Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад „ужгородський національний університет на правах рукопису кампо георгіна михайлівна
| Вид материала | Документы |
Содержание3.2. Підходи до оцінки рівня розвитку малого бізнесу в містах і районах регіону |
- Освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний, 1156.79kb.
- Україна міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «ужгородський, 14.04kb.
- Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені, 1648.69kb.
- Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені, 979.79kb.
- Доктор юридичних наук, доцент, 3894.02kb.
- Державний вищий навчальний заклад “запорізький національний університет” міністерства, 1998.46kb.
- Державний вищий навчальний заклад „Запорізький національний університет” міністерства, 683.6kb.
- Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені, 800.48kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
- Державний вищий навчальний заклад “запорізький національний університет” міністерства, 262.1kb.
3.2. Підходи до оцінки рівня розвитку малого бізнесу в містах і районах регіону Завдання вдосконалення управління розвитком малого бізнесу в регіоні й формування його раціональної структури обумовлюють необхідність оцінки його розвитку на даній території та ефекту від витрачених коштів. Ця проблема, вирішення якої має велике практичне значення, поки не дуже розроблена. На нашу думку, оцінка ефективності підтримки малого бізнесу повинна носити комплексний характер і включати:
Узагальнення результатів оцінки ефективності по названих напрямках дозволить дати відповіді на питання: у якій мірі державна підтримка є допомогою для саморозвитку малих підприємств і в якій виступає формою патерналізму, розрахованого на короткострокові ефекти й не забезпечує належною мірою умов відтворення й життєздатності малого бізнесу. Критерії ефективності управління розвитком малого бізнесу повинні відображати міру його впливу на реалізацію тих цілей, які стоять перед суб’єктами управління цією сферою. Гіпотетично такий ефект можна було б визначити як різницю між показниками результативності діяльності суб’єктів малого бізнесу з підтримкою й без такої. Провести подібні розрахунки складно насамперед через недосконалість інформаційної бази, але це не єдина причина. При підході до вирішення даного питання варто розрізняти ефективність підприємництва в широкому змісті (на загальнодержавних, регіональному рівнях) і у вузькому – ефективність власне підприємництва (на підприємствах, в організаціях). Тому оцінити ефективність підтримки малого бізнесу на базі єдиного показника, що враховував би ефект на всіх рівнях, навряд чи можливо. Пропонується для оцінки ефективності малого підприємництва використати методики, придатні до застосування для підприємництва у цілому. При цьому з'являється принципова можливість виділити в ефектах частку, що залежить від підтримки малого бізнесу. На регіональному рівні можна для оцінки ефективності малого бізнесу й виділення ефекту від державної підтримки використати наступну систему показників:
У цілому слід зазначити, що значна частина вищезазначених показників відсутня у статистичній звітності щодо розвитку малого бізнесу, до того ж статистичний облік ведеться тільки стосовно діяльності малих підприємств-юридичних осіб, а інформація щодо суб’єктів малого бізнесу-фізичних осіб досить обмежена. Тому необхідно вдосконалювати статистичний облік і доповнити його показниками, які дозволять здійснити оцінку ефективності управління розвитком малого бізнесу. Оцінка ефективності підтримки малого бізнесу може стати більш багатогранною і повною, якщо застосувати методологічний підхід, заснований на аналізі транзакційних витрат (витрат транзакцій). Уперше поняття транзакційних витрат ввів Рональд Коуз. У своїй статті „Природа фірми” (1937) [188; с.192] він визначив транзакційні витрати, як витрати функціонування ринку. Наступний етап розвитку теорії припадає на 50-ті роки XX ст. Він пов'язаний з цілою групою імен, серед яких К. Ерроу, Дж. Стіглер, А. А. Алчіан, Г. Демсетц, О. Вільямсон. У межах сучасної економічної теорії транзакційні витрати отримали безліч трактувань, іноді навіть діаметрально протилежних. Так, К. Ерроу визначав транзакційні втрати як витрати експлуатації економічної системи – "витрати з підтримки економічних систем на ходу". К. Ерроу порівнював дію транзакційних витрат в економіці з дією тертя у фізиці [189; с.33]. Я. Корнаї прямо використовує термін "тертя" для опису чинників, що перешкоджають оперативному укладанню угод між економічними агентами. Розвиваючи аналіз Р. Коуза, сучасні економісти запропонували велику кількість варіантів визначення транзакційних витрат, які одночасно розглядаються як їх види. Навіть простий перелік наявних визначень розкриває зміст цієї категорії: "витрати з обміну правами власності", "витрати із здійснення та захисту контрактів", "витрати отримання