Методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів здисципліни
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів здисципліни, 314.11kb.
- Методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів здисципліни, 304.04kb.
- Методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів здисципліни, 353kb.
- Методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів здисципліни, 297.67kb.
- Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів затверджена, 674.29kb.
- Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з дисципліни, 183.12kb.
- Програма, плани семінарських занять та методичні рекомендації щодо самостійної роботи, 372.3kb.
- Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 752.74kb.
- Методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів, 209.06kb.
- Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 513.22kb.
1 2
МІЖРЕГІОНАЛЬНА
АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З
дисципліни
“ МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ”
( для магістрів)
Київ 2007
Підготовлено доцентом кафедри медичної психології та психокорекції Федосовою ЛО.
Затверджено на засіданні кафедри медичної психології та психокорекції
(Протокол № 21 від 27.03.2007)
Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом
Федосова Л.О. Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з дисципліни “ Методика викладання медичної психології”. К.: МАУП, 2007 - 41 с.
Методичні рекомендації містять пояснювальну записку, загальні положення, організацію та форми самостійної роботи студентів, контроль самостійної роботи, методичне забезпечення самостійної роботи, зміст дисципліни “ Методика викладання медичної психології ”, питання для самоконтролю та список літератури.
© Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2007
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Історичні події в Україні спричинили необхідність підвищення психологічної культури, в тому числі культури медичного обслуговування. Сучасне суспільство потребує збільшення кількості медичних психологів.
Магістратура має. певну суспільну відповідальність щодо готовності викладати медичну психологію.Викладання медичної психології вимагає глибокого розуміння суті термінів, понять, знання норм і патологій психічної діяльності.
Методологія викладання дисципліни передбачає розуміння філософських аспектів сучасної психології, сучасних підходів до психологічної корекції, багатьох лінгвістичних значень психологічних понять, вміння розуміти і користуватися певними міждисциплінарними та спеціальними знаннями.
Перший розділ програми містить вимоги до стратегії викладання медичної психології як системи знань, найважливіші загальні питання методики викладання медичної психології. Другий розділ програми висвітлює методичні підходи до вивчення конкретних тем курсу медичної психології. Програма також включає питання для самоконтролю, тематику контрольних робіт і список рекомендованої літератури.
Програма розроблена на основі сучасних уявлень про Болонський принцип отримання вищої освіти. Повноцінне оволодіння навчальним матеріалом передбачає систематичну самостійну роботу студентів для закріплення знань. Послідовність і зміст розділів, визначених навчальною програмою, забезпечують цілісність лекційного і практичного засвоєння матеріалу.
Загальні положення
На сучасному етапі розвитку соціальних і науково-природничих наук актуальним і доцільним є вивчення фізіологічних змін в організмі в процесі психічних станів, застосування різноманітних психофізіологічних методів діагностики функціонального стану при різного роду впливах на організм різноманітних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Опанування студентами та молодими фахівцями таких питань формує основи знань, пов’язаних із застосуванням психофізіологічних засобів і технологій у практичній роботі психолога. Основна задача дисципліни - ознайомлення студентів з основами психофізіології в аспектах застосування
знань, засобів і технологій в процесі психічної реабілітації людини на основі психофізіологічних особливостей формування і відновлення розумової і фізичної працездатності. Крім того, студенти оволодівають практичними навичками профілактики нервово-емоційної напруги та втоми, діагностування функціонального стану організму.
Значення дисципліни “Психофізіологія” для спеціалістів-психологів визначається розширенням знань про фізіологічні зміни при різних станах організму, що регулюються центральною нервовою системою. “Психофізіологія” відноситься до дисциплін професійної та практичної підготовки фахівців з освітньо- кваліфікаційним рівнем – спеціаліст.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФОРМИ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Самостійна робота студентів з дисципліни „Психофізіологія” потребує наявності серйозної та стійкої мотивації, яка визначається необхідністю ефективної професійної діяльності.
Активізація самостійної роботи студентами може бути забезпечена такими факторами:
1.Участю у творчій діяльності.
2.Використанням у навчальному процесі активних методів навчання.
3.Мотивуючими факторами контролю знань (рейтингова та накопичувальна системи оцінювання знань).
4.Необхідністю обов'язкового виконання індивідуальних завдань.
5.Розширенням обсягу знань з дисципліни за рахунок роботи з додатковою літературою.
Основним завданням організації самостійної роботи студентів з дисципліни „Психофізіологія” є навчити студентів свідомо працювати не тільки з навчальним матеріалом, але і з науковою інформацією, закласти
основи самоорганізації та самовиховання, сформувати уміння та навички постійно підвищувати свою кваліфікацію.
