Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів І багажу
| Вид материала | Закон |
- Договір про міжнародні нерегулярні І маятникові автомобільні перевезення пасажирів, 161.64kb.
- Розпорядження про затвердження тарифів на перевезення пасажирів І багажу автобусами,, 130.51kb.
- Про проведення конкурсу щодо перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального, 64.71kb.
- Перевезення пасажирів І багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху,, 66.95kb.
- Ому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо "Сторона") уклали цей Договір фрахту, 96.19kb.
- Аналіз регуляторного впливу, 233.88kb.
- Звіт про базове відстеження результативності регуляторного акта, 32kb.
- Сумська обласна державна адміністрація розпорядження голови обласної державної адміністрації, 16.07kb.
- Аналіз регуляторного впливу, 177.33kb.
- Правила перевезень пасажирів І багажу а/к «Аэросвит», 988.47kb.
КОНВЕНЦІЯ
про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу
ДАТА ПІДПИСАННЯ: 09.10.97 р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 08.04.99 р., Закон України N 581-XIV
Держави - учасниці цієї Конвенції в особі урядів, які надалі іменуються Сторонами,
виходячи з необхідності узгоджених дій у сфері міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і багажу,
погодились про таке:
Глава I
Загальні положення
Стаття 1
1. Ця Конвенція поширюється на перевізників Сторін, які виконують перевезення пасажирів у міжнародному сполученні автобусами незалежно від країни їх реєстрації, та має для них обов'язкову силу, а також на перевезення пасажирів та їх багажу автобусами, якщо в договорі перевезення зазначено, що перевезення здійснюється територіями не менш як двох Сторін і пункт відправлення або пункт призначення знаходиться на території однієї із Сторін.
2. Конвенція регламентує умови та правила перевезень, відповідальність перевізників, порядок подання претензій та позовів.
3. Терміни, що вживаються в Конвенції, мають такі значення:
a) "пасажир" - фізична особа, яка на виконання договору перевезення, укладеного від його імені або ним самим, перевозиться за сплату або безоплатно перевізником;
б) "перевізник" - юридична або фізична особа, яка здійснює міжнародні перевезення пасажирів і багажу та зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності згідно із законодавством держави місцезнаходження;
в) "автобус" - автомобіль, призначений для перевезення пасажирів і багажу, з кількістю місць для сидіння більше ніж сім, з місцем для водія включно;
г) "квиток" - документ, який посвідчує право пасажира на користування автобусом та засвідчує укладення договору перевезення між перевізником і пасажиром;
д) "багаж" - речі, вантаж, що упаковані для відправлення транспортом і перевозяться окремо від пасажира;
е) "багажна квитанція" -документ, який підтверджує прийняття багажу для перевезення.
Глава II
Умови перевезень
Стаття 2
1. Загальні умови міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і багажу, які включають організацію перевезень і отримання права на їх здійснення, порядок страхування, прикордонного, митного, санітарного та інших видів контролю, регламентуються такими документами:
багатосторонніми конвенціями та угодами;
двосторонніми міжурядовими угодами про міжнародне автомобільне сполучення;
національним законодавством Сторін.
2. Форма квитка, багажної квитанції та формуляра затверджується державними компетентними органами в галузі автомобільного транспорту перевізника і визнається державними компетентними органами в галузі транспорту інших держав, територіями яких здійснюється перевезення.
Державні компетентні органи в галузі автомобільного транспорту розробляють єдині форми квитка, багажної квитанції та формуляру, що затверджуються державними компетентними органами в галузі транспорту держав, територіями яких здійснюється перевезення.
Стаття 3
Перевезення пасажирів і багажу в міжнародному сполученні можуть виконуватися перевізниками, які є суб'єктами права приватної, колективної, державної або змішаної форм власності, за наявності відповідної ліцензії, виданої у державі реєстрації автобуса.
Сторони доручать компетентним органам підготувати проект документа про взаємне визнання ліцензій.
