Розділ ІV. Проект

Вид материала

Содержание

Надходження до бюджетів від перелічених зборів у 2006 році становили біля 500 тис. грн., або 0,08 відсотка від загальних надходж
Надходження до бюджетів від перелічених зборів і податку у 2006 році становили біля 246 млн.грн. або більше 38 відсотків від заг
Таким чином, з урахуванням не скасованих, тих, що змінюються та нових пропонується встановлення чотирьох місцевих податків і вос
Податок на нерухоме майно та єдиний податок для фізичних осіб-підприємців
Проведений аналіз середніх ставок ринкового збору по Україні, встановлених сільськими, селищними та міськими радами, свідчить пр
Запропонована редакція в цілому дозволить уникнути постійної напруги, що створилася на даний момент в курортній місцевості

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

проект Закону України «Про засади державної регіональної політики».

Необхідність ухвалення Закону прямо випливає із змісту Концепції державної регіональної політики і є необхідною умовою для створення правової основи реалізації нової державної регіональної політики її суб'єктами та ухвалення на основі цього Закону інших необхідних законів та нормативно-правових актів Уряду.

Метою ухвалення Закону є створення законодавчої основи для реалізації нової державної регіональної політики, яка має охоплювати значно ширший спектр питань, ніж просто підтримка регіонального розвитку.

Концепція державної регіональної політики визначила напрями нової політики та загальні вимоги щодо інструментів такої політики.

Реалізація ж нової державної регіональної політики, особливо в частині нового інструментарію її здійснення, потребує додаткового законодавчого забезпечення.

Цей Закон якраз має створити таку базову законодавчу основу для початку реалізації нової політики, а також стати основою для підготовки низки інших законів та нормативно-правових актів Уряду, що випливають із цього Закону.

Закон «Про засади державної регіональної політики» є, з одного боку, рамковим законом, який є основою для ухвалення інших законів, з іншого боку, містить цілий ряд норм прямої дії, які дають змогу значну частину нових інструментів державної регіональної політики почати застосовувати відразу після ухвалення Закону.

Закон складається із 8 розділів та 30 статей.

У першому розділі даються визначення основних термінів, які вживаються у Законі, встановлюються мета, об'єкти та суб'єкти, принципи та пріоритети державної регіональної політики.

У другому розділі визначаються засоби забезпечення державної регіональної політики.

У третьому розділі Закону визначається основний зміст державної регіональної політики, порядок розробки та реалізації державної стратегії регіонального розвитку, регіональних стратегій.

У четвертому та п'ятому розділах Закону регулюються питання створення та діяльності інституцій у сфері регіональної політики, зокрема Національної ради з питань державної регіональної політики рад регіонального розвитку, що діятимуть в регіонах, та агенцій регіонального розвитку.

У шостому розділі Закону визначається статус, порядок формування та діяльності Національного та регіональних фондів регіонального розвитку, визначаються джерела надходжень до цих фондів.

Сьомий розділ Закону встановлює загальні підходи до моніторингу здійснення державної регіональної політики і є визначальним для формування відповідної нормативно-правової бази такого моніторингу, у тому числі для оцінки діяльності керівників органів виконавчої влади.

Восьмий розділ - прикінцеві та перехідні положення, встановлює порядок набрання чинності цим Законом та визначає доручення Кабінетові Міністрів України на розробку необхідних нормативно-правових актів, що випливають із змісту цього Закону.

В Україні не існує базового закону у сфері державної регіональної політики. В окремих сегментах цієї широкої сфери правового поля діє низка законів України, зокрема:

Закон «Про стимулювання розвитку регіонів» №2856-ІV від 08.09.2005;

Закон «Про державні цільові програми» №1621-IV від 18.03.2004;

Закон «Про генеральну схему планування території України» №3059-III від 07.02.2002.

Окремі норми Бюджетного, Земельного кодексів, податкових та інших законів після ухвалення цього Закону потребуватимуть певних уточнень та змін, для чого і передбачено приписи, які містяться у розділі восьмому законопроекту.

Після ухвалення Закону з наступного бюджетного року передбачено створення системи фондів регіонального розвитку, яка складається з Національного фонду регіонального розвитку та 27 фондів розвитку регіонів (у кожному регіоні).

Створення фондів не потребує нових витрат з Державного бюджету – відбудеться лише зміна механізму державного фінансування програм та проектів у сфері державної регіональної політики.

Головним джерелом надходжень до Національного фонду Законом визначено спрямування до фонду 5 % від податку на прибуток підприємств.

Обсяг надходження до бюджету сум зазначеного податку у 2008 році складе (відповідно до показників Державного бюджету України поточного року) 42,3 млрд. гривень, а у 2009 році (відповідно до проекту Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік") – 59,3 млрд. гривень.

У 2010-2012 роках прогноз надходження до бюджету сум податку на прибуток підприємств, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.08 № 828 "Про схвалення Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2010-2012 роки", складає: у 2010 році – 73898,2 млн. гривень, у 2011 році – 82260,8 млн. гривень, у 2012 році – 99532,3 млн. гривень.

Прогнозні надходження до Національного фонду регіонального розвитку за рахунок спрямування до фонду 5 % податку на прибуток підприємств, таким чином, складуть: у 2009 році – 2965,0 млн. гривень, у 2010 році – 3694,91 млн. гривень, у 2011 році – 4113,04 млн. гривень, у 2012 році – 4976,6 млн. гривень.

