Робоча програма з курсу „ права людини" для студентів 4 курсу спеціальності "Політологія" Складена кандидатом політичних наук, в о. доц кафедри політології Мартинюком Р. С

Вид материала

Документы

Содержание Розподіл навчального часу за темами для студентів правничого факультету 5.1. Позитивні й негативні права, класифікація прав за 10. Права людини як галузь міжнародного права Тематика лекційних занять Природноправовий і позитивістський підходи до розуміння прав людини

Подобный материал:

• Робоча навчальна програма з курсу „ політологія острог Робоча програма затверджена, 509.66kb.
• Робоча програма з курсу " Загальна теорія політики " для студентів факультету політико-інформаційного, 724.65kb.
• Програма навчального курсу «Політологія» розділ І. Теоретико-методологічні засади політології, 2712.63kb.
• Робоча програма (за кредитно-трансферною системою навчання) з курсу, 617.04kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 170.53kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 316.29kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки політологія,, 264.87kb.
• Робоча програма курсу "Політична історія України" для студентів магістеріуму спеціальності, 115.47kb.
• Програма співбесіди з курсу теорії та історії політичної науки для абітурієнтів, 144.94kb.
• Робоча програма курсу для студентів напряму підготовки "Економіка І підприємництво", 334.02kb.

Розподіл навчального часу за темами для студентів правничого факультету

Теми	Кількість годин			Форма контролю
	Всього	Лекції	Семінари
1. Предмет та завдання теорії прав людини	4	2	2
2. Права людини і цивілізація (релігія)	2	2
3. Поняття і генезис прав людини	4	2	2
4. Права людини та права громадянина	6	2	4
5. Типологія прав людини 5.1. Позитивні й негативні права, класифікація прав за сферами суспільної життєдіяльності. 5.2. Покоління прав людини	6	2	2
6. Фундаментальні (основні) права особи: поняття і характеристика, відмінність від не фундаментальних (додаткових) прав	2	2	2
7. Правовий статус людини і громадянина	2	2	2
8. Обмеження прав і свобод, підстави обмежень	2	2	2
9. Механізм захисту прав людини в Україні 10. Права людини як галузь міжнародного права	6	2	2
11. Європейська система захисту прав людини	8	4	2	Контрольна робота
				залік
Всього:	44	22	20

Тематика лекційних занять:


Лекційне заняття № 1 (2 год):

Тема: Предмет та завдання теорії прав людини;

1. Предмет теорії прав людини;

2. Місце теорії прав людини в системі юридичних наук;
   
3. Значення та актуальність теорії прав людини.
   

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 13, 14, 15, 16.


Тема: Права людини і цивілізація (релігія)

1. Чинники, що визначають рівень забезпеченості прав та свобод в конкретній державі;
   
2. Характеристики цивілізацій;
   
3. Розвиток прав людини в європейській цивілізації (у порівняльному контексті з іншими цивілізаціями).
   

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 13, 14, 15, 16.


Лекційне заняття № 2, 3 (4 год):

Тема: Поняття і генезис прав людини

1. Поняття прав людини;
   
2. Генезис прав людини;
   
   1. Загальна характеристика;
      
   2. Період Античності, Середньовіччя;
      
   3. Генезис прав людини за змістом правових актів в Новий і Новітній час;
      
3. Природноправовий і позитивістський підхід до розуміння прав людини;
   
4. Переваги і недоліки природноправового та позитивістського підходів у механізмі захисту прав людини.
   

Література: 1, 2, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20.


Лекційне заняття № 4 (2 год):

Тема: Права людини та права громадянина

1. Підстави розрізнення категорій “права людини” та “права громадянина” і відповідних статусів у позитивному праві;

2. Розрізнення статусів людини і громадянина за Основним Законом України та міжнародним правом;

3. Права людини і права громадянина: загальна порівняльна характеристика;

4. Співвідношення категорій “права” та “свободи” людини і громадянина, їх взаємозв’язок з категорією обов’язків;

5. Доцільність нормативного розрізнення прав людини та прав громадянина і відповідних статусів.

Література: 1, 2, 8, 13, 16.


Лекційне заняття № 5 (2 год):

Тема: Типологія прав людини

1. „Позитивні” і „негативні” права та способи законодавчого закріплення прав;

2. Покоління прав людини;

2.1. Права першого покоління;

2.2. Права другого покоління;

2.3. Права третього покоління.

3. Фундаментальні (основні) права особи: поняття і характеристика, відмінність від нефундаментальних (додаткових) прав

3. 1. Основні та додаткові права особи;

3.1.1. Фундаментальні (основні) права особи; нефундаментальні (додаткові) права особи, їх взаємозв’язок та відмінність.

Література: 1, 2, 8, 16.


Лекційне заняття № 6 (2 год):

Тема: Правовий статус людини і громадянина

1. Поняття та структура правового статусу людини і громадянина;

1.2. Види правових статусів;

1.3. Позитивні (юридичні) права особи як елемент правового статусу.