Стаття 4
Перевізник під час виконання міжнародних перевезень пасажирів і багажу керується законодавством у галузі дорожнього руху, охорони природи тієї держави, на території якої здійснюється перевезення.
Стаття 5
Порядок організації та контролю за міжнародними перевезеннями пасажирів і багажу визначається Правилами перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Правила перевезень пасажирів), які є невід'ємною частиною цієї Конвенції, з урахуванням положень її статті 17.
Глава III
Відповідальність перевізників
Стаття 6
Відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних перевезень, а також порядок подання претензій та позовів регламентуються цією Конвенцією, двосторонніми угодами про міжнародне автомобільне сполучення, а також національними законодавствами Сторін.
Стаття 7
1. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажира, або пошкодження багажу під час перевезення у зв'язку:
із смертю, тілесними ушкодженнями або будь-якою іншою шкодою, заподіяною здоров'ю пасажира незалежно від місця і часу події (під час перевезення, посадки, висадки або завантаження, розвантаження багажу);
з повною або частковою втратою багажу чи його пошкодженням.
Перевізник несе відповідальність за багаж з моменту прийняття його для перевезення до моменту його доставки чи передачі на зберігання у порядку, передбаченому Правилами перевезень пасажирів.
2. Перевізник несе відповідальність як за свої дії, так і за дії інших осіб, послугами яких він користується під час виконання зобов'язань, покладених на нього договором перевезення, якщо ці особи діють у межах своїх зобов'язань.
Стаття 8
1. Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну пасажиру, чи втрату, пошкодження (зіпсуття) багажу, якщо причиною подій були обставини, наслідки яких перевізник незважаючи на вжиті заходи не зміг передбачити та уникнути, а також якщо ушкодження здоров'я або пошкодження багажу виникли внаслідок дефекту багажу, який містить речовини, що швидко псуються або заборонені для перевезення.
2. Для зняття із себе відповідальності перевізник не може посилатися ні на фізичні або психічні вади водія, ні на несправність автобуса.
Стаття 9
Загальна сума відшкодування збитків, яка повинна бути сплачена перевізником у зв'язку з однією і тією ж подією, визначається судами Сторін відповідно до їх національного законодавства.
Стаття 10
1. Перевізник звільняється повністю або частково від відповідальності, якщо пошкодження виникло з вини пасажира.
2. Якщо пошкодження завдане діями або недоглядом третьої особи, перевізник відповідає за все пошкодження. При цьому за ним залишається право подати позовні вимоги до цієї третьої особи, за винятком випадків, передбачених статтею 8 цієї Конвенції.
Стаття 11
Перевізник не має права посилатися на положення цієї Конвенції, які повністю або частково виключають його відповідальність, якщо шкода чи збитки завдані ним пасажиру, багажу або майну внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху держави, територією якої здійснюється перевезення, або Правил перевезень пасажирів. Те ж стосується особи, за дії якої перевізник відповідає згідно із статтею 7 цієї Конвенції.
Стаття 12
Ушкодження здоров'я пасажира або пошкодження багажу, які зазначаються в цій Конвенції, підраховуються в національній валюті держави, на території якої вони були завдані.
Глава IV
Претензії та позови
Стаття 13
1. Пасажир має право продати претензію перевізнику протягом семи днів з дня прибуття пасажира в пункт призначення.
2. У разі захворювання пасажира, якщо він за станом здоров'я не здатен подати претензію, цей термін може бути подовжений до одужання пасажира.
Стаття 14
1. З усіх спірних питань, які виникають у зв'язку з перевезенням пасажирів і багажу в міжнародному сполученні, пасажир має право згідно із статтею 20 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року звернутися в суди держави, на території якої сталася подія, що призвела до ушкодження здоров'я пасажира або пошкодження багажу, чи розташовані за юридичною адресою перевізника або пасажира, а також у пунктах відправлення або прибуття пасажира.
2. Суд не має права вимагати від громадян Сторін внесення застави для забезпечення сплати судових видатків, пов'язаних з поданням позову, який стосується перевезень, що підпадають під дію цієї Конвенції.
