Науковий вісник
| Вид материала | Документы |
- Збірник «студентський науковий вісник» Довідки, 26.92kb.
- Н. В. Безрукова // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України:, 98.08kb.
- Науковий вісник Одеського державного економічного університету. Науки: економіка, політологія,, 88.12kb.
- Вимоги інтегрованості, 62.88kb.
- Проблеми сімейного та шкільного виховання у спадщині видатних українських письменників, 14.76kb.
- Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
- Перелік публікацій кафедри журналістики за 2009 рік, 185.73kb.
- Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 2: Зовнішня політика І дипломатія, 76.48kb.
- Вимоги до оформлення статей, 65.59kb.
- Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 9: Зовнішня політика І дипломатія:, 62.79kb.
*Р>0,95
Починаючи з 12-місячного віку і до закінчення відгодівлі (17,5 місяців) перевагу за живою масою мали бички з генотипом 31/32. При знятті з відгодівлі вони переважали своїх ровесників з І групи – на 22,8 кг (6,2%), ІІ групи – на 8,6 кг (2,3%) і ІІІ групи – на 0,7 кг (0,2%).
Показниками, які дозволяють судити про якісні характеристики продуктивності тварин, є дослідження кількості та якості кінцевої продукції.
Для вивчення м’ясних якостей у 17,5-місячному віці провели контрольний забій бичків (по 3 голови з кожної групи), результати якого наведені у таблиці 2.
Таблиця 2. Забійні показники піддослідних бичків
| Показник | Генотип тварин | |||
| 3/4 | 7/8 | 15/16 | 31/32 | |
| Передзабійна жива маса | 344,0±13,97 | 359,3±16,61 | 360,7±20,64 | 366,0±16,12 |
| Маса парної туші | 173,0±7,88 | 181,5±8,50 | 182,8±9,94 | 185,9±7,61 |
| Маса жиру-серцю | 4,67±0,29 | 4,83±0,23 | 4,83±0,29 | 4,87±0,23 |
| Забійна маса | 177,7±8,17 | 186,4±8,73 | 187,6±10,22 | 189,3±9,02 |
| Забійний вихід | 51,6 | 51,9 | 52,0 | 52,2 |
| Вихід туші | 50,3 | 50,5 | 50,7 | 50,8 |
Аналіз матеріалів свідчить, що за всіма забійними показниками перевагу мали бички IV групи. Найбільша середня передзабійна жива маса була у тварин даного генотипу, які переважали бичків I групи на 22,0 кг (6,0%), II групи на 6,7 кг (1,8%) і бичків III групи на 5,3 кг (1,4%). Така ж закономірність спостерігалася при визначенні маси парних туш, забійної маси, а також забійного виходу.
М’ясна продуктивність характеризується крім кількісних також якісними показниками, до яких належить морфологічний склад туші, тобто співвідношення в ній мускулатури, жирової і кісткової тканин.
При дослідженні морфологічного складу туш виявлені деякі відмінності між групами піддослідних тварин (табл.3).
Таблиця 3.Морфологічний склад туш
| Показник | Генотип тварин | |||
| 3/4 | 7/8 | 15/16 | 31/32 | |
| Маса охолодженої туші | 170,0±7,895 | 177,9±8,295 | 179,1±9,739 | 182,2±7,466 |
| Маса м’якоті | 122,8±5,510 | 128,9±5,992 | 129,8±7,062 | 132,1±5,456 |
| Маса кісток | 47,2±2,388 | 49,0±2,303 | 49,3±2,677 | 50,1±2,01 |
| Вихід м’якоті | 72,24 | 72,46 | 72,49 | 72,5 |
| Вихід кісток | 27,76 | 27,54 | 27,51 | 27,5 |
| Відношення м’якоті до кісток | 2,61 | 2,63 | 2,64 | 2,64 |
Аналіз результатів обвалки показує, що за показниками маси охолодженої туші, маси м’якоті, маси кісток бички ІV дослідної групи мали незначну перевагу над ровесниками інших груп. Так, за показником маси охолодженої туші вони переважали бичків I групи на 12,2 кг (6,7%), II групи – на 4,3 кг (2,4%), III групи – на 3,1 кг (1,7%).За показником маси м’якоті бичків I групи – на 9,3 кг (7,0%), бичків II групи – на 3,2 кг (2,4%), бичків III групи – на 2,3 кг (1,7%) відповідно. За показниками виходу м’якоті і кісток та відношенням м’якоті до кісток бички II, III, IV групи мали майже однакові результати.
