив залишити громаду.

6. Використання релiгiйних органiзацiй кримiнальними структурами. Можливе вiдмивання через них “брудних” грошей, отриманих злочинним шляхом, чи, навпаки, використання пожертв і, навiть, самих вiруючих для протиправної діяльності. У цьому зв’язку створює небезпеку поширення наркоманiї. Переважна більшість неокультів є або релiгiйними об’єднаннями, що звiльняються вiд сплати податкiв з грошей, якi надходять вiд пожертвувань, або громадськими організаціями, які не сплачують податків з членських внесків. З’являється можливiсть вести “бiзнес”, завдяки якому шахраї намагаються заробляти великi грошi, вводячи в оману людей. Нерідко представники релігійних та громадських організацій, зокрема неокультів, під прикриттям статутної господарської займаються незаконною комерційною діяльністю та не сплачують податків отриманих від її проведення, а також під виглядом гуманітарної допомоги ввозять комерційні товари.

Для вдосконалення державно-церковних відносин в Україні доцільно використовувати позитивний досвід різних держав з протидії протиправній діяльності представників неокультів та протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури, а особливо положення рекомендацій та резолюцій ЄС у зв’язку з європейською інтеграцією України. Для службовців законодавчих та виконавчих органів України має практичне значення досвід країн Європи та ін. держав, що давно й ефективно застосовують цілий спектр форм державного втручання:

- створення відповідних законодавчих рамкових умов, просвітительська діяльність, інформування громадськості про діяльність неокультів, у разі необхідності, попередження про їх небезпеку;

- допомога особам, які зазнали шкоди внаслідок діяльності неокультів;

- впровадження протекціоністської політики стосовно традиційних церков як носіїв національної культури.

Розроблено заходи із захисту Української держави, суспільства та окремих громадян від шкідливої діяльності певних неокультів:

1. Інформування широких верств населення про небезпечні наслідки діяльності певних неокультів.

2. Створення інформаційно-аналітичного центру для захисту Української держави, суспільства і окремих громадян від деструктивного впливу культової практики та ідеологій неокультів, основними завданнями якої будуть:

- профілактика: збір, аналіз та розповсюдження інформації щодо протиправних діянь представників неокультів;

- юридична допомога особам та організаціям, які зазнали шкоди у наслідок діяльності неокультів.

3. Створення сайту в Інтернеті про історію, культову практику, особливості віровчення та діяльності неокультів з проведенням релігієзнавчого, соціально-політичного, правового і богословського аналізу.

4. Випуск відповідної наукової, науково-популярної та богословської літератури, а також підготовка радіо та телепередач та статей у ЗМІ, в яких об’єктивно висвітлювати історію, віровчення, культову практику і діяльність неокультів.

5. Внесення до базових освітніх програм об’єктивної всебічної інформації про поширені релігії у світі та про права людини, елементи порівняльного релігієзнавства. Впровадження у навчальний процес вищих навчальних закладів спецкурсу з релігієзнавства “Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи України” рекомендованого Міністерством освіти і науки України (лист 1/11-2496 від 20 червня 2003 року) та безпеки життєдіяльності “Соціально-правові основи інформаційної безпеки”.

6. Інформування відповідних правоохоронних органів щодо протиправних діянь, вчинених представниками неокультів.

7. Спостереження за гарантуванням суворого дотримання законодавства про обов’язкове відвідування школи дітьми та інформування відповідних органів у разі порушень.

8. Підготовка фахівців у духовних навчальних закладах традиційних Церков для впровадження предмету “Сектознавство” у недільних школах усіх єпархій.

9. Опрацювання та впровадження нових форм місіонерської діяльності традиційних церков.

Додаток 2

Религиозная экспансия против России

Аналитический вестник.

Выпуск 4. Серия: Оборона и безопасность – 16

Федеральное собрание - парламент Российской Федерации Государственная Дума (Москва – 1998)


В предлагаемом аналитическом исследовании депутата Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации Нины Викторовны Кривельской кратко рассмотрены основные направления религиозной экспансии, практически развязанной в настоящее время против российского народа и традиционных религий России иностранными спецслужбами, транснациональными корпорациями и другими политическими, экономическими и религиозными объединениями.

Анализ показывает, что деятельность деструктивных религиозных организаций представляет национальную угрозу, ибо влечет за собой разрушительное воздействие не только на здоровье личности, семьи - одной из главных опор стабильной жизни общества и государства, но и на самую целостность нашего государства.

Актуальность работы вызвана рассмотрением включенных в программу законотворческой работы Государственной Думы проектов федеральных законов “Об ограничениях оборота продукции, услуг и зрелищных мероприятий сексуального характера в РФ”, “О правовых основах биоэтики и гарантиях ее обеспечения”, а также вступлением в действие в 1997 году федерального закона «О свободе совести и религиозных объединениях».