Стаття 15
1. Право на подання позову у зв'язку із завданням ушкодження здоров'ю пасажира зберігається протягом трьох років.
Строк давності відраховується з дня, коли особа, якій було завдано ушкодження здоров'я, дізналася або повинна була дізнатися про це.
2. Право на подання позову у зв'язку з повною або частковою втратою багажу чи його пошкодженням зберігається протягом одного року.
Строк давності відраховується з дня прибуття транспортного засобу до пункту призначення пасажира або у разі неприбуття з дня, коли він повинен був прибути туди.
3. Подання претензії у письмовій формі призупиняє перебіг строку давності до того дня, доки перевізник у письмовій формі повідомить про незадоволення претензії, додавши до неї відповідні документи. У разі часткового визнання поданої претензії перебіг строку давності поновлюється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Видатки, пов'язані з доведенням фактів, викладених у претензії, або з відповіддю на неї, а також поверненням документів, що стосуються справи, несе Сторона, яка посилається на ці факти. Подання подальших претензій з того ж питання не перериває строку давності, якщо перевізник не погоджується їх розглядати.
Стаття 16
1. Умови договору перевезення, якими прямо або непрямо припускається відступ від положень цієї Конвенції, визнаються такими, що не мають чинності. Недійсність такої умови не тягне за собою недійсність інших умов договору перевезення.
2. Недійсною є будь-яка умова, згідно з якою перевізнику надаються права, що випливають з договору страхування.
Глава V
Прикінцеві положення
Стаття 17
Ця Конвенція не порушує положень інших міжнародних договорів, учасниками яких є Сторони.
Стаття 18
У цю Конвенцію можуть бути внесені зміни та доповнення за спільної згоди Сторін.
Стаття 19
Спірні питання, пов'язані із застосуванням або тлумаченням цієї Конвенції, вирішуються шляхом консультацій або переговорів заінтересованих Сторін.
Стаття 20
Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї держав, що поділяють її цілі та принципи, шляхом передачі депозитарію документів про таке приєднання. Приєднання вважається таким, що набрало чинності, з дня отримання депозитарієм повідомлення про приєднання.
Стаття 21
Ця Конвенція підлягає ратифікації Сторонами, що її підписали, відповідно до їх внутрішньодержавних процедур і набирає чинності після передачі депозитарію третьої ратифікаційної грамоти. Для Сторін, які ратифікували її пізніше, вона набирає чинності з дня передачі ними на зберігання депозитарію своїх ратифікаційних грамот.
Стаття 22
Ця Конвенція діє протягом п'яти років з дня, коли вона набере чинності. Після закінчення цього терміну Конвенція автоматично продовжується кожного разу на п'ять років, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.
Стаття 23
Кожна Сторона може вийти з цієї Конвенції, повідомивши про це письмово депозитарія не пізніше ніж за 6 місяців до виходу.
Здійснено у місті Бішкеку 9 жовтня 1997 року в єдиному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірних зберігається у Виконавчому Секретаріаті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Конвенцію, його завірену копію.
За Уряд Азербайджанської Республіки
За Уряд Республіки Вірменія
За Уряд Республіки Білорусь
За Уряд Республіки Казахстан
За Уряд Киргизької Республіки
За Уряд Республіки Молдова
За Уряд Російської Федерації
За Уряд Республіки Таджикистан
За Уряд Республіки Узбекистан
За Уряд України
| | | |
| | | Додаток до Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу |
| | | |
ПРАВИЛА
перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав
I. Загальні положення
1. Правила перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав(учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Правила перевезень пасажирів) розроблені відповідно до Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу та регламентують процес перевезення пасажирів і багажу автобусами у регулярному та нерегулярному міжнародному автобусному сполученні.
2. Ці Правила перевезень пасажирів поширюються на пасажирів і перевізників Сторін та мають для них обов'язкову чинність.
