На виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду та підтримки віл-інфікованих І хворих на снід на 2009 2013 роки, затвердженої Законом України від 19 лютого 2009 року №1026 VI, наказую

1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46

1 Для документування проявів захворювань на шкірі бажано робити фотографії уражених ділянок або замалювати осередки ураження та прилеглі структури на прозорому папері.

2 Хоча персистуюча генералізована лімфаденопатія часто зустрічається у ВІЛ-інфікованих, її прояви не корелюють з прогнозом або прогресуванням ВІЛ-інфекції.

3 Для попередження технічних розбіжностей тести повинні виконуватися стандартними методами, оптимально - в одній лабораторії в динаміці.

4 Відносна кількість CD4-лімфоцитів, виражена у відсотках, відрізняється більшою сталістю, ніж абсолютна.

5 Значною зміною вважають 30% різницю між результатами двох досліджень абсолютної кількості CD4-лімфоцитів або 3% різницю відсоткового вмісту.

6 Результати рентгенографічного обстеження, отримані під час первинного обстеження, повинні зберігатися для подальшого порівняння з результатами наступних обстежень.

7 Для ВІЛ-позитивних осіб шкірна реакція (індурація) після проведення проби Манту більше 5 мм у діаметрі вважається позитивним результатом і вимагає проведення подальшого обстеження для виключення діагнозу туберкульозу. Для пацієнтів, у яких початково отримано негативний результат тесту, проте які перебувають у контакті з хворими на туберкульоз, пробу Манту слід повторювати щорічно. Також пробу Манту слід проводити в усіх випадках, коли є відомості про нещодавній контакт з хворим на туберкульоз. Глибокий імунодефіцит може зумовити хибнонегативний результат усіх методів діагностики ТБ, які грунтуються на імунологічних реакціях (проба Манту).

8 Проводиться повторно попередньо серонегативним пацієнтам, у яких кількість CD4-лімфоцитів знизилася до 100 клітин/мкл, особливо за відсутності у них доступу до профілактики пневмоцистної пневмонії (ПП) препаратами, які активні проти токсоплазмозу (С-ІІІ).

9 Оскільки АРВ препарати, власне ВІЛ-інфекція та фактори хазяїна асоціюються з підвищенням рівня холестерину і тригліцеридів, необхідним є постійний моніторинг ліпідних фракцій натщесерце (В-ІІІ).

10 Найімовірніше, що патогенез зумовлено ураженням ВІЛ ендотеліальних і мезангіальних клітин клубочків нирок. Наявність протеїнурії при первинному обстеженні може вказувати на наявність хронічного захворювання нирок. Типові ознаки ВІЛ-асоційованої нефропатії: 1). Характерна переважно для хворих афро-американського походження; 2). Спостерігається швидке зростання рівня креатиніну; 3). Нефротична протеїнурія (>3 г/добу); 4). Визначальний рівень ВН ВІЛ у плазмі. Також характерні: нормальний артеріальний тиск, збільшені гіперехогенні нирки, відсутність периферичних набряків (незважаючи на гіпоальбумінемію); пізня стадія ВІЛ-інфекції і швидке прогресування до термінальної стадії ниркової недостатності протягом 1-4 міс.). Т.ч. типові клінічні прояви: ШКФ < 60 мл/хв. протягом більше 3 міс., протеїнурія > 1,5 г/добу, підвищена ехогенність паренхіми нирок за відсутності інших причин ниркової патології. Для підтвердження діагнозу необхідна біопсія нирки: у біоптаті виявляються ознаки вогнищевого сегментарного гломерулосклерозу з ушкодженням канальців і інтерстиційної тканини.

11 Оптимальний час початку АРТ у безсимптомних пацієнтів з кількістю CD4-лімфоцитів вище 350 клітин/мкл остаточно не визначено.

12 Для ВІЛ-інфікованих жінок рекомендованим є застосування подвійної контрацепції з поєднанням бар’єрного методу (презерватив) та комбінованих оральних або внутрішньоматкових контрацептивів. Застосування презервативів одночасно з пероральною гормональною контрацепцією дозволяє попередити інфікування ІПСШ, суперінфікування ВІЛ та компенсувати можливе зниження концентрації гормональних контрацептивів в організмі в результаті взаємодії з АРВ-препаратами. Можливим також є застосування внутрішньоматкових контрацептивів, проте вони є протипоказаними у випадку наявності запальних захворювань малого таза, що вимагає ретельного клінічного моніторингу, а також, відповідно до наявних доказових даних, можуть підвищувати ризик розвитку раку шийки матки. Такими чином, під ефективною контрацепцією мається на увазі постійне і правильне використання одразу двох надійних методів контрацепції, одним з яких є бар’єрний (презерватив).

13 Терапевтичний лікарський моніторинг – це визначення концентрації лікарської речовини або її метаболітів або інших біологічно активних речовин у плазмі крові або інших тканинах організму. Він проводиться для контролю за фармакологічною терапію з тим, щоб концентрація препарату не перевищила мінімальну токсичну і не була нижче мінімальної терапевтичної, що відповідає межам «терапевтичного коридору».

14 Показники СD4 і ВН, що є підставою для зміни терапії, повинні бути визначені двічі з інтервалом у 2 тижні. Дослідження мають проводитись поза фазою загострення опортуністичної інфекції.

15 При застосуванні AZT

16 При застосуванні ННІЗТ

17 При застосуванні ІП або наявності в анамнезі цукрового діабету або порушення толерантності вуглеводів визначення глюкози крові доцільно проводити частіше.

18 Віднесення до 4 клінічної стадії розглядається у випадку отримання достатньої доказової бази.

19 Для дорослих та дітей старше 5 років.

20 Слід приймати після діалізу.

21 Приймати з обережністю. Деякі експерти рекомендують взагалі утриматися від використання в таких випадках.

22 Невірапін не рекомендується призначати в якості початкової схеми лікування жінкам з кількістю CD4-лімфоцитів >250 кл/мкл і чоловікам з кількістю CD4-лімфоцитів >400 кл/мкл через високий ризик розвитку медикаментозного гепатиту (11% у жінок і 6% у чоловіків).

23 ШЧП- Шкала Чайлд-Пью (шкала оцінки важкості печінкової недостатності).

24 Необхідно контролювати стан пацієнта. Рішення про зміну дози або заміну препарату приймають індивідуально, враховуючи ризик розвитку резистентності при застосуванні недостатньої дози препарату.