Ський філіал Національного інституту стратегічних досліджень провів круглий стіл експертів Арабський Світ на порозі нової епохи: від автократії до демократії
| Вид материала | Документы |
- Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантичної спільноти:, 121.65kb.
- Косово: боротьба за незалежність продовжується, 80.85kb.
- Що у дзеркалі? Історичні й соціальні витоки конституційного процесу, 103.21kb.
- Звіт директора ду “Український інститут стратегічних досліджень моз україни”, 641.5kb.
- В. В. Макух, кандидат політичних наук, науковий співробітник регіонального філіалу, 133.84kb.
- «Хай живе самостійна російська національна держава!» Ставлення оун—упа до Росії, 67.41kb.
- Круглий стіл “Питання інтелектуальної власності у новій посиленій угоді між Україною, 28.45kb.
- Олександр Музичко, 214.45kb.
- Національний проект «Здорова нація» — дорожня карта реформування медичної галузі, 155.08kb.
- 24. 06. 2010 Сільгоспвиробники Львівщини обговорили програму економічних реформ президента, 293.47kb.
| Офіційна реакція Києва та Москви виявилася більш ніж стриманою і проявилася у двох вимірах: 1) Офіційні заяви, коментарі, в яких йшлося про слідування духу дружби і стратегічного партнерства (особливо у відношенні з АРЕ з боку РФ) й висловлювалося сподівання на найшвидшу нормалізацію обстановки в Тунісі і Єгипті, розв’язати котру слід лише демократичними, а не насильницькими засобами і силами самих громадян двох країн; 2) Певна стурбованість долею громадян України та Росії, які перебувають в Тунісі та Єгипті, з одночасним декларуванням і реалізацією кроків, щодо екстреної їм допомоги. Поведінка Москви і Києва відносно своїх громадян в Тунісі виявилася протилежною. Відповідні органи РФ змогли 16-19 січня евакуювати на батьківщину майже всіх російських туристів (понад 300 осіб). Аналогічні ж українські структури, такі заходи не здійснили через небажання більшості українських громадян залишити Туніс. Події в Єгипті наочно продемонстрували вади ставлення України та Росії по відношенню до власних громадян. Виявилося, що на консульському обліку перебуває менша частина громадян двох країн, що знаходяться в АРЕ, а туристичні оператори часто поводяться виходячи насамперед з власних економічних інтересів, ніж інтересів безпеки громадян. Через це, в разі необхідності, евакуація громадян Росії та України може бути вкрай складною процедурою. На відміну від уряду РФ, уряд України 2.02.2011 р. все ж таки спромігся зорганізувати відповідний оперативний штаб, який теоретично здатний організувати екстрену евакуацію громадян України (й Росії) з АРЄ. Втім, характер діяльності цього органу свідчить про те, що офіційний Київ не вірить у загострення ситуації в Єгипті. Щонайменше в Росії не сумніваються в приходу до влади в Тунісі та Єгипті абсолютно нових політичних сил, з якими Кремль за будь-яких обставин сподівається взаємодіяти. Однак, офіційна Москва розуміє і свої обмежені можливості впливу на ситуацію в регіоні і тому, декларує наміри діяти не самостійно, а у взаємодії з НАТО, ЄС та РБ ООН. Дискусія Дунаєв В.В. (студент відділення міжнародних відносин ОНУ им. Мечникова) Какова вероятность того, что существующая власть в Египте доживет до очередных выборов в сентябре? Заявление Президента о передачи власти вице-президенту Египта поддержки у бастующих масс не вызвало. И некоторые оппозиционеры, в частности Мухаммед аль-Барадаї, заявил что народ недоволен таким решением и он может пойти дальше! Как вы прокомментируете такие заявления? Олексій Волович Відповім дуже коротко. Уже прозвучало те, що виборів не будуть чекати аж до вересня, враховуючи останні події. Тому, на мою думку, вибори Президента будуть перенесені та можуть відбутися уже через 2-3 