Програма інтеграції України до Європейського Союзу

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 32

7.3. Оподаткування

Поточна ситуація

Проведення єдиної державної фінансової, бюджетної‚ податкової політики та здійснення координації діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України‚ затвердженого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081, покладено на Міністерство фінансів України.

Законодавство України з питань оподаткування включає:

Закони України:

Про систему оподаткування;

Про оподаткування прибутку підприємств;

Про податок на додану вартість;

Про плату за землю;

Про ліцензування певних видів господарської діяльності;

Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

Про збір на обов’язкове соціальне страхування;

Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Про фіксований сільськогосподарський податок;

Про Єдиний митний тариф.

Декрети Кабінету Міністрів України:

Про прибутковий податок з громадян;

Про податок на промисел;

Про місцеві податки і збори;

Про державне мито;

Про акцизний збір;

Про Єдиний митний тариф України.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) подано в Законі України “Про систему оподаткування”.

Принципи формування системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначає Закон України ”Про систему оподаткування”. Справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) проводиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України з питань оподаткування (Декрет ”Про прибутковий податок з громадян”, Закони України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, ”Про податок на додану вартість”, ”Про акцизний збір” та ін.). Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законами України про оподаткування, застосовуються правила міжнародних договорів.

Реформування у сфері оподаткування передбачає поступове зменшення сумарних нараховувань податків до рівня, який забезпечить піднесення ділової активності та легалізацію доходів. Одним із напрямів реформування податкової системи є скасування численних пільг та надання пільг підприємствам пріоритетних галузей економіки.

В умовах зміцнення міжнародного економічного співробітництва та інтеграції важливим напрямом розвитку системи оподаткування в Україні стало забезпечення захисту прав, інтересів та майна іноземних суб'єктів економічної діяльності. Цю проблему розв’язано шляхом підписання Урядом України понад 30 міжурядових конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків, стосовно податків на доходи та майно, в тому числі близько 10 - з державами - членами ЄС.

Об'єднання податкових платежів у систему передбачає можливість їх класифікації. У Законі України “Про систему оподаткування” визначено загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі) і місцеві податки та збори (обов'язкові платежі).

Основні податки залежно від форми стягнення поділяються на прямі та непрямі.

Прямі податки безпосередньо спрямовані на платника податку – його доходи, майно. Базовими прямими податками в Україні є податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян.

Ставки податку на прибуток, пільги з податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися виключно Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Платниками прибуткового податку в Україні, як визначено Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, - є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Згідно з цим Декретом об'єктом оподаткування громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Крім того, зазначеним Декретом визначено суми виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, та особливості оподаткування доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи (служби, навчання); доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні; доходів іноземних громадян та осіб без громадянства.

У разі непрямого оподаткування податок встановлюється як надбавка до ціни товарів, що реалізуються, і тому не пов'язаний безпосередньо з доходом і майном платника. Основними непрямими податками в Україні є податок на додану вартість, акцизний збір та мито.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України “Про податок на додану вартість”.

Декретом Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” встановлено, що акцизний збір – це непрямий податок на споживачів окремих товарів, що включається до ціни товарів (продукції). Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються законами України.

Питання обкладення ввізним і вивізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України та вивозяться за її межі, регулюються Законом України “Про Єдиний митний тариф” та Декретом Кабінету Міністрів України “Про Єдиний митний тариф України”.

Метою проекту Податкового кодексу України є створення всеохоплюючого закону, який повинен регулювати відносини з оподаткування в Україні.

Податковий кодекс спрямований на необхідність створення в Україні стабільної податкової системи, яка забезпечувала б чітке визначення порядку стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), його простоту, а також об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату, підтримку пріоритетних галузей національної економіки, заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання інвестиційних процесів, зниження податкового навантаження, дотримання міжнародних угод щодо оподаткування, реальне забезпечення прав платників податків, створення дієвого механізму контролю з боку податкових органів, обмеження можливостей легального та нелегального ухилення від оподаткування.

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Створення робочих груп та комісій з широким залученням працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України, представників Європейського Союзу з метою вдосконалення систем і методів моделювання та аналізу податкової політики; вивчення досвіду держав Європейського Союзу, асоційованих держав та держав - претендентів на вступ до Європейського Союзу.

Забезпечення широкого доступу до європейських правових, бібліографічних та інших інформаційних баз даних з питань оподаткування.

