«Діяльність кредитних спілок в Україні»

Вид материала

Содержание

Розділ 3 методичні положення щодо удосконалення діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг
Розділ 4 можливості використання інформаційних технологій в діяльності кредитних спілок україни

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

ринкова процентна ставка залучення грошових коштів на вклади;
існуючий і прогнозований рівні інфляції – інфляційна премія;
конкуренція кредитної спілки з іншими фінансовими інститутами;
рівень ризиковості операцій – премія за ризик невиконання зобов’язань.

Фактично всі ці фактори пов’язані із ризиками, що впливають на кредитну спілку, і які за умови існування в Україні багаторічної історії ринкових відносин могли би бути прораховані з високою долею ймовірності. Зокрема, при класичному підході до розрахунку % ставки на вклади вона щонайменше повинна становити суму складових номінальної % ставки, інфляційної премії, премії за ліквідність та ще двох процентних доданків на привабливість та за ризик невиконання зобов’язань. Однак, за відсутності бази спостережень варто лише позначити ці існуючі ризики і зробити розрахунок орієнтовної % ставки на вклади вважаючи за номінальну % ставку рівень облікової ставки НБУ і додавши до неї прогнозований рівень інфляції. За сучасних обставин орієнтовна процентна ставка становитиме 9% (облікова ставка) + 9% інфляційні очікування = 18% річних.

Як свідчить практика, кредитні спілки в своїй діяльності при визначенні рівня процентної ставки на вклади найчастіше враховують лише рівень ринкових процентних ставок та дещо збільшують власні процентні ставки за вкладами з метою забезпечення більш привабливої пропозиції для потенційних вкладників, ніж існуючі на ринку. Такий спрощений підхід теж є виправданим при здійсненні розрахунку орієнтовної процентної ставки на вклади, адже ринкові процентні ставки передусім утворюються виходячи із облікової ставки НБУ, а також враховують інфляційні очікування. Розмір ринкових процентних ставок на вклади на сучасному етапі розвитку фінансового ринку України, та її економіки в цілому, лишається ключовим фактором впливу на розмір процентних ставок на вклади членів кредитних спілок і зазвичай відображають загальний рівень попиту/пропозиції на ринку грошових коштів. Однак вони можуть коливатися в залежності від регіону діяльності кредитної спілки. Наприклад, протягом останніх років вартість залучення вкладів на заході України була нижчою у порівнянні з процентною ставкою на вклади в інших регіонах України.

Особливо корисним стає використання формули самоокупної процентної ставки при здійсненні прогнозування із застосуванням методу визначення прогнозованої «точки беззбитковості». При цьому застосувати цей метод можна, здійснюючи прогнозування як з метою визначення нульового фінансового результату, так і за умови досягнення нульового нерозподіленого доходу.

У математичному вигляді «точку беззбитковості» для здійснення розрахунку з метою визначення нульового фінансового результату можна представити у наступному вигляді:

Д = ЗД – (ОВ + % ВД + % ЗК),

де Д – дохід, який може використовуватися для його розподілу на пайові внески, формування резервного капіталу або залишається у формі нерозподіленого доходу;

ЗД – загальна сума доходу, отриманого кредитною спілкою від здійснення усіх видів діяльності;

ОВ – операційні витрати;

% ВД – нараховані проценти на внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;

% ЗК – нараховані проценти по зовнішніх кредитах.

У даному разі точка беззбитковості визначає такий стан кредитної спілки, коли Д, тобто дохід, який може використовуватися для його розподілу на пайові внески, формування резервного капіталу, або залишатися у формі нерозподіленого доходу, дорівнює нулю.

Визначення точки беззбитковості дає відповідь на запитання – які активи повинна мати кредитна спілка за певних умов діяльності для того, щоб дохід був у змозі покрити всі витрати кредитної спілки.

Для здійснення фінансового управління за умови досягнення нульового нерозподіленого доходу розширимо формулу точки беззбитковості, включивши до неї планові витрати на формування резервного капіталу, формування резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, прогнозовані витрати на нарахування процентів на додаткові пайові внески. В такому разі розрахунок точки беззбитковості здійснюватиметься за формулою:

Д = ЗД – (ОВ + %В + %ЗК + РЗПВ + РК + НДП),

де Д – дохід, який може залишатися у формі нерозподіленого доходу;

ЗД – загальна сума доходу, отриманого кредитною спілкою від здійснення усіх видів діяльності;

ОВ – операційні витрати;

% В – нараховані проценти на внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;

% ЗК – нараховані проценти о зовнішніх кредитах;

РЗПВ – витрати на формування резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок;

РК – витрати на формування резервного капіталу;

НДП – нарахування доходів на додаткові пайові внески.

При перспективному розрахунку точки беззбитковості кредитна спілка передусім використовує суми планових процентних доходів та процентних витрат, що дозволяє одразу визначитися з орієнтовною процентною маржею і встановити, чи достатньо отриманої величини на покриття втрат від неповернених позичок, витрат на формування резервного капіталу та нарахування доходів на пайові внески. Якщо розмір процентної маржі не є достатнім, кредитна спілка, використовуючи самоокупну процентну ставку, повинна визначити необхідні розміри збільшення своїх процентних доходів і від зворотного розрахувати суму залучених коштів, відповідно збільшуючи обсяги своїх процентних витрат, розрахованих з використанням процентної ставки залучених вкладів. Подібним чином розраховуються процентні доходи та витрати і у разі, коли отриманої процентної маржі достатньо, але спілка планує продовжити своє зростання шляхом залучення додаткових ресурсів. Проблема може виникнути тоді, коли різниця між розрахунковим значенням кредитної процентної ставки та осередненими ринковими кредитними ставками є настільки суттєвою, що робить кредитну спілку не конкурентноздатною на ринку кредитних послуг для надійних позичальників.

Проведемо розрахунок точки беззбитковості за умови, що:

передбачені кошторисом операційні витрати кредитної спілки за період становлять 5000 гривень;
сума прострочених та неповернених кредитів збільшилася на 1000 грн., які поки-що мають перший рівень простроченості і хоча ще не призвели до збільшення резерву покриття втрат від неповернених кредитів, найближчим часом спілка мусить спрямувати на поповнення РЗПВ 1000*0,35 = 350 грн.;
відповідно до затвердженого кредитною спілкою графіку формування резервного капіталу його поповнення відбувається щоквартально на суму 10% від суми фінансового результату;
кредитна спілка здійснює розподіл доходу на додаткові пайові внески щоквартально у вигляді процентів за ставкою – 5% за квартал, що для середнього портфелю додаткових пайових внесків становитиме (5000 + 10000) / 2*5% = 375 грн.

Якщо рахувати ефективність діяльності кредитної спілки станом на кінець кварталу, що розглядається, не здійснюючи витрат на формування РЗПВ, фінансовий результат становитиме 5490 – 5000=490 грн., поповнення резервного капіталу – 49 грн., а нерозподілений дохід дорівнюватиме 490 – 49 – 375=66 грн. Таким чином, кредитною спілкою із 5490 грн. процентної маржи витрачено 5424 грн.

За результатами розрахунку зрозуміло, що спілка працює на межі збитковості і у разі здійснення необхідного поповнення РЗПВ матиме поточний збиток.

Припустимо ситуацію, коли передбачені кошторисом операційні витрати становлять 6000 грн. і визначимо якою повинна бути самоокупна процентна ставка для забезпечення такої процентної маржи, щоб її розміру вистачило при збереженні визначеного рівня процентних витрат не лише для покриття цих збільшених операційних витрат, але й для спрямування на поповнення РЗПВ коштів у сумі 375 грн.

Для визначення розміру самоокупної процентної ставки трансформуємо формулу визначення точки беззбитковості і пристосуємо її до наших умов, а саме виразимо

загальну суму доходу як ЗД = ПКП * %с, де ПКП – продуктивний кредитний портфель, %с – самоокупна процентна ставка;
фінансовий результат як ФД = ПКП * %с - %В – РЗПВ;
суму необхідну для поповнення резервного капіталу з урахуванням, що туди має спрямовуватися 10% від отриманого фінансового результату як РК = 0,1 * (ПКП * %с - %В – ОВ – РЗПВ).

Підставляючи зазначені вирази у формулу точки беззбитковості отримаємо:

ПКП * %с = ОВ + %В + РЗПВ + НДП + 0,1 * (ПКП * %с - %В – ОВ – РЗПВ).

Спрощення цієї формули дозволить нам знайти її єдине невідоме %с у процентному виразі:

%с = 100% * (0,9 * (ОВ + %В + РЗПВ) + НДП) / (0,9 * ПКП) = 13,51%.

Пересвідчимося, що застосовуючи до наявного продуктивного портфелю цю процентну ставку нерозподілений дохід кредитної спілки матиме нульове значення звівши отримані доходи і понесені витрати у таблицю 3.1:

Таблиця 3.1

Загальна сума доходу	+ 11417
Нараховані проценти за вкладами	- 4650
Операційні витрати	- 6000
Формування РЗПВ	- 350
Очікуваний розподіл доходу на додаткові пайові внески	- 375
Поповнення резервного капіталу	- 42
Нерозподілений дохід	0

Для забезпечення необхідного рівня процентної маржи, за рахунок якої кредитна спілка здійснює всі свої витрати окрім процентних, можна було застосувати й інший підхід – знизити процентні витрати при незмінних процентних доходах, або ж вирішувати завдання комплексно збільшуючи процентні доходи і знижуючи процентні витрати. При цьому визначення необхідного розміру процентної маржі може бути зроблено також за допомогою трансформованої нами формул точки беззбитковості

ПКП * %с = ОВ + %В + РЗПВ + НДП + 0,1 * (ПКП * %с - %В – ОВ – РЗПВ).

