2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару

Вид материала

Документы

Содержание 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря Впровадження повітроохоронних заходів у 2009 році Кількість заходів 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів Заходи міжгалузевого енергозбереження Заходи галузевого енергозбереження. Гірничо-металургійний комплекс Машинобудівний комплекс Хімічна промисловість Харчова промисловість Сільське господарство Комунально-побутовий сектор Зміна структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ) Зниження втрат Вдосконалення промислових процесів Введення нових сміттєпереробних потужностей Кількість заходів

Подобный материал:

• Руйнування озонового шару, посилення парникового ефекту, кислотні опади, забруднення, 892.49kb.
• Удк 613. 648. 614. 73: 316, 250.96kb.
• "Міжнародно-правове регулювання боротьби зі зміною клімату", 388.96kb.
• Analysis of inhalation dose load formed by ambient air poluttion by chemichal substances, 197.12kb.
• Затверджено: наказом Міністерства охорони, 1007.77kb.
• Річний план підготовки до видання навчальної літератури навчальними закладами та науковими, 250.21kb.
• Аналіз ризику для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря промисловиМи, 204.63kb.
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, 2551.89kb.
• План Загальна характеристика впливу людини на планетарні та космічні ресурси > Основні, 127.97kb.
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни стан довкілля в україні, 442.08kb.

2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття

На сьогоднішній час налічуються тисячі забруднюючих речовин газоподібного стану, що потрапляють до атмосфери. Всі забруднюючі атмосферне повітря речовини більшою чи меншою мірою негативно впливають на здоров'я людини. Ці речовини потрапляють в організм людини переважно через систему дихання. Органи дихання страждають від забруднення безпосередньо, оскільки близько 50% часток домішок радіусом 0,01-0.1 мкм, проникаючих в легені, осідають в них. Проникаючі в організм частки викликають токсичний ефект, оскільки вони:

1. токсичні (отруйні) по своїй хімічній або фізичній природі;

2. служать перешкодою для одного або декількох механізмів, за допомогою яких нормально очищається респіраторний (дихальний) шлях;

3. служать носієм поглиненої організмом отруйної речовини.

Оксид вуглецю. Концентрація СО, що перевищує гранично допустиму, приводить до фізіологічних змін в організмі людини, а концентрація більше 750 млн до смерті. Пояснюється це тим, що СО - виключно агресивний газ, що легко з'єднується з гемоглобіном ( червоними кров'яними тельцями). При з'єднанні утворюється карбоксигемоглобін, підвищення (понад норму, рівною 0.4%) вміст якого в крові супроводжується:

а) погіршенням гостроти зору і здатності оцінювати тривалість інтервалів часу;

б) порушенням деяких психомоторних функцій головного мозку ( при вмісті 2-5%), в) змінами діяльності серця і легенів ( при вмісті більше 5%);

г) головними болями, сонливістю, спазмами, порушеннями дихання і смертністю ( при вмісті 10-80%).

Ступінь дії оксиду вуглецю на організм залежить не лише від його концентрації, але і від часу перебування (експозиції) людини в загазованому СО повітрі. Так, при концентрації СО рівною 10-50 млн (часто зафіксованою в атмосфері площ та вулиць великих міст), при експозиції 50-60 мін відмічаються порушення, приведені в п. "а", 8-12 ч - 6 тижнів - спостерігаються зміни, вказані в п.. "в". Порушення дихання, спазми. Втрата свідомості спостерігаються при концентрації СО, рівною 200 млн, і експозиції 1-2 ч при важкій роботі і 3-6 ч - у спокої. На щастя, утворення карбоксигемоглобіну в крові - процес оборотний: після припинення вдихання СО починається його поступовий вивід з крові; у здорової людини вміст СО в крові кожні 3-4 ч і зменшується в два рази. Оксид вуглецю - дуже стабільна речовина, час його життя в атмосфері складає 2-4 місяці. При щорічному вступі 350 млн. т концентрація СО в атмосфері повинна була б збільшуватися приблизно на 0,03 млн-1/год. Проте цього, на щастя, не спостерігається, чим ми зобов'язані в основному грунтовим грибам, дуже активно розкладаючим СО (деяку роль грає також перехід СО в СО₂).