При вивченні дисципліни „Психофізіологія” необхідністю організації
самостійної роботи є єдність таких її взаємопов'язаних форм:
- аудиторна робота;
- позааудиторна пошуково-аналітична робота;
- творча наукова робота.
Аудиторна самостійна робота реалізується в процесі лекційних, практичних і семінарських занять.
Так, під час практичного заняття студенти детально аналізують основні закономірності фізіологічних реакцій в процесі різного роду впливів на організм збурюючих факторів, що приводять до змін психологічного стану. Вони закріплюють теоретичні положення психофізіології, набувають вмінь і навичок індивідуального виконання відповідно сформульованих завдань.
В процесі практичних занять відбувається перевірка засвоєння отриманих знань шляхом застосування попередньо підготовленого методичного матеріалу – тестів для виявлення ступеня опанування студентами необхідних теоретичних і практичних положень. Крім того, застосовуються такі форми аудиторної діяльності, як опитування, аналіз типових помилок, дискусії, семінари, рефлексійний аналіз розуміння матеріалу тощо. Підготовка до таких занять потребує грунтовної теоретичної і практичної самостійної роботи студентів.
При проведенні семінарів обговорюються попередньо визначенні питання, до яких студенти готують тези виступів, реферати. При проведенні семінарів визначаються:
- умінням студентів аналізувати навчальний матеріал;
- здатністю формулювати та відстоювати свою позицію,
- активністю,
- можливістю науково мислити,
- навичками самостійної роботи з літературою, першоджерелами з дисципліни та методикою їх опрацювання,
- якістю написання рефератів тощо.
Дискусії дозволяють виявити індивідуальні особливості розуміння обговорюваного питання, навчитись у творчій суперечці визначати істину, встановлювати особисту і спільну точки зору з обговорюваної проблеми. В процесі дискусії студенти збагачують зміст вже відомого матеріалу, впорядковують і закріплюють його.
Форми проведення семінарів і дискусій можуть бути різними. З дисципліни „Психофізіологія” застосовують такі форми:
- у вигляді запитань і відповідей з коментарями;
- розгорнуті бесіди;
- дискусії за принципом „круглий стіл”;
-обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінювання;
- вирішення проблемних питань та розбір конкретних ситуацій;
- в режимі „мозкова атака” або у формі „потоку ідей”;
- „майстер – класи”.
Позааудиторна робота з дисципліни „Психофізіологія” носить характер пошуково-аналітичної і наукової роботи. Завдання, які виникають у студентів в процесі самостійної роботи, сприяють мисленню, формуванню умінь та навичок. Завдання для самостійної роботи поглиблюють та закріплюють знання та уміння, які студенти отримують на лекціях та практичних заняттях. Доцільними при вивченнні дисципліни „Психофізіологія” є такі форми проведення самостійної роботи, як:
- пошук та огляд наукових джерел за заданою проблематикою;
- підготовка рефератів;
- формулювання понять;
відповідальне виконання домашніх завдань;
- ретельна підготовка до семінарських занять і дискусій різних видів тощо.
Перелік питань та завдань для самостійної роботи студентів:
Питання для самостійного опрацювання:
Що вивчає психофізіологія?
- Чому психофізіологія вивчає взаємозв‘язок психології і фізіології?
- Як структурно побудовано навчальний курс з дисципліни “Психофізіологія”?
Завдання для самостійної роботи:
Розібратися, які фізіологічні прояви можуть свідчити про зміни функціонального стану в процесі вивчення психічних станів.
- Визначити різницю між спрямованістю діяльності психолога, фізіолога і психофізіолога.
Змістовий модуль1. Закономірності, особливості і прояви, які визначають психофізіологічний стан людини.
Тема 1. Психофізіологічні властивості людини.
Питання для самостійного опрацювання:
Типологічні властивості вищої нервової діяльності, їх значення для формування функціонального стану організму.
- Залежність психофізіологічного стану організму при певній діяльності від наявності тих чи інших здібностей.
- Значення визначення здібностей для прогнозування успішності передбачаємої діяльності.
Завдання для самостійної роботи:
Проаналізувати індивідуальні властивості нервових процесів: силу, врівноваженість, рухомість.
Література: [6,21,28,31,37,48,49,56,65,68].
Тема 2. Значення для формування функціонального стану реактивності; резистентності організму, інших факторів.
Питання для самостійного опрацювання:
Реактивність, як властивість живого організму, що визначає ступінь реагування на різноманітні подразники і впливи
- Резистентність, як здібність чинити опір подразненню.