Коефіцієнт м’ясності туші відображає співвідношення м’яса та кісток. Він був в тушах бугайців I, II, III та IV груп майже однаковим (відповідно 2,61; 2,63; 2,64 та 2,64).
Оскільки завданням нашої роботи було вивчення м’ясної продуктивності бичків різних генотипів, то визначення якості м’яса, як кінцевого продукту, було одним з основних чинників, які характеризують ефективність проведених досліджень.
Аналіз хімічного складу середньої проби м’яса туш (табл.4) не виявив статистично вірогідних відмінностей між дослідними групами бичків і свідчить про задовільну якість яловичини та її калорійність.
Таблиця 4. Хімічний склад середньої проби м’яса, %
| Показник | Група | |||
| І дослідна | ІІ дослідна | ІІІ дослідна | IV дослідна | |
| Вода | 77,13 ± 0,5 | 77,68 ± 0,16 | 77,38 ± 0,39 | 77,61 ± 0,18 |
| Білок | 17,05 ± 0,28 | 16,7 ± 0,12 | 16,85 ± 0,25 | 16,66 ± 0,11 |
| Жир | 1,44 ± 0,13 | 1,33 ± 0,05 | 1,43 ± 0,07 | 1,44 ± 0,09 |
| Зола | 4,38 ± 0,09 | 4,29 ± 0,01 | 4,34 ± 0,07 | 4,29 ± 0,01 |
| Калорійність, кДж | 8328,3±232,0 | 8082,9±83,3 | 8238,4±169,2 | 8166,7±109,6 |
Вміст білку в м’ясі піддослідних тварин всіх груп був практично однаковим і складав 16,66-17,05%. Калорійність середньої проби м’яса бичків першої групи була найбільшою і становила 8329,7 кДж.
Висновки. Встановлено, що із збільшенням частки крові за голштинською породою у помісних бугайців відмічається підвищення відгодівельних та забійних показників. М’ясо – яло-вичина, отримана від дослідних тварин, відповідає стандарту на цю продукцію.
Отже, проведені дослідження свідчать про те, що відгодівля бугайці різних генотипів за голштинською породою може використовуватися як резерв виробництва яловичини.
Список використаної літератури:
1. Броди С. Цит. Индивидуальное развитие сельскохо-зяйственных животных. / Броди С. Цит, К.Б. Свечин – К.: Урожай, 1976. – С. 48.
2. Буркат В.П. Використання голштинів у поліпшенні молочної худоби. / В.П.Буркат - К.: Урожай, 1988, - 104 с.
3. Зубець М.В. Наукові тенденції породоутворення в скотарстві України. / М.В. Зубець // Вісник аграрної науки. -1994. № 5 - С. 74 – 83.
4. Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников.– М.: Колос, 1969. - 255 с.
5. Прудов А.И., Дунин И.М. Использование голштинской породы для интенсификации селекции молочного скота. – М.: Нива России, 1992. - 191 с.
УДК 636.082.13/.083.5
ПОПУЛЯЦІЙНО – ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УСПАДКУВАННЯ МАСТІ У ТВАРИН ПІВДЕННОЇ М'ЯСНОЇ ПОРОДИ ПРИ МІЖВИДОВІЙ ГІБРИДИЗАЦІЇ
Л.О. Омельченко - канд.біол.наук
Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова
«Асканія-Нова» - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
Викладені матеріали популяційно-генетичного аналізу щодо успадкування масті у тварин таврійського типу південної м'ясної породи великої рогатої худоби в потомстві бугая кубинського зебу Саніла 8. Встановлено, що «частка» впливу генотипу родоначальника на успадкування світлих мастей у потомків бугая становить в середньому 0,791±0,002, масть є генотиповою ознакою з високим рівнем складного домінантно-адитивного успадкування.