За рахунок коштів фондів регіонального розвитку будуть фінансуватися, відповідно до Закону, довгострокові регіональні програми та проекти, що відповідають пріоритетам державної регіональної політики. Це дозволить, з одного боку, сконцентрувати необхідні ресурси на пріоритетних напрямках регіонального розвитку, а з іншого боку, забезпечити цільове, ефективне та багатократне (через фінансування шляхом надання кредитів) їх використання.

Фінансування конкретних соціально-економічних проектів суттєво вплине на підвищення економічної спроможності регіонів і, як наслідок, призведе до нарощування доходної бази Державного та місцевих бюджетів. Розрахувати фінансовий ефект на цей час не видається можливим.

З наступного бюджетного року цим Законом передбачено створення мережі агенцій регіонального розвитку (по одній у кожному з регіонів) на засадах партнерства між державним та недержавним секторами. Одним з джерел формування коштів та майна агенцій, відповідно до Закону, можуть бути дотації та субсидії з державного та місцевих бюджетів.

Загальна сума кошторису на створення та на забезпечення діяльності 27 агенцій складає 49,5 млн. гривень (1,83 млн. гривень на кожну), з них 4,2 млн. гривень – на створення, 45,3 млн. гривень – на забезпечення діяльності.

Фактичні видатки з Державного бюджету України, з урахуванням того, що кошти на фінансування агенцій надходитимуть і з інших визначених Законом джерел, складатимуть до 50 % від вищезазначених сум.

Безпосередній вплив діяльності фондів та агенцій регіонального розвитку на доходну частину Державного та місцевих бюджетів відсутній. Однак слід зауважити, що статутна діяльність фондів та агенцій матиме суттєвий позитивний вплив на ріст доходів бюджетів усіх рівнів, зокрема через:

розвиток інфраструктури регіону, підвищення інвестиційної привабливості, покращення умов для розвитку підприємництва;

залучення додаткових ресурсів з різних джерел, у т.ч. інвестицій у розвиток пріоритетних галузей регіону;

розвиток існуючих та створення нових господарюючих суб'єктів, створення нових робочих місць, збільшення обсягів виробництва товарів та послуг, і, як наслідок, зростання надходжень до бюджету у вигляді податків та зборів тощо.

В обговоренні цього законопроекту взяли участь більшість обласних рад, обласних державних адміністрацій, які в основному підтримали необхідність ухвалення такого закону та надіслали цілий ряд пропозицій, що були враховані при доопрацюванні проекту. Ухвалення та реалізація Закону дасть змогу започаткувати нові механізми регіонального розвитку, які сприятимуть зменшенню диспропорцій між регіонами послабленню регіонального егоїзму.

Проект Закону обговорювався також на двох науково-практичних конференціях на засіданні круглого столу за участю експертів Ради Європи, був презентований на засіданні Секції малих міст України, розісланий у провідні наукові установи України, розміщений на сайті Міністерства.

Ухвалення Закону «Про засади державної регіональної політики», на наш погляд, дасть змогу інституюватися новій державній регіональній політиці, сприятиме залученню регіонів до саморозвитку, дасть змогу впровадити в життя такі механізми регіонального розвитку, що легко адаптуються до практики Європейського Союзу та стимулюють активність органів місцевої влади.

Однією з центральних проблем місцевого та регіонального розвитку є становлення місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів. Народний депутат В. Хомутинник підготував відповідний законопроект.

Місцеві податки і збори справляються в Україні згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 “Про місцеві податки і збори” (далі – Декрет) та Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 761/99 “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”.

За період з 1993 року по даний час податкове законодавство постійно вдосконалювалося. Проте, місцеві податки і збори практично залишилися осторонь і справляються до місцевих бюджетів за правилами, встановленими більше 12-ти років назад. Правила не відповідають вимогам сьогодення. Практично кожною радою (більше 11-ти тисяч) прийнято відповідне рішення про встановлення місцевих податків і зборів. Основний Закон України надав право органу місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори, які є обов’язковим до виконання.

Разом з тим, аналіз рішень органів місцевого самоврядування свідчить про їх недосконалість. Прийняті рішення, як правило, не передбачають чіткої регламентації питань порядку обчислення і сплати до місцевих бюджетів місцевих податків і зборів, деякі не відповідають чинному законодавству тощо. Все це спричиняє труднощі при адмініструванні місцевих податків і зборів, що не дає можливості створити у державі єдину систему справляння місцевих податків і зборів.

Встановлені Декретом механізми справляння з окремих місцевих податків і зборів є недосконалими, тому надходження до місцевих бюджетів від таких податків і зборів не відіграють істотної ролі у наповненні цих бюджетів.

Окремі місцеві податки і збори передбачають фіксовану ставку оподаткування, яка є символічною і не індексувалася жодного разу.

Органи місцевого самоврядування продовжують практикувати прийняття рішень, згідно з якими впроваджуються різні платежі для суб’єктів господарювання за право здійснювати господарську діяльність на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Кошти від цих платежів не завжди в повній мірі зараховуються до місцевих бюджетів.

Чинне законодавство про місцеві податки і збори не забезпечує надійними джерелами фінансування місцеві бюджети.

У зв’язку з цим проектом Закону про місцеві податки і збори (далі - законопроект) пропонується забезпечення єдиного підходу по встановленню радами місцевих податків і зборів, чіткої реалізації податкового законодавства і відповідних рішень, що приймаються на місцях, скасування усіх рішень органів місцевого самоврядування, згідно яких запроваджено інші платежі, які не зараховуються до місцевих бюджетів, запровадження таких місцевих податків і зборів, які були би реальними до сплати, що надасть можливість отримання додаткових надходжень до місцевих бюджетів.

