Проблема створення діючої системи безоплатної правової допомоги в Україні є актуальною вже не перший рік
| Вид материала | Документы |
- Про безоплатну правову допомогу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, 113.56kb.
- Про безоплатну правову допомогу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, 41.5kb.
- Закону України "Про безоплатну правову допомогу", 20.78kb.
- Житлова проблема в Україні завжди була гострою І її вирішення на сьогоднішній день, 87.15kb.
- Указ президента україни про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи, 832.46kb.
- Графік роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги, 15.96kb.
- Рекомендації "Надання безоплатної правової допомоги населенню та участь у цьому процесі, 369.46kb.
- Проект концепція створення інтегрованої системи, 341.73kb.
- Людський фактор у впровадженні бюджетного планування вітчизняних підприємств, 141.25kb.
- Комплексний план основних організаційно-методичних, лікувально-профілактичних, санітарно-протиепідемічних, 740.63kb.
1.3 Актуальність, потреба у безоплатній правовій допомозі
Вивчаючи особливості безоплатної правової допомоги у м. Харкові, ми звернулися до респондентів із запитаннями, спрямованими на виявлення їх потреб у цьому виді допомоги, а також їх бачення актуальності проблеми безоплатної правової допомоги.
Дані опитування показали, що ніколи не зіштовхувалася із необхідністю захищати свої права більша половина опитаних серед населення міста — 54 %, п'ята частина (24,6 %) зіштовхувалася кілька разів, 12,7 % — один раз і 8,7 % зіштовхуються постійно (див. рис.1.3.1). Отже значна кількість жителів м. Харкова стикалися із необхідністю захистити свої права. І навіть ті, хто не зіштовхувався з такою необхідністю, є потенційними споживачами безкоштовної правової допомоги.
Це підтверджується відповідями опитаних стосовно актуальності проблеми надання безоплатної правової допомоги в країні (див. рис.1.3.2). Так, 84,4 % населення м. Харкова вказують на важливість проблеми безкоштовної правової допомоги. Серед них 61,3 % вважають цю проблему ДУЖЕ важливою. 10,7 % респондентів утруднилися оцінити ступінь її важливості. Таким чином, лише 5 % опитаних вважають проблему безкоштовної правової допомоги неважливою.
Рис. 1.3.1 Відсотковий розподіл відповідей мешканців м.Харків на питання «Чи зіштовхувалися Ви із необхідністю захищати свої права?»
Рис. 1.3.2 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на питання «Як на вашу думку, чи є зараз надання безоплатної правової допомоги населенню важливою проблемою в Україні?»
Переважна більшість засуджених при оцінці важливості проблеми надання безоплатної правової допомоги населенню не відчуває коливань і вважає цю проблему дуже важливою (рис. 1.3.2). На запитання «Як на вашу думку, чи є зараз надання безоплатної правової допомоги населенню важливою проблемою в Україні?» 73,2 % респондентів відповіли — «Це дуже важлива проблема», 12,6 % — «Скоріше важлива, аніж ні», було важко відповісти 7,7 % респондентів, 4 % опитаних вважають її «Скоріше неважливою, ніж важливою» і лише 2,5 % респондентів впевнені, що «Ця проблема абсолютно неважлива».
Аналіз даних свідчить, що значна більшість слідчих розуміють важливість надання безоплатної правової допомоги населенню. Так, на запитання анкети: „Чи впевнені ви, що сьогодні надання безоплатної правової допомоги населенню є дуже важливою проблемою в Україні?” відповіді розподілилися таким чином: „Так, це дуже важлива проблема” — 40 %, „Скоріше важлива, ніж не важлива” — 36 %, „Скоріше неважлива, ніж важлива” — 7 %, „Зовсім неважлива” — 3 %, „Важко відповісти” — 14 %.
Таким чином, можна констатувати, що попри той факт, що значна частина населення міста не зіштовхувалась із необхідністю захищати свої права, для опитаних (населення, слідчі, ув’язнені) проблема безоплатної правової допомоги є вельми актуальною.