Виходячи з якої 0,9 * ПКП * %с – 0,9 * %В = 0,9 * ОВ + 0,9 * РЗПВ + НДП і відповідно процентна маржа ПМ = ПКП * %с - %В = (0,9 * ОВ + 0,9 * РЗПВ + НДП) / 0,9 = (0,9 * (ОВ + РЗПВ) + НДП) / 0,9 = 6767 грн.

Водночас треба зважати, що число 0,9, яке використовується у формулі, розраховано виходячи із даних щодо суми коштів, які спрямовуються на поповнення резервного капіталу, саме цієї кредитної спілки. Тобто, кожна кредитна спілка в залежності від власного графіку поповнення резервного капіталу, якщо поповнення цього капіталу встановлено в процентах від фінансового результату, матиме своє значення цього коефіцієнту, а отримані формули в такому разі можна узагальнити наступним чином, доповнивши їх компонентою витрат на сплату процентів по зовнішніх кредитах, яка була відсутньою у зазначеному вище прикладі:

%с = 100% * ((1 – к) * (ОВ + %В + РЗПВ + ЗК) + НДП) / ((1 – к) * ПКП)

ПМ = ((1 – к) * (ОВ + РЗПВ + ЗК) + НДП) / (1 – к), де

к – частка фінансового результату, яка спрямовується на поповнення резервного капіталу.

Таким чином, управління ефективністю здійснюється кредитною спілкою через управління розміром процентної маржі та встановлення граничних процентних ставок як щодо продуктивного кредитного портфелю, так і щодо портфелю вкладів [11, с. 198-204].

Надання кредитних і пов’язаних з ними послуг, як відомо, має здійснюватися з врахуванням двох рівнозначних чинників – прибутковості та ризиків. Ефективне управління ними особливо важливо в сучасному динамічному світі, де часові рамки видачі кредиту часто звужуються до декількох десятків хвилин, що є однією з основних конкурентних переваг фінансової установи.

Такого ефекту можна досягти, зокрема, при заздалегідь проведеному детальному аналізі кожного клієнта, починаючи від персональних даних і закінчуючи його кредитною історією. В комплексі, а також в режимі «он-лайн» така оцінка може бути проведена тільки за наявності ефективного програмного рішення, а також відповідного архіву даних. В світовій практиці розв’язання цього завдання, в основному, покладається на Бюро кредитних історій – важливої складової інфраструктури фінансового ринку будь-якої країни.

Бюро кредитних історій – офіційна установа, що займається збиранням, зберіганням, обробкою і наданням відомостей, що відносяться до кредитної історії фізичних і юридичних осіб, включаючи такі відомості, як ідентифікуючі дані, залишок заборгованості або кредитні лінії, історію внесення платежів, випадки непогашення кредиту, банкрутства.

Централізація кредитної інформації надає значні економічні переваги, що зокрема виявляється в:

зменшенні витрат на управління кредитним портфелем;
поліпшенні якості кредитного портфеля;
задоволенні потреб клієнта (а отже, і кращих взаємостосунках);
розвитку кредитного ринку і продуктів.

Постійно діюче поповнення та концентрація бази даних усієї вичерпної кредитної інформації – це перший крок до зменшення інформаційного дисбалансу.

Бюро дає можливість кредиторам надавати фінансування певним позичальникам на основі визначення ризиків, пов’язаних з ними, і прискорити отримання інформації з кредитного звіту. Хоча негативні дані не повною мірою захищають користувачів бюро від боргів і несумлінних клієнтів [14, с. 60-61].

Висновки за розділом 2

Можна виділити такі ключові позитивні тенденції розвитку кредитних спілок останніми роками:

Кредитні спілки демонструють високі темпи зростання за всіма основними показниками діяльності.
Рівень капіталізації переважної більшості кредитних спілок значно підвищився.
Вдалося істотним чином покращити фінансовий стан частини з тих кредитних спілок, які три роки тому мали проблеми з фінансовою стабільністю та платоспроможністю.
При мінімальному прирості кількості нових кредитних спілок спостерігається значна позитивна динаміка формування мережі відокремлених підрозділів кредитних спілок, які вже активно діють на ринку.
Суттєво покращилися ключові фінансові показники системи кредитних спілок.

Ці тенденції є доброю основою для подальшого динамічного розвитку системи кредитної кооперації, і за умови, що не станеться ніяких значних макроекономічних потрясінь та системних фінансових криз.

Кількість спілок з маленькими активами поступово зменшується. І навпроти збільшується число тих, хто має великі активи. Тобто процес концентрації продовжується. Незважаючи на те, що в цілому йде процес оздоровлення, розрив між кредитними спілками достатньо серйозний.

Концентрація продовжується, але важливо, щоб паралельно проходив процес консолідації. Зараз він набирає обороти. Частина спілок зникає з ринку, частина приймає рішення про приєднання до інших.

Ефективність відображає вміння будь-якого підприємства чи установи, в тому числі і кредитної спілки, управляти ресурсами, які перебувають в їх розпорядженні. Завдання кредитної спілки щодо забезпечення належного рівня ефективності є складнішим, ніж будь-якої з підприємницьких структур зорієнтованих лише на максимізацію прибутку. Адже підвищення ефективності діяльності кредитної спілки, що забезпечує її стабільний розвиток як установи, має бути досягнуто за умови підвищення рівня задоволення потреб свого членства. Першочерговим завданням для кредитної спілки є визначення самоокупної процентної ставки за кредитами. Особливо корисним при цьому є застосування методу визначення прогнозованої „точки беззбитковості”. Також управління ефективністю здійснюється кредитною спілкою через управління розміром процентної маржі та встановлення граничних процентних ставок як щодо продуктивного кредитного портфелю, так і щодо портфелю вкладів.

Вважаю, що за наведеними даними можна зробити загальний висновок про те, що система кредитних спілок динамічно розвивається і в цілому відповідає фінансовим нормативам, встановленим Держфінпослуг.

РОЗДІЛ 3 МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНИХ СПІЛОК НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

3.1. Оцінка концептуальної моделі розвитку системи кредитної кооперації

За дорученням Кабміну десятьом співвиконавцям, зокрема, Держфінпослуг як основному з них, а також Національному банку, Мінфіну, Мінекономіки, Мін’юсту, Держпідприємництва, Мінагрополітики, ДКЦПФР та НАКСУ, доручено було розробити оптимальну для нашої країни концептуальну модель розвитку системи кредитної кооперації.

Безумовно, підготовка Концепції – надзвичайно важлива стратегічна ініціатива, оскільки з 1992, коли кредитні спілки відродилися в Україні, фактично не ініціювалися спроби провести роботу з опрацювання цілісної концептуальної моделі системи кредитних кооперативів, зокрема кредитних спілок. Вони майже безсистемно розвивалися впродовж більш ніж 10 років за певним шаблоном, завезеним до нас на початку 90-х разом з технічною допомогою, і значною мірою ті негаразди, які ми маємо нині на ринку, - наслідок такого хаотичного розвитку. Тож збалансоване концептуальне рішення, підтримане урядом як офіційне бачення майбутнього кредитної кооперації в нашій країні, стане основою для проведення довготермінової реформи, яка матиме далекосяжні наслідки.

Як і в усьому світі, система кредитної кооперації в Україні має бути кількарівневою. На першому рівні знаходяться види кредитних кооперативів, які безпосередньо надають послуги споживачам – фізичним особам, малим підприємствам та фермерським господарствам.

Вже розглядалися варіанти, альтернативні існуючій системі. Перший – дати дозвіл поряд з кредитними спілками, які працюють лише з фізичними особами, створювати інші види небанківських кредитних кооперативів, орієнтовані на роботу з юридичними особами. Другий – розвивати кооперативні банки, як установи першого рівня, орієнтовані на роботу з юридичними особами. Третій – не розвивати на першому рівні нові види кредитних кооперативів, а розширити ринковий мандат існуючого різновиду – кредитних спілок. В результаті обговорення як найперспективніший визначений саме третій варіант: адже очевидно, що для вирішення завдань першого рівня системи кредитної кооперації в Україні немає потреби вишукувати кардинально нові підходи та форми, витрачаючи зайві ресурси та час, і, в результаті, породжуючи нові ризики, які сьогодні навіть важко адекватно оцінити. Достатньо дати лад та поштовх для подальшої системної еволюції тому, що існує і довело свою життєздатність.

Якщо кредитним спілкам необхідно забезпечити доступ до повного переліку банківських послуг, то вони утворюватимуть кооперативні банки, але одночасно забезпечивши виконання відповідних вимог, визначених НБУ для кооперативних банків.

Об’єднана кредитна спілка має можливості для надання фінансових послуг своїм членам – кредитним спілкам, але досить обмежені. За великим рахунком, все зводиться до того ж взаємокредитування за рахунок акумульованих членами ОКС фінансових ресурсів.

