Модуль Основи теорії держави І права

Вид материала

Документы

Содержание Фінансова дисципліна Фінансове правопорушення Форми фінансового контролю Залежно від суб’єктів контролю Аналіз фінансового стану Методика фінансового контролю – 5. Організація та органи фінансового контролю в Україні Суб’єкти (органи) фінансового контролю Система фінансового контрою Абсолютна (необмежена) монархія Авторське право Адміністративна комісія Адміністративне право Адміністративне правопорушення (проступок) Адміністративне стягнення Активне виборче право Адміністративний нагляд Адміністративний примус Адміністративно-територіальний устрій Акти громадянського стану ... Полное содержание

Подобный материал:

• Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави, 1651.69kb.
• Президія вищої атестаційної комісії україни, 28.47kb.
• Лекція на тему „Основи теорії держави І права" > Лекція на тему, 3538.68kb.
• Основи теорії держави І права поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави, 252.1kb.
• Основи теорії виникнення держави І права, 472.93kb.
• Навчально-методичний комплекс із дисципліни «актуальні проблеми теорії держави та права», 708.36kb.
• Основні положення теорії держави та права, 84.69kb.
• Кафедра теорії та історії держави І права, 30.3kb.
• Тестова база на іспит з теорії права та держави, 912.11kb.
• Програма вступних випробувань з дисципліни «Основи держави І права» для абітурієнтів, 114.88kb.

Фінансова дисципліна – це чітке дотримання встановлених розпоряджень (наказів) по утворенню, розподілу та використанню грошових коштів як держави, так і інших суб’єктів фінансової системи, таких як, наприклад, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових відносин.

Фінансовий контроль невіддільний від відповідальності суб'єктів господарювання за порушення ними правил фінансових операцій, розрахунків і збереження коштів. Мірою цієї відповідальності є фінансові санкції.

Фінансове правопорушення – дія або бездіяльність органів державної влади, суб’єктів господарювання усіх форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм. У випадку виявлення фінансових правопорушень, винні особи притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку і забезпечується відшкодування заподіяної шкоди.

Фінансовий контроль можна класифікувати за різними критеріями.

Під формою фінансового контролю розуміють способи конкретного вираження і організації контрольних дій.

Форми фінансового контролю	Класифікація фінансового контролю
Залежно від характеру відносин і суб’єктів контролю:	Внутрішній – самоконтроль, що здійснюється органами, підприємствами, установами як за власною діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Зовнішній – здійснюється іншими органами уповноваженими на проведення компетентних дій із перевірки стану дотримання фінансової дисципліни учасниками фінансових відносин.
За часом проведення:	Попередній (первинний) – здійснюється на стадії складання, розгляду і прийняття рішень із фінансових питань. Поточний – контроль за фінансовим процесом, здійснюється безпосередньо під час фінансово-господарських операцій із метою раціонального використання фінансових ресурсів. Наступний – контроль за фінансовими результатами діяльності. Він проводиться після здійснення фінансових операцій.
За формами проведення:	Ініціативний – здійснюється на підставі власних рішень господарюючих та інших суб’єктів, як власними силами, так і за участі сторонніх організацій. Обов’язковий – здійснюється в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Рахункової палати за виконанням бюджету), а також за рішенням компетентних органів держави (підставою для його проведення є рішення цих органів для з’ясування дотримання законності, встановлення істини під час судового слідства тощо).
Залежно від суб’єктів контролю:	Державний – призначений для виконання складних і різноманітних завдань у різних напрямах господарювання на різних рівнях управління. Відомчий – передбачає контроль міністерств та інших органів державного управління за діяльністю підвідомчих підприємств, установ, організацій. Його здійснюють самостійні структурні контрольно-ревізійні підрозділи (групи, відділи, управління) міністерств і відомств, підпорядковані безпосередньо керівниками цих органів. Внутрішньогосподарський – здійснює бухгалтерія, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування якогось конкретного підприємства усередині цього підприємства. Незалежний (аудиторський). Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування – здійснюють місцеві органи через відповідні комісії місцевих рад і місцеві фінансові органів.
За суб’єктивним складом органів, що здійснюють фінансовий контроль:	Фінансовий контроль представницьких органів (органи законодавчої влади і органів місцевого самоврядування). Фінансовий контроль Президента України. Фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції. Фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції. Фінансовий контроль фінансово-кредитних органів. Внутрішній фінансовий контроль. Громадський фінансовий контроль. Аудиторський фінансовий контроль.
Залежно від місця здійснення:	Контроль на місцях. Дистанційний (безвиїзний).
За сферою фінансової діяльності чи за об’єктом фінансового контролю:	Бюджетний. Податковий. Валютний. Банківський. Кредитний. Страховий. Митний.