1.4 Уявлення про види безоплатної правової допомоги
Важливим фактором удосконалення системи безоплатної правової допомоги є уявлення різних категорій опитаних про напрямки, за якими має надаватися така допомога. З цією метою ми отримали відповіді респондентів трьох категорій — ув’язнених, слідчих МВС та населення на запитання «За яких обставин безоплатна правова допомога є необхідною?» (див. рис.1.4.1).
Почнемо з тих випадків, коли, на думку опитаних, безоплатна правова допомога не повинна надаватися. Так, наведений вище графік ілюструє, в найменшій мірі безоплатна правова допомога має надаватися при розгляді спорів між господарюючими суб'єктами — більше 30 % опитаних не вважають її необхідною при розгляді таких спорів. Практично така ж кількість опитаних (33,3 %) указує на те, що підготовка й розгляд спорів у міжнародних судових органах також не потребує надання безоплатної правової допомоги. Відзначимо, що це свідчить про недостатні знання щодо процедури оскарження рішень держави в Європейському суді з прав людини. Як показує досвід, підготовка й вирішення спорів між індивідом і державою можуть цілком ефективно здійснюватися за допомогою безоплатних адвокатів, наданих, наприклад, правозахисними організаціями. В той же час, на думку 34 % опитаних слідчих, саме такі справи потребують надання безоплатної правової допомоги.
Рис. 1.4.1 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на питання «За яких обставин безкоштовна правова допомога є необхідною?»
Разом із тим, більше ніж половина респондентів серед населення вказала на те, що безкоштовна правова допомога вельми необхідна при підготовці й розгляді цивільних спорів у суді (56,9 % опитаних) і при захисті від кримінального обвинувачення (56,1 %). Слід зазначити, що такі види безоплатної правової допомоги відзначили й слідчі, але в дещо інших пропорціях (41 % — при підготовці й розгляді цивільних спорів у суді,
74 % — при захисті від кримінального обвинувачення).
Виявилося, що як і слідчі, переважна більшість засуджених (74,1 % опитаних) також вважають безоплатну правову допомогу абсолютно необхідною при кримінальному обвинуваченні і лише 11,1 % вважають, що в цьому випадку держава не повинна надавати такої допомоги. При підготовці та розгляді спорів із державними органами правова допомога абсолютно необхідна, на думку 32,9 % респондентів, і не повинна надаватися, на думку, 13,8 % опитаних в’язнів. При підготовці та розгляді цивільного спору приблизно рівна кількість респондентів вважає правову допомогу необхідною (31,4 %) та такою, що не повинна надаватися державою (29,4 %). Як і серед населення, незначна кількість опитаних в’язнів вважають, що безоплатна правова допомога необхідна при підготовці та розгляді спорів у міжнародних судових органах (18,3 % опитаних). У той же час, 23,1 % засуджених вважають, що її не потрібно надавати. Найменш необхідною, на думку опитаних в’язнів, є безоплатна правова допомога при розгляді спорів між господарськими суб’єктами.
Отже, не підлягає ніякому сумніву той факт, що найбільша потреба у безоплатній правовій допомозі сьогодні існує саме в ситуаціях кримінального обвинувачення, на що вказують більшість опитаних як серед слідчих та ув’язнених, так і серед пересічних громадян.