- Різновиди резистентності: первинна, вторинна, неспецифічна і
специфічна.
- Значення рівня знань (або компетентності) для формування психофізіологічного стану людини у тих випадках, коли ситуація або певна діяльність висувають вимоги до компетентності.
Завдання для самостійної роботи:
Ознайомитись з різними поняттями свідомості.
- Проаналізувати різні точки зору про механізми свідомості.
Література: [3,4,5,26,27,28,30,40,61]
Змістовий модуль 2. Характеристики стану функціональних напружень організму.
Тема 3. Психофізіологічні зміни в організмі в процесі функціонального напруження, зв‘язаного з фізичною і розумовою працею.
Питання для самостійного опрацювання:
Функціональний стан і його поняття фізіологічні, психологічні, ергономічні.
- Функціональний стан організму в стані спокою і в процесі розумового і фізичного навантаження.
- Найбільш поширені фізіологічні показники, які використовують для характеристики функціонального стану.
Завдання для самостійної роботи:
Розглянути архінектоніку функціональної системи організму згідно з П.К. Анохіним.
Література: [17,23,33,36,46,49,56,59,62].
Тема 4. Комплексність психофізіологічних перебудов в організмі при гіпокінезії.
Питання для самостійного опрацювання:
Послідовність функціональних змін в процесі тривалого обмеження м‘язової діяльності.
- Перебудова регуляторних механізмів життєзабезпечення при гіпокінезії.
- Значення фізичних вправ для підтримки продуктивності нейронних структур мозку.
Завдання для самостійної роботи:
Розібратися у механізмах, які поступово змінюють функціональний
стан організму в процесі гіпокінезії.
Література: [7,12,15,19,25,29,38,51,59,69].
Змістовий модуль 3. Прикладні аспекти психофізіології.
Тема 5. Психофізіологічна підготовка.
Питання для самостійного опрацювання:
Комплексність психофізіологічної підготовки (сенсорний, розумовий, руховий і вегетативний компоненти).
- Послідовність використання засобів загальної і спеціальної спрямованості в процесі психофізіологічної підготовки.
- Принципи конструювання системи психофізіологічної підготовки.
Завдання для самостійної роботи:
Проаналізувати, чому основою психофізіологічної підготовки є система нервових зв‘язків, які створюють спеціалізовані динамічні стереотипи.
Література: [9,11,13,16,18,32,35,39,44].
Змістовий модуль 5. Психофізіологічна характеристика стану організму в процесі протікання і змін біологічних ритмів.
Тема 6. Психофізіологічна характеристика сну.
Питання для самостійного опрацювання:
Повільний і швидкий сон.
- Комплексність фізіологічних процесів під час повільного і швидкого сну.
- Штучне позбавлення сну.
- Індивідуальні особливості чередування станів сон – неспання.
- Сновидіння.
- Безсоння.
Завдання для самостійної роботи:
Проаналізувати фактори, які впливають на якість сну, і визначити шляхи їх усунення.
- Ознайомитися з різними теоріями визначення механізмів сну.
Література: [2,3,10,14,40,41,54,67,70].
Тема 7. Психофізіологічні зміни стану жінки в різні фази менструального циклу.
Питання для самостійного опрацювання:
Зміни гормонального стану жінки, виділення фаз у менструальному циклі.
- Залежність змін психофізіологічного стану організму від фаз менструального циклу.
- Вплив сезонних змін на функціональний стан жінки.
Завдання для самостійної работи:
Визначити найбільш оптимальний для жінки період для розвитку розумової і фізичної працездатності.
- Проаналізувати сучасні методи, які застосовують для визначення фаз менструального циклу.
Література: [10,20,43,45,47,53,58,60,63].
Змістовий модуль 6. Вікова психофізіологія.
Тема 8. Становлення психофізіологічних процесів в період розвитку людини.
Питання для самостійного опрацювання:
Періодизація вікових періодів людини.
- Зміни функції нервових процесів у періоди: раннього, першого і другого дитинства.
- Зміни нейрогуморальної регуляції функцій організму в пубертатний період розвитку людини.
Завдання для самостійної роботи:
Проаналізувати, чому вікові особливості людини визначають певні вимоги до функціональних можливостей людини.
Література: [2,20,22,24,34,41,52,57,64].
Змістовий модуль 7. Психофізіологія емоцій і мотивацій.
Тема 9. Механізми походження емоцій.
Питання для самостійного опрацювання:
Інтимні механізми нервових взаємовідношень між різними структурами центральної нервової системи (лімбічна система і лобна доля головного мозку) при формуванні емоційних проявів.
