Рони, визнаючи спільне бажання посилювати зв’язки між державами єавт, з одного боку, та Україною, з другого боку, шляхом установлення тісних І тривалих відносин
| Вид материала | Документы |
СодержаниеСприяння торгівлі Повноваження підкомітету Повноваження підкомітету Список додатків |
- Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами І Україною, 726.44kb.
- Загальна інформаційно-аналітична довідка про стан та перспективи співробітництва між, 330.68kb.
- Договір № про розрахункове обслуговування шляхом проведення електронних платежів, 130.16kb.
- Договір про виробництво та переробку сировини (цукрових буряків), 57.64kb.
- Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, 48.06kb.
- Проводить комплекс заходів з інформаційного забезпечення, які включають: формування, 29.64kb.
- М. Луцьк, Україна ” ” 20 р, 76.48kb.
- Договір купівлі-продажу необробленої деревини № м. 2011р, 176.22kb.
- План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.
- Співдружності Незалежних Держав на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, 169.34kb.
(про який ідеться в статті 2.10)
СПРИЯННЯ ТОРГІВЛІ
Д о д а т о к V
(про який ідеться в статті 2.10)
СПРИЯННЯ ТОРГІВЛІ
С т а т т я 1
Загальні положення
Для забезпечення інтересів суб’єктів підприємницької діяльності й створення торговельного середовища, яке дозволить таким суб’єктам скористатися перевагами та можливостями, створеними цією Угодою, Сторони погоджуються, що викладені нижче принципи, зокрема, є основою для розвитку заходів сприяння торгівлі та управління ними компетентними органами влади:
a) прозорість, ефективність, спрощення, гармонізація та погодженість процедур торгівлі;
b) просування міжнародних стандартів;
c) погодженість з багатосторонніми засобами;
d) найліпший з можливих способів використання інформаційних технологій;
e) високі стандарти державної служби;
f) урядовий контроль, який грунтується на управлінні ризиками;
g) співробітництво на території кожної Сторони між митними органами та іншими прикордонними службами, а також
h) консультації між Сторонами та їхніми відповідними суб’єктами підприємницької діяльності.
С т а т т я 2
Прозорість
1. Кожна Сторона повинна в найкоротший строк публікувати або в інший спосіб оприлюднювати національною мовою та настільки, наскільки це можливо, розміщувати в мережі Інтернет англійською мовою всі закони, нормативно-правові акти й адміністративні рішення загального застосування, що стосуються торгівлі товарами та пов’язаними з нею послугами між Україною та країнами – членами ЄАВТ.
2. Кожна Сторона повинна настільки, наскільки це можливо, заздалегідь публікувати, особливо розміщувати в мережі Інтернет, проекти законів та нормативно-правових актів, що стосуються міжнародної торгівлі товарами та пов’язаними з торгівлею послугами, та які така Сторона має на меті прийняти. Кожна Сторона повинна надати заінтересованим особам можливість висловити свої зауваження до того, як такий проект закону або нормативно-правового акта буде прийнято.
3. Кожна Сторона повинна обробляти запити з митних питань, які отримані через мережу Інтернет англійською мовою.
4. Кожна Сторона повинна проводити консультації з власними субєктами підприємницької діяльності стосовно їхніх потреб стосовно розвитку та імплементації заходів сприяння торгівлі, враховуючи, що особлива увага повинна приділятися інтересам малих та середніх підприємств.
5. Кожна Сторона повинна тлумачити та застосовувати в однаковий, неупередженний та обгрунтований спосіб всі свої закони, нормативно-правові акти та адміністративні рішення, що стосуються міжнародної торгівлі товарами та пов’язаними з нею послугами.
С т а т т я 3
Співробітництво у сфері сприяння торгівлі
1. Сторони можуть, у разі необхідності, визначити та подати на розгляд Спільного комітету подальші заходи для цілей сприяння торгівлі між Сторонами.
2. Сторони повинні заохочувати міжнародне співробітництво в рамках відповідних багатосторонніх форумів, що розглядають питання у сфері сприяння торгівлі. Сторони повинні розглядати відповідні міжнародні ініціативи у сфері сприяння торгівлі для того, щоб визначити та подати на розгляд Спільного комітету додаткові сфери, у яких спільна діяльність могла б сприяти досягненню спільних цілей.
