Послання президента україни до верховної ради україни 2003 рік

Вид материалаДокументы

Содержание


3. Стратегія та пріоритети політичної реформи
3.2. Головні засади й умови здійснення політичної реформи
Досягнення широкого суспільного консенсусу
Науковий підхід
Забезпечення легітимності та законності
Врахування провідних тенденцій світового розвитку
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

3. Стратегія та пріоритети політичної реформи

3.1. Формування в Україні політичної системи європейського зразка - стратегічна мета політичної реформи


Стратегічна мета реформування владних інститутів в Україні полягає у посиленні дієздатності держави, забезпеченні узгодженої та відповідальної діяльності законодавчої та виконавчої гілок влади, демократизації всіх сфер суспільного життя й утвердженні громадянського суспільства, створенні необхідних умов для поступальної інтеграції України в Європейське Співтовариство. На порядку денному постає завдання сформувати політико-правові засади, які б прискорили демократичні перетворення у політичній сфері та забезпечили ефективність державного управління в сучасних умовах.

Початком нового етапу формування політичної системи стали ініціативи Президента України щодо проведення радикальної політичної реформи, викладені у Зверненні до українського народу з нагоди 11-ї річниці незалежності України. Зазначені ініціативи зумовлені гострою суспільною необхідністю та в жодному разі не зводяться до простого перерозподілу повноважень між законодавчою та виконавчою гілками влади. Йдеться про утвердження в результаті політичної реформи засад консолідованої демократії, перехід до нового політичного та історичного етапу національного розвитку, опанування політичної моделі сучасного європейського суспільства.

Внаслідок реформування в Україні має бути запроваджено ефективну, прозору і зрозумілу для кожного громадянина політичну систему, що забезпечуватиме успіх економічних реформ та чітко визначить повноваження всіх державних інституцій і суб'єктів політичного процесу.

З урахуванням сучасних суспільно-політичних реалій та досвіду розвинутих європейських демократій політична реформа має забезпечити перехід України до парламентсько-президентської республіки. Саме ця форма правління реально спроможна забезпечити поступальний розвиток суспільства, створити умови для його політичної структуризації, підконтрольності влади суспільству та її справжньої відкритості, продуктивної конкуренції та легального й орієнтованого на національні інтереси лідерства у політичному процесі. Така модель цілком відповідатиме європейським традиціям, оскільки переважна більшість розвинутих країн континенту є парламентськими або парламентсько-президентськими республіками.

У процесі політичної реформи важливо враховувати європейський досвід, оскільки Україна не першою йде шляхом політичної реформи. Після Другої світової війни у світі, зокрема в Європі, напрацьовано низку механізмів ефективного розв'язання проблем у відносинах глави держави, парламенту та уряду. У цьому зв'язку можна згадати позитивні приклади конституцій ФРН (1949), Франції (1958), Іспанії (1978), Португалії (1976, зі змінами 1982), Польщі (1997) та інших країн. Ухвалення і наступна реалізація згаданих конституцій дала змогу цим країнам розв'язати конфлікти між гілками влади і закласти механізм ефективного вирішення питань державного управління на десятиліття вперед.

3.2. Головні засади й умови здійснення політичної реформи


Проведення масштабної політичної реформи, особливо в частині внесення змін до Конституції України, потребує максимальної виваженості, а тому неприпустимими є, передусім, штучне форсування та фрагментарність процесу реформування політичної системи. Це стратегічно важливе для українського суспільства завдання має вирішуватися на таких основних засадах.

1. Досягнення широкого суспільного консенсусу щодо необхідності трансформації політичної системи і забезпечення потужної суспільної підтримки практичних кроків у цьому напрямі. Всі важливі рішення щодо реформування мають бути обговорені громадськістю, зрозумілі населенню та не повинні викликати спротиву основних суб'єктів політичного процесу. Незаперечним є те, що для успішного проведення реформи вкрай необхідне досягнення суспільної згоди щодо основних цілей реформування та механізмів його здійснення. З огляду на це рішенням, що стосуються реформи, має передувати ґрунтовна роз'яснювальна робота.

2. Поетапність. Політична реформа має стати довгостроковим політичним проектом, реалізація якого передбачала б низку послідовних етапів. Ці етапи повинні всебічно враховувати не лише суто правові та організаційні аспекти, а й визначальні моменти розвитку суспільно-політичних процесів, насамперед конституційно визначені строки наступних президентських і парламентських виборів в Україні.

3. Наступність. Радикальну політичну реформу не слід розглядати як революцію, що відкидає накопичений політичний досвід. Йдеться про радикальність мети реформи, а не шляхів і засобів її досягнення. Необхідно усвідомлювати, що й нинішня політична система при всій своїй недосконалості загалом створює умови для функціонування демократії та інститутів громадянського суспільства, а тому реформування ціною втрати попередніх здобутків є неприпустимим.

4. Науковий підхід. Вітчизняну науку слід якнайактивніше залучати до здійснення політичної реформи на всіх етапах: від обґрунтування її необхідності, прогнозування результатів і визначення конкретних напрямів до постійного наукового супроводження реформи та аналізу її результатів.

5. Забезпечення легітимності та законності процесу політичного реформування суспільства. Реформа має здійснюватися відповідно до чинної Конституції та законів України на основі встановлених процедур і механізмів внесення змін до Основного Закону та інших нормативно-правових актів.

6. Врахування провідних тенденцій світового розвитку. Завдання політичної реформи не можуть розглядатися поза контекстом і без урахування безпрецедентних подій та процесів, що нині відбуваються у міжнародному співтоваристві та швидко і радикально трансформують відносини, інституції, саму свідомість людини і суспільства. Для Української держави особливо важливо у найстисліші строки створити ефективні механізми адаптації стратегії розвитку, формувати державну політику відповідно до основних тенденцій світового розвитку.