Основною метою підготовки законопроекту є законодавче врегулювання справляння місцевих податків і зборів в Україні, оптимізація переліку податків і зборів, розширення об’єктів і бази оподаткування, установлення справедливих ставок, що призведе до збільшення надходжень до місцевих бюджетів та сформує надійні джерела їх фінансування.

Законопроект підготовлено з урахуванням результатів комітетських слухань, які було проведено 21 грудня 2006 року та 7 лютого 2007 року, висновків Міністерства фінансів України, які надіслані за результатами слухань, пропозицій Асоціації міст України, народних депутатів України, голів міських рад, Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, Проекту “Реформа місцевих бюджетів, платників податків”.

У зв’язку з цим у законопроекті передбачається:

- вичерпний перелік місцевих податків і зборів встановити Законом про місцеві податки і збори. Не передбачені місцеві податки і збори Законом не можуть встановлюватися радами самостійно;

- закріпити за радами право обов’язково встановлювати місцеві податки і збори, які відповідно до Закону є обов’язковими для встановлення за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження місцевих податків i зборів (комунальний податок, податок за торгові місця на ринку, податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів, збір за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збiр за розміщення об’єктів грального бізнесу);

- закріпити за радами право самостійно приймати рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, які відповідно до Закону є необов’язковими для встановлення за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження таких податкiв i зборів (податок за використання місцевої символіки, туристичний збір, будівельний збір, збір з власників собак, збір за проведення кіно-телезйомок, збір за проведення місцевих аукціонів);

- закріпити за радами право встановлювати розмір ставок місцевих податків і зборів, виходячи з їх граничних розмірів, установлених Законом;

- передбачити у Законі норму, згідно з якою платники застосовують мінімальну ставку з місцевих податків і зборів, які будуть обов’язковими для встановлення, у разі якщо радою не прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів у встановлений Законом строк;

- з метою однозначного розуміння платниками податків порядку зарахування місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів передбачити Законом норму, згідно з якою місцеві податки і збори зараховуються до тих місцевих бюджетів, на території яких безпосередньо здійснюється господарська діяльність;

- доповнити перелік місцевих податків і зборів збором за право проведення кіно - і телезйомок, збором за проведення конкурсного розпродажу;

- виключити із Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” норму щодо встановлення радами місцевих податків і зборів на засадах добровільного самооподаткування;

- скасувати неефективні місцеві збори;

- вдосконалити принципи адміністрування тих місцевих податків і зборів, які залишаються;

- доповнити перелік місцевих податків і зборів новими, які забезпечать реальні додаткові надходження до бюджетів.

У зв’язку з цим, пропонується:

I. Скасувати п’ять зборів:

1) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі (неефективний та не відповідає принципу рівності оподаткування);

2) збір за участь у бігах на іподромі (неефективний та не відповідає принципу рівності оподаткування);

3) збір за виграш на бігах на іподромі (неефективний та не відповідає принципу рівності оподаткування);

4) збір за видачу ордера на квартиру (неефективний);

5) збір за право на проведення конкурсного розпродажу і лотерей (розповсюдження лотерей та оподаткування такого виду діяльності має належати до сфери державного управління).

Надходження до бюджетів від перелічених зборів у 2006 році становили біля 500 тис. грн., або 0,08 відсотка від загальних надходжень ( 642,3 млн. грн.).

II. Залишити у переліку місцевих податків і зборів:

комунальний податок (вдосконаливши механізм справляння);

збір за використання місцевої символіки (надавши цьому збору статус податку та вдосконаливши механізм справляння);

рекламний податок (надавши цьому податку статус збору та вдосконаливши механізм справляння);

збір за розміщення об’єктів торгівлі (доповнивши цей збір об’єктами сфери побутових послуг та вдосконаливши механізм справляння);

збір за право проведення кіно-телезйомок (вдосконаливши механізм справляння);

збір за право на проведення місцевих аукціонів (вдосконаливши механізм справляння);

збір з власників собак (вдосконаливши механізм справляння).

Надходження до бюджетів від перелічених зборів і податку у 2006 році становили біля 246 млн.грн. або більше 38 відсотків від загальних надходжень.

III. На заміну ринковому збору і збору за парковку автотранспорту встановити два податки з одночасною зміною принципів оподаткування:

податок за торгові місця на ринку;
податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів.

IV. На заміну курортного збору та збору на розвиток рекреаційного комплексу в АР Крим, що справляються лише в курортній місцевості, ввести туристичний збір, який може справлятися на всій території України.

V. Ввести до складу місцевих податків податок на нерухоме майно, єдиний податок для фізичних осіб-підприємців та два нові збори:

1) збір за розміщення об’єктів грального бізнесу;

2) будівельний збір.

Таким чином, з урахуванням не скасованих, тих, що змінюються та нових пропонується встановлення чотирьох місцевих податків і восьми зборів:

комунальний податок;
податок за використання місцевої символіки;
податок за торгові місця на ринку;
податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів;
податок на нерухоме майно;
рекламний збiр;
туристичний збір;
збір за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
збір за розміщення об’єктів грального бізнесу;

10) будівельний збір;

11) збір з власників собак;

12) збір за проведення кіно- і телезйомок;

13) збір за проведення місцевих аукціонів.

Сума нарахованих місцевих податків і зборів включається до складу валових витрат платника податку на прибуток і не включається до бази оподаткування податком на додану вартість у порядку, встановленому Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Законом України “Про податок на додану вартість”.

Податок на нерухоме майно та єдиний податок для фізичних осіб-підприємців буде встановлюватися Верховною Радою України окремим законом.