Під час опитування респонденти-в’язні неодноразово наголошували на тому, що вони дуже потребують безоплатної правової допомоги, перебуваючи в місцях позбавлення волі. На цю проблему під час проведення фокус-груп звертали увагу й адвокати. Для ілюстрації наведемо витяг з фокус-групи:
«Я бы хотела обратиться к этому еще раз, мы сегодня поднимали вопрос доступа к бесплатной правовой помощи заключенных. Они в более невыгодном свете. Почему? Простой пример – давайте заберем у каждого из нас сейчас телефоны и каждый, не выходя из этой комнаты, как сможет реализовать свое право на защиту? Если нет к тому же родственников, то это становится практически невозможным. Более того, несмотря на то, что администрация колонии всегда будет говорить, что она обеспечивает это право, или не мешает его реализации,
мы понимаем, что есть много объективных причин, которые этому мешают — администрация не заинтересована, чтобы доступ к адвокату все-таки был. Потому что это будет лишней на нее нагрузкой, заключенные будут ходить, качать какие-то права, а колония в этом совсем не заинтересована. Администрация ответит, что в каждой колонии есть юрист и, в принципе, этого вполне достаточно. Хотя всем известно, что юрист занимается другими вопросами и скорее оказывает правовую помощь самому управлению. Это тоже не нормально. Это второе. И третье, что осложняет — это то, что адвокат теряет интерес к своему клиенту с момента, когда он попадает в места лишения свободы. Потому что дальше никакой перспективы для адвоката нет».
Під час масового опитування ув’язнених респондентів попросили оцінити, наскільки їм особисто необхідні різні види безоплатної правової допомоги. Виявилось, що більша половина засуджених (від 54 % до 68 %) відчувають значну потребу в усіх видах безоплатної правової допомоги. Якщо враховувати респондентів, яким правова допомога потрібна «в деякій мірі» то відсоток тих, хто відчуває потребу у безоплатній правовій допомозі, буде коливатися від 75 % до 86 % (див.рис.1.4.2).
Рис. 1.4.2 Відсотковий розподіл відповідей ув’язнених на запитання «Наскільки вам особисто необхідні такі види безоплатної правової допомоги?»
Рис. 1.4.3 Індексна оцінка потреб ув’язнених у різних видах безоплатної правової допомоги
Для виявлення розбіжностей у мірі необхідності різних видів безоплатної правової допомоги для ув’язнених нами були підраховані сумарні індекси. Значення індексів коливалися від 1 до -1. Значення 1 — що респонденту дуже потрібен цей вид безоплатної правової допомоги. Значення індексу -1 означає, що респонденту цей вид безоплатної правової допомоги зовсім не потрібен (рис.1.4.3).
Як добре видно з рис. 1.4.3, найбільш потрібним видом правової допомоги в’язнів є правове консультування та роз’яснення (і=0,7), а також захист від карного обвинувачення (і=0,68). Менш значним в’язні вважають надання правової інформації (і=0,66) та допомогу у складанні скарг, позивів та заяв (і=0,62). Найменшим попитом серед них користується допомога у досудовому врегулюванні спорів (і=0,56) і представлення інтересів особи в суді (і=0,54).
1.5 Доступність
Ще однією важливою рисою системи безоплатної правової допомоги є її доступність. Можливість отримати допомогу повинен мати кожен бажаючий. Однак результати дослідження, на жаль, вказують на те, що сьогодні не кожен пересічний громадянин, а тем більше ув’язнений, сприймає безоплатну правову допомогу як щось доступне та гарантоване для нього особисто.
Зараз майже третина опитаних серед населення (31,1 %) вважають, що безоплатна правова допомога є доступною лише в тому випадку, коли знаєш свої права (рис.1.5.1). Цю думку поділяють 38 % ув’язнених та 42 % слідчих. Однак, як показує дослідження, не кожен володіє у повному обсязі та впевнено знаннями своїх прав. Часто людина не впевнена, чому саме і згідно з якими нормативними актами безоплатна правова допомога має бути надана. Ще 24,6 % опитаних серед населення оцінюють існуючу сьогодні систему безоплатної правової допомоги як «іноді доступну». З ними погоджуються 24,6 % в’язнів і 32 % опитаних слідчих.
Особливий інтерес викликає те, що лише незначна кількість опитаних всіх категорій вважають безоплатну правову допомогу доступною. Серед населення такої думки дотримуються 3,2 % опитаних, серед ув’язнених — 2,5 %. Більшою, але все рівно незначною долею по відношенню до менш оптимістичних респондентів представлені слідчі — серед них безоплатну правову допомогу вважають доступною у повній мірі 7 % опитаних.