Тема: Обмеження прав та свобод особи

1. Підстави обмежень прав і свобод особи;
   
2. Підстави обмежень прав і свобод особи за нормами міжнародного права та за національним законодавством;
   
3. Конституційні підстави обмежень прав і свобод в Україні;
   
4. Принцип неприпустимості свавільного обмеження прав і свобод;
   
5. Права і свободи людини і громадянина в умовах надзвичайного стану.
   

Література: 1, 2, 8, 16.


Лекційне заняття № 7 (2 год):

Тема: Механізм реалізації прав та свобод людини і громадянина в Україні

1. Гарантії прав та свобод людини й громадянина в Україні як передумова їх реалізації;

2. Соціально-правовий механізм забезпечення прав людини в Україні;

3. Організаційно-правовий механізм захисту основних прав та свобод людини і громадянина в Україні;

4. Проблеми здійснення механізму забезпечення прав людини в Україні.


Лекційне заняття № 8, 9 (4 год):

Тема: Права людини як галузь міжнародного права

1. Права людини в історії міжнародних відносин;
   
2. Механізм захисту прав людини в рамках Статуту Ліги Націй;
   
3. Статут ООН;
   
4. Загальна декларація про права людини;
   
5. Історія прийняття Пактів 1966 р.;
   
6. Пакт про економічні, соціальні та культурні права;
   
7. Пакт про громадянські і політичні права;
   
8. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права;
   
9. Другий Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (спрямований проти смертної кари).
   

Література: 1, 2, 8, 9, 15.


Лекційне заняття № 10 (2 год):

Тема: Європейська система захисту прав людини

1. Європейська система захисту прав людини (загальна характеристика);

2. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод та роль Європейського суду в її реалізації;

3. Реформа Європейського суду 1998 року;

4. Компетенція, організація та процедура діяльності Європейського Суду;

4.1. Порядок звернення фізичних осіб в Європейський Суд; умови прийнятності справи;

4.2. Роль Комітету Міністрів в діяльності Суду;

4.3. Процедура дружнього врегулювання; участь в ній Суду.

Література: 8, 9, 10, 11.


Тематика практичних занять:

Практичне заняття № 1 (2 год):

Тема: Предмет та завдання теорії прав людини;

1. Предмет теорії прав людини;

2. Місце теорії прав людини в системі юридичних наук;
   
3. Значення та актуальність теорії прав людини.
   

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 13, 14, 15, 16.


Тема: Права людини і цивілізація (релігія)

4. Чинники, що визначають рівень забезпеченості прав та свобод в конкретній державі;
   
5. Характеристики цивілізацій;
   
6. Розвиток прав людини в європейській цивілізації (у порівняльному контексті з іншими цивілізаціями).
   

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 13, 14, 15, 16.


Практичне заняття № 2, 3 (4 год):

Тема: Поняття і генезис прав людини

5. Поняття прав людини;
   
6. Генезис прав людини;
   
   1. Загальна характеристика;
      
   2. Період Античності, Середньовіччя;
      
   3. Генезис прав людини за змістом правових актів в Новий і Новітній час;
      
7. Природноправовий і позитивістський підхід до розуміння прав людини;
   
8. Переваги і недоліки природноправового та позитивістського підходів в механізмі захисту прав людини.
   

Література: 1, 2, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20.


Практичне заняття № 4 (2 год):

Тема: Права людини та права громадянина

1. Підстави розрізнення категорій “права людини” та “права громадянина” і відповідних статусів в позитивному праві;

2. Розрізнення статусів людини і громадянина за Основним Законом України та міжнародним правом;

3. Права людини і права громадянина: загальна порівняльна характеристика;

4. Співвідношення категорій “права” та “свободи” людини і громадянина, їх взаємозв’язок з категорією обов’язків;

5. Доцільність нормативного розрізнення прав людини та прав громадянина і відповідних статусів.

Література: 1, 2, 8, 13, 16.


Практичне заняття № 5 (2 год):

Тема: Типологія прав людини

1. „Позитивні” і „негативні” права та способи законодавчого закріплення прав4

2. Покоління прав людини;

2.1. Права першого покоління;

2.2. Права другого покоління;

2.3. Права третього покоління.

3. Фундаментальні (основні) права особи: поняття і характеристика, відмінність від нефундаментальних (додаткових) прав

3. 1. Основні та додаткові права особи;

3.1.1. Фундаментальні (основні) права особи; нефундаментальні (додаткові) права особи, їх взаємозв’язок та відмінність.

Література: 1, 2, 8, 16.


Практичне заняття № 6 (2 год):

Тема: Правовий статус людини і громадянина

1. Поняття та структура правового статусу людини і громадянина;

1.2. Види правових статусів;

1.3. Позитивні (юридичні) права особи як елемент правового статусу.