Подальше усунення практики подвійного оподаткування у сфері міжнародних відносин шляхом підписання відповідних міжнародних договорів з одночасним попередженням ухилень від сплати податків.

Створення на засадах взаємності режиму сприяння іноземним інвестиціям та усунення обмежень вільного розвитку конкуренції.

Міждержавне погодження обов'язків національних платників податків щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та узгодження порядку застосування і розміру фінансових санкцій за ухилення від їх сплати у сфері міжнародних відносин.

Координація податкової політики на базі дво- та багатосторонніх міжнародних договорів з поступовою адаптацією податкового законодавства України до норм та стандартів ЄС, зокрема у сфері експортно-імпортних операцій.

Адаптація законодавства України у сфері оподаткування з урахуванням таких нормативних актів ЄС:

Директиви Ради 77/799/ЄEC від 19 грудня 1977 р. щодо взаємної допомоги компетентних органів влади держав - учасниць Співтовариства у сфері прямого та непрямого оподаткування;

Змін, внесених Директивами Ради 79/1070 та 92/12/ЄEC;

Директива Ради 69/335/ЄEC від 17 липня 1969 року щодо непрямого оподаткування зростання капіталу;

Змін, внесених Директивою 73/79, Директивою 74/553/ЄEC та Директивою 85/303/ЄEC;

Шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. щодо гармонізації законів держав - учасниць стосовно податку з обороту. Загальна система податку на додану вартість (ПДВ): єдина база обчислювання;

Директиви Ради 83/181/ЄЕС від 28 березня 1983 р., які визначають межі дії статті 14 (1) (d) Директиви 77/3/88/ЄЕС щодо звільнення від сплати ПДВ при остаточному імпорті окремих товарів;

Директиви Ради 88/182/ЄЕС від 28 березня 1983 р. щодо звільнення від сплати податку у межах Співтовариств на деякі транспортні засоби, що тимчасово ввозяться;

Директиви Ради 83/183/ЄЕС від 28 березня 1983 р. щодо звільнення від сплати податку на приватну власність осіб, яка постійно імпортується з іншої держави - учасниці Співтовариства;

Директиви Ради 86/560/ЄЕС від 17 листопада 1986 р. щодо гармонізації податкового законодавства стосовно податку з обороту держав - учасниць Співтовариства. Домовленості щодо повернення сплачених сум ПДВ платникам податку, які засновані не на території Співтовариств;

Директиви Ради 69/169/ЄЕС від 28 травня 1989 р. щодо гармонізації положень закону, правил та адміністративних приписів щодо звільнення від податку з обороту та акцизів при імпорті у міжнародних перевезеннях;

Директиви Ради 85/362/ЄЕС від 16 липня 1985 р. щодо гармонізації законодавств держав - учасниць стосовно податків з обороту, звільнення від ПДВ на тимчасово ввезені товари, інші‚ ніж транспортні засоби;

Директиви Ради 92/12/ЄЕС від 25 лютого 1992 р. щодо Загального переліку товарів, які оподатковуються акцизом, та щодо їх пересування під наглядом та перебування під контролем;

Директиви Ради 92/81/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структури акцизів на нафтопродукти;

Директиви Ради 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структури акцизів на алкоголь та алкогольні напої;

Пропозиції щодо прийняття директиви, яка б об`єднувала тексти 16 директив щодо оподаткування цигарок та інших тютюнових виробів;

Директиви Ради 92/79/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо апроксимації податків на цигарки;

Директиви Ради 92/80/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо апроксимації податків на вироблений тютюн, інший‚ ніж цигарки;

Директиви Ради 92/82/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо апроксимації ставок акцизів на нафту;

Директиви Ради 92/84/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо апроксимації ставок акцизів на алкоголь та алкогольні напої.

Реалізація статті 15 УПС, відповідно до якої:

вироби, що походять з території однієї Сторони й імпортуються на територію іншої Сторони, не підлягають, безпосередньо чи опосередковано, ніякому внутрішньому оподаткуванню чи іншим внутрішнім зборам, що перевищують ті, які застосовуються, безпосередньо чи опосередковано, до подібних вітчизняних виробів;

цим товарам надається не менш сприятливий режим, ніж той, який надано подібним товарам національного походження щодо застосування всіх законів, правил і вимог, які впливають на їх внутрішній продаж, пропонування для продажу, купівлі, транспортування, а також на розподіл або використання. Положення цього пункту не перешкоджають застосуванню різних внутрішніх зборів з транспортування, що базуються виключно на засадах економічної експлуатації транспортних засобів, а не на державній належності виробу.