місяця. І якщо говорити про ці заяви Барадаї - що народ не витримає і Хосні Мубарака скинуть силою, я вважаю, що Мубарак втримається на посаді до виборів і забезпечить нормальний, демократичний перехід влади. Тим більше, що таке 1 млн. мітингуючих в такій багатомільйонній країні як Єгипет?! Щодо позиції США та Західної Європи, то вони зацікавлені у зміні влади демократичним шляхом, у випадку якщо Мубарак подасть у відставку, він тим самим створить вакуум влади, що призведе до безладу та сомалізації Єгипту. Галина Горицька Спочатку я хотіла заперечити Поліні Андріївні Сіновець щодо тези про ісламську революцію, революція в Ірані ніколи світською не була, Аятола Хомейні вперше висунув ідею усунення шаха, він як духовне лице зробив це настільки вдало, що іранський народ пішов за ним. Але потім я подумала, що, можливо, Ви маєте рацію, народ не знав, що то була ісламська революція спочатку. Щодо Єгипту, то сьогодні там конкретний вакуум ідеології, це не 50-ті роки, коли військові захопили владу, зараз армія нейтральна, і армія, і “Брати мусульмани” зайняли очікувальну позицію і це досить цікаво, чому вони не взяли якісь важелі у цьому повстанні або мітингу, називайте це як хочете? І пані Ірина зазначала, що існує велике опасіння щодо ісламізму, який може прийти в Єгипті, то виникає питанні наскільки це невідворотно? І мені би хотілося почути думку колег щодо того, хто зараз заповнить цей вакуум ідеології, хто стане лідером цього повстанні чи мітингу? Поліна Сіновець Я бы хотела ответить на реплику Галины по поводу революции в Иране и процитировать Аббаса Малани, который на сегодняшний день возглавляет иранский студии в Стенфордском университете, который принимал участие в иранской революции. По его словам, начиналась революция с того, что все слои населения были недовольны политикой шаха, но тем не менее, та интеллигенция, которая принимала участи в начальном этапе революции не думала о том что это именно исламская революция. Так как работы Хомейни были запрещены в Иране, никто не знал кто такой Хомейни и не читал его работ, он вел себя достаточно смирно сидя в Париже в изгнании, и вел довольно конструктивный диалог с Францией, США, поэтому тот поворот, который приняли события уже в конце революции стал неожиданностью для части интеллигенции. Жанна Ігошина Щодо іранського сценарію в Єгипті. Якщо ви вчора мали можливість дивитись Альджазіру, коли Мубарак звертався до народу, можна було побачити хвилю невдоволення рішенням Мубарака мітингуючих мас на площі Тахрір. Але, при тому, що від Мубарака відвернулась арабська вулиця, міжнародне суспільство, військові, які прийняли рішення про його відставку, Хосні Мубарак робить сенсаційну заяву про те, що він залишається і, виходячи з цього, можна зробити висновки, що він ще має якісь важелі і, на мою думку, передача влада конституційним шляхом є оптимальним рішенням в умовах, що склались на даний час в Єгипті. Тому що зараз постає питання - хто прийде до влади у випадку його відставки? Щодо ісламізації: сьогодні дійсно склалась сприятлива ситуація для того, щоб ісламістські партії почали боротьбу, і тут ми маємо дві тенденції: шиїтську та сунітську, і якщо ми говоримо про Єгипет та Йорданію, то маємо на увазі сунітський шлях, тому що “Брати мусульмани” є не тільки в Єгипті, але й мають потужну філію в Йорданії. Але, не треба забувати, що в Ємені вже протягом декількох років відбувається постання Альхуті, яке є шиїтським, та підтримується Іраном, і з яким не може впоратись не тільки Ємен, але й США та Саудівська Аравія. І Альхуті мають наміри поширити свій вплив на всі країни Перської затоки, тобто ми маємо шиїтську загрозу, яка підтримується Іраном. Крім того, подібна ситуація існує і в Судані, там