3. Ці Правила перевезень пасажирів передбачають систему організації та контролю за процесом перевезень, а також права та обов'язки перевізників і пасажирів.
4. Основою організації перевезень пасажирів і багажу автобусами у міжнародному регулярному сполученні є договір про спільну діяльність щодо регулярного міжнародного перевезення пасажирів і багажу (далі - Договір про спільну діяльність), який укладається перевізниками держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, визначає тарифи та розклад руху, попередньо узгоджені з відповідними компетентними органами транспорту держав Співдружності.
5. Терміни, що містяться у Правилах перевезень пасажирів, мають таке значення:
"автовокзал"- комплекс споруд, що забезпечує обслуговування пасажирів у населених пунктах і включає: будинок із залом чекання місткістю понад 75 чоловік і квитковими касами; перон для посадки і висадки пасажирів; майданчик для стоянки автобусів, пости для прибирання та огляду автобуса;
"автостанція" - комплекс споруд, що забезпечує обслуговування пасажирів у населених пунктах і включає: будинок із залом чекання місткістю понад 75 чоловік і квитковими касами; перон для посадки і висадки пасажирів; майданчик для стоянки автобусів;
"поклажа ручна" - речі пасажира масою не більше ніж 20 кг, які мають габарити не більш як 600 х 400 х 200 мм та перевозяться безплатно пасажиром;
"водій" - фізична особа, яка керує автотранспортним засобом або на яку від імені та за дорученням перевізника покладені функції керування автомобілем та обслуговування вантажоотримувачів, вантажовідправників або пасажирів;
"договір перевезення" - угода про надання транспортних послуг, яка укладається між перевізниками та пасажирами;
"маршрут" - встановлений шлях проходження автотранспортного засобу між визначеними пунктами;
"перевезення маятникове" - перевезення пасажирів, яке здійснюється у визначені терміни, з території однієї держави до місця тимчасового перебування на території іншої держави з наступним поверненням даної групи автобусами того ж перевізника до держави її початкового від'їзду;
"перевезення нерегулярне" -перевезення, при якому умови його виконання визначаються у кожному окремому випадку з узгодженням між замовником і перевізником;
"перевезення регулярне" - перевезення пасажирів і багажу згідно з договором, в якому визначені умови перевезення, тарифи та розклад руху автобусів маршрутом із зазначенням пунктів зупинки для посадки та висадки пасажирів;
"розклад руху" - графік, таблиця, що містять відомості про час, місце та послідовність виконання рейсу;
"рейс" - шлях автобуса від початкового до кінцевого пункту маршруту;
"система дозволів" - сукупність нормативних, технологічних документів, що забезпечують виконання міждержавних автобусних перевезень;
"схема маршрутів (маршрути)" - графічне зображення маршрутів (маршруту) умовними позначеннями;
"тариф" - встановлена величина оплати перевезення пасажирів і багажу за одиницю відстані або часу;
"трафарет" - покажчик для інформування пасажирів про маршрут та режим роботи автобусів;
"формуляр (дорожній лист)" - документ, який визначає вид перевезення і містить опис маршруту поїздки та список пасажирів;
"компетентний орган транспорту" - орган транспорту держави, який надає перевізнику дозвіл на право здійснення міжнародних автомобільних пасажирських перевезень за узгодженим маршрутом;
"ліцензія" - документ, що видається уповноваженим державним органом Сторони, який посвідчує право на здійснення пасажирських автомобільних перевезень у міжнародному сполученні протягом встановленого терміну.
II. Організація перевезень пасажирів
6. Видача, продовження та анулювання ліцензій на виконання міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом здійснюється відповідно до законодавства у державі реєстрації автобусів.
7. Не допускаються перевезення:
у багажі та ручній поклажі вибухонебезпечних, отруйних, вогненебезпечних, радіоактивних, хімічних, токсичних, озоноруйнівних речовин та виробів, які містять їх, наркотичних, психотропних та сморідних речовин;
багажу, що забруднює рухомий склад, одежу пасажирів, камери схову та речі, які знаходяться там;
багажу, що перевищує норми за розмірами та вагою, встановлені згідно з цими Правилами, а також предмети, перевезення яких заборонено законодавством держави, на території якої воно виконується.