Викликає побоювання те, що 41,2 % опитаного населення, 35,9 % ув’язнених та 19 % слідчих згодні з твердженням, що безоплатна правова допомога є недоступною.
Більшість слідчих певно схиляються до такої думки, що безоплатна правова допомога не є сьогодні чимось апріорі наданим, а повинна здобуватися ціною певних зусиль. Так, 74 % слідчих вважають, що безоплатна правова допомога є доступною лише у тому випадку, коли той, хто її потребує, докладає зусиль для її отримання. На думку 42 % слідчих, її можна отримати у разі знання своїх прав, а 32 % вважають, що вона стає доступною при докладанні зусиль.
Рис. 1.5.1 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на запитання «Наскільки зараз важко отримати безкоштовну правову допомогу в Україні?»
Аналіз відповідей населення показує, що освіта респондента у цьому питанні є чинником, який певною мірою вказує на його відношення до можливості отримати безкоштовну правову допомогу. Спираючись на дані дослідження, можна відзначити, що чим вищий освітній рівень людини, тим більше можливостей для отримання безкоштовної правової допомоги вона має. Так, якщо серед респондентів з незакінченою середньою, середньою та середньою фаховою освітою 26 % вважають, що одержати безоплатну правову допомогу можливо, то серед осіб з незакінченою вищою, вищою освітою із ученим ступенем ця частка зростає до половини опитаних.
Чинником, що впливає на можливість отримання безкоштовної правової допомоги, є поінформованість про її доступність та процедуру одержання. У дійсності значущим джерелом інформації про свої права є власний досвід. Згідно з даними опитування населення м. Харкова, респондент, котрий отримав безоплатну правову допомогу, набагато вище оцінює можливість її отримання у майбутньому, ніж той, хто не мав такого досвіду. Так, серед тих, хто мав такий досвід, тільки 9,1 % респондентів вважають неможливим отримання безоплатної правової допомоги. Серед тих, хто її отримав тільки раз, — 27,2 %, а ті, хто взагалі не має такого досвіду (45,4 %), не вважають за можливе її отримати.
Т
ака ж залежність спостерігається й у тому випадку, коли респондент спирається на досвід знайомих. Дослідження показує, що чим більше знайомих опитаного користувалися безоплатною правовою допомогою, тим реальніше вони уявляють її отримання для себе особисто. Так, серед опитаних, у яких декілька знайомих отримали безоплатну правову допомогу, 92,6 % вважають це цілком можливим. Серед тих, у кого такою допомогою скористався один знайомий, таких 72,4 %, а серед тих, чиї знайомі не мали можливості отримати безкоштовну правову допомогу, — 50,4 %, вважають, що її взагалі неможливо або практично неможливо отримати.Рис. 1.5.2 Відсотковий розподіл відповідей респондентів на запитання «Які види безоплатної правової допомоги існують сьогодні в Україні?»
Зазначимо, що у різних представників населення різне уявлення про види безоплатної правової допомоги. Так, як реально існуючі види правової допомоги, населення виділяє у першу чергу надання правової інформації (40,9 %), правове консультування й роз'яснення (38,4 %) (рис.1.5.2). Рідше вказують на існування безоплатного захисту від кримінального звинувачення (32,8 %), допомогу у складанні юридичних документів (31,2 %).
Серед слідчих досить багато опитаних схиляються до думки, що зараз існують усі приведені види безоплатної правової допомоги, але найбільш розповсюджений — захист від кримінального обвинувачення — 72 % респондентів; надання правової інформації — 58 %. Більш критично до різних видів безоплатної правової допомоги ставляться ув’язнені — досить лише сказати, що третиною опитаних ні один з наведених в анкеті видів безоплатної допомоги не був визнаний існуючим в Україні. Найбільше опитаних в’язнів указали на існування захисту від кримінального звинувачення (29,6 %) та представлення інтересів у суді (26,2 %), що певним чином пов’язане з розгляданням справ у суді.