також ісламістські партії, які активно підтримуються Іраном, в незалежному Південному Судані намагаються прийти до влади. І на фоні цієї загальної революційної ситуації ісламісти обох гілок будуть намагатися впливати на ситуацію і взяти якісь важелі впливу в свої руки. Андрій Поспєлов Я би хотів не погодитись з пані Жанною щодо тези про те, що військові відмовились від Мубарака. Ми повинні чітко уявляти собі те, що являє собою армія, і загалом всі збройні сили на арабському сході. Армія Єгипту складається не лише з сухопутних військ та флоту, є ще республіканська гвардія, яка підпорядкована лише Президенту країни, комплектується особливим шляхом, є військово-повітряні сили, які майже повністю залежать від США, жодних заяв від представників цих видів збройних сил поки що не лунало. Крім того, аналізуючи історію арабських країн не можна виключати і більш радикальний крок, до якого вдавався і попередник Мубарака Саддат, який придушив повстання у 1976 р. та 1977 р., це було однією з причин єгипетско-лівійської війни 1977 року. Не можна не аналізувати відповідні дії сирійського президента Хафеза Ассада, який 1982 року військовим шляхом фактично затопив в крові бунтівне місто Хама. Не думаю, що Хосні Мубарак вдасться до таких методів, але це крайній варіант, який залишається в його арсеналі. І розвиваючи тему про ісламську революцію в Ірані, стосовно того ж Єгипту, не думаю, що таким чином армія відмовиться від Хосні Мубарака так різко, тому що в даній ситуації єгипетські ну щонайменше військово-повітряні сили залишаються повністю небоєздатними, це по-перше, а по-друге, є яскравий приклад того, як авторитарна ісламська країна фактично нав'язувала у відповідній історичній ситуації свою волю провідним гравцям на світовій арені. Мова іде про події 1990-1991 років, славнозвісна операція “Буря в пустелі”, коли американські і інші війська різних неарабських в тому числі країн, розміщуватись на території здебільшого Саудівської Аравії, але які умови уряд Саудівської Аравії висунув цим країнам, цим військам під час їх перебування, тобто фактично ніякої вестернізації не відбулося навіть близько і цим варіантом можуть скористатися відповідні єгипетські політики поміркованого спектру, які можуть прийти до влади. І США, скоріше за все, це теж враховують. Алла Захарченко Я бы хотела поддержать тех своих коллег, которые полагают, что мирный и постепенный процесс передачи власти в Египте все-таки возможен. Я считаю так исходя из ряда позиций, и прежде всего потому, что, по моему убеждению, именно в таком сценарии заинтересовано как большинство локальных игроков так и внешних игроков. В этом заинтересован Мубарак, понятно по какой причине, Омар Сулейман, США, Европа, более того, мне кажется, что в подобном варианте заинтересованы и представители оппозиции. Ни один из сегментов оппозиции будь то «Движение седьмого апреля» или «25 января», «Братья мусульмане» не пользуются тотальной поддержкой населения, никто из них не стремится сейчас взять власть в свои руки, потому что власть сегодня в Египте - это ответственность завтра и никто не хочет брать эту ответственность на себя, прежде всего «Братья мусульмане», которые очевидно занимают выжидательную позицию. Если есть у них козырь в рукаве, то очень важно вынуть этот козырный туз вовремя, сейчас предпосылок для этого нет. Поэтому, я считаю, что все, и оппозиция в том числе, заинтересованы в том, чтобы выборы в Египте, как парламентские так и президентские, отложить, для того, чтобы набраться сил, выработать не просто популистские лозунги с которыми можно обратиться к улице, а четкую стратегию развития Египта, потому что проблема заключается не во власти, а в том, как дальше развивать страну, как решать широчайший пласт экономических, социальных, демократических проблем в стране. Поэтому, нужна программа, которая заслуживает доверия египетской улицы и с которой можно участвовать в выборах. А для этого нужно время, и по моему мнению, ситуация латентной подвешенности может сохранится и до сентября. Тогда мы увидим: кто из оппозиционных сил грамотно воспользовался этим временем, которое сейчас им дано, если победит план Мубарака дорожной карты мирной передачи власти. Румилец С.