Кабінету Міністрів України при підготовці проектів закон
| Вид материала | Закон |
- Кабінету Міністрів України: при підготовці проектів закон, 648.25kb.
- Кабінету Міністрів України: при підготовці проектів закон, 634.24kb.
- Кабінету Міністрів України: при підготовці проектів закон, 633.46kb.
- Кабінету Міністрів України від 27. 07. 1995 №554 розроблений з метою виконання Плану, 75.07kb.
- Кабінету Міністрів України, доручення Президента України, розпорядження Кабінету Міністрів, 1037.98kb.
- Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України постановляє : Внести зміни, 1193.3kb.
- Кабінету Міністрів України Відповідно до статей 4 та 7 закон, 81.56kb.
- Кабінету Міністрів України від 27. 02. 2012 №148 до пункту 1 зазначеного Порядку, визначили,, 34.5kb.
- Кабінету Міністрів України закон, 497.29kb.
- Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. №623 Визначення проблеми, яку пропонується, 108.22kb.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про затвердження Загальнодержавної
програми розвитку мінерально-сировинної
бази України на період до 2010 року
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 28, ст.241 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Загальнодержавну програму розвитку
мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року
(додається).
2. Кабінету Міністрів України при підготовці проектів законів
про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати
виділення відповідних коштів на реалізацію заходів, визначених
зазначеною Програмою.
3. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 22 лютого 2006 року
N 3458-IV
ЗАТВЕРДЖЕНО
Законом України
від 22 лютого 2006 року N 3458-IV
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ
МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ УКРАЇНИ
НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ
Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази
України на період до 2010 року (далі - Програма) спрямована на
розвиток пріоритетних напрямів геологічних досліджень з метою
забезпечення господарства України гостродефіцитними видами власної
мінеральної сировини.
Розділ I . ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Загальний стан та основні проблеми
мінерально-сировинної бази України
Подолання кризового стану в економіці України на основі її
структурної перебудови можливо здійснити у стислі строки лише
спираючись на ресурси держави: трудові та природні, основні
виробничі фонди, комунікації тощо. Важливе значення матиме при
цьому ефективне використання мінерально-сировинних ресурсів.
Мінерально-сировинна база - сукупність розвіданих і
попередньо оцінених запасів корисних копалин і супутніх
компонентів, які можуть бути застосовані в галузях економіки
країни.
Мінерально-сировинний комплекс на рівні 1990-1991 років
забезпечував 23-25 відсотків валового національного продукту. З
добуванням та використанням корисних копалин пов'язано
48 відсотків промислового потенціалу України і до 20 відсотків її
трудових ресурсів. Ці показники наближаються до показників
розвинутих країн з потужною гірничодобувною промисловістю, де
зосереджено від 20 до 40 відсотків загальних інвестицій та до
20 відсотків трудових ресурсів.
На 1 січня 2005 року державним балансом запасів корисних
копалин враховано близько 8 тисяч родовищ з 96 видів корисних
копалин, 3349 родовищ освоєно промисловістю, та на їх базі
функціонує понад 2 тисячі гірничодобувних підприємств. Вартість
розвіданих запасів з розрахунку на душу населення України
становить близько 150 тис. доларів США, а за оцінками західних
експертів - понад 200 тис. доларів США. Більш як третину
експортного виторгу Україна отримувала від реалізації
мінерально-сировинної продукції.
Деякі корисні копалини України представлені унікальними за
запасами і якістю сировини родовищами, які розташовані в досить
сприятливих умовах для створення гірничопромислових комплексів.
