Geum.ru

Програма інтеграції України до Європейського Союзу  

Вид материалаДокументы

Содержание


9.1.2. Соціальні гарантії
9.1.3. Соціальний захист
9.1.4. Безпека праці та професійні захворювання
Подобный материал:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   32

9.1.1. Зайнятість

Поточна ситуація

Перехід України до нових суспільно-економічних відносин зумовив необхідність реформування ринку праці. Законодавче визнання безробіття як соціально-економічного явища відбулося у 1991 році прийняттям Закону України "Про зайнятість населення". Цим Законом визнано добровільність праці, право громадян на вільне обрання виду діяльності, а також визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України, його захист від безробіття та соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. Після майже 70-річного панування концепції повної зайнятості визнання державою пріоритету ефективної зайнятості стало першим кроком у дійсному реформуванні ринку праці.

У 1991 році створено державну службу зайнятості, як одну з перших структур ринкової економіки, яка забезпечує громадянам України гарантований Конституцією України соціальний захист від безробіття.

Сучасне формування та розвиток ринку праці відбувається під знаком його адаптації до економічної ситуації в Україні і характеризується низкою особливостей, притаманних всім країнам Східної та Центральної Європи. Відбуваються фундаментальні зрушення у використанні трудових ресурсів та перерозподіл їх за сферами прикладання праці. Скорочується чисельність працюючих за наймом та зростають обсяги безробіття.

Рівень зайнятості населення працездатного віку у вересні 1999 року (за методологією МОП) становив 65,3 відсотка, збільшившись порівняно з березнем на 3,2 відсотка. Рівень безробіття (за методологією МОП) становив 11 відсотків економічно активного населення працездатного віку, що більше ніж удвічі перевищує показник зареєстрованого безробіття серед цієї категорії громадян.

Залишається загрозливою тенденція щодо неефективного використання офіційно зайнятих громадян. За останні три роки практично не знижується чисельність працівників, які перебувають у вимушених відпустках з ініціативи адміністрації, та працівників, зайнятих неповний робочий час. Тільки за 1999 рік їх чисельність становила відповідно 2,8 та 2,2 млн. чоловік, або 19,4 та 15,3 відсотка середньооблікової їх чисельності.

Активізувався рух робочої сили, яка звертається за допомогою у працевлаштуванні до служби зайнятості. На початок 2000 року чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості, становила 1,2 млн. осіб, а кількість зареєстрованих вакансій - лише 51 тисячу. Навантаження на одне вільне робоче місце в середньому становило 24 особи.

Державну політику в сфері зайнятості спрямовано на формування цивілізованого ринку праці та створення надійної системи соціального захисту від безробіття. Комплексний підхід до розв’язання цієї проблеми передбачає збалансоване регулювання всіх елементів ринку праці - не тільки стимулювання попиту на робочу силу (створення робочих місць), а й вплив на ціну праці, якість робочих місць, трудову мотивацію тощо. Протягом 90-х років в Україні створено надійну передумову розвитку активних програм регулювання ринку праці (сприяння у пошуках роботи, професійна підготовка та перепідготовка, субсидування зайнятості окремих категорій безробітних громадян, особливо з числа молоді, та інших соціально вразливих верств населення, громадські роботи, підтримка розвитку власного бізнесу).

Зазначені пріоритетні напрями активного державного регулювання ринку праці є основою програм зайнятості населення, що з 1992 року розробляються як на державному, так і регіональному рівнях. Нині реалізується Програма зайнятості населення на 1997 - 2000 роки, яка спрямована на виконання середньострокових завдань розвитку ринку праці.

З метою ефективного здійснення комплексу державних заходів щодо регулювання зайнятості постійно удосконалюється правова та нормативна база.

Для формування державної політики щодо розвитку трудового потенціалу підготовлено і Указом Президента України від 3 серпня 1999 року № 958 схвалено Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року.

Для забезпечення соціального захисту трудівників - мігрантів укладено міжурядові угоди про трудову діяльність та соціальний захист громадян, які працюють за межами своїх держав.

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Створення сучасної, ефективно діючої системи досліджень зовнішньої та внутрішньої трудової міграції з метою вивчення реального стану справ щодо використання української робочої сили за межами держави та іноземної робочої сили в Україні (сфера компетенції Міністерства економіки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України).

