На виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду та підтримки віл-інфікованих І хворих на снід на 2009 2013 роки, затвердженої Законом України від 19 лютого 2009 року №1026 VI, наказую

Содержание

Додаток 4 до Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків

• у пацієнтів з помірним та важким ураженням печінки (клас В або С за шкалою Чайлд-Пью)
  
• у жінок з кількістю CD4-лімфоцитів до початку АРТ > 250 клітин/мкл, у чоловіків >400 клітин/мкл.
  

• у пацієнтів, які отримують TDF/FTC (3TC) через наявність даних про ранню вірусологічну невдачу лікування при застосуванні цієї схеми (СІІІ).
  

• у комбінації з NVP через дані про ранню вірусологічну невдачу лікування;
  
• у пацієнтів з нирковою недостатністю.
  

• ВН ВІЛ > 100,000 копій/мл (вища частота вірусологічної неефективності - ACTG 5202);
  
• високому ризику серцево-судинних захворювань.
  

Додаток 5 до Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків

• зберігаєють ІП для терапевтичного вибору у майбутньому;
  
• тривалий період напівжиття.
  

• низький генетичний бар’єр до формування резистентності  вищий ризик розвитку резистентності у випадку невдачі або переривання лікування;
  
• потенціал перехресної резистентності;
  
• шкірний висип;
  
• ймовірність взаємодії з CYP450;
  
• частіша передача мутацій резистентності іншим пацієнтам.
  

• висока вірусологічна ефективність;
  
• найменша кількість таблеток на добу (1);
  
• фіксована лікарська форма (EFV/TDF/FTC).
  

• нейропсихіатричні побічні ефекти;
  
• посилення ефекту при прийомі жирних страв;
  
• тератогенний вплив (вади розвитку нервової системи) при застосуванні у першому триместрі вагітності).
  

• відсутній вплив прийому їжі;
  
• менш виражений вплив на ліпідний обмін, ніж у EFV.
  

• вища ймовірність виникнення шкірного висипу, у тому числі серйозних реакцій гіперчутливості (синдром Стивенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз);
  
• висока частота реакцій гепатотоксичності, у тому числі випадки некрозу печінки;
  
• протипоказаний пацієнтам з помірним або важким ураженням печінки (класи В і С за шкалою Чайлд-Пью);
  
• високий ризик ускладнень з боку печінки у жінок з кількістю CD4-лімфоцитів до початку АРТ > 250 кл/мкл, у чоловіків >400 кл/мкл
  

• зберігають ННІЗТ для терапевтичного вибору у майбутньому;
  
• високий генетичний бар’єр до формування резистентності;
  
• формування резистентності малоймовірна навіть за умови невдачі схеми АРТ на їх основі посилених ІП
  

• метаболічні ускладнення
  
  • дисліпідемія,
    
  • інсулінорезистент-ність,
    
  • гепатотоксичність);
    
• побічні ефекти з боку ШКТ;
  
• часті лікарські взаємодії через вплив на CYP3A4
  

• менший вплив на обмін ліпідів, ніж у інших ІП;
  
• однократний прийом;
  
• невелика кількість таблеток (2 таблетки на добу);
  
• добра переносимість з боку ШКТ.
  

• висока ймовірність розвитку гіпербілірубінемії та жовтяниці;
  
• вимоги до прийому їжі;
  
• на всмоктування впливає їжа та низький рН шлункового соку (взаємодія з ІПП), Н₂-антагоністами, антацидами);
  
• при застосуванні з тенофовіру дизопроксилом обов’язкове посилення ритонавіром.
  

• Висока вірусологічна ефективність;
  
• збереження ефективності у пацієнтів з анамнезом застосування посилених ІП та частковою резистетністю;
  
• високий генетичний бар’єр до резистентності.
  

• Необхідність одночасного прийому ритонавіру в якості бустера, що підвищує кількість таблеток та зумовлює необхідність зберігання препарату у холодильнику;
  
• необхідність прийому з їжею;
  
• висока вартість лікування.
  

• ефективність, порівняльну з лопінавіром/ритонаві-ром;
  
• можливе однократне дозування з ритонавіром;
  

• шкірний висип;
  
• гіперліпідемія;