- Роль нейромедіаторів у запуску емоційних реакцій.
- Зовнішні приклади емоцій (позитивні і негативні).
- Можливості управління емоційним станом.
Завдання для самостійної роботи:
Розробити самостійну програму управління емоційним станом при дії різних подразників.
Література: [1,3,14,22,42,50,55,57,66]
Найкращі студенти, які мають здібності до аналітичної, творчої діяльності, займаються науковою роботою. Такі студенти беруть участь у наукових конференціях, олімпіадах, наукових семінарах, працюють у
наукових гуртках. Творча самостійна робота керується рекомендаціями, порадами викладача щодо виконання окремих видів діяльності.
Завдання можуть мати як індивідуальний, так і груповий характер. Практикуються такі форми самостійної роботи:
- виконання домашніх робіт;
- аналітичний огляд наукових публікацій;
- підготовка до ситуаційних вправ;
- підготовка групового проекту;
- тренінгові програми з використанням програмного забезпечення тощо.
КОНТРОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Результативність самостійної роботи студентів з дисципліни „Психофізіологія” визначається такими видами контролю:
- регулярною перевіркою рівня засвоєння матеріалу в процесі практичних і семінарських занять;
- модульним (рубіжним) контролем знань;
- перевіркою якості виконання домашніх завдань і виконання рефератів;
- підсумковим контролем знань після завершення певного етапу освітньо-кваліфікаційного рівня.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
для підготовки до рубіжного (модульного) контролю знань і вмінь студентів спеціальності «Психологія»
з дисципліни « Психофізіологія»
| № | Навчальний елемент | Тестові завдання (варіанти позначаються латинськими літерами) | Вірна відпо відь |
| Змістовий модуль 1. Психофізіологія як наукова навчальна дисципліна | |||
| Тема 1. Місце психофізіології в системі наук. Предмет та структура психофізіології | |||
| 1 2 | Визначення та зміст психофізіоло-гії Індивідуаль-ні хак-ки, що визначають психофізіоло-гічний стан людини | 1. Психофізіологія вивчає: а) психічний зміст людини; b)взаємодію організму із зовнішнім середовищем; c) закономірності поведінки людини; d) стани організму, які супроводжують психічні процеси; 2. Психофізіологія розглядає психічні процеси як: а) сукупність внутрішніх відчуттів; b) скриньку, до якої надходить інформація і виходить у вигляді поведінкової реакції; c) розуміння вісіх складних процесів і механізмів, що визначають поведінку людини ; d) механізми, які визначають поведінку людини; 3. Значення типів ВНД для психофізіології полягає: a)в оцінюванні швидкості виникнення, проті- кання, і зникнення нервових процесів; b)у визначенні і пргнозуванні функціонального стану організму; c) у визначенні індивідуальних особливостей людини проягом життя; d) в оцінюванні здатності витиримувати тривалі і концентровані збудження; 4.В основі розвитку здібностей лежать: a)сукупність умов, за яких природжені фізичні, фізіологічні,психологічні,морфологічні та інші компоненти можуть виявлятися; b)особливості ВНД; c)умови виховання; d)генетично зумовлені задатки; 5. Сила нервових процесів характеризується: a)сукупністю реакцій у відповідь на дію різних подразників; b)мобілізацією захисних властивостей НС при різного роду впливах на організм; c)формуванням такого психофізіологічного стану, що буде адекватним функціональним можливостям організму; d)здатністю тривало зберігати збудження; 6. Врівноваженість нервових процесів – це: a)така сукупність реакцій, яка дозволяє визначати певний подразник; b)взаємозв'язок між рівнем активності нервових структур в стані спокою і при функціональному напруженні; c)баланс сили збудження і сили гальмування; d)показник тривалості дії позитивних і негативних подразників; 7. Рухомість нервових процесів визначається: a)діапазоном інтеграції процесів збудження і гальмування в НС; b)швидкістю виникнення і припинення нервого збудження; с)характером утворення умовного рефлекса; d)ступенем міцності утворення позитивних і негативних нервових зв'язків; 8. Психофізіологічна хар-ка реактивності: a)різний ступінь реагування організму на різноманітні подразники за участю НС; b)властивість тіла протистояти різним впливам; с)зміни життєдіяльності під впливом соціальних перемін; d)здатність автоматично відновлювати функціональний стан після несподіваного його порушення; 9. Значення реактивності у пристосовних реакціях організму: а)реактивність змінює стан організму, що, у свою чергу, забезпечує його пристосування; b)зміни збудливості нервових процесів забезпечують плавні переходи організму з одного стану в інший; с)реактивність