Методи фінансового контролю - це засоби, прийоми і способи що застосовуються при здійсненні контрольних функцій, їх вибирають залежно від сукупності факторів у кожному конкретному випадку (суб'єкта та об'єкта контролю, мети і завдань, що стоять перед суб'єктом контролю, підстав виникнення контрольних правовідносин та інших обставин).


Методи фінансового контролю



Перевірка

Інспекція

Обстеження

Спостереження

Аналіз

Ревізія


Нагляд

Інвентаризація

Аналіз фінансового стану - це вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності.

Обстеження (тематична перевірка) - перевірка фінансово­го стану підконтрольного об'єкта для з'ясування його фінансо­вих можливостей, майнового стану; проводиться за низкою питань або за визначеною темою через ознайомлення на місці з певними ділянками господарської чи фінансової діяльності. Характерним для обстеження є використання таких прийомів, як анкетування, опитування, зіставлення фактичного стану справ із нормативним, тобто перевіряють стан дотримання нормативів, інструкцій, лімітів, установлених законодавством. Обстеження є одним із методів попереднього контролю.

Нагляд - здійснюється органами контролю стосовно суб'єктів, які отримали від цього органу дозвіл або ліцензію на здійснення певних видів діяльності (наприклад, банківський і валютний нагляд).

Спостереження - постійний контроль з боку кредитних ус­танов за цільовим витрачанням кредитних ресурсів, який перед­бачає загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності об'єкта контролю.

Інспекція - перевірка стану фінансів підприємств на місцях, яку періодично здійснюють державні органи для ознайомлення із загальним станом справ на місцях і надання оперативної прак­тичної допомоги.

Інвентаризація-система контрольних дій, під час яких пере­віряється наявність основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і стан розрахунків, їх відповідності даним бухгалтерського обліку станом на певну дату. Основною метою проведення інвентаризації є забезпечення збереження матеріальних цінностей і раціонального використання їх у гос­подарській діяльності.

Перевірка - це обстеження та вивчення певних ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації чи їх підрозділів. Перевірка передбачає окрему кон­трольну дію. Під час перевірки відбувається зіставлення фактич­них даних контролю з даними, що відображені в первинній доку­ментації. Наслідки перевірки оформлюються довідкою чи допо­відною запискою.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, за дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірні­стю обліку та звітності. Це спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень і крадіжок матеріальних цінно­стей та коштів. Ревізія здійснюється з метою запобіган­ня фінансовим зловживанням. За наслідками ревізії складають акт ревізії - службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення відповідної ревізії, відображає її результати за наслідками певних фінансово-господарських операцій або діяльністю підприємства загалом і є носієм доказової інфор­мації про виявлені та систематизовані за економічною одно­рідністю недоліків господарювання й порушення законів та інших нормативно-правових актів. Підписують акт керівник ревізійної групи, керівник підприємства, бухгалтер.

Усі методи фінансового контролю конкретизуються в методиках, тобто в правилах (технології) проведення контролю різними суб'єктами відповідних об’єктів. Вони розроблені з урахуванням форм власності, організаційної структури, територіального аспекту та ін.

Методика фінансового контролю – сукупність технічних (методичних) прийомів контролю, які дають можливість всебічно, повно і об’єктивно провести дослідження господарських і фінансових операцій підприємства, установи чи організації незалежно від форми і часу її здійснення з метою виявлення, усунення й попередження недоліків та порушень у використанні фінансових ресурсів.


5. Організація та органи фінансового контролю в Україні

Ефективність фінансового контролю залежить від правильної його організації та розподілу ролей, компетенції суб’єктів фінансового права. Він є логічним продовженням і завершенням державного управління фінансами.

Фінансовий контроль здійснюється уповноваженими на те органами.