Діоксид сірки (SО₂) і сірчаний ангідрид (SО₃) в комбінації із зваженими частками і вологою надають найбільш шкідливою дію на людину, живі організми і матеріальні цінності SО₂ - безбарвний і негорючий газ, запах якого починає відчуватися при його концентрації в повітрі 0,3-1,0 млн, а при концентрації понад 3 млн SО₂ має гострий дратівливий запах. іоксид сірки в суміші з твердими частками і сірчаною кислотою (подразник сильніший, ніж SО₂) вже при середньорічному вмісті 9,04-0,09 млн. і концентрації диму 150-200 мкг/м3 приводить до збільшення симптомів утрудненого дихання і хвороб легенів, а при середньодобовому вмісті SО₂ 0,2-0,5 млн і концентрації диму 500-750 мкг/м3 спостерігається різке збільшення числа хворих і смертельних результатів. При концентрації SО₂ 0,3-0,5 млн протягом декількох днів настає хронічна поразка листя рослин (особливо шпинату, салату, бавовни і люцерни), а також голок сосни.

Оксиди азоту (перш за все, отруйні діоксид азоту NО2), що з'єднуються за участю ультрафіолетової сонячної радіації з вуглеводнями (серед найбільшою реакційною здатністю володіють олеофіни), утворюють пероксилацетілнітрат (ПАН) і інші фотохімічні окислювачі, у тому числі пероксибензоїлнітрат (ПБН), озон (О₃), перекис водню (Н₂О₂), діоксид азоту. Ці окислітелі - основні складові фотохімічного смогу, повторюваність якого велика в сильно забруднених містах, розташованих в низьких широтах північної і південної півкулі. Широко відомо, що в классифікації смогів існує, окрім Лондонського та Лос-Анджелеського, також Український смог, який об`єднує особлівості перших двох і є найнебезпечнішим по наслідкам впливу на здоров`я людіни та стан навколишнього середовища. Оцінка швидкості фотохімічних реакцій, що приводять до утворення ПАН, ПБН і озону, показує, що на території Україні ці швидкості переверщують значення, починаючи з яких відмічається утворення смогу: при спостережуваних рівнях забруднення повітря максимальна швидкість утворення О₃ досягла 0,70-0,86 мг/(м3*ч), тоді як смог виникає вже при швидкості 0,35 мг/( м3*ч). Наявність в складі ПАН діоксиду азоту і йодистого калія додає смогу коричневий відтінок. При концентрації ПАН випадає на землю у вигляді клейкої рідини що згубно діє на рослинний покрив.

Всі окислювачі, в першу чергу ПАН і ПБН, сильно дратують і волають запалення очей, а в комбінації з озоном дратують носоглотку, приводять до спазмів грудної клітки, а при високій концентрації (понад 3-4 мг/м3) викликають сильний кашель і ослабляють можливість на чомусь зосередитися.

