Закон україни

Вид материала

Содержание

абзац третій виключити; б) частини другу і третю викласти у такій редакції
23. У Законі України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”
24. У Законі України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”
25. В Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
27. У Законі України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”
28. У частині п’ятій статті 1 Закону України „Про прожитковий мінімум”
29. У Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
30. У Законі України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”
31. У Законі України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

абзац третій виключити;

б) частини другу і третю викласти у такій редакції:

„Пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - на 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - на 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щороку до 5 травня інвалідам виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”;

в) доповнити частиною шостою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктами 4, 5, 6, 7, 10 та 21 частини першої цієї статті надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,5 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;

3) у статті 6³:

а) пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

„3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

б) частини другу і третю викласти у такій редакції:

„Особам, зазначеним у цій статті, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим особам, зазначеним у цій статті, на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щороку до 5 травня особам, зазначеним у цій статті, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, зазначеним у цій статті, виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”;

в) доповнити частиною шостою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктами 4, 5, 6, 7, 16 та 17 частини першої цієї статті надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;

4) у статті 6⁴:

а) пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

„3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

б) частини другу і третю викласти в такій редакції:

„Дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 6² цього Закону, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щороку до 5 травня дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 6² цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”;

в) доповнити частиною шостою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктами 4, 5, 6, 7, 18 та 19 частини першої цієї статті надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”.

23. У Законі України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст.18; 1995 р., №45, ст. 339; 1996 р., №9, ст. 11; 1997 р., №8, ст. 62; 2002 р. № 52, ст. 379; 2003 р., №16, ст. 12; 2005 р., №25, ст. 338; 2006 р, № , ст.18, №22, ст. 199; 2007 р., №7-8, ст. 66):

1) пункт 12 статті 7 доповнити абзацом другим такого змісту:

„Пільговий проїзд надається за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;

2) у статті 9:

а) пункт 6 частини першої викласти в такій редакції:

„6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України”;

б) доповнити частиною другою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктами 7, 12, 15 та 16 частини першої цієї статті надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,5 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;

3) статтю 21 виключити.

24. У Законі України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (Відомості Верховної Ради України 2001 р., № 20, ст.102; 2005 р., №№17-19, ст. 267; 2006 р., №26, ст. 217; 2007 р., №7-8, ст. 66):

1) у пункті 2 частини першої статті 3, назві розділу ІІІ, назві та тексті статті 11 слово „одноразова” у всіх відмінках виключити;

статтю 10 викласти в такій редакції:

„Стаття 10. Право на допомогу при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну)”;

3) в частині третій статті 11 слово „шести” замінити словом „дванадцяти”;

4) статтю 12 викласти в такій редакції:

„Стаття 12. Розмір допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини надається у розмірі 12 240 гривень – на першу дитину, 25 000 гривень – на другу дитину, 50 000 гривень – на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4 800 гривень, другої дитини – 4 840 гривень, третьої та наступної дитини – 5 000 гривень, решта на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на другу дитину – 24 місяців, на третю і наступну дитину – 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”;

5) у статті 13 слова „не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування” виключити;

6) у статті 14:

а) після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

„Особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У зв’язку з цим, частину третю-сьому вважати відповідно частинами четвертою-восьмою.

б) частину п’яту після слова „працевлаштування” доповнити словами „або виходу на роботу”, а після слів „строку догляду” доповнити словами „у режимі повного робочого часу”;

в) частину сьому після слів „трьох років і” доповнити словами „вийшли на роботу та працюють у режимі неповного робочого часу або вдома, що підтверджується довідкою з місця роботи, або”, після слова „призначається” доповнити словом „(виплачується)”;

г) частину восьму виключити;

7) частину першу статті 15 викласти в такій редакції:

„Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень”;

8) пункт 3 розділу VIII „Прикінцеві положення” викласти у такій редакції:

„3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців”.

25. В Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 121):

1) у частині третій статті 2 слова „народження дитини” та слова „малолітньою дитиною або” виключити;

2) у абзаці третьому частини першої статті 4 та абзаці четвертому частини п’ятої статті 6 слова „народженням та” виключити;

3) у частині першій статті 25:

у пункті 3:

у абзаці першому слова „народженням та” виключити;

абзац четвертий виключити;

в абзаці п’ятому пункту 5 слова „створення робочих місць” замінити словами „працевлаштування безробітних, в тому числі молоді на перше робоче місце”;

4) у абзаці третьому частини першої статті 26 слова „догляд за малолітньою дитиною” виключити.

26. У Законі України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 14, ст. 71; із наступними зміни):

1) у назві і тексті Закону слова „народженням та” виключити;

2) в абзаці першому преамбули слова „народженням дитини та необхідністю догляду за нею” виключити;

3) у статті 1 слова „догляду за малолітньою дитиною” та слова „народженням дитини” виключити;

4) у частині другій статті 3 слова „народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною” виключити;

5) статтю 4 доповнити частиною третьою такого змісту:

„3. Застрахованим особам (крім добровільно застрахованих та застрахованих, які знаходились у страхових випадках, передбачених цим Законом, або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), які сплачують страхові внески менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах відповідно до цього Закону виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Особи, які застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та фізичні особи - підприємці, що сплачують єдиний податок (крім осіб, які знаходились у страхових випадках, передбачених цим Законом, або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку”;

6) у пункті 8 статті 11, частині третій статті 19, пункті 3 частини першої статті 20 слова „на місяць” замінити словами „не менше, як на п’ять календарних днів”;

7) у пункті 1 частини першої статті 20 слова „при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку” виключити;

8) частину другу статті 21 викласти в такій редакції:

„2. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п’ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах”;

9) пункти 3 і 4 частини першої статті 34 виключити;

10) статтю 37 доповнити частиною другою такого змісту:

„Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”;

11) статтю 39 доповнити частиною другою такого змісту:

„Сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”;

12) статті 40-44 виключити;

13) частини другу та третю статті 51 виключити;

14) у статті 52:

в абзаці першому частини першої слова „по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку” виключити;

частину третю виключити;

у частині четвертій слова „при народженні дитини та допомога на поховання призначаються і виплачуються” замінити словами „на поховання призначається та виплачується”;

доповнити частиною шостою такого змісту:

„6.Матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні”;

15) частину першу статті 53 після слів „місячної заробітної плати (доходу)” доповнити словами „за відпрацьований час”;

16) у пункті 5 розділу IX „Прикінцеві положення” слова і цифри „розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46” замінити словами і цифрами „розмір виплати, передбаченої статтею 46”.

27. У Законі України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 22, ст. 171;2002 р. №17, ст. 124; 2004 р. , № 32, ст. 385; 2005 р. №17-19, ст. 267; 2006 р. №9-11, ст. 96; 2007 р., № 9, ст. 67):

1) частину другу статті 7 викласти в такій редакції:

„2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України „Про зайнятість населення” є:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у навчальних закладах державної служби зайнятості або на договірній основі в інших навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях;

профорієнтація;

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, в тому числі молоді на перше робоче місце, та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в порядку (розмірах), встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів та правлінням Фонду;

інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особа:

направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до чинного законодавства;

забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.”

2) пункт п’ятий частини другої статті 12 доповнити словами „проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом за погодженням з правлінням Фонду”;

3) в абзаці другому частини третьої статті 16 слова „на місяць” замінити словами „не менше як на п’ять календарних днів”;

4) частину другу статті 19 викласти в такій редакції:

„2. Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п’ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб”;

5) у статті 30 :

а) у назві слова „на створення додаткових робочих місць” замінити словами „для працевлаштування безробітних”;

б) у частинах першій та третій слова „на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних” замінити словами „для працевлаштування безробітних, в тому числі молоді на перше робоче місце,”;

6) частину четверту статті 31 викласти в такій редакції:

„4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку”

7) частину третю статті 36 доповнити абзацом третім такого змісту:

„Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду”.

28. У частині п’ятій статті 1 Закону України „Про прожитковий мінімум” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 38, ст. 348; 2005 р., N 29, ст. 383; 2007 р., №7-8, ст.66) слова „та на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб” виключити.

29. У Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178; із наступними змінами):

1) у статті 20:

а) у частині першій:

пункт 4 викласти в такій редакції:

„4) позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

пункт 21 виключити;

у пункті 26 слова “гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами „виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

пункти 29 і 30 виключити;

б) доповнити частиною третьою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктами 11, 15, 19, 28, частини першої та частиною другою цієї статті надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,5 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”.

2) у статті 21:

а) у частині першій:

пункт 2 викласти в такій редакції:

„2) першочергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок чи одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

пункт 7 виключити;

б) доповнити частиною третьою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20, пунктами 4, 5, 9 частини першої надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,2 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;

у статті 22:

а) у частині першій:

пункт 2 викласти в такій редакції:

„2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

пункт 5 виключити;

у абзаці другому пункту 6 слова „стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами „підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

пункти 7 та 12 виключити;

пункт 13 викласти в такій редакції:

„13) особам, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - надання пільг, передбачених пунктом 18 статті 20, а також позачергове безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

б) доповнити частиною третьою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктом 14 частини першої та частиною другою цієї статті щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20 надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України ”;

4) у статті 23:

а) пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:

„2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

б) доповнити частиною четвертою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктом 4 частини першої надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;

5) у статті 30:

а) у частині першій:

друге та третє речення абзацу другого пункту 5 викласти в такій редакції: „У разі неможливості надання путівки виплачується компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, а також розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

у пункті 6 цифри та слова „50 процентів мінімальної заробітної плати” замінити словами „в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

у пункті 8 слова „мінімальної заробітної плати” замінити словами „в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

перше речення абзацу третього пункту 10 виключити;

пункт 12 викласти в такій редакції:

„12) виплата грошової компенсації батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі і тих, які не знаходяться в обліковому складі шкіл), якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні, здійснюється в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

б) у частині третій:

у пункті 4 слова „гарантованою виплатою підвищеної на 100 процентів стипендії” замінити словами „виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

пункт 10 викласти в такій редакції:

„10) щорічне безплатне забезпечення дитини-інваліда та одного з батьків чи особи, яка їх замінює, путівкою для будь-якого виду оздоровлення чи відпочинку. У разі неможливості надання путівки виплачується компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України”;

в) доповнити частиною сьомою такого змісту:

„Пільги, передбачені пунктами 3, 5 частини першої та пунктами 1, 8, 9 частини третьої надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;

6) статтю 31, пункти 5, 6 частини першої, частину четверту статті 35 виключити;

7) у статті 36:

у частині першій:

у пункті 1 слова „у розмірі трьох мінімальних заробітних плат” замінити словами „в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

пункт 5 виключити;

8) текст статті 37 викласти в такій редакції:

„Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється”;

9) частини першу та другу статті 39 замінити однією частиною такого змісту:

„Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.

У зв’язку з цим частину третю вважати частиною другою;

10) статті 42 і 46 виключити;

11) текст статті 48 викласти в такій редакції:

„Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”;

12) текст статті 50 викласти в такій редакції:

„Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами”;

13) текст статті 51 викласти в такій редакції:

„Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами”;

14) у статті 52:

у частині першій слова „50 процентів мінімальної пенсії за віком” замінити словами ‘‘10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність”;

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

„Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати компенсації згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами”.

У зв'язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п'ятою;

15) частини третю і четверту статті 54 замінити чотирма частинами такого змісту:

„У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:

по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності -150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника;

на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.

До непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами”.

У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною сьомою;

16) текст статті 63 викласти в такій редакції:

„Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, незаборонених законодавством”;

17) частину третю статті 67 викласти в такій редакції:

„Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

30. У Законі України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399; 1994 р., N 24, ст. 178; 1995 р., N 44, ст. 32; 1996 р. №17, ст. 73; 2004 р., N 50, ст. 536; 2006 р., №№ 9-11,ст. 96 ст., N 37, ст. 318; 2007 р., №№ 7 - 8, ст. 66; № 33, ст.442):

1) текст статті 14 викласти в такій редакції:

„Мінімальний розмір пенсії за вислугу років, що призначається відповідно до цього Закону, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом”;

2) абзаци другий та третій частини першої статті 22 замінити трьома абзацами такого змісту:

„інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 120 відсотків, II групи - 110 відсотків, III групи - 105 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

іншим інвалідам з числа солдатів і матросів строкової служби I групи у розмірі 110 відсотків, II групи - 105 відсотків, III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби - у розмірі 110 відсотків, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони - 120 відсотків, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони - 130 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби”;

3) текст статті 37 викласти в такій редакції:

„Пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом”;

4) у статті 43:

в частині третій слова „за останньою штатною посадою перед звільненням” виключити та доповнити словами „та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”;

після частини третьої доповнити двома новими частинами такого змісту:

„Обчислення пенсій окремим категоріям військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які були відряджені для виконання службових обов'язків до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших цивільних установ, організацій і підприємств, у тому числі у довготермінові закордонні відрядження, здійснюється за переліком посад і в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

У зв’язку з цим частини четверту – дванадцяту вважати відповідно частинами шостою-чотирнадцятою.

31. У Законі України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 37, ст. 237; 1998 р., № 42, ст. 257, № 49, ст. 303; 1999 р., № 38, ст. 349, № 52, ст. 465; 2000 р., № 13, ст. 104; 2001 р., № 2-3, ст.. 10; 2002 р., №12-13, ст. 92; 2003 р., № 7, ст. 65, № 10-11, ст. 86, №33-34, ст. 267; 2004 р., №2, ст. 6, № 17-18, ст. 25; 2005 р., №7-8, ст.162, №№17-19, ст. 267;, 2007 р., №7-8, ст. 66):

1) у статті 1:

а) пункт 4 після слів „творчі працівники, які не є членами творчих спілок” доповнити словами „військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу”;

у пункті 5:

слова „купівлі-продажу валют” замінити словами „купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню”;

доповнити абзацами другим і третім такого змісту:

„Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України має право на отримання від Національного банку України інформації щодо обсягів купівлі уповноваженими банками безготівкової іноземної валюти за гривню на міжбанківському валютному ринку України в порядку, обумовленому двостороннім договором між Національним банком України та Пенсійним фондом України”;

б) доповнити частиною другою такого змісту:

„Суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощений режим оподаткування (єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок), та юридичні і фізичні особи, що розташовані (проживають) у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку на загальних підставах”;

2) у пункті 4 статті 2 слова „купівлі-продажу валют” замінити словами „купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню”;

3) частину третю статті 3 викласти в такій редакції:

„платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.”

4) у статті 4:

в абзацах другому, четвертому і п'ятому пункту 1, у пунктах 2 і 3 цифри „32,3” та „32” замінити цифрами „33,2”.

Blog

Закон україни

Содержание

абзац третій виключити;

б) частини другу і третю викласти у такій редакції: