Закон Тора

Вид материалаЗакон

Содержание


6 з 8 запропонованих тестових завдань. У разі невиконання завдання, пропонується відповісти на 2 теоретичні питання
Тестові завдання для підсумкової перевірки знань студентів денної та заочної форм навчання з курсу "етика-естетика"
Контрольні питання до заліку з
Список основної літератури для підготовки до семінарських занять та заліку
Список додаткової літератури для підготовки до семінарських занять та заліку
Завдання творчого характеру
Теми доповідей та рефератів
Подобный материал:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕТИКА-ЕСТЕТИКА

методичний посібник для студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей

Суми

Вид-во СумДУ

2008

Методичний посібник з курсу "Етика-Естетика" для студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей / Укладач: канд.філос.наук, доцент Лебідь А.Є. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 28 с.

Кафедра філософії

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА:

Для отримання заліку з курсу "Етика-Естетика" студенту необхідно дати правильну відповідь на 6 з 8 запропонованих тестових завдань. У разі невиконання завдання, пропонується відповісти на 2 теоретичні питання, список яких наведений у кінці посібника. Особливо слід відзначити про необхідність використання переліку основної та додаткової літератури під час підготовки до заліку. Усі із запропонованих джерел можна знайти у мережі Internet.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ З КУРСУ "ЕТИКА-ЕСТЕТИКА"