Назвемо деякі інші речовини, що забруднюють повітря, шкідливо діють на людину. Встановлено, що у людей, що професійно мають справу з азбестом підвищена вірогідність ракових захворювань бронхів і діафрагми, що розділяють грудну клітку і черевну порожнину. Берилій шкідливу діє (аж до виникнення онкологічних захворювань) на дихальні шляхи, а також на шкіру і очі. Пари ртуті викликають порушення роботи центральної верхньої системи і нирок. Оскільки ртуть може накопичуватися в організмі людини, то зрештою її дія приводить до розладу розумових здібностей. У містах унаслідок забруднення повітря, що постійно збільшується, неухильно зростає число хворих, страждаючих такими захворюваннями, як хронічний бронхіт, емфізема легенів, різні алергічні захворювання і рак легенів. У останні десятиліття схвильовує зростання числа хворих раком бронхів і легенів, виникненню яких сприяють канцерогенні вуглеводні. Неможливо не зауважити також щодо радіаційного впливу на здоров`я людини внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Деякі хімічні елементи радіоактивні: їх мимовільний розпад і перетворення на елементи з іншими порядковими номерами супроводиться випромінюванням. При розпаді радіоактивної речовини його маса з часом зменшується. Теоретично вся маса радіоактивного елементу зникає за нескінченно великий час. Час, після закінчення якого маса зменшується удвічі, називається періодом напіврозпаду. Для різних радіоактивних речовин період напіврозпаду змінюється в широких межах: від декількох годин (в 41 Ar він рівний 2 ч) до декількох мільярдів років (238U - 4,5 млрд. років) Боротьба з радіоактивним забрудненням середовища може носити лише попереджувальний характер, оскільки не існує жодних способів біологічного розкладання і інших механізмів, що дозволяють нейтралізувати цей вигляд зараження природного середовища. Найбільшу небезпеку представляють радіоактивні речовини з періодом напіврозпаду від декількох тижнів до декількох років: цього часу вистачає для проникнення таких речовин в організм рослин і тварин. Поширюючись по харчовому ланцюгу (від рослин до тварин), радіоактивні речовини з продуктами харчування потрапляють в організм людини і можуть накопичуватися в такій кількості, яка здатна завдати шкоди здоров'ю людини. При однаковому рівні забруднення середовища ізотопи простих елементів (14С, 32З, 45Са, 35S, 3Н і ін.) є основними доданками живої речовини (рослин і тварин), небезпечніші ніж радіоактивні речовини, що рідко зустрічаються, слабо поглинаються організмами. Найбільш небезпечні серед радіоактивних речовин 90 Sr, 137Сs утворюються при ядерних вибухах в атмосфері, а також поступають в довкілля з відходами атомної промисловості. Завдяки хімічній схожості з кальцієм 90Sr легко проникає в кісткову тканину, тоді як 137 Cs накопичується в м'язах заміщаючи калій. Випромінювання радіоактивних речовин надають наступну дію на організм:

- ослабляють опромінений організм, уповільнюють зростання, знижують опірність до інфекцій і імунітет організму;

- зменшують тривалість життя, скорочують показники природного приросту із-за тимчасової або повної стерилізації;

- різними способами уражають гени, наслідки чого виявляються в другому або третьому поколіннях;

- надають кумулятивну (що накопичується) дію, викликаючи необоротні ефекти.

Антропогенний вплив на стан природного довкілля має комплексний характер, що ускладнює його відстеження, оцінку небезпеки, прогноз змін та контролювання впливу в рамках екологічних нормативів. Характерні перерозподіл ефекту впливу та неоднозначність прояву реакції природних екосистем на сукупну дії комплексу чинників потребують інтегральної оцінки дії всіх негативних факторів на різних рівнях біологічної організації екосистем.

За причини неузгодженості окремих цілей або відсутності системного підходу у господарюванні, обліку ресурсів наразі виникає багато ускладнень щодо збереження біорізноманіття. Ще більше невирішених питань у сфері діагностики трансформації природних екосистем в умовах комплексного впливу антропогенних та природних факторів.


2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря

В області розташовані 454 підприємства, що є джерелом забруднення атмосферного повітря. На всіх підприємствах, які працюють, розроблені проекти нормативів гранично – допустимих викидів в атмосферу. Із 6912 джерел організованих викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря обладнано пилогазоочисними спорудами 2105 (30,5%).

На виконання ст.19 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” організовано проведення лабораторних досліджень стану атмосферного повітря навколо 939 підприємств з метою визначення додержання нормативів ГДВ шкідливих речовин в атмосферному повітрі на межі санітарно – захисної зони та в житловій забудові, дослідження фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосфері.

В 2009 році досліджено 26491 проба атмосферного повітря на межі санітарно-захисних зон, з них перевищення ГДК було виявлено у 319 пробах, що становить 1,2%. Проби відбирались навколо 939 підприємств, з них навколо 12 були перевищення ГДК шкідливих речовин.

