Ю. І. Пушкарьов, О. В. Панченко, С. П. Латін

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3.3.4 Дії взводу управління під час наступу

в горах

Наступ у горах буде проводитися по найбільш доступних, частіше ізольованих один від одного напрямках вздовж доріг, широких долин або гірських плато.

Найбільш важливими об’єктами розвідки у горах є перевали, вузли доріг, тунелі, містки, переправи, гірські переходи, для оборони яких противник зосереджує велику кількість вогневих засобів. Своєчасно підготовлений вогонь нашої артилерії по них може поставити противника в тяжке становище.

Під час організації радіозв’язку у разі, коли немає прямої видимості між антенами, в радіомережах і радіонапрямках станцій УКХ організовується ретрансляція. Ретрансляція організовується за допомогою переносних радіостанцій. При переміщенні необхідно проводити заходи, що виключають сповзання та перевертання машин, особовий склад на небезпечних ділянках доцільно спішувати, а також враховувати, що потужність двигунів з підвищенням висоти значно зменшується. Для укриття в горах доцільно використовувати складки місцевості, тунелі та печери.

3.3.5 Дії взводу управління під час наступу в лісі

Під час організації розвідки в лісі спостереження встановлюється: за узліссями; галявинами та просіками в глибині лісу, де можливе розміщення вогневих засобів, оборонних споруд, артилерійських і мінометних батарей.

Командир взводу до переходу в наступ повинен ретельно вивчити місцевість та маршрут переміщення, визначити можливі райони КСП батареї і намітити контурні точки для топогеодезичної прив’язки.

КСП розгортається якомога ближче до бойових порядків підрозділів, що наступають. Широко застосовуються ПСП (БСП) на високих деревах і на спеціально побудованих вишках.

Організовуючи радіозв’язок, командир взводу управління повинен враховувати погашення радіохвиль лісовими масивами. Для стійкості радіозв’язку радіостанції слід розташовувати на підвищеннях, узліссях, галявинах, застосовуючи високі антени та антени направленої дії.

При організації бойових дій взводу в лісі командир взводу управління повинен передбачити:

– підготовку буксирних тросів для розтягування лісових завалів та витягування машин, що застряли;

– підготовку містків і фашин для проходження важкодолаємих ділянок на болотистій місцевості;

– підготовку засобів гасіння пожеж на маршрутах переміщення і в районах КСП (мітли, пісок, вогнегасники, брезент).

При переміщенні у ході бою навігаційна апаратура машини повинна бути постійно ввімкнена, також повинні бути постійно ввімкнені прилади радіаційної та хімічної розвідки.

3.3.6 Дії взводу управління під час наступу

в степу (пустелі)

Під час наступу в степу (пустелі) командир взводу управління повинен передбачити: необхідні заходи для маскування КСП та машин від повітряної і наземної розвідки; захист стрілецької зброї, приладів, двигунів і ходової частини КМ та автомобіля від піску та пилу; створення запасу води, палива і посилення безпосередньої охорони. Крім того, він повинен враховувати: можливість руху поза дорогами; складність орієнтування, вибір контурних точок при прив’язці за допомогою карти, а також різкі коливання температури упродовж доби.

Уранці та ввечері доцільно використовувати всі прилади спостереження з обов’язковим застосуванням світлофільтрів. Удень при температурі повітря вище +30^оС використання стереоскопічних далекомірів недоцільне.

Артилерійська розвідка під час наступу в степу (пустелі) ведеться на широкому фронті та на велику глибину. Тому смуга розвідки батареї буде більш широкою.

Основні зусилля розвідки зосереджуються вздовж доріг та у напрямку населених пунктів. У ході наступу особлива увага приділяється веденню розвідки на флангах наступаючих загальновійськових підрозділів.

Топогеодезичну прив’язку командир взводу здійснює за картою (аерознімком), використовуючи навігаційну апаратуру машини, орієнтирні напрямки визначаються гіроскопічним, астрономічним способами та передачею одночасним відмічанням за небесним світилом.

На місцевості, що не має контурних точок, в умовах прямої видимості КСП - ВП, при прив’язці може використовуватися умовна система координат.

Прив’язка в умовній системі координат полягає в такому: після розгортання КСП батареї командир взводу управління окомірно визначає координати КСП; після визначення дирекційного кута, дальності до основної гармати батареї полярні координати перераховує у прямокутні і доповідає командирові батареї координати ВП.

Таким чином, можливо здійснити прив’язку й інших точок (БСП, ПСП, КСП та ВП сусідніх батарей).

Координати розвіданих цілей також будуть визначені в умовній системі координат.