Розділ 8. СЕКТОРАЛЬНА ПОЛІТИКА

8.1. Промисловість

Поточна ситуація

Для набуття Україною статусу асоційованого члена ЄС у середньостроковій перспективі та повноправного членства до 2007 року секторальна політика в промисловості України повинна забезпечити виконання регламентованих ЄС правових, організаційних та технічних вимог.

Правові вимоги щодо секторальної політики викладені в таких документах:

Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами - членами (УПС);

Європейська енергетична хартія;

Зобов’язання у зв’язку з членством в ООН;

Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ);

документи Боннської наради НБСЄ;

"Паризька хартія для Нової Європи та Гельсінський документ НБСЄ “Виклик змін”;

Зобов’язання щодо дотримання загальновизнаних норм і принципів багатосторонньої торговельної системи ГАТТ/СОТ.

Організаційні вимоги включають вимоги до регуляторної діяльності та умови ліцензування.

Технічні вимоги, що містяться в технічних регламентах, передбачають гармонізацію систем стандартизації і сертифікації, імплементацію систем випробувань техніки, а також організацію універсальних служб.

Для забезпечення інтеграції промисловості України до промислового комплексу ЄС необхідно виконати такі основні завдання:

реалізація положень УПС, зокрема статті 53 “Співробітництво в галузі промисловості”, статті 54 “Заохочення та захист інвестицій”, статті 63 “Навколишнє середовище”, статті 64 “Транспорт”, статті 73 “Малі та середні підприємства”, статті 75 “Захист прав споживачів” та інших;

адаптація законодавства і технічних нормативів України до законодавства та норм ЄС;

приєднання України до ГАТТ та вступ до СОТ;

забезпечення відповідності зовнішньоторговельного режиму України вимогам ринку ЄС;

проведення роботи щодо створення зони вільної торгівлі України з ЄС;

стимулювання ринкових перетворень у промисловості, забезпечення гарантованого та однакового рівня захисту економічних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності;

активізація промислової кооперації;

участь України в проведенні спільної зовнішньої та безпекової політики з державами - членами ЄС;

участь України в регіональних ініціативах ЄС.

Ці вимоги і завдання реалізуються з додержанням вимог послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.”, а також Указів Президента України від 24 лютого
1998 року № 148, від 11 червня 1998 року № 615, Програми інтеграції України до ЄС у галузі промисловості.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Забезпечення зростання ВВП у промисловості у 2000 році на 3 відсотки і у 2001році – на 7 відсотків шляхом вжиття таких заходів:

реалізації Комплексної програми реструктуризації державних підприємств;

забезпечення сприятливих умов для підприємницької діяльності, насамперед у реальному секторі економіки;

узгодження економічної політики держави з потребами підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва;

інформаційно-аналітичного та інституційного забезпечення функціонування вітчизняного виробництва, надання правової підтримки конкурентоспроможним вітчизняним виробникам на зовнішніх ринках;

послідовного скорочення податкового навантаження і запровадження податкових стимулів для зростання виробництва та інвестицій;

розширення цільового банківського кредитування пріоритетних галузей;

забезпечення кредитної, правової і політичної підтримки вітчизняних компаній - виробників продукції високого технологічного рівня, які прагнуть освоїти світові ринки, створення відповідних преференцій у сфері податкового і митного регулювання;

розв’язання проблеми неплатежів;

вжиття тимчасових протекціоністських заходів - тарифних та нетарифних методів регулювання імпорту відповідно до міжнародно визначених норм та принципів;

удосконалення нормативно-правової бази виробничої діяльності та підвищення ефективності регулювання цін на продукцію природних монополій;

сприяння конверсії та диверсифікації надлишкових потужностей військово-промислового комплексу;

приватизація державних підприємств під інвестиційні зобов'язання із запровадженням жорсткого контролю та майнової відповідальності за їх дотриманням;

спрямування значної частки державних інвестицій на розвиток галузей з високим науково-технологічним потенціалом;

забезпечення трансформації результатів досліджень у комерційні ефективні технології, зразки і моделі конкурентоспроможних товарів, надання державних замовлень на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

створення інкубаторів, технопарків, інших форм інформаційного та організаційного нагромадження науково-технологічного потенціалу;

модернізація та створення інфраструктури для забезпечення світового рівня наукових досліджень, формування необхідних організаційних, економічних і нормативно-правових засад забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності;