Розроблення нормативно-правових актів (протягом 2000 року) для забезпечення реалізації Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Становлення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і її пристосування до вимог ЄС з цього питання (2001 - 2007 роки).

Розроблення системи підтримки розвитку самозайнятості (протягом 2000 - 2004 років, сфера компетенції Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України).

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Запровадження системи підтримки розвитку самозайнятості (протягом 2000 - 2004 років, сфера компетенції Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України).

Становлення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і її пристосування до вимог ЄС з цього питання (2001 - 2007 роки).

Довгострокові пріоритети (2004 - 2007 роки)

Розроблення та реалізація заходів, спрямованих на регулювання процесів міграції, посилення соціального захисту трудівників-мігрантів (до 2005 року).

Запровадження системи підтримки розвитку самозайнятості (протягом 2000 - 2004 років, сфера компетенції Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України).

Становлення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і її пристосування до вимог ЄС з цього питання (2001 - 2007 роки).

 

9.1.2. Соціальні гарантії

Поточна ситуація

Законом України “Про прожитковий мінімум” закладено правову базу для врахування прожиткового мінімуму як основного соціального стандарту при затвердженні та реалізації державою конституційних гарантій громадян на достатній життєвий рівень.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Забезпечення прийняття Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії“ стане правовою основою для формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, а також для розроблення програм соціально-економічного розвитку країни.

Розроблення нормативно-правової бази для визначення прожиткового мінімуму (базового державного соціального стандарту) на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціально-демографічних груп населення.

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Поступове наближення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, стипендій та інших соціальних виплат виходячи з прожиткового мінімуму. Вивчення з цією метою норм і стандартів ЄС (протягом 2000-2001 років).

Довгострокові пріоритети (2004 - 2007 роки)

Адаптація соціального законодавства України до нормативно-правової бази ЄС, що визначає правові, економічні і організаційні засади для надання населенню соціальних виплат та допомог не нижче мінімальних соціальних стандартів і нормативів.

 

9.1.3. Соціальний захист

Поточна ситуація

Кількість пенсіонерів в Україні - близько 14 млн. осіб, середній розмір пенсії становить 30-39 відсотків середньої заробітної плати. Пенсійне забезпечення регулюється Конституцією України, міждержавними угодами та 19-ма нормативно-правовими актами України. Указом Президента України від 13 квітня 1998 року № 291 схвалено Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні.

Здійснено перші кроки щодо реалізації заходів з реформування пенсійної системи. Зокрема, розпочато створення системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

На виконання Закону України "Про проведення у Львівській області експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України" протягом 1999 року запроваджено призначення пенсій в області відділами Пенсійного фонду України. Підведені підсумки проведеного експерименту відзначили ефективність функціонування Пенсійного фонду як цілісної системи із збору, акумуляції внесків, призначення і виплати пенсій‚ впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Започатковано розмежування джерел фінансування пенсійного забезпечення та інших соціальних програм, що дало змогу звільнити Пенсійний фонд від невластивих йому функцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 111 затверджено графік розмежування джерел фінансування виплат з Пенсійного фонду України, призначених за різними пенсійними програмами, яким передбачається закінчити цю роботу протягом 1999 - 2001 років.

Зменшено адміністративні витрати Пенсійного фонду на доставку пенсій та грошових допомог; з вересня 1999 року підвищено розміри пенсій з урахуванням трудового внеску і умов праці. Відповідно до встановленого порядку проводиться індексація пенсійних виплат.

З метою погашення заборгованості із виплати пенсій запроваджено нетрадиційні джерела формування коштів Пенсійного фонду.

Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, прийнятий 21 листопада 1992 року, встановив гарантований державою рівень матеріальної підтримки шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів, віку і стану здоров’я дітей.

25 березня 1999 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення окремих виплат органами соціального захисту населення". Цим законом внесено зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.

Здійснено перехід на нову систему організації призначення та виплати допомоги сім’ям з дітьми та адресної соціальної допомоги за місцем проживання громадян. Для цього при управліннях соціального захисту населення створено 570 відділів та 180 секторів адресної соціальної допомоги.

Для забезпечення більш раціонального використання обмежених фінансових і матеріальних ресурсів за ініціативою Міністерства праці та соціальної політики України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22 лютого 1999 року № 238 “Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям”.