Тема: Обмеження прав та свобод особи

1. Підстави обмежень прав і свобод особи;
   
1. Підстави обмежень прав і свобод особи за нормами міжнародного права та за національним законодавством;
   
2. Конституційні підстави обмежень прав і свобод в Україні;
   
3. Принцип неприпустимості свавільного обмеження прав і свобод;
   
4. Права і свободи людини і громадянина в умовах надзвичайного стану.
   

Література: 1, 2, 8, 16.


Практичне заняття № 7 (2 год):

Тема: Механізм реалізації прав та свобод людини і громадянина в Україні

1. Гарантії прав та свобод людини й громадянина в Україні як передумова їх реалізації;

2. Соціально-правовий механізм забезпечення прав людини в Україні;

3. Організаційно-правовий механізм захисту основних прав та свобод людини і громадянина в Україні;

4. Проблеми здійснення механізму забезпечення прав людини в Україні.


Практичне заняття № 8, 9 (4 год):

Тема: Права людини як галузь міжнародного права

10. Права людини в історії міжнародних відносин;
    
11. Механізм захисту прав людини в рамках Статуту Ліги Націй;
    
12. Статут ООН;
    
13. Загальна декларація про права людини;
    
14. Історія прийняття Пактів 1966 р.;
    
15. Пакт про економічні, соціальні та культурні права;
    
16. Пакт про громадянські і політичні права;
    
17. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права;
    
18. Другий Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (спрямований проти смертної кари).
    

Література: 1, 2, 8, 9, 15.


Практичне заняття № 10 (2 год):

Тема: Європейська система захисту прав людини

1. Європейська система захисту прав людини (загальна характеристика);

2. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод та роль Європейського суду в її реалізації;

3. Реформа Європейського суду 1998 року;

4. Компетенція, організація та процедура діяльності Європейського Суду;

4.1. Порядок звернення фізичних осіб в Європейський Суд; умови прийнятності справи;

4.2. Роль Комітету Міністрів в діяльності Суду;

4.3. Процедура дружнього врегулювання; участь в ній Суду.

Література: 8, 9, 10, 11.


Короткий зміст курсу:

Тема 1. Предмет та завдання теорії прав людини

• Права людини як нормативно структурована свобода людини;
  

• взаємозв’язок теорії прав людини з природно-правовою концепцією права;
  

• ліберальне вчення як світоглядна основа теорії прав людини;
  

• права людини – визначальний оціночний критерій, ціннісний вимір всіх державно-правових та суспільних явищ, інститутів та процесів;
  

• становлення інституту прав людини – визначальний фактор в розвитку правової держави та громадянського суспільства, утвердженні законності та правопорядку;
  
• значення прав людини для суспільства в механізмі управління державою та дистанціювання від неї;
  
• права людини – найважливіша ознака, що характеризує природу будь-якої цивілізації та держави;
  
• персоноцентрична парадигма європейської цивілізації;
  
• ключові риси системоцентризму;
  
• вплив на становлення інституту прав людини культури, філософії, релігії, суспільного світогляду, моралі, які притаманні тій чи іншій цивілізації;
  
• завдання теорії прав людини – вивчення природи і сутності феномену прав людини, його генезису, соціальних, філософських, політичних, етичних, релігійних передумов, в контекст яких включається даний інститут;
  
• складові об’єкту вивчення теорії прав людини: їхній розвиток, збагачення, «покоління» прав людини; структура прав людини, фактори, які впливають на правовий статус особи;
  
• дослідження взаємозв’язку теорії прав людини з політикою, мораллю, філософією, релігією;
  
• внутрідержавні та наднаціональні механізми захисту прав людини;
  

• місце теорії прав людини в системі юридичних наук; Тісний взаємозв’язок теорії прав людини з іншими юридичними науками: теорією держави і права, історією держави і права, історією політичних і правових вчень, усіма галузевими юридичними науками: конституційним, цивільним, кримінальним, адміністративним правом, та ін., їхніми процесуальними галузями: цивільною, кримінальною, адміністративною;
  
• взаємозв’язок теорії прав людини з міжнародним правом;
  
• чинники, що обумовлюють необхідність виокремлення окремої самостійної юридичної науки і навчальної дисципліни - теорії прав людини;
  
• покликання теорії прав людини у формулюванні основних принципів, які є ціннісними орієнтирами для юриспруденції в цілому;
  
• загальна характеристика відповідних принципів:
  
• вроджений характер прав людини;
  
• універсальність прав людини;
  
• права людини – вища політична цінність, їх повага і захист – обов’язок держави;
  
• права людини – засіб контролю за владою, обмеження владного свавілля держави;
  
• права людини – межа її свободи;
  
• можливість та умови обмежень прав особи;
  
• значення та актуальність теорії прав людини;
  
• зневага і порушення прав людини в радянський період та їхній “ренесанс” в сучасній Україні;
  
• проблема подолання правового нігілізму та формування якісно нового типу правосвідомості і правової культури в сучасній Україні;
  
• значущість розвинутого знання про природні, невідчужувані права людини в становленні правової державності.
  

Література: 1, 2, 8, 13, 16, 17, 19, 20.

