Методичні вказівки

студентам 1 курсу фармацевтичного факультету (спеціальність “Клінічний провізор”, кваліфікація – спеціаліст) для організації самостійної позааудиторної роботи з політології

Становлення та розвиток зарубіжної політичної думки. Ідеї національної державності і демократії в теорії політичної думки України. Демократія: суть, доктрини, різновиди

Навчальна дисципліна:

політологія;

Кількість навчальних годин: 6

Методичні вказівки склав

викладач Безаров О.Т.

Чернівці – 2007

І. Актуальність теми:

Політологія в Україні, нарешті, здобула повноцінне право на існування – і як самостійна наука, і як навчальна дисципліна. Після майже столітньої “еміграції” в далеких країнах вона повернулася у коло вітчизняних суспільних наук і швидко поширюється тепер у системі вищої освіти. Ми є свідками великої реформації суспільно визнаних відносин: у республіці зароджується демократична політика, за якої державна влада перестає бути мистецтвом того, як управляти масою пасивних посередностей, а стає мистецтвом того, як зробити людей розвиненішими в питаннях ефективного творення такої політики. У цих процесах гуманістична політологія відіграє незамінну роль. Кожна освічена людина мусить розуміти: для благотворного функціонування демократії, для ефективного підтримування і нарощування її позитивних наслідків необхідно, щоб політологічні знання циркулювали по всій сфері суспільної свідомості.

ІІ. Навчальна мета:

Студент повинен знати: предмет і об’єкт науки про політику, її функції, основні поняття та напрямки, взаємозв’язок з іншими науками, місце політики як специфічного явища суспільного життя в контексті інших соціальних явищ та процесів економіки, релігії, науки, культури, освіти, медицини та ін.
Студент повинен вміти: показати роль політики в житті суспільства. суть та причини її виникнення.

ІІІ. Матеріали поза аудиторної самостійної роботи.

Міжпредметна інтеграція

Назва дисципліни	Знати	Вміти
Історія України	Історичні періоди існування держав Київська Русь, УНР, ЗУНР	Визначити місце і роль України у світовій політиці за часів правління Володимира Великого, Богдана Хмельницького, Михайла Грушевського.
Конституційне право	Основні прояви державності України	Проаналізувати основні нормативні документи України: “Руська правда”, Конституція Пилипа Орлика.

Зміст теми.

Структурно-логічна схема теми

Вчення Аристотеля про державу.

Доцільні форми держави

Монархія – одноосібна влада, за якої мається на увазі загальна користь

Аристократія – влада небагатьох, контрі правлять в інтересах суспільства

Поліція – влада багатьох, котрі правлять в інтересах більшості.

Недоцільні форми держави

Демократія – висуває принцип абсолютної рівності – рівності в усьому.

Олігархія – заснована на нерівності в усьому.

Тиранія – влада здійснюється деспотично (а не політично), свавілля тирана панує над усім

2. Давньогрецький поліс як прототип європейської цивілізації.

Грані життя полісу:

Пріоритет закону і порядку.
Людина полісу – насамперед вільний власник.
Моральна максима співтовариства античних власників: “Працюй – і процвітатимеш”.
Праця – не тільки дорога до великого успіху та пошани, це й релігійний обов’язок (трудівник визнається богами, ледар – їм невгодний).
Духовна спорідненість полісу: розвинута громадянська самосвідомість, повага до людської гідності, прав.
Прагнення індивіда до знань, до слави, популярності (в науці, мистецтві, атлетичних змаганнях): “Змагайся – і прославишся”.
Непоборний потяг до самореалізації у змаганні з рівними собі.

Основні постулати візантійської політичної доктрини.
- Візантія – християнська держава, яка об’єднує всю “ойкумену” під егідою Константинополя.
- Ромеї – богообраний народ, покликаний бути Месією і дати щастя усім іншим народам.
- Константинополь – новий Рим, “око і серце всієї землі”.
- Василевс – глава всього християнського світу, “непохитний стовп усіх хрещених, захисник догматів Христа”.

4. Десять принципів тиранічного правління (за трактатом І. Жантіє “Анти-Макіавеллі”)

Вбивати тих підлеглих, які здатні очолити боротьбу з тиранією.
Знищувати знання та книги.
Вести безперервні війни, щоб розкрити підлеглих.
Ліквідовувати розумних та освічених.
Спиратися на шпигунів.
Довіряти чужоземцям і не довіряти своїм підлеглим.
Боротися проти усіляких товариств.
Проводити принцип “розподіляй і владарюй”.
Підтримувати одне угрупування, аби протиставити його іншому.