Україна поступово здійснює перехід до системи соціального захисту населення, притаманній країнам з соціально орієнтованою ринковою економікою, яка заснована на обов’язковому соціальному страхуванні. Страхові принципи соціального захисту громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості закладено Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (1998 року), якими передбачено запровадження п’яти окремих програм загальнообов’язкового державного соціального страхування - пенсійного, медичного, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Першими кроками у цьому напрямі стало прийняття Законів України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", розроблені в розвиток Основ.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Поліпшення умов надання адресної соціальної допомоги.

Запровадження державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та одиноким непрацездатним громадянам на основі врахування їх матеріального становища.

Розроблення і впровадження систем баз даних одержувачів допомоги за всіма соціальними програмами.

Уніфікація різних програм соціальної допомоги й функцій органів, відповідальних за їх впровадження, з метою вдосконалення порядку призначення допомоги.

Вдосконалення механізму цільового спрямування допомоги найбіднішим сім’ям через запровадження перевірки засобів існування, запровадження інституту соціального інспектора. Здійснення поступового переходу від безкоштовного надання послуг різним категоріям сімей і громадян до адресної допомоги залежно від матеріального стану та ступеня працездатності на оплату послуг, які пов’язані з забезпеченням життєдіяльності.

Здійснення порівняльного аналізу законодавства та проектів законів України у сфері соціального захисту із директивами ЄС.

Здійснення подальших кроків щодо заходів з реформування пенсійної системи‚ а саме (2000 року):

повне погашення заборгованості із виплати пенсій і забезпечення своєчасної виплати поточних пенсій;

завершення запровадження системи персоніфікованого обліку внесків на пенсійне страхування в солідарній системі і започаткування роботи з організації і технічного відпрацювання схеми обліку коштів в умовах функціонування індивідуальних накопичувальних рахунків;

продовження роботи з передачі Пенсійному фонду функцій з призначення і виплати пенсій та забезпечити управління пенсійною системою на основі партнерських відносин;

прийняття нормативно-правових актів щодо вдосконалення діючої солідарної системи та запровадження обов’язкової накопичувальної системи і добровільного додаткового пенсійного страхування.

Інституційні потреби

Інформаційне забезпечення підрозділів, відповідальних за інтеграційні питання.

Поліпшення існуючого комп’ютерного забезпечення, підключення до Internet підрозділів, відповідальних за інтеграцію законодавства України з питань соціального страхування до ЄС.

Прийняття законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та розробка проектів нормативно-правових актів на їх виконання.

Розроблення нормативно-правових актів для забезпечення реалізації Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Середньострокові (2002 - 2003 роки) та довгострокові (2004 - 2007 роки) пріоритети

Запровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення відповідно до пріоритетних напрямів реформування пенсійного забезпечення.

Довідково. До 2002 року буде завершено розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, Пенсійний фонд буде звільнено від невластивих йому виплат (виплати доплат ветеранам війни, особам, які проживають в гірських населених пунктах, реабілітованим громадянам, допомоги на дітей та державної допомоги деяким категоріям пенсіонерів, пенсій державним службовцям, соціальних пенсій, виплати допомоги по догляду за одинокими інвалідами). Бюджет Пенсійного фонду формуватиметься як складова частина соціального бюджету.

Запровадження системи накопичувальних індивідуальних пенсійних рахунків у рамках загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Розроблення нормативно-правових актів, перегляд ряду існуючих законів, норми яких регулюють питання, пов’язані з функціонуванням нової системи недержавного пенсійного забезпечення.

Запровадження системи недержавного пенсійного страхування, яка забезпечує додаткову пенсію шляхом добровільних пенсійних внесків громадян (третій рівень). Основою цієї системи стануть недержавні пенсійні фонди, в тому числі створені і за професійними ознаками. Приведення законодавства України в галузі пенсійного забезпечення до вимог ЄС.

Забезпечення цільового характеру соціальної допомоги; поступове скасування пільг громадянам, які насправді не потребують допомоги. Вдосконалення правової бази з цього питання.

Поступове збільшення розмірів соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям до розміру прожиткового мінімуму.

Створення ефективної системи управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування на принципах соціального партнерства.

Впровадження персоніфікованого обліку страхових внесків та відомостей про застрахованих осіб з усіх видів загальнообов’язкового державного соціального страхування (поетапне). Залучення для цього міжнародної технічної допомоги.

Поступове наближення пенсій та допомог за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням до розміру прожиткового мінімуму.