ЕТИКА
  1. Моральні принципи, сформульовані Мойсеєм називаються:
  1. Блага вість
  2. Декалог
  3. Закон
  4. Тора
  1. Етика Відродження базувалася на принципах:
  1. аскетизму
  2. гуманізму
  3. егоїзму
  4. фаталізму
  1. На думку А. Шопенгауера
  1. життя – це суцільні страждання та розчарування
  2. мета життя – апатія та безтурботність
  3. сенс життя в тому, щоб не було більше сенсу жити
  4. щастя – це відсутність страху смерті
  1. Яка (і) з функцій не є функцією моралі:
  1. виховна
  2. гуманістична
  3. методологічна
  4. регулятивна
  1. Правила поведінки та спілкування людей, що є зовнішнім проявом моральної культури людини є предметом:
  1. етикету
  2. корпоративної етики
  3. професійної етики
  4. ситуативної етики
  1. Які елементи складають систему моралі:
  1. моральна дія
  2. моральна свідомість
  3. моральні відношення
  4. моральні заборони
  5. моральні норми
  6. моральні принципи
  1. Що з переліченого не є завданням етики:
  1. вчити моралі
  2. змінювати мораль
  3. описувати мораль
  4. пояснювати мораль
  1. Засновником західноєвропейської етики вважається:
  1. Аристотель
  2. Піфагор
  3. Платон
  4. Сократ
  1. У вченні Аврелія Августина зло існує як:
  1. наявність у людини свободи волі
  2. нестача добра
  3. результат свідомої діяльності людини
  4. творіння диявола
  1. Категоричний імператив І. Канта містить:
  1. "золоте правило моральності"
  2. категоричне заперечення норм моралі
  3. опис категорій етики
  4. теорію розумного егоїзму
  1. Категорія етики, що позначає морально аргументований примус до вчинку:
  1. відповідальність
  2. обов'язок
  3. совість
  4. шана (рос. долг)
  1. Філософи-стоїки були у:
  1. Візантійській імперії
  2. Стародавній Греції
  3. Стародавній Індії
  4. Стародавньому Китаї
  1. Жан Жак Руссо є діячем епохи:
  1. Просвітництва
  2. бароко
  3. Ренесансу
  4. класицизму
  1. Автор "Никомахової етики":
  1. Аристотель
  2. блаженний Августин
  3. Дені Дідро
  4. Сенека
  1. Моральна культура особистості - це:
  1. життєвий досвід
  2. моральне рішення
  3. рівень сприйняття індивідом моральної свідомості
  4. самовиховання
  1. Поняття філософів-стоїків, що визначало здатність мудреця не радуватись тому, чим втішаються пересічні люди і не відчувати страждання від того, чого бояться люди, навіть і самої смерті:
  1. апатія
  2. атараксія
  3. ахімса
  4. калокагатія
  1. Обмеження або подолання почуттєвих бажань, добровільне перенесення фізичного болю, усамітнення тощо, що характерне для філософів-кініків та чернецтва у деяких релігіях:
  1. аскетизм
  2. моральний вибір
  3. пожертва
  4. релігійний фанатизм
  1. Відсутність хвилювання, спокій. Ідеальний душевний стан, якого повинна прагнути людина, позбавлена усіляких страхів:
  1. апатія
  2. атараксія
  3. ахімса
  4. калокагатія
  1. Важливий етичний принцип індійської філософії та релігії, що наголошує на утриманні від нанесення шкоди живому:
  1. апатія
  2. атараксія
  3. ахімса
  4. калокагатія
  1. Принцип, що стверджує насолоду як вище благо і критерій поведінки людини та зводить до насолоди усе різноманіття моральних вимог:
  1. гедонізм
  2. евдемонізм
  3. прагматизм
  4. утилітаризм
  1. У релігійній етиці моральне зло:
  1. гріх
  2. заздрість
  3. невіра
  4. погорда
  1. Принцип, що обґрунтовує мораль, згідно з яким щастя і блаженство є вищою метою людського щастя:
  1. гедонізм
  2. евдемонізм
  3. прагматизм
  4. утилітаризм
  1. Одне з центральних понять етичної концепції Конфуція, що проголошує гуманність, людинолюбство:
  1. дао
  2. жень
  3. інь
  4. ян
  1. Античний ідеал фізичної і моральної довершеності:
  1. апатія
  2. атараксія
  3. ахімса
  4. калокагатія