С т а т т я 4
Попередні рішення
1. Кожна Сторона повинна, відповідно до її національного законодавства, видати письмове попереднє рішення на підставі письмового запиту, що містить всю необхідну інформацію про імпортера, виробника чи експортера на її власній території, або про експортера чи виробника на території іншої Сторони1 стосовно:
a) тарифної класифікації товару, у тому числі ставки мита, що застосовується до такого товару, або, де це підходить, методу розрахунку такого мита;
b) платежів та зборів, які будуть стягуватися, або, де це підходить, інформації про метод розрахунку таких платежів та зборів, а також
c) таких інших питань, стосовно яких Сторони досягнуть згоди.
2. Сторони докладуть зусиль для розробки процедур, за допомогою яких кожна Сторона, на підставі письмового запиту й до здійснення експорту товару на територію іншої Сторони, повинна надати експортеру чи виробнику на своїй власній території письмове попереднє рішення стосовно статусу походження такого товару.
3. Сторона, що відмовляється видати попереднє рішення, повинна без затримок повідомити особу, яка зробила відповідний запит, та викласти причини прийняття такого рішення.
4. Кожна Сторона повинна забезпечити набрання чинності попередніми рішеннями з дати їхньої видачі, або з іншої дати, визначеної у таких рішеннях, за умови, що факти або обставини, на основі яких видано попереднє рішення, залишаються незмінними.
5. Кожна Сторона може обмежити строк дії попередніх рішень періодом, який визначений національним законодавством.
6. Кожна Сторона повинна докласти зусиль для забезпечення доступності інформації про попередні рішення, які вважаються цією Стороною такими, що становлять значний інтерес для інших суб’єктів торгівлі. При цьому необхідно брати до уваги необхідність захисту конфіденційної інформації.
С т а т т я 5
Спрощення міжнародних процедур торгівлі
1. Сторони повинні намагатися обмежити державний контроль та формальні процедури у сфері торгівлі товарами між Сторонами та пов’язаними з такою торгівлею послугами до рівня, необхідного та достатнього для забезпечення відповідності правовим вимогам, унаслідок чого відповідні процедури будуть спрощенні до максимально можливого рівня.
2. Сторони повинні намагатися використовувати ефективні процедури торгівлі, що грунтуються, залежно від ситуації, на міжнародних стандартах, та покликані скоротити витрати й невиправдані затримки в торгівлі між ними, особливо стандарти й практику, рекомендовану Всесвітньою митною організацією (далі – ВМО), у тому числі принципи, викладені в переглянутій Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.
3. Кожна Сторона повинна прийняти або залишити чинними спрощенні митні процедури для ефективного випуску в обіг товарів, що задекларовані суб’єктами підприємницької діяльності, які довели свою надійність.
4. Кожна Сторона повинна прийняти або залишити чинними процедури, що:
a) забезпечують можливість попереднього подання інформації в електронному вигляді та її обробки до моменту фізичного прибуття товарів для прискорення розмитнення таких товарів, а також
b) дозволяють імпортерам, відповідно до національного законодавства Сторін, отримувати товари для випуску їх в обіг до завершення розмитнення таких товарів та підтвердження їхньої відповідності всім вимогам Сторони стосовно імпорту, за умови надання імпортером достатніх гарантій. Від Сторони не вимагається випускати в обіг товари, якщо законні вимоги такої Сторони стосовно імпорту не були виконані.
С т а т т я 6
Управління ризиками
1. Для посилення сприяння торгівлі та, одночасно, збереження ефективного державного контролю за торгівлею між Сторонами, Сторони повинні визначити осіб, товари чи транспортні засоби, що підлягають перевірці, а також обсяг перевірки, що грунтується на управлінні ризиками.
2. Управління ризиками включає систематичну оцінку ризиків, що пов’язані з порушенням митного та іншого законодавства, яке стосується міжнародної торгівлі товарами та пов’язаними з нею послугами. Сторони повинні використовувати контроль відповідності для підтримки оцінки ризиків.
3. Спираючися на докази, підстави, приводи або випадковим чином Сторони можуть здійснювати контроль, що грунтується на аудиті, такий як контроль якості й огляди відповідності, який може вимагати проведення більш широких перевірок окремих суб’єктів підприємницької діяльності протягом обмеженого періоду часу.