Тема 2: Права людини і цивілізація (релігія)

Аналіз чинників, що визначають рівень забезпеченості прав та свобод в конкретній державі;

• необхідність виходу на рівень більш широкої сфери суспільних відносин, який охоплюється поняттям цивілізації;
  

відсутність безпосереднього історичного взаємозв’язку в процесі становлення ідей прав людини і правової держави з якою-небудь певною формацією;

можливість існування в умовах однієї тієї ж формації різного сприйняття ідеї прав людини і правової держави;

• необхідність дослідження складного явища прав людини в контексті цивілізаційного підходу;
  
• неспроможність формаційного підходу розкрити місце людини в суспільстві, цінність окремої особистості, каталог її природних невідчужуваних прав;
  
• переваги цивілізаційного підходу;
  
• висновки, зроблені в процесі використання цивілізаційного підходу:
  

ідея виключної цінності людської особистості, її права на свободу та формальну рівність, висока роль права в регулюванні суспільних відносин, правова форма діяльності державних структур та повага останніх до окремого індивіда – явища, характерні майже виключно європейській цивілізації;

характеристики цивілізації: рівень культури як спосіб людської життєдіяльності, філософія, система цінностей, суспільно-значущі ідеали, стиль творчості, суспільний світогляд;

• основний принцип життя цивілізації – ключові, вихідні світоглядні основи життя суспільства, його мораль, переконання, які визначають, його ставлення до самого себе, до окремого індивіда, суспільні форми поведінки, вірування і сподівання;
  

• поява високої культури суспільних відносин, яким передувало формування уявлень про самодостатню цінність окремого індивіда, про значущість права та заснованого на ньому порядку суспільних відносин, що забезпечував свободу особистості – історичні явища, притаманні лише європейській цивілізації;
  

філософія гуманізму - початкова основа розвитку ідеї прав людини в європейській цивілізації;

• вади протагорівської формули “людина є міра всіх речей” та філософії гуманізму в цілому: відсутність абсолютних цінностей, які б визначали цінність і значущість життя окремого індивіда, релятивістська гуманістична мораль,
  
• гуманістична невизначеність у питаннях про чіткі принципи обходження з особистістю зі сторони інших, про критерії керівництва у поведінці індивіда, з тим, щоб він не перестав бути “мірою всіх речей”;
  
• вади цієї світоглядної системи гуманізму в аспекті прав людини, зокрема в питанні скасування рабства;
  
• абстрактність гуманістичної моральної аргументації;
  
• роль християнства в знищенні рабовласницької формації;
  

ілюстративним принципом, який відображає модель взаємостосунків між людьми, відповідну духу християнства;

виключна роль християнства у забезпеченні необхідних етичних передумов універсалізації ідеї прав людини;

поділ цивілізацій минулого та сучасності на персоноцентричні та системоцентричні;

• загальна характеристика персоноцентричного суспільства в аспекті прав людини;
  
• окремий індивід як вища соціальна і політична цінність в умовах персоноцентризму;
  
• спрямованість всіх інститутів персоноцентричного суспільства на служіння інтересам окремої людини;
  
• загальна характеристика системоцентризму в аспекті прав людини;
  
• цінність окремого індивіда в умовах системоцентризму;
  
• класифікація сучасних цивілізацій на персоно- та системоцентричні;
  
• персоноцентричні позиції християнства - світоглядна основа європейського персоноцентризму;
  
• простір свободи в християнстві - не тільки як можливість але й неминучість;
  

• принцип взаємостосунків людини з Богом в християнстві та в східних релігійних системах;
  
• нерозривний взаємозв’язок персоноцентризму чи системоцентризму цивілізації насамперед її з відповідною релігією;
  
• особливі риси індуської релігії та їх визначальна роль в формуванні “обличчя” індуської цивілізації;
  

іслам та особливість регламентації поведінки індивіда в традиціоналістичних мусульманських суспільствах;

Персоноцентризм християнського вчення та виведений з нього принципом рівності усіх (як рівність можливостей, а не штучної рівності результатів);

• християнство - духовна основа західної цивілізації, чинник, що визначив її моральну цілеспрямованість;
  

• основна тенденція в розвитку християнської цивілізації - утвердження ідеї свободи людини”;
  
• сенс і образ життя людини в християнстві як творчий процес “найглибших внутрішніх відносин між людиною і Богом”, який вимагає від неї розвиватись і реалізовуватись в цьому процесі, відбуватись як неповторна особистість;
  

духовна монополія католицизму в період Середньовіччя та деформація справжнього змісту християнства;

• схоластичний теологізм середньовічного світогляду та його роль в сковуванні ініціативи людини, злиття церкви з державою та її перетворення на апарат фізичного примусу, ідеологічне забезпечення церквою непорушності монархічної влади, феодального станового поділу тощо; унеможливлення утвердження в суспільних відносинах принципу правової рівності;
  

епоха Реформації – один з найважливіших етапів в історії становлення інституту прав людини;