  1. Нігілістичне відношення до надбань загальнолюдської культури і моралі, ідеї гідності людини:
  1. вандалізм
  2. егоїзм
  3. нігілізм
  4. цинізм
  1. Акт моральної діяльності, що полягає у свідомій перевазі певної лінії поведінки всупереч іншій:
  1. волевиявлення
  2. моральний вибір
  3. свобода волі
  4. совість
  1. Вчення про природу цінностей, їх місце і значення в житті людини:
  1. аксіологія
  2. аретологія
  3. етика
  4. мораль
  1. Моральний принцип, згідно з яким благо іншого і він сам більш значимий за особисте "Я":
  1. альтруїзм
  2. доброчинність
  3. егоїзм
  4. совість
  1. Принцип практичної або ідейної орієнтації, що заперечує загальноприйняті норми поведінки:
  1. анархізм
  2. аморалізм
  3. егоїзм
  4. цинізм
  1. Почуття, форма прояву самосвідомості і людської гідності:
  1. вчинок
  2. гордість
  3. гординя
  4. індивідуалізм
  1. Моральна якість, що характеризує неповагу і презирливе ставлення до інших:
  1. гординя
  2. егоїзм
  3. зверхність
  4. лицемірство
  1. Те, що несе у собі певний позитивний сенс:
  1. благо
  2. добро
  3. любов
  4. щастя
  1. Мотивований, цілеспрямований елемент моральної діяльності:
  1. воля
  2. вчинок
  3. дія
  4. праксис
  1. Принцип діяльної та ідейної орієнтації, що спирається на мотиви себелюбства та власної вигоди:
  1. егоїзм
  2. зверхність
  3. погорда
  4. прагматизм
  1. Суспільна необхідність, вимога:
  1. закон
  2. мораль
  3. норма
  4. обов’язок
  1. Засновником західноєвропейської етики є:
  1. Аристотель
  2. Кант
  3. Піфагор
  4. Платон
  1. Категорія етики, що позначає здатність людини здійснювати моральний самоконтроль:
  1. інтелігентність
  2. скромність
  3. совість
  4. сором
  1. Моральний принцип, що вимагає від людини відречення від власного егоїзму:
  1. альтруїзм
  2. гуманізм
  3. людяність
  4. щирість
  1. Розділ етики, що вивчає проблеми обов’язку:
  1. аретологія
  2. деонтологія
  3. нормативна етика
  4. прикладна етика
  1. Узагальнена система позитивних стійких моральних якостей особистості, що вказує на їх моральну цінність:
  1. благо
  2. добро
  3. порядність
  4. чесноти
  1. Елемент моральних відносин, форма моральної свідомості, що є вираженням простої моральної вимоги:
  1. моральна норма
  2. моральна якість
  3. моральний закон
  4. моральний принцип
  1. Моральна якість, що характеризує відношення до інтересів, вірувань, уподобань інших людей:
  1. повага
  2. справедливість
  3. терпимість
  4. цінність
  1. Принцип "золотої середини" становить основу вчення:
  1. Аристотеля
  2. Будди
  3. Канта
  4. Лао-цзи
  1. Подвійність почуттєвих переживань:
  1. амбівалентність
  2. дисгармонія
  3. диференціація
  4. розлад
  1. Ідейну основу утилітаризму, принцип корисності сформулював:
  1. Д.Д’юї
  2. Дж.Мілль
  3. І.Бентам
  4. У.Джемс
  1. Табу можна визначити як:
  1. вимоги-заборони
  2. вимоги-заперечення
  3. обмеження-заборони
  4. обмеження-заперечення
  1. Етичний нігілізм як життєвий принцип сповідував і розробив:
  1. А.Шопенгауер
  2. Д.Достоєвський
  3. З.Фрейд
  4. Ф.Ніцше
  1. Моральний принцип, згідно з яким, пояснюючи вчинок, слід керуватися тією інтерпретацією, що виглядає більш ймовірною і прийнятною; який оголошує основою моральних вчинків людей не необхідність, а ймовірність:
  1. пробабілізм
  2. меркантилізм
  3. евдемонізм
  4. гедонізм
  1. Система моральних норм, яка передбачає покровительство, опікунство і відповідні очікування щодо поведінки людей різних соціальних станів
  1. конформізм
  2. нонконформізм
  3. патерналізм
  4. пробабілізм
  1. Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів поведінки, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами
  1. конформізм
  2. нонконформізм
  3. патерналізм
  4. пробабілізм