Окрім, власне, кредитних спілок першого рівня, ОКС і кооперативних банків на другому, чи другому і третьому рівнях, мають бути створені інші елементи системи, які вирішуватимуть цілий спектр проблем.

По-перше, система гарантування (страхування) вкладів – без чого говорити про систему кредитної кооперації, яка залучає кошти фізичних осіб і несе за них відповідальність, надзвичайно важко. По-друге, механізм підтримання фінансової стабільності кредитних спілок: у всіх розвинених системах кредитних кооперативів різних країн цей механізм завжди присутній.

Необхідно розбудовувати також сервісну інфраструктуру, яка б знаходилася під контролем кредитних спілок і забезпечувала їхні потреби у різних сферах, зокрема, для мінімізації ризиків. Йдеться про бюро кредитних історій, страховиків, суб’єктів підприємницької діяльності, які б задовольняли потреби у сфері інформаційних технологій, забезпечували вихід кредитних спілок у платіжні системи, навчальну інфраструктуру тощо.

І останній елемент, який займає в системі вагоме місце, - асоціації кредитних спілок, що мають їх об’єднувати та представляти, впроваджуючи у режимі саморегулювання єдині професійні і технологічні стандарти, встановлювати та підтримувати цивілізовані правила гри на ринку тощо. Їхня роль очевидна і зрозуміла.

Слід наголосити, що обов’язковою для кредитних спілок має бути участь лише у системі гарантування (страхування) вкладів. Участь у створенні всіх інших елементів системи і користування їх послугами – добровільні і будь-який примус в цьому питанні неприпустимий. Отже, КС, які хочуть будувати свою систему, братимуть участь у її розбудові. Ті ж, які задоволені своїм теперішнім станом, примусово не залучатимуться до цього процесу.

Таким чином, в цьому проекті Концепції достатньою мірою визначені концептуальний вибір та основні параметри моделі майбутньої системи кредитної кооперації.

Водночас, в межах цих параметрів закладена необхідна гнучкість при виборі конкретних технологічних рішень, оскільки не виключається жодний з можливих варіантів подальшого розвитку подій, залежно від того, які законодавчі, економічні та інституційні передумови виникатимуть в подальшому на шляху реалізації окресленої концептуальної моделі [14, С. 32-35].

В Україні, ринок кредитування не стоїть на місці та зростає останнім часом досить високими темпами. За дослідженням експертів, на сьогодні близько 8% сімей можуть дозволити собі взяти іпотечні кредити (це близько 150000 заявок на рік). Ще 12% готові купувати авто в кредит (це 100000 заявок). Ну й самим поширеним видом кредитування є роздрібне. Таким видом послуг готові скористатись більше 3 млн. осіб. А згідно прогнозів загальна кількість осіб, для яких позика стане звичайним явищем, перевищить 50% від всього населення України. Звичайно при таких об’ємах для фінансових установ суттєво зростають ризики. Одні з них пов’язані з ймовірністю дефолту, коли клієнт буде не в змозі погасити кредити, або свідомо цього не робитиме. Другий тип ризику зв’язаний з недоотриманням додаткового прибутку, в разі коли добросовісному позичальнику буде помилково відмовлено в отриманні кредиту.

Експерти Міжнародного бюро кредитних історій вважають, що оголошення в приміщенні кредитної спілки про участь в кредитному бюро вже відразу на психологічному рівні зможе відпугнути потенційних шахраїв. Як правило недобросовісні клієнти намагаються оминати такі фінансові установи.

Бюро кредитних історій створюється з ціллю акумулювання інформації по позичальникам (фізичних та юридичних осіб) та їх нинішніх та минулих зобов’язаннях. Діяльність кредитних бюро в Україні регулюється законом «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Згідно документу його користувачами можуть бути і небанківські фінансові установи.

Бюро надає різні типи звітів про кредитні операції в залежності від наявності інформації. Таким чином, бюро підвищує рівень обізнаності фінансових установ про потенційних позичальників та дозволяє спрогнозувати ймовірність повернення кредитів. Головною метою бюро є здешевлення та спрощення процедури видачі кредитів.

Вже зараз багато банків та кредитних спілок діляться з бюро негативною інформацією про осіб, які не виконали своїх кредитних зобов’язань. Проте вона не покаже повної та реальної картини. Наприклад, позичальник що має негативну оцінку, міг її отримати лише через деяку затримку платежів. Тому позитивна інформація в бюро цінується навіть більше ніж негативна.

Міжнародне бюро кредитних історій планує надавати 5 типів звітів. Від найпростішого – бланкового, де буде міститись інформація про ідентифікаційні дані позичальника та кількість запитів по ньому. До самого повного – розширеного. Такий звіт буде містити повну інформацію про позичальника, його історичні дані по кредитам, термінах погашення, та інша доступна інформація, що характеризує фінансове становище [15, С. 23-24].

Як показав увесь хід розвитку кредитної кооперації останніх років, однією з найболючіших проблем був і залишається дефіцит систематичних знань і добре підготовлених кадрів для системи. На низький рівень професійної підготовки переважної більшості кредитних спілок вказується в Концепції розвитку системи кредитної кооперації, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 р. № 321-р. Зазначається, що це стримує подальший розвиток кредитної кооперації. Тому при Держфінпослуг був створений спеціальний постійно діючий дорадчий орган – методична рада, покликана розробити Концепцію організації системи навчання, а далі опрацювати відповідні програми, курси, методичні матеріали і сприяти належній організації як професійної підготовки, так і сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування.

Концепцією розвитку системи кредитної кооперації передбачено створення сервісної інфраструктури, об’єкти якої перебувають у власності кредитних спілок. Установи цієї сервісної інфраструктури повинні надавати послуги кредитним спілкам у сфері навчання, консультаційного супроводження, інформаційних технологій, організації обігу кредитних історій позичальників, мінімізації фінансових ризиків, аудиту, управління ліквідністю. одним з ключових елементів такої інфраструктури покликана стати Система навчально-консультаційних центрів (НКЦ).

Паралельно із зростанням та розвитком самих кредитних спілок в Україні розвивається і зростає ринок послуг для кредитних спілок. Дедалі більше відчувається необхідність постійної інформаційної та ресурсної підтримки, підвищення кваліфікації персоналу, надання якісних та своєчасних консультацій. Задовольнити потребу в забезпеченні професійного розвитку та інформаційно-ресурсної підтримки кредитних спілок покликана Система навчально-консультаційних центрів для кредитних спілок.

Протягом 2006 року за сприяння Програми зміцнення кредитних спілок України в регіонах України було створено чотири навчально-консультаційні центри (НКЦ):

Полтавський НКЦ при Полтавському університеті споживчої кооперації України;
Львівський НКЦ – Обслуговуючий кооператив «Проф-Консалт»;
Донецько-Луганський НКЦ – Обслуговуючий кооператив «Проф-Консалт»;
Івано-Франківський НКЦ – Обслуговуючий кооператив «Порада».

Кожен із цих чотирьох НКЦ по-своєму унікальний і має певні особливості. Кожен із них зайняв певну нішу і працює в своєму окремому напрямі, але поступово прийшло розуміння того, що для функціонування дієвої структури з надання таких послуг в Україні необхідна певна єдність у визначенні основних принципів роботи, єдині норми оцінки якості послуг, а також, відповідно, і єдині правила контролю за процесом здійснення послуг. Такої гармонійності можна досягти, об’єднавши НКЦ, які здійснюють сервісне обслуговування кредитних спілок в Україні, в єдину Систему навчально-консультаційних центрів.

Систему навчально-консультаційних центрів для кредитних спілок планується створити на базі обслуговуючого кооперативу «Проф-Консалт», який на даний момент здійснює сервісне обслуговування кредитних спілок, поєднуючи Західну та Східну Україну (Львівська, Волинська, Закарпатська, Донецька та Луганська області). Для максимальної ефективності роботи членами обслуговуючого кооперативу «Проф-Консалт» будуть обласні асоціації кредитних спілок. Завдяки цьому створюється система, чітко орієнтована на потреби кредитних спілок України.

Обласні асоціації кредитних спілок здійснюватимуть управління ОК «Проф-Консалт» шляхом скликання Загальних зборів кооперативу. Оперативне керівництво буде завданням Правління кооперативу, яке обиратиметься Загальними зборами. Контроль за веденням фінансово-економічної діяльності покладений на Ревізійну комісію, яка також обирається Загальними зборами кооперативу. Правління кооперативу разом із Канадською програмою зміцнення кредитних спілок України створить Наглядову раду, яка виконуватиме функції планування, координування та контролю за діяльністю кооперативу, а також здійснюватиме контроль за цільовим використанням коштів на час фінансування роботи кооперативу. Правління кооперативу найматиме на роботу Виконавчу дирекцію, основними функціями якої є загальна координація поточної роботи, методологічна підтримка всіх регіональних центрів,, представницька участь у зовнішніх відносинах між Системою НКЦ та іншими організаціями, а також розповсюдження навчально-консультаційних послуг.

Система навчально-консультаційних центрів України надаватиме такі основні послуги:

семінари, тренінги, навчальні курси;
телефонні консультації, консультації електронною поштою та (в разі потреби) виїзні консультації;
щомісячне абонентське інформаційне обслуговування: юридичний, фінансовий, бухгалтерський блоки тощо;
круглі столи на актуальні теми.

