Людський капітал як ключовий чинник економічного зростання (стримуючі соціально-економічні фактори в україні)

Вид материала

Содержание

Метою дослідження
Методологічними і теоретичними основами дослідження
Основна частина
З – соціально-екологічний збиток; А

Подобный материал:

Ov31

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК

ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

(СТРИМУЮЧІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ В УКРАЇНІ)

У роботі розглянуто основні аспекти впливу людського капіталу на економічний ріст на прикладі України, виявлено ключові інституціональні проблеми формування і використання людського капіталу.

Ключові слова: людський капітал, економічний ріст, нерівність, інвестиції, збиток, розвиток, інновації.

The article deals with the main aspects of the impact of human capital on economic growth in the case of Ukraine, identified key institutional problems of formation and use the human capital.

Key words: human capital, economic growth, inequality, investment, damage, development, innovations.

Вступ. Дослідження в області теорії і практичного використання знань про людський капітал (далі ЛК) заохочувалися в США та інших розвинених країнах. Троє американських учених за дослідження в області ЛК одержали Нобелівські премії: в 1971 році першим удостоївся премії Саймон Кузнець, який довів, що високий рівень і якість ЛК народу - необхідна умова розвитку країни; в 1979 році премія вручена Теодору Шульцу, який розробив теоретичні основи науки про ЛК; в 1992 році премію одержав Гарі Беккер, який показав, що інвестиції в здоров'я, освіту, культуру народу є найефективнішими вкладеннями з високою і довгостроковою віддачею. В результаті обліку ЛК при управлінні США стали світовим лідером, зосередивши 29% світового ЛК (95 трлн. долл.). За підрахунками Світового банку, у складі національного багатства США основні виробничі фонди становлять 19%, природні ресурси – 5%, а ЛК – 76% [9]. ЛК країн СНД становить лише 11% світового і був оцінений в 40 трлн. долл.[5]. В Україні ж за період 2000-2005 у структурі національного багатства ЛК займав лише 47% і за ці роки його частка скоротилася приблизно на 8%. Потрібно відзначити, що часка ЛК у структурі світового багатства становить більше 66%, а в країнах «сімки» та ЄС – понад 75% [4].

Сприятливі умови зовнішньої торгівлі (високі ціни на експорт і пільгові – на енергоносії), надлишкова ліквідність світових фінансових ринків, яка забезпечувала приплив капіталу, – сьогодні себе вже вичерпали і Україна має обрати майбутній шлях розвитку: або залишитися в кінцях рейтингів або стати інноваційним лідером, використовуючи і розвиваючи національний ЛК.

Метою дослідження є аналіз особливостей формування і використання ЛК як фактора забезпечення росту економіки України та визначення стримуючих факторів використання потенціалу ЛК країни.

Незважаючи на численні роботи, присвячені ЛК в Україні (Антонюк В.П., Андріанова В.В., Куревіна І.О., Лібанова Е.Л., Тертична Л.І., Ущенко Н.В.), це питання залишається і сьогодні доволі актуальним.

Методологічними і теоретичними основами дослідження є праці вітчизняних і закордонних учених з проблем ЛК. Інформаційною базою послужили статистичні дані, опубліковані в статистичних збірниках та періодиці. При дослідженні застосовувалися методи емпіричного спостереження, історичного і порівняльного аналізу, проведення аналогій тощо.

Основна частина. Саймон Кузнець, очолюючи у Національному бюро економічних досліджень США програму досліджень національного доходу (НД), виділив ряд факторів, що впливають на динаміку НД (зміна чисельності населення, його розподіл за віком і родом занять, технічний процес, політичні зміни в суспільстві, розвиток міжнародної торгівлі, міграція капіталів), але найважливішим серед них він вперше назвав інвестиції в ЛК (освіту, професійну підготовку). Саме накопичення ЛК сприяє зниженню нерівності.

Теорія ЛК вперше системно об'єднала економічний ріст і такі різнопланові фактори як виховання, освіта, якість освітніх і медичних послуг, рівень заробітків, гендерні аспекти зайнятості, соціальна нерівність і т.д., цим самим перемістивши акцент з матеріальних на людські складові розвитку. С. Кузнець писав: "Найбільшим капіталом країни є її люди з їх майстерністю, досвідом і мотивацією до корисної економічної діяльності"[15].

На нашу думку, ЛК можна визначити як працездатність людини. На відміну від поняття робочої сили ЛК враховує всю сукупність людських характеристик, розглядаючи людину як зміст, мету і засіб розвитку конкурентоздатної країни (перехід до ідеї «соціогуманітаної держави», держави для людини). ЛК формується під впливом всієї сукупності факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, при цьому первинною складовою ЛК є здоров'я – фізичне, фізіологічне, психічне, духовне і матеріальне благополуччя на основі спадковості, освіти та виховання.