10) Грабувати населення.

5. Базові цінності західної цивілізації.

Повага до внутрішньої самоцінності індивіда як такої, що виходить за межі державних інтересів, підноситься над ними.
Орієнтація на вільні дискусії, на повагу до опонента (суть не у переконуванні, а в зіставленні ідей).
Поєднання свободи з моральної відповідальністю, джерелом якої виступає вищий закон.
Поєднання свободи з людською солідарністю та з необхідністю надання всім людям доступу до матеріальних і духовних благ.

6. Філософсько-світоглядні засади лібералізму.

Віра в прогрес, який трактується як процес поступового накопичення змін, реформ, що реалізуються в рамках закону.
Відмова від зобов’язань, накреслень, заборон, що сковують свободу і ініціативу особи.
Індивідуалізм, заснований на концепції природних прав особистості, примат інтересів індивіда над інтересами держави і суспільства, убезпеченість приватного життя від державного втручання.
Приватна власність, приватна ініціатива – основа відкритого суспільства, головний чинник економічного прогресу.
Обмеження функцій держави – зворотний бік розширення сфери свободи особи.

7. Базові цінності суспільного консенсусу американської демократії.

Захист свободи і власності: функції уряду – охорона власності і запобігання “зрівнювальним” тенденціям, спрямованим на ліквідацію нерівності у розподілі багатства і влади.
Управління на основі договору: вища законність влади – її суверенність – визначається народом. Основа управління – згода тих, ким управляють.
Республіканізм: за представницької влади відповідальний уряд, який періодично змінюється; але це не демократія мас із безпосередньою участю народу у прийнятті рішень.
Обмеження влади уряду: здійснюється за допомогою використання принципу пропорційного представництва еліт різних штатів у федеральному уряді і систем децентралізації.
Націоналізм: зміцнення державницької свідомості людей, здатність уряду забезпечувати справедливість, свободу і порядок у країні, утверджувати за рубежем “життєві інтереси” нації.

8. Наріжні камені філософсько-світоглядної системи класичного консерватизму.

Недосконалість людської природи.
Недосконалість, властива правлінню більшості, схильному до грубих помилок і тиранії.
Необхідність елітарного управління суспільством, участь у цьому аристократії.
Природна, фізична і розумова нерівність людей.
Обмеженість людського розуму, необхідність універсального морального порядку.
Релігія як утвердження такого порядку.

9. “Філософія права” Гегеля: концептуальні положення.

Сфера абстрактного права – це сфера безпосереднього зовнішнього самовизначення волі окремої особи. Це – зовнішнє буття свободи волі (віддзеркалюється в праві власності, договорі, праві на покарання і т.д)
Сфера моралі – це внутрішнє наявне буття волі, внутрішній самовияв волі окремої особи, що відображається в діях індивіда (категорії: мотив і провина, намір і благо, добро і совість тощо).
Сфера моральності – це сфера конкретної єдності зовнішнього і внутрішнього буття свободи (самовизначення волі окремої особи узгоджується тут із вимогами розумного порядку).

10. Смислове ядро політичної філософії М.О. Бердяєва.

Визнання верховного значення особистості в суспільному житті.
Визначення моралі як основи політичних рішень.
Само приборкування і самообмеження корисливих прагнень.
Пріоритет загальнолюдських цінностей.
Відмова від насильства у будь-яких його виявах.

3. Рекомендована література:

Основна:

Політологія ( за ред. проф. О.І. Семківа). – Львів: “Світ”, 1993. – 574 с.
Політологія: Курс лекцій (за ред. проф. І.С. Дзюбака). – К.: Вища школа”, 1993. – 271 с.
Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: “Академія, 1998. – 368 с.
Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – 283 с.
Політологія: конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. – К.: “Каравела”, 1999. – 168 с.