8. Для відкриття маршруту регулярних перевезень пасажирів у міжнародному сполученні перевізнику необхідно:
узгодити з партнером з іншої держави, до якої прокладено маршрут, намір про відкриття маршруту;
надіслати до компетентного органу транспорту своєї держави заявку з поданням таких документів: Договір про спільну діяльність, копія ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень у міжнародному сполученні, а також свідоцтво про реєстрацію підприємства з його реквізитами, розклад руху на маршруті, схема маршруту із зазначенням прикордонних переходів, тарифи на перевезення, режим роботи та відпочинку водіїв на маршруті.
Компетентний орган транспорту держави, в який подана заявка, надсилає до компетентного органу транспорту держави, територією якої прокладений маршрут, прохання про отримання дозволу, заявки на його відкриття з поданням зазначених документів.
Компетентний орган транспорту держави, до якого подана заявка, після отримання дозволів від усіх держав, територією яких прокладено маршрут, видає ці дозволи перевізнику.
Перевізник оформляє схему маршруту і подає її на погодження до компетентних органів транспорту держав, територією яких прокладено маршрут.
Зміна маршруту, зупинок, розкладу руху, а також закриття маршруту здійснюються після попереднього узгодження з відповідними компетентними органами транспорту держав, територією яких прокладено маршрут.
9. Компетентні органи транспорту узгоджують з компетентними органами держав Співдружності час перетину кордону автобусами регулярного сполучення та видають перепустку для позачергового перетину кордону.
10. Автобуси для міжнародних перевезень пасажирів у регулярному сполученні обладнуються переднім та боковим трафаретами з найменуванням початкового і кінцевого пунктів маршруту.
11. Відправлення і прибуття автобусів міжнародного сполучення здійснюється з автовокзалу (автостанції).
На автовокзалах (автостанціях) надається інформація про правила перевезень, розклад руху автобусів, вартість і умови проїзду та перевезення багажу, послуги автовокзалу, про роботу інших видів транспорту.
12. Тарифи на перевезення узгоджуються перевізниками.
13. Квиток повинен містити такі основні дані:
найменування автовокзалу (автостанції) відправлення та призначення;
номер квитка (позначений друкарським способом);
вартість проїзду;
дату видачі квитка;
дату і час відправлення;
номер місця для сидіння;
місце видачі квитка;
номер рейсу.
Продаж квитків позначається у квитковообліковому листі.
14. Попередній продаж квитків на проїзд, оформлення перевезення багажу здійснюються в касах автовокзалів (автостанцій) та окремо розташованих касах попереднього продажу квитків.
У день відправлення автобусів квитки повинні продаватися в касах автовокзалів (автостанцій) початкових пунктів маршрутів, а на проміжних пунктах - при отриманні інформації про наявність вільних місць у автобусі.
Квиток є дійсним тільки на вказаний в ньому день від'їзду та рейс автобуса.
Право позачергового придбання квитків надається громадянам відповідно до чинного законодавства держави, на території якої проводиться продаж квитка.
15. Кількість пасажирів, що перевозяться автобусом на міжнародних маршрутах, відповідає кількості, встановленій заводом-виробником для даної моделі автобуса.
16. Водій і пасажири автобуса міжнародного сполучення повинні мати належним чином оформлені документи на право перетину кордону.
17. Під час перетину кордону документи пасажирів, багаж, ручна поклажа, валюта і цінності повинні бути оформлені відповідно до вимог чинних прикордонного та митного законодавства держави, територією якої здійснюється перевезення.
18. Багаж вважається виданим пасажиру в тому разі, коли перевізник передав його особі, яка пред'явила багажну квитанцію.