Комунальний податок

Питома вага комунального податку у структурі надходжень до місцевих бюджетів у 2006 році становить 24,4 % (майже 157 млн. грн.) від загальних надходжень (642,3 млн. грн.). За величиною надходжень займає друге місце після ринкового збору.

Тому цей податок пропонується залишити у переліку місцевих податків з незначною зміною ставки (в 1,17 рази).

Разом з тим, необхідно вдосконалити принципи адміністрування податку. На даний момент Декрет не передбачає визначення чіткої бази оподаткування, що спонукало ради визначати її самостійно.

Аналіз рішень та справляння податку свідчить, що у переважній більшості база оподаткування встановлена, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників. Це статистичний показник, за який звітуються суб’єкти господарювання органам статистики згідно із встановленим порядком.

Оскільки цей досвід є оптимальним, пропонується визначати базу оподаткування саме за таким показником.

На даний момент розрахунки подаються щомісячно або щокварталу. Це є обтяжливим і невиправданим для платника податку і податкового органу. З метою спрощення процедури подання податкових розрахунків пропонується подавати до податкових органів податкові декларації один раз на рік. При цьому, встановити сплату податку до бюджету щоквартальними авансовими внесками.

Прогнозована річна сума надходжень у разі прийняття закону становитиме на рівні існуючих надходжень - більше 157 млн. гривень.

Податок за використання місцевої символіки.

Пропонується збір за право використання місцевої символіки залишити у переліку місцевих податків і зборів з одночасною заміною цього збору на податок, оскільки за своєю суттю у запропонованій редакції відповідає статусу податку.

На відміну від Декрету, пропонується зробити цей податок не обов’язковим до встановлення, оскільки на даний момент збір встановлено у 22-х областях.

За 2006 рік надходження до бюджетів від збору становили 2,6 % (майже 17 млн. грн.) від загальних надходжень (642,3 млн. грн.). За величиною надходжень займає п’яте місце після ринкового збору. Основна причина замалих надходжень – відсутність на законодавчому рівні чітких норм щодо оподаткування збору.

У першу чергу потребує чітке визначення бази оподаткування.

Згідно із Декретом база оподаткування визначається, виходячи з вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки. Застосування на практиці термінології “вартість виробленої продукції” трактується по-різному, - чи то вартість, визначена за правилами бухгалтерського обліку чи податкового.

У зв’язку з цим, законопроектом пропонується вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг з використанням символіки визначати за правилами бухгалтерського обліку.

На сьогодні немає чіткої законодавчої норми щодо встановлення органами місцевого самоврядування місцевої символіки. Це призводить до різного трактування щодо справляння податку. Відповідно до пункту 49 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради затверджують відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади. Однак відповідного закону до цього часу не прийнято.

У зв’язку з цим, пропонується у законопроекті передбачити з метою оподаткування перелік місцевої символіки. До такої символіки слід віднести герб і прапор села, селища, міста, а також археологічні, історичні ландшафтні об’єкти, об’єкти архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва, які є об’єктами культурної спадщини місцевого значення відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини”. Згідно зі статтею 5 цього Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфери охорони культурної спадщини належить занесення об’єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру пам’яток України та внесення змін до нього щодо пам’яток місцевого значення.

Наявність Держаного реєстру пам’яток дозволятиме ефективно адмініструвати цей податок.

Крім цього, пропонується прикінцевими положеннями закріпити за радами право самостійно установлювати зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади та внести відповідні зміни до Закону України “Про місцеве самоврядування”. Це надасть можливість при встановленні податку уникнути розбіжності щодо оподаткування символікою.

Прогнозована річна сума надходжень у разі прийняття закону становитиме більше 49 млн. гривень.

Податок за торгові місця на ринку

Пропонується на заміну ринковому збору встановити податок за торгові місця на ринку з одночасною зміною принципів оподаткування.

Ринковий збір є одним із найвагоміших місцевих зборів у доходах місцевих бюджетів. За 2006 рік надходження до бюджетів від цього збору становили 58,2 % (374 млн. грн.) при загальних надходженнях (642,3 млн. грн.).

Однак, адміністрування збору є невиправдано ускладненим, оскільки згідно з Указом податкові органи мають право на проведення щоденних перевірок ринків, що неприпустимо.

Крім цього, збір сплачується торговцями за займане місце на ринку щоденно готівкою контролеру ринку. Адміністрація ринку сплачує збір до бюджету залежно від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування - один раз на місяць або квартал. Зарахування податків до бюджетів у такий спосіб є неприпустимим, оскільки практично неможливо установити повноту сплати збору до бюджетів.

У зв’язку з цим, законопроектом пропонується кардинально змінити оподаткування торгових місць на ринку, встановивши податок за торгові місця на ринку. Платником податку має бути ринок, який згідно із законом отримав земельну ділянку для ринку та надає місця для торгівлі у користування іншим особам, які здійснюють торгівлю.

Проведений аналіз середніх ставок ринкового збору по Україні, встановлених сільськими, селищними та міськими радами, свідчить про таке.

Середній розмір ставок по юридичних особах становить (при максимальній ставці згідно з Указом - 34 грн.):

по сільських і селищних радах - від 3 до 11 грн.;

по містах районного значення - від 3 до 14 грн.;

по міста обласного значення та обласних центрах - від 3 до 20 грн.

Середній розмір ставок по фізичних особах становить (при максимальній ставці згідно з Указом - 2,55 грн.):

по сільських і селищних радах - від 1 до 2,3 грн.;

по містах районного значення - від 1,2 до 2,6 грн.;

по міста обласного значення та обласних центрах - від 1,2 до 2,6 грн.