Впровадження потужних сучасних систем комунікаційного зв’язку, що забезпечить надійний зв’язок між місцевими, регіональними і державними органами соціальної допомоги.

Становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування і пристосування її до вимог ЄС.

 

9.1.4. Безпека праці та професійні захворювання

Поточна ситуація

Законодавство України про охорону праці складається з Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України та комплексу нормативно-правових актів про охорону праці, що становить понад 2000 державних міжгалузевих і галузевих правил, положень, інструкцій, переліків, стандартів, санітарних норм, будівельних норм і правил тощо.

В ЄС питання охорони праці регулюються понад 220 директивами (за станом на кінець 1998 року), з яких більша частина спрямована на забезпечення передумов для вільного переміщення товарів у межах ЄС; решта директив спрямована на сприяння вільному переміщенню робочої сили у межах ЄС.

Директиви, умовно віднесені до першої частини, мають характер технічних вимог до промислової продукції та порядку її сертифікації; директиви, віднесені до другої частини, містять вимоги до роботодавців щодо забезпечення охорони праці на робочих місцях, вимоги щодо соціального захисту працівників, зокрема жінок, підлітків, осіб з фізичними вадами.

Як показав попередній вибірковий аналіз, вимоги, викладені у директивах ЄС, мають відмінності від вимог, викладених у діючих в Україні нормативно-правових актах як технічного, так і соціального характеру. Тому першочергове значення має адаптація до вимог ЄС, насамперед, актів вітчизняного законодавства, які регулюють відносини між роботодавцем і працівниками, забезпечуючи їм належний рівень соціального захисту. Ці адаптовані акти законодавства мають стати основою для розроблення системи адаптованих до вимог відповідних директив ЄС нормативно-правових актів, які повинні визначити відповідний до європейських вимог рівень охорони праці у разі виконання конкретних технологічних процесів і видів робіт.

Одночасно має бути розроблений комплекс нормативних актів технічного характеру, гармонізованих з вимогами європейських документів (правил будови і безпечної експлуатації, стандартів безпеки праці тощо), а також актів, що регулюють питання сертифікації продукції. Адаптація нормативних актів до вимог ЄС повинна створити передумови для виходу українських товарів на загальноєвропейський ринок, їх вільного обігу в межах держав ЄС.

Державна система санепідемнагляду України, яка спирається на нормативну базу СНД, на цей час є єдиним дійовим захистом працюючих від несприятливого впливу шкідливих і небезпечних чинників виробничого середовища. У процесі інтеграції України до ЄС під час формування ринкових відносин, системи медичного страхування, при сертифікації технологічних процесів і обладнання зростає необхідність користування документами, які прийнято в державах ЄС. При цьому виникають деякі розбіжності в оцінці факторів виробничого середовища, їх впливу на стан здоров'я працюючих, розбіжності в характері вимог до засобів індивідуального захисту тощо.

У 1999 році розроблено та затверджено з урахуванням вимог директив ЄС Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Врахування положення відповідних директив ЄС у законопроектах, що розробляються:

про охорону праці (нова редакція);

про безпечність промислової продукції;

про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю та охорону праці.

Організація виконання української частини проекту Тасіs "Сприяння у забезпеченні безпеки і гігієни праці", що передбачає реалізацію ряду важливих заходів, включаючи поглиблення процесів гармонізації законодавства про охорону праці.

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Здійснення перекладу, порівняльного аналізу і розроблення рекомендацій щодо адаптації нормативних актів України до нормативних актів ЄС, що стосуються:

вимог до роботодавців щодо забезпечення охорони праці працівників на робочих місцях;

вимог безпеки до машин;

вимог безпеки до електрообладнання;

вимог безпеки до посудин, що працюють під тиском;

засобів індивідуального захисту.

Довгострокові пріоритети (2004 - 2007 роки)

Здійснення на основі результатів порівняльного аналізу перегляду відповідних нормативних актів України з метою їх адаптації до вимог актів ЄС, що стосуються вищезазначених сфероку

Інституційні потреби

Централізована підготовка кадрового потенціалу (щонайменше 3-х фахівців), інформаційне та матеріально-технічне забезпечення, а також вивчення досвіду Польщі.

Для перекладу директив ЄС, проведення порівняльного аналізу, оснащення одного робочого місця фахівця необхідно 35 тис. гривень (з них на одне робоче місце – 5 тис. гривень).