• формулювання і широке впровадження в епоху Реформації у фактичні суспільні відносини принципу особистої відповідальності;
  
• загальна характеристика зазначеного принципу:
  

поява глибокої внутрішньої потреби в свободі як можливості й здатності самостійно приймати життєві рішення й готовність нести особисту відповідальність за наслідки зробленого вибору;

• поширення зазначеної психологічної мотивації в суспільній свідомості та формування ряду інших відповідних рис характеру індивіда;
  
• поява нового суспільного прошарку – буржуа;
  
• світоглядні принципи ранніх буржуа та їхня роль в утвердженні ідеалу свободи;
  
• наслідки реформаційного руху: ліквідація католицької світоглядної монополії над суспільною свідомістю, перехід до представницького правління (парламентаризму), реалізація принципу розподілу влади, поширення серед широкого суспільного загалу ідей природного права, нормативне закріплення природних прав людини та громадянських прав, а відтак забезпечення через державний примус утвердження принципу правової рівності як реального регулятора суспільних відносин, повсюдне поширення психології індивідуалізму та небачене матеріальне збагачення окремих індивідів та формування політичних, економічних, соціальних, психологічних та релігійно-світоглядних підоснови сучасного інституту прав та свобод людини;
  
• резюме: зародження і розвиток інституту прав людини могли відбутися лише в межах європейської (християнської) цивілізації.
  

Література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 13, 14, 15, 16.


Тема 3. Поняття і генезис прав людини

• Поняття прав людини;
  

• визначення поняття прав людини з природноправових позицій;
  
• права людини як умови і способи життєдіяльності індивіда, об’єктивно необхідні для його повноцінного функціонування;
  
• принципово важливі властивості прав людини:
  
• універсальний характер прав людини;
  
• потенційний характер прав людини;
  
• концепція людини як суб’єкта права (домінуючі уявлення про права та обов’язки, свободу та несвободу індивіда, притаманні тому чи іншому суспільству) – домінуючий чинник в реалізації ідеї прав людини;
  
• Генезис прав людини;
  
• сучасний каталог прав людини, зафіксований в міжнародно-правових документах та конституціях розвинутих правових держав – результат тривалого історичного становлення відповідних еталонів і стандартів;
  
• головні чинники, що визначають міру визнання і захищеності прав людини в тому чи іншому суспільстві;
  

• Генезис прав людини (епоха Античності, Середньовіччя та Нового часу; характеристика інституту прав людини в сучасний період);
  

• буржуазно-демократичні революції XVII-XVIII ст. – вирішальний етап в розвитку інституту прав людини;
  
• суспільне осмислення прав людини як її нормативно-структурованої свободи та його вплив на зміну характеру держави; вплив ідеї прав людини в становленні західноєвропейської правової державності;
  
• роль конституційного закріплення прав людини в якості “природних” та “невідчужуваних” у визначенні нових принципів взаємовідносин держави і особи;
  
• історичний процес пошуку способів взаємовідносин держави і особи, особи і суспільства та індивідів між собою;
  
• історично змінний обсяг свободи індивіда – результат його положення в станово-класовій структурі суспільства, в системі матеріального виробництва;
  
• природні права людини як лише її потенційні можливості, реалізація яких обумовлюється визнанням правоздатності і правосуб’єктності індивіда;
  
• обсяг правоздатності і правосуб’єктності індивіда – критерій в оцінці того, кого ж з людей і в якій мірі дана система права визнає в якості людини, що має права;
  
• інститут прав людини в епоху Античності: поляризація між правосуб’єктністю вільного і безправ’ям раба (раб – об’єкт права а не його суб’єкт);
  
• поява розгалуженої і деталізованої системи прав-привілеїв в епоху Середньовіччя;
  
• визначення обсягу прав та свобод для кожного окремого суспільного прошарку у відповідності зі становою структурою суспільства;
  
• розповсюдження і здійснення принципу правової рівності в становій диференціації і обмеженості;
  
• станові права людини, права станової людини;
  
• подальший розвиток ідеї прав людини у фрагментарних формах в контексті теологічних, філософських, правових розробок;
  
• тенденція універсалізації в розвитку прав людини: висновки;
  
• проблема прав людини – предмет гострих класових конфліктів та боротьби; розвиток інституту прав людини – результат цієї боротьби;
  
• історія розвитку інституту прав людини – історія їх універсалізації, історія утвердження в суспільних відносинах принципу формальної (правової) рівності в різні епохи і в різних суспільствах;
  
• Генезис прав людини за змістом нормативно-правових актів;
  

• взаємозв’язок у становленні сучасного інституту прав людини з генезисом правових норм, в яких сформульовані права людини;
  
• особливості нормативного закріплення прав та свобод людини в період Середньовіччя, його вплив на формування тенденцій та юридичних конструкцій в розвитку прав і свобод людини в Новий Час та сучасних уявлень про права людини;
  

