Міжнародний Слов'янський університет. Харків Міжнародна науково-практична конференція
| Вид материала | Документы |
СодержаниеМісце коштів міжнародних фінансових інституцій у розвитку соціального сектору в україні Інтеграція малих міст україни в міжнародні інвестиційні процеси |
- План проведення Міжнародної науково-практичної конференції «Харків І Харківський університет, 201.15kb.
- Програма харків 27 29 вересня, 2010 автоматика-2010 17-а міжнародна конференція з автоматичного, 732.79kb.
- Верховною Радою України та Мажилісом Парламенту Республіки Казахстан 37 Міжнародна, 768.87kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- М. Київ) Державний університет «Вища школа економіки» (Росія) Міжнародна академія соціально-економічних, 98.4kb.
- Я україни національний фармацевтичний університет науково-практична конференція інформаційний, 35.13kb.
- Перша міжнародна науково-практична конференція «проблеми розвитку транспортної логістики», 92.58kb.
- Вищий навчальний заклад укоопспілки «полтавський університет економіки І торгівлі», 424.28kb.
- V міжнародна науково-практична конференція молодих учених, аспірантів, студентів, 106.58kb.
- Інформація про IV міжнародну науково-практичну конференцію “Міжнародна банківська конкуренція:, 163.63kb.
Література:
3. ov.ua/ МІСЦЕ КОШТІВ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ У РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО СЕКТОРУ В УКРАЇНІ Рекун Г.П. Харківський національний університет ім.В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна Одним з найважливіших факторів, який позитивно впливає на стабілізацію та розвиток економіки будь-якої держави, що переживає трансформаційні процеси, є її участь в міжнародних фінансових організаціях. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями виступає важливим елементом здійснення структурної перебудови її економіки, впровадження світового досвіду та сучасних конкурентоспроможних технологій. Практика господарювання країн, які вже досягли стабілізації в економіці, свідчить, що в умовах нестачі внутрішніх фінансових коштів у якості джерела розвитку економіки залучаються кредитні ресурси як міжнародних, так і регіональних банків розвитку. Світовий досвід доводить, що країни з перехідною економікою неспроможні вийти з економічної кризи без залучення та ефективного використання іноземного капіталу, який, як правило, сприяє макроекономічній стабілізації та дає змогу розв’язувати окремі соціальні проблеми трансформаційного періоду. У процесі розбудови вітчизняної економіки було обрано курс на поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими установами. Після проголошення незалежності Україна вперше дістала доступ до таких джерел підтримки. Кризові процеси за часів незалежності визначили істотні зміни у виробничій структурі економіки. Проте, найбільш проблемною ділянкою функціонування економічної системи України залишається розвиток соціальної, виробничої та інших видів інфраструктури. Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці країни, позначилися, перш за все, на соціальній інфраструктурі та зумовили загострення соціальних проблем. Реформування економіки будь-якої країни, має на меті підвищення життєвого рівня її населення, де одна з визначальних ролей відводиться розвитку соціальної інфраструктури. До 2009 року в економіці України спостерігалося економічне зростання, яке поєднується з низьким рівнем інфляції, стабільним обмінним курсом, активним сальдо балансу поточних операцій. Склалася порівняно стабільна політична ситуація, досягнуто значної лібералізації режиму зовнішньої торгівлі. Проте загальна структура економіки залишається незмінною і вимагає перебудови. Міжнародні фінансові організації приймають активну участь у фінансуванні інфраструктури економічної системи України. Наприклад, активні операції ЄБРР в Україні почалися в 1993 році з ухваленням Радою Директорів Банку першого проекту – проект модернізації Київського міжнародного аеропорту „Бориспіль” (кредит 4,75 млн. екю) [1]. Станом на перше вересня 2009 кошти ЄБРР вкладені в економіку України складають 137,67 млн. дол. США та 178,05 млн. євро. Сума коштів по проектам МБРР на 01.09.2009 склала 245,83 млн. дол. США. Об’єктами фінансування ЄБРР у державному секторі економіки залишаються об’єкти транспортної та енергетичної інфраструктури. Найчастіше фінансується будівництво автошляхів, розвиток інфраструктури морських та аеропортів, фінансування реконструкції теплових, атомних та гідроелектростанцій, розвиток електричних мереж Враховуючи потреби України та важливість діяльності міжнародних фінансових організацій (МФО) в нашій державі, необхідно вказати, що на сьогодні наявний розмір їх портфелів в Україні не є достатнім для економіки. Розглянемо більш докладно структуру вкладення коштів МБРР за окремими проектами. На рисунку показано основні напрямки фінансування інфраструктури української економіки МБРР. Як видно переважна більшість коштів спрямована на формування виробничої та соціальної інфраструктури. При цьому, саме фінансування розвитку соціальної інфраструктури визначає найбільш пріоритетні напрями соціального розвитку. Серед проектів 2009 року найбільш важливими є вдосконалення системи соціального захисту, освіти та охорони здоров’я населення, забезпечення прав людини.  