вигод від спеціалізації та розподілу праці". Так, наприклад: О. Вільямсон [190; с.393] робить акцент на витратах опортуністичної поведінки; Дж. Стіглер – на витратах отримання інформації; М. Дженсен та У. Меклінг – на витратах, що виникають в межах відносин "поручитель виконавець", перш на все – на витратах контролю за поведінкою виконавця; А. Алчіан та Г. Демсетц – на витратах координації між різноманітними ресурсами у процесі виробництва; Й. Барцель — на витратах вимірювання [189; с.34]. У теоріях деяких економістів транзакційні витрати існують не тільки в ринковій економіці (Р. Коуз, К. Ерроу, Д. Норт [191; с.40]), але і в альтернативних способах економічної організації, і, зокрема, у плановій економіці (С. Ченг, Л. Алчіан, Г. Демсетц). Так, згідно з С. Ченгом, максимальні транзакційні витрати спостерігаються у плановій економіці, що зрештою визначає її неефективність. Зовнішнє підприємницьке середовище визначається сукупністю факторів і умов, які прямо або опосередковано впливають на розвиток підприємництва. Зокрема, на ефективність розвитку підприємництва позитивно (або негативно) впливають взаємини з органами державної й місцевої влади, постачальниками й споживачами, суб'єктами ринкової інфраструктури. Багато чого залежить від відносин з конкурентами, кредитними організаціями, від рівня податкового навантаження, цін (тарифів) на продукцію (послуги) природних монополій і т.д. Транзакційні витрати включають щонайменше наступні складові:
Визначення рівня транзакційних витрат – складне завдання саме по собі, а тим більше при відсутності багатьох надійних даних про ефективність малих підприємств. У принципі наближену оцінку можна одержувати на основі регулярних опитувань підприємців. Зниження транзакційних витрат вони можуть експертно оцінити у вигляді приросту прибутку або доходу підприємств. Це дає можливість визначити умовно у вартісній формі зміну величини витрат і зрівняти її з витратами держави на підтримку малих підприємств. На наш погляд, проведення таких обстежень повинно стати найважливішим елементом регіональної економічної політики. Для оцінки впливу транзакційних витрат на розвиток малого бізнесу було проведено опитування суб’єктів малого бізнесу Закарпатської області. Його результати представлені у підрозділі 2.2 та додатку Д. На нашу думку, з метою зниження транзакційних витрат органам влади необхідно здійснювати роботу в таких напрямках:
Перераховані напрямки підтримки розвитку малого бізнесу дозволяють зробити висновок про те, що основний ефект від повної реалізації відповідних заходів передбачає зниження транзакційних витрат малого бізнесу. Воно може знайти своє відображення в економії ресурсів по окремих напрямках зовнішніх зв'язків, у збільшенні прибутку за рахунок такої економії, а також у зростанні доходів працівників і надходжень у бюджети всіх рівнів. Отже, питання про транзакційні витрати здобуває все більшу актуальність. Важливо знати, яка економія на цих витратах при різних варіантах підтримки. Мова йде про те, як скоротити витрати подолання бар'єрів при вході на ринок малих підприємств, знизити ризики за рахунок надання комплексних послуг (навчання, інформаційне забезпечення, консалтингові, сервісні, маркетингові, патентні послуги й ін.) Зі світового досвіду відомо, що мале підприємництво відіграє ключову роль у забезпеченні соціальної орієнтації ринкової економіки, у досягненні балансу між ринковою ефективністю й вирішенням соціальних проблем. Однак висока соціальна значимість малого підприємництва починає проявлятися лише за умови, коли підприємства цієї сфери створюють певні обсяги продукції, що впливають на основні соціально-економічні показники регіону. Відповідно підтримка стає ефективною по двох напрямках: доведення обсягів випуску на цих підприємствах до соціально значимих величин (як орієнтир виступають розвинені країни, що мають багаторічний досвід розвитку малого підприємництва); надання підтримки сформованому стійкому сектору малого підприємництва для підвищення ступеня його зрілості й самоорганізації. Проблеми соціальної ефективності малих підприємств і системи їхньої підтримки доцільно досліджувати в трьох аспектах. Перший – оцінка соціальної значимості малих підприємств для регіону. Другий – оцінка зрілості ринку соціально значимих послуг, надаваних цими підприємствами, тобто мова йде про таку структуру господарства, що дозволяє втримувати баланс між ринковою ефективністю й соціальною значимістю. Третій аспект – дослідження соціальних ефектів у найменшому підприємництві. У наш час найбільш значимими ефектами функціонування малих підприємств у всіх регіонах є приріст робочих місць і надходження в бюджет, що дозволяють вирішувати, комплекс соціальних завдань. Тому соціальну ефективність малого підприємництва на регіональному рівні можна оцінювати наступною системою показників: зниження рівня безробіття; зростання доходів; збільшення надходжень у бюджет за рахунок малого бізнесу. Досягнення цих найважливіших цілей, які переслідує держава, підтримуючи мале підприємництво, деякою мірою можна прийняти за основний соціальний результат державної підтримки. Оцінка впливу підтримки малого бізнесу на зайнятість вимагає, на наш погляд, більше детальних розрахунків і не може обмежуватися тільки підрахунком приросту робочих місць. Такий спрощений підхід до даної проблеми не відбиває всієї сукупності ефектів насамперед для великих міст. Результати державної підтримки в цьому напрямку різноманітні, і для їхньої оцінки можна використати наступну систему показників. Перша група показників:
Друга група показників:
Третя група показників, що відображає ефективність підтримки, пов'язана з різного роду ризиками, що виникають при недостатньому рівні підтримки:
На основі представленої схеми можна виділити частку підтримки й при оцінці такого ефекту, як зростання доходів зайнятих. Пропонується оцінювати: приріст доходів зайнятих у пріоритетних галузях; приріст доходів соціально уразливих верств населення, що одержали робочі місця на малих підприємствах; запобігання зростання тіньових доходів і т.д. Щодо показників, які характеризують соціальний ефект від розвитку малого бізнесу також існує проблема недосконалості та неповноти статистичної звітності, тому деякі з них неможливо розрахувати, зважаючи на відсутність даних (рівень тіньової зайнятості, обмеження в доступі до інформаційних, консалтингових послуг, кількість робочих місць на малих підприємствах для молоді та різних груп ризику). Стосовно галузевої структури малого бізнесу і вирішення соціальних проблем у регіонах важливо відмітити, що адміністративне насадження в малому підприємництві соціально значимих видів діяльності неправомірне та неефективне. Їхнє формування й функціонування визначаються дією об'єктивних факторів, насамперед попитом з боку населення й наявністю можливостей для розвитку найбільш прибуткових виробництв, здатних істотно поповнювати місцевий бюджет. Необхідні також підтримка малого бізнесу й цілеспрямована політика влади по мінімізації ризиків (політичних, соціальних, економічних, фінансових, кримінальних), що перешкоджають його розвитку. У цілому галузева спрямованість малого підприємництва стає результатом сполучення інтересів міста, населення, підприємців. Важливу роль у розвитку малого бізнесу відіграє виділення територіальних пріоритетів. Так, серед пріоритетів для області можна назвати насамперед: туризм і рекреаційна діяльність; надання побутових послуг; громадське харчування; будівництво й ремонт житлового фонду; благоустрій міст й переробка відходів; природоохоронна діяльність; освіта й охорона здоров'я; транспорт; наука; інформаційне обслуговування. Реалізація соціальних функцій малим бізнесом забезпечується підтримкою держави, без якої цей процес проходив би набагато повільніше, а багато соціальних ефектів просто не були б отримані. Без певного коректування з боку влади здійснити балансування економічних і соціальних функцій малого бізнесу практично неможливо. Зважаючи на вищезазначені проблеми оцінки стану та ефективності управління розвитком малого бізнесу в регіоні ми пропонуємо застосувати метод оцінки, заснований на доступних економічних та соціальних показниках, з використанням також результатів вибіркового соціологічного дослідження. Результати проведеного дослідження діяльності малого бізнесу, зовнішнього середовища його функціонування у Закарпатській області свідчать про неоднорідність розвитку малого бізнесу в різних містах і районах регіону. Тому роботу державних органів по управлінню розвитком малого бізнесу недоцільно організовувати в рамках єдиної регіональної програми підтримки розвитку малого підприємництва. При плануванні, розробці та реалізації політики підтримки малого бізнесу на рівні даного регіону необхідним є застосування диференційованого підходу до кожної групи територій. Неоднорідність умов розвитку малого бізнесу у різних містах і районах Закарпатської області потребує розробки відповідного інструментарію оцінювання. Оцінка стану малого підприємництва в регіоні потребує використання таких методологічних засад, які б забезпечили об’єктивність територіальних порівнянь і висновків. Вырезано. Для доставки полной версии работы перейдите по ссылка скрыта ВИСНОВКИ Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі загальні висновки і рекомендації: 1. Малий бізнес є важливим засобом оптимізації структури регіональної економіки. Він істотно впливає на структурну перебудову господарського комплексу регіону, на збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообігу, сприяє вирішенню проблем зайнятості і загального зростання доходів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції й усунення монополізму у підприємницькій діяльності. У дисертації здійснено аналіз концептуальних підходів до визначення суті підприємництва як особливого виду діяльності. Автором застосовується термін „малий бізнес” як особливий сектор ринкової економіки, в рамках якого суб’єкти малого бізнесу (фізичні та юридичні особи) реалізують свої підприємницькі здібності та пропонується використовувати єдині критерії віднесення до малого бізнесу згідно рекомендацій щодо визначення малих і середніх підприємств Європейського Союзу. 2. У роботі зроблено висновок про необхідність цілеспрямованого державного управління розвитком малого бізнесу як системного процесу створення сприятливих умов і стимулювання до саморозвитку малого бізнесу відповідно до цілей суспільного прогресу. 3. Проаналізована автором динаміка кількісних та якісних показників розвитку малого підприємництва в Україні свідчить про низьку ефективність державного управління його розвитком, що є наслідком концентрації основних функцій управління на загальнодержавному рівні. Удосконалення управління розвитком малого бізнесу пов’язано з децентралізацією повноважень і посилення ролі регіонів. 4. Проведене автором дослідження системи управління малим бізнесом у Закарпатській області показало низьку ефективність, неузгодженість між окремими її елементами, відсутність єдиного інформаційного поля, що зумовлює певною мірою уповільнення темпів розвитку цього сектору економіки даного регіону. У дисертації визначено важелі, необхідні для удосконалення діючої системи управління розвитком малого бізнесу в Закарпатській області: уточнення і перерозподіл повноважень між окремими елементами її організаційної структури та вдосконалення методики розробки регіональної програми розвитку малого підприємництва, яке стосується оцінки і врахування в процесі її складання: рівня сприятливості зовнішнього середовища малому підприємництву, пріоритетних напрямків розвитку малого бізнесу та застосування системи оцінки ефективності реалізації заходів регіональної програми. 5. Проведений в дисертації аналіз показав, що малий бізнес у Закарпатській області ще істотно не впливає на розвиток регіональної економіки і не розвивається достатньо енергійно, щоб забезпечити динамічне зростання соціально-економічних показників розвитку регіону. Відсутність сприятливих умов зовнішнього середовища функціонування малого бізнесу, надмірний контроль, адміністративні бар’єри, відсутність законодавчого механізму фінансової підтримки малого бізнесу стримують його розвиток. Дослідження виявило, що економічний стан міст і районів Закарпатської області характеризується поглибленням міжрегіональних контрастів і концентрацією економічної активності в обласному центрі. 6. Автором запропоновано комплексний підхід до аналізу зовнішнього середовища функціонування розвитку малого бізнесу. Згідно з результатами аналізу даних, отриманих в ході опитування, основними перешкодами розвитку малого бізнесу в Закарпатській області, на думку опитаних, є високий рівень оподаткування підприємств та відсутність підтримки органів влади. Іншими бар’єрами, які заважають розвитку малого бізнесу, респонденти назвали високий рівень конкуренції та недостатній платоспроможний попит споживачів. Пріоритетними видами державної підтримки малого бізнесу підприємці Закарпаття вважають надання податкових пільг, кредитів для фінансування проектів та пільгової оренди приміщень. 7. У роботі зроблено висновок про необхідність посилення ролі місцевих органів влади України у формуванні й реалізації загальнодержавної і регіональної політики підтримки малого бізнесу. Інструментарій їхньої діяльності в цій галузі має охоплювати наступні компоненти: стратегічне планування; організаційне забезпечення підтримки малого бізнесу; розвиток регіональної інфраструктури; розширення стимулів для саморегулювання бізнесу; надання комплексу послуг (інформаційних, з отримання капіталу). 8. Автором доведено, що неоднорідність розвитку малого бізнесу в різних містах і районах Закарпатської області зумовлює недоцільність організації роботи державних органів у рамках єдиної регіональної програми підтримки малого підприємництва. Політика сприяння розвитку малого бізнесу на рівні даного регіону повинна ґрунтуватися на диференційованому за територіальною ознакою підході до вирішення проблем суб’єктів малого бізнесу. Запропонований у дисертації комплексний підхід до оцінювання розвитку малого бізнесу, в основі якого лежить побудова й розрахунок регіонального індексу розвитку малого бізнесу, дає змогу використовувати його у практиці регіонального управління, проводити об’єктивні територіальні порівняння та визначати зони регіону, котрі в першу чергу потребують покращення тих чи інших аспектів розвитку малого бізнесу. Результати застосування розробленого інструментарію можуть виступити базою для розробки ефективних регіональних програм підтримки малого підприємництва, для оцінки ефективності здійснених заходів у даній сфері, а також використовуватися для визначення пріоритетності стратегічних цілей регіонального розвитку. |