Науково-методична інформація про практичний курс латинської мови, який викладається на І курсі вечірнього та заочного навчання спеціальність 030502 „мова та література", 030507 „переклад" пояснювальна записка

Вид материала

Содержание

I. Іменник
III. Дієслово
Форма дієслова в реченні визначається за основою, суфіксом і закінченням
Правильні дієслова
Perfectum indicativi activi
Зразки визначення форми дієслова
Прості поширені речення
Зразки перекладу і аналізу речень
Переклад речень з інфінітивними і дієприкметниковим зворотами.
При перекладі речень з інфінітивним зворотом потрібно
Nominativus cum infinitivo
Nominativus cum infinitivo
Troia capta
Ablativus absolutus може вживатися без дієприкметника

Подобный материал:

Науково-методична інформація про практичний курс латинської мови, який викладається на і курсі вечірнього та заочного навчання спеціальність 6.030502 „мова та література”, 6.030507 „переклад”

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мета практичного курсу латинської мови – навчити студентів читати і перекладати тексти латинською мовою, знати напам»ять визначену програмою кількість крилатих латинських виразів. У результаті вивчення дисципліни студент повинен вміти правильно вимовляти латинські звуки, наголошувати слова, користуватися словником, перекладати речення, здійснювати граматичний та синтаксичний коментар тексту. Завдання дисципліни – викласти правила графіки, фонетики, морфології, синтаксису латинської мови, навчити користуватися словником, здобути навички перекладу латиномовних текстів

І. РОЗПОДІЛ ЧАСУ ЗА ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ ПО СЕМЕСТРАХ

Семестр	Всього годин за навчальним планом	Кредитів ЕСТS	в т.ч.			Семестровий контроль
Семестр	Всього годин за навчальним планом	Кредитів ЕСТS	Лекції (год.)	Практичні, семінарські заняття (год.)	Позааудиторна самостійна робота студента (год.)	Семестровий контроль
1	54	1,5	_	4	50
2	54	1,5	_	4	50	Диф.залік
Всього	108

Розподіл годин за семестрами і видами навчальних занять здійснюється відповідно до робочих навчальних планів.

Диференційований залік відбувається в письмовій формі: переклад і аналіз латинського тексту. Крім того, студенти повинні написати дві контрольні роботи (одна в першому семестрі, одна в другому семестрі) і вивчити напам”ять сто крилатих латинських висловів. Перша контрольна робота подається на кафедру класичної та новогрецької філології не пізніше початку зимової сесії. Друга контрольна – не пізніше початку літньої сесії. Контрольні роботи виконуються за підручником Покровская З.А., Кацман Н.Л. Латинский язык. Учебник для вузов. – М., Высшая школа. – 1987 (або будь-якого іншого року видання) .

Аналіз речення полягає у визначенні частин мови і визначенні їхніх граматичних форм. Для правильного визначення граматичних форм треба розуміти словникові статті.

I. Іменник у словнику записується в N. Sg., далі вказується закінчення G. Sg. і рід:

За закінченням G. Sg. визначається відміна іменника:

	І	II	III	IV	V
G. Sg.	ae	i	is	us	ei

Іменник vita належить до першої відміни, адже має закінчення G. Sg. – ае; discipulus, i m – до другої відміни (G. Sg. – і), veritas, atis f – до третьої відміни (G. Sg. – is), casus, us m – до четвертої (G. Sg. – us), dies, ei f – до п’ятої (G. Sg. – еі).

Відмінок іменника в реченні визначається за таблицею відмінкових закінчень. Напр.: у реченні Puella epistulam suae amicae scribit. усі іменники належать до першої відміни; за відмінковими закінченнями І відміни puella – N. Sg. (закінчення –а), epistulam – Acc. Sg. (закінчення –аm), amicae – D. Sg. (закінчення –аe, відповідає на запитання кому? чому?).

II. Відмінок прикметника також визначається за таблицею відмінкових закінчень. Латинські прикметники можуть бути або І-ІІ відміни, або ІІІ відміни. Відміна прикметника визначається за таблицею:

І-ІІ						ІІІ
словникова форма			родові закінчення			словникова форма			родові закінчення
m	f	n	m	f	n	m	f	n	m	f	n
bonus,	a,	um	-us	-a	-um	celer,	eris,	ere	-er	-is	-e
niger,	gra,	grum	-er	-a	-um	brevis,		e	-is		-e
І відміна – жіночий рід; ІІ – чоловічий і середній						sapiens, ntis			-ntis – закінчення G. Sg.

