Адміністративно-правовий статус адміністративного суду в Україні. Вступ

Вид материала

Содержание

За змістом повноваження можливо класифікувати на предметні та функціональні.

Подобный материал:

1 2 3 4 5

2.3.1.

Повноваження суду є основним елементом його адміністративно-правового статусу, відображають його функціональну, державно-владну і правову природу.

Повноваження є явищем, що безпосереднє обумовлено феноменом влади. Більшість учених розглядають повноваження як один із складових елементів поняття судової влади [225, с. 129; 226, с. 384, 227, с. 43]. Такий підхід не випадковий. Повноваження суду мають державно-владний характер, оскільки вони походять від держави, спираються на її авторитет, а в необхідних випадках і на апарат державного примусу. В теорії права під поняттям «повноваження» розуміють вид та міру владного впливу посадової особи на зацікавленого учасника правовідносин з метою задоволення його законного інтересу, досягнення певного соціально корисного результату [228, с. 92].

За змістом повноваження можливо класифікувати на предметні та функціональні.

Функціональні повноваження суду — це можливість вчиняти різні процесуальні дії та здійснювати організаційні заходи, спрямовані на забезпечення розгляду справи. Вид та міра функціональних повноважень суду визначаються функцією судової влади та встановлюються процесуальним законодавством. Результатом реалізації суддею своїх функціональних повноважень є ухвалення відповідного рішення, яке має владний характер.

А.Ф. Козлов пропонує виділити такі групи функціональних повноважень суду при здійсненні правосуддя: а) по забезпеченню участі в процесі зацікавлених осіб; б) по збиранню, дослідженню та оцінці доказів і встановленню об'єктивної істини по справі; в) по винесенню рішень; г) по виправленню допущених помилок при винесенні рішень; д) по виконанню судових рішень. До цього ж виду він відносить і повноваження, що стосуються встановлення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень [229, с. 127, 164].

На думку К.В. Гусарова, функціональні повноваження суду при здійсненні правосуддя пов'язані з його «вирішальними діями по керівництву процесом».[230]

На наш погляд, всі функціональні повноваження адміністративного суду можна розділити на дві групи: а) провадження в суді першої інстанції; б) перегляд судових рішень.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники.[233 ст. 120]

За наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду в разі:

- подання позовної заяви особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

- подання позовної заяви від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи. Повноваження на ведення справи від імені позивача мають представники, процесуальне положення яких в адміністративному процесі врегульовано статтями 56-59 КАС, крім цього згідно зі ст. 60 КАСУ, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах;

- наявність у провадженні цього або іншого адміністративного суду адміністративної справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Треба зазначити, що підставою залишення позовної заяви без розгляду є тільки наявність такої адміністративної справи в який співпадають усі три аспекти: участують ті самі позивач та відповідач, співпадають предмет та підстави адміністративного позову;

- повторне неприбуття позивача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

- надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;

- особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;

- провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 КАС, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

- позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності.

Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. Залишення позовної заяви без розгляду не є перешкодою для звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду;

2) зупинення провадження у справі в разі:

- смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, - до встановлення правонаступника;

- необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;

- неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі;

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Тому для виправлення можливих помилок у встановленні фактів у справі на підставі досліджених доказів (суддівських помилок у питаннях факту) Достатнім буде перегляд справи лише однією інстанцією вищого рівня. Ця інстанція є апеляційною. Вона наділена повноваженням дослідити нові докази або дослідити повторно докази розглянуті в першій інстанції, і правильно встановити на їхній основі фактичну сторону справи. Рішення апеляційної інстанції в питаннях факту має бути остаточним і може бути переглянуте на предмет правильності встановлення фактів лише у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Більш складними є питання права, тобто правова оцінка (кваліфікація) встановлених обставин і застосування відповідних правових наслідків. Помилка в питаннях права призводить до незаконності судової рішення. Правильне застосування правових норм вимагає юридичної освіти і високої кваліфікації судді. Тому законність судових рішень має гарантуватися не тільки однією апеляційною інстанцією, а й вищою інстанцією — касаційною. Можливість послідовного подвійного перегляду судового рішення на предмет законності забезпечує виправлення помилок у питаннях права кваліфікованими суддями спочатку апеляційної інстанції, а потім — ще більш кваліфікований суддями касаційної інстанції. Саме тому до суддів судів вищого рівня висуваються підвищені вимоги щодо суддівського стажу. Рішення касаційної інстанції у питаннях права за загальним правилом має бути остаточним.