С т а т т я 7
Системи уповноважених суб’єктів
підприємницької діяльності
1. Сторона, яка вводить або розширює Систему уповноважених суб’єктів підприємницької діяльності або заходи безпеки, що негативно впливають на міжнародні торговельні потоки, повинна надати іншим Сторонам можливість провести переговори про взаємне визнання таких схем для сприяння міжнародній торгівлі та, у той самий час, забезпечення ефективного митного контролю.
2. Сторона, яка вводить або розширює Систему уповноважених суб’єктів підприємницької діяльності або заходи безпеки, що негативно впливають на міжнародні торговельні потоки, повинна звертатися до міжнародних стандартів та практики, особливо до Основних стандартів ВМО.
С т а т т я 8
Митні брокери
1. Жодна зі Сторін не повинна вводити нові вимоги стосовно використання митних брокерів.
2. Кожна Сторона повинна докласти зусиль для розробки митних систем або процедур, які надають можливість експортерам та імпортерам подавати митні декларації без зобов’язання звертатися до митних брокерів.
С т а т т я 9
Платежі та збори
1. Платежі та збори, які стягуються у зв’язку з імпортом або експортом митними органами чи будь-якими іншими державними органами Сторони, у тому числі у зв’язку із завданнями, що виконуються від імені таких органів, не повинні перевищувати приблизну вартість наданих послуг.
2. Такі платежі та збори не повинні розраховуватися на адвалерній основі.
3. Кожна Сторона повинна публікувати інформацію про платежі та збори. Така інформація повинна включати причини для стягнення платежу чи збору, а саме інформацію про надану послугу, відповідальний орган влади, платежі та збори, що будуть застосовуватися, та метод їхнього розрахунку, а також інформацію про те, коли та як необхідно здійснити платіж. Інформація повинна бути офіційно опублікована та, наскільки це можливо, розміщена в мережі Інтернет англійською мовою.
4. У відповідь на запит митні органи або інша державна установа повинна надати інформацію про розміри ставок мита, платежів, зборів та внутрішніх податків, що стягуються під час імпорту товарів, у тому числі інформацію про методи їхніх розрахунків.
5. Кожна Сторона повинна періодично переглядати платежі та збори, що стягуються нею, для забезпечення їхньої відповідності зобов’язанням Сторін у рамках Світової організації торгівлі, а також об’єднання таких платежів та зборів, скорочення їхньої кількості й різноманітності.
С т а т т я 10
Консульські операції
Для підтвердження рахунка-фактури, сертифіката походження вантажної декларації, експортної декларації або іншого документа, необхідного для проведення розмитнення в одній зі Сторін, не повинна вимагатися консульська або еквівалентна операція.
С т а т т я 11
Оскарження
Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб імпортери, експортери та виробники згідно з національним законодавством мали право адміністративного або судового оскарження принаймні до однієї апеляційної інстанції.
С т а т т я 12
Конфіденційність
Вся інформація, надана у зв’язку із імпортом, експортом, попереднім рішенням або транзитом товарів повинна вважатися Сторонами конфіденційною, а також на її захист повинно поширюватися зобов’язання стосовно професійної таємниці, згідно з відповідними національними законами кожної зі Сторін. Така інформація не підлягає розкриттю органами влади Сторін без згоди особи або органу влади, яка надала таку інформацію.
Д о д а т о к VI
(про який ідеться в пункті 2 статті 2.11)
ПОВНОВАЖЕННЯ ПІДКОМІТЕТУ
З ПРАВИЛ ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ,
МИТНИХ ПРОЦЕДУР ТА СПРИЯННЯ ТОРГІВЛІ
Д о д а т о к VI
(про який ідеться в пункті 2 статті 2.11)
ПОВНОВАЖЕННЯ ПІДКОМІТЕТУ
З ПРАВИЛ ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ,
МИТНИХ ПРОЦЕДУР ТА СПРИЯННЯ ТОРГІВЛІ
1. До функцій Підкомітету повинні належати обмін інформацією, аналіз розвитку, підготовка координації позицій Сторін, підготовка технічних поправок та допомога Спільному комітету:
a) з питань правил визначення походження та адміністративного співробітництва, як зазначено у статті 2.2 Угоди про вільну торгівлю та Протоколу про правила визначення походження;
b) з питань, зазначених у статті 2.10 Угоди про вільну торгівлю та додатку V до цієї Угоди;
c) з питань, зазначених у статтях 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 та 2.6 Угоди про вільну торгівлю, а також
d) з інших питань, пов’язаних з торгівлею товарами, що передаються Спільним комітетом до Підкомітету.