Цей перелік послуг буде з часом постійно удосконалюватися та модернізуватися, орієнтуючись на потреби спілок. Представництва на місцях тісно співпрацюватимуть з обласними асоціаціями кредитних спілок, постійно обмінюватимуться інформацією, досвідом роботи. Це дозволить навчально-консультаційним центрам тримати руку на пульсі і надавати якісні та необхідні послуги, виходячи безпосередньо з побажань кредитних спілок.

Отже, кредитні спілки України скоро матимуть власну сервісну структуру, яка надаватиме актуальні послуги та формуватиме свої продукти в залежності від потреб кредитних спілок.

У 2007 році методичною радою була розроблена та затверджена Концепція професійної підготовки, підвищення кваліфікації та сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування.

ЇЇ мета створити і забезпечити розвиток системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації та сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування, яка буде повністю інтегрована в єдину загальну систему кредитної кооперації.

Концепція визначає чотири основні напрями розвитку системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації та сертифікації керівників та фахівців галузі кредитної кооперації.

Перший напрям – це підготовка фахівців для системи в процесі здобуття вищої освіти. Відомо, що сьогоднішні керівники кредитних спілок не мали можливості одержати спеціалізовану вищу освіту за фахом. Усі вони мусили самотужки, на основі наявної в них освіти та одержаних на вузівській лаві навичок вчитися керувати фінансовою установою так, щоб вона працювала ефективно, а це – зовсім непросто. Тому життя диктує необхідність запровадити відповідну спеціалізацію або просто включити до навчальних планів підготовки фахівців окремих курсів, які б давали більш чітке уявлення про роботу кредитних спілок. Відтак, кредитна кооперація матиме молоді професійні кадри.

Другий напрям – перепідготовка, тобто отримання спеціалізованої другої вищої освіти тими, хто вже працює в кредитних спілках. Завдяки цьому нинішні керівники і фахівці кредитних спілок, які часом мають освіту, дуже далеку від фінансів, зможуть перекваліфікуватися і одержати знання, яких їм бракує. з цією метою планується створити в навчальних закладах спеціалізовані магістерські програми.

Третій напрям – підвищення кваліфікації. Йдеться про удосконалення та поглиблення нинішніми керівниками та працівниками кредитних спілок своїх знань, умінь і навичок за професією чи здобутою спеціальністю відповідно до вимог обраної галузі.

Четвертий напрям – розробка комплексу заходів щодо створення умов для підвищення кваліфікації членів громадських органів управління.

В організаційному плані в процесі підвищення кваліфікації та сертифікації фахівців ринку кооперативного кредитування братимуть участь:

методична рада з питань професійної підготовки та сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування;
організатори навчання (вищі навчальні заклади та інші організації, які надають послуги навчання та працюють у галузі кредитної кооперації);
незалежний екзаменаційний центр (оператор);
кредитні спілки.

Методичній раді тут відводиться роль основного методичного та методологічного керівника системи. До співпраці залучаються також проекти міжнародної технічної допомоги та іноземні партнери, які проявляють готовність до спільної організації навчального процесу та стажування спеціалістів.

Так організаційна структура системи навчання зумовлена, зокрема, необхідністю розмежувати функції методичного та методологічного керівництва, проведення навчання та кваліфікаційних екзаменів. Це розмежування дасть можливість усунути конфлікти інтересів, які неодмінно виникають при реалізації цих функцій однім суб’єктом.

У відповідності до вимог законодавства, голови правління та головні бухгалтери кредитних спілок мають підтверджувати необхідний кваліфікаційний рівень шляхом складання екзамену один раз на три роки. Завдяки тому, що функції організації навчання та перевірки знань виконуватимуть різні учасники системи навчання, голови правління та головні бухгалтери кредитних спілок одержують значно більшу свободу вибору відносно того, де і як їм готуватися до іспитів. Для того, щоб підготуватися до екзамену, можна буде за своїм бажанням обрати одного або декількох організаторів такого навчання і прослухати відповідні курси, а можна пройти курс і самостійно, користуючись навчально-методичними матеріалами для самопідготовки. Головне – успішно скласти іспит у незалежному екзаменаційному центрі.

Реалізацію концепції вирішено розпочати з двох напрямів – вдосконалення процесу сертифікації голів правління і головних бухгалтерів кредитних спілок та організації факультативного навчання для членів спостережних рад. З цією метою з числа членів методичної ради сформована робоча група, яка працює над оновленням навчальних програм та екзаменаційних питань. Налагоджена співпраця з екзаменаційним центром. Активну участь у підготовчій роботі по цих напрямах бере Канадська програма зміцнення кредитних спілок України, допомагаючи виконанню поставлених завдань не тільки фінансуванням, а й фахівцями та міжнародними консультантами.

Здійснення описаних заходів, визначених з урахуванням основних напрямів розвитку системи підвищення кваліфікації, сприятиме забезпеченню якості підготовки фахівців відповідно до потреб кредитної кооперації, а відтак матимемо гарантію, що галузь вийде на передові рубежі науково-технічного прогресу, а її конкурентоспроможність посилиться [14, С. 38-39].

3.2. Використання системи страхування депозитів кредитними спілками

На сучасному етапі – етапі розбудови системи стабілізації руху кредитних спілок в Україні особливо важливо вивчити міжнародний досвід розвитку стабілізаційних систем.

В Канаді страхування депозитів здійснюється окремими організаціями, які самостійно проводять моніторинг кредитних спілок. В провінції Онтаріо страхують вклади до $ 100000, а в провінції Манітоба – в повному обсязі внесених вкладів. Державне регулювання діяльності кредитних спілок здійснюється на підставі провінційних нормативних актів, які поряд з деякими спільними рисами мають суттєві відмінності.

З метою якіснішого аналізу ситуації необхідно розглянути відмінності, що є в структурі капіталу кредитних спілок обох провінцій Канади та України.

В обох провінціях залучення додаткових пайових внесків потребує погодження з провінційним Міністерством фінансів. При цьому, жорсткішими вимоги щодо залучення додаткових пайових виглядають в провінції Онтаріо, де, на рівні затвердження Міністерством фінансів провінції подання від кредитної спілки щодо залучення додаткових паїв, лімітується загальна сума додаткових паїв, термін, протягом якого ці паї можуть бути залучені (зазвичай шість місяців). Крім того існує обмеження щодо залучення додаткових паїв від одного члена спілки – не більше 10% від загальної суми.

В провінції Манітоба на державному рівні погоджується лише загальна сума додаткових паїв, що залучаються. Обмеження щодо розміру додаткового паю, який належить одному члену спілки встановлюється спілкою самостійно.

Капітал найменше регулюється в провінції Онтаріо, а найбільше – в Україні. В той же час в Україні, на відміну від Канади, кредитні спілки мають можливість залучати додаткові паї на власний розсуд – порядок їх залучення та виплат за ними регулюються кредитними спілками самостійно. Закон обмежує лише максимальну суму доходу, що розподіляється на додаткові паї – вона не може перевищувати подвійного розміру середньозваженої процентної ставки за вкладами на депозитні рахунки. В Канаді таке обмеження відсутнє.

Найвища питома вага кредитного портфеля притаманна кредитним спілкам в Україні. Цей факт є цілком зрозумілим, якщо згадати, що кредитні спілки в Україні оперують досить дорогими коштами. Крім того, кредитні спілки в Україні значно менші, ніж в Канаді, а це означає суттєву частку постійних витрат, отже забезпечити необхідну дохідність можуть лише кредити своїм членам, які є найдохіднішими з усіх дозволених чинним законодавством видів операцій з активами.

В обох провінціях максимальний розмір кредиту, який може бути виданий кредитною спілкою, обмежується ліцензією, при цьому ліцензії видаються за видами кредитів. В обох провінціях готуються нормативні акти про відміну цих ліцензій з метою надання кредитним спілкам права самостійно визначати максимальний розмір кредиту, що видається одному члену.

В провінції Манітоба існує ще одне нормативне обмеження, яке впливає на структуру активів кредитних спілок провінції, а саме: сума готівкових коштів, депозитів в Централі та інвестицій в Централь не повинна складати менше ніж 8% від активів кредитної спілки.

Вивчаючи ситуацію в обох провінціях та порівнюючи її з ситуацією в Україні можна зробити наступні висновки: в провінції Манітоба нормативні вимоги найжорсткіші, щомісячна звітність дозволяє ідентифікувати проблеми на якомога ранній стадії, отже їх вирішення обійдеться дешевше для кредитної спілки. В Україні, на відміну від Канади, звітність подається до державного регулятора, і застосування ним заходу впливу у вигляді подання щомісячної звітності подібне до ситуації в Онтаріо. При цьому, враховуючи те, що рівень процентних ставок за кредитами в Україні значно вищий ніж в Канаді, абсолютно логічним є не включення сум нарахованих, але не сплачених процентів за кредитами до складу активів і, відповідно, до складу доходів, оскільки ця сума складає у випадку кредитних спілок України значно більший відсоток (4,3% до активів у порівнянні з 0,32% у провінції Манітоба) [13, с. 21-23].

В провінції Манітоба страхування депозитів було започатковане у 1965 році кредитними спілками в рамках асоціації кредитних спілок провінції (Централі). Членство у ній було добровільним. У 1970 році державним актом було встановлено обов’язковість участі в організації гарантування вкладів. Ця організація була відокремлена від Централі.

Структура управління Корпорації страхування депозитів провінції Манітоба представлена Радою директорів, яка складається з п’яти осіб. При цьому, дві особи призначаються державою, ще дві особи – кредитними спілками через свою централь, а п’яту – визначають консенсусом обидві сторони. Щоденною роботою корпорації керує виконавчий директор, підзвітний раді директорів.

В провінції Онтаріо організація страхування депозитів була створена у 1965 році державним актом. На цей момент у провінції існувало 1700 кредитних спілок, об’єднаних у федерації та асоціації, деякі з них мали власні стабілізаційні установи. Діяльність цих установ не була успішною.

На сьогоднішній день в провінції Онтаріо працює 230 кредитних спілок. Регулюванням їх діяльності займаються: Відділ фінансів уряду провінції, Комітет фінансових послуг та Корпорація страхування депозитів. Між організаціями існує угода про обмін інформацією.

В обох провінціях Канади, на відміну від України, фінансова звітність надається кредитними спілками до корпорацій страхування депозитів. У провінції Манітоба, звітність надається щомісячно, раз у квартал подається розширена звітність щодо структури кредитного та депозитного портфелів. У провінції Онтаріо звітність надається щоквартально. Переведення кредитної спілки з квартальної звітності на місячну є заходом впливу, якщо діяльність спілки вважається діяльністю з підвищеним рівнем ризику.

Не можна не зауважити ще одне обмеження, яке існує в обох провінціях: кредитні спілки не мають права прямого взаємного кредитування. Всі кредити повинні проходити через Централь. Тобто спілки вкладають тимчасово вільні кошти в Централь, а Централь самостійно кредитує спілки, які потребують коштів.

Необхідно відмітити, що відповідно до чинного законодавства жодна з корпорацій не в стані надати проблемній спілці фінансову допомогу, що могло би сприяти покращенню ситуації. Всі платежі корпорацій здійснювалися на виплату депозитів у випадках ліквідації або реорганізації (приєднання) спілок, яким передувало відсторонення органів управління спілками. Такий підхід є зрозумілим, оскільки організації гарантування вкладів по своїй суті є страховими організаціями, кінцевим користувачем яких є вкладник, а не кредитна спілка. Отже, завданням організації страхування депозитів є збереження вкладів членів фінансової установи, а не зміцнення, або збереження фінансової установи, що притаманно стабілізаційним фондам [13, с. 29].

Крім проведення аудиторських перевірок, корпорації страхування депозитів проводять в кредитних спілках власні інспекції.

Кредитні спілки в провінції Онтаріо щорічно сплачують страхові премії, що залежать як від сум застрахованих депозитів, так і від ступеня ризиковості самої кредитної спілки. В залежності від рівня ризиковості платіж коливається від 0,092% до 0,21% від суми застрахованих депозитів. Спілка повинна сплачувати додаткові внески, якщо потрапляє під спостереження, а підставою для цього є недотримання спілкою співвідношення капіталу до активів або визначений за результатами інспекції підвищений рівень ризику, вона повинна додатково сплачувати від $500 на місяць до $40000 на рік. У випадку подальшого погіршення ситуації або не покращання її у встановлений корпорацією термін, спілка потрапляє під нагляд. У цьому випадку вона додатково відшкодовує вартість нагляду корпорації – від $40000 до $80000 на рік. У випадку призначення тимчасової адміністрації спілка сплачує за адміністрування від $5000 на місяць до $100000 на рік.

Таким чином, кредитна спілка, яка має фінансові проблеми, суттєво збільшує свої витрати на страхування депозитів. З одного боку такий підхід здається більш справедливим стосовно фінансово стабільних кредитних спілок, а з іншого боку підвищення рівня ризику призводить до суттєвого збільшення витрат на платежі до корпорації, що призводить до додаткових збитків, як наслідок – до втрати капіталу і підвищення рівня ризику. Тобто кредитна спілка опиняється в «білячому колесі»: наростання збитків супроводжується зростанням додаткових витрат, які збільшують збитки. Можливо, такий підхід був однією з причин того, що в провінції Онтаріо з 1700 суб’єктів ринку залишилося 230. Отже в провінції Онтаріо застосовується принцип «гірші платять більше».

В провінції Манітоба не існує розмежування розміру внесків в залежності від фінансового стану кредитних спілок. В цій провінції в основу платежів покладено принцип накопичувальних внесків. Корпорацією встановлено, що сумарний внесок кредитних спілок до корпорації повинен буде скласти 1% від депозитів всіх кредитних спілок. В залежності від рівня нарощування активів на кожний рік встановлюється певний відсоток, який для кожної кредитної спілки корелюється поквартально відповідно до фактичного розміру депозитного портфеля спілки. Отже в провінції Манітоба застосовується принцип «хто швидше росте, той більше платить».

В обох провінціях корпораціями здійснювалися виплати вкладникам. В обох випадках створенню корпорацій передували серйозні фінансові проблеми в кредитних спілках.

В той же час початкові умови в провінціях суттєво відрізнялися: в провінції Онтаріо на момент створення корпорації існувало багато слабких асоціацій, які не в змозі були самостійно очолити стабілізаційні процеси і результатом цього, як було показано вище, стало закриття 300 кредитних спілок. Всі кредитні спілки відповідно до рівня ризиковості розділені на п’ять рівнів нагляду: моніторинг, спостереження, нагляд, адміністрація, ліквідація.

Третина кредитних спілок. які потрапили під адміністрування повернулися до нормальної роботи, а дві третини були або ліквідовані, або приєднані до інших спілок. в процесі ліквідації кредитної спілки або приєднання її до іншої, корпорація перебирає кредитний портфель і самостійно займається поверненням кредитів, повертаючи власникам депозитних рахунків належні їм кошти через кредитну спілку.

В провінції Манітоба на момент створення Корпорації страхування депозитів існувала сильна організація – Централь кредитних спілок. В раду директорів Корпорації увійшли представники Централі, що дає можливість кредитним спілкам впливати на рішення Корпорації, в тому числі і на порядок визначення сум страхових премій. Також спільно з Централлю Корпорація розробляє і моделі політик, в тому числі кредитну політику.

Корпорацією страхування депозитів провінції Манітоба було створено спеціальну структуру – холдинг, який займався поверненням прострочених кредитів кредитної спілки, яка мала приєднатися до іншої. створення такої структури, на думку працівників Корпорації, позитивно впливало на ставлення населення як до кредитних спілок, так і до Корпорації, оскільки судові позови до позичальників йшли від імені холдингу, а не від імені кредитних спілок або Корпорації. На сьогоднішній день холдинг є віртуальною структурою і не займається поверненням кредитів, оскільки в провінції відсутні спілки, що знаходяться в стані реорганізації.

В обох провінціях дані річних звітів кредитних спілок підтверджуються аудитом. В Канаді, на відміну від України, дата закінчення фінансового року не є однаковою для всіх суб’єктів. Кожна кредитна спілка за рішенням загальних зборів може встановити фінансовий рік самостійно. Спільним для всіх є те, що після закінчення фінансового року підтверджений аудитом річний звіт має бути поданий до Корпорації страхування депозитів. Крім того, протягом чотирьох місяців після закінчення фінансового року проводяться річні загальні збори членів кредитних спілок на які запрошується аудитор.

Крім проведення аудиторських перевірок, корпорації страхування депозитів проводять в кредитних спілках власні інспекції. В обох провінціях інспекції мають як спільні риси, так і відмінності.

Спільними рисами проведення інспекцій в обох провінціях є те, що інспекції проводяться корпораціями за власний рахунок. В обох провінціях інспекції підрозділяються на комплексні, які охоплюють діяльність кредитних спілок в цілому, та цільові, які сконцентровані на окремих питанняхі проводяться у випадку підвищення рівня ризику в діяльності кредитної спілки. Суттєвою відмінністю в двох провінціях є те, що в Онтаріо перевірки від початку проводилися аудиторськими фірмами, в даний час перевірки кредитних спілок з невеликими активами поступово починають здійснюватися працівниками корпорації. В провінції Манітоба, навпаки, від початку перевірки виконувалися лише працівниками корпорації з залученням до перевірок незалежних фахівців з великим досвідом роботи. в першу чергу таку різницю можна пояснити кількістю працівників в кожній корпорації: в провінції Онтаріо в корпорації працює 29 осіб на 233 кредитних спілки, а в провінції Манітоба – 17 осіб на 57 кредитних спілок.

Крім того, в провінції Онтаріо історично склалася ситуація, коли на початку діяльності корпорації інспекції проводилися одночасно як для корпорації так і для державної структури і тільки спільною комісією було прийняте рішення про проведення перевірок за єдиним планом із залученням сторонніх організацій – аудиторських фірм. Необхідно зауважити, що на початку проведення перевірок в корпорації була відсутня достатня кількість кваліфікованих фахівців, здатних проводити перевірки. В провінції Манітоба інспекції кредитного портфеля розпочалися у 1988 році, тобто через 18 років після створення корпорації. Очевидно що відмінності у підході до перевірок пояснюють і відмінності у виборі інспекторів. Якщо в провінції Манітоба перевірку здійснює інспектор, який супроводжує кредитну спілку і повністю володіє інформацією про неї, то в провінції Онтаріо до кожної перевірки залучається нова аудиторська фірма, для забезпечення «свіжого погляду» на ситуацію, такий підхід очевидно призводить до подорожчання перевірки, оскільки аудиторській фірмі потрібний час на вивчення ситуації в кредитній спілці.

Кредитні спілки за рівнем ризиковості операцій поділені на три рівня ризику: низький, середній і високий. Від рівня ризику залежить і періодичність інспекцій в кредитних спілках. Для кредитних спілок провінції Манітоба негативні висновки інспектора не мають економічних наслідків, в той час, як в провінції Онтаріо сума страхових платежів кредитних спілок до корпорації залежить від ризиковості їх діяльності визначеної. в тому числі і за результатами інспекції.

При всіх відмінностях розглянутих систем вони мають спільні риси: державне втручання в справи кооперативних організацій відбувається в тому випадку, коли система не в змозі власними силами вирішити проблему платоспроможності. При цьому, правила гри, що встановлюються державою, будуть тим жорстокішими і дорожчими для системи, чим більше розладу в самій системі.

Кредитні спілки в Україні стоять перед вибором: яку систему гарантування вкладів створити. Можна нічого не робити, чекаючи поки хтось дасть грошей, але необхідно пам’ятати, що тоді той хто дає гроші, лишає за собою право прямого втручання у справи спілки. Можна створити купу слабких структур і отримати дорогу систему, як у канадській провінції Онтаріо, можна виступити організованіше і отримати дешевшу систему, аналогічну манітобській, а можна об’єднатися всім і вирішити проблеми в середині системи, як у Польщі. У будь-якому випадку – побудуємо своїми силами, чи отримаємо від держави – часу на роздуми вже не лишається. За рік доведеться сказати: «Ми маємо саме таку систему гарантування вкладів, бо ми того варті» [13, С. 26-29].

3.3. Формування оптимальних режимів державного регулювання діяльності кредитних спілок

Ідея змінити систему нагляду кредитних спілок у Держфінпослуг виникла давно, бо на етапі введення перших нормативів до уваги була взята усереднена оцінка фінансових показників по всій системі. Проте час показав, що для одних спілок нормативи є занадто жорсткими, а для інших, навпаки, заниженими. Як відомо, кредитні спілки в Україні є досить різнорідними. Наприклад, одні працюють виключно за рахунок пайових внесків, не залучаючи при цьому депозитів від своїх членів. Діяльність інших проходить в «замкнутому» середовищі (наприклад умовою членства є визначене місце роботи), а об’єм активів є незначним. Є група спілок, які активно залучають депозити населення, мають розгалужену мережу відокремлених підрозділів, а сума виданих кредитів при цьому є досить значною. Зрозуміло, що такі групи спілок несуть різні типи ризиків, тому логічно було б до кожної з них встановлювати диференційовані фінансові вимоги.

Так, на думку чиновників в групу з найбільшими ризиками повинні ввійти спілки, які відповідатимуть одному з чотирьох параметрів. А саме – сума активів кредитної спілки перевищує 10 млн. грн., кредитна спілка отримала ліцензію на провадження діяльності з переказу коштів, питома вага кредитів з великим ризиком (більше 10% від капіталу) в загальному кредитному портфелі перевищуватиме 60%. Ще одним критерієм є наявність відокремлених підрозділів.

До групи з середніми ризиками будуть віднесені спілки розмір активів яких складає від 500 тис. грн. до 1 млн. грн., або фінансові установи мають ліцензію на залучення зовнішніх коштів та коштів своїх членів на депозитні рахунки. В цю групу також підпадатимуть й ті, які мають відокремлені підрозділи.

Ну і нарешті в групу з незначними ризиками ввійдуть спілки з активами до 500 тис. грн., які не мають відокремлених підрозділів. При цьому, ці установи не повинні проводити діяльність, що підлягає обов’язковому ліцензуванню.

На мою думку, нинішні фінансові нормативи слід залишити в силі для першої групи спілок. А для другої і третьої їх спростити. При цьому для третьої групи деякі вимоги слід взагалі скасувати. Проте позиція Держфінпослуг в цьому питанні дещо інша: існуючи нормативи повинні бути прийняті як базові для другої групи кредитних спілок. А для першої та третьої, відповідно, вимоги стануть жорсткішими та спрощеними.

Кредитна спілка повинна самостійно ідентифікувати дату її віднесення до певної групи режимів регулювання без здійснення додаткових повідомлень з боку Держфінпослуг [15, с. 38].

Концепцією розвитку системи кредитної кооперації, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 р. № 321-р, з метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану передбачено створення єдиної загальнонаціональної системи стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також системи гарантування вкладів членів кредитних спілок.

Планом заходів, спрямованих на реалізацію Концепції розвитку системи кредитної кооперації, заплановано запровадити в пілотному режимі механізми стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів, а згодом – здійснити організаційне і ресурсне забезпечення процесу формування єдиної загальнонаціональної системи стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок з урахуванням результатів відповідного пілотного проекту та шляхом впровадження відповідної цільової державної програми.

В Україні зараз обговорюється декілька моделей запровадження системи стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок і системи гарантування вкладів їх членів.

Перша модель передбачає, що асоціаціями кредитних спілок створюється (у формі окремої юридичної особи) установа, яка виконуватиме функції стабілізації та гарантування вкладів членів кредитних спілок. При цьому учасниками такої організації змогли б бути усі кредитні спілки, незалежно від членства в асоціації. Цілком імовірно, що саме така структура в майбутньому могла б претендувати на делегування їй частини функцій державою.

За другого варіанта стабілізація та фінансове оздоровлення кредитних спілок могли б реалізуватись асоціаціями, а функція гарантування вкладів членів кредитних спілок – спеціально створеною асоціаціями для цього установою. Виконання функції стабілізації асоціаціями беззаперечно сприятиме якісному розвитку асоціацій, зростанню їх політичного авторитету та більш тісному зв’язку з кредитними спілками. Разом з тим, за цього варіанта постає ціла низка питань, які потрібно буде вирішувати спільно, а не автономно в кожній асоціації:

вироблення спільних стандартів та вимог до кредитних спілок;
погодження процедур та способів проведення моніторингу кредитних спілок;
шляхи забезпечення участі кредитних спілок – не членів асоціацій у програмі стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок;
суперечність між загальнонаціональним характером програми стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок та наявністю кількох центрів, відповідальних за виконання цих завдань.

Утім, я не виключаю і третього варіанта, за якого асоціації кредитних спілок будуть виконувати і функції стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок, і функцію гарантування вкладів членів кредитних спілок. Важко уявити, якою буде система кредитної кооперації в такому випадку, адже це передбачає наявність кількох центрів не лише стабілізації, а й гарантування вкладів. Наскільки ефективно ці системи будуть виконувати свої функції в ситуації прямого конфлікту інтересів? Цей конфлікт неминучий, бо, з одного боку, відповідно до статуту, асоціації повинні захищати своїх членів – кредитні спілки, а з іншого – відстоювати інтереси вкладників кредитних спілок. Тож проведення стабілізації та гарантування нерозривно пов’язане з досить частим прийняттям непопулярних для кредитних спілок рішень.

У випадку недосягнення згоди між асоціаціями або ж значного затягування переговорного процесу можна передбачити і такий варіант, за якого самі кредитні спілки, на зразок Угорщини, самостійно, а не через асоціації створять стабілізаційну установу та систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.

Яким шляхом буде реалізовано систему стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок – це залежить від самих кредитних спілок, однозначно відомо одне – яким би він не був, але то буде точно «український варіант» [19, с. 12-13].

Висновки за розділом 3

Концептуальна модель розвитку системи кредитної кооперації в Україні передбачає кілька рівнів. Окрім, власне, кредитних спілок першого рівня, ОКС і кооперативних банків на другому, чи другому і третьому рівнях, мають бути створені інші елементи системи, які вирішуватимуть цілий спектр проблем.

По-перше, система гарантування (страхування) вкладів – без чого говорити про систему кредитної кооперації, яка залучає кошти фізичних осіб і несе за них відповідальність, надзвичайно важко. По-друге, механізм підтримання фінансової стабільності кредитних спілок: у всіх розвинених системах кредитних кооперативів різних країн цей механізм завжди присутній.

Необхідно розбудовувати також сервісну інфраструктуру, яка б знаходилася під контролем кредитних спілок і забезпечувала їхні потреби у різних сферах, зокрема, для мінімізації ризиків. Йдеться про бюро кредитних історій, страховиків, суб’єктів підприємницької діяльності, які б задовольняли потреби у сфері інформаційних технологій, забезпечували вихід кредитних спілок у платіжні системи, навчальну інфраструктуру тощо.

І останній елемент, який займає в системі вагоме місце, - асоціації кредитних спілок, що мають їх об’єднувати та представляти, впроваджуючи у режимі саморегулювання єдині професійні і технологічні стандарти, встановлювати та підтримувати цивілізовані правила гри на ринку тощо.

В Україні зараз обговорюється декілька моделей запровадження системи стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок і системи гарантування вкладів їх членів.