формує душевний стан людини і таким чином впливає на ставлення до збуджуючих факторів і допомагає їх подаланню; d)реактивність забезпечує адекватність реагування організму на різні подразники і характеризує його стан; 10. Резистентність визначає здатність організму: a)реагувати таким чином на подразник, щоб витрати були щонайменшими: b)відповідати змінами життєдіяльності на вплив зовнішнього середовища; с)перебудовуватися під дією умов подразнення і забезпечувати термінову його адаптацію; d)вчиняти гальмування подразненню шляхом активації фізіологічних і біохімічних процесів; 11. Визначте психофізіологічні уявлення свідомості: a)поступове оволодіння абстрактним мисленням; b)знпходження певного рішення при спілкуванні людей; с)взаємозв'язок розумових процесів в стані збудження з емоційними проявами; d)сумісні знання людей, які передаються в абстратній формі у процесі еволюції та спілкування; | 1d 2с 3b 4а 5d 6с 7b 8b 9d 10с 11d |
| Змістовий модуль 2.Психофізіологічна характеристика станів функціональних напружень організму | |||
| Тема1.Психофізіологія функціональних станів організму | |||
| 3 4 | Стани напруження Різновиди станів | 12.Функціональний стан це: a)комплекс фізіологічних реакцій у відповідь на зовнішні подразники; b)інтегративні зміни регуляторних процесів життєдіяльності в нових умовах існування; с)результат динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем; d)певний рівень активності НС, явий залежить від типології ВНД; 13.Особливості функціонального стану мозку в спокої: a)мозок знаходиться увесь час в стані очікування можливих збуджень; b)в спокої постійно підтримується фонова активність нервових структур, яка різна для нейронів і структур мозку; с)функціональний стан мозку залежить від індивідуальних особливостей людини (екстра- та інтерверсія); d)функціональний стан мозку підтримується на рівні, який лише забезпечує життєві процеси; 14. Взалежності від ступеня нейрофізіологічного конфлікту формуються функціональні стани: a)нервово-емоційного напруження; b)нормальний, межовий, патологічний; с)апатії та знеохоченності; d)повної відповідності діяльності ступеню напруженості; 15. Психофізіологічна х-ка стану афекту - це: а)такий стан, коли процеси гальмування переважають над процесами збудження і знижується функціональний стан організму; b)комплекс почуттів і дій, які відображають ставлення організму до певних подій і діяльності; с)такий стан, коли свідомість переключається на інший фактор, у результаті чого змінюється психофізіологічний стан організму; d)такі вибухові реакції, коли людина втрачає самовладання; 16. Психофізіологічний механізм розвитку стомлення обумовлен: а)зниженням рівня розумової і фізичної працездатності; b)розпадом функціональної системи організму, яка сформувалася для сприяння певній діяльності; с)зростання ступеня напруженності фізіологічних функцій невової і вегетативної систем; d)виникненням певного нервово-психічного напруження; 17.Перевтома це: а)підвищений стан психоемоційного напруження; b)велике навантаження на аналізаторні системи, що сприяє зниженню їх чутливості і емоцяійній нестабільності стану; с)знижений опір організму під час функціонального навантаження; d)комплекс функціональних змін в організмі, які виявляються у зовнішніх негативних реакціях, головних болях, невротичних зривах тощо; 18. Прикметами перенапруження і перевтомлення є; а)виснаження внутрішніх ресурсів організму і погіршення сенсорного сприйняття; b)зниження стійкості уваги, інтелектуальних можливостей, підвищена чутливість до подразників; с)активація парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи і відповідні зміни функцій організму; d)психогенні захворювання, які супроводжуються неврологічними, вегетативними та емоційними порушеннями; 19. Зазначте зміни психофізіологічного стану орагнізму під час напруженої фізичної роботи: а)злагоджена діяльність соматичної і вегетативної систем досягає максимуму, ЦНСфункціонує в умовах оптимального напруження; b)знижується інтенсивність реакцій умовних рефлексів, чутливість аналізаторів, порушується координація, гальмуються нервові проци; с)стан організму досягає найоптимальнішого функціонування, нервові процеси найбільш урівноважені; d)підвищується умовно-рефлекторна діяльність, зменшується латентний період реакцій, поліпшується здатність до переключення; 20. Зазначте схожість і відмінність психофізіологічних змін в організмі при фізичній і розумовій праці; а)схожість полягає в тому, що здійснюється робота, а відмінність – у кінцевих результатах діяльності; b)розумова праця забезпечує