• змістовний зв’язок, логіка спадковості і момент розвитку в ланцюгу таких актів, як англійські Велика Хартія Вільностей (1215), Петиція про права (1628), Habeas Corpus Act (1679), Декларація прав (1688), Білль про права (1689); американські Декларація прав Вірджинії (1776), Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки (1776), Конституція США (1787), Білль про права (1789-1791); Французька декларація прав людини (1789); Загальна декларація прав людини (1948) тощо;
  

• утвердження юридичних норм і конструкцій спочатку в станово-обмеженому варіанті, наступний розвиток первісної моделі, збагачення її змісту, поступове її розповсюдження в тій чи іншій модифікації і модернізації на інші соціальні прошарки і країни;
  
• визнання універсального характеру досягнень найбільш розвинутих держав в галузі прав людини сучасним світовим співтовариством і обумовлені цим міжнародно-правові (у поєднанні з внутрідержавними можливостями і зусиллями) форми і засоби для їх утвердження у всіх державах і національно-правових системах;
  
• уявлення про вроджений, невідчужуваний характер прав людини – рушійний фактор в їхньому розвитку, нормативному закріпленні та гарантуванні державою;
  
• розвиток інституту прав людини в період Середньовіччя: Англія, як “першовідкривач” в галузі прав людини;
  
• подальший розвиток прав людини на Північноамериканському континенті;
  
• французька Декларація прав людини та громадянина, її роль в становленні сучасного інституту прав людини;
  
• розвиток міжнародного співробітництва в галузі прав людини в 20 ст.: Загальна декларація прав людини (1948), Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966), Міжнародний пакт про громадянські й політичні права (1966) тощо;
  
• Природноправовий і позитивістський підходи до розуміння прав людини;
  
• вплив природноправової доктрини на становлення інституту прав людини, як чинника, який реально детермінує діяльність державних структур, визначає їх функціональне призначення та окреслює межі, в яких здійснюється державна влада; роль природноправової доктрини в утвердженні пріоритету прав людини і визначенні нових принципів взаємовідносин між індивідом і державою;
  
• утвердження природноправових уявлень про сутність прав людини та зумовлені ними зміни в суспільній свідомості;
  
• акценти та переваги природноправової концепції прав людини;
  
• опора природноправового вчення на моральні принципи і категорії свободи, справедливості, людської гідності і щастя;
  
• теза природноправової доктрини: позитивний закон тільки як форма вираження свободи людини являє собою правове явище;
  

• протистояння природноправовій школі позитивізму;
  
• осмислення категорії прав людини в позитивістській школі;
  
• застереження в аналізі відмінностей та переваг природноправої школи над позитивізмом;
  
• роль держави в гарантуванні прав людини та громадянина; значення конституційного закріплення прав та свобод людини в якості “природних” та “невідчужуваних” у покладанні на державу обов’язку захищати і забезпечувати їх, в регламентації діяльності державного механізму, визначенні його функціональної спрямованості, тобто в закладанні основ правової державності;
  
• вимоги правових стандартів сучасної державності у зближенні природноправової і позитивістської доктрин, використанні їх кращих набутків;
  
• необхідність та значення позитивного закріплення прав та свобод в суспільстві з низьким рівнем правосвідомості та правової культури загалом.
  

Література: 1,2, 4, 8, 14, 15, 16, 17, 20.


Тема 4. Права людини та права громадянина

Поняття і генезис прав людини

• Підстави розрізнення прав людини та прав громадянина і відповідних статусів в позитивному праві;
  

• статус людини та громадянина – критерій, що визначає обсяг прав та свобод особи;
  
• громадянство – чинник, що покращує правовий статус особи в даній державі;
  
• громадянин – останній тип привілейованої людини; права громадянина – остання форма прав привілейованої людини;
  
• Французька декларація 1789 р. – перший документ в галузі прав людини, який провів розмежування між правами людини взагалі і правами громадянина як правами члена громадянського суспільства і правами політичної людини;
  
• усвідомлення відокремленості економічних і політичних відносин, сфер публічного і приватного права, тобто розрізнення громадянського суспільства і держави;
  
• невідповідність терміну “громадянське суспільство” тому, що ним позначається;
  
• “громадянські права” – також не права громадян, як суб’єктів публічно-владних відносин (не сфера політичних прав), а сфера відносин приватного права і приватних осіб;
  
• спільність історії термінів “громадянське суспільство” і “громадянські права”; їхнє давньоримське походження;
  
• цивільно-правова правосуб’єктність особи в Давньому Римі – наслідок її політичної, державної правосуб’єктності;
  
• jus civile – суто римське право і право для римлян;
  
• залежність цивільно-правової правосуб’єктності від політичної і в більш розвинутих умовах розрізнення сфер громадянського суспільства і держави;
  
• обмеженість негромадян в сучасний період і в неполітичній сфері – в сфері приватного права;
  
• розрізнення прав людини і прав громадянина і в наш час – це трансформовані квіритські привілеї і безпосередньо в політичній сфері і в сфері приватних інтересів;
  