Перша модель передбачає, що асоціаціями кредитних спілок створюється (у формі окремої юридичної особи) установа, яка виконуватиме функції стабілізації та гарантування вкладів членів кредитних спілок. При цьому учасниками такої організації змогли б бути усі кредитні спілки, незалежно від членства в асоціації. Цілком імовірно, що саме така структура в майбутньому могла б претендувати на делегування їй частини функцій державою.

За другого варіанта стабілізація та фінансове оздоровлення кредитних спілок могли б реалізуватись асоціаціями, а функція гарантування вкладів членів кредитних спілок – спеціально створеною асоціаціями для цього установою. Виконання функції стабілізації асоціаціями беззаперечно сприятиме якісному розвитку асоціацій, зростанню їх політичного авторитету та більш тісному зв’язку з кредитними спілками

РОЗДІЛ 4 МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

Сутність та значення інформаційних технологій в економіці

Головною умовою забезпечення максимальної економічної ефективності від впровадження інформаційних технологій є дотримання принципу системного підходу, що забезпечує облік усього різноманіття факторів, так чи інакше впливають на реалізацію інформаційних технологій. Утіленням цього принципу є створення інформаційної системи. Між інформаційними процесами об'єкта й оргструктурою його апарата керування існує тісна взаємозалежність взаємовплив. Для підтримки нових господарських механізмів повинні бути розроблені адекватні ринковим відносинам інтелектуальні інформаційні системи і технології, недооцінка ролі яких в економічних процесах, що відбуваються, може стати гальмом для планованих реформ.

Принципово нові явища в економіці країни мають потребу в інформаційно-аналітичному супроводі. Зокрема, у сучасних умовах змінам піддаються банківська й інвестиційна діяльність, удосконалюються оподатковування, бухгалтерський облік, страхова справа, з'являються нові предметні області (маркетинг, менеджмент, біржі, ринок цінних паперів і т.п.). Перераховані соціально-економічні сфери повинні бути оснащені ефективними прикладними інформаційними технологіями, що інтелектуально забезпечують основні економічні процеси і повною мірою враховуючими специфіку ринку.

Банківські і небанківські системи. Ринкові відносини різко збільшують попит на грошовий капітал, що необхідний сучасним підприємцям і керівникам для розширення і модернізації виробництва. Це викликає розвиток і удосконалювання банківських структур і породжує потребу в нових послугах фінансових установ. Банківська система акумулює тимчасово вільні грошові заощадження і доходи фізичних і юридичних осіб і перетворює ці засоби в активно діючий капітал, виконуючи різні посередницькі, інвестиційні, кредитні і страхові операції.

Умови ринку стимулюють виникнення нових фінансових установ, що дозволяє припускати продовження інтенсивного й екстенсивного їхнього розвитку. Відмовлення від існуючої схеми побудови банківської системи на користь її децентралізації спричиняє виникнення принципове нової системної організації. Тому необхідно розробити концепцію комплексної інформатизації окремих установ для підвищення ефективності їхнього власного функціонування, а також для взаємодії між собою, Центральним банком і з закордонними партнерами.

Насамперед, банківські інформаційні технології повинні забезпечувати достатню оперативність при організації розрахунків. Крім того, ця сфера фінансової діяльності є найбільш трудомісткої, містить великий обсяг обчислень і характеризується як рутинна. Тому практично скрізь комп'ютеризація починається з задач операційного дня, результати рішення яких являють собою основу для синтетичного обліку і формування балансу. Спеціалізація фінансових установ по окремих видах діяльності жадає від проектувальників інформаційних технологій створення програмних продуктів які мають стандартний інтерфейс із пакетом програм "операційний день". Так, наприклад, проведення кредитних, лізингових, факторинговых, трастовых операцій викликає необхідність розробки самодіяльних розрахунково-аналітичних комплексів. У числі найбільш актуальних задач можуть бути проблеми розподілу пасивів для найбільш ефективного їхнього вкладення, а також оцінка ризиків. Фінансова діяльність завжди була зв'язана з ризиками, однак у сформованих умовах проблема підвищення фінансової активності, що забезпечує більш гнучке маневрування на фінансовому ринку, і вимога прийняття рішень, минимизирующих припустимі ризики, стають основними.

Застосування імітаційного моделювання для побудови банківських технологій представляється одним з найбільш перспективних підходів до рішення стратегічних проблем. Можна імітувати фінансові показники, оцінювати ефективність і наслідки прийнятих рішень і в такий спосіб визначати свою політику на фінансовому ринку.

Надзвичайно важливим питанням інформатизації залишається організація зв'язку між установами. Існуюча паперова технологія зазвичай вимагає 2-3 дня для переказу грошей. При цьому затримка може бути обумовлена як самою формою організації розрахунків, так і станом комунікацій. Впровадження інтелектуальних інформаційних систем і технологій може сприяти виходу з кризи, що має місце. Оскільки самостійно розроблювальні і модернізуємі програмні комплекси коштують занадто дорого, намітилася тенденція посилення ролі організацій, що спеціалізуються в області технологій і здатних вирішувати проблеми комплексно.

Важливою тенденцією, зв'язаною з упровадженням ринкових відносин в економіці і, розвитком грошово-кредитної системи, є розробка інформаційних технологій. Накопичений досвід проектування комп'ютерних комплексів показує, що це логічно складна, трудомістка і тривала за часом робота, що вимагає високої кваліфікації всіх що беруть участь у її виконанні фахівців. Однак проектування таких комплексів традиційно ґрунтується на інтуїції, експертних оцінках, дорогих експериментальних перевірках функціонування комплексу на практичному досвіді.

Упровадження сучасних інформаційних технологій у реальну практику дозволяє значно збільшити обсяги й оперативність обробки відомостей , що надходять,, автоматизувати трудомісткі і тривалі (рутинні) процеси. Це дає можливість підвищити ефективність роботи, поліпшити існуючі і реалізувати нові можливості:

- розширення сфери діяльності по регіонах країни;

- прискорення руху оборотних коштів;

- забезпечення можливості активного здійснення не тільки великомасштабних, але і середньо- і маломасштабных угод у масовій кількості.

В умовах ринку новим змістом наповняються всі процедури менеджменту. Менеджер, вирішуючи конкретні задачі, виконує усі функції управлінського циклу (планування, облік, аналіз і регулювання), реалізуючи при цьому конкретні цілі, що відповідають своєму рівню.

Будь-яке виробництво зв'язане з потоками внутрішньої і зовнішньої інформації. Серед різноманіття відомостей, що надходять, менеджеру для ухвалення рішення потрібні лише строго визначені, а всі інші являють собою інформаційний шум. Крім того, велика частина інформації виникає не там, де вона потрібна, тому для успішного рішення виникаючих задач важливого значення набуває уміння діючого подолання цієї проблеми. Рішення проблеми комунікації впливає на швидкість надходження інформації і її своєчасність, що сприяє більш ефективній роботі підприємства.

Це далеко не повне коло проблем виявляє необхідність побудови спеціальної керуючої інформаційної системи, яка б сприяла їхньому оптимальному рішенню. В даний час існує два основних підходи до побудови таких систем. Перший підхід будується на системах, що до потрібного моменту часу в найбільш зручній формі з урахуванням загальноприйнятого принципу економічності надають необхідну для менеджера інформацію про минуле, сьогодення і майбутнє відповідно до виниклої ситуації.

Другий підхід базується на системах, що орієнтовані на інтелектуальне забезпечення спеціальних аспектів процесу керування, а саме на процеси прийняття рішень, і ставлять своєю метою підтримку прийнятих рішень. Ефективна керуюча система повинна містити елементи систем в однаковій мірі і підготовляти необхідну інформацію, і здійснювати підтримку ухвалення рішення. Інформаційна підтримка керуючого впливу повинна спиратися на принцип виборчого розподілу інформації, що припускає систематизацію інформації з урахуванням наступних вимог. З одного боку, інформація повинна відповідати рівню керування, що виражається в її укрупненні й ущільненні при просуванні від нижнього рівня до верхнього. З іншого боку, інформація повинна відповідати цілям і характеру менеджменту, тобто для кожного рівня керування надається інформація, що дозволяє виконати усі функції керування. На стадії аналізу використовуються не тільки поточні, але і минулі і прогнозні дані, виконується порівняння фактичних величин із плановими і виявляються причини виниклих відхилень.

Керуюча інформаційна система, призначена для підтримки менеджменту при прийнятті рішень по реалізації цілей підприємства, повинна найбільш доцільним способом вбудовуватися в його організаційну структуру. Тому при проектуванні такої системи необхідно передбачити можливості її модифікації при зміні організаційних структур. Нижні рівні менеджменту повинні оперативно і гнучко реагувати на коливання кон'юнктури ринку, що вимагає децентралізації керування й адекватної децентралізації керуючої інформаційної системи. У системі повинна здійснюватися й інтеграція інформації, що дозволить вищому рівню менеджменту правильно оцінювати рішення нижніх рівнів і перевіряти їхню відповідність стратегії підприємства.

Як показує досвід закордонних фірм, застосування методології і принципів маркетингу дозволяє активно шукати і знаходити шляхи виходу на ринок. Для прийняття будь-якого маркетингового рішення приходиться проводити складні і трудомісткі дослідження, зв'язані з аналізом разноплановой інформації. Сучасна обчислювальна техніка і програмні засоби є основою всієї оперативної діяльності, прогнозування і контролю, тобто головних компонентів технологій маркетингу.