Д. (журналист-аналітик) В ходе революционных событий на Арабском Востоке был один интересный момент: когда была критическая ситуация в Египте и звучали лозунги об отставке Мубарака народ в какое-то время немного успокоился так как был выжат и вымучен, не было хлеба, не было возможности нормально жить, не было доступа к воде, но тем не менее, когда народ узнал, что Мубарак собирается остаться, почему-то нашлось и продовольствие и вода, чтобы начать восстание по-новому, и так централизованно и четко. Эта удивительна оперативность очень подозрительна, прослеживается четкая система по отстранению от власти нынешнего руководства исламских народов, начиная с Саддама Хусейна и замены их новыми людьми. И эта рука все время держит пальцы на пульсе и действует очень четко, хотелось бы услышать мнение коллег по этому поводу, согласны ли Вы с такой точкой зрения? Жанна Ігошина Я хотіла би і погодитись и не погодитись з цією тезою, тому що мені здається що тут наклалися два моменти. Перший момент — якщо ми візьмемо Єгипет: ще у 2005 році я була на стажуванні у Єгипті, в той час там проходили президентські вибори і Мубарака обирали на новий термін і тоді було дуже багато політичних дебатів, опозиція виступала проти і після того, як Мубарак знову виграв вибори, були дуже суттєві демонстрації в Каїрі та Александрії проти результатів виборів. У 2004-2005 роках “Брати мусульмани”у тандемі з іншими політичними силами прийшли до Мубарака і сказали, що вони написали драфт, тобто чорновий варіант Конституції, яка була потрібна Єгипту. І це були демократичні вимоги від опозиційних сил, все це закінчилось тим, що Мубарак заарештував представників опозиційних сил, вислав деяких представників “Братів мусульман”, але він все ж таки пішов на деякі поступки і вніс певні поправки до Конституції, хоча не ті, на які очікували “Брати мусульмани” та представники опозиції, тобто напрямок до демократичних змін починається з 90-х років. І я не думаю що існує рука яка сказала — виходьте на вулиці та мітингуйте, те що зараз відбувається в Єгипті, це результати процесів які розпочались не вчора. Можна припустити, що існує якась сила, яка скористалась невдоволенням єгиптян, оскільки за 30 років правління народ значно втомився від правління Мубарака. І ця сила досить вдало використала ті події, які відбувались у Тунісі та швидко перекинула їх на Єгипет. І якщо аналізувати специфіку цих демонстрацій, то вони були організовані, по-перше, через соціальні мережі і перші демонстрації були організовані за допомогою Facebook та Twitter і було дуже оперативно та організовано виведено маси на вулиці, це мені нагадувало також події Помаранчевої революції, коли також говорилось про те, що існує рука, яка оперативно повела людей. Я вважаю, що тут наклалося два моменти: бажання змін і бажання сили, яка хотіла використати ситуацію в своїх інтересах. Алла Захарченко По поводу реплики касательно руки, которая управляет революционными процессами в Египте сегодня. Под рукой, как правило, мы понимаем руку Запада, в этом плане можно сказать однозначное - нет. США сейчас сконцентрированы на операциях в Ираке, в Афганистане, и в революционном хаосе в Египте администрация Б. Обамы совершенно не заинтересована. И если бы эти события были делом рук Запада, то Запад поступил бы более элегантней, во-первых, а, во-вторых, эта ситуация абсолютно нелогична для США, потому что разыгрывать данный сценарий целесообразно для того, чтобы привести более лояльный к США режим. Зачем менять Мубарака, если он вполне лоялен и в оппозиции нет человека, на которого реально США могут поставить и которые будут поддерживать их политику в регионе. | ||