Додаткова:

Баталов З. Что такое политология // Народный депутат. – 1992. – №5. с. 90-96.
Дзюбко Т.С., Циганков П.А. До питання про предмет політології. // Український історичний журнал. – 1991. – №7. – с.48-56.
Шматкова Т.В. Из основ политологии Запада. // Полис. – 1991. – №2
Федун Л.А. О предмете и методе политологии. // Социально-политические науки. – 1991. – №3.
Малыхин А.А., Чернышев В.И. Наука о политике. // Социально-политические науки. – 1991. – №1.
Политика как научная дисциплина по Д. Хелду. // Полис. – 1991. – №5.
Рогачев С.В. Предмет политологии и ее место в системе социальных наук. // Государство и право. – 1993 – №5.
Степаненко М., Степаненко В. Політика і економіка: проблеми взаємодії. // Політика і час. – 1991. – №8.
Лузан А.О. Політика і суспільство. // Політологічні читання. – 1993. – №1.
Рябов С. Політика як соціальне явище. // Політологічні читання. – 1994. – Ж. 2.

Орієнтовна карта для поза аудиторної самостійної роботи. Політологічний практикум.

Сократ першим зрозумів, що обов’язок всякої науки, і зокрема політичної, полягає у вдосконаленні людей. “Пізнай самого себе” – звертався Сократ не лише до афінян-сучасників, а й до наступних поколінь. Він наголошував: “Нема нічого могутнішого, аніж знання”. Тому той, хто забирає владу над іншими, хто береться управляти державними справами, повинен бути достатньо компетентним. Сократу належить відкриття, яке сьогодні можна означити як принцип кореляції авторитету і знання. Тобто авторитет передбачає об’ємні та глибокі знання – якщо їх нема, то йдеться вже не про авторитет, а про владу, засновану на силі. Саме знання виступають запорукою влади, оскільки вони підносять того, хто ними володіє, над іншими. Тільки правління, засноване на знаннях, політичному досвіді – тільки воно веде до загального добробуту. І навпаки: коли біля державного керма з’являються некомпетентні люди, це обертається для всіх великим лихом. Компетентність – це головна вимога до стратега, керівника, незалежно від того, якою сферою він править.

Скажіть, у чому полягає неперехідне значення Сократових ідей? Проілюструйте їхню активність для політичного сьогодення на конкретних прикладах.

У знаменитому афоризмі Сократа – “Я знаю, що нічого не знаю” – багато хто схильний вбачати паростки агностицизму. Насправді ж у цьому афоризмі давньогрецького мудреця закладений глибокий моральний сенс. Сократ визначає у ньому вихідний рубіж пізнання, яким від постає перед розумною людиною: моральна цінність цього сократівського вислову полягає в тому, що він ставить препону різноманітним претензіям на абсолютну істину, на рішення, яке не підлягає перегляду. Ця морально здорова позиція, пройнята іронічним ставленням до власної персони, оберігає інтелект і душу від самолюбування, самозвеличення тощо.

Як ви гадаєте, чому для політичних діячів багато вадить здатність до самокритики? Чому претензії на абсолютну істину стають особливо небезпечними, коли переносяться на політику?

У чому полягають позитивні і в чому – негативні риси політичної філософії Платона?
Дайте стислу відповідь на два запитання: а) Що таке “політичний режим”?; б) Які ви знаєте тип політичних режимів?
Коли християнство здобуло статус державної релігії?
Назвіть всесвітньо відомих людей, що постраждали в різні часи за політичні переконання.
У 1942році, у січневому номері американського журналу Політичний огляд”, з’явилася стаття відомого філософа і теолога Жака Мартена під назвою “Кінець макіавеллізму. У цій статті Макіавеллі постає як сіяч (носій) зла, оскільки він визначає політику як силу. За Мартеном же, мета політики – не сила чи верховенство держави, а загальне благо, інтереси індивідуальної людини. Посилаючись на І. Канта, Ж. Мартен доводить, що політика не може бути відокремлена від етики і не може бути автономною. Провідна теза цієї статті така: хоч макіавеллізм і користувався певним успіхом, із ним “можна і треба покінчити”.

Що ви можете сказати з цього приводу? Погоджуєтесь чи не погоджуєтесь із Ж. Мартеном? У сому він правий, у чому неправий?