Аналіз рівнянь економічної динаміки на рівноважній траєкторії росту, для якої рівень споживання, нові знання, випуск продукції і витрати капіталу збільшуються експоненціально, дозволив П. Ромеру зробити висновок, що темп економічного росту перебуває в прямій залежності від величини ЛК. На підставі побудованої моделі він робить висновок, що країни з більшим накопиченим обсягом ЛК будуть мати більш високі темпи розвитку [16].

Високий рівень і якість накопиченого ЛК необхідні для прискореного здійснення інституціональних реформ, трансформації держави, технологічного відновлення виробництв, ринкових перетворень економіки та саме досить високі рівень і якість ЛК країни з «наздоганяючою» економікою, забезпечують її вихід на стабільний ріст ВВП на особу і підвищення якості життя населення [5; 6]. Шульц Т., Денісон Е. і Кендрик Дж. зробили кількісну оцінку внеску освіти в економічний ріст, встановивши, що протягом ХХ в. нагромадження ЛК випереджало темпи нагромадження фізичного капіталу.

Morrіson C. і Murtіn F. проаналізувавши нерівність ЛК всередині країн восьми географічних регіонів за період 1870-2010 р. одержали переконливі докази кривої Кузнеця на нерівності ЛК, яка зникає, коли країни досягають рівня 3-4 років середнього часу навчання, що приблизно відповідає ситуації, коли половина населення неписьменна, 40% одержують початкову шкільну освіту і 10% – вторинне навчання (світ у 1950 р.). Нерівність ЛК максимальна при переході до грамотності при нормалізації розподілу доходів (рис.1) [14].

Кількість років навчання у школі

а) б)

Рис. 1 – Часова характеристика нерівності ЛК по групах країн[14]: а) нерівність ЛК за групами країн за період 1870-2010 рр.; б) залежність нерівності ЛК від кількості років навчання

ЛК лежить в основі багатьох явищ стимулюючих економічний ріст (рис. 2). Типові оцінки свідчать, що збільшення ЛК на 1% приводить до прискорення темпів росту ВВП на душу населення на 1-3%[12].

Рис. 2 – Канали впливу людського капіталу на економічний ріст [2]

Розрізняють наступні рівні дії інвестицій в ЛК на економічний ріст: індивідуальний, корпоративний і макроекономічний (рис. 3). Початковим пунктом у даній моделі є інвестування в ЛК на індивідуальному рівні (індивід збільшує ЛК за допомогою додаткових вкладень, що веде до росту продуктивності праці). На індивідуальному рівні збільшення продуктивності праці є передумовою для росту дивідендів від ЛК, зокрема, у вигляді збільшення заробітної плати, що збільшує споживчі витрати і, відповідно, ринковий попит, виступаючи додатковим стимулом розвитку виробництва та прискорення економічного росту.

Рис. 3 – Мультиплікативний вплив інвестицій у ЛК на економічний ріст відповідно до рівнів інвестування [1]

На корпоративному рівні збільшення продуктивності праці внаслідок росту інвестицій у ЛК стимулює роботодавців до подальшого збільшення інвестицій у нього з метою посилення ефекту росту продуктивності праці, який спричиняє додатковий приріст ЛК і приводить до мультиплікативного ефекту економічного росту. На макроекономічному рівні при збільшенні продуктивності праці та індивідуальних дивідендів від ЛК підсилюються стимули інвестування в нього, що спричиняє екстенсивний ріст ЛК за допомогою залучення більшої кількості індивідів у процес інвестування і приводить до росту сукупного ЛК країни, що, в свою чергу, веде до збільшення ВВП.

Для повної реалізації можливостей ЛК необхідно забезпечити належні умови. Проте, автори стверджують, що «тенденція Кузнеця» і роль ЛК проявляється лише стосовно нормальної нерівності і не поширюється на надлишкову нерівність[13]. Як нормальна нерівність розглядається нерівність, при якій все економічно активне населення має можливість повністю реалізувати свій потенціал, а інша частина забезпечена прийнятним рівнем життя. Надлишкова нерівність показує, наскільки ситуація відхиляється від цих умов.

В Україні ж можна говорити саме про таку, тому що розшарування суспільства привело до того, що в нас з'явилася велика частка бідних людей, а з іншого боку – 10-12% забезпечених. Якщо в ЄС розрив у доходах 10% забезпечених і 10% бідних 6-кратний, то в Україні – 35-кратний (табл.1.).