| Підбиття підсумків роботи круглого столу | ||
| Олексій Волович, директор Одеської філії Національного інституту стратегічних досліджень Шановні колеги, поки ми тут з Вами обговорювали ситуацію в Єгипті, «Аль-Джазіра» щойно повідомила про відставку президента Х. Мубарака, який передав Вищій раді збройних сил свої повноваження, хоча за єгипетською конституцією, обов’язки президента мав би перебрати на себе спікер парламенту або віце-президент Єгипту Омар Сулейман. Отже, ми дещо помилилися з прогнозами про відставку Хосні Мубарака. Принаймні ми не очікували, що він так швидко піде. Але все ж я не думаю, що це військовий переворот. Х. Мубарак просто передав свої повноваження військовим, будучи сам маршалом авіації. Якби це був переворот, то ми чули б про те, щоб Хосні Мубарака вже заарештовано. Сподіваюсь, що він, як казав, нікуди не втече і ті ж військові забезпечать йому спокійне доживання. Правда, доведеться йому кілька десятків накрадених мільярдів доларів повернути в єгипетську казну, вірніше віддати їх тим, хто зможе гарантувати його власну безпеку. Для Х. Мубарака настав час писати мемуари на кшталт "Єгипет - не Ізраїль". У мене викликає гірку посмішку "ликование" єгиптян з приводу повалення режиму Х. Мубарака, який став для них уособленням усіх негараздів. Хто б не прийшов після Мубарака, 50-60 мільйонам єгиптян із 80 жити не стане краще. Ми це вже проходили. У грудні 2004 року після "перемоги" Помаранчевої революції ми теж "ликовали", але потім настало гірке розчарування. Після відставки Х. Мубарака повстанський рух в інших арабських країнах посилиться. Якщо події в Тунісі були першим імпульсом, то відставка Мубарака стала другим ще більш потужним імпульсом. В цій ситуації є важливий момент. Всі арабські режими, які сьогодні падають чи хитаються, підтримували США. Ці режими вважалися маріонетками США. Але США і Захід виявилися безпорадними їх врятувати. Американська доктрина демократизації Широкого Близького Сходу не спрацювала. Якщо брати-мусульмани просто посилять свої позиції в Єгипті,не кажучи вже про контроль над владою, то це повністю змінить геополітичну ситуацію на Близькому Сході, що створить серйозні проблеми передусім для Ізраїлю і США, і частково для Західної Європи. Які б режими не прийшли в арабських країнах, зокрема в Єгипті, на зміну колишнім чи нинішнім режимам, відносини арабських країн з США будуть переглянуті в бік дистанціювання від Вашингтону, принаймні на певний період. В цій ситуації Росія має шанс посилити свій вплив на Близькому Сході, але вона не зможе зайняти місце США, бо в Росії обмеженні фінансові і матеріальні ресурси. Просто арабські країни, здійснюючи дистанціювання від США, будуть використовувати Росію і Китай у якості противаги. Шановні колеги, на мій погляд, ми бодай частково виконали те завдання, яке ми ставили перед собою. Ми заслухали з вами глибокі аналітичні доповіді, були свідками жвавих і зацікавлених професійних дискусій. На мій погляд, переважна більшість представлених на круглому столі доповідей вирізняється глибоким та аргументованим аналізом складної і неоднозначної геополітичної ситуації в Північній Африці і на Близькому Сході, обґрунтованими та переконливими висновками. І головне – прозвучало багато свіжих думок, ідей, висновків і прогнозів. Думаю, що нам вдалося