ЕСТЕТИКА
  1. Естетика як гуманітарна наука передбачає особливий спосіб осягнення свого предмета через:
  1. катарсис
  2. опис світу за допомогою символів
  3. переживання
  4. раціоналізацію художнього світу
  1. Які категорії не є категоріями естетики:
  1. краса
  2. міра
  3. піднесене
  4. симетрія
  5. симпатія
  6. смак
  7. трагічне
  1. Поняття "естетика" ввів у науку:
  1. А. Бергсон
  2. А. Шопенгауер
  3. І. Кант
  4. О. Баумгартен
  1. Катарсис - це:
  1. незворушність душі
  2. очищення душі
  3. перевтілення душі
  4. самоусвідомлення душі
  1. Естетичний смак - це:
  1. естетична організація середовища
  2. здатність людини оцінювати об'єкти
  3. інтерес до мистецтва
  4. категорія естетики
  1. Мімезис - це:
  1. враження
  2. наслідування
  3. очищення
  4. спілкування
  1. Подвійність почуттєвих переживань – це:
  1. амбівалентність
  2. волюнтаризм
  3. дуалізм
  4. естетичний смак
  1. Напрямок у мистецтві ХХ ст., прибічники якого відмовились від відображення форм реальної дійсності, насамперед у живопису:
  1. авангардизм
  2. абстракціонізм
  3. кубізм
  4. сюрреалізм
  1. Напрям у західноєвропейській культурі XVII ст., що сформувався вслід за кризою Відродження, характеризується складною урівноваженістю композицій, підвищеною експресивністю, намаганням поєднати реальність та ілюзії:
  1. авангардизм
  2. бароко
  3. рококо
  4. романтизм
  1. Твір монументального мистецтва, композиціях із різнокольорового скла та інших матеріалів, що пропускають світло, доповнюється розписом, гравіюванням:
  1. вітраж
  2. гравюра
  3. графіка
  4. фреска
  1. Вищий ступінь творчого обдарування:
  1. геній
  2. досконалість
  3. майстерність
  4. шедевр
  1. Друкований відбиток на папері з пластини, на яку нанесено малюнок:
  1. вітраж
  2. гравюра
  3. графіка
  4. фреска
  1. Вид образотворчого мистецтва, куди входять малюнок та художні твори, виконані друком:
  1. вітраж
  2. гравюра
  3. графіка
  4. фреска
  1. Система правил та норм, що панує в мистецтві в певний історичний період, закріплює конкретні образи в різних видах мистецтв:
  1. жанр
  2. закон
  3. ідеал
  4. канон
  1. Термін, введений Аристотелем у вченні про трагічне, що означає очищення духу за допомогою жаху і співчуття:
  1. апатія
  2. атараксія
  3. катарсис
  4. мімезис
  1. Категорія естетики, що характеризує природні і соціальні явища, що мають негативну значимість, приховують в собі загрозу для людства:
  1. жахливе
  2. низьке
  3. потворне
  4. трагічне
  1. Специфічна для мистецтва форма відображення дійсності думок і почуттів художника:
  1. художній образ
  2. художній реалізм
  3. художній символ
  4. художня творчість
  1. Категорія естетики, що відображає боротьбу низького і піднесеного:
  1. гармонія
  2. естетичне
  3. міра
  4. патетичне
  1. Категорія естетики, що характеризує естетичну цінність предметів та явищ, що мають велику позитивну значимість, приховують у собі великі потенційні сили:
  1. високо естетичне
  2. патетичне
  3. піднесене
  4. прекрасне
  1. Категорія естетики, що виражає негативну естетичну цінність:
  1. жахливе
  2. низьке
  3. потворне
  4. трагічне
  1. Категорія естетики, що характеризує явища з точки зору сумірності, симетрії, бездоганності та надає їм найвищої естетичної цінності:
  1. високо естетичне
  2. патетичне
  3. піднесене
  4. прекрасне
  1. Сатирична за спрямованістю, їдка іронія:
  1. комедія
  2. сарказм
  3. сатира
  4. сміх
  1. Вкрай гостра форма комедійного, емоціональна критика:
  1. іронія
  2. сарказм
  3. сатира
  4. сміх
  1. Образ, у якому завжди присутній конкретно визначений зміст, який автентично сприймається тим, хто для цього достатньо підготовлений:
  1. художній образ
  2. художній реалізм
  3. художній символ
  4. художня творчість
  1. Категорія естетики, що відображає діалектику свободи і необхідності, найгостріші життєві колізії:
  1. величне
  2. комічне
  3. патетичне
  4. трагічне
  1. Техніка живопису по свіжій штукатурці:
  1. вітраж
  2. гравюра
  3. графіка
  4. фреска