Суб’єкти (органи) фінансового контролю – це носії контрольних функцій стосовно об’єкта контролюю чи підконтрольного суб’єкта. Це органи, спеціально створені для здійснення контрольних функцій, або органи виконавчої влади, на які поряд з їх основними задачами покладається здійснення контрольних функції у відповідній галузі фінансової сфери. Серед них: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова Палата, Міністерство Фінансів, Державне Казначейство, Державна Контрольно-Ревізійна служба, Державна Податкова Адміністрація, НБУ та інші.





Повноваження суб’єктів фінансового контролю залежать від того. На якому рівні вони здійснюють свою діяльність. Є такі рівні фінансового контролю:

1. Державна сфера, в якій функціонує система державного фінансового контролю (тут суб'єктами фінансового контролю є органи державної влади).

2. Муніципальна сфера, в якій діє система фінансового контролю органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої впади (тут суб'єкти фінансового контролю - місцеві органи влади).

3. Сфера громадянського суспільства з незалежною системою фінансового контролю.


Система фінансового контрою включає: загальнодержавний, відомчий, позавідомчий фінансовий контроль і аудит.


Глосарій


А


Абсентеїзм — байдуже ставлення людей до здійснення своїх громадсько-політичних прав, ухилення від виконання своїх громадських обов'язків, передусім від участі у виборах.

Абсолютизм — абсолютна, тобто необмежена самодержавна влада, форма державного правління, яка ґрунтується на самоуправстві володаря і виключає наявність органів політичної влади, незалежних від влади монарха. Це остання форма феодального правління, що виникла в період розкладу феодалізму і зародження капіталістичних відносин. Існує в Саудівській Аравії, Омані, деяких інших державах. Виділяють деспотію, тиранію і режим освіченого А. Для деспотії характерна необмежена влада правителя, безправ'я підданих. Деспотизм був характерний для держав Стародавнього Сходу. Тиранія — одноособове правління тирана (Стародавня Греція). Цей режим вживає жорстоких заходів щодо політичної опозиції. Освічений А. — режим, що допускає певні права підданих.

Абсолютна (необмежена) монархія - це така форма правління, при якій вся найвища законодавча, виконавча і судова влада належать одній особі - монарху (королю, царю, князю тощо). Державна влада, як правило, передається спадково, а в окремих випадках монарх може обиратися представниками панівного класу, народу тощо. Монарх за свою діяльність не звітується перед народом, а також не несе юридичної відповідальності.

Автономія — форма самоуправління частини території держави, що здійснюється у межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією). Автономною територіальною одиницею в Україні є Автономна Республіка Крим як складова частина України, що самостійно вирішує питання, віднесені до її відання Конституцією України, Законом України "Про статус Автономної Республіки Крим" та іншим законодавством.

Авторське право — складова частина цивільного права, яке регулює відносини у сфері використання творів науки, літератури та мистецтва.

Аграрне право – система правових норм, що регулюють суспільні відносини по виробництву, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції, а також відносини по їх виробничо-технічному і соціальному призначенню.

Адвокат — особа, яка надає юридичну допомогу, здійснює правовий захист. А. може бути громадянин, який має вищу юридичну освіту, певний стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника А., а також склав кваліфікаційні іспити, отримав свідоцтво на право займатися адвокатською діяльністю і прийняв присягу А. України.

Адвокатура — добровільне професійне об'єднання, покликане, згідно з Конституцією України, сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Адміністративна відповідальність — одна з форм (видів) юридичної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення (проступок), передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення або іншим адміністративним законодавством.

Адміністративна комісія — орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення. Діє при виконавчих комітетах районних, міських,, районних у містах, селищних, сільських рад, Вирішує усі справи про адміністративні правопорушення, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів (службових осіб). Постанова у справах про адміністративні правопорушення А. к. може бути оскаржена у виконанні відповідної ради або в районному (міському) суді, рішення якого є остаточним.

Адміністративне право — самостійна галузь права, яка регулює суспільні відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності органів державного управління.

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадянський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. А. п. вважається дрібне хуліганство, дрібна спекуляція тощо.

Адміністративне стягнення — міра відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення.

Застосовуються такі А.с: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (керування транспортними засобами, полювання та ін.); 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Адміністративний арешт — адміністративне стягнення, яке застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень (дрібне хуліганство, неповага до суду та. ін.) районним (міським) судом.

Активне виборче право — право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоуправління.

Адміністративний кодекс (Кодекс України про адміністративні правопорушення) — систематизований законодавчий акт, що регулює питання адміністративних правопорушень та адміністративної відповідальності. Повноваження органів, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення; порядок провадження цих справ; виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та ін.