За період 2009 року фахівцями держсанепідслужби області відібрано для проведення лабораторних досліджень 16234 проби атмосферного повітря у міських поселеннях та 10257 проб – у сільських поселеннях. За результатами досліджень у 155 пробах атмосферного повітря міських поселень та 164 пробах повітря сільських поселень виявлено перевищення ГДК забруднюючих речовин. Як видно з наведеного, відсоток проб атмосферного повітря, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують ГДК становить у міських поселеннях 0,95% , у сільських – 1,59%.

Головними причинами, що обумовлюють незадовільний стан атмосферного повітря населених пунктів є недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування, невиконання у встановлені терміни заходів по зниженню обсягів викидів до нормативного рівня, низькі темпи впровадження сучасних технологій очищення викидів, відсутність ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок, самовільна забудова санітарно-захисних зон між підприємств.

За невиконання вимог санітарного законодавства згідно ст. 19 Закону України “Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення” на відповідальних осіб накладено 69 штрафів, тимчасово заборонялась експлуатація 9 об’єктів. Підготовлено 60 приписів. Матеріали заслуховувались на нарадах в райдержадміністраціях, Київській обласній державній адміністрації.


Впровадження повітроохоронних заходів у 2009 році

Таблиця 2.19.

	Кількість заходів	Загальний обсяг витрат за кошторисною вартістю, тис.грн.	Фактично витрачено з початку виконання заходів, тис.грн.	Зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів, т
				очікуване	фактичне
Усього	13	1882,0	1882,0	11,6	10,9
у тому числі
удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива, сировини і т.ін.)	5	1220,9	1220,9	1,8	2,0
будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд	1	3,0	3,0	5,3	4,4
підвищення ефективності роботи існуючих установок (включаючи їхню модернізацію, реконструкцію і ремонт)	5	526,8	526,8	3,6	3,6
інші заходи	2	131,3	131,3	0,9	0,9

Протягом 2009 року в Київській області проведено 13 заходів, спрямованих на покращення якості атмосферного повітря, загальним обсягом витрат за кошторисною вартістю в 1882,0. Важливо відмітити те, що фактичне зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів становить 10,9 т, що на 0,7т менше від очікуваного. Це стосується, передусім, заходів, пов`язаних з удосконаленням технологічних процесів, будівництвом і введенням в дію нових газоочистних установок та споруд.

Порівнянно з 2008 роком, кількість заходів щодо покращення якості атмосферного повітря скоротилася з 19 на 13. Також зменшилась і ефективність впроваджених заходів: у 2008 році фактичне зменшення викидів становило 142,6 т, що на 1308,25% більше, ніж у 2009.


3. Зміна клімату




3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів

До засобів політичного регулювання відносяться заходи щодо державної регламентації питань організації раціонального використання та економії енергоресурсів в усіх галузях народного господарства, включаючи:

• правовий механізм, що забезпечує основу енергозберігаючої політики та виконання вимог охорони навколишнього середовища;
  
• нормативний механізм, що встановлює стандарти на паливо- та енергоспоживання, рівні викидів токсичних та парникових газів для різноманітних технологій, машин та устаткування;
  
• ціновий, податковий, митний та амортизаційний механізми стимулювання впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування;
  
• науково-дослідницькі та проектно-конструкторські роботи (НИПКР) та демонстраційні програми щодо покращання якості інформації та її розповсюдження;
  
• створення незалежних структур енергетичного та екологічного аудиту підприємств, центрів НДПКР, інформаційних центрів та центрів підготовки кадрів, спеціальних структур енергетичного менеджменту на підприємствах, державної системи сертифікації енергоспоживаючого устаткування та пристроїв і т. ін.;
  
• автоматизоване управління енергоспоживанням;
  
• встановлення засобів контролю витрати енергоресурсів.
  