III. Дієслово в словнику записується в формі 1 ос. одн. теп. ч. (p.1 Sg. Praes. ind. act.), на другому місці - p.1 Sg. Perf. ind. act., на третьому місці – Supinum і на четвертому – закінчення разом із попередньою голосною Infin. praes. act. і/або номер дієвідміни. Напр.:

scribo	scripsi	scriptum	ěre (3)
p.1 Sg. Praes. ind. act.	p.1 Sg. Perf. ind. act.	Supinum	Infinitivus, 3 дієвідм.
я пишу	я написав	щоб написати	писати

Форма дієслова в реченні визначається за основою, суфіксом і закінченням.

Латинські дієслова мають три основи: інфекта (недоконаного виду), перфекта (доконаного виду), супіна. Основи визначаються за словниковою формою дієслова: основа інфекта – за інфінітивом, основа перфекта – друга словникова форма дієслова без закінчення –і; основа супіна – третя словникова форма дієслова без закінчення –um. Наприклад:

scribo, scripsi, scriptum, scribĕre

основа інфекта – scrib-

основа перфекта – scrips-

основа супіна – script-

Правильні дієслова 1 або 4 дієвідмін утворюють основу перфекта за допомогою суфікса –v-, а основу супіна – за допомогою суфікса –t-. Такі дієслова в словнику записуються скорочено. Наприклад: laudo, 1. Для них слід перш за все утворити інфінітив (laudāre), а потім реконструювати повну словникову форму:

laudo, laudavi, laudatum, laudāre.

Від основи інфекта утворюються: Praesens, Imperfectum, Futurum I, Participium praesentis activi, Gerundium, Gerundivum.

Від основи перфекта утворюються: Perfectum, Plusquamperfectum, Futurum II в активному стані.

Від основи супіна утворюються: Participium perfecti passivi, Participium futuri activi.

Особові закінчення дієслів основи інфекта

Activi		Passivi
1 ос.одн.	-o (-m)	1 ос.одн.	-or (-r)
2 ос.одн.	-s	2 ос.одн.	-ris
3 ос.одн.	-t	3 ос.одн.	-tur
1 ос.мн.	-mus	1 ос.мн.	-mur
2 ос.мн.	-tis	2 ос.мн.	-mini
3 ос.мн.	-nt	3 ос.мн.	-ntur

Praesens = основа інфекта + закінчення

Imperfectum = основа інфекта + ba/eba + закінчення

Futurum I = основа інфекта + b/a,e + закінчення

Наприклад: liberāre: liberabat – Impf. (суфікс –ba-), liberabitur – Fut.I (суфікс –b-), liberamus – Praes. (суфікс відсутній)

vertĕre: vertit – Praes. (суфікс відсутній), vertet – Fut.I (суфікс –e-), vertam – Fut.I (суфікс –a-), vertebam – Impf. (суфікс –eba-)

NB: Відрізняйте схожі форми дієслів ІІ дієвідміни у теп.ч. і ІІІ у майб.ч.:

deles (ІІ дієвідм., Praes., ти руйнуєш)

vinces (ІІІ дієвідм., Fut.I, ти переможеш)

Perfectum indicativi activi = основа перфекта + закінчення

Plusquamperfectum indicativi activi = основа перфекта + era + закінчення

Futurum II indicativi activi = основа перфекта + er + закінчення

Ці часи в пасивному стані утворюються за допомогою РРР.

Зразки визначення форми дієслова

rego – Praesens indicativi activi, p1 Sg. (основа інфекта, закінчення –о)

regebantur – Imperfectum indicativi passivi, p3 Pl. (основа інфекта, суфікс –ba-, закінчення –ntur)

reget – Futurum I indicativi activi, p3 Sg. (основа інфекта, суфікс –е-, закінчення –t)

rexisti – Perfectum indicativi activi, p2 Sg. (основа перфекта, + isti)

rexerant – Plusquamperfectum indicativi activi, p3 Pl. (основа перфекта + erant)

rexerunt – Perfectum indicativi activi, p3 Pl. (основа перфекта + erunt)

rexerint – Futurum II indicativi activi, p3 Pl. (основа перфекта + erint)

recti erint – Futurum II indicativi passivi, p3 Pl. (РРР + erint)

recti – PPP (основа супіна, закінчення –і)

lectura – PFA (основа супіна, суфікс –ur-, закінчення –а)

regentem – PPA (основа інфекта, суфікс –nt-, закінчення –em)

regendo – Gerundium або Gerundivum (основа інфекта, суфікс –nd-, закінчення –о)

rectum – PPP або Supinum I (основа супіна, закінчення –um)

Дієприкметники

Основа інфекта суфікс –nt- (який в N.Sg. дає –ns) + закінчення 3-ї відміни – РРА

суфікс –nd- + закінчення 1-2 відмін – Gerundium або Gerundivum.