• розрізнення статусів людини і громадянина в більшості сучасних конституцій;
  
• нетрадиційність зазначеного підходу для національного конституційного регулювання;
  
• звернення чинного Основного Закону України до практики традиційного конституціоналізму і відновлення ліберальних природно-правових цінностей, що знаходили нормативне закріплення ще в епоху буржуазних революцій;
  

• розрізнення статусів людини і громадянина за Основним Законом України та міжнародним правом;
  

• характеристика підходу в 2-му розділі Конституції до розрізнення статусів людини і громадянина; відповідний підхід в міжнародному законодавстві (Пакті про громадянські та політичні права);
  

• Права людини і права громадянина: загальна порівняльна характеристика;
  

• значення розмежування між категоріями права людини і права громадянина;
  

• поняття та характеристика прав людини;
  
• права людини – сфера її особистісної самореалізації, сфера, яка забезпечує їй автономію і незалежність від будь-якого незаконного втручання;
  

• права та свободи громадянина;
  
• права та свободи громадянина – сукупність природних можливостей, що отримали відображення в нормативно-правових державних актах і набутих правових можливостей, вироблених в ході розвитку суспільства і держави;
  
• особливості прав громадянина, їх відмінність від прав людини;
  
• сфера відносин індивіда з державою, що охоплюється правами громадянина;
  
• права громадянина - допустима “дискримінація” в правових можливостях негромадян;
  

• співвідношення категорій “права” та “свободи” людини;
  
• розрізнення категорій “права” та “свободи” людини в конституційних текстах більшості розвинутих зарубіжних країн;
  
• значення такого розмежування в теорії права;
  

• свобода – природний стан людини, який характеризується можливістю діяти на свій розсуд;
  
• термін “свобода” – основоположний філософський принцип, який реалізується через весь комплекс конституційно-правових норм, якими фіксуються права людини;
  
• свобода як суб’єктивна можливість людини і громадянина здійснювати конкретні дії, що ґрунтуються на його конституційних правах і свободах;
  

• свобода як заборона цю свободу заперечувати чи обмежувати, адресована невизначеному колу суб’єктів, зобов’язаних поважати дану свободу, тобто до будь-якого потенційного порушника свободи;
  

• свобода людини і громадянина – спроможність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети, можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення;
  
• громадянські свободи – встановлена і гарантована законом сфера автономії громадянина по відношенню до держави та будь-яких інших суб’єктів правовідносин;
  
• презумпція неприпустимості нормативно структурувати сферу свободи, яка визначається за принципом: “все, що не заборонено – дозволено”;
  
• можливість визначити сферу свободи лише в негативний спосіб: через окреслення межі, до якої вона простягається;
  
• межа свободи людини – свобода інших людей та сфера, в якій реалізуються публічно-владні інтереси;
  
• свобода – можливість робити все, що не завдає шкоди іншому індивіду та загальному благу;
  
• обмежений характер свободи, її обмеженість правами та свободами інших людей, принципами моралі та інтересами загального благоустрою;
  
• закон – нормативна міра свободи;
  
• визначення меж свободи в Конституції України;
  
• негативний характер категорії “свобода” та позитивний категорії “право”;
  
• “право” як право на щось; позначення певної міри можливої (дозволеної) поведінки людини у формі здійснення чи утримання від конкретних дій, закріплених в нормативно-правових актах;
  
• використання термінів “свобода” та “право” в Конституції України;
  
• завдання терміну “свобода” підкреслити більш широкі можливості індивідуального вибору, не окреслюючи його конкретного результату;
  
• особливості змістовної побудови нормативного матеріалу конституцій держав англосаксонської правової сім’ї: відсутність формулювання позитивних суб’єктивних прав, або їх обмежене формулювання; віддання преваги гарантіям свободи;
  
• природне право – концептуальна основа у розробках в галузі прав людини юристів англосаксонської правової сім’ї;
  
• перевага такої конструкції – зберігаються широкі можливості вільних дій, яких в повному обсязі не може передбачити і закріпити жодна правова система;
  
• змішана система, яка передбачає як юридичне закріплення прав і свобод громадян в конституціях і законах, так і визнання неписаних, природних прав та свобод;
  
• змішаний підхід, притаманний Основному Закону України;
  
• підтвердження в Основному Законі тези про те, що сфера загальної свободи, яку в сукупності формують усі потенційні природні права людини, ніколи не може бути нормативно визначена і структурована;
  
• переважно теоретичний характер розмежування між категоріями “право” і “свобода”, ідентичність юридичної природи і системи гарантій прав і свобод;
  

• доцільність нормативного розрізнення прав людини та прав громадянина і відповідних статусів;
  

• обґрунтувань доцільності нормативного розрізнення прав людини та прав громадянина і відповідних статусів в сучасний період;
  
• природні невідчужувані права людини не можуть бути обмежені, скасовані чи недотримані за будь-яких умов;
  
• неприпустимість регламентування державою порядку здійснення цих прав в поточному законодавстві;
  
• допустимість їхнього нормативного закріплення лише на рівні основного закону держави в самій узагальненій формі;
  
• відображення зазначеного підходу в Конституції України;
  
• неприпустимість визначення державою на рівні законодавства змісту категорій “життя”, “свобода”, “щастя людини”;
  
• визначення певного переліку прав особи безпосередньо в якості “прав громадянина” означає, що за відповідних підстав і умов вони можуть зазнавати змін, обмежень тощо;
  
• необхідність активної нормотворчої і практичної діяльності держави в їх здійсненні.
  