Реалізація цих напрямів дозволяє забезпечити максимальний ефект з точки зору зниження викидів парникових газів за рахунок створення умов для переведення економіки на шлях енергоефективного та екологічно прийнятного розвитку. В умовах ринкової економіки зменшиться частка енергоємних галузей економіки (енергетики, гірничо-металургійного комплексу, тяжкого машинобудування та т. і.) та збільшиться частка наукоємних галузей, сфери послуг, аграрного комплексу.

Технологічна перебудова економіки та підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, насамперед палива та енергії, в народному господарстві України передбачається за рахунок:

• впровадження прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій в усіх сферах діяльності;
  
• зниження матеріалоємності кінцевої продукції та, як наслідок, її енергоємності в результаті впровадження передових технічних рішень та використання високоякісних перспективних матеріалів, питома витрата яких на одиницю готової продукції значно нижче існуючого рівня.
  

В рамках цього напрямку найбільш значними є такі енергозберігаючі заходи:

1. Заходи міжгалузевого енергозбереження: впровадження сучасних джерел та систем освітлення, засобів силової електроніки, сучасних технологій спалювання низькосортного палива, вдосконалення систем теплопостачання, збільшення ступеня утилізації вторинних енергетичних ресурсів.
   
2. Заходи галузевого енергозбереження. До найбільш ефективних заходів відносяться такі:
   
   • Паливно-енергетичний комплекс: оптимізація структури генеруючих потужностей енергосистеми, електричних мереж та вдосконалення електротехнічного устаткування, підвищення ККД газоперекачуючих агрегатів, впровадження прогресивних технологій добування вугілля.
     
   • Гірничо-металургійний комплекс: удосконалення технологічних процесів доменного, мартенівського, киснево-конверторного, електросталеплавильного та феросплавного виробництв, удосконалення структури виробництва, зниження випуску найбільш енергоємної продукції.
     
   • Машинобудівний комплекс: використання економічних технологій металообробки, застосування високоякісної сировини та матеріалів, застосування водомазутних емульсій для вогнетермічних агрегатів, що працюють на мазуті.
     
   • Хімічна промисловість: удосконалення технології виробництва аміаку та кальцинованої соди, технології виробництва фосфорних добрив.
     
   • Промисловість будівельних матеріалів: вдосконалення технологічних процесів виробництва цементу, скла, цегли, стінових матеріалів.
     
   • Харчова промисловість: вдосконалення технологічних процесів виробництва цукру, спирту, рослинного масла та інших продуктів, використання ультразвукових змішувачів палива, впровадження прогресивних технологій виробництва тепла.
     
   • Будівництво: удосконалення технологічних процесів, наприклад використання індукційного електронагріву при виготовленні асфальтобетонної суміші, використання замість вогневого способу коаксіального трубчатого електронагрівача для відтаювання мерзлого грунту та інші; збільшення ступеню газифікації будівельних виробництв; скорочення обсягів земляних робіт; удосконалення технології виробництва залізобетонних та інших будівельних конструкцій.
     
   • Сільське господарство: зменшення частки енергоємних культур, скорочення рівня розораності сільськогосподарських угідь, вдосконалення технології сушіння та зберігання продукції, впровадження біогазового устаткування, переробка відходів тваринництва в кормову муку і т. ін.
     
   • Комунально-побутовий сектор: перехід на споживання низько-вуглецевомістких енергоресурсів, встановлення опалювальних котлів з регульованим діапазоном теплових навантажень, покращання теплоізоляції будівель, впровадження енергоефективних побутових пристроїв та ін.
     
   • Транспорт: удосконалення структури транспортного парку та оптимізація його використання, покращання технічних характеристик двигунів транспортних засобів, покращання якості доріг, застосування сучасних матеріалів для зниження ваги рухомого складу на залізничному транспорті, покращання транспортного потоку.
     
3. Зміна структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ): збільшення частки ядерного палива, поновлюваних, вторинних та нетрадиційних енергетичних ресурсів, введенення в ПЕБ України вуглеводневих палив, заміщення вугілля та моторних палив природним газом, використання метану вугільних родовищ та біогазу забезпечить зниження викидів ПГ при зберіганні загального рівня енергоспоживання.
   