навантаження аферентних систем, а при фізичній - лише контролюється певне м'язове напруження; с)стан напруженості організму вищий при розумовій праці, а вегетативні прояви більш сталі і тривалі при фізичній праці; d)спільним є певний ступінь нервово-психічного та емоційного напруження, а відмінним – реалізація вегетативних зрушень; 21. Зміни психофізіологічного стану організму у процесі гіпокінезії: а)відсутність аферентної стимуляції знижує активність нервових клітин, гальмівні процеси переважають, поступово погіршується розумова праця; b)слабшають життєві функції організму на фоні незначного зниження рухливості нарвових процесів, с)знижується фізична працездатність, а ефективність розумових процесів залишається стабільною; d)регуляторні механізми підтримують життєдіяльність стабільно на мінімальному рівні функціонування; | 12с 13b 14b 15d 16b 17d 18b 19b 20d 21а |
| Змістовий модуль 3.Прикладні аспекти психофізіології | |||
| Тема 1.Психофізіологічний відбір | |||
| 5 6 | Загальні уявлення Компетенціяпсихофізіо-лога | 22.Сутність і призначення психофізіологічного відбору це: а) заповнення спеціальних карт, де відбиті результати медичного контролю і фізичних якостей, b)оцінка змін функціонального стану під впливом розумової і фізичної праці; с)виявлення здібностей і якостей, які відповідають вимогам певних видів діяльності, d)визначення типу ВНД, що полегшує пристосування до виробничої діяльності; 23. Психофізіологічне оцінювання здібностей передбачає: а)визначення загальної активності, що обумовлює внутрішню потребу до самовираження; b)експериментальне виявлення характеристик ВНД; с)діагностику здатності людини виконувати певну діяльність; d)використання індивідуальних характеристик фізіологічних проявів у процесі різноманітної розумової і психомоторної діяльності; 24. Проблема професійного психофізіологічного відбору зводиться до: а)визначеня порогів відчуттів різних аналізаторних систем відповідно вимогам професії, b)визначення вимог до діяльності та оцінки здібностей, що її лімітують, с)розробки методів відбору, організації його проведення і критеріям обробки результатів тестування; d)визначення стану ЦНС, виявленню тих аспектів здоров'я, які дозволяють виконувати успішно і у визначений термін оволодіти спеціальністю; 25.Спеціалісту-психофізіологу на виробництві необхідно: а)вміти оцінювати психофізіологічний стан, знати вимоги до спеціаліста й умов праці, методи психофізіологічного дослідження; b)вміти визначати ступінь складності виробничих процесів; с)знати вимоги до професії і техніки безпеки, інші документи, які регламентують умови праці в різних умовах; d)вміти визначати початок розвитку стомлення і знати способи запобігання і подолання його; 26. Професіограма виробничої діяльності означає: а)збирання інформації про значення різних фізіологічних, ергономічних, соціально-психологічних, психофізіологічних та інших аспектів діяльності; b)сукупність властивостей, необхідних для професійної діяльності; с)сукупність властивостей, необхідних для професійної діяльності; d)анкетування з метою визначення основних здібностей; 27. Вимоги, які висуваються до спеціаліста – психофізіолога на виробництві: а)психофізіолог вивчає виробничу докумен- тацію і визначає, що складає основу для забезпечення високого рівня працездатності; b)психофізіолог володіє певними знаннями, методами розробки й обгрунтування виробничих вимог, знає прикмети порушення нервової сталості, основи психофізіологічних досліджень, методи їх обробки; с)психофізіолог визначає рівень зоров'я службовця і встановлює для нього певний обсяг трудового навантаження; d)психофізіолог повинен вирішувати соціальні питання, що сприяють підвищенню прцездатності робітника; | 22с 23d 24с 25а 26а 27b |
| Тема 2. Психофізіологічна підготовка | |||
| 7 8 | Загальні уявлення Надійність і людський фактор - ре-зультат під-готовки | 28.Психофізіологічна підготовка це: а)формування діяльності сенсорних систем до впливу різних подразників; b)вироблення вегетативного стереотипу для успішного виконання трудової діяльності; с)оволодіння спеціальними знаннями і навичками, що зменшують напруженість організму під час певної діяльності; d)ознайомлення із засобами, прийомами і методами, які розширюють можливості організму, формують певні реакції організму і вегетативні прояви для використання її в неохідних умовах; 29. Назвіть компоненти психофізіологічної підготовки: а)крім отримання спеціальних знань, підготовка передбачає формування вегетативних реакцій на різні подразники, оволодіння методами самоконтролю, самоспостереження, підфищення загальної