Маркетинг є інтелектуальною основою, джерелом інформації не тільки ринкової, але і виробничої, науково-технічної і фінансової політики підприємницьких структур і державних підприємств. Ефективна маркетингова діяльність базується на комплексних маркетингових дослідженнях, що являють собою систематичний збір, реєстрацію, збереження й аналіз різноманітних даних по широкому колу проблем. Комплексне вивчення інформаційних потоків маркетингу вимагає аналізу великих масивів зведень комерційного і статистичного характеру. Оскільки простими методами тут не обійтися, виникає необхідність у цілісній системі маркетингової інформації.

Маркетингова інформаційна технологія - це сукупність процедур і методів, призначених для організації перспективних і поточних маркетингових досліджень. Фахівцям з маркетингу потрібно не просто інформація про деяку проблемну ситуацію, а відсутнє знання. Щоб вирішити проблему, інформаційна система повинна мати знання про конкретні предметні області, а також про те, як зв'язані між собою окремі факти і як виявлені залежності можуть використовуватися при різних обставинах. Такі системи стають інтелектуальними. Використання можливостей таких систем дозволяє оперативно орієнтуватися на зовнішньому і внутрішньому ринках, швидко реагувати на зміну споживчого попиту.

Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжуються перетворенням податкової системи, що автоматично викликає необхідність у модифікації, а часом і в кардинальній перебудові відповідних інформаційних технологій. У рішенні проблеми інформатизації діяльності податкових служб не приходиться розраховувати на запозичення закордонної програмно-математичної продукції. Якщо для реалізації офіційної податкової політики не створені ефективні технології збору й обробки необхідної інформації, така політика, якою б вдалою і перспективною вона не була, приречена на неуспіх.

Основні цілі автоматизованої системи можна сформулювати в такий спосіб: удосконалювання оперативності роботи і підвищення продуктивності праці співробітників; підвищення вірогідності даних по обліку й ефективності контролю за дотриманням законодавства; оперативне одержання даних; науковий аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозу цієї динаміки; удосконалювання оперативності і якості прийнятих рішень по керуванню оподатковуванням.

Головними напрямками концепції інформатизації є: створення єдиної комплексної інформаційно-аналітичної системи, призначеної для обслуговування податкових служб; розробка сучасної комунікаційної мережі, що забезпечує інформаційний обмін як усередині системи, так і з різними зовнішніми об'єктами; підготовка кадрів у новому інформаційному середовищі.

Основні принципи інформатизації: комплексність і системність інформатизації, її підпорядкованість рішенню задач, що стоять перед податковою службою; активність у забезпеченні інформаційних потреб користувачів; поетапність та послідовність у проведенні інформатизації, збереженні й обробці інформації; сумісність загальносистемних і спеціалізованих банків даних по входу, виходу і базовим задачам; надання користувачу зручного доступу до інформації в межах його компетенції; одноразове введення інформації і багаторазове, багатоцільове її використання; забезпечення необхідної конфіденційності інформації.

Розкриваючи поняття "інформаційна система", необхідно, насамперед, виходити з двох аспектів: мети створення і функціонування інформаційної системи. Тому будь-яка інформаційна система повинна поставляти зведення, що сприяють зняттю невизначеності в керівництва й інших зацікавлених сторін (інвесторів, кредиторів, державних органів тощо) при прийнятті управлінських і інших рішень у відношенні об'єкта; обліку реальних умов, у яких приходиться досягати цих цілей, тобто обліку всіх зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють специфічні особливості, індивідуальність об'єкта. У зв'язку з цим, інформаційна система об'єкта являє собою комплекс взаємозалежних компонентів, що характеризують різні сторони інформаційної діяльності об'єкта в процесі реалізації функцій керування в рамках його організаційно-управлінської структури. При цьому інформаційну діяльність характеризує насамперед інформація і процеси її обробки, а також підтримуючі їхні різні види забезпечення: технічне, програмне, інформаційне, методичне, правове тощо.

Фундаментальна класифікація інформаційних систем у сфері оргуправления може бути доповнена класифікацією.

По способі автоматизації органів керування:

- у виді автономних АРМов фахівців керування;

- у виді автономних локальних мереж, що поєднують функціонально взаємозалежні АРМи керівників;

- у виді єдиної (корпоративної) мережі організації, включаючи її головні структури і територіально вилучені філії.

По видах автоматизованих управлінських функцій:

- функціональні (автоматизовані бухгалтерські, кадрові, планові і т.п. функції керування);

- адміністративні (автоматизовані діловодство, документообіг, тобто практично незалежні від предметної області);

- комплексні (охоплюючи усі види управлінської діяльності).

За рівнем спеціалізації:

- загальуправлінські;

- спеціалізовані;

- адаптивні універсальні.

По характері взаємозв'язку з зовнішнім інформаційним середовищем:

- закриті (незалежні, автономні - без автоматизованої взаємодії з зовнішніми інформаційними системами, наприклад, з Інтернетом);

- відкриття (з виходом у загальнодоступні інформаційні системи, наприклад через Інтернет);

- екстрасистемы (повноцінно функціонально взаємодіючі з визначеним колом зовнішніх інформаційних систем - екстрамережі).

За відносно короткий термін існування інформаційні системи на базі комп'ютерних технологій перетерпіли радикальні зміни. Проникаючи в усі сфери діяльності, інформаційні системи удосконалювалися як у плані своїх можливостей, засобів і методів створення, так і в плані форм взаємодії з кінцевими користувачами-фахівцями керування. В даний час розвиток інформаційних систем переживає черговий етап, що характеризується істотними якісними змінами. З одного боку, це зв'язано з використанням Інтернет-технологій, із усіма наслідками, що звідси випливають - це і єдиний інформаційний простір, і створення віртуальних управлінських структур. З іншого боку, якісні зміни, що торкаються всі аспекти створення і функціонування інформаційної системи, варто зв'язати з тенденцією інтеграції всіх інформаційних служб і систем, що функціонують у рамках однієї організації.

Електронний офіс є реалізація концепції усебічного використання в офісній діяльності комп'ютерних засобів і засобів зв'язку при розвитку традицій попередніх форм діяльності. До основних функцій і засобів електронного офісу відносяться: прийом документів, їх контроль і оформлення; забезпечення наскрізного доступу до документів без їх дублювання на папері; дистанційна і спільна робота службовців над документом, електронна пошта; персональна обробка даних; складання документів і їх поліграфічне розмноження; обмін інформацією між базами даних; автоматизація контролю документоведення; організація електронного документообігу; інформаційна підтримка ухвалення рішення; робота з автоматизованими інформаційними системами; участь у нарадах, використовуючи засіб віддаленного доступу тощо. Електронний офіс, завдяки електронній пошті, ПК і комп'ютерним мережам, збільшує можливість прямої взаємодії людей, не вимагаючи при цьому їх фізичного перебування в одному приміщенні [36, с. 8-10].

4.2 Використання програмного комплексу для кредитних спілок „Все в одному”

Кредитні спілки України у своїй діяльності використовують спеціалізовану комп’ютерну програму „Все в одному”. Вона є авторською розробкою В.Зварича. Інформаційна система постійно вдосконалюється та узгоджується з діючим законодавством. Також розробляються і впроваджуються механізми обміну інформацією між кредитними спілками. Впровадження інформаційної системи дає можливість звільнити працівників від рутинної роботи на 80%, покращити фінансове планування в кредитній спілці. Робота з інформаційною системою дуже проста і не вимагає додаткових знань, крім, звичайно, знань відповідних до посадових обов’язків користувача. Принцип роботи з програмою „Все в одному” побудований на інтуїтивному інтерфейсі – усі дії, що виконуються у кредитній спілці, такі, як заповнення заяви на вступ, оформлення особової картки, прийняття вступних внесків через касу, формування касових документів аналогічно називаються та виконуються у інформаційній системі.

Програма „Все в одному” призначена для обліку членів кредитної спілки та їх транзакцій, ведення бухгалтерського обліку у кредитній спілці, а також для створення звітності та статистичних даних.

Рис. 4.1 Інтерфейс програми „Все в одному”

Інтерфейс програми з користувачем складається з 10 пунктів головного меню розташованих зверху: Сервіс, Секретар, Бухгалтер, Касир, Операціоніст, Менеджер, Правління, Кредитний комітет, Наглядовий комітет, Допомога. Назва пунктів меню відповідає виконуваним функціям.

Спочатку всі пункти меню є не активні крім пунктів меню “Сервіс” і ”Допомога”, тобто потрібно зареєструватись у програмі. Якщо з програмою працюють кілька користувачів кожен користувач повинен зареєструватись в ній (входити у програму) під своїм ім’ям і з своїм паролем доступу, і попередньо встановленими правами.

Попередньо у програму повинна бути введена інформація про користувачів, параметри кредитів, мікрокредитів, депозитів, інформація про кредитну спілку і її працівників, членів правління і кредитний комітет, діючі рахунки каси і банку.

Документи на видачу кредитів і внесків оформлює операціоніст.

Рис. 4.2 Меню операціоніста

Для видачі кредиту перш за все оформляється Заява на кредит

Blog

«Діяльність кредитних спілок в Україні»

Содержание