стимулювання реструктуризації підприємств з метою поліпшення управління активами, впровадження ефективного фінансового планування, відновлення мотивів для довгострокової інвестиційної діяльності;

залучення іноземних інвестицій на принципах забезпечення іноземним інвесторам сприятливих умов для діяльності на рівних правах з вітчизняними інвесторами;

поширення об'єктивної інформації про інвестиційні перспективи підприємств, галузей та регіонів;

поліпшення технологічної структури промислового виробництва з активним сприйняттям науково-технологічних досліджень світового рівня;

підвищення ефективності товарної структури виробництва, передусім шляхом збільшення частки продукції з високим ступенем обробки, переважно кінцевого призначення;

зосередження державної промислової політики на напрямах науково-технічного розвитку, зокрема структурній гармонізації промислового виробництва, що забезпечує життєво важливі потреби людини, суспільства, держави;

стимулювання прискореного розвитку виробництва, здатного поліпшити експортний потенціал, сформувати спеціалізацію України в міжнародному поділі праці, яка відповідає її національним інтересам; освоєння і збільшення випуску імпортозамінної продукції;

переорієнтація машинобудування, металургійної та хімічної галузей промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації;

зменшення ресурсомісткості, насамперед - енергомісткості виробництва;

науково-технологічне оновлення виробництва, прискорення розвитку наукоємких та високотехнологічних галузей і виробництв з максимальним використанням досвіду, нагромадженого у сфері військового виробництва;

екологізація виробництва, зменшення техногенного навантаження на довкілля, перехід до збалансованого використання і відтворення природно-ресурсних факторів життєдіяльності;

посилення соціальної спрямованості виробництва, збільшення випуску товарів широкого вжитку, пом'якшення соціальних наслідків структурної перебудови економіки;

розвиток виробничої і ринкової інфраструктури;

наближення якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинутих країн, інтенсифікація процесу опанування науковими знаннями, новими технологіями та їх практичного використання.

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Реалізація технічних, технологічних, організаційних, економічних та фінансових заходів для забезпечення зростання ВВП в середньому на 6,5 відсотка на рік, у тому числі в промисловості – 8 - 9 відсотків, за напрямами:

гармонізація законодавства України та ЄС щодо організаційно-правових форм юридичних осіб, їх створення, функціонування та припинення діяльності; інтелектуальної, промислової та комерційної власності; оподаткування, митного регулювання; охорони праці та довкілля; здійснення державних закупівель; захисту прав споживачів; інвестиційної діяльності тощо;

гармонізація технічних нормативів стандартизації і сертифікації продукції з нормативами ЄС;

освоєння суб’єктами промислової діяльності в Україні параметрів гармонізованого законодавства та технічних нормативів;

підвищення конкурентоспроможності промислового виробництва України;

розвиток промислової кооперації України та ЄС;

розвиток торгівлі промисловою продукцією між Україною та ЄС;

комерційне співробітництво промислових комплексів України та ЄС;

науково-технічне співробітництво;

військово-технічне співробітництво;

прямі інвестиції підприємств (акції, паї, спільні виробництва) на території України та на території держав - членів ЄС;

створення спільних суб’єктів промислової діяльності на території України та на території держав - членів ЄС;

співробітництво у галузі перепідготовки, підвищення кваліфікації, обміну та еміграції промислового персоналу;

співробітництво в галузі охорони праці, техніки безпеки та збереження природного середовища;

співробітництво промислових комплексів України та ЄС у галузі створення транс’європейських коридорів;

співробітництво між компетентними інституціями України та ЄС з проблем інтеграції промислових комплексів.

Довгострокові пріоритети (2004 - 2007 роки)

Спрямування промислової політики на реалізацію таких цілей:

досягнення Україною Копенгагенських критеріїв щодо членства в ЄС;

утвердження України як високотехнологічної держави;

подолання штучного заниження вартості робочої сили в Україні і забезпечення випереджувального її зростання.

Фінансові потреби

Оцінка прямих витрат інституційного плану для здійснення інтеграційних заходів, які організаційно-економічними та нормативно-правовими методами забезпечують можливість інтеграції української промисловості із промисловим комплексом Європейського Союзу та витримують конкурентний тиск вільної торгівлі на засадах системи ГАТТ/СОТ‚ показує, що на період 2000 - 2007 років вони становитимуть близько 2 млн. гривень.

Blog

Програма інтеграції України до Європейського Союзу