Таблиця 1 – Показники соціальної захищеності населення

Показник	Граничне значення ЄС	Показник в Україні	Наслідки для ЛК країни
Співвідношення доходів 10% найбагатших і 10% найбідніших громадян	6:1	35:1	антагонізація соціальної структури
Співвідношення максимального і мінімального розмірів пенсії у системі пенсійного забезпечення	5:1	31:1	соціальна нерівність, посилення протестних дій громадян
Частка населення, яке живе за межею бідності	10%	26,7%	люмпенізація населення
Ставка оплати праці за одну робочу годину	3 дол.	20 центів	декваліфікація робочої сили, «втеча умів»
Частка доходу, що спрямовується на придбання продуктів харчування	20%	65%	ріст бідності, втрата здоров’я

Продуктивність праці в Україні в 4,2 рази перевищує середню зарплату, тоді як у розвинених країнах це співвідношення коливається від 1,2 у Німеччині до 2 разів у Франції. На 1 долл. заробітної плати середньостатистичний працівник України виробляє продукції в 3–3,5 рази більше в порівнянні із працівниками розвинених країн. Крім того, поглиблюється диференціація оплати праці по видах діяльності, що свідчить про значну міжгалузеву диференціацію оплати праці, що є невиправданою, бо вартість робочої сили працівників часто не відповідає ціні. Звідси випливають наступні висновки: дешева праця не буває якісною, а бідна частина населення по суті виключається з господарського механізму країни, не стимулює зростання, у той час як попит забезпечених прошарків орієнтований в основному на імпорт і не стимулює вітчизняну промисловість – забезпечені люди майже третину своїх засобів вкладають у придбання нерухомості, власності, зокрема за кордоном, що не відіграє активної ролі в національній економіці і, по суті, виключене з неї.

При збереженні нинішніх інституціональних недоліків вітчизняного ринку праці, що базується на одержанні конкурентних переваг від дешевизни робочої сили, ЛК реалізується лише на незначну частину свого потенціалу. Значна соціальна чутливість забезпечення зайнятості і належної заробітної плати може за таких умов перетворити ЛК із потенційного джерела економічного росту на потужний дестабілізатор економіки і суспільства в цілому [3].

Підсумком розвитку України з огляду на розвиток ЛК стали: 1) значні втрати життів, які виявляються в скороченні тривалості життя населення країни, особливо серед молодих і середнього віку чоловіків. Майже 3 млн. громадян не пережили 90-ті роки, відбулося скорочення середньої тривалості життя населення майже на 2,5 роки. В 2007 р. ООН визнала народ України вимираючим і при збереженні динаміки скорочення населення до 2030 року кількість українців може зменшитися до 39 млн.; 2) високий рівень захворюваності населення, викликаний як загальним підвищенням захворюваності, так і поширенням хвороб, особливо туберкульозу, що був мінімальною загрозою в недалекому минулому; 3) екстраординарний ріст бідності - як по доходам, так і по фізичним характеристикам людини – т.зв. людська бідність, яку ООН визначає як втрату базових людських можливостей. Так бідні родини скорочують вживання таких важливих продуктів, особливо для дітей, як молоко, м'ясо, овочі і переходять на продукти низької якості, знижуючи рівень ЛК дітей; 4) ріст нерівності в доходах і рівні життя: часто ціни на продукти для бідних ростуть швидше, ніж на інші. Індекс людського розвитку України за 2010 рік становив 0,710 і є нижче середнього (0,717) по країнах Європи і Центральної Азії, проте якщо це значення скорегувати на нерівність, то воно ще знизиться до 0,652, тобто відбувається втрата ще 8% ЛК.

Високий рівень диференціації спричиняє негативні соціально-економічні наслідки, до яких можна віднести деформації в структурі і рівні розвитку споживчого ринку, зниження економічної активності, зміни соціально-психологічного стану (обмеженість соціальних перспектив, безвихідь соціально-економічного стану, деструктивні явища у соціальній сфері)[7]. На нашу думку, саме втрати ЛК є головною причиною проблем України.

