Інститут мовознавства ім. О. О

Вид материала

Документы

Содержание Правопис складних слів Складні слова без сполучного звука

Подобный материал:

• Історія мовознавства Плани семінарських занять, 38.65kb.
• Курс загальної лінгвістики. К., 1998. 34-36 Зв’язок мовознавства з різними науками, 56.81kb.
• Міністерство освіти І науки України Київський національний лінгвістичний університет, 150.12kb.
• Міжвузівський науково-методичний семінар, 57.27kb.
• Інститут економіки та промисловості нан, 9724.62kb.
• План роботи кабінету української мови та літератури на 2010 2011 н р. Білокура Н.І, 250.61kb.
• Програма екзамену зі спеціальності 02030303 «Філологія. Прикладна лінгвістика» для, 301.69kb.
• Національний технічний університет україни "київський політехнічний інститут" фізико, 288.71kb.
• Інститут економіки та промисловості нан, 3422kb.
• Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРАВОПИСУ СКЛАДНИХ СЛІВ

Складні слова можуть утворюватися за допомогою сполучних звуків і без них.

§ 25. Сполучні звуки О, Е (Є)

1. Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатлет, гірничопромисловий, чорногуз, яснозорий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпровський, давньоруський, середньовіччя, синьоокий.

Увага. З цими словами не слід змішувати складних слів, перша частина яких є вищий ступінь прислівника на е: вищезгаданий, нижчепідписаний.

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) Після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохід, грушоподібний, дощомір, самовчитель; але: кожум’яка, овочесховище, очевидний.

б) Після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчується основа іменника м’якої групи, пишемо е: бурелом, землетрус, працездатний, яйцеподібний, але: конов’язь, коногон, костогриз, костоправ, свинопас, свиноматка.

в) Після й, який закінчується основа іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишеться є: боєздатність, краєзнавство; життєздатний, життєпис, сміттєзбірник.

Складні слова без сполучного звука

3. Складні слова можуть утворюватися без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:

а) На голосний звук: всюдихід, кількаразовий, радіокомітет; у словах із числівниками одно-, дво-, три-, чотири-: одноденний, двоярусний, триніжок, чотирикутник. Також у словах із тими числівниками, що в родовому відмінку мають закінчення -и: двадцятирічний, п’ятикутний, семимильний.

б) На приголосний звук: Болград, Новгород; в абревіатурах: виконком, медінститут; у словах із числівниками двох-, трьох-, чотирьох-, якщо дальша частина починається голосними а, о: двохосьовий, чотирьохактний.

4. Складні слова можуть писатися разом і через дефіс.

Разом пишемо:

а) Усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацбанк, Міносвіти, міськрада, облвиконком, профспілка, соцстрах; профспілковий, соцстрахівський. Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.

б) Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, сімдесятиріччя, трикутник, тривідсотковий, чотиримісячний.

Через дефіс пишуться:

а) Повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення, зокрема: писав-писав, робив-робив, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.

б) Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами й суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.

Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а друге — орудного, пишуться окремо; кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само й займенники: сама самотою.

в) Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.

Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставимо тире: 3—4 (дні), учні 8—10 класів.

г) Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.

д) Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко); По-о-лк, стій!

е) Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-111;

є) Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.

ж) Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;

з) Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.