проаналізувати основні причини і чинники акцій громадянського протесту в арабських країнах. Найцінніше те, що сьогодні прозвучали прогнози щодо подальшого розвитку нинішньої ситуації в арабських країнах. Хоча нам не зовсім вдалося напрацювати рекомендації щодо врахування нинішньої ситуації в Тунісі, Єгипті, Ємені, Йорданії і Лівані в близькосхідній політиці України, проте думаю, що це ми зможемо ще зробити в робочому порядку до того як підготуємо офіційний звіт про наш круглий стіл, який буде розміщено на сайтах нашого Філіалу і Інституту. Є також домовленість з журналом «Зовнішні справи» про публікацію короткого звіту про К С. Ми також розглянемо можливість публікації збірника матеріалів цього круглого столу. Сьогодні ми заслухали фахові і професійні виступи наших молодих колег. Думаю, що ніхто не заперечить, якщо я скажу, що спільними зусиллями ІСН ОНУ і нашого Філіалу сьогодні в Одесі сформована школа молодих міжнародників-близькосхідників, які стають помітними не тільки в Одесі і Україні, а й за кордоном. І це продемонстрував наш сьогоднішній К С. Хочеться побажати нашим молодим колегам і надалі нарощувати науковий потенціал і достойно представляти Одесу як в Україні, так і на міжнародному рівні. Від імені Оргкомітету дякую усім учасників КС за активну роботу і бажаю подальших успіхів на науковій ниві. | ||
| Віктор Глєбов, директор Інституту соціальних наук ОНУ ім. І. І. Мечникова: Шановні учасники круглого столу, звичайно приємно бачити як дуже оперативно і швидко Одеська філія НІСД могла зібрати близькосхідників і фахівців у сфері міжнародних відносин. Це була професійна реакція з погляду оцінок подій, що відбуваються в країнах Близького Сходу. Хочу відзначити, що публікації, які завжди є наслідком круглих столів і конференцій, стали традицією в роботі Одеської філії НІСД. Нещодавно була опублікована збірка статей О.Воловича і Г. Шелест «Ірак на шляху випробувань і відродження», вийшли й інші публікації співробітників Філії з близькосхідної тематики, зокрема Алли Захарченко і Владлена Макуха. Як підказує Олексій Олексійович, готується збірник статей по Туреччині. Це свідчить про високий професійний рівень роботи у Філії. Мені приємно усвідомлювати, що була реалізована моя давня мрія, коли 16 років тому відкрилося відділення міжнародних відносин у нашому Інституті, і наші випускники сьогодні стали кандидатами наук, вже готують докторські дисертації, володіють східними мовами. Сьогодні продовжується робота, яка була започаткована академіком, нашим вчителем Семеном Йосиповичем Аппатовим по вивченню зовнішньополітичної думки іноземних країн. І сьогодні одеська школа міжнародників-сходознавців вивчає зовнішньополітичну думку Арабського Сходу, Туреччини, Ізраїлю, Ірану. І це дуже важливо для того, щоб зрозуміти як формується внутрішня і зовнішня політики цих держав, у тому числі і в ставленні до України. Тому висновки і рекомендації, озвучені сьогоднішніми учасниками круглого столу, особливо цінні для зовнішньополітичної практики нашої держави. Сподіваємось, що присутній тут представник МЗС України пан Володимир Бушуєв, який багато років працював у дипмісіях України в арабських країнах, поінформує керівництво МЗС про наш круглий стіл, а також про ті думки, ідеї, прогнози і рекомендації, які на ньому були озвучені. Наскільки я знаю, на червень ц.р. Одеський філіал НІСД запланував проведення міжнародної конференції „Україна і Близький Схід у першому десятилітті ХХІ століття: проблеми, виклики і перспективи розвитку відносин”. Отже, у нас буде ще нагода зустрітися, повернутися до тих питань і проблем, які ми сьогодні обговорювали, і подивитися - які наші прогнози справдилися, а які ні. Дякую всім за активну і плідну роботу. | ||
| | ||
 |