Провівши детальний аналіз цих ставок, пропонується встановити їх у розмірі від 0,25 до 2,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки органи місцевого самоврядування враховують місце розташування ринку, сезонність, погодні умови, режим роботи ринку, вид товарів (робіт, послуг), продаж яких здійснюється на ринках, частоту відвідування ринків споживачами та заповнюваність місць торгівлі.

Проведений аналіз рішень органів місцевого самоврядування про ринковий збір щодо розміру торгового місця свідчить, що у переважній більшості рішень розмір торгового місця на ринку становить 1 погонний метр стола (прилавка) і 2-4 квадратних метри займаної площі для торгівлі, що здійснюється у магазинах, кіосках, контейнерах, що розміщені на ринках. В окремих міських радах, наприклад, м. Харкова одне торгове місце дорівнює 1 погонному метру прилавка, одному магазину, контейнеру, кіоску, одній палатці, мм. Одесі та Києві, Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області - розмір торгового місця дорівнює 2 повним чи неповним погонним метрам стола, лотка, прилавка. При продажу товарів з транспортного засобу, у магазині, кіоску, павільйоні, контейнеру при площі до 8 кв. метри - 1 торгове місце, при площі 8 до 20 кв. метри - 2 торгових місця, при площі 20 до 30 кв. метри - 3 торгових місця, при площі 30 до 50 кв. метри - 4 або 5 торгових місць.

У зв’язку з цим, запропоновано розмір торгового місця від 1 до 8 квадратних метрів займаної площі, на якій здійснюється продаж товарів (виконуються роботи, надаються послуги) ринком. При цьому, торговим місцем для магазину, торгового центу, які розміщені на території ринку, вважається площа, займана під першими поверхом таких об’єктів.

Розмір торгового місця визначається органом місцевого самоврядування в залежності від асортименту товару, продаж якого здійснюється на такому торговому місці, видів робіт та послуг, які виконуються (надаються) на ринку, кількості місць, які використовуються тимчасово та одноразово строком на один день.

До об’єкта оподаткування не включається площа, на якій розміщені адміністративно-господарські приміщення ринку (їх частини), підприємства громадського харчування, автомобільні стоянки (парковки), санітарно-гігієнічні приміщення (туалети, душові кімнати), готельні приміщення, підсобні та складські приміщення, що розташовані на ринку, якщо у таких приміщеннях не здійснюється продаж товарів, а також якщо ці приміщення не надаються для тимчасового користування, в тому числі в оренду (суборенду) іншим особам для здійснення такими особами торгівлі, надання послуг, пов’язаних із здійсненням торгівлі.

Ринок розробляє паспорт торгових місць на ринку, розраховує їх кількість в залежності від розміру, встановленого органом місцевого самоврядування, погоджує такий паспорт з органом місцевого самоврядування.

З метою спрощення процедури подання податкових декларацій з податку до податкових органів, пропонується подавати ринком такі декларації один раз на рік. При цьому, передбачається сплата податку до бюджету щоквартальними авансовими внесками.

З огляду на прозорість податку прогнозована річна сума надходжень у разі прийняття закону становитиме біля 500 млн. гривень.

Крім цього, назріла необхідність забезпечити функціонування ринків в Україні на законодавчому рівні.

Для виходу з цієї ситуації законопроектом пропонується доручити Уряду розробити спеціальний закон про функціонування ринків в Україні.

Податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів

Пропонується збір за парковку автотранспорту замінити податком за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів з одночасною зміною принципів оподаткування.

За 2006 рік збору надійшло більше 15 млн. грн. при загальних надходженнях – 642,3 млн. гривень, що становить більше 2,4 відсотка. За величиною надходжень займає шосте місце після ринкового збору.

Загальновідомо, що діяльність, пов’язана з паркуванням транспортних засобів, набула широкого розповсюдження. Разом з тим, статистика надходжень цього збору до бюджетів свідчить про неефективність його справляння. Наприклад, до бюджетів АР Крим у 2006 році надійшло збору 0,6 млн. грн., а до бюджетів Одеської області – більше 4 млн. грн., Дніпропетровської - більше 2 млн. грн.

На даний момент збір сплачується водіями за місце парковки готівкою паркувальнику. Підприємство, яке організовує парковку зараховує збір до бюджету залежно від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування - один раз на місяць або квартал. Зарахування податків до бюджетів у такий спосіб є неприпустимим, оскільки практично неможливо установити повноту сплати збору до бюджетів.

Практика більшості країн світу свідчить, що плата за паркування транспортних засобів – це одне із важливих джерел наповнення місцевих бюджетів.

У зв’язку з цим, законопроектом пропонується кардинально змінити оподаткування місць парковки, встановивши податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів. Платником податку пропонується встановити особу, яка буде визначена органом місцевого самоврядування з метою організації та здійснення такою особою діяльності, пов’язаної з парковкою транспортних засобів. При цьому, у рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення податку за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів окремим додатком до рішення визначається перелік спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, їх адреса, загальна площа, кількість місць парковки для транспортних засобів та перелік осіб, які уповноважені організовувати та здійснювати діяльність, пов’язану з парковою транспортних засобів.

На даний момент розмір збору за парковку, встановленого Декретом, становить від 0,17 до 0,51 грн. Така ставка є низькою і не відповідає вимогам сьогодення.

За період 2000 по 2006 роки надходження від збору збільшилися у 2,7 рази з 6 до 16 млн. гривень. Це свідчить про стрімкий темп росту придбаних автомобілів.