Населення м. Харкова найменше зіштовхується або чуло про безоплатну правову допомогу в досудовому урегулюванні спорів (22,3 %), про представлення інтересів особи у суді (23,1 %). Серед ув’язнених на існування безоплатної допомоги при складанні скарг та позовів вказують лише 19,6 %, а допомогу у досудовому вирішенні спорів — 18 %.
Як показує порівняльний аналіз думок опитаних різних категорій, найбільш суттєві розбіжності існують між уявою населення й особливо ув’язнених про існування таких видів безоплатної правової допомоги, як «надання правової інформації» (майже вдвічі менше опитаних в’язнів вважають цей вид допомоги існуючим), «правове консультування» та «допомога у складанні скарг, звернень». Тобто, на жаль, саме ці найменш складні та найбільш потрібні форми надання безоплатної правової допомоги є найменш доступними для в’язнів сьогодні.
ВИСНОВКИ
- Згідно з даними дослідження, суттєвих покращень у галузі дотримання прав людини в Україні за останні три роки не відбулося. Майже половина опитаних серед населення м. Харкова (51,2 %) вважають, що ситуація залишилася на тому ж рівні, а ще 36 % вважають — що вона погіршилася в тій або іншій мірі (20,9 % вважають, що ситуація стала значно гіршою, а 15,5 % — дещо гіршою). І хоча згідно з опитуванням працівників міліції, 50 % слідчих упевнені, що ситуація з дотриманням прав людини змінилася на краще, 42 % вважають, що ця ситуація не змінилася.
- Існує значна потреба в інформації щодо права на отримання, особливостей процедури та обов’язків держави у галузі надання безоплатної правової допомоги. Як учасники кримінального процесу, так і пересічні громадяни досить часто мають розмите уявлення про те, якими саме нормативними актами та положеннями регламентується надання безоплатної правової допомоги, що, в свою чергу, детермінує порушення процесу її надання.
- Значна кількість опитаних зіштовхуються з необхідністю захищати свої права. П'ята частина населення м. Харкова (24,6 %) стикалася з такою необхідністю кілька разів, 12,7 % — один раз і 8,7 % постійно.
Саме тому проблему надання безоплатної правової допомоги багато опитаних вважають вельми актуальною. Так, 84,4 % населення
м. Харкова вказують на важливість проблеми безоплатної правової допомоги. До їх думки приєднуються 76 % слідчих та 85 % ув’язнених.
- Більшість опитаних вважають, що в першу чергу безоплатна правова допомога потрібна при кримінальному звинуваченні. На це вказують 56,1 % населення, 74 % ув’язнених та слідчих. Також слід відзначити, що згідно з даними опитування та думкою адвокатів ув’язнені потребують усіх видів безоплатної правової допомоги більше, ніж інші групи громадян.
- Досить велика кількість опитаних вважають безоплатну правову допомогу недоступною: 41,2 % — серед населення, 35,9 % ув’язнених та 19 % слідчих. Більше ніж половина опитаних вважають, — деякі види безоплатної правової допомоги не існують в Україні.
Розділ 2. Стан системи безоплатної правової допомоги по кримінальних справах у Харківському регіоні
2.1 Суб'єкти надання безоплатної правової допомоги та оцінка ефективності їх роботи
Ще одним завданням нашого дослідження було вивчення якості, ефективності та особливих рис, притаманних системі безоплатної правової допомоги та суб’єктам її надання у м. Харкові. Дані опитування свідчать про суттєві відмінності у відповідях про досвід отримання безоплатної правової допомоги слідчими, ув’язненими та пересічним населенням міста (рис. 2.1.1).
Рис. 2.1.1. Відсотковий розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи отримували ви особисто безкоштовну правову допомогу?»
На нашу думку, це пов’язане в першу чергу з тим, що більшість опитаних мешканців міста та в’язнів, розповідаючи про форми безоплатної правової допомоги, спираються на досвід інших осіб. Підтвердженням цієї тези є те, що 84,6 % опитаних серед населення та 76,8 % серед ув’язнених ніколи не отримували такого виду допомоги. Переважна більшість опитаних слідчих (74 %) також ніколи не отримували безоплатної правової допомоги.