В Україні у значних обсягах ведеться добування кам'яного
вугілля (до 2 відсотків світового), залізних (4 відсотки) та
марганцевих (10 відсотків) руд, урану, титану, цирконію, германію,
графіту (4 відсотки), каоліну (18 відсотків), брому, охри,
нерудної металургійної сировини (кварцитів, флюсових вапняків і
доломітів), хімічної сировини (самородної сірки, кам'яних та
калійних солей), облицювального каменю (гранітів, габро,
лабрадоритів та іншого), скляного піску тощо. Із надр держави
вилучаються вуглеводнева сировина, буре вугілля, торф, цементна
сировина, тугоплавкі та вогнетривкі глини, сировина для
виробництва будматеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні
води, дорогоцінне та коштовне каміння, п'єзокварц та інші. У
відносно незначних обсягах добуваються нікелеві руди, золото,
скандій, гафній, бурштин, цеоліти, фосфатна сировина тощо.
З різним рівнем детальності вивчено родовища нетрадиційних
для України корисних копалин - хрому, свинцю, цинку, міді,
молібдену, берилію, літію, танталу, ніобію, рідкісних земель,
плавикового шпату, апатиту, горючих сланців, бішофіту тощо.
В умовах сьогодення темпи і масштаби відтворення власної
мінерально-сировинної бази не задовольняють потреби держави. Через
нестачу коштів обсяги геологорозвідувальних робіт скоротились у
3-4 рази. Тому починаючи з 1994 року приріст розвіданих запасів
більшості найважливіших корисних копалин не компенсує їх
видобуток. Наслідки невиваженої політики минулого вже нині
негативно позначаються на ефективності економіки. Аналіз стану
справ та прогнозні оцінки свідчать, що у недалекому майбутньому
ситуація може ще більше ускладнитися. Нестача окремих видів
власної сировини прогресуватиме, якщо вже зараз не вжити рішучих
заходів. Крім традиційного імпорту деяких кольорових та рідкісних
металів, коксівного вугілля, магнезиту, плавикового шпату може
виникнути потреба ввезення сировини, яка раніше навіть вивозилась
із України (самородна сірка, високоякісні флюси тощо).
За останні роки підтверджено реальні можливості щодо
подальшого приросту запасів вуглеводнів, відкриття і розвідки
родовищ нових для України корисних копалин - золота, хрому, міді,
свинцю, цинку, молібдену, рідкісних та рідкісноземельних
елементів, літію, ніобію, танталу, фосфоритів, флюориту,
каменесамоцвітної сировини та деяких інших. Саме в них існує
гостра потреба, пов'язана з необхідністю створення умов, за яких
збільшиться експортний потенціал держави.
Розвиток наукоємних технологій визначає сталу світову
тенденцію до збільшення споживання рідкісних металів - "вітамінів
промисловості". Україна має можливість створити потужні
виробництва цього профілю.
Експортний потенціал мінерально-сировинного комплексу можна
збільшити в 1,5-2 рази, імпорт мінеральної сировини (без
вуглеводнів) - скоротити на 60-70 відсотків. Загалом це дасть
щорічну економію в 5-6 млрд доларів США.
Важливе значення також має комплексне геологічне вивчення
території України (враховуючи і акваторію української частини
Чорного і Азовського морів) та природних і антропогенних змін
геологічного середовища в режимі моніторингу.