стійкості організму, пристосування до розумових і фізичних навнтажень; b)поступове набуття рухових навичок для трудової діяльності; с)ознайомлення з умовами праці, нормативними вимогами і правилами техніки безпеки; d)оволодіння спеціальними знаннями, які необхідні для виконання певної діяльності; 30. Фізіологічною основою психофізіологічної підготовки є: а)система нервових зв'язків, які утворюють функціональні системи організму, що забезпе- чують надійність роботи спеціаліста у звичайних та екстремальних режимах діяльності; b)освоєння певних рухових навичок, які забезпечують успішність професійної діяльність; с)таке формування спрямованості уваги, обсягу, розподілу її у процесі діяльності, яке сприяє найбільш ефективному досягненню необхідного результату; d)пластичне забезпечення функцій організму, яке формує психофізіологічну надійність організму в аварійних ситуаціях; 31. Психофізіологічна сутність надійності в екстремальних умовах полягає: а)у підвищенні активності фізіологічних систем; b)у проявах дій, прийнятті дій, прийнятті необхідних рішень у стані психофізіологічної напруженості; с)у здатності визначати несприятливі фактори середовища; d)у таких функціональних змінах організму, які забезпечують високу ефективність життєдіяльності; 32. Поняття „людський фактор” включає: а)характеристику функціональних можливостей організму при тій чи іншій діяльності; b)комплекс компонентів функціональних можливостей людини, які забезпечують надійність роботи людини в екстремальних умовах; с)професійне вміння вірно приймати рішення в умовах підвищенної інформаційної напруженості; d)вміння оцінювати виникаючі труднощі і здійснювати їх аналіз; | 28d 29а 30а 31b 32b |
| Тема 3. Психофізіологічна реабілітіція | |||
| 9 | Засоби реабілітації | 33.Психофізіологічна реабілітація спрямована: а)на формування захисних функцій організму; які забезпечують підтримку процесів регулювання фізіологічних систем на необхідному рівні; b)загальне укріплення функціональниз резервів організму на рівні, який необхідний для виробництва; с)стимуляцію функціональних ресурсів організму, які забезпечують корекцію функціонального стану; d)відновлення функціонального стану організму при його порушенні під впливом виробничих факторів; 34. Основні шляхи і методи профілактики стану перенапруження і перевтоми: а)використання засобів психотерапії, фізіотерапії, фармакотерапії в комплексі з іншими заходами; b)застосування стимулюючих препаратів, які підтримують високий рівень працездатності навіть у стані перевтоми; с)необхідно на короткий час змінити темп роботи, а в разі необхідності підвищення працездатності виконати вправи розслабляючого характеру; d)якщо виник стан перенапруження, необхідно випити трохи горілки і розпочати м'язову релаксацію; 35. Фармакологічна корекція функціонального стану включає: а)спрямований вплив медикаментів на відновлення порушеної функції; b)комплексний вплив на організм препаратів та ензимів, які підвищують переносимість емоційної напруженості організму; с)використання різних реабілітаціонних міроприємств, які впливають на зміни біохімічних процесів, відновлення функцій організму; d)використання фармпрепаратів для переборю-вання несприятливих станів (депресії, стомленості, млявості тощо); 36. Психофізіологічна саморегуляція – це: а)така нормалізація функціонального стану організму, яка потребує переключення нервових процесів; b)зміни функції окремих соматичних процесів під впливом мовних формульовок; с)здатністьмислено уявляти вплив комплексу профіліктичних впливів з високою ефективністю їх реалізації; d)вплив розумових уявлень та установок на вегететивні функції, настрій, працездатність тощо; 37. Роль занять оздоровчим спортом в корекції функціонального стану організму: а)стимуляція тих нервово-м'язових структур, які у звичайних умовах життєдіяльності не активні; b)зміни режима функціонування НС, переключення регуляторних впливів на інші процеси; с)стимуляція взаємодії фізіологічних функцій організму, сприятлива активація нервових структур головного мозку; d)формування психоемоційного напруження, яке забезпечує необхідний для організму біологічний режим функціонування внутрішніх органів; | 33d 34а 35d 36d 37c |
| Змістовий модуль 4. Психофізіологія стресу | |||
| Тема 1. Загальний адаптаційний синдром | |||