Якщо немає взаємної видимості між точками, що прив’язують, застосовуються ходи.

Під час інженерного обладнання місць КСП (СП) крутості окопів та укрить по можливості укріплюють мішками з піском, хмизом та іншими місцевими матеріалами.

Для виключення можливості передчасного виходу зі строю машин на двигунах машин частіше замінюються повітроочисні фільтри, ретельно оглядаються і перевіряються всі точки змащення частин, що труться.

Для збільшення прохідності автомобілів через піскові райони необхідно зменшити до мінімуму тиск повітря в шинах, що збільшує дотик і зчеплення покришок із ґрунтом.

На машині повинні бути приготовлені тонкі колоди, дошки або пожежні мати, які підкладаються під колеса у разі буксування машини в піску. Командир взводу повинен контролювати витрату води особовим складом. Для виключення перегріву приладів, теплових ударів особового складу КСП необхідно прагнути обладнати закритого типу, хоча б з легким покриттям.

3.3.7 Дії взводу управління під час наступу взимку

Переміщення в ході наступу здійснюється на КМ і на автомобілях, як правило, по дорогах. При переміщенні пішим порядком необхідно використовувати лижі.

Під час організації розвідки необхідно приділяти більше уваги населеним пунктам, вузлам доріг, колонним шляхам, відкритим флангам підрозділів.

Артилерійські прилади для маскування фарбуються білою фарбою або обгортаються білим матеріалом.

Командир взводу повинен посилити безпосередню охорону КСП вночі, у завірюху, туман.

Поблизу СП необхідно влаштовувати утеплені укриття.

Під час організації зв’язку необхідно враховувати деякі особливості роботи засобів зв’язку. Часті іоносферні та геомагнітні збурення, електричні перешкоди, які виникають при сніжних бурях, будуть перешкоджати ведення радіозв’язку, особливо на коротких хвилях. Тому необхідно частіше переходити на запасні частоти.

Питання для повторення та самоконтролю

1 У чому полягають особливості дій взводу управління при форсуванні водних перешкод?

2 У чому полягають особливості дій взводу управління під час наступу вночі?

3 У чому полягають особливості дій взводу управління під час наступу в лісі?

4 У чому полягають особливості дій взводу управління під час наступу в горах?

5 У чому полягають особливості дій взводу управління під час наступу в лісі?

6 У чому полягають особливості дій взводу управління під час наступу в степу (пустелі)?

7 У чому полягають особливості дій взводу управління під час наступу взимку?

Розділ 4

ОСОБЛИВОСТІ ДІЙ ВЗВОДУ УПРАВЛІННЯ

В ЗУСТРІЧНОМУ БОЮ

4.1 Завдання взводу управління

Основними завданнями взводу управління у зустрічному бою є: виявлення та визначення координат артилерійських і мінометних батарей, протитанкових засобів; виявлення військ противника, що висуваються; розвідка танків, протитанкових та інших вогневих засобів противника перед рубежем розгортання загальновійськового підрозділу; обслуговування стрільби своєї батареї; спостереження за діями противника та своїх військ; організація і підтримання зв’язку в батареї.

При передбаченні зустрічного бою взвод управління батареї може діяти: в складі ГПЗ; у складі дивізіону, призначеного для підтримки загальновійськового підрозділу, який діє в авангарді або у передовому загоні; в складі артилерії головних сил загальновійськової частини.

У разі коли батарея входить до складу ГПЗ, взвод управління з командиром батареї рухається за бронетранспортером (бойовою машиною піхоти) командира головної похідної застави.

Якщо батарея діє у складі дивізіону, який входить до складу авангарду або здійснює марш у складі головних сил бригади, то взвод управління батареї рухається в голові колони своєї батареї. КМУ рухається в голові взводу управління батареї, а за нею рухається машина відділення управління.

Таке місцеположення взводу управління батареї в похідній колоні забезпечує: тісну взаємодію з командиром ГПЗ (командиром дивізіону); швидкість висування та розгортання КСП під час зав’язки зустрічного бою з противником.

4.2 Організація розвідки та зв’язку

Організація розвідки та зв’язку на марші в передбаченні зустрічного бою починається після отримання завдання командиром взводу управління, який з’ясовує його, оцінює обстановку та розраховує час на підготовку до маршу, доводить завдання особовому складу щодо підготовки до маршу й організує розвідку та зв’язок в батареї.

Під час організації розвідки на марші у взводі управління призначаються спостерігачі за сигналами похідної охорони (машин, що йдуть попереду), а також спостерігач за повітряним і наземним противником.