19. Якщо багажна квитанція відсутня, перевізник має право передати багаж особі, яка довела належність їй цього багажу. Якщо особою, яка претендує на отримання багажу без квитанції, подається недостатня кількість доказів належності їй багажу, перевізник має право вимагати від неї внесення відповідної застави, яка повертається після закінчення одного року з дня її внесення.
20. Багаж, не запитаний після прибуття автобуса на кінцевий пункт незалежно від того, була видана на нього багажна квитанція чи ні, здається на відповідальне зберігання, за яке береться плата з пасажира при одержанні багажу. Перевізник може доручити зберігання багажу третій особі, яка має право на отримання винагороди за його зберігання.
Порядок зберігання багажу регулюється чинним законодавством держави, в якій здійснюється зберігання.
21. Багаж, не доставлений пасажиру протягом чотирнадцяти днів з дня надходження його заяви про видачу, вважається загубленим.
22. Якщо багаж, що вважався загубленим, знайдено протягом року з дня, коли пасажир вимагав його видачі, перевізник повідомляє про це пасажира. Протягом тринадцяти днів з дня отримання повідомлення пасажир може вимагати доставити багаж чи в пункт відправлення, чи в пункт призначення.
III. Обов'язки і права пасажира
23. Під час здійснення міжнародних автобусних перевезень пасажир зобов'язаний:
придбати квиток та сплатити перевезення багажу відповідно до встановленої перевізником вартості поїздки, зайняти позначене у квитку місце, зберігати квиток до кінця поїздки та пред'являти його контролюючим особам;
прибути до місця посадки в автобус відповідно до правил, що діють на території даної держави;
дотримуватись встановлених правил перетину кордону держави, територією якої здійснюється міжнародне перевезення;
мати багажну квитанцію і бути присутнім під час огляду багажу та іншого майна, які належать йому, а також під час відбору зразків, проб речовин і матеріалів, що йому належать, для експрес-аналізу відповідними контролюючими органами.
24. Пасажир міжнародного маршруту має право:
перевозити з собою в автобусі безплатно одну дитину віком до 5 років - без надання окремого місця, віком від 5 до 10 років - з 50-відсотковою знижкою вартості повного квитка, з наданням окремого місця та під час перевезення двох і більше дітей, віком до 10 років один з них перевозиться безплатно, інші - з 50-відсотковою знижкою вартості повного квитка, з наданням окремого місця;
безплатно перевозити з собою одне місце ручної поклажі, дрібних звірів та птахів у клітках, тварин (собак, котів) за плату, встановлену перевізником, з наданням при посадці на тварин, що перевозяться, документів, виданих ветеринарною службою держави, з якої тварина вивозиться;
отримувати своєчасну і правдиву інформацію про перелік послуг, які надаються, умови їх надання та маршрут руху;
вимагати відшкодування заподіяної під час здійснення міжнародного перевезення шкоди здоров'ю пасажира або пошкодження його багажу;
вимагати виконання перевізниками договору перевезення;
оголошувати вартість багажу під час здавання його для перевезення.
Сума оголошеної вартості багажу повинна бути визначена пасажиром у національній валюті держави-відправника та зазначена у багажній квитанції. Квитанція повинна зберігатися протягом всього часу перевезення та огляду багажу й іншого майна, яке йому належить.
25. Пасажиру може бути відмовлено у перевезенні:
у разі відсутності вільних місць;
у разі митного неоформлення багажу;
при спробі провезення багажу, забороненого для перевезення або такого, що не відповідає встановленим нормам за номенклатурою, вагою або розмірами.
26. Пасажир не має права:
під час руху заважати водію або відволікати його увагу від керування автобусом;
відчиняти двері автобуса до повної його зупинки;
вносити виправлення у квитки та інші проїзні документи і передавати їх іншим пасажирам;
перевозити багаж на сидіннях;
використовувати аварійне обладнання без потреби, крім передбачених випадків.
27. Пасажир відповідає за заподіяну з його вини шкоду, в тому числі за пошкодження або забруднення автобуса чи обладнання, яке належить перевізнику, а також за порушення цих Правил перевезення пасажирів.
