Активні форми роботи психолога з педпрацівниками

Вид материала

Документы

Содержание Чи можна за допомогою інтеракції викладати сухий нецікавий матеріал? Якщо часто застосовувати технології роботи в малих групах, чи не мо­же це знизити їх ефективність? Питання та відповіді Чи можна за допомогою інтеракції викладати сухий нецікавий матеріал? Якщо часто застосовувати технології роботи в малих групах, чи не мо­же це знизити їх ефективність? К новейшим формам обучения педагогических кадров отно­сятся В чем состоит суть интерактивного обучения? Как строится интерактивный урок?

Подобный материал:

• Активні форми навчання в дії, 27.63kb.
• Методичні рекомендації до виконання та захисту для студентів психологічних відділень, 426.59kb.
• Форми виховної роботи в початкових класах сучасної школи, 75.21kb.
• Інноваційні форми бібліотечно-бібліографічної роботи, 41.08kb.
• Інструкція з охорони праці для психолога, 89.68kb.
• План Урок. Елементи уроку Взаємозв'язок типу І структури уроку Форми роботи на уроці, 186.36kb.
• Завдання для контрольної роботи для студентів заочної форми навчання, 75.91kb.
• Ї роботи виконання контрольної роботи студентами заочної форми нав­чання є складовою, 305.46kb.
• Методика науково дослідницької роботи план викладу, 283.44kb.
• Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.

Разрезать «Карусель»

Приложение 6

Примітка:можно вибрати деякі з питань, сформулювати інакше, запропонувати інші, залежно від складу групи


Чи може інтеракція бути основною моделлю навчання — адже це окре­мі прийоми, що дозволяють урізноманітнити урок, додати йому ігрової та мотиваційної привабливості?


Чи можуть учні зосередитися на змісті матеріалу, адже інтеракція по­требує від них постійного виконання багатьох дій та операцій?


Чи можна забезпечити засвоєння всього змісту навчання, коли ми застосовуємо інтеракцію, адже вона потребує набагато більше часу, ніж традиційне навчання?


Чи можна за допомогою інтеракції викладати сухий нецікавий матеріал?


Якщо ми застосовуємо навчання в малих групах, як можна уникнути створення груп, що будуть неефективно використовувати навчальний час і не досягнуть необхідних результатів?


Якщо часто застосовувати технології роботи в малих групах, чи не мо­же це знизити їх ефективність?


Оскільки в інтерактивних вправах ми часто спираємося на пізнаваль­ний і життєвий досвід учнів, залучаючи його в процесі обговорень і дис­кусій, чи не може статися так, що інформація, яку треба засвоїти, буде викривленою?


Чи завжди учні задоволені інтерактивним навчанням?


Чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки і роз­винутого творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний урок?


Питання та відповіді


Щоб бути ефективними сьогодні, вчителі мають викори­стовувати як повсякденний інструментарій кооперативне навчання з усіма технологіями роботи в малих групах, проекти, дебати та інші види дискусії, експериментальні вправи, моделювання, соціологічні й польові дослідження тощо.

Очевидно, що зміна позиції вчителя в навчанні, якої потребує інтерак­ція, викликає в частини педагогів сумніви й запитання, які часто лунають на семінарах для вчителів. Перерахуємо їх.


Чи може інтеракція бути основною моделлю навчання — адже це окре­мі прийоми, що дозволяють урізноманітнити урок, додати йому ігрової та мотиваційної привабливості?

Інтеракція — це не тільки урізноманітнення навчання, хоча таке навчан­ня дійсно може бути надзвичайно привабливим, цікавим і водночас ефек­тивним. Теорія і практика доводять, що інтеракція дозволяє часто створю­вати навчальні ситуації, які потребують від учнів не менш (а інколи й більш) важкої зосередженої праці, ніж традиційне навчання.


Чи можуть учні зосередитися на змісті матеріалу, адже інтеракція по­требує від них постійного виконання багатьох дій та операцій?

Така небезпека є реальною. Результатів інтерактивного навчання мож­на досягти лише за умови проведення рефлексії як завершення будь-якої інтерактивної технології. Рефлексія як найважливіший принциповий мо­мент інтерактивного навчання передбачає, що активні дії учнів уже завер­шені, й учень розмірковує про спосіб їх виконання, результати діяльності, можливість подальшого застосування набутих знань і навичок. В інтерак­тивному навчанні є багато прийомів організації рефлексії, яка також має передувати засвоєнню учнями тих чи інших теоретичних концепцій.