У той же час, серед слідчих втричі більший відсоток осіб, які отримували безоплатну правову допомогу декілька разів — 21 %. Серед населення такі респонденти складають 7,3 %, серед ув’язнених — 7,2 %.
Найбільший відсоток осіб, які отримували безоплатну правову допомогу одноразово, був виявлений серед в’язнів (14,8 %). Це пояснюється специфікою їх статусу та обов’язковим проходженням через усю систему досудового слідства. Значно менше таких респондентів серед населення — 6,8 % та серед слідчих — 2 %.
Відсоток осіб, які постійно користуються безоплатною правовою допомогою, є мізерно малим як для населення (1,3 %), так й для в’язнів
(1,2 %).
Аналіз результатів дослідження дозволив виявити залежність між досвідом отримання безоплатної правової допомоги та рівнем освіти респондентів. Так, хоча б один раз скористалися безоплатною правовою допомогою понад 20 % респондентів з вищою освітою, та лише 9,3 % — із середньою освітою.
Як уже зазначалося, 84,6 % респондентів мешканців м. Харкова взагалі не мали досвіду використання безкоплатної правової допомоги. Ті ж респонденти, які мали такий досвід, отримувала її в таких формах: консультації — 55 %, допомога у написанні юридичних документів —
14,3 %; надання правової інформації — 19,6 % (рис.2.1.2).
Рис. 2.1.2 Порівняльний аналіз відповідей мешканців м. Харкова та засуджених осіб на запитання «Яку саме безоплатну правову допомогу ви отримували?» (у %)
Таким чином, дані дослідження дозволяють констатувати, що сьогодні безоплатна правова допомога для харків'ян переважно обмежується консультаційними та інформаційними послугами. Такі види безоплатної правової допомоги, як допомога при досудовому розгляді спорів, представлення інтересів особи в суді та захист від кримінального обвинувачення є значно менше поширеними (6,3 %, 2,6 % та 2,1 % відповідно).
Відповіді ув’язнених на це ж запитання ілюструють зовсім іншу картину — переважна більшість опитаних взагалі не мали досвіду отримання жодного виду безоплатної правової допомоги. Серед тих респондентів, які таку допомогу отримували, найбільш поширений захист від кримінального обвинувачення (11 %), а також представлення інтересів особи в суді (6,8 %).
На жаль, такі види правової допомоги, як консультації та надання правової інформації, є недоступними для цієї категорії опитаних.
Рис. 2.1.3. Відсотковий розподіл відповідей мешканців м. Харкова «Хто саме надав вам безоплатну правову допомогу?» Опитані слідчі найчастіше отримували безоплатну правову допомогу у вигляді консультацій — 19 %, надання правової інформації — 10 %, допомоги в написанні юридичних документів — 7 %. До основних суб’єктів надання такої допомоги слідчі віднесли знайомих юристів — 18 % та своїх колег — 14 %.
Як і слідчі, більшість опитаних респондентів мешканців м. Харкова (48,7 %) зазначили, що безоплатну правову допомогу їм надав знайомий юрист (рис. 2.1.3). Найчастіше це були консультації «за знайомством», коли фахівець надав послуги, ґрунтуючись на родинних або дружніх зв'язках. Однак, на відміну від слідчих, частина пересічних громадян (13,4 %) користувалася й послугами громадських правозахисних організацій. Цей же агент надання безоплатної правової допомоги був використаний й 3,3 % опитаних в’язнів. Цікавим є той факт, що спеціалізовані суб’єкти, які за своїм статусом мають надавати й безоплатну правову допомогу (адвокати за призначенням, юридичні клініки, державні установи), майже не згадувалися респондентами. Так, серед населення кількість респондентів, що використали послуги цих суб’ектів, не перевищує 9 %. Серед них — 3,7 % скористалися послугами адвоката за призначенням, 2,7 % — юридичних клінік та 2,6 % — консультаціями в державних організаціях.