Розмір відшкодування залежить від розміру заподіяної шкоди.
IV. Обов'язки і права перевізника
28. Перевізник зобов'язаний:
забезпечити попередній продаж квитків у міжнародному сполученні;
перед поїздкою ознайомити водія із схемою маршруту і вручити йому розклад руху;
своєчасно надати автобус у належному технічному та санітарному стані;
забезпечити пасажиру безпечну, зручну поїздку в автобусі відповідно до договору перевезення та затвердженого розкладу;
забезпечити пасажирам проїзд до кінцевого пункту маршруту без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність автобуса;
надати пасажиру додаткові послуги, передбачені договором перевезення.
29. Перевізник має право:
скасувати рейс автобуса у разі виникнення обставин, які він не зміг передбачити і запобігти, незважаючи на всі вжиті заходи. У цьому випадку перевізник повертає пасажиру вартість квитка після його пред'явлення, а також вартість сплачених пасажиром додаткових послуг. Крім того, належать поверненню підтверджені відповідними документами видатки, яких зазнав пасажир, та пов'язані з його можливим поверненням у зазначене у квитку місце початку поїздки і відбуттям з нього найдешевшим засобом транспорту. Умови повернення вартості квитка та сплачених додаткових послуг пасажиру визначаються Договором про спільну діяльність;
обмежити або припинити міжнародні перевезення на території своєї держави у разі епідемії, стихійного лиха або обставин непереборної сили (форс-мажор);
позначити у багажній квитанції стан багажу або його упаковки за згодою пасажира. Якщо пасажир не підтверджує позначку, перевізник може відмовитися від прийняття багажу для перевезення. У разі коли багаж прийнято перевізником без позначки, вважається, що багаж був прийнятий у належному стані та в належній упаковці.
V. Обов'язки і права водія
30. Водій автобуса, який виконує міжнародні перевезення пасажирів, зобов'язаний:
керуватися Правилами дорожнього руху, правилами технічної експлуатації автобуса, посадовою інструкцією і виконувати оперативні вказівки диспетчерської служби;
додержувати правил прикордонного, митного, санітарно-карантинного та інших видів контролю держав, територією яких здійснюється міжнародне перевезення;
мати реєстраційні документи на транспортний засіб та посвідчення водія, яке відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року;
організовувати, своєчасно повідомляти і готувати пасажирів для проходження контролю під час перетину кордону;
пред'являти для перевірки під час перетину кордону:
a) у разі регулярних перевезень: посвідчення водія, дорожній (шляховий) листок, квитково-облікову документацію, оригінал дозволу, розклад руху автобуса, ліцензію, документи на право перетину державного кордону;
б) у разі нерегулярних перевезень: посвідчення водія, дорожній (шляховий) листок, ліцензію, дорожній листок, дозвіл на нерегулярне перевезення (якщо таке передбачено угодою про міжнародні автомобільні перевезення), документи на право перетину державного кордону;
підтвердити згідно з угодою, яка стосується роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, режим роботи водія;
рухатися за встановленим маршрутом і виконувати графік руху автобуса;
перевіряти наявність та відповідність квитків на проїзд і перевезення багажу під час посадки пасажирів;
приймати і розміщувати багаж, призначений для перевезення, видавати пасажирам багаж на зупинках, передбачених розкладом;
оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;
зупиняти автобус за сигналом осіб, які мають право контролю за міжнародними перевезеннями, виконувати їх вказівки і надавати допомогу в проведенні контролю;
здійснювати посадку (висадку) після зупинки транспортного засобу лише з посадочного майданчика, а у разі відсутності такого майданчика - з тротуару або узбіччя. Якщо це неможливо, то з боку проїжджої частини за умови, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху;
у разі дорожньо-транспортної події за можливістю надати допомогу потерпілим і сповістити відповідні органи влади про те, що сталося;
вжити заходів для надання першої медичної допомоги пасажиру, який потребує її, а також для доставки його в найближчий пункт невідкладної допомоги. Якщо пасажир припиняє поїздку внаслідок хвороби, його багаж здається на зберігання у порядку, передбаченому пунктом 20 цих Правил;
починати рух після повного зачинення дверей в автобусі і відчиняти їх тільки на зупинках.