Під час організації розвідки із зав’язкою зустрічного бою ГПЗ командир взводу управління віддає розпорядження командиру обслуги КМУ (відділення управління) з розвідки колон противника, що висуваються, їх складу, напрямку та швидкості руху, з визначенням координат вогневих засобів противника перед рубежем ведення бою ГПЗ та введенням у бій головних сил передового загону (авангарду), з розвідки спостережних пунктів, артилерійських і мінометних батарей (взводів) противника.

У зустрічному бою зв’язок організовується за допомогою радіо та сигнальних засобів.

Радіозв’язок командира батареї з командиром дивізіону забезпечується по радіомережі командира дивізіону, в яку вмикається радіостанція Р-123М КМУ.

Радіозв’язок командира батареї зі старшим офіцером батареї забезпечується по радіомережі командира батареї.

Для забезпечення радіозв’язку з командиром загальновійськового підрозділу радіостанція командира батареї вмикається в радіомережу командира загальновійськового підрозділу.

4.3 Дії взводу управління на марші

Перед здійсненням маршу командир взводу управління віддає бойовий наказ (додаток „М”).

Під час здійснення маршу всі радіостанції працюють тільки на „Прийом” і використовуються для передавання сигналів оповіщення та управління на марші. Всі переговори по радіостанціях здійснюються з використанням документів СУВ (кодованої карти, переговорної таблиці, позивних радіостанцій та посадових осіб).

На марші командир взводу стежить за дотриманням встановленого порядку, особливо швидкості руху та дистанцій, не дозволяє машинам залишати свої місця в колоні, а особовому складу без команди залишати машини.

За сигналом оповіщення про повітряного противника взвод управління продовжує рух, готується для ведення вогню по низколетючих повітряних цілях, особовий склад переводить протигази в положення „Наготові”. Напад повітряного противника відбиває в русі вогнем з особистої зброї.

Під час нападу наземного противника взвод управління за командою командира взводу спішується та відбиває напад вогнем з особистої зброї і КМУ.

Зони зараження у ході маршу з дозволу командира батареї взвод обходить, а за неможливості обходу вони долаються на максимальних швидкостях з використанням системи життєзабезпечення КМУ, засобів індивідуального захисту особового складу.

Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зони зараження, а при зараженні отруйними речовинами – негайно. Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

При застосуванні противником запалювальної зброї командир взводу швидко виводить взвод з району пожежі вперед або в навітряний бік, зупиняє його, організовує надання першої допомоги особовому складу, гасіння осередків пожежі на машинах, після чого взвод продовжує рух.

На привалах командир взводу стежить, щоб машини зупинилися на правому узбіччі дороги на дистанціях, встановлених командиром батареї, але не ближче 10 м одна від одної, подає команду на вихід особового складу з машин та розміщує його праворуч від дороги, визначає місця черговим спостерігачам.

У районі відпочинку командир взводу розташовує взвод у вказаному місці, використовуючи захисні властивості місцевості, організовує спостереження, безпосередню охорону та самооборону, маскування та технічне обслуговування машин.

4.4 Дії взводу управління під час ведення

зустрічного бою

У ході зустрічного бою дії взводу управління та робота командира взводу будуть залежати від конкретної обстановки, що склалася. У разі коли противник зазнав поразку, взвод управління переміщується за механізованим (танковим) підрозділом.

Переміщення КСП здійснюється спільно з командиром підрозділу, який батарея підтримує.

Перед здійсненням переміщення командир взводу управління віддає розпорядження.

Під час переслідування противника, який відходить, взвод управління батареї може переміщатися на машині, періодично розгортаючи КСП для виконання вогневих завдань.

Отримавши завдання на здійснення маршу, у передбаченні зіткнення з противником, командир взводу управління з’ясовує отримане завдання, оцінює обстановку, ставить завдання особовому складу та перевіряє готовність взводу до здійснення маршу.

Командир взводу управління з’ясовує в основному ті самі питання, що й при підготовці до наступу, крім того, він повинен з’ясувати маршрут руху взводу і місце його в похідному порядку, сигнали управління та порядок дій за ними, порядок дій взводу управління під час зустрічі з противником.

У встановлений час за командою командира батареї взвод управління займає своє місце в похідному порядку.

У ході маршу командир взводу управління звіряє за картою маршрут руху, стежить за діями та сигналами похідної охорони (машин і підрозділів, які йдуть попереду), підтримує встановлений порядок маршу, розгортає взвод у бойовий порядок для відбиття раптового нападу противника, отримує завдання від командира батареї на розгортання КСП, з’ясовує завдання, оцінює обстановку, вибирає місце КСП.