Адміністративний нагляд — захід адміністративного примусу, що має запобіжний та зупиняючий вплив у сфері забезпечення громадського порядку. А. н. здійснюється переважно органами внутрішніх справ, інспекціями та відомствами. Розрізняють нагляд загальний та нагляд за деякими категоріями осіб, визнаних судами особливо небезпечними рецидивістами, а також до осіб, які були позбавлені волі за тяжкі злочини, засуджені двічі і більше разів. А. н. здійснюється і за особами, звільненими з місць позбавлення волі умовно-достроково чи умовно з обов'язковим залученням до праці, але знову скоїли навмисний злочин до закінчення призначеного судом строку покарання.

Адміністративний примус — застосування органами державного управління, судами (суддями) встановлених законом заходів, що містять спонукання до виконання громадянами або посадовими особами юридичних обов'язків з метою припинення протиправних діянь, притягнення до відповідальності за адміністративні проступки або забезпечення суспільної безпеки. Серед заходів А. п. розрізняють заходи адміністративного припинення, адміністративно-запобіжні та адміністративні стягнення.

Адміністративно-територіальний устрій — поділ території на певні частини з врахуванням її природно-історичних, національних, економічних, природних та інших особливостей з метою максимального наближення державного апарату до населення і найбільш ефективного функціонування системи місцевих та регіональних органів держави.. Адміністративно-територіальними одиницями в Україні є: області (їх 24); міста, в тому числі республіканського підпорядкування (Київ, Севастополь); райони, райони в містах, селища і сільські населені пункти, а також Автономна Республіка Крим. Установлення і зміни А.-т. у. віднесені до компетенції Верховної Ради України і Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Акти громадянського стану — державні записи фактів народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, усиновлення, встановлення батьківства, а також зміни імені, по батькові та прізвища.

Аліменти — утримання одних членів сім'ї іншими на підставі чинного законодавства і в порядку, зазначеному ним. Наприклад, А. сплачують батьки своїм неповнолітнім дітям, а також повнолітнім у разі їхньої непрацездатності і потреби в матеріальній допомозі. З іншого боку, повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги і піклування про них. Аліментні зобов'язання можуть виникати і між подружжям та в інших передбачених законом випадках.

Амністія — передбачене актом найвищого органу державної влади повне або часткове звільнення від покарання і пом'якшення покарання певної категорії осіб, засуджених судом, припинення порушеного кримінального переслідування, а також зняття судимості з осіб, що відбули покарання або звільнені від нього. В Україні рішення про А. приймає Президент.

Апарат держави – система державних органів, установ і організацій, що здійснюють практичну роботу з реалізації функцій держави.

Апатриди — особи без громадянства, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового становища власних громадян.

Апеляція — одна з форм оскарження судових рішень у цивільних і кримінальних справах до суду вищої (апеляційної) інстанції, що має право переглядати справу.


Б


Банківське право — сукупність правових норм, які регулюють діяльність банків, їхні взаємовідносини з клієнтами (організаціями і громадянами, яких обслуговує банк).

Банкрутство — неспроможність юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений строк пред'явлені їй з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом, пов'язана з недостатністю активів.

Безпосередня демократія - сукупність форм організації державної влади, за якою основні рішення щодо управління справами суспільства і держави приймаються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, виборах, зборах тощо.

Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежної від них причини не мають заробітку (або інших передбачених чинним законодавством доходів) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу і бажають працювати.

Біпатридизм — правовий статус фізичної особи, що має громадянство двох або більше держав.

Близькі родичі — фізичні особи, природний зв'язок між якими ґрунтується на походженні один від одного або від спільних предків і має правове значення у випадках, передбачених законодавством. Б.р. являються: батьки, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки. Статус Б. р. мають також подружжя.

Бюджет – закон України, прийнятий вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України, а на місцях – нормативний акт, прийнятий органами місцевого самоврядування, яким затверджуються основні фінансові плани формування і використання коштів для держави в цілому чи на окремих її територіях.

Бюджетне право — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності: встановлення бюджетної системи, розмежування доходів і видатків між загальнодержавним і місцевим бюджетами; складання, розгляд і затвердження бюджетів, виконання їх, а також складання, розгляд і затвердження звітів про виконання бюджету. Б. п. — складова частина фінансового права.