Чи можна забезпечити засвоєння всього змісту навчання, коли ми застосовуємо інтеракцію, адже вона потребує набагато більше часу, ніж традиційне навчання?

Питання не в тому, що інтеракція потребує більше часу, ніж тра­диційне навчання, а в тому, щоб знайти способи уникнення зайвої та непотрібної витрати часу. Крім того, навіть при тому, що лекція може охопити значну кількість матеріалу, що вивчається, реальне засвоєння матеріалу учнями потребує набагато більше часу. Лектори схильні закла­дати у свій «текст» (зміст лекції) якомога більше інформації з теми, вважа­ючи, що принаймні вони зробили все можливе для того, щоб забезпечити поінформованість учнів. Інтерактивне навчання завжди ставить набагато більш конкретні й вузькі цілі, оскільки свідомі вчителі розуміють, що учні здатні запам'ятати набагато менше інформації, ніж забути. Постановка

і досягнення таких конкретних цілей дозволяє передбачити й організу­вати спеціальну діяльність учнів для осмислення, застосування й усві­домлення того, що вивчається. Отже, засвоєння учнями змісту освіти йде за принципом: краще менше, але реально, на достатньому рівні ком­петентності.


Чи можна за допомогою інтеракції викладати сухий нецікавий матеріал?

Звичайно, можна. Коли тема викликає безпосередній інтерес учнів, не так і важливо, якою буде методика її вивчення. Проте, коли тема є сухою, саме захоплення та мотивація учнів, що обов'язково виникає під час ін­терактивного навчання, сприяє і допомагає опанувати нудний, але необ­хідний матеріал.


Якщо ми застосовуємо навчання в малих групах, як можна уникнути створення груп, що будуть неефективно використовувати навчальний час і не досягнуть необхідних результатів?

Групи можуть бути непродуктивними, коли вчитель з самого початку не приділяє уваги процесам формування груп і дотримання в їх діяльності принципів кооперативного навчання. Найбільшою небезпекою є слабка структурованість групової діяльності. Крім того, дезорганізуючими чинни­ками можуть бути нечіткий інструктаж відносно процедури та завдань гру­пової діяльності, відсутність розподілу ролей у групі, неправильний підбір завдань (особливо коли вони надто легкі для виконання) тощо. Цінні реко­мендації щодо організації ефективної роботи малих груп ви можете знай­ти в спеціальній літературі'².


Якщо часто застосовувати технології роботи в малих групах, чи не мо­же це знизити їх ефективність?

Безумовно, це можливо. Деякі викладачі можуть зловживати груповою діяльністю. Це не дає учням можливості навчатись індивідуально, що є та­кож принципово важливим, крім того, учні не достатньо працюють усім класом у процесі навчання. Ключем ефективного навчання завжди є уріз­номанітнення його технологій, форм, методів, засобів.


Оскільки в інтерактивних вправах ми часто спираємося на пізнаваль­ний і життєвий досвід учнів, залучаючи його в процесі обговорень і дис­кусій, чи не може статися так, що інформація, яку треба засвоїти, буде викривленою?

Певна небезпека дійсно існує, проте переваги інтерактивного навчан­ня будуть набагато більшими. До того ж після закінчення інтерактивної частини уроку вчитель завжди може за допомогою традиційних методів (наприклад, роботи з текстом підручника) ще раз повернутися до основ­них теоретичних положень навчального матеріалу.


Чи завжди учні задоволені інтерактивним навчанням?

Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє навчання, тим більш складно вони переходитимуть до інтеракції. Учні можуть спробува­ти посісти позицію спостерігача або навпаки, працюючи в групі, намага­тися виконати всю роботу індивідуально. Деякі учні скаржитимуться, що інтеракція — це зайва витрата часу, оскільки їм потрібна гарно організо­вана, відструктурована й ефективно подана вчителем порція інформації. Дехто, навпаки, говоритиме про неможливість плідної індивідуальної ро­боти і творчості в умовах інтеракції. Проте, якщо ви запроваджуватимите інтеракцію поступово, учні звикатимуть і згодом зможуть оцінити перева­ги саме такого навчання. Але спроби застосовувати великий обсяг інтер­активної діяльності в непідготовленій аудиторії ЗАВЖДИ викликають значний опір тих, хто навчається.


Чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки і роз­винутого творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний урок?