Після зав’язки зустрічного бою командир взводу управління за вказівкою начальника розвідки (командира батареї) або самостійно вибирає місце для КСП батареї (командирської машини командира батареї), організовує розвідку противника, спостереження за діями загальновійськових підрозділів, визначає координати КСП, доповідає командиру батареї обстановку. Після прибуття командира батареї на КСП командир взводу повинен доповісти йому умовні найменування місцевих предметів, обрані орієнтири, положення і характер дій противника, координати розвіданих цілей, положення та дії загальновійськових підрозділів та інші дані обстановки.

КСП вибирається на найближчому рубежі, зручному для організації розвідки противника. Інженерне обладнання пункту не проводиться, а використовуються природні складки місцевості.

Після розгортання КСП та при готовності вогневих взводів до ведення вогню командир взводу управління надає допомогу командиру батареї в управлінні вогнем та за його наказом може управляти вогнем одного з вогневих взводів батареї.

У ході зустрічного бою всі команди передаються відкритим текстом.

Сигнальні засоби використовуються для передачі сигналів управління, оповіщення та взаємодії.

Переміщується КСП разом із КСП командира загальновійськового підрозділу. За наказом командира батареї в деяких випадках може висуватися і розгортатися ПСП, який очолює командир взводу управління.

У подальшому в ході зустрічного бою взвод управління веде розвідку противника та виконує поставлені завдання відповідно до обставин, що склалися.

Питання для повторення та самоконтролю

1 У чому полягають основні завдання виконує взвод управління у зустрічному бою?

2 У якому місці бойового порядку може діяти взвод управління при передбаченні зустрічного бою?

3 Яким чином розподіляються радіостанції на марші при передбаченні зустрічного бою?

4 У чому полягають дії взводу управління при нападі повітряного або наземного противника?

5 У чому полягають заходи, які проводить командир взводу управління на привалах?

6 Що вивчає командир взводу управління після отримання завдання на марш?

7 Які заходи проводить командир взводу управління після зав’язки зустрічного бою?

Висновки

навчальний посібник „Дії взводу управління в бою” розроблений відповідно робочої програми навчального предмету „Тактика”.

Підставою для розробки навчально-методичного посібника є необхідність надання допомоги науково-педагогічним працівникам та слухачам кафедри військової підготовки Сумського державного університету, офіцерам артилерійських підрозділів щодо порядку організації і підготовки дій взводу управління в бою.

Актуальність розробки посібника обумовлена необхідністю суттєвого підвищення якості навчального процесу з предмету „Тактика”.

навчальний посібник може використовуватися науково-педагогічними працівниками, слухачами кафедри військової підготовки, як при підготовці до занять так і під час їх проведення, а також офіцерами-артилеристами у військах під час проведення занять з бойової підготовки.

Цінністю даного посібника є те, що в ньому детально, в логічній послідовності розкриті дії взводу управління та порядок роботи командира взводу управління під час підготовки бойових дій та в ході їх ведення.

У розробці навчального посібника приймали участь наукові та науково-педагогічні працівники кафедри військової підготовки: професор, кандидат військових наук Трофименко П.Є., доцент, кандидат військових наук Пушкарьов Ю.І., доцент, кандидат військових наук Латін С.П., старший викладач Панченко О.В.

Список використаної літератури

Боевой устав артиллерии Сухопутных войск. - Часть ІІ: Дивизион, батарея, взвод, орудие. - М.: Воениздат, 1990. – 368 с.
Боевой устав Сухопутных войск. - Часть ІІ: Батальон, рота. - М.: Воениздат, 1990. – 464 с.
Бойовий статут Сухопутних військ. - Частина ІІІ: Взвод, відділення, танк. - К.: Видавництво „Варта”, 1995. – 240 с.
Правила стрільби та управління вогнем артилерії. Група, дивізіон, батарея, взвод, гармата. - К.: Видавництво „Варта”, 2004. – 304 с.
Курс підготовки артилерії Збройних Сил України (КПА-2004). Тактична група артилерії, артилерійська бригада, полк, бригадна артилерійська група, дивізіон, батарея, взвод. - К.: Видавництво „Варта”, 2004. – 144 с.
Сборник нормативов по боевой подготовке Сухопутных войск. - Книга 3. - Часть ІІ. Для подразделений артиллерии. - М.: Воениздат, 1985. – 88 с.
Тактическая подготовка: Учебник. - М.: Воениздат, 1988. – 432 с.
Обучение артиллерийских подразделений боевым действиям ночью: Учебное пособие. - М.: Воениздат, 1988. – 160 с.
Краткий курс лекций, методических и учебных материалов по тактической подготовке: Учебное пособие. Часть 1. - Сумы: Издательство СумГУ, 2002. – 212 с.
Дії взводу управління в наступі: Навчальний посібник. - Суми: Видавництво СумДУ, 2003. – 82 с.
Дії взводу управління в обороні: Навчальний посібник. - Суми: Видавництво СумДУ, 2003. – 56 с.
Організація та ведення розвідки із спостережних пунктів: Навчальний посібник. - Суми: Видавництво СумДУ, 2006. – 130 с.
Тактична підготовка підрозділів артилерії. Електронний підручник. - Суми: Видавництво СумДУ, 2009. – 480 с.
Тактична підготовка підрозділів артилерії. Навчальний посібник. - Суми: Видавництво СумДУ, 2010. – 528 с.