Ключові слова: таврійський тип, масть, успадкуван-ня, тетрагібриди, генотип, фенотип.
Таврійський тип південної м'ясної породи створений методом складного відтворного схрещування корів червоної степової породи з бугаями м'ясних порід світової селекції шортгорн, санта-гертруда та гібридизації з кубинським зебу [1].Таврійський тип апробований Державною експертною комісією в 2008 р. у складі південної м'ясної породи як нове селекційне досягнення в тваринництві з трьома заводськими лініями Саніла 8, Сигнала 475 та Ідеала 133, та 25 заводськими родинами.
Внаслідок тривалої селекційно-племінної роботи в таврійському типі сформовано два підтипи: висококровний за «часткою» спадковості зебу (вище 37,5%) в типі зебу та низькокровний (37,5% і менше) в типі санта-гертруда. Тварини обох генофондів є генотипами бажаного типу, які розводять «в собі». Вони близькі і майже не відрізняються за кількісними ознаками та суттєво різняться в прояві якісних ознак, і перш за все масті.
Так, тварини в типі санта-гертруда мають червону та вишневу масті з відтінками (100%), особини зебувидного генотипу характеризуються поліморфізмом мастей від білої до чорної, домінуючими є світлі масті (біла, полова, сіра, руда), питома вага яких становить 75,2%. Решта поголів’я (24,8%) мають червону та чорну масті. На етапі консолідації типу такий поліморфізм мастей є небажаним, оскільки кінцевою метою селекційної роботи є створення однотипних стад за кількісними та якісними ознаками.
Масть, як і інші ознаки, може піддаватися селекційній оцінці. За даними ряду авторів масть у коней виступає як ідентифікаційна ознака генотипу і дає можливість прогнозувати появу різних мастей у лошат, які походять з різних варіантів схрещування [2,3].
Ф.Хатт [4] зазначає, що для значної кількості домашніх тварин виявлено декілька генів, які зумовлюють їх окрас, але ефекти взаємодії цих генів при різних їх комбінаціях у всіх тварин, більших за собаку, підлягають дослідженню.
У молочному та м'ясному скотарстві масті надається значення на стадії виведення породи та її ідентифікації за цією ознакою. Тому всі найбільш поширені породи мають сталу масть. Характер успадкування цієї ознаки при однокольоровому забарвленні домінантний, при двокольоровому (рябі породи) напівдомінантний, зумовлений фенотиповим проявом стану гетерозиготності за даною ознакою [4].
В наших селекційних дослідженнях установлено, що при гомогенному підборі з урахуванням масті та генотипу батьків тварини в типі санта-гертруда на 100% успадковують червону масть. У тварин в типі зебу при аналогічному підборі на 96,15% успадковуються світлі масті. Крім того, підбір батьківських пар з урахуванням генотипу та масті веде до більш чіткої диференціації двох підтипів таврійського типу за «часткою» спадковості зебу.
Мета роботи – аналіз успадкування альтернативних ознак при міжвидовій гібридизації в популяції таврійського типу південної м'ясної породи великої рогатої худоби для створення однотипних стад за кількісними та якісними ознаками.
Методика досліджень. Успадкування масті у тварин таврійського типу південної м'ясної породи вивчали методом двофакторного ортогонального комплексу для альтернативних ознак [5]. Визначення цього селекційно-генетичного параметру проведено в потомстві бугая-плідника кубинського зебу Саніла 8 в п'яти поколіннях: родоначальник – син – онук – правнук – праправнук на поголів’ї 530 потомків.