2. Підкомітет повинен звітувати Спільному комітету. Підкомітет має право надавати рекомендації Спільному комітету стосовно питань, що належать до його функцій.
3. Кожна Сторона має право бути представленою в Підкомітеті. Підкомітет повинен діяти на основі консенсусу.
4. Підкомітет повинен проводити засідання за потребою. Скликання повинні проводитися за ініціативою Спільного комітету, голови Підкомітету або за вимогою однієї зі Сторін. Місцем проведення засідань є територія України або держав ЄАВТ.
5. Попередній порядок денний до кожного засідання готується головою Підкомітету, після консультації з усіма Сторонами, та надсилається Сторонам, як правило, не пізніше ніж за два тижні до засідання. На засіданнях Підкомітету повинен головувати представник держав ЄАВТ або України на домовлений проміжок часу.
6. Підкомітетом повинен готувати звіт про результати кожного свого засідання, а голова Підкомітету в разі необхідності повинен звітувати на засіданні спільного Комітету.
П р о т о к о л
про правила визначення походження
(про який ідеться в статті 2.2)
П р о т о к о л
про правила визначення походження
(про який ідеться в статті 2.2)
Зміст
Розділ І – Загальні положення
Стаття 1 – Визначення
Розділ ІІ – Визначення концепції «продукція походженням з держав Сторін»
Стаття 2 – Загальні вимоги
Стаття 3 – Кумуляція у державі ЄАВТ
Стаття 4 – Кумуляція в Україні
Стаття 5 – Умови застосування кумуляції
Стаття 6 – Продукти, цілком одержані
Стаття 7 – Достатньо оброблені або перероблені продукти
Стаття 8 – Недостатня обробка або переробка
Стаття 9 – Одиниця кваліфікації
Стаття 10 – Аксесуари, запасні частини та інструменти
Стаття 11 – Набори
Стаття 12 – Нейтральні елементи
Розділ ІІІ – Територіальні вимоги
Стаття 13 – Територіальний принцип
Стаття 14 – Пряме транспортування
Стаття 15 – Виставки
Розділ ІV – Відшкодування або звільнення від сплати мит
Стаття 16 – Заборона зменшення або звільнення від сплати мит
Розділ V – Підтвердження походження
Стаття 17 – Загальні вимоги
Стаття 18 – Процедура видачі сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 або EUR-MED
Стаття 19 – Сертифікати з перевезення товарів EUR.1 або EUR-MED, видані згодом
Стаття 20 – Видача дублікатів сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 або EUR-MED
Стаття 21 – Видача сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 або EUR-MED на підставі підтвердження походження, виданого або оформленого попередньо
Стаття 22 – Відокремлення для обліку
Стаття 23 – Умови видачі декларації інвойсу або декларації інвойсу EUR-MED
Стаття 24 – Уповноважений експортер
Стаття 25 – Строк дії підтвердження походження
Стаття 26 – Подача підтвердження походження
Стаття 27 – Імпорт партіями
Стаття 28 – Звільнення від підтвердження походження
Стаття 29 – Супровідні документи
Стаття 30 – Збереження підтвердження походження та супровідних документів
Стаття 31 – Невідповідності й формальні помилки
Стаття 32 – Суми, виражені в євро
Розділ VІ – Домовленості стосовно адміністративного співробітництва
Стаття 33 – Взаємна підтримка
Стаття 34 – Перевірка підтвердження походження
Стаття 35 – Вирішення спорів
Стаття 36 – Санкції
Стаття 37 – Вільні зони
Розділ VІI – Прикінцеві положення
Стаття 38 – Перехідні положення для товарів, що перебувають у транзиті або на зберіганні
Стаття 39 – Додатки
СПИСОК ДОДАТКІВ
Додаток 1 – Вступні пояснення до переліку в додатку 2
Додаток 2 – Перелік операцій, яким повинні бути піддані матеріали що не походять з територій держав Сторін Угоди, для того, щоб продукт набув статусу походження з території держави Сторони Угоди
Додаток 3а –Зразки сертифіката EUR.1 та заяви для видачі сертифіката EUR.1
Додаток 3b – Зразки сертифіката EUR-MED та заяви для видачі сертифіката EUR-MED
Додаток 4а – Текст декларації інвойс
Додаток 4b – Текст декларації інвойс EUR-MED
Додаток 5 – Перелік країн або територій учасниць Європейсько-середземноморського партнерства, яке грунтується на Барселонській декларації
Р о з д і л І
Загальні положення
С т а т т я 1
Визначення
Для цілей цього Протоколу:
a) «виробництво» означає будь-який вид обробки чи переробки, у тому числі збирання або специфічні операції;
b) «матеріал» означає будь-який інгредієнт, сировину, складову, або частину, тощо, що використовується під час виробництва продукту;
c) «продукт» означає продукт, що виробляється, навіть якщо в подальшому планується використати його для іншої виробничої операції;
d) «товари» означає як матеріали, так і продукти;
e) «митна вартість» означає вартість як визначено в Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі – Угода СОТ про митну оцінку);
f) «ціна на умовах франко-завод» означає ціну, сплачену за продукт на умовах франко-завод виробнику у державі ЄАВТ або в Україні, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ця ціна включає вартість усіх використаних матеріалів за відрахуванням будь-яких внутрішніх податків, що повинні чи можуть відшкодовуватися під час експорту виробленого продукту;
g) «вартість матеріалів» означає митну вартість на момент імпорту використаних матеріалів, що не походять з територій держав Сторін, або, якщо достойменно невідомо та не може бути встановлено, перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали у державі ЄАВТ або Україні;
h) «вартість матеріалів, що походять з держав Сторін» означає вартість таких матеріалів, як визначено у підпункті «g», що застосовується з відповідними змінами;
i) «додана вартість» застосовується як ціна на умовах франко-завод за відрахуванням митної вартості кожного з включених матеріалів, що походять з інших країн, зазначених у статтях 3 та 4 цього Протоколу, з якими можлива кумуляція, або якщо митна вартість невідома або не може бути встановлена, - перша підтверджена ціна, сплачена за продукцію у державі ЄАВТ або Україні;
j) «розділи» та «групи» означає розділи та групи (на рівні 4-х знаків) відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, зазначеній у цьому Протоколі як «Гармонізована система» або ГС;
k) «класифікований» стосується класифікації продукту або матеріалу за відповідною групою;
l) «партія» означає товари, надіслані спільно одним експортером одному одержувачу або покриті одним транспортним документом, який покриває перевезення таких товарів від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, одним інвойсом;
m) «територія» включає в себе сухопутну територію, внутрішні води і територіальні води Сторони;
n) «EUR» означає євро – єдину валюту Європейського монетарного союзу;
o) «держава ЄАВТ» означає будь-яку з держав: Ісландію, Норвегію або Швейцарію (у тому числі Ліхтенштейн)1, залежно від обставин;
p) «Сторона», у рамках цього Протоколу, означає Україну, Ісландію, Норвегію, Швейцарію або Ліхтенштейн.
Р о з д і л ІІ
Визначення концепції «продукція походженням з держав сторін»
С т а т т я 2
Загальні вимоги
1. Для цілей цієї Угоди зазначені нижче продукти вважаються такими, що походять з держави ЄАВТ:
a) продукти, цілком отримані у державі ЄАВТ відповідно до визначення статті 6 цього Протоколу;
b) продукти, отримані у державі ЄАВТ, що мають у своєму складі матеріали, які не були цілком отримані там, за умови, що такі матеріали були піддані достатній обробці або переробці відповідно до визначення статті 7 цього Протоколу;
c) продукти, що походять з Європейського економічного простору, відповідно до визначення Протоколу 4 до Угоди про створення Європейського економічного простору.
2. Для цілей цієї Угоди зазначені нижче продукти вважаються такими, що походять з України:
a) продукти, цілком отримані в Україні відповідно до визначення, наведеного в статті 6 цього Протоколу;
b) продукти, отримані в Україні, що мають у своєму складі матеріали, які не були цілком отримані там, за умови, що такі матеріали були піддані достатній обробці або переробці відповідно до визначення, наведеного в статті 7 цього Протоколу.
3. Положення підпункту «c» пункту 1 повинні застосовуватися лише за умови, що угода про вільну торгівлю між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, з іншого боку, містить правила визначення походження, ідентичні тим, що містяться в цьому Протоколі.