Відповіддю в цьому випадку буде і «так», і «ні». Як тільки ви набувати­мете навичок підготовки до інтерактивних уроків, ваш творчий потенціал буде весь час знаходитись у збудженому стані. Творчість, якої потребує від учителя підготовка і проведення інтерактивного заняття, стане для вас звичайним явищем. Ваше захоплення проведенням таких уроків буде захоплювати та збуджувати ваших учнів. Це станеться тоді, коли інтер­активне навчання стане для вас дійсно потрібним, коли, готуючись до викладання кожної теми, ви зможете відразу побачити, як можна зробити це навчання інтерактивним. Зрозуміло, що вам потрібен деякий час, аби навчитися застосовувати інтеракцію у викладанні свого предмета. Однак інтеракція придатна для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції. Чим скоріше ви, прочитавши про ці методи, станете активним користувачем цієї інфор­мації, подумки приміряючи її до різних навчальних ситуацій, тим скоріше відбудеться ваше перетворення на інтерактивного вчителя.


Приложение 7


Материалы для психолога


Активные и интерактивные методы и формы работы с педагогами и учащимися.


Основные вопросы:

• в чем сущность интерактивного обучения?
  
• какие интерактивные техники (упражнения) и формы учебных занятий предлагаются психологией и методикой?
  
• как – принципиально – строится интерактивный урок?
  
• с какими проблемами сталкивается учитель в интерактиве?
  
• в чем преимущества интерактивных методов перед пассивными и активными?
  

Перед руководителями профессиональных объединений зачастую стоит вопрос – как сделать, чтобы каждый педагог стал активным, заинтересованным участником работы различных форм профессиональных объединений? Как избавиться от пассивности отдельных педагогов? Как перевести их от репродуктивной деятельности к исследовательской? К формированию умения рефлексировать в процессе познания нового и освоения знакомого материала?

Профессионализм учительского труда сегодня не связан только с информационной насыщенностью учителя и методической оснащенностью учебного процесса, а определяется субъектностью педагога – свойством его личности “производить взаимообусловленные изменения в мире и в себе”. Среди показателей развития субъектности учителя особое место занимают открытая, позитивная, гибкая Я-концепция педагога, обеспечивающая готовность к изменениям и ориентация на открытое и конструктивное взаимодействие с учащимися. “Учитель как субъект педагогической деятельности становится не просто человеком, способным передать знания и умения. Он становится творцом собственной деятельности: преобразует, оценивает ее результаты и себя в ней” . Использование новейших форм обучения в системе методической работы школы с педагогами учебных заведений позволяет создать условия для переориентации в методике работы самого учителя, для формирования его личностной подготовленности к осуществлению своей новой педагогической роли в новой педагогической реальности.

Активные и интерактивные методы все чаще используются в работе с педагогическим коллективом и учащимися. К новейшим формам обучения педагогических кадров отно­сятся инновационные, организационно-деятельностные, деловые, ролевые и другие игры, которые способствуют формированию ин­теллектуальной культуры и культуры саморазвития.Используются новейшие формы обучения в рамках способностной модели образования, которая обеспечивает подготовку педа­гогов к инновационной деятельности, создает предпосылки для их быстрой адаптации в динамической профессиональной среде.

Под активными понимаются методы, в которых субъектную, активную позицию ученик занимает по отношению к учителю, другим учащимся и/или индивидуальным средствам обучения, таким, например, как компьютер, рабочая тетрадь, или учебник.

Активизация творческой деятельности педагогов возможна через нетрадиционные, интерактивные методы и формы .

Необходимо разобраться с самим понятием. «Интерактивный»- что это? - новое наименование для хорошо забытого старого или нечто принципиально новое? Слово «интерактив» пришло к нам из английского языка от слова ”interact”, где “inter”- это «взаимный», “act”- действовать.

Интерактивный означает способность взаимодействовать или находится в режиме беседы, диалога с чем-либо (например, компьютером) или кем-либо (например, человеком). Отсюда можно сделать выводы, что интерактивное обучение – это, прежде всего, диалоговое обучение, в ходе которого осуществляется взаимодействие учителя (руководителя МО) и ученика (педагога-участника МО).

Каковы основные характеристики «интерактива»?

Под интерактивными подразумеваются методы, при использовании которых ученик получает новое знание только в результате осуществления позитивного взаимодействия с другими учащимися. Позитивное взаимодействие - основополагающий принцип интерактивных(коллективных) методов обучения, смысл которого заключается в достижении результата усилиями рабочей группы, но при индивидуальной отчетности и ответственности каждого члена этой группы. Таким образом, исходя из приведенных выше определений, интерактивные методы так или иначе представляют собой некоторую разновидность активных методов обучения. Основные методические инновации связаны с применением интерактивных методов обучения.