Таблиця 1. Успадкування масті у потомстві бугая Саніла 8 (кубинський зебу ч/п)
| № | Кличка бугая | Ідент № | Ступінь спорідненості | Частка спад-ковос-ті зебу, % | Масть | Кіль-кість пото-мків, гол. | «частка» впливу генотипу на успадкування світлих мастей ŋ2x±m ŋ2x | Співвідношення мастей, % | |||
| Поло-ва | Сіра | Руда | Темні (чер-вона, чорна | ||||||||
| 1 | Саніл | 8 | Родоначальник | 100 | Сіра | 33 | 0,892±0,003ххх | 22,5 | 45,4 | 27,3 | 4,8 |
| 2 | Пірат | 483 | Син | 75 | Полова – тигрова | 29 | 0,789±0,007 ххх | 6,98 | 34,5 | 44,8 | 13,71 |
| 3 | Боксьор | 557 | Син | 75 | Сіра | 55 | 0,801±0,003 ххх | 23,6 | 30,9 | 30,9 | 14,6 |
| 4 | Буквар | 447 | Онук | 62,5 | Сіра | 52 | 0,781±0,04 ххх | 25,71 | 31,08 | 27,6 | 15,61 |
| 5 | Кубик | 783 | Онук | 62,5 | Сіра | 54 | 0,804±0,003 ххх | 27,7 | 42,5 | 66,6 | 13,2 |
| 6 | Бойкот | 2007 | Правнук | 75 | Полова | 84 | 0,771±0,0012 ххх | 30,95 | 33,3 | 19,0 | 16,75 |
| 7 | Кортик | 2001 | Правнук | 68,75 | Сіра | 67 | 0,601±0,05 ххх | 26,9 | 26,9 | 31,34 | 14,86 |
| 8 | Заробіток | 2012 | Правнук | 75 | Полова | 67 | 0,741±0,03 ххх | 31,34 | 6,0 | 40,6 | 22,06 |
| 9 | Чалий | 2015 | Правнук | 68,75 | Сіра | 30 | 0,882±0,004 ххх | 46,6 | 20,0 | 26,6 | 6,74 |
| 10 | Розльот | 2227 | Праправнук | 70,31 | Полова | 59 | 0,884±0,017 ххх | 47,45 | 16,95 | 28,8 | 6,8 |
| | Середнє по лінії Саніла 8 | | | | | 530 | 0,791±0,002 ххх | 29,6 | 27,7 | 28,3 | 14,4 |
*P>0,95 **P>0,99 ***P>0,999
Таблиця 2. Співвідношення мастей в зебувидному генотипі таврійського типу
| Кличка бугая | Індент. № | Ступінь спорідненості | n | Кількість потомків зі світлою мастю, гол. | |||||
| Теоретична | Фактична | Відхилення від теоретичної | Співвідно-шення мастей | ||||||
| Світлі | Темні | Світлі | Темні | ||||||
| Саніл | 8 | Родоначальник | 33 | 33 | - | 31 | 2 | -2 | 15,5:1 |
| Пірат | 483 | Син | 29 | 29 | - | 25 | 4 | -4 | 6:1 |
| Боксьор | 557 | Син | 55 | 55 | - | 47 | 8 | -8 | 6:1 |
| Буквар | 447 | Онук | 52 | 52 | - | 44 | 8 | -8 | 5,5:1 |
| Кубик | 783 | Онук | 54 | 54 | - | 47 | 7 | -7 | 6,7:1 |
| Бойкот | 2007 | Правнук | 84 | 84 | - | 71 | 13 | -13 | 5,5:1 |
| Кортик | 2001 | Правнук | 67 | 67 | - | 57 | 10 | -10 | 5,7:1 |
| Заробіток | 2012 | Правнук | 67 | 67 | - | 52 | 15 | -15 | 3,5:1 |
| Чалий | 2015 | Правнук | 30 | 30 | - | 28 | 2 | -2 | 14:1 |
| Розльот | 2227 | Праправнук | 59 | 59 | - | 55 | 4 | -4 | 14:1 |
| Всьго | | | 530 | 530 | - | 457 | 73 | -73 | 6,25:1 |
| X2=12,49 0,01>P>0,05 | |||||||||
Результати досліджень. Матеріали щодо успадкування масті в потомстві бугая Саніла 8 наводяться в таблиці 1, аналіз якої свідчить про те, що «частка» впливу генотипу на успадкування світлих мастей у всіх потомків родоначальника висока.
Середнє значення параметру для потомків лінії (n=530) становить 0,791±0,002. Найвища «частка» впливу генотипу на успадкування світлих мастей установлена у родоначальника та праправнука 0,892±0,003 та 0,884±0,017. У синів, онуків та правнуків значення цього параметру має проміжний характер (0,601±0,05 – 0,882±0,004).