  1. Художній стиль середньовічного мистецтва країн Європи (XII-XVI ст.). Термін для позначення цього стилю був введений теоретиком мистецтва і архітектором Дж.Вазарі і далі поширений італійськими гуманістами епохи Відродження як принизливе означення всього середньовічного мистецтва, що виникло не без впливу активності германських племен, котрі вважалися «варварськими»:
  1. вандалізм
  2. готика
  3. романський стиль
  4. романтизм
  1. За способом втілення художнього образу розрізняють такі види мистецтв:
  1. зорові
  2. зорово-слухові
  3. просторові
  4. просторово-часові
  5. слухові
  6. часові
  1. Архітектура, скульптура, живопис, графіка відносяться до таких видів мистецтв:
  1. зорові
  2. зорово-слухові
  3. просторові
  4. просторово-часові
  5. слухові
  6. часові
  1. Стиль у європейському мистецтві XVI-XVIII ст., що характеризувався пишністю, парадністю, асиметрією конструкцій і великою експресивністю:
  1. бароко
  2. модернізм
  3. рококо
  4. романтизм
  1. Стиль у мистецтві, що визначається легкими, нервовими, ніжними і химерними формами. Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру, при чому скульптура стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент набув форм мушлі:
  1. бароко
  2. модернізм
  3. рококо
  4. романтизм
  1. Ідейний рух у мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції, визначальними для якого стали ідеалізм і культ почуттів, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику:
  1. бароко
  2. модернізм
  3. рококо
  4. романтизм
  1. Здатність людини розуміти та оцінювати естетичні особливості предметів та явищ природи:
  1. естетична діяльність
  2. естетична свідомість
  3. естетичний смак
  4. творчість
  1. Органічний взаємозв'язок, співмірність і відповідність усіх компонентів твору мистецтва:
  1. гармонія
  2. ідеал
  3. міра
  4. пропорція
  1. Особливий вид краси, що проявляється у легкості, пластичності рухів і форм:
  1. гармонія
  2. грація
  3. прекрасне
  4. пропорційність
  1. Спосіб вираження комічного, для якого є характерним використання гострих образних перебільшень, при яких реальні явища дійсності набувають вкрай чудернацькі, фантастичні, іноді – жахливі форми:
  1. гротеск
  2. іронія
  3. сарказм
  4. сатира
  1. Різновид краси, для якого є характерним завершеність, співмірність, легкість форм, майстерність виконання:
  1. витонченість
  2. граціозність
  3. помірність
  4. пропорційність
  1. Узгодженість усіх елементів художнього твору:
  1. гармонія
  2. краса
  3. міра
  4. пропорція
  1. Гнівна, уїдлива насмішка:
  1. гротеск
  2. іронія
  3. сарказм
  4. сатира
  1. Давньогрецький драматург Софокл є автором:
  1. інтермедій
  2. комедій
  3. спектаклів
  4. трагедій
  1. Родоначальниками Відродження вважаються:
  1. Дж. Боккаччо і Данте
  2. Мікеланджело і Л. да Вінчі
  3. Ф.Петрарка і Данте
  4. Ф.Петрарка і Дж. Боккаччо
  1. "Титанами епохи Відродження" вважаються:
  1. Леонардо да Вінчі, Рафаель, Донателло, Тиціан
  2. Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Донателло
  3. Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Тиціан
  4. Мікеланджело, Донателло, Рафаель, Тиціан
  1. Автором "Декамерону" є:
  1. Боккаччо
  2. Гесіод
  3. Данте
  4. Петрарка
  1. "Творчість є нічим іншим, як сублімацією сексуальної енергії", - так вважали представники:
  1. екзистенціалізму
  2. примітивізму
  3. психоаналізу
  4. психопатологи
  1. Якість художнього твору з особливою силою емоційного впливу:
  1. експресивність
  2. екстравагантність
  3. екстраординарність
  4. екстраполяція
  1. Сукупність засобів образного розкриття художнього змісту:
  1. творча дія
  2. творчий метод
  3. художній стиль
  4. художня мова
  1. Мариністи – це:
  1. "вільні художники"
  2. поціновувачі образотворчого мистецтва
  3. художники, що малювали море
  4. художники-кічмени
  1. Що з переліченого не відносять до видів образотворчого мистецтва:
  1. архітектура
  2. вітраж
  3. графіка
  4. дизайн
  5. живопис
  6. література
  7. музика
  8. прінт-дизайн
  9. скульптура
  10. фотографія
  11. ювелірна справа
  1. Засновниками кубізму були:
  1. Ж.Брак та П.Пікассо
  2. Ж.Брак та П.Сезан
  3. П.Гоген та К.Малевич
  4. П.Пікассо та П.Сезан
  1. Андрій Рубльов (1360-1430) – це:
  1. руський літописець
  2. руський мислитель
  3. руський скульптор
  4. руський художник-іконописець