У зв’язку з цим, пропонується ставку податку встановлювати за кожне місце парковки у розмірі від 0,3 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки органи місцевого самоврядування враховують місце розташування спеціально відведених місць, режим роботи та заповнюваність місць парковки.

Запропонована ставка є оптимальною для водіїв транспортних засобів.

Податкове зобов’язання визначатиметься, виходячи з кількості місць парковки, робочих днів, впродовж яких буде здійснюватися паркування транспортних засобів і ставок податку.

Разом з тим, в Україні практично відсутні законодавчі норми, якими врегульовувалися б питання парковки.

У зв’язку з цим, перехідними положеннями законопроекту передбачається доручити Уряду розробити законопроект щодо функціонування місць парковки в Україні.

До набрання чинності такого закону передбачається встановлення платних послуг на місцях парковки, оскільки на даний момент такі послуги законодавчо не врегульовані. З метою поступового усунення системи збирання платежів за паркування “водій сплачує на місці паркувальнику” пропонується встановити оплату за паркування через автоматичні пристрої, які розміщуватимуться на місцях парковки, як це застосовується у світовій практиці.

На даний момент в Україні не передбачено відповідальності водія за порушення правил паркування транспортних засобів у спеціально відведених місцях, а також відповідальності за право здійснення діяльності, пов’язаної з паркуванням транспортних засобі, тощо.

Тому пропонується встановити адміністративну відповідальність та одночасно внести відповідні доповнення до Кодексу про адміністративні правопорушення.

Прогнозована річна сума надходжень у разі прийняття закону становитиме більше 60 млн. гривень.

Рекламний збір

Законопроектом пропонується на заміну податку з реклами встановити рекламний збір, з одночасним удосконаленням механізму справляння цього збору.

Надходження від податку з реклами у 2006 році становили 40,3 млн. грн. або 6,27 % від загальних надходжень (642,3 млн. грн.). За величиною надходжень займає третє місце після ринкового збору.

На даний момент склалася ситуація у рекламній діяльності, коли два різних закони передбачають різні норми щодо розміщення зовнішньої реклами.

Так, статтею 16 Закону України “Про рекламу” встановлено, що стягнення плати за видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами забороняється.

Водночас статтею 24 Закону України “Про планування і забудову територій” встановлено інший порядок розміщення реклами, яким дозволяється стягувати плату за право тимчасового використання місць для розташування об’єктів зовнішньої реклами.

У зв’язку з цим, органи місцевого самоврядування або місцеві адміністрації приймають рішення про плату за право тимчасового використання місць для розташування об’єктів зовнішньої реклами, а також плату за послуги організацій, які надають дозвіл на розміщення об’єктів зовнішньої реклами.

Вказані платежі, як правило, повністю не зараховуються до місцевих бюджетів.

З огляду на існування у законах двох різних норм з одного і того самого питання, а також на встановлення рекламного збору пропонується скасувати платежі, які встановлені органами місцевого самоврядування за розміщення зовнішньої реклами і внести відповідні зміни до статті 24 Закону України “Про планування і забудову територій”.

З іншого боку, норми Декрету в частині визначення платників податку – рекламодавців не узгоджуються з поняттями “рекламодавці”, визначеними Законом України “Про рекламу”, а також не передбачають механізму справляння з рекламодавців через рекламні агентства, що призводить до різного трактування та ускладнення справляння податку.

У зв’язку з цим, для оподаткування збором пропонується використовувати термінологію, встановлену Законом України “Про рекламу” та з метою оподаткування передбачити визначення термінології, яка відсутня у цьому Законі.

Це стосується реклами в інформаційній системі Інтернет та при виставковій діяльності.

За даними ДПА України надходження до бюджетів за період з 2000 по 2006 роки зросли більше як у чотири рази з 10 до 40 млн. грн. Оскільки ставка протягом цих років була незмінною, то обсяги виробництва реклами також збільшилися у стільки ж разів.

Це свідчить про стрімкий ріст темпів виробництва та розміщення реклами.

У зв’язку з цим, запропоновано встановити мінімальну ставку збору на рівні діючої.

При визначенні ставки органи місцевого самоврядування враховують розвиток діяльності рекламного ринку та структуру ринку реклами.

Прогнозована річна сума надходжень у разі прийняття закону становитиме більше 40 млн. гривень.

Туристичний збір

На даний момент в Україні справляється курортний збір та збір на розвиток рекреаційного комплексу, який введено в АР Крим в порядку експерименту згідно із Законами України про Державний бюджет України на 2003, 2004 і 2005 роки. За даними Міністерства фінансів АР Крим введення збору суттєво збільшило надходження до бюджету з 3,2 млн. грн. у 2003 році до 5,9 млн. грн. у 2005 році. Курортного збору у 2005 році надійшло біля 1 млн. грн. або майже 2 відсотки від загальних надходжень.

На заміну цих двох зборів, які справляються лише в курортних зонах пропонується ввести туристичний збір, який справлятиметься по всій території України у разі його встановлення радою. Також пропонується при встановленні принципів адміністрування туристичного збору врахувати позитивний досвід від введення в порядку експерименту в АР Крим збору на розвиток рекреаційного комплексу.

Туристичний збір є реальним джерелом наповнення місцевих бюджетів і водночас необтяжливим до сплати.

Ставки збору пропонується установити для курортних територій - від 1 до 3 відсотка від розміру мінімальної заробітної (3,50–10,50 грн.) та інших територій - від 0,5 до 1 відсотка (1,75–3,50 грн.).