| 10 11 | Стани стресу Захворюван- ня стресу | 38.Стресом називається: а)така реакція організму, яка супроводжується розвитком нетиповим для фізіологічних систем напруженням; b)вкрай напружений стан організму, який зв'язаний із значними нервовими напруженнями; с)специфічна реакція, яка спрямована на подалання труднощів, що виникають в регулюванні фізіологічних функцій при дії стрес-фактору; d)системна реакція організму на будь-який вплив, яка має пристосовне значення; 39. Психофізіологічна характеристика стресу: а)змінюються фізіологічні процеси регулювання нервової і ендокринної сиcтем, активізуються вегетативні реакції, енергообмін, розвивається загальний адаптаційний синдром; b)це такий стан організму, при якому підвищуються захисні можливості; с)стан, який супроводжується руйнівними процесами в нервовій системі; d)під час стресу процес збудження в ЦНС ірадіює і охоплює клітини рухового аналізатору мозку, що обмежуе регуляцію довільних рухів; 40. Функціональні стани організму у різні фази загального адаптаційного синдрому: а)спочатку виникає активація усіх функцій організму, потім вони гальмуються і нормалізуються; b)організм адаптується до збуджуючих факторів, потім поступово змінює свої функції так, щоб забезпечити економізацію життєдіяльності до мінімальних рівнів; с)першою реакцією є опір організму, потім поступове зниження всіх реакцій до рівня основного обміну, що закінчується повним пристосуванням; d)початковою є реакція тривоги, потім змінюється опір організму дії стресора – рівень функціонування підвищується, закінчується цей процес повним незворотним виснаженням; 41. Характеристика факторів ризику виникнення стресу: а)зміни режиму праці; b)зміни соціального характеру і контактів між співробітниками і близькими людьми; с)коли виховання дитини не грунтується на дидактичних принципах педагогіки, у зрілому віці це сприяє виникненню стресу; d)це вроджені порушення системи внутрішньої секреції, слабка ЦНС, негативні прояви характеру, що може сприяти психоемоційному напруженню, несприятливе соціальне середовище, небезпечені умови праці тощо; 42. Значення типології ВНД у виникненні стресу: а)холерики і меланхоліки частіше зазнають впливу сильних подразників на НС; b)у холериків переважання гальмівних процесів провокує виникнення стресу; с)розвитку стресу сприяє одночасна дія кількох подразників з протилежною спрямованістю збудження і гальмування; d)меланхоліки більш стійкі до стресу у зв'язку з тим, що вони на всі подразники реагують слабким проявом сили нервових процесів; 43. Психофізіологічна характеристика стану організму під дією стресу: а)емоційна напруженість, яка зв'язана з ризиком виникнення й розвитку різноманітних негативних проявів в організмі; b)спочатку системна реакція організму за участю ЦНС, що проявляється в мобілізації фізіологічних систем, потім специфічна резистентність у відповідності з видом впливу і наступним виснаженням функції; с)стресорна специфічна реакція фізіологічних систем організму, що супроводжується витраченням адаптаційної енергії; d)появлення негативних ознак регуляторних змін в організмі,які свідчать про перехід функціонального стану із фізіологічного у патологічний; 44. Назвіть основні захворювання внаслідок стресу: а)накопичення липідів у крові під час стресу сприяє розвитку атеросклерозу, це призводить до гіпертонії і порушення регуляції обміну речовин; нервові процеси провокують розлади шлунково-кишкового тракту, розвитку гастритів і виразок; b)загальні захворювання, які зумовлені частою зміною зовнішнього середовища; с)загострення хронічних хвороб, різні порушення рухової діяльності, виникнення дистрофічних змін; d)різке зниження артеріального тиску і розвиток вегето-судинної дистонії за гіпотонічним типом з подальшим переходом у гіпертонічну форму; 45. Неспецифічна реакція організму при дії стресора характеризується: а)зниженням резистентності органузму; b)зростанням реактивності фізіологічних систем; с)однотипністю реагування організму, його мобілізацією; d)протидією фізіологічних систем, яка залежить від спадкових особливостей організму та сили дії стресора; 46. Фізіологічний і психологічний стреси розрізняються: а)тим, що фізіологічний розвивається під впливом біологічних впливів, що перевищують фізіологічні значення, які ведуть до порушення гомеостазу, а психологічний включає мотивацію, волю та інші хар-ки особистості; b)по ступеню впливу збурюючих факторів середовища на фізіологічні системи організму і по нервово-психічному напруженню регуляторних структур; с)фізіологічний стрес зв'язан з перебудовою фізіологічних процесів, а психологічний – з різним ступенем сприйняття інформаційних потоків, які надходять за допомогою другої сигнальної системи; d)такими змінами адаптаційних процесів в організмі, які зачіпають або фізіологічні функції, або психологічні структури; | 38d 39а 40d 41d 42а 43b 44а 45с 46а |