4. Зниження втрат на всіх стадіях виробництва, транспортування та розподілу ПЕР. Найбільш важливим, з точки зору викидів ПГ, є зниження викидів метану в газовому господарстві України, яке може бути забезпечено за рахунок покращання експлуатації газових мереж, якості арматури та газопроводів, сучасних засобів діагностики стану газових систем.
   
5. Вдосконалення промислових процесів в різних секторах економіки, вдосконалення доменного, мартенівського, киснево-конверторного, електростале­плавильного та феросплавного виробництв, вдосконалення технологічних процесів виробництва залізобетонних конструкцій, цементу, скла, цегли та ін.
   
6. Введення нових сміттєпереробних потужностей дозволить скоротити складування твердих побутових відходів на сміттєвих полігонах, що передбачає щорічну додаткову утилізацію близько 5,8-6,2 млн тонн.
   

Однак можливість реалізації цих заходів значною мірою буде залежати від наявності інвестицій.

Останнім часом розроблена та прийнята ціла низка програм економічного розвитку України, з яких найбільш важливими є:

• «Програма структурної перебудови економіки України до 2015 року», 1996;
  
• «Національна енергетична програма України до 2010 року» (НЕП), 1996;
  
• «Комплексна державна програма енергозбереження України до 2010 року» (КДПЕ), 1996;
  
• Національні програми розвитку окремих галузей економіки.
  

Ці документи були прийняті за основу для розробки базового сценарію розвитку економіки країни та її галузей, оцінки можливих рівнів викидів ПГ та заходів щодо їх зменшення.

При аналізі заходів щодо пом’якшення впливу на зміну клімату розглядались дві головні групи заходів: засоби політичного регулювання та технологічні заходи.

Всі заходи мають високий ступінь державної підтримки, оскільки входять до прийнятих органами управління держави програм розвитку економіки України та її галузей.

Реалізація таких заходів, як впровадження енергоефективних технологій, машин, устаткування, побутових електропристроїв, проведення активної енергозберігаючої політики, використання поновлюваних джерел енергії та розвиток атомної енергетики дозволив забезпечити щорічну економію енергоресурсів в 2000 році - на рівні 1000-1100 ПДж; до 2005 року - 1950-2100 ПДж; а станом на 01.01.2010 року - приблизно 3100-3200 ПДж.

Впровадження повітроохоронних заходів на території області у 2009 році дозволило скоротити викиди шкідливих речовин, що мають також і парниковий ефект, на 10,9 т.


Впровадження повітроохоронних заходів у 2009 році

Таблиця 3.1.

	Кількість заходів	Загальний обсяг витрат за кошторисною вартістю, тис.грн.	Фактично витрачено з початку виконання заходів, тис.грн.	Зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів, т
				очікуване	фактичне
Усього	13	1882,0	1882,0	11,6	10,9
у тому числі
удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива, сировини і т.ін.)	5	1220,9	1220,9	1,8	2,0
будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд	1	3,0	3,0	5,3	4,4
підвищення ефективності роботи існуючих установок (включаючи їхню модернізацію, реконструкцію і ремонт)	5	526,8	526,8	3,6	3,6
інші заходи	2	131,3	131,3	0,9	0,9

Що ж стосується енергозберігаючих заходів, то їх впровадження значною мірою залежить від наявності інвестицій. Порівняльний аналіз, проведений по кількох критеріях відносної ефективності, показує, що найбільш ефективними є заходи, пов’язані зі зниженням втрат природного газу, з впровадженням засобів контролю та автоматизованого управління енергопостачанням, реалізацією міжгалузевих програм енергозбереження.

Однак необхідно враховувати, що для цілої низки заходів зниження викидів ПГ є непрямим ефектом. Доцільність їх впровадження обумовлена, як правило, іншими економічними та соціальними факторами.