З урахуванням загальносвітових тенденцій у використанні
корисних копалин основні проблемні питання мінерально-сировинної
бази пов'язуються з такими факторами:
цінність та невідновлюваність природних мінеральних ресурсів
визначають необхідність їх раціонального та ощадливого
використання. Інтенсивні методи видобутку, переробки і споживання
корисних копалин на основі новітніх досягнень науки і техніки є
невід'ємною складовою частиною загальносвітової технічної
революції. Розвиток якісної металургії як засіб підвищення
міцності і довговічності металевих виробів призводить до зменшення
видобутку сировини на одиницю валового національного продукту. Те
саме обумовлює впровадження більш ефективних технологій переробки
мінеральної сировини, збільшення випуску металів із вторинної
сировини, економію енергії та енергоресурсів, впровадження
синтетичних матеріалів як замінників металу тощо;
науково-технічний прогрес у всіх підгалузях
мінерально-сировинного комплексу та жорстка конкуренція між його
виробниками у країнах з ринковою економікою не дають змоги,
всупереч усім прогнозам, перейти до активного використання
бідніших руд. Навпаки, в останні 10-20 років у цих країнах
спостерігається тенденція до беззастережного добування і переробки
найбагатших руд більшості видів мінеральної сировини;
незважаючи на все повніше і раціональніше використання
добутої мінеральної сировини та продуктів її переробки, загальний
обсяг її споживання в країнах ринкової економіки хоча й
уповільненими темпами, але продовжує зростати. Досвід розвинутих
країн (Японія, США, Південна Корея, Італія та інші) свідчить, що
підвищення загального рівня соціально-економічного розвитку
неминуче супроводжується збільшеним споживанням природної
мінеральної сировини. Його рівень у розрахунку на душу населення
повільно, але невпинно зростає, і ця тенденція, за оцінками
фахівців, збережеться у найближчі десятиріччя. Тому ці країни
продовжують збільшувати інвестиції в геологічну розвідку на своїх
територіях і на територіях країн, що розвиваються;
аналіз світових тенденцій за останні 7-10 років свідчить, що
найбільш високими темпами у світі продовжують зростати видобуток і
споживання енергетичних ресурсів, легуючих металів та окремих
видів кольорових і рідкісних металів, благородних металів і
алмазів, сировини для сільського господарства.
Розділ II . МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА
НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ
МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ
Метою Програми є розроблення стратегії та плану дій,
спрямованих на зменшення залежності України від імпорту дефіцитної
для національної економіки мінеральної сировини та зміцнення
експортного потенціалу країни за рахунок вітчизняних корисних
копалин, що мають великий попит на світовому ринку.
Основні завдання реалізації Програми визначено за такими
пріоритетними напрямами розвитку мінерально-сировинної бази (за її
складовими):
1. Паливно-енергетичні ресурси
Газ, нафта, конденсат
У межах території України виділяються 4 нафтогазоносні
провінції, які складаються з 11 областей і 35 нафтогазоносних
перспективних районів. У подальшому розглядаються три
нафтогазоносні регіони: Східний (Дніпровсько-Донецька западина і
північно-західна частина Донбасу), Західний (Волино-Подільська
плита, Прикарпаття, Карпати і Закарпаття) і Південний
(Причорномор'я, Крим та у межах виключної (морської) економічної
зони Чорного та Азовського морів).
Державним балансом запасів корисних копалин враховано запаси
нафти, газу і газового конденсату за 355 родовищами. Основна їх
кількість (207) зосереджена у Східному регіоні, 106 - у Західному,
42 - у Південному.
Величина щорічного видобутку вуглеводнів за останні роки в
середньому становила 4 млн тонн нафти з конденсатом і 18 млрд
кубічних метрів газу, що дорівнює відповідно 10 і 20 відсоткам
споживаних країною.
На 1 січня 2005 року підраховано початкових видобувних
ресурсів вуглеводнів у кількості 9322,7 млн тонн умовного палива,
з них нафти з конденсатом - 1643,4 млн тонн і газу -
7479,3 млрд кубічних метрів. Значну частину (27 відсотків)
ресурсів вуглеводнів України зосереджено на великих
(5-7 кілометрів) глибинах. На початок 2005 року видобуто
25 відсотків і розвідано 37 відсотків початкових ресурсів. Таким
чином, рівень реалізації ресурсів становить 37 відсотків.
Залишкові нерозвідані ресурси, які є базою розвитку
геологорозвідувальних робіт і нафтогазовидобутку в наступні роки,
становлять 5468 млн тонн умовного палива.
Згідно з оптимальним варіантом розвитку геологорозвідувальних
робіт на території України планується приростити до 2010 року
майже 167,2 млн тонн умовного палива як за рахунок наявного фонду
об'єктів, так і за рахунок освоєння нових об'єктів підвищеної
якості.
У Східному регіоні для забезпечення приросту розвіданих
запасів у повному обсязі та створення надійного резерву для
подальших робіт належить підготувати 270 нових об'єктів загальною
площею 4340 квадратних кілометрів та виявити 290 нових об'єктів.
У Західному регіоні для забезпечення приросту запасів у
повному обсязі та створення надійного резерву для подальших робіт
належить виявити пошуково-геофізичними роботами 30 об'єктів та
підготувати 25 об'єктів загальною площею 370 квадратних
кілометрів. Ще близько 10 об'єктів планується виявити та
5 підготувати за переглядом геолого-геофізичних матеріалів.
У Південному регіоні (суша) передбачається виявити 12 та
підготувати 10 нових об'єктів загальною площею 130 квадратних
кілометрів.
У межах виключної (морської) економічної зони Чорного і
Азовського морів за оптимальним варіантом передбачається виявити
73 та підготувати 55 нових високоперспективних об'єктів загальною
площею 1580 квадратних кілометрів. Це дасть змогу забезпечити
раціональне розміщення запланованих обсягів
пошуково-розвідувального буріння, а також створить надійні
передумови для подальшого розвитку геологорозвідувальних робіт.
Основним завданням цього напряму є приріст запасів: вільного
газу - 145,9 млрд кубічних метрів і нафти - 21,30 млн тонн.
Вугілля
Якщо врахувати, що Україна споживає переважно імпортовані
ресурси нафти і газу та має обмежене споживання інших видів
енергії, подальше зменшення видобутку вугілля стає небезпечним.
Збільшення вуглевидобутку потребує значних обсягів фінансування.
Обсяг вугілля, що добувається в Україні, постійно
зменшується - від 218 млн тонн у 1976 році до 80 млн тонн у
2005 році (на 63 відсотки).
Основними завданнями цього напряму є:
дорозвідка родовищ, що розробляються, для продовження терміну
експлуатації та реконструкції діючих підприємств;
проведення пошуково-оцінювальних робіт і розвідки найбільш
перспективних площ та родовищ вугілля;
завершення детальної розвідки Єлизаветівського та
Криничуватського родовищ;
проведення попередньої розвідки Мелехівської ділянки
Сула-Удайського родовища;
проведення пошукових робіт на окремих ділянках
Сула-Удайського родовища та Олександрійського комплексу;
проведення детальної розвідки Мелехівської ділянки
Сула-Удайського родовища;
проведення попередньої розвідки Гаєво-Веселівського родовища
та Сеньчинської і Дубровської ділянок Сула-Удайського родовища.
Метан вугільних родовищ
Метан - це вибухо- і викидонебезпечна речовина, що
перешкоджає добуванню вугілля, але одночасно є цінною корисною
копалиною. Щороку вугільні шахти Донбасу викидають в атмосферу
понад 2,7 млрд кубічних метрів метану, а об'єми його використання
становлять лише 4-5 відсотків. Досвід США свідчить, що вилучення
метану як супутньої корисної копалини може досягати
70-80 відсотків.
Основними завданнями цього напряму є:
розроблення методів вивчення і оцінки запасів метану;
впровадження ефективних технологій і технічних засобів для
розвідки і видобутку метану з вугільних родовищ;
доведення у 2010 році видобутку метану до 8 млрд кубічних
метрів.
Горючі сланці
Попередня розвідка Бовтиського родовища була проведена у
1964-1970 роках. Тепер розвідувальна сітка свердловин не
відповідає вимогам розвідки для встановлення геологічної будови та
запасів родовища. Аналіз гірничо-геологічних умов родовища показав
різку мінливість потужності пластів горючих сланців.
Основними завданнями цього напряму є:
проведення розвідки у 2006-2008 роках кар'єрного поля, яке
має найкращі гірничо-технічні показники щодо експлуатації
відкритим способом;
проведення розвідки у 2007-2010 роках кар'єрного поля N 4.