31. Водій має право:
не допустити до поїздки або висадити на найближчій зупинці пасажира, який порушує договір перевезення, або внаслідок своєї поведінки, хвороби та інших причин, що становлять небезпеку для оточуючих пасажирів;
вимагати від пасажирів виконання їх обов'язків;
не видавати багаж, якщо не пред'явлена багажна квитанція;
бути присутнім під час огляду автобуса та багажу.
VI. Повернення платежів
32. У разі повернення квитка в касу автовокзалу (автостанції) не пізніше ніж за 2 години до відправлення автобуса міжнародного сполучення пасажиру повертається вартість квитка за вирахуванням передбаченого збору за попередній продаж квитка.
При поверненні квитка пізніше цього терміну, але не менш як за 15 хвилин до відправлення автобуса, передбаченого розкладом руху, пасажиру повертається вартість квитка у розмірі, який визначається перевізником.
У разі втрати квитка пасажир до посадки в автобус не допускається, вартість квитка не повертається, дублікат не видається, претензії не приймаються.
33. Якщо автобус перевізника однієї держави під час проїзду територією іншої держави не може з будь-якої причини продовжувати рух, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників цієї держави на прохання водія зазначеного автобуса здійснює за рахунок перевізника необхідне сприяння в організації перевезення пасажирів даного автобуса в найближчий пункт, звідки є можливість здійснити відправлення у необхідному напрямку.
У випадку вимушеної зупинки і у разі неможливості доставки пасажира до місця прибуття, а також, якщо пасажир припиняє поїздку внаслідок хвороби або нещасного випадку, йому повертається вартість проїзду і провозу багажу (за відрахуванням комісійного збору) з розрахунку відстані від місця поломки або вимушеної зупинки до кінцевого пункту прибуття, що регулюється Договором про спільну діяльність.
34. Пасажир має право повернути квитки в касу до відправлення автобуса у рейс і отримати повну вартість проїзду, включаючи збори за попередній продаж квитків, у разі:
запізнення автобуса в рейс більше ніж на годину порівняно з часом, передбаченим у розкладі руху;
надання пасажиру місця в автобусі нижчого класу, ніж той, який був передбачений у квитку. За згодою пасажира на проїзд в автобусі нижчого класу йому повертається різниця у вартості квитка.
Якщо замість автобуса, передбаченого розкладом, подається автобус, проїзд на якому дорожчий, пасажири, які придбали квитки до оголошення про це, мають право проїзду за цими квитками без доплати. З моменту оголошення про заміну типу автобуса квитки продаються за встановленим більш високим тарифом з відповідним попередженням пасажирів.
У разі спізнення пасажир має право протягом трьох годин з моменту відправлення автобуса, на який придбано квиток, а внаслідок хвороби або нещасного випадку - трьох діб, відновити проїзні документи з доплатою 25 відсотків вартості квитка або отримати вартість проїзду за відрахуванням 25 відсотків вартості квитка.
Повернення грошей здійснюється:
касами попереднього продажу квитків, які продали або доставили квиток, за календарну добу (до 18 годин) до відправлення в рейс автобуса;
касами поточного продажу квитків автовокзалу (автостанції) початкового пункту маршруту - в день відправлення в рейс автобуса.
VII. Контроль за перевезенням пасажирів і багажу
35. Контроль за перевезенням пасажирів і багажу під час міжнародних перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі двосторонніх міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення і національного законодавства держав, територією яких здійснюються перевезення.
36. Відповідальність перевізників та пасажирів за порушення цих Правил перевезень пасажирів передбачається Конвенцією про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 9 жовтня 1997 року, багатосторонніми і двосторонніми міжурядовим угодами про міжнародне автомобільне сполучення, а також національним законодавством держави, на території якої скоєно порушення.
____________