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З

"ЕТИКИ-ЕСТЕТИКИ" ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ

ЕТИКА
  1. Ранні форми морального регулювання у суспільстві
  2. Основні категорії моралі
  3. Основні функції моралі
  4. Основні етичні концепції Стародавнього Китаю
  5. Основні етичні концепції Стародавньої Індії
  6. Основні етичні концепції Стародавнього Риму
  7. Основні етичні концепції Стародавньої Греції
  8. Етика утилітаризму та прагматизму
  9. Т. Гоббс про природу моралі
  10. І. Кант про категоричний імператив
  11. І. Кант про людину "як мету" і "як засіб"
  12. Г. С. Сковорода про "нерівну рівність" людей
  13. Етика доби Київської Русі
  14. Поняття та структура моралі

ЕСТЕТИКА
  1. Утилітарне та естетичне в ранніх формах культури
  2. Предмет естетики. Естетичне як досконале
  3. Семіотика і мистецтво. Семіотика кіно
  4. Теорія та практика естетики у творах Хосе Ортеги-і-Гасета
  5. Проблема досконалості як проблема античної естетики
  6. Естетика європейського середньовіччя. Досконале як центральна категорія європейської середньовічної християнської естетики і як методологічна проблема теорії творчості
  7. Розуміння мистецтва як вільного вираження генія (Кант, Шеллінг)
  8. Проблема спадковості, норми, канону та саморефлексії мистецтва
  9. Теорія катарсису у Аристотеля
  10. Мистецтво як гра і як сфера свободи (Шиллер, Хейзінга, Гегель)
  11. Психологія художнього сприйняття
  12. Види мистецтва та принципи їх класифікації
  13. Проблема автора в естетиці та мистецтві (М.Фуко, Р.Барт)
  14. Межа реалізму в мистецтві (Р.Барт)
  15. Психологія художньої творчості
  16. Основні категорії естетики

СПИСОК ОСНОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА ЗАЛІКУ:

ЕТИКА
  • Аболина Т. Г. Исторические судьбы нравственности: философский анализ нравственной культуры. – К.: Либідь, 1992.
  • Бачинин В.А. Этика. Энциклопедический словарь. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2005.
  • Гусейнов А. А., Апресян Р. Г. Этика. – М.: Гардарика, 1998, 2000, 2005.
  • Гусейнов А. А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М.: Мысль, 1987.
  • Иванов В. Г. История этики Древнего мира. – СПб.: Лань, 1997.
  • Иванов В. Г. История этики средних веков. – СПб.: Лань, 2002.
  • Иванов В. Г. Этика. – СПб.: Питер, 2006.
  • Каменская Е. Н. Этика. Эстетика. Конспект лекций. – Ростов на Дону: Феникс, 2005.
  • Кондрашов В.А., Чачина Е.А. Этика. Эстетика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.
  • Малахов В.А. Етика спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2006.
  • Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996, 2004.
  • Мур Д.Э. Принципы этики. – М.: Прогресс, 1984.
  • Памятники этической мысли на Украине XVII – первой половины XVIII ст. / Сост., перевод с лат., вступ. статья и примеч. М. В. Кашубы. – К.: Наукова думка. 1987.
  • Словарь по этике. – М.: Политиздат, 1992.
  • Швейцер А. Культура и этика. – М.: Прогресс, 1973.
  • Этика стоицизма: традиции и современность. / Сост. А. А. Гусейнов. М., 1991.
  • Этика: Энциклопедический словарь. / Под ред. Р.Г. Апресяна, А. А. Гусейнова. – М., 2001.