Уран
Частка атомної енергії від загального споживання
електроенергії (станом на 1998 рік) становила: в Литві -
77,21 відсотка, у Франції - 75,77, у Бельгії - 55,1, в Україні -
45,42, в Японії - 35,86, у Німеччині - 28,29, у США -
18,69 відсотка.
На п'яти українських АЕС працюють 14 реакторів, які нині
виробляють близько 50 відсотків загальної електроенергії України.
Задоволення потреб сировини для атомної енергетики на
30 відсотків досягається за рахунок розробки нині діючих родовищ -
Ватутінського, Центрального та Мічурінського і введення в дію
Новокостянтинівського родовища.
Загальний стан уранової мінерально-сировинної бази
задовільний. Основу її становлять великі за запасами родовища
урану в натрових метасоматитах. Однак уранові руди цього типу
бідні за якістю. Добутий уран через відносно високу собівартість
(40-80 доларів США за кілограм) не може конкурувати на світовому
ринку.
Друге місце за своїм промисловим значенням займають родовища
у вуглисто-піщаних відкладах палеогену. Частину родовищ -
Девладівське у Дніпропетровській області, Братське у Миколаївській
області - практично розроблено за методом кислотного підземного
вилуговування. Хоча окремі родовища цього типу невеликі за
запасами, але їх загальні ресурси значні. На сьогодні експлуатацію
цих родовищ припинено головним чином через екологічні проблеми.
Проте у світовій практиці застосовується содово-кисневе
вилуговування, яке не створює екологічних проблем.
Основними завданнями цього напряму є:
нарощування та удосконалення структури промислових запасів на
Новокостянтинівсько-Докучаєвському гірничодобувному комплексі, що
проектується, проведення детальної бурової розвідки Докучаєвського
родовища із завершенням її у 2007 році та апробації цих родовищ
Державною комісією по запасах корисних копалин України;
розвідка і підготовка до промислового освоєння Криничанського
і Новогур'євського родовищ у пісковикових відкладах палеогену для
їх розроблення за методом підземного вилуговування із
застосуванням карбонатно-содового вилуговування, а також попереднє
випробування методу киснево-содової схеми на Сафонівському
родовищі спільно із Східним гірничо-збагачувальним комбінатом;
пошуки багатого уранового зруденіння в північно-східній
частині Кіровоградського блоку, в тому числі
Казанківсько-Жовтоводинському рудному районі;
пошуки багатого зруденіння в структурах невідповідності на
північно-західному схилі Українського щита;
масові пошуки радіоактивної сировини, які супроводжують весь
комплекс геологорозвідувальних та інших робіт, пов'язаних з
дослідженням надр.
2. Металічні корисні копалини
Чорні метали
Залізні руди
Усього в Україні нараховується 53 родовища залізних руд, з
яких 30 перебувають в експлуатації (58,6 відсотка розвіданих
запасів). Багаті залізні руди і залізисті кварцити добуваються на
родовищах Криворізького, Кременчуцького та Білозірського
залізорудних басейнів, до 1992 року використовувалися також
"табачні" руди Керченського басейну.
Розвідані (підтверджені) запаси становлять 25,9 млрд тонн -
близько 6 відсотків світових запасів і 29,9 відсотка запасів країн
СНД.
Внаслідок закриття нерентабельних кар'єрів і шахт у Кривбасі
виникли регіональні складні інженерні та екологічні проблеми,
пов'язані із шкідливою дією підземних вод. Це не тільки економічна
та екологічна, а і важлива соціальна проблема: населення майже
мільйонного міста Кривий Ріг зайняте переважно на роботах,
пов'язаних із добуванням та переробкою залізної руди.
Основними завданнями цього напряму є:
розвідка і передача у промислове освоєння нових родовищ
переважно окислених кварцитів (Інгулецьке - як сировинна база
комбінату окислених руд) та довивчення флангів родовищ, які
розробляються;
вивчення гідрогеологічних умов південної частини Кривбасу для
вжиття ефективних заходів у боротьбі з водопритоками;
довивчення вузьких зон лужного метасоматозу на залізорудних