Для порівняння: згідно з Декретом ставка курортного збору становить 1,70 грн. на одного відпочиваючого, ставка збору на розвиток рекреаційного комплексу в АР Крим – 5 гривень.

Збір сплачуватиметься громадянами України, іноземними громадянами, а також особами без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці з оздоровчими, лікувальними цілями, а також з пізнавальною, професійно-діловою та іншими цілями, що реалізуються у процесі подорожі один раз за весь період перебування.

Запропонована редакція в цілому дозволить уникнути постійної напруги, що створилася на даний момент в курортній місцевості щодо оподаткування курортним збором та збором на розвиток рекреаційного комплексу неорганізованих осіб, які отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) у громадян.

З метою уникнення цієї проблеми, на відміну від Декрету, запропоновано розширити перелік осіб, які зобов’язані утримувати збір з громадян.

Так, до переліку осіб, які будуть утримувати збір пропонується включити:

фізичних осіб - підприємців (гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу), які отримали в установленому законодавством порядку дозвіл на проведення діяльності, пов'язаної з туристичним супроводом;

підприємства, установи, організації, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування (музеї, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, монастирські комплекси, спеціалізовані виставки тощо);

юридичних і фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність, пов’язану з сільським , екологічним (зеленим) туризмом.

Це надасть можливість максимально залучити до оподаткування неорганізованих осіб (в кінцевому результаті переважна більшість із таких осіб відвідує музеї, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, монастирські комплекси, спеціалізовані виставки) і не створювати проблем щодо осіб, які надають послуги з проживання у приватному житлі, яке згідно з Конституцією України є недоторканою власністю.

З урахуванням надходжень від збору на розвиток рекреаційного комплексу введеного в порядку експерименту в АР Крим та курортного збору прогнозована річна сума туристичного збору може становити більше 7 млн. гривень.

Збір за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг

Згідно з Декретом справляється збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

Запропоновано залишити цей збір, доповнивши його назву та об’єкт оподаткування об’єктами сфери послуг.

Надходження від збору у 2006 році становили 31,7 млн. грн. або біля 5 відсотків від загальних надходжень. За величиною надходжень займає четверте місце після ринкового збору.

Законопроектом пропонується змінити суть збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, встановленого Декретом, який сплачувався за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, що призвело до необґрунтованого встановлення періодичності надання дозволу.

У зв’язку з цим пропонується збір сплачувати не за видачу дозволу, а за факт розміщення об’єкта торгівлі та/або сфери послуг на території органу місцевого самоврядування.

У зв’язку з тим, що для ринків введено податок за торгові місця на ринку, який сплачуватиметься щокварталу, з метою рівноцінного оподаткування по суті однакових видів діяльності пропонується за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг встановити сплату збору щорічно, оскільки за такі об’єкти сплачується торговий патент.

У зв’язку з тим, що Законом України “Про благоустрій населених пунктів” встановлено норму, згідно з якою органи місцевого самоврядування видають дозволи на розміщення об’єктів побутового, торгівельного та іншого призначення і не передбачено порядку їх видачі, прикінцевими положеннями пропонується внесення змін до цього Закону та передбачити порядок видачі дозволів.

Водночас необхідно закріпити за органами місцевого самоврядування законодавче право щодо прийняття рішень про надання дозволу та внести відповідні доповнення до Закону України “Про місцеве самоврядування”.

З урахуванням надходжень від збору за розміщення об’єктів торгівлі прогнозована річна сума надходжень від нового збору становитиме більше 34 млн. гривень.

Збір за розміщення об’єктів грального бізнесу

Пропонується ввести новий збір за розміщення об’єктів грального бізнесу.

Платниками збору пропонується визначити юридичних осіб, які отримали дозволи на розміщення об’єктів грального бізнесу (азартних ігор), а також юридичних і фізичних осіб – підприємців, які отримали дозволи на розміщення об’єктів грального бізнесу (неазартних ігор).

На даний момент в Україні відсутні законодавчі акти, які врегульовували б питання розміщення на територіях органів місцевого самоврядування об’єктів грального бізнесу. У зв’язку з цим, пропонується передбачити норми щодо порядку видачі дозволів на розміщення об’єктів грального бізнесу. Також передбачити на законодавчому рівні заборону щодо розміщення таких об’єктів у окремих місцях.

До таких місць пропонується віднести:

заклади освіти, охорони здоров’я, науки і культури; релігійні організації; бібліотеки, музеї і виставкові галереї; житловий фонд, поштовий зв’язок, банківські та інші фінансові установи, органи державної влади, станції метрополітену, майданчики очікування громадського транспорту (крім стаціонарних приміщень, які побудовані в установленому законодавством порядку), а також у відокремлені приміщення магазину.

Дозвіл пропонується видавати терміном на п’ять років з правом продовження його дії.

Збір сплачується щорічно за кожен об’єкт грального бізнесу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, місця розташування грального об’єкта, а також чисельності населених пунктів.

Будівельний збір

Пропонується запровадити новий місцевий збір, який може встановлюватися радами за їх згодою.

Цей збір не буде новиною для юридичних і фізичних осіб, які приймають рішення про здійснення будівництва, оскільки такі особи згідно із Законом України “Про забудову і планування територій” отримують дозвіл на будівництво об’єкта містобудування та/або тимчасових споруд.

Також згідно із цим Законом, особи, які приймають рішення про здійснення будівництва отримують ще дозвіл на виконання будівельних робіт.