Предметний покажчик

А

Антена – пристрій для випромінювання і приймання радіохвиль. Залежно від призначення А. поділяються на приймальні, передавальні і приймально-передавальні. Приймальну антену в вигляді піднятого довгого проводу вперше застосував О.С. Попов (1895 р.), 93.

Артилерія – 1) складова частина основного роду військ Сухопутних військ – ракетних військ і артилерії; 2) вид зброї або сукупність предметів озброєння, що охоплює весь комплекс артилерійського озброєння й бойової техніки, призначених для розвідки й ураження об’єктів (цілей) в бою та операції; 3) наука про артилерійське озброєння та його застосування, 92, 93, 108.

Артилерійський боєкомплект – кількість артилерійських боєприпасів, установлена на одиницю озброєння (гармату, міномет, бойову установку (машину); розрахунково-постачальницька одиниця під час обчислення потреби у боєприпасах для виконання завдань вогневого ураження противника та забезпечення ними військ у бою та операції. А.б.к. підрозділу частини, з’єднання та об’єднання містить сумарну кількість боєприпасів для всього їх артилерійського озброєння, 8, 9, 108.

Артилерійський вогонь – основний спосіб ураження противника артилерією в бою і операції. Ураження противника А.в. досягається стрільбою різними видами артилерії із закритих ВП і прямою наводкою. Вогонь може вестися поодинокими пострілами, методичним і швидким вогнем, а також залпами із завданням знищення, зруйнування, подавлення цілі або виснаження противника. У наступі А.в. організовується за періодами вогневого ураження, в обороні – за завданням військ, для чого створюється система артилерійського вогню.

Ефективність ураження цілі артилерійським вогнем досягається точністю стрільби, масуванням вогню і раптовості його відкриття, широким маневром та вмілим управлінням артилерійськими підрозділами (частинами, групами), 112, 115, 116.

Артилерійський дивізіон – основний вогневий та тактичний підрозділ в артилерії сучасних армій. Входить до складу частини (з’єднання), може бути окремим. Існують артилерійські дивізіони: гармати, міномети, реактивні, протитанкової та самохідної артилерії, зенітної артилерії і т.ін. Звичайно А.д. включає три артилерійські батареї, підрозділ управління та забезпечення, 8, 9, 109.

Артилерійська розвідка − добування відомостей про об’єкти (цілі) противника засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, завдання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина тактичної розвідки. Завдання А.р.: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу противника, елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об’єктів (цілей); дорозвідка об’єктів (цілей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість і метеоумови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів; видача даних для коректування вогню. Для ведення А.р. розгортається мережа артилерійських спостережних, командно-спостережних і рухомих розвідувальних пунктів, постів (позицій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної і т. ін.), а також висилаються артилерійські розвідувальні групи, 74, 95.

Артилерійський снаряд – основний елемент артилерійського пострілу, призначений для виконання бойового завдання відповідно до його призначення та дії. А.с. поділяють на такі види: основного, спеціального і допоміжного призначення. До снарядів основного призначення належать: осколкові, фугасні, осколково-фугасні, кумулятивні, бронебійні, бронебійно-фугасні, запальні та інші, призначені для ураження цілей; до снарядів спеціального призначення – димові, освітлювальні, агітаційні та інші, призначені для виконання завдань, що сприяють ураженню цілі або створенню перешкод діям противника; до снарядів допоміжного призначення – практичні, плито-пробні, лафетопробні, навчальні та інші, призначені для навчально-бойових і випробувальних стрільб, вивчення їх будови і навчання правил поводження з ними, 15, 49, 52, 60, 87, 92.

Blog

Ю. І. Пушкарьов, О. В. Панченко, С. П. Латін

Содержание