І лише в найскладніших, принципових випадках, коли йдеться, наприклад, про застосування норми права всупереч Конституції, про неоднаковість застосування однієї й тієї самої норми судом касаційної інстанції чи судами різних спеціалізованих юрисдикцій, про визначенні компетентного суду для вирішення певного спору, тобто тоді, коли необхідно виправити судову помилку і спрямувати судову практику всіх судів загальної юрисдикції в одному руслі, правосудність судових рішень має гарантуватися найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції — Верховним Судом України. Тут мається на увазі так звана повторна касація — перегляд судових рішень на предмет правильності застосування права у виняткових, передбачених КАС випадках.

Під апеляційним провадженням розуміється перегляд адміністративної справи і судових рішень судів першої інстанції за апеляціями (апеляційними скаргами) заінтересованих учасників процесу щодо оцінки доказів і встановлення фактів у справі чи застосування норм матеріального та процесуального права.

Об'єктом перегляду в порядку апеляційною провадження можуть бути як питання факту (правильність оцінки доказів і встановлення фактів), так і питання права (правильність застосування матеріального і процесуального права).

Питання факту і права тісно взаємопов'язані. Застосування норм процесуального права до питань факту може проявлятись у прийнятті чи відхиленні доказів, відповідно до правил допустимості та належності доказів. Неправильне застосування цих правил може призвести до створення в судовому рішенні фактичною боку справи.

Таким чином, апеляція повинна мати змішану ціль оскарження і перегляду — виправлення судових помилок при вирішенні як питань факту, так і питань права.

Апеляція може бути подана на всі рішення адміністративного суду

першої інстанції, які не набрали законної сили, а також на ухвали суду першої інстанції, крім випадків, передбачених законом.

Право на апеляційне оскарження має поширюватися на всі судові рішення, якими закінчується провадження в суді першої інстанції (як по суті справи, так і процесуальні ухвали). Виняток передбачено лише для рішень адміністративного суду у справах, які потребують негайного вирішення (наприклад, у виборчих справах). Відтягування набрання законної сили останніми шляхом подання апеляції може позбавити сенсу судовий захист у таких адміністративних справах, оскільки, наприклад, після виборів він може виявитися неефективним.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

2) зміни ухвали суду першої інстанції;

3) скасування судового рішення і постановлення нової ухвали;

4) скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;

5) визнання судового рішення нечинним і закриття провадження у справі;

6) скасування ухвали суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги. [233 ст.205]

Касаційне провадження — це перегляд судових рішень адміністративного суду апеляційної інстанції, а також адміністративного суду першої інстанції після перегляду їх у порядку апеляційного провадження, за касаціями (скаргами) заінтересованих учасників процесу щодо застосування норм матеріального та процесуального права. Предметом касаційного перегляду, минаючи апеляційну інстанцію, можуть бути рішення адміністративного суду першої інстанції в адміністративних справах, які потребують негайного вирішення.

Об'єктом перегляду в порядку касаційною провадження можуть бути виключно питання права (правильність застосування матеріального і процесуального права).

Касаційна інстанція — Виший адміністративний суд України - і найбільш віддаленою, у зв'язку з чим вважається, що подання доказів до цієї інстанції є утрудненим. Перевирішення питань факту виключене з компетенції суду касаційної інстанції також з огляду на те, що кваліфікації суддів першої та апеляційної інстанції достатньо для правильного встановлення обставин справи.

Переглядаючи судові рішення на предмет дотримання норм прана. адміністративний суд касаційної інстанції виконує принаймні два завдання: по-перше, це гарантування верховенства права при вирішенні конкретної справи, по-друге, забезпечення шляхом прийняття рішень у конкретних справах однакового застосування норм права в аналогічних ситуаціях адміністративними судами нижчого рівня.

Друге завдання має досягатися прецедентним характером судових рішень Вищого адміністративного суду для адміністративних судів нижчого рівня. Думка суддів касаційної інстанції щодо застосування тієї чи іншої норми права, висловлена в судовому рішенні за наслідками перегляду конкретної адміністративної справи, повинна братися до уваги суддями судів нижчою рівня.

Нерідко трапляються випадки, коли одне й те саме положення закону можна застосовувати по-різному. Касаційна інстанція новин на віднайти такий спосіб застосування цього положення закону, який би відповідав ідеям справедливості й верховенства права. Авторитет касаційної інстанції має засновуватися на високому рівні філософсько-правового обґрунтування того чи іншого рішення касаційної інстанції щодо застосування норм права.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами повинен здійснювати адміністративний суд тієї інстанції, який першим допустив помилку через вирішенні справи внаслідок незнання про існування цій обставини. У разі ж встановлення злочинних зловживань суддів, перегляд має здійснювати адміністративний суд тієї інстанції, суддями якої вони були. Це зумовлене такими міркуваннями: якщо нововиявлена обставина мала значення для ухвалення судового рішення адміністративним судом першої інстанції, то, не зважаючи на подальші помилкові рішення наступних інстанцій, необхідним і достатнім обігом повноважень для перегляду наділений насамперед адміністративний суд першої інстанції. Якщо ж ця обставина мала значення для ухвалення судового рішення адміністративним судом апеляційної інстанції, але не адміністративним судом першої інстанції, то необхідним і достатнім обсягом повноважень для перегляду наділений тільки він. І так далі.[231]

Наприклад, свідок дав у справі неправдиві свідчення в адміністративному суді апеляційної інстанції. Судове рішення апеляційного адміністративного суду було оскаржене на підставі неправильного застосуванні судом закону. І лише з часом обвинувачувальним вироком суду встановлено неправдивість свідчень свідка. У цьому випадку адміністративний суд касаційної інстанції не може здійснювати перегляд у зв`зку з нововиявленими обставинами, тому що не наділений повноваженням встановлювати нові факти в адміністративній справі. Але таке повноваження має адміністративний суд апеляційної інстанції, на правильність судового рішення якого і вплинула в першу чергу непринадність свідчень свідка. Тому саме адміністративний суд апеляційної інстанції такій ситуації повинен здійснити перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами.

При перегляді у зв'язку з нововиявленими обставинами адміністративний суд користується повноваженнями інстанції, судом якої він є. Це правило стосується повноважень адміністративного суду щодо дослідження доказів, встановлення фактів в адміністративній справі, юридичної кваліфікації правовідносин. Водночас адміністративний суд першої чи апеляційної інстанції не зобов'язаний знову досліджувати докази, які належним чином були досліджені й оцінені при минулому вирішенні справи і щодо яких не виникло сумніву у зв'язку з нововиявленою обставиною. Якщо перегляд здійснює адміністративний суд касаційної інстанції (у тому числі Верховний Суд), то він не має повноважень досліджувати докази й встановлювати факти.[231]

За наслідками провадження за нововиявленими обставинами суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, встановленому КАС, для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

У разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими обставинами.[233 ст. 253]

Таким чином, законодавець у КАС закріпив повноваження адміністративного суду у двох розділах :

провадження в суді першої інстанції;
перегляд судового рішення;

В свою чергу провадження в суді першої інстанції включає в себе звернення до адміністративного суду, підготовче провадження, судовий розгляд справи, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення, закриття провадження у справі, судові рішення, особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ. Перегляд судових рішень включає апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за ново виявленими обставинами.

Повноваження адміністративного суду при розгляді справи відповідають загальним правилам судочинства. Це і відкриття провадження, підготовка справи до судового розгляду, повноваження суду при вирішенні справи, повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги та інше.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні поняття, юридичної природи і структури адміністративно-правового статусу адміністративного суду в України. Одержані результати роботи можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження інституту правового статусу судової влади, удосконалення чинного законодавства. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є наступні висновки.

1. Адміністративний суд— державний орган судової влади в Україні.

Займаючи чільне місце в системі державної влади адміністративний суд повинен забезпечувати законність публічно-управлінських процесів, у чергу, з точки зору захисту прав і свобод громадян від їх порушень представниками публічної адміністрації під час реалізації управлінських повноважень.

2. Адміністративно-правовий статус державного органу представляє собою сукупність елементів характеризуючи цей орган з точки зору призначення, функціонального зобов’язання та відповідальності.

3. На наш погляд адміністративно-правовий статус адміністративного суду в Україні складається:

1) організаційного блоку.

До нього належать положення, які визначають порядок утворення і структуру органу, порядок встановлення посади, а також порядок призначення до складу органу і заміщення відповідної посади. Оскільки адміністративний суд є органом судової влади, то всі організаційні елементи його адміністративно-правового статусу закріплені у відповідних законах.(Закони України „Про судоустрій” та „Про статус суддів”, Укази Президента «Про кількість суддів Апеляційного суду України», Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України» та «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів»

2) цільового блоку, який в свою чергу включає функції та задачі цього органу.

Функції – це основні взаємопов’язані напрямки діяльності, які реалізуються як органом в цілому, так і його структурними підрозділами, посадовими особами і службовцями для досягнення загальної мети. Функціям властиві безперервність і постійність, необумовленість конкретними подіями і діями.

На нашу думку до основних функцій адміністративного суду належить :

функція правосуддя
функція судового контролю

К допоміжним функціям належить:

- дозвільна функція.

- кадрова функція.

- організаційна функція та інші.

Але слід зазначити що цей перечень не є вичерпним і може доповнюватись.

Завдання адміністративного судочинства закріплені в статті 2 КАС та представляють захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

3) компетенції адміністративного суду

4. Компетенція – це коло повноважень, якими наділений державний або громадський орган для виконання завдань та функцій покладених на нього державою. Повноваження представляють собою сукупність прав та обов’язків органу. За своєю суттю повноваження адміністративного суду можуть бути предметними та функціональними. Предметними повноваженнями є такі повноваження органа судової влади, які визначають межі юрисдикції названого суб’єкту правовідносин. Функціональні повноваження – це різного характеру дії вказаного судового органу у процесі здійснення правосуддя, пов’язанні з вирішальними діями суду по керівництву процесом.

5. Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори які закріплені у ст. 17 КАСУ. Слід відмітити що частина 1 статті 3 КАС визначає публічно-правовий спір як спір в якиму однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Виходячи з проведеного аналізу можна визначити, що делеговані повноваження –це власні повноваження делегуючого суб’єкта, що надаються по волевиявленню обох сторін з метою найбільш ефективної їх реалізації делегованому суб’єкту, який несе відповідальність за належне виконання цих повноважень, шляхом укладення адміністративного договору або за законом. Адміністративний договір - це добровільна угода двох чи більше суб’єктів адміністративного права, один з яких наділений власними або делегованими повноваженнями у сферу державного управління з приводу вирішення питань виконавчого та розпорядчого характеру, укладена у формі правового акта, що встановлює (припиняє, змінює) їх взаємні права, обов’язки та відповідальність.

КАС також визначає, що юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори пов’язані з виборчим процесом та проходженням публічної служби.

6. Функціональні повноваження це повноваження адміністративного суду при розгляді справи.

У КАС закріплені повноваження адміністративного суду у двох розділах :

провадження в суді першої інстанції;
перегляд судового рішення;

Blog

Адміністративно-правовий статус адміністративного суду в Україні. Вступ

Содержание