Основа супіна (утворилася за допомогою суфіксів –t- або –s-) + закінчення 1-2 відмін – РРР

суфікс –ūr- (разом із суфіксом основи супіна - -tūr-, -sūr-) + закінчення 1-2 відмін – PFA

Наприклад: для дієслів: mitto, misi, missum 3; spero 1; audio 4

mittens, mittentes, speranti, sperantibus, audientibus – PPA

mittenda, mittendum, sperando, audiendis – Gerundium/Gerundivum

missa, missos, speratae, speratis, auditum – PPP

missuri, speratura, auditurus – PFA

Методика аналізу речення

Найуживаніший тип латинського простого речення складається з підмета, присудка і додатка, при чому найчастіше на першому місці в реченні стоїть підмет, далі – додаток, на останньому місці – присудок. Наприклад:

Puella epistulam scribit. – Дівчинка листа пише.

Pecunia avaritiam non satiat. – Гроші скупість не вдовольняють.

Magister discipulos docet. – Вчитель учнів навчає.

Agricolae terram colunt. – Землероби обробляють землю.

Проте цей порядок слів не є обов’язковим. У сентенціях, які часто передають живу розмовну мову і, ще частіше, у поетичних рядках порядок слів у реченні на перший погляд є абсолютно довільним. (Насправді, на першому і останньому місцях речення стоять ті слова, на які падає максимальний логічний наголос. У віршах, крім того, порядок слів ще підпорядковується ритму.) Порівняйте з попередніми прикладами:

Amat victoria curam. – Любить перемога турботу.

Pecunia non satiat avaritiam, sed irritat. – Гроші не вдовольняють скупість, але роздратовують (її).

Mollit viros otium. – Розслабляє чоловіків дозвілля.

Divitiae pariunt curas. – Багатство породжує клопоти.

Чимало сентенцій є реченнями на зразок:

Via est vita. – Життя – це дорога.

Зверніть увагу:

на порядок слів життя і дорога в латинському реченні і в українському перекладі;
латинські іменники via і vita обидва стоять в називному відмінку, між тим як українською ми можемо сказати: Життя є дорогою.

Прості поширені речення

Puella epistulam suae amicae scribit. – Дівчинка пише листа своїй подрузі.

Historia est magistra vitae. – Історія – вчителька життя.

Quis aut in victoria, aut in fuga copias numerat? – Хто або у перемозі, або в утечі військо рахує? (Хто ж рахує воїнів під час перемоги або втечі?)

Etiam capillus unus habet umbram suam. – Навіть одна волосина має свою тінь.

Для того, щоб переклад латинського речення був правильний, пам’ятайте: перш за все треба знайти і правильно перекласти дієслово-присудок. Напр.:

Magister discipulos docet. Щоб перекласти дієслово docet, у словнику знаходимо: doceo, docui, doctum, ēre (2) – навчати, docet – навчає, адже закінчення –t відповідає третій ос. одн.. Вчитель навчає учнів.Quo vadis? Vadis має закінчення 2 ос. одн. –s, перекладаємо: ідеш. Куди ідеш?

Litteras scribo. – scribo має закінчення 1 ос. одн. –o, пишу. Пишу букви.

Dum vivimus, laborare debemus. Vivimus, debemus мають закінчення 1 ос. мн. –mus, живемо, мусимо; laborare – інфінітив. Доки живемо, мусимо працювати.

Перекладаючи речення із прикметниками, присвійними займенниками і займенниковими прикметниками, слід звертати увагу на узгодження іменників із прикметникми. В найпростішому випадку прикметник стоїть після іменника, з яким узгоджується: Etiam capillus unus habet umbram suam.

Цей порядок слів часто порушується, зокрема у словосполученнях із прийменниками:

magna cum cura – з великою турботою (букв. великою з турботою).

У реченні Cautus metuit foveam lupus (Обережний вовк стережеться пастки) прикметник cautus узгоджується з іменником lupus. Порядок слів: обережний стережеться пастки вовк.