Рис. Спрямування коштів МБРР на фінансування інфраструктурного сектору економіки України станом на 1.09.2009 р. [2] В Україні проблемі ролі та значення соціальної інфраструктури приділяється недостатня увага. В умовах трансформаційної економіки неможливо зменшити значення соціальної інфраструктури для держави, регіону, кожного громадянина. Цей сегмент економіки забезпечує гармонійний розвиток особистості, фізичного здоров’я та сприяє добробуту населення. Соціальна інфраструктура є одним із найвагоміших компонентів середовища життєдіяльності людини. Вона є одним з найсуттєвіших чинників суспільного виробництва: відставання у рівні розвитку соціальної інфраструктури має негативні наслідки, суттєво знижується активність населення, незадовільно проявляється на відновленні робочої сили території Особливості соціальної інфраструктури проявляються в її загальноекономічних захисних функціях. Необхідність даного кола функцій визначається тим, що їх виконання може забезпечити стабільний розвиток суспільства і окремої людини:
Загальний стандарт якості життя – це система вимог, виражених в загальнодержавних законах і програмах, відповідно до рівня освіти, здоров’я, соціальної підтримки і культури населення, а також необхідний рівень комфортності проживання і оточуючого середовища. Спосіб реалізації цих вимог повинен гарантувати надійність обслуговування для всіх груп населення. Умови доступу визначають той або інший рівень різних соціальних груп в споживанні соціальних благ. Для характеристики рівня доступу можливо застосувати різни оцінки – економічні, соціальні. Людина повинна задовольняти свої потреби, відчувати себе в безпеці й захищеності від надмірних впливів соціальних сил і обставин. При цьому, можливості самореалізації можуть проявлятися активно і пасивно. А якщо це неможливо, людина ігнорує дану систему. Розвиток соціальної інфраструктури впливає і є визначальним у підвищенні життєвого рівня населення, освіченості та культури, виступає своєрідним показником економічного розвитку країни. Наявність добре розвиненої соціальної інфраструктури визначається стимулюючим фактором тяжіння підприємств і населення до певної території. Провідна її роль у виконанні таких соціальних завдань: зближення за рівнем добробуту міського і сільського населення, нівелювання регіональних відмінностей у рівні життя людей, збереження і розвиток трудового та духовного потенціалу населення, створення сприятливих умов для виробничої діяльності. Роль соціальної інфраструктури на сучасному етапі зростає, оскільки Україна спирається на модель соціально-орієнтованої ринкової економіки. Досвід високорозвинених країн світу свідчить, що в умовах трансформації економіки така модель найбільшою мірою відповідає меті встановлення гармонійних відносин у системі. Таким чином, основою в країні має стати така економічна система, яка поєднала б механізми ринкового, державного (адміністративного) і громадського регулювання соціально-економічних процесів. Відповідно до такої системи, особлива увага в економічному зростанні приділяється соціальним чинникам, які стають домінуючими. Рівень розвитку соціальної інфраструктури характеризує соціальну спрямованість сфер діяльності економіки, створює передумови для економії часу і таким чином сприяє підвищенню продуктивності праці. Соціальна інфраструктура має вплив на відтворення робочої сили через формування фізичних та інтелектуальних здібностей до праці, створюючи умови для підвищення рівня освіти, кваліфікації, культури, покращення умов праці побуту, організацією відпочинку. З економічним розвитком країни, покращенням добробуту її громадян зростають вимоги до соціальної інфраструктури, що у свою чергу підвищує потреби до технічного оснащення інфраструктурних об’єктів. Головною функцією соціальної інфраструктури, безперечно, є підтримання трудових та соціальних здібностей кожної людини в межах необхідних норм, шляхом задоволення духовних потреб, підвищення загальноосвітнього та професійного рівня населення, покращення