ЕСТЕТИКА
  • Арнаудов М. Психология литературного творчества. М, 1970.
  • Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. М., 1968.
  • Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975.
  • Бердяев Я. Л. Смысл творчества. М., 1989.
  • Бёрк Э. Философское исследование происхождения наших идей возвышенного и прекрасного. М., 1978.
  • Борев Ю. Эстетика. В 2 т. Смоленск. 1997.
  • Буало Д. И. Поэтическое искусство. М., 1957.
  • Бычков В. В. Византийская эстетика. М.,1977.
  • Валери П. Об искусстве. М., 1993.
  • Вольтер. Эстетика. М., 1980.
  • Выготский Л. С. Психология творчества. М., 1965.
  • Гадамер Г. Актуальность прекрасного. М., 1991.
  • Естетика / за ред. Левчук Л.Т. – К., 2005.
  • История эстетической мысли. В 6 т. М., 1985-1987.
  • Каган М. С. Философия культуры. СПб., 1996.
  • Коллжгвуд Р.Дж. Принципы искусства. М., 1999.
  • Лекции по истории эстетики. Кн. 1-4. Л., 1973—1980 / под ред. М.С. Кагана.
  • Лосев А. Ф. История античной эстетики. В 6 т. М., 1963-1980.
  • Лотман Ю. М. Культура и взрыв. М., 1992.
  • Лотман Ю. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. – Таллин, 1973.
  • Лотман Ю. М. Структура художественного текста. М., 1970.
  • Мастера искусства об искусстве. Т. 1-7. М., 1965—1970.
  • Ортега-и-Гассет X. Эстетика. Философия культуры. М., 1991.
  • Потебня А.А. Слово и миф. М., 1989.
  • Потебня А.А. Эстетика и поэтика. М., 1976.
  • Столович Л.Н. Природа эстетической ценности. М., 1972.
  • Флоренский П. Избранные труды по искусству. М., 1996.
  • Эйзенштейн С. Избр. произв. В 6 т. М., 1964-1966.

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА ЗАЛІКУ:
    • Аврелий Марк. Наедине с собой.
    • Аристотель. Поэтика. Никомахова этика. Большая этика.
    • Барт Р. S/Z.
    • Барт Р. Избранные произведения. Семиотика, поэтика.
    • Баумгартен А. Философские размышления. Эстетика.
    • Брентано Ф. О происхождении нравственного познания.
    • Выготский Л. Психология искусства.
    • Гоббс Т. О гражданине.
    • Кант И. Критика способности суждения.
    • Ницше. К генеалогии морали.
    • Платон. Тимей. Пир. Софист.
    • Сенека. Нравственные письма к Луцилию.
    • Сковорода Г. Разговор пяти путников истинном щастіі в жизни
    • Сковорода Г. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира.
    • Соловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия.
    • Тэн И. Философия искусства. Раздел: О сущности художественных произведений.
    • Фрейд З. Тотем и табу.
    • Фромм Э. Психоанализ и этика.
    • Фуко М. Воля к истине. Раздел: Что такое автор? Использование удовольствий.
    • Хейзинга Й. Homo Ludens. Проблемы: дефиниция игры, игра и эстетическое
    • Эко У. Открытое произведение. Раздел: Открытое произведение в изобразительном искусстве.
    • Эко У. Отсутствующая структура. Раздел: Эстетическое сообщение, Семиология архитектуры
    • Эко У. Роль читателя. Раздел: Введение.
    • Эпиктет. В чем наше благо?
    • Юм Д. Трактат о человеческой природе. Книга третья. О морали.

ЗАВДАННЯ ТВОРЧОГО ХАРАКТЕРУ:
  1. Прокоментуйте наведені вирази, визначте їх силу:
  • Безхарактерність ще далі від доброчесності, ніж порок (Ф. Ларошфуко).
  • Добре міркувати про доброчесності – ще не означає бути доброчесним (Аристотель).
  • Етика є естетикою душі (П. Реверді).
  • Зло є найгрубішою формою неуцтва (М. Реріх).
  • Коли в Піднебесній дізналися, що краса – це краса, з’явилась і потворність. Коли дізналися, що добро – це добро, з’явилось і зло (Лао-цзи).
  • Коли ясно, в чому полягає істинна мораль, то і все решта буде ясно (Конфуцій).
  • Мораль – це вічна спроба примирення наших особистих потреб (І.Гете).
  • Навіть зграя розбійників повинна дотримуватись якихось вимог моралі, щоб залишитися зграєю (Р. Тагор).
  • Пороки входять до складу чеснот, як отрута до складу ліків (Ф. Ларошфуко).
  • Практична потреба в моралі виникає внаслідок конфлікту бажань різних людей або конфлікту бажань в одній людині (Б. Расел).
  • Про доброчесності людини треба судити не за її добрими якостями, а затим, як вона ними користується (Ф. Ларошфуко).
  • Проповідувати мораль легко, обґрунтувати її важко (А. Шопенгауер).
  • Релігія є лише формулою моралі (Ф. Достоєвський).
  1. Представникам яких етичних концепцій належать ці висловлювання:
  • Велика кількість законів часто служить виправданням для пороків.
  • Від чого ми отримуємо добро, від того самого ми можемо отримати і зло.
  • Добро є свободою. Тільки для свободи чи в свободі полягає відмінність між добром і злом.
  • Душі перемагаються не зброєю, а любов’ю і великодушністю.
  • Краще витерпіти деякі страждання, щоб тішитися більшими задоволеннями.
  • Мужність – це дотримання середини між страхом і відвагою.
  • Стан війни всіх проти всіх характеризується також тим, що при ньому ніщо не може бути несправедливим.

ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ ТА РЕФЕРАТІВ:
  1. Естетика як феномен культури.
  2. Основні проблеми античної естетики.
  3. Естетика Аврелія Августина.
  4. Проблема ритму в античній та середньовічній естетиці.
  5. Смисл ікони у візантійсько-руській культурній традиції.
  6. Художній простір в руській іконі.
  7. Естетичний смисл канону у мистецтві.
  8. Естетичний смисл теургії.
  9. Естетичні трактати Г.Лессінга.
  10. Естетика Просвітництва.
  11. Прекрасне та піднесене за І. Кантом.
  12. Смисл гри в естетиці І.Ф. Шиллера.
  13. "Філософія мистецтва" Ф.В. Шеллінга.
  14. Три стадії розвитку мистецтва за Г.В.Ф. Гегелем.
  15. Естетичний смисл трагічного.
  16. Багатоманітність комічного у житті та мистецтві.
  17. Іронія в історії та сучасності.
  18. Смисл мистецтва за М. Гайдеггером.
  19. Художній твір у розумінні Т. Адорно.
  20. Що є "істина" в мистецтві?
  21. Естетичний смисл катарсису.
  22. Мімезис як принцип мистецтва.
  23. Форма і зміст у мистецтві.
  24. Психологія мистецтва.
  25. Герменевтика мистецтва.
  26. Семіотика мистецтва.
  27. "Текст" як категорія в структуралізмі.
  28. Поп-арт.
  29. Естетика, антиестетика, параестетика пост-культури.
  30. Симулякр та образ.
  31. Парадокс як естетичний принцип нонкласики.
  32. Сучасні арт-практики (акція, хеппенінг, перформанс).
  33. Деконструкція як творчий принцип.

Навчальне видання

ЕТИКА-ЕСТЕТИКА

методичний посібник для студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей

Відповідальний за випуск: Вандишев В.М.

Редактор: Клочко Н.З.

Комп’ютерне верстання: Лебідь А.Є.

Підписано до друку

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Arial. Друк офс. Умовн. друк. арк. Обл.-вид. арк.

Тираж 200 прим.

Зам. №

Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, м.Суми, вул. Римського-Корсакова, 2

Свідоцтво про внесення субєкта видавничої справи до Державного реєстру ДК №3062 від 17.ХІІ.2007 р.

Надруковано у друкарні СумДУ

4


0007, м.Суми, вул. Римського-Корсакова, 2