В. М. Александровська

Вид материала

Документы

Содержание Конкретні цілі Граф логічної структури теми 3 Структурно-функціональний підхід Символьний інтеракціонізм Конкретні цілі

Подобный материал:

• В. М. Александровська, В. Ю. Білоусова Основи економічної теорії методичні вказівки, 501.29kb.
• В. М. Александровська, В. Ю. Білоусова Основи економічної теорії методичні вказівки, 500.61kb.
• В. М. Александровська, 1352.58kb.
• В. М. Александровська, 412.18kb.

Тема 3. Соціальна структура суспільства та соціальні інститути


Актуальність теми

Суспільство організоване таким чином, що кожна особа май визначене місце щодо інших людей і, як власник цього місця, вона розуміє чого від неї очікують інші особи і чого очікуваті від інших людей. Якби так не було, то при кожній зустрічі з іншими особами ми не знали б, як себе поводити. Соціальний світ без структури був би хаосом.

Структура з лат. strucura - "будова", "розміщення", "порядок". Під "структурою" розуміють сукупність функціональ­но пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, що складають внутрішню будову об'єкта. Структуру об'єкта ви­значають: кількість складових, порядок їх розміщення і харак­тер залежності між ними.

Соціальна структура є тривалим укладом соціальних взаємодій між елементами суспільства: статусами, ролями, група­ми, організаціями, соціальними інститутами. Кількість цих суспільних елементів, порядок їх розміщен­ня і характер взаємозалежності визначають зміст конкретної структури конкретного суспільства. Людина живе в умовах певної структури даного суспільства, її життя детермінується певними соціальними інститутами.


Цілі навчання

Загальна мета: Розглянути соціальну структуру суспільства і соціальні інститути для того, щоб студенти-медики могли визначити роль такого соціального інституту, як медицина, і вплив на нього інших соціальних інститутів.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

1. Робити структурно-функціональний аналіз суспільства;
   
2. Володіти терміном «соціальний інститут», аналізувати інституціональні ознаки та функції будь-якого суспільства, характеризувати медицину як соціальний інститут.
   

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

1. Поняття соціальної структури суспільства та її класифікація (структуралістський та інтеракціоністський підходи до розгляду соціальної структури);
   
2. Соціальні інститути суспільства (визначення поняття «інститут», процес інституціоналізації та розвиток соціальних інститутів, інституціональні ознаки та функції, медицина як соціальний інститут).
   

Граф логічної структури теми 3

«Соціальна структура суспільства та соціальні інститути»


Класифікація соціальної структури


Структуралістський підхід

Інтеракціоністський підхід







Структурно-функціональний підхід

Е. Дюркгейм,

Т. Парсонс,

Р. Мертон

Марксистський підхід


К.Маркс,

Ф. Енгельс

Символьний інтеракціонізм


Г.Х.Кулі,

Дж.Г.Мід

Феноменологічна соціологія


П.Бергер, Т.Лукман



Первинність соціальної структури

Первинність індивіда







Процес інституціоналізації

(утворення соціального інституту)

1. 
   виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій;
   
2. формування загальних цілей;
   
3. поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії, здійснюваної методом проб і помилок;
   
4. поява процедур, пов'язаних з нормами й правилами;
   
5. інституціоналізація норм і правил, процедур, тобто їхнє прийняття, практичне застосування;
   
6. установлення системи санкцій для підтримки норм і правил, диференцированість їхнього застосування в окремих випадках;
   
7. створення системи статусів і ролей, що охоплюють усіх без винятку членів інституту.
   

Інституціональні ознаки та функції







Культурні символи



Символічні культурні ознаки

Утилітарні культурні ознаки



Медицина як соціальний інститут

Джерела інформації

Основні:

1. Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.
   
2. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.
   
3. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Фундаментальная социология: В 15 т. Т.5: Социальная структура. – М.: ИНФРА-М, 2004.
   

Додаткові:

4. Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.
   
5. Якуба Е.А. Социология. Учебное пособие для студентов, Харьков: Издательство «Константа», 1996 г.
   
6. Розенфельд Ю.Н. Социология: Курс лекций для студентов несоциол. фак./Ю.Н.Розенфельд; Нар.укр.акад. [Каф. социологии]. – Х.: Изд-во НУА, 2006.
   

Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Існують структуралістський та інтеракціоністський підходи до розуміння соціальної структури. У межах інтеракціоністського підходу прихильники ____?____ соціології впевнені, що соціальна структура не має об'єктивного буття.

1. Прикладної
   
2. Фундаментальної
   
3. Феноменологічної
   
4. Економічної
   
5. Немає правильного варіанта відповіді
   

2. Медицина як соціальний інститут передбачає певні статуси та ролі, зразки і кодекси поведінки, культурні символи тощо. Пацієнт у системі охорони здоров'я - це ___________

1. Сукупність прав й обов'язків
   
2. Соціальний клас
   
3. Соціальна група
   
4. Всі перераховані вище відповіді вірні
   
5. Немає правильного варіанта відповіді
   

Еталони відповідей: 1 C, 2 A

Тема 4. Особистість у системі стратифікації


Актуальність теми

Людина як біологічний вид існує понад 3 млн. років. Увесь цей час тривала її біологічна еволюція. Сучасна людина (за класифікацією Карла Ліннея — Ното sаріеns — людина розум­на) як окремий вид сформувалася приблизно 200 тис. років то­му: саме тоді оформилися ті фундаментальні ознаки, які від­різняють людину від тварин (прямоходіння, великий об'єм мозку, мислення, мова, оволодіння знаряддями праці і вогнем, триваліший період дитинства тощо). Фундаментальні ознаки, які відрізняють людину від тварин послужили підставою переходу від біологічної до культурної еволюції. Все, що створено Ното sаріепs, пов'язане не з біоло­гією, а з культурою й суспільством. Можна сказати, що почи­наючи з цього часу у людини, як біологічної істоти, формуєть­ся її індивідуальність, яка пізніше виростає в особистість. Індивід є особистістю тоді, коли він, взаємодіючи із суспіль­ством через конкретні соціальні спільноти, групи, інститути, реалізує соціальне значимі властивості, соціальні зв'язки. У мо­мент народження дитина ще не є особистістю, вона є всього лиш індивідом. Щоб стати особистістю людина має пройти певний шлях розвитку. Необхідною умовою цього розвитку є наявність соціального середовища, світу культури із яким дитина взає­модіє. Дитина, яка виховується у людському суспільстві, вклю­чена в соціальні зв'язки і взаємини, які з часом розширюються й поглиблюються. Разом з тим, відомо, що у випадку важкого психічного захворювання може наступити розрив, розпад соці­альних зв'язків і тоді індивід втрачає ознаки особистості. Або, наприклад, дитина, вихована серед тварин ("феральні діти"), так і не стає особистістю. Тільки життя у суспільстві дає людям можливість творити і пізнавати культуру. Людина позбавлена сім'ї, яка проживає поза дер­жавою, нацією, професійними зв'язками, поза суспільством, не здатна розвинути своєї особистості як істота суспільно-моральна.


Цілі навчання


Загальна мета: визначити вплив соціалізації на формування особистості студента-медика, роль особистості медика в соціальный мобільності у системі стратифікації.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

1. Порівнювати різні системи стратифікації;
   
2. Визначати місце соціалізації у суспільному житті та соціальних науках;
   
3. Диференціювати сутність та структуру особистості, соціальний статус і соціальні ролі;
   
4. Виділяти канали соціальної мобільності.
   

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

1