Робоча програма з курсу „ права людини" для студентів 4 курсу спеціальності "Політологія" Складена кандидатом політичних наук, в о. доц кафедри політології Мартинюком Р. С
| Вид материала | Документы |
- Робоча навчальна програма з курсу „ політологія острог Робоча програма затверджена, 509.66kb.
- Робоча програма з курсу " Загальна теорія політики " для студентів факультету політико-інформаційного, 724.65kb.
- Програма навчального курсу «Політологія» розділ І. Теоретико-методологічні засади політології, 2712.63kb.
- Робоча програма (за кредитно-трансферною системою навчання) з курсу, 617.04kb.
- Юрія Федьковича «затверджую», 170.53kb.
- Юрія Федьковича «затверджую», 316.29kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки політологія,, 264.87kb.
- Робоча програма курсу "Політична історія України" для студентів магістеріуму спеціальності, 115.47kb.
- Програма співбесіди з курсу теорії та історії політичної науки для абітурієнтів, 144.94kb.
- Робоча програма курсу для студентів напряму підготовки "Економіка І підприємництво", 334.02kb.
Тема 6. Фундаментальні (основні) права особи: поняття й характеристика, відмінність від нефундаментальних (додаткових) прав
- фундаментальні (основні) права особи;
- критерії розмежування між фундаментальними (основними) правами особи та не фундаментальними (додатковими) правами в конституційній теорії;
-
формалізація основних прав особи в правових актах вищої юридичної сили – свідчення їх базового, фундаментального характеру у визначенні правового статусу особи;
- нормативне закріплення основних прав особи на конституційному рівні;
- необхідність створення універсальних міжнародно-правових стандартів у визначенні основних прав особи в сучасний період;
- відображення основних прав особи в ряді найважливіших міжнародно-правових актів, що визначають їхній необхідний мінімум, який будь-яка держава зобов’язана закріпити в національній системі права;
- роль відповідних міжнародно-правових актів у визначенні правосуб’єктності окремого індивіда як суб’єкта міжнародного права;
- природний і невідчужуваний характер основних прав особи
-
нефундаментальні (додаткові) права;
основні фундаментальні права, які знаходять закріплення в основному законі держави та міжнародно-правових актах – правова база для додаткових не фундаментальних прав;
- значення та юридична сила додаткових не фундаментальних прав, роль держави в їхньому забезпеченні;
- співвідношення основних і додаткових прав особи, похідний характер останніх від перших;
- додаткові права особи – спосіб вираження, закріплення і реалізації окремих аспектів основних фундаментальних прав.
Література: 1, 2, 8, 16.
Тема 7. Правовий статус людини і громадянина
Види правового статусу особи:
- загальний, або конституційний, статус громадянина;
- спеціальний чи родовий статус певних категорій громадян;
- індивідуальний статус громадянина;
- статус фізичних і юридичних осіб;
- статус іноземців, осіб без громадянства або з подвійним громадянством, біженців;
- статус громадянина України, що перебуває за кордоном;
- галузеві статуси: цивільно-правовий, адміністративно-правовий та інші;
- професійні та посадові статуси (статус депутата, міністра, судді, прокурора);
- статус осіб, що працюють у різних екстремальних умовах або в особливих регіонах;
- значення перших трьох видів статусів;
- характеристика загального правового статусу;
- базова роль загального правового статусу для всіх інших правових статусів, критерій для оцінки характеру, соціальної природи, ступеню демократичності суспільства;
- Спеціальний (родовий) статус: загальна характеристика;
- загальна характеристика індивідуального правового статусу;
- співвідношення загального, спеціального та індивідуального правового статусів;
- статус іноземців та осіб без громадянства, його нормативна база;
- основні риси правового статусу особи:
- права, свободи і обов’язки, що складають правовий статус, є рівними і кожна особа (у межах свого статусу) має право на рівний захист з боку закону, незалежно від будь-яких обставин, а також юридичну можливість скористатися наданими їй правами і виконати покладені на неї обов’язки;
- права, свободи і обов’язки особи, що зафіксовані у правових нормах, є найвищою цінністю, а їх визнання, дотримання і захист — основним обов’язком держави; їх реалізація забезпечується як державою, так і самими громадянами;
- права, свободи і обов’язки гарантовані в інтересах суспільства і держави кожній окремій особі;
- права, свободи і обов’язки особи виступають як єдина система, яка постійно розширює та поглиблює свій внутрішній зміст у процесі цивілізації суспільних відносин;
- права, свободи і обов’язки є необхідною умовою і передумовою буття особи і в певній мірі відбивають природу держави;
права, свободи і обов’язки, що входять у правовий статус особи, характеризуються єдністю, яка проявляється в їх соціально-економічному призначенні.
Література: 1, 2, 8, 16.
Тема 8. Обмеження прав і свобод, підстави обмежень
- принцип неприпустимості свавільного обмеження прав і свобод - висхідний принцип конституційного регулювання питання про обмеження прав і свобод в Україні;
- встановлені Конституцією України умови та підстави обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина;
- неприпустимість обмежень, крім випадків, передбачених безпосередньо Конституцією;
- положення Конституції про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;
- неприпустимість свавільного обмеження прав і свобод та спрямованість конституційних гарантій, закріплених у частині З статті 57, пункті 1 статті 92 та частині 1 статті 157;
- конституційні підстави обмежень прав і свобод;
- мета обмежень прав і свобод (за Конституцією України);
обґрунтування допустимості відповідних підстав обмежень прав і свобод;
- дві важливі умови щодо неприпустимості зловживань при обмеженні прав і свобод (ст. 64 Конституції України);
- окремі обмеження прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану;
- конкретизація й деталізація відповідних обмежень у Законах України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 року та „Про правовий режим воєнного стану” від 20 квітня 2000 року;
- неприпустимість обмежень в умовах воєнного та надзвичайного стану конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених частиною 2 статті 64 Конституції України, статтями 24, 25, 27—29, 40, 47, 51, 52, 55—63;
- співвідношення конституційного національного законодавства в питанні обмежень прав та свобод з міжнародно-правовими актами щодо обмеження прав і свобод людини й громадянина: Загальною декларацією прав людини (стаття 29 Декларації), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (пункт 3 статті 19, стаття 20 Пакту), Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права (стаття 4 Пакту), Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод (стаття 11 Конвенції);