В чем состоит суть интерактивного обучения? Интерактивное обучение имеет достаточно конкретные и прогнозируемые цели работы.

Процесс взаимодействия организован таким образом, что практически все участники оказываются вовлеченными в процесс познания, обсуждения. Они имеют возможность понимать и рефлексировать по поводу того, что они знают, понимают, о чем думают. Совместная деятельность в данном процессе означает, что каждый участник вносит свой особый индивидуальный вклад, имеет возможность обменяться знаниями, собственными идеями, способами деятельности, услышать другое мнение коллег. Причем, происходит этот процесс в атмосфере доброжелательности и взаимной поддержки, что дает возможность получить не только новые знания по обсуждаемой проблеме, но и развивает саму педагогическую деятельность и переводит ее на более высокие формы кооперации и сотрудничества. Одна из целей интерактивного обучения состоит в создании комфортных условий обучения, таких, при которых педагог (обучаемый) чувствует свою успешность, свою интеллектуальную состоятельность, что делает продуктивным и эффективным весь процесс обучения.

Интерактивная деятельность предполагает организацию и развитие диалогового общения, которое ведет к взаимодействию, взаимопониманию, к совместному решению и принятию наиболее общих, но значимых для каждого участника задач. При интерактивном обучении исключается доминирование как одного выступающего, так и одного мнения, что очень важно в работе именно педагогических коллективов.

В ходе диалогового общения у педагогов формируется умение критически мыслить, рассуждать, решать противоречивые проблемы на основе анализа услышанной информации и обстоятельств. Педагоги учатся взвешивать альтернативные мнения, принимать продуманные решения, правильно выражать свои мысли, участвовать в дискуссиях, профессионально общаться с коллегами.

Ценно то, что при такой организации работы педагог может не только выразить свое мнение, взгляд, дать оценку, но и, услышав доказательные аргументы коллег, отказаться от своей точки зрения или существенно изменить ее. У педагогов формируется уважение к чужому мнению, умение выслушивать другого, делать обоснованные заключения и выводы.

Для этого на занятиях профессиональных объединений организуются разные формы – индивидуальные, подгрупповые, парные, применяются ролевые игры, анализируются документы и информация из различных источников.

В литературе нет терминологического единства: интерактив называют и технологией, и методом, и формой. Мы исходим из того, что интерактивное обучение – это специальная форма организации познавательной деятельности, в которой реализуется традиционная типология методов. Ведущая роль отводится развивающим методам – частично-поисковым, поисковым и исследовательским. Ученик не потребитель, а искатель, чувствует свою интеллектуальную состоятельность и необходимость. Занятие организуется так, что практически все учащиеся вовлекаются в процесс познания, они имеют возможность думать, понимать и рефлексировать.

Совместная деятельность предполагает вклад каждого, обмен знаниями, идеями, способами действия. Каждый может высказывать свое, наработанное личным опытом, соотносить со знанием товарищей. Таким образом происходит взаимообогащение и коррекция собственной позиции (ненавязчивая, без ссор, упреков и обид, т.к. надо из правд каждого найти общую – истину): от взаимопонимания - через взаимодействие – к взаимообогащению.

Интерактивые формы нацелены на:

- стимулирование учебно-познавательной мотивации;

• развитие самостоятельности и активности;
  
• воспитание аналитического и критического мышления;
  
• формирование коммуникативных навыков и
  
• саморазвитие учащихся.
  

В интерактивном обучении учитываются потребности ученика, привлекается его личностный опыт, осуществляется адресная корректировка знаний, оптимальный результат достигается через сотрудничество, сотворчество, самостоятельность и свободу выбора, ученик анализирует собственную деятельность. Принципиально изменяется схема взаимосвязи между участниками образовательного процесса, в контакте с учителем и сверстником ученик чувствует себя комфортнее.

Взаимосвязь	Характеристика методов обучения
Учитель Ученик Ученик	ПАССИВНЫЕ (Невысокая познавательная активность ученика. При таком обучении преобладает внешняя мотивация, репродуктивный характер деятельности, отсутствует самостоятельность и творчество учащихся).
Учитель Ученик Ученик	АКТИВНЫЕ (Обеспечивает высокую познавательную активность, самостоятельность и творчество ребенка, психосоциальный рост личности школьника).
Учитель Ученик Ученик	ИНТЕРАКТИВНЫЕ (Постоянное активное взаимодействие педагога и учащихся; взаимообучение, взаимодействие и взаимопонимание; учитель и ученик)

Таким образом, налицо признаки личностно- ориентированного подхода.