спробуйте під зазначеним кутом зору обґрунтувати періодизацію нашої минувшини: в які періоди історії українського суспільства присутність макіавеллізму відчувалась найбільше, коли зникла?
Як відомо, чимало авторів ще задовго до 16 ст. “розводили” мораль і політику врізнобіч. Так було, скажімо, на Стародавньому Сході (“легісти” у Китаї і т.і.), с стародавньому Римі, Візантійській імперії тощо. Чи означає це, що макіавеллізм як соціальне явище існував ще до самого Н. Макіавеллі? Свою точку зору обґрунтуйте.
Згідно з Н. Макіавеллі, все, що служить цілям політики – добре, а все, що їм суперечить – погано. Чи відповідає таке світобачення гуманістичній політичній науці? Ваші аргументи.
У період розвитку політико-правової думки Нового Часу сформувалися такі класичні теорії, як теорія правової держави, доктрина народного суверенітету, концепція природних прав особистості, теорія громадянського суспільства, концепція природних прав особистості, теорія громадянського суспільства, концепція поділу влад. Використовуючи довідкові видання та навчальні посібники, спробуйте дати лаконічне визначення кожної з цих теорій.
У чому полягала специфіка ідей громадянського суспільства у трактуванні Джона Лока?
Що ви можете сказати про відомий категоричний імператив І. Канта? Що це таке і в чому суть цього імперативу?
Підготуйте повідомлення на тему: “Ідеї правової держави в творах І. Канта”.
Перед вами дві афористичні тези, взяті з токвілевої “Демократії в Америці”: а) “Вади тих, хто управляє, і глупота тим, ким управляють, здатні дуже швидко зруйнувати будь-яку конституцію”; б) “Абсолютно неможливо повірити в те, що в результаті голосування народу, який має лакейські нахили, може бути створений мудрий, енергійний і ліберальний уряд”.

Зіставивши ці два висловлювання, наведіть відомі вам приклади з людської історії, з допомогою яких можна було б проілюструвати істинність кожного афоризму.

“Америка – писав А. Токвіль, – є тією країною земної кулі, у череві якої міститься найменша кількість революційних наростків”. Спробуйте пояснити, з чим пов’язана ця особливість вдачі американського народу. Чому він, на відміну від багатьох інших народів не схильний до революційного перетворення суспільства і віддає перевагу мирному реформуванню суспільно-владних відносин?
Сьогодні нації вже не можуть відмовлятися від демократії, що дає всім рівні права і можливості, однак від них самих, і ні від кого іншого, залежить, куди ця демократія їх приведе: “до рабства чи до свободи, до освіти чи варварства, до процвітання чи злиднів”, – такими словаами закінчує Токвіль свою знамениту “Демократію в Америці”. Як ви гадаєте, чи актуальні ці слова, сказані ще в першій половині ХІХ століття. Для сьогодення? Якщо актуальні, то чим саме?
Що ви знаєте про Люблінську і Берестейську унію? Як оцінюєте їхній вплив на подальшу долю українського народу?
Охарактеризуйте працю М. Костомарова “Две русские народності”.
Чим характерний лібералізм М. Драгоманова? Спробуйте здійснити порівняльний аналіз драгоманівського лібералізму з західноєвропейським, вказати специфіку тлумачення українським мислителем проблем конституціювання.
У чому полягала сутність полеміки між російським революціонером П. Ткачовим і М. Драгомановим?
Визначте спільні риси й відмінності в ідейно-політичному розвитку різних течій еміграційної української суспільно-політичної думки міжвоєнної доби.
Проаналізуйте сучасні науково-публіцистичні праці, присвячені Дмитру Донцову.і спробуйте визначити ставлення до його ідейно-політичної спадщини з боку різних наукових кіл і політичних угрупувань.
Проілюструйте на прикладах із сучасного політичного життя України доцільність критики В’ячеславом Липинським демократії як державно-політичного устрою і дайте з точки зору сучасного бачення політологічну оцінку його монархічно-консервативній концепції та висловленим ним політологічним ідеям.

V. Матеріали для після аудиторної роботи. Тематичне НДРС.

Теми рефератів і повідомлень

Розвиток політологічної думки у Стародавній Індії.
Політична думка та світоглядні ідеї Стародавнього Риму.
Політичні ідеї раннього християнства.
Епоха відродження як етап у розвитку політичної думки.
Політико-правові ідеї Реформації.
Н. Макіавеллі – засновник світської політичної науки.
Поняття суверенітету у концепції Ж. Бозена.
Просвітництво: суть та причини виникнення.
І. Кант про правову державу, етичні основи політики.
Г. Гегель про співвідношення громадянського суспільства, держави і права.
Формування політології як самостійної галузі знань.
Основні школи й течії сучасної зарубіжної політології.
М. Драгоманов – основоположник політичної науки в Україні.
Політичні концепції часів УНР.
Українська політична думка 40-90-х р. ХХ ст.
Поняття громадянського суспільства. Його сутність, структура, чинники становлення і розвитку.
Конституція України і формування громадянського суспільства.

Blog

Методичні вказівки

Содержание