Рівень та розмір збитку від впливу комплексу навантажень, що впливають на якість і працездатність ЛК, ґрунтується на загальному рівні соціально-економічного розвитку, який забезпечує створення та відтворення ЛК. На основі цього ми пропонуємо модель фінансово-економічної інтерпретації наслідків навантаження навколишнього середовища на ЛК, яка показує співвідношення розрахункових і можливих фактичних збитків країни:

де З – соціально-екологічний збиток; А – збиток від забруднення атмосферного повітря; В – збиток від забруднення води; П – збиток від забруднення продуктів харчування;

– збиток від забруднення атмосферного повітря;

– збиток від забруднення повітря внутрішніх приміщень;

– збиток від забруднення води в сільській місцевості;

– збиток від забруднення води в містах;

– збиток від забруднення продуктів харчування;

– збиток від фальсифікації продуктів харчування; І – збиток від зниження інтелекту; Д – ділова активність (підприємницькі здібності); К – винахідливість (креативність, інноваційність); Н – збиток від соціальних факторів;

– психологічний збиток (втрата мотивації, «вигоряння»);

– збиток від низького матеріального благополуччя (недостатній рівень відновлення працездатності).

За нашими підрахунками частка факторів хімічної природи в збитку не більше 10%, а відставання пострадянських країн від інших розвинених країн світу, порівнянних по інфраструктурі, промислово-технічному розвитку, по освітньому рівні, можна пояснити соціальними факторами ЛК, які спричиняють інші 90% зниження ВВП у рази порівняно з іншими країнами (рис.4).

Рис. 4 – Структура збитку від втрати ЛК та її питома вага в ВВП

І крім вказаних вище факторів загального соціально-економічного навантаження на людину необхідно також врахувати нерозвиненість економіко-правових інститутів (рівень корупції, свободи бізнесу).

За підсумками опитувань Україна серед 24 європейських країн зайняла останнє місце за рівнем довіри до влади, фінансовим компаніям, банкам, оцінці громадянами свого здоров'я, сімейного доходу, поширенню хабарництва, відчуттям себе активним та енергійним і за таким загальним критерієм, як щастя. Рекордний рівень депресивності українців, колись однієї із найвеселіших націй, підтверджений дослідженням ВООЗ у масштабі планети.

У результаті цього Україна посідає п'яте місце у світі за числом емігрантів. Випереджають нас тільки Мексика (11,9 млн.), Індія (11,4 млн.), Росія (11,1 млн.) і Китай (8,3 млн.). За останні роки з України виїхало 6,6 млн. чоловік – це майже 15% від загальної кількості нинішнього населення країни і, відповідно до досліджень, це була найбільш активна і працездатна частина ЛК: за кордон виїхало 45 тисяч учених, серед них – 4 тисячі докторів наук. Згідно даних Всесвітнього банку, частка осіб з вищою освітою, що емігрували з України, становить 3,5%, але немає точної статистики по ІТР і висококваліфікованих робітниках. Якщо користуватися методиками підрахунку вартості ЛК, то можна підрахувати катастрофічні втрати країни.

Так вартість витрат держави і родини на підготовку вченого до працездатного віку – $800 тис., а фахівця з вищою освітою – $600 тис. Для прикладу, за даною методикою загальна втрата ЛК Росією за згаданий період становила $4 трлн. 360 млрд. Приблизний збиток України від еміграції лише вчених становить приблизно $36 млрд. але при цьому методі не враховується потенційна вартість того, що вони могли виробити або винайти.

Крім того, в Україні серед науковців існує приховане безробіття, рівень якого, за оцінками експертів, наразі перевищує 80%. Якщо, наприклад, у США науковий бюджет становить порядку $350 млрд. у рік, у Росії – $20 млрд., то у нас – $0,6 млрд. Ми маємо замислитися, бо статистика свідчить: більшість нобелівських лауреатів з тих країн, де на фундаментальні дослідження виділяється не менше 20% державних витрат, наприклад, США.

Таким чином, в Україні відбувається не тільки розрив у соціальному плані, але й фактичний розрив економіки на дві складові: економіка, що пов'язана з експортом, і економіка, що деградує (інноваційна). На сьогодні понад 90% продукції, що виробляється в Україні, не має відповідного науково-технологічного забезпечення, тому вітчизняна продукція стає усе менш конкурентоздатною, а товарна структура українського експорту - загрозливою: його обсяги формуються за рахунок сировинних областей, з України експортується сировина з низьким рівнем переробки (54% експорту в 2010 році). Так експерти Світового банку підвищили прогноз ВВП України в 2010 році відповідно до умов зовнішнього ринку і відновлення програми МВФ.

На відміну від розвинених країн, де 85–90% приросту ВВП забезпечує виробництво та експорт наукомісткої продукції, частина України на ринку високотехнологічної продукції, загальні оцінки якого становлять 2,5–3 трлн. долл. у рік, становить приблизно 0,05–0,1%. Відповідно технологічна ємність торгівлі є досить низкою (рис.5). В Україні на загальнодержавному рівні немає попиту на вітчизняну наукомістку продукцію, а попит на ЛК обумовлений технологічними параметрами галузей, тобто ЛК не використовується.