Как же осуществляется обучение в режиме интерактива? В психологии и методике разработаны специальные технологии (техники, упражнения, приемы), в разных модификациях и вариантах, с разными названиями, для работы индивидуально, в парах, группами, коллективно:

«Мозговой штурм»,«Карусель»,«Два,четыре – вместе», «Мозаика», «Междусобойчик», «Совместный проект», Аквариум», «Синтез идей», «Микрофон», «Метод ПРЕСС»,«Обучая – учусь», «Выбери позицию», «Живая линия», «Большой круг» и многие другие. Но все они создают атмосферу повышенного интереса, ситуацию диалога, в них возможен неправильный ответ, ученик оценивается по процессу деятельности и т.п.

Покажем некоторые интерактивные упражнения:

«Аквариум»

Учащиеся объединяются в группы по 5-6 человек. Одна из групп занимает место в центре класса, получает задание, зачитывает и обговаривает его. Остальные учащиеся не вмешиваются в обсуждение, а внимательно слушают и делают пометки. После публичного выполнения задания группа занимает свои рабочие места, а учащиеся класса обговаривают ход дискуссии, аргументы выступающих товарищей.

После этого место в «Аквариуме» занимает другая группа.


«Два, четыре – вместе»

Учащимся предлагается проблема или информация, которую они сначала отрабатывают самостоятельно, затем обговаривают в парах, далее объединяются в четверки. После принятия совместного решения в четверках происходит совместное обговаривание вопроса.

«Микрофон»

Учащимся предлагается высказать свою точку зрения по поставленному вопросу или проблеме. По классу пускают предмет, имитирующий микрофон. Каждый, получивший такой «микрофон» обязан четко и лаконично изложить свою мысль и сделать вывод.

«Синтез идей»

Данное упражнение предусматривает выполнение группами поэтапно всех видов заданий урока: на отдельных листах бумаги первая группа выполняет первое задание, вторая – второе и т.д. После выполнения первая группа отдает свой листок для доработки второй группе, вторая – третьей и т.д. Когда доработанный листочек возвращается к «хозяевам», каждая группа презентует свои исследования с учетом дополнений одноклассников.

Можно перед началом работы создать экспертную группу, которая будет оценивать продуктивность работы каждой группы.

«Мозговой штурм»

Для решения проблемного вопроса учащимся предлагается найти как можно больше путей, идей, предложений, каждое из которых фиксируется на доске или листе бумаги. После создания такого «Банка идей» проводится анализ и обговаривание.

Метод « ПРЕСС»

Это упражнение развивает умение формулировать высказывание по определенному дискуссионному вопросу в сжатой форме, выразительно, аргументировано, лаконично. «Метод ПРЕСС» состоит из четырех этапов:

1. – Высказывание собственной точки зрения («Я считаю, что…»)
   
2. – Обоснование своей мысли («… Так как…»)
   
3. – Примеры и аргументы для поддержания своей точки зрения («… например…»)
   
4. – Обобщение, выводы («Итак…»).
   

«Обучая – учусь»

Материал урока делится на отдельные блоки по количеству учащихся в классе. Учащиеся отрабатывают и обмениваются информацией, создавая временные пары, после чего происходит коллективное обговаривание и закрепление учебного материала.

«Выбери позицию»

Предлагается проблемный вопрос, две противоположные точки зрения и три позиции: «Да» (за первое предложение), «Нет» (за второе предложение), «Не знаю, не определил собственную позицию». Учащиеся класса выбирают определенную позицию, формируют три группы, обговаривают правильность своей позиции. Один или несколько членов каждой группы аргументируют свою позицию, после чего происходит коллективное обсуждение проблемы и понятие правильного решения.

«Карусель»

Учащиеся размещаются в два круга лицом друг к другу. Некоторое время каждая пара обменивается информацией, своими мыслями; после этого учащиеся внешнего круга перемещаются по кругу к следующему партнеру. Можно предварительно предложить учащимся подготовить вопросы по теме и провести по кругу опрос.

«Совместный проект»

Группы работают над выполнением разных заданий одной темы. После завершения работы каждая группа презентует свои исследования, в результате чего все учащиеся знакомятся с темой в целом.

Эти техники могут «работать » на разных этапах урока.

Как строится интерактивный урок? Что является его принципиальными составляющими?