Література: 1, 2, 4, 8, 12, 13, 16, 17. 18, 19, 20.


Тема 5. “Покоління” (“хвилі”) прав людини

• критерії класифікації прав людини: “хвилі” прав людини як приклад класифікації за часом їх виникнення;
  
• права першого покоління;
  
• перше покоління людини - традиційні ліберальні цінності, сформульовані в період буржуазних революцій;
  
• сфера конституційно-правового регулювання на зорі конституційного ладу;
  
• ідеал індивідуальної свободи – універсальна мета ідеології класичного лібералізму;
  
• ліберальне осмислення свободи в “негативному” змісті, як необхідності знищення будь-яких зовнішніх обмежень політичного, духовного чи соціального характеру;
  
• проблема відносин держави і окремої людини та проблема меж втручання держави в особисте життя індивіда;
  
• охорона сфери особистого життя індивіда - призначення права в концепції раннього лібералізму;
  
• ранньоліберальна концепція права та ліберальні принципи рівності всіх перед законом, вільного ринку та вільної конкуренції в економічній та соціальній сферах;
  
• суть ранньоліберальної ідеї держави “нічного сторожа” або так званої “мінімальної” держави;
  
• ранньоліберальна презумпція про неприпустимість державного втручання в соціально-економічну сферу та обумовлена нею відсутність соціально-економічних прав в текстах нормативних актів того періоду.
  
• права другого покоління;
  
• позитивні та негативні наслідки реалізації ранньоліберальної концепції держави “нічного сторожа” та її дискредитація в суспільній свідомості;
  
• переоцінка принципів концепції держави “нічного сторожа” як такої що виконала своє історичне призначення;
  
• формулювання ключових принципів “нового лібералізму” чи “соціальний лібералізм”;
  
• визнання позитивної ролі держави в соціально-економічній сфері;
  
• Велика економічна криза 30-х років у Сполучених Штатах – вододіл, що утвердив перемогу соціального лібералізму;
  
• зміст концепції кейнсіанства (концепції “держави загального благоденства”);
  
• інституціоналізація в наступне десятиліття системи і механізмів державного регулювання економіки і самої держави благоденства з її широкими соціальними програмами;
  
• новаторська діяльність Ф. Д. Рузвельта 1933-1938 р. та подальший розвиток зазначеного процесу в інших індивідуально розвинутих країнах;
  
• посилення соціально-класових конфліктів у ХХ ст. та спричинене ними конституційне регулювання правовідносин в економічній, соціальній та культурній сферах; зобов’язання держави проводити в цих сферах політику, яка б сприяла створенню і зміцненню прийнятного балансу соціальних інтересів;
  
• прихід до влади у повоєнний період нових політичних еліт та реалізація ідей соціал-демократії, кейнсіанства, неолібералізму, які виправдовували обмежене втручання держави в сферу громадянського суспільства;
  
• поява широкого нормативного каталогу соціально-економічних прав в конституційному законодавстві розвинутих країн;
  
• особливості та юридична природа прав другого “покоління”, їх відмінність від природних, невідчужуваних прав першого “покоління”;
  
• роль держави в механізмі реалізації прав другого “покоління”;
  
• суб’єкти, яким адресувались права другого “покоління”;
  
• права другого “покоління” – права “октройовані”, права, похідні від діяльності держави; права-привілеї для малозабезпечених суспільних прошарків;
  
• суперечність концепції “загального благоденства”, а відтак, змісту прав другого “покоління” концепції правової держави;
  
• критика концепції “загального благоденства” та ідеї прав другого “покоління” в роботах А. фон Хайєка;
  
• хайєківське розуміння нормативного закріплення соціальних прав як легалізації замаху на принцип верховенства права, його підміни свавільним волевстановленням держави, що дискредитує ідею прав людини;
  
• роль радянської соціальної практики та соціалістичних конституцій в становленні прав другого “покоління”;
  
• характеристика новітніх повоєнних конституцій (конституцій “третьої хвилі”) в аспекті соціально-економічних прав;
  
• соціальні відносини – предмет правового регулювання наднаціонального рівня;
  
• права третього покоління;
  
• період формування прав третього покоління;
  
• права третього “покоління” – права людини і права народів;
  
• особливості прав третього “покоління”, механізм їхньої реалізації;
  
• юридична природа прав третього “покоління”.
  

Література: 1, 2, 8, 16.