Dant saepe parvam magna nubila pluviam (Часто великі хмари дають мало дощу) parvam узгоджується з pluviam, а magna – з nubila. Порядок слів: дають часто малий великі хмари дощ.

Не забувайте, що dant – форма дієслова do, dedi, datum, dare – давати.

В латині досить часто вживаються субстантивовані прикметники, що мають форму множини середнього роду, а перекладати їх доцільно прикметниками середнього роду в однині. Напр.:

Magna di curant, parva neglegunt. – Про значне боги піклуються, незначним нехтують.

Magna і parva – субстантивовані прикметники, стоять в Acc.Pl.

При перекладі речень, що містять іменники ІІІ відміни, випиcуйте із словника не тільки іменник в N. Sg. i G. Sg., але і рід цього іменника, щоб зрозуміти його узгодження із прикметниками. Наприклад:

- Ars longa, vita brevis. – Життя коротке, мистецтво вічне.

ars, artis f (мистецтво) узгоджується з прикметником longa (longus, a, um; longa – f)

vita, ae f (життя) узгоджується з прикметником brevis (brevis, e; brevis – m=f)

Multa sidera noctu in caelo videmus. – Вночі бачимо в небі багато зірок.

Sidus, sideris n (зірка) sidera Acc. Pl. узгоджується з прикметником multa (multus, a, um; multa тут Acc. Pl n)

- Forma bonum fragile est. – Зовнішність – це крихке багатство.

Прикметник fragile середнього роду (fragilis, e), тому він узгоджується з іменником bonum, i n, а не з forma, ae f.

- Прикметник, що узгоджується з іменником, не обов’язково стоїть поруч із ним:

Iucunda est praeteritorum laborum memoria. – Приємним є спогад про минулі труднощі.

iucunda (iucundus, a, um; iucunda f) узгоджується з memoria, ae f, а praeteritorum (praeteritus, a, um; praeteritorum G. Pl. m) узгоджується з laborum (labor, oris m; laborum G.Pl.)

Зразки перекладу і аналізу речень

II, Acc. Sg p3 Pl II, Acc. Pl II, Abl. Pl

1. Bellum gerunt contra arma verbis. – Ведуть війну (воюють) проти зброї словами.

p2 Pl I, Acc. Sg f, I, Acc. Sg

2.Cur celātis sententiam vestram? – Чому ви приховуєте вашу думку?

n, II, N. Pl D. Pl n, II, N. Pl D. Pl p3 Pl.

3. Aliena nobis, nostra plus aliis placent. – Чуже нам, наше іншим більше подобається.

Inf., III III, Acc. Pl. f, 1 N.Sg. I, G.Sg. III N.Sg.

4. Diligĕre parentes prima naturae lex est. – Любити батьків – перший закон природи.

parens, ntis m f lex, legis f

n III N.Pl. II N.Pl. n III N.Pl.

5. Omnia peccata sunt paria. – Всі гріхи однакові.

omnis, e peccatum, i n par, paris

Praes.act. II N.Sg. II Acc.Sg. III Acc.Sg. PPA Acc.Sg.

6. Non quaerit aeger medicum eloquentem, sed sanantem. – Не шукає хворий балакучого лікаря, але такого, який лікує. sano 1

f I N.Pl. III N.Pl. f I N.Pl. PPP f N.Pl. Praes.act.

7. Multae urbes, olim clarae, nunc dirutae iacent. – Багато міст, колись відомих, тепер лежать зруйновані. diruo 3

m II N.Pl. II N.Pl. Gerundivum m N.Pl. m II N.Pl

8. Non multi libri legendi sunt, sed boni. – Не багато книжок потрібно читати, але хороші. lego 3

Inf Gerundium Abl.Sg. Gerundium Abl.Sg. Inf. Praes.act.

9. Scribere scribendo, dicendo dicere discis. – Писати пишучи, говорити говорячи вчишся.

II N.Sg. III Abl.Sg. PPP f Acc. Sg. I Acc. Sg. I-II Abl.Pl. Perf.i.a. III Abl.Pl.

10. Timotheus a patre acceptam gloriam multis auxit virtutibus. – Тімотей багатьма чеснотами збільшив здобуту від батька славу.

Переклад речень з інфінітивними і дієприкметниковим зворотами.

Перекладається Accusativus cum infinitivo підрядним реченням, підметом якого є Accusativus зворота, а присудком – Infinitivus. Компоненти зворота можна позначити:

VS Acc Inf

Audio puellam cantare.

Veritas numquam perit. (Seneca) – Істина ніколи не гине.