його здоров’я. Функціонування цієї сфери забезпечує сталий розвиток суспільства, під яким необхідно розуміти стійке і раціональне розв’язання певних проблем: забезпечення соціальних гарантій, захисту, всього того, що сприяє впевненості людини та її родини в майбутньому. Рівень розвитку соціальної інфраструктури може слугувати на певному етапі розвитку, критерієм прогресу суспільства. Реформування та її розвиток – основна передумова для сприятливого соціально-економічного та демографічного майбутнього, а також утвердження України на світовій арені як високотехнологічної, економічно розвиненої, демократичної держави. Отже, високорозвинена соціальна інфраструктура є необхідною передумовою, рушійним фактором покращення рівня життя населення, піднесення соціально-економічного розвитку та створення соціально спрямованої економіки. Література:
ІНТЕГРАЦІЯ МАЛИХ МІСТ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ Родченко В.Б. к.е.н., доцент ХНУ ім. В.Н Каразіна, м. Харків, Україна Розвиток процесів міжнародної інтеграції економічної системи України потребує системності та послідовності інтеграційних кроків. Інтеграційні процеси розглядаються більшістю вчених, переважно на макроекономічному рівні, де залучення іноземних інвестицій в українську економіку залишається актуальним питанням, що потребує багатоаспектних досліджень проблематики формування сприятливого інвестиційного клімату в державі, здійснення ефективної регуляторної політики в цьому напрямі, формування адекватного нормативно-правового поля та ін. Міжнародне інвестування займає особливе місце в структурі зовнішніх пріоритетів України та джерел формування інвестиційного сектора країни. Посилення негативних тенденцій у цьому секторі, відсутність сприятливого інвестиційного клімату (немає довіри іноземного інвестора до стабільності прав власності та економічної ситуації у країні, ефективних мотивацій до інвестування тощо) актуалізують дослідження притоку прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку України та її регіони. Вітчизняні вчені - економісти свої праці зорієнтували на обґрунтування руху капіталу в умовах глобалізованої економіки, міжнародного виробництва ТНК, визначення національних інвестиційних пріоритетів, регулювання прямого іноземного інвестування та їх ефективного використання. Найпомітнішими серед них є праці В.Беседіна, О.Білоруса, О.Гаврилюка, В.Гейця, Б.Губського, М.Дудченка, Л.Кістерського, Д.Лук’яненка, Є.Савельєва, А.Пересади, О.Рогача, А.Поручника, В.Федосова, А.Філіпенка та ін. Проте, дослідження інтеграційних тенденцій має носити комплексний характер та враховувати проблематику всіх секторів економіки. Головна частина прямих іноземних інвестицій, що надходять до України сконцентрована у столиці України та у п’яти найбільших фінансово-промислових центрах: Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Одесі та Львові. Однак, останніми роками поширюється практика інвестування на периферії. Тому метою пропонованого дослідження є вивчення тенденцій залучення іноземних інвестицій до малих міст в Україні. Згідно із українським законодавством малими містами вважаються міста чисельністю до 50 тис. осіб. [1] Автором, за даними держкомстату була сформована вибірка малих міст, що дозволяє оцінити стан руху іноземних інвестицій. На сьогодні в Україні налічується близько 350 малих міст, проте, статистична інформація по більшості з них недоступна, оскільки в таких містах часто присутнє одне підприємство, що отримує іноземні інвестиції, та відповідна інформація є обмеженою. Узагальнення статистичної інформації щодо рівня залучення іноземних інвестицій до малих міст України подана в таблиці 1. Як видно з таблиці загальний рівень прямих іноземних інвестицій на одну особу по Україні в цілому протягом 2006-2008 років має тенденцію до зростання з 360,1 до 635,5 доларів на особу. Проте ця тенденція за окремими містами є дещо відмінною. Так, у середньому за вибіркою малих міст України середнє значення обсягів прямих іноземних інвестицій має тенденцію до зростання з 475,6 доларів на особу у 2006 році до 500,2 долари - у 2008 році. Таким чином можна вказувати на те, що протягом 2006-2007 років рівень прямих іноземних інвестицій на душу населення по малих містах перевищував середньо український рівень. У 2008 році – навпаки, спостерігається перевищення середньо українського рівня. Більш того, дані таблиці свідчать що загальний рівень інвестування по окремих малих містах в декілька разів перевищує загальноукраїнський рівень. Таблиця 1 Показники залучення прямих іноземних інвестицій за малим містами України
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||