До моменту виконання будівельних робіт юридичними і фізичними особами сплачуються:

платежі за розроблення архітектурного планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури, з погодження проектної документації (постанова КМУ від 20.12.99 №2328, наказ Держбуду від 28.02.2005 №43);

на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (постанова КМУ від 30.12.00 №1930 (втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови КМУ від 26.01.07 р. № 40) та відповідні рішення рад з цього питання (наприклад, по м. Києву Рішення від 27 лютого 2003 року № 271/431 “Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва”).

Згідно бюджету м. Києва на 2005 рік плата на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по м. Києву зараховується до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.06.2003 № 1/33-481 “Щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2000 р. № 1930” у ряді міст органи виконавчої влади не затверджували відповідних нормативних або методичних документів, а питання залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста вирішується в кожному конкретному випадку на договірній основі, в межах граничного розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12. 2000 р. № 1930.

Отже, юридичні і фізичні особи, які мають наміри здійснювати будівництво сплачують чималі кошти, які не є джерелом наповнення загального фонду місцевих бюджетів.

З метою зменшення тиску на юридичних і фізичних осіб, які мають наміри здійснювати будівництво, встановлення додаткового джерела загального фонду місцевих бюджетів пропонується встановити будівельний збір з одночасним скасуванням плати на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури і внести відповідні зміни до Закону України “Про планування і забудову територій”.

Для встановлення розміру ставок будівельного збору пропонується взяти за основу постанову КМУ від 26.01.2007 року №40.

Таким чином пропонується ставки будівельного збору встановлювати з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, у таких розмірах:

до 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення);

10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

При цьому, збір не повинен сплачуватися, якщо кошти замовників використовуються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у разі спорудження:

об'єктів будь-якого призначення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

будівель житлового фонду соціального призначення;

житлових будинків на земельних ділянках, придбаних на аукціоні, за умови включення до ціни таких земельних ділянок вартості облаштування їх інженерними мережами;

об'єктів, які будуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха.

Збір сплачуватиметься під час отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Визначення прогнозованої суми не проводилося у зв’язку з відсутністю даних щодо прогнозу здійснення будівництва в Україні у наступному році.

Пропонується збір з власників собак залишити у переліку місцевих зборів, який може встановлюватися радами за їх згодою. Цей збір має стати одним із компенсуючих джерел для покриття видатків на утримання в належному стані парків, прибудинкових територій, де здійснюється вигул собак.

За 2005 рік збору надійшло майже 300 тис. грн., що становить менше 1 відсотка від загальних надходжень (598,2 млн. грн.). Такий низький рівень надходжень цього збору обумовлюється наявною мізерною ставкою – 1 грн.70 коп. на рік за утримання однієї собаки.

У зв’язку з цим законопроектом передбачається збільшити ставку цього збору, розмір якої складає від 0,5 до 2 відсотків мінімальної заробітної плати за утримання кожної собаки.

Від сплати збору пропонується звільняти громадян, які утримують собак для службових цілей, визначених законом, громадяни, яким встановлено інвалідність загального захворювання по зору згідно із законом і які утримують собак, як поводирів, одиноких пенсіонерів та малозабезпечені сім’ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Пропонується також встановити пільги зі сплати збору, а саме, для громадян, які утримують собак для службових цілей, для громадян, яким встановлено інвалідність загального захворювання по зору згідно із законом і які утримують собак, як поводирів, для одиноких пенсіонерів, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Прогнозована річна сума у разі прийняття законопроекту та введення такого збору радами становитиме більше 2 млн. гривень.

Пропонується залишити збір за право проведення кіно-і телезйомок у переліку місцевих податків і зборів з одночасним вдосконалення механізму його справляння. Встановлений Декретом об’єкт оподаткування - фактично понесені органом місцевого самоврядування витрати на проведення додаткових заходів щодо здійснення кіно-телезйомок (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо), унеможливили приймати рішення щодо механізму справляння цього збору.

У зв’язку з цим, пропонується встановити об’єкт оподаткування збором вартість оренди (найму), наданих органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади приміщень, споруд, будівель або їх частин, земельної ділянки, для проведення зйомок, але не менше суми фактичних витрат, понесених органом місцевого самоврядування чи виконавчої влади на проведення додаткових заходів щодо здійснення кіно-телезйомок (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо), якщо такі заходи проводяться.

Ставка збору встановлюється органом місцевого самоврядування залежно від місця та терміну проведення зйомок у розмірі від 0,5 до 1 відсотка від бази оподаткування.

Пропонується залишити збір за проведення місцевих аукціонів з одночасним виключенням збору за право на проведення конкурсного розпродажу і лотерей.

Розповсюдження лотерей та оподаткування такого виду діяльності повинно належати до сфери державного управління.

Питання справляння місцевих податків і зборів регламентується Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, а по ринковому збору - Указом Президента України “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”. З метою виконання вимог запропонованого закону прикінцевими положеннями вносяться зміни у чинні законодавчі акти України.

Реалізація запропонованого проекту не потребує додаткових матеріальних чи фінансових витрат з боку державного та місцевих бюджетів.

Прийняття цього проекту дозволить законодавчо врегулювати справляння місцевих податків і зборів в Україні, оптимізувати перелік цих податків і зборів, розширити об’єкти і базу оподаткування, установити справедливі ставки, що надасть можливість створити надійне джерело доходної частини місцевих бюджетів. Прогнозовані надходження до місцевих бюджетів, без урахування податку на нерухоме майно та єдиного податку для фізичних осіб-підприємців становлять біля 1 млрд. грн. (довідково: за 2006 рік місцевих податків і зборів надійшло – 642,3 млн. гривень ).

Blog

Розділ ІV. Проект

Содержание