VS Acc. Inf

Dicunt veritatem numquam perire. – Кажуть, що істина ніколи не гине.

VS Acc. Inf

Seneca scripsit veritatem numquam perire. – Сенека написав, що істина ніколи не гине.

При перекладі речень з інфінітивним зворотом потрібно:

перш за все, як завжди, знайти особову форму дієслова і перекласти її відповідно до часу, стану, особи, тобто знайти і перекласти дієслово, від якого залежить зворот;
знайти і перекласти інфінітив, який буде присудком підрядного речення;
уважно визначити відміни і відмінки всіх називних частин мови (іменник, прикметник, займенник, числівник), знайти серед них ті, що стоять у відмінку Accusativus і знайти серед них підмет:

 Volo te venire. Особова форма дієслова – volo (p1 Sg Praes, хочу); інфінітив – venire (приходити); te – особовий займенник (Acc=Abl.Sg.; N.Sg. – tu, ти).

VS Acc. Inf

Volo te venire. – Хочу, щоб ти прийшов.

 Scio eos discere. Scio (p1 Sg Praes, знаю); discere (Inf. вчитися); eos (pronomen demonstrativum, Acc.Pl.; N.Sg. is – він).

VS Acc. Inf

Scio eos discere. – Знаю, що вони вчаться.

 Scio me nihil scire. Scire (Inf., знати); me (pronomen personale, Acc=Abl.Sg.; N.Sg. – ego, я).

VS Acc. Inf

Scio me nihil scire. – Знаю, що нічого не знаю.

VS Acc. Inf

 Socrates dixit se nihil scire. – Сократ сказав, що він нічого не знає.

NB: зворотній займенник se вживається в тих випадках, коли підмет головного і підрядного речень збігаються (Сократ говорить сам про себе).

Особливо уважними слід бути, коли речення містить декілька слів в акузативі:

N N

 Via est vita. – Життя – це дорога.

VS Acc. Inf Acc

Notum est viam esse vitam. – Відомо, що життя – це дорога. Vitam – підмет підрядного речення, а viam – іменна частина присудка.

VS Acc Inf

 Scio tuum amicum bonum esse. – Знаю, що твій друг хороший. Tuum amicum – підмет з означенням, bonum – іменна частина присудка.

VS Acc Inf

 Dicunt lupum non mordere lupum. – Кажуть, що вовк вовка не кусає. В цьому реченні два однакових іменника lupum, будь-який один з них – підмет підрядного речення, а інший – додаток.

VS Acc Inf

 In proverbio cessit elephantum non capere murem. – У прислів’ї йшлося, що слон не ловить мишу. Elephantum і murem стоять в Acc.Sg. Підметом підрядного речення може бути будь-який з них, тому може бути два переклади речення (інший – Миша не ловить слона)

Інфінітив esse може бути пропущеним:

VS Acc Acc Acc

Dicis, Bassa, te formosam puellam. – Кажеш, Басса, що ти вродлива дівчина. Якщо дієслово, від якого залежить інфінітивний зворот, стоїть в активі, то вживається зворот Accusativus cum infinitivo, якщо ж в пасиві, то Nominativus cum infinitivo. Порівняйте:

VS Acc Inf

Tradunt Romam a Romulo conditam esse. – Кажуть, що Рим було засновано Ромулом.

VS N Inf

Traditur Roma a Romulo condita esse. – Кажуть, що Рим було засновано Ромулом.

Зворот Nominativus cum infinitivo часто залежить від дієслова vidēri (здаватися)

Якщо дієслово, від якого залежить інфінітивний зворот, стоїть в активі, то вживається зворот Accusativus cum infinitivo, якщо ж в пасиві, то Nominativus cum infinitivo. Порівняйте:

Зворот Nominativus cum infinitivo часто залежить від дієслова vidēri (здаватися)

VS N Inf

 Videris sapiens esse. – Здається, що ти розумний. Займенник tu не вживається, бо дієслово videris вказує на 2 ос. одн.

VS Inf

 Videmini id intellexisse. – Здається, ви це зрозуміли.

Якщо інфінітивні звороти перекладаються підрядним реченням додатку, то Ablativus absolutus – підрядним обставини. Підмет підрядного речення – іменник, прикметник, числівник або займенник в Ablativus; присудок – PPA або РРР в Ablativus. PPA передає дію одночасну з головним реченням, а РРР – попередню. Підрядне речення, яким перекладається зворот, найчастіше приєднується сполучником коли, рідше – якщо, хоча, тому що та ін. Вживання сполучника при перекладі не є обов’язковим (див. приклад вище). Зворот з РРР інколи можна перекласти дієприслівниковим зворотом.

Abl PPP

Troia capta Graeci domum redierunt. – Взявши Трою, греки повернулися додому.

Щоб не помилитися при перекладі речень з Ablativus absolutus, потрібно:

спершу перекласти головне речення (знайти і перекласти особову форму дієслова – присудок, потім – підмет, потім – другорядні члени речення);
знайти РРА в Ablativus (суфікс -nt-, закінчення -e, -ibus) або РРР в Ablativus (основа супіна з суфіксом -t-, -s-, закінчення -о, -а, -is), виписати переклад відповідного дієслова;
знайти іменну частину в Ablativus, виписати переклад;
перекласти інші частини речення (якщо такі є);
додати до перекладу головного речення відповідний за змістом переклад підрядного.

 Te adiuvante laborem celeriter faciam.

faciam – p1 Sg Fut I ind. act., зроблю;
te – Abl Sg (tu); adiuvante – PPA, Abl.Sg. (adiuvo 1 – допомагати);
laborem – Acc.Sg., роботу; celeriter – швидко;
laborem celeriter faciam – швидко зроблю роботу

Abl PPA

Te adiuvante laborem celeriter faciam. – З твоєю допомогою швидко зроблю роботу. (Якщо ти допоможеш... , коли ти допоможеш... , завдяки твоїй допомозі...)

 Omnibus rebus amissis sapiens non desperavit.

desperavit – p3 Sg Perf. Ind. act., впав у відчай; sapiens – N.Sg., розумний;
amissis – PPP, Abl.Pl. (a-mitto, misi, misum 3 – втрачати); omnibus – Abl.Pl. (omnis, e – весь); rebus – Abl.Pl. (res, rei f – річ)
sapiens non desperavit – розумний не впав у відчай.

Abl Abl PPP

Omnibus rebus amissis sapiens non desperavit. – Втративши всі речі, розумний не впав у відчай. (Втративши все... , коли всі речі було втрачено... , хоча всі речі було втрачено... , не зважаючи на втрату всього... ).

3. Ablativus absolutus може вживатися без дієприкметника (мається на увазі дієприкметник від дієслова esse)

Abl Abl

Bruto consule natus es. – Ти народився за консула Брута. (під час консульства Брута)

В цьому реченні Bruto consule – зворот Ablativus absolutus (коли консулом був Брут).

Інші випадки Ablativus absolutus без дієприкметника:

Caesare duce... – Коли Цезар був полководцем...

Me puero... – Коли я був дитиною...

Te invito – Коли ти не бажаєш, всупереч твоїй волі

Переклад речень з дієсловом в умовному способі

1. Recte loquamur (Praes. coni.) – Правильно говорімо (Coniunctivus hortativus)

2. Quid tibi optem (Praes. coni.)? – Що ж мені тобі побажати? (coniunctivus dubitativus)

3. Do (Praes. ind.) ut des (Praes. coni.), facio (Praes. ind.) ut facias (Praes. coni.) – Даю, щоб ти дав, роблю, щоб ти зробив. (ut finale)

4. Cum in domum alienam veneris (Perf. coni), et mutus et surdus esto (Imperat. fut.). – Коли (оскільки) ти прийшов у чужий дім, будь німим і глухим (cum causale)

5. Achilles non pugnavisset (Plusquamperf. coni) contra Hectorem, nisi Patroclus occisus esset (Plusquamperf. coni). – Ахіл не бився б з Гектором, якби Патрокла не було вбито. (casus irrealis)

6. Lacedaemonii non interrogabant (Impf. ind.), quot essent (Impf. coni.) hostes, sed ubi essent (Impf. coni.). – Спартанці не запитували, скільки ворогів, але де вони.

План практичних занять

Визначення відміни і відмінка іменника. Дієслово в теперішньому часі.
Основи дієслова і часові форми, що від них утворюються. Особливості 3-ї відміни іменника.
Інфінітивні та дієприкметникові звороти.
Умовний спосіб дієслова.

Література

Покровская З.А., Кацман Н.Л. Латинский язык. Учебник для вузов. – М., Высшая школа. – 1987 (або будь-якого іншого року видання).
Грекова М.А. Навчальний посібник для самостійної робот из латинської мови студентів І курсу. К., вид-во КНЛУ. – 2006.

Blog

Содержание