Встановлена достовірна різниця даного селекційно-генетичного параметру в парах: родоначальник – син (Р < 0,001), родоначальник – онуки (Р < 0,001), родоначальник – правнуки (Р < 0,001). Недостовірною ця різниця є в парі родоначальник – праправнук.
Статистичний аналіз успадкування масті у потомстві бугая кубинського зебу Саніла 8 сірої масті (n=530) довів, що успадкування цієї альтернативної ознаки в розщепленні за фенотипом та генотипом відбувається на основі незалежного сполучення та розподілу альтернативних факторів спадковості, які можливі за законами комбінації генів, тобто на основі третього закону Менделя.
Згідно цього закону число фенотипових класів у тетрагібридів (генотипи лінії Саніла являють собою тетрагібриди – зебу х санта-гертруда х шортгорн х червона степова) дорівнює 16, генотипових – 81, число гамет та їх комбінацій становить відповідно 16 (24) та 256 (44). Саме цей закон Менделя з´ясовує поліморфізм мастей. Розширює цю палітру і взаємодія генів в процесі індивідуального розвитку організму.
Матеріали щодо співвідношення світлих і темних мастей у потомстві бугая Саніла 8 наводяться в таблиці 2, аналіз результатів якої свідчить про те, що співвідношення світлих і темних мастей в потомстві бугая Саніла 8 (n=530) становить в середньому 6,26:1, тобто з 7 потомків бугая 6 успадковують світлі масті, один – темну. Найвищим це співвідношення встановлено у потомків родоначальника (15,5 : 1), праправнука та одного внука (14 : 1).
Отримані дані мають характер закономірності (0,01 > Р > 0,05), оскільки в статистиці явище вважається випадковим, якщо воно зустрічається рідше, ніж 1 : 20.
Таким чином, починаючи з ІV покоління кількість тварин, що успадковують світлі масті, збільшується майже вдвічі, у порівнянні з синами та онуками і наближається за цією ознакою до родоначальника. Статистична достовірність наведених матеріалів дає можливість прогнозувати поступове зменшення в потомстві тварин з темними мастями і створення однотипних стад зі світлими мастями.
Ці дослідження підтверджуються матеріалами аналізу за імуногенетичними тест-системами. При одноіменному відборі в зебувидній популяції при співставленні груп тварин за мастю та родоводом коефіцієнт кореляції за антигенами виявився дуже високим і становив 0,9895±0,006, що свідчить про ідентичність результатів, які отримані за двома критеріями, підтверджує високу ефективність відбору за мастю і свідчить про те, що масть є генотиповою ознакою з високим рівнем складного домінантно-адитивного успадкування.
Список використаної літератури
1. Вороненко В.І. Створення типу м'ясної худоби на основі міжвидової гібридизації./В.І. Вороненко,Л.О. Омельченко// Вісник аграрної науки.-2008.-№1.-С.40-43.
2. Головач М.Й. Феногенетичні особливості успадкування мастей і їх класифікація у коней/ М.Й. Головач//Розведення і генетика тварин. - Міжвід.наук.тем.зб. – Київ: Аграрна наука.- 2003.- В.35.-С.27-30.
3. Sponenberg D.P. Champagne a dominante color dilution of horses./ D.P. Sponenberg, F.P. Bowling.//Genet.Sel.Evol.-1996.-28.-P.457-462.
4. Хатт Ф. Генетика жывотных./Ф. Хатт.- Москва,1969.-440 с.
5.Коновалов В.С. Феногенетическая консолидация голштинского скота по признаку масти./В.С. Коновалов, Н.П. Петренко, Н.С. Гавриленко// Генетика і розведення тварин. - Міжвід.наук.тем.зб. – Київ: «Аграрна наука».- 1999.-В.31-32.-С.108-110.
6. Меркурьева Е.К. Двухфакторный ортогональный комплекс для качественных признаков (при пропорциональном соотношении частот по градациям факторов). / Е.К. Меркурьева // Биометрия в селекции и генетике сельскохозяйственных животных.- Москва: Колос.-1970.-С.333-337.
УДК 636. 082. 22 : 636.034
Етапи тандемної селекції при виведенні української червоної молочної породи великої рогатої худоби