Рис. 5 – Інноваційна діяльність та залучення її результатів до ЗЕД

В таких умовах населення не може одержувати або переробляти необхідну інформацію, що знижує ймовірність солідарних усвідомлених дій на інституціональному ринку. Більш того, внаслідок асиметрії інформації, що розподіляється між верствами населення, це може пустити в хід механізм "погіршуючого відбору", який буде сприяти селекції таких інститутів, які лише погіршать стан населення. Такий відбір можна охарактеризувати як "соціальний ілюзіоціонізм", який приводить до досягнення результатів, протилежних декларованим цілям [11].

Фактори, що послужили причиною невідповідності результатів економічного росту в країнах, які розвиваються, надіям, які на них покладалися, знайшли пояснення в інституційній концепції "порочного кола бідності" Г. Мюрдаля: ставлення до життя і роботи людей, чиї наміри обмежені традиціями, а також сформованими інститутами, гальмує реакцію на економічні зміни [8]. У деяких випадках негативний процес може бути переломлений у результаті інституціональних реформ. Наприклад, такі реформи уможливили процес індустріалізації в Японії без зовнішнього впливу.

Висновки. В Україні ЛК наразі не є головною силою економічного росту і цей унікальний ресурс зазнає суттєвих втрат через дію соціально-економічних факторів. Для зміни ситуації необхідно переоцінити роль ЛК і забезпечити підвищення ролі кожної людини в суспільстві, розширити її можливості; забезпечити соціальну справедливість у розподілі доходів та оплаті праці; досягнення повної продуктивної зайнятості, що на відміну від сучасного стану забезпечувала б не лише соціальний статус, а і стан працівників, стимулювала б легальну діяльність, а не тіньову економіку; розвивати наукоємні галузі, які створять попит на ЛК всередині країни. Держава має збільшувати вкладення в розвиток ЛК та здійснюючи контроль за середовищем формування та розвитку ЛК на всіх стадіях його формування і відтворення.

Література

Верхоглядова Н.І. Людський капітал і показники економічного зростання [Текст] // Проблеми системного підходу в економіці. – 2007. – Вип. 1.
Гвоздева Е.С., Штерцер Т.А. Человеческий капитал как фактор развития России [Текст] // ЭКО. – 2007. - №7. – С. 134-138.
Економіка України після кризи: орієнтири стратегічних реформ [Текст]. – К.: НІСД, 2010. – 47 с.
Квак М. Національне багатство України: стан та перспективи [Текст] // Вісник ТНЕУ. – 2008. – № 1. – С. 29-36.
Корчагин Ю. Широкое понятие человеческого капитала [Элетронный ресурс] // ЦИРЕ. – Режим доступа: ссылка скрыта.
Корчагин Ю.А. Особенности экономики переходного периода в России [Текст] / ВЭПИ. Воронеж, 2001. – 118 с.
Костылева Л.В., Дубиничев Р.В. Неравенство населения и его влияние на социально-экономическое развитие региона [Текст] // Экономические и социальные перемены: факты, тенденции, прогноз. – 2009. – № 4. – C. 95-103.
Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) [Текст] / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 367 с.
Майбуров И. Эффективность инвестирования и человеческий капитал в США и России [Текст] // МЕ и МО. – 2004. – № 4. – C. 3-13
Мэннинг Н. Неравенство в России: последствия 1990-х годов [Текст] // Мир России. – 2007. – № 3. – С. 132-146.
Шарипова Н.Е. О проблеме бедности: институциональный подход [Текст] // Проблемы современной экономики. – 2007. – №4. – С. 397-400.
Шатин А.Ю. К вопросу о содержании и факторах экономического роста в контексте эволюции государственного и частного секторов [Текст] // Вестник Челябинского государственного университета. – 2006. – №1. – C. 5-20.
Шевяков, А.Ю. Измерение экономического неравенства [Текст]/ А.Ю. Шевяков, А.Я. Кирута. – М.: Лето, 2002. – 320 с.
Morrison С., Murtin F. (2010) The Kuznets Curve of Education: A Global Perspective on Education Inequalities [Text], London.
Kuznets, S. 1955, Economic Growth and Income Inequality [Text], American Economic Review, vol. 45, no. 1, pp. 1-28.
Romer Paul M. (1986) Increasing Returns and Long-run Growth [Text], Journal of Political Economy. Vol. 94 (5), p. 1013

Blog

Людський капітал як ключовий чинник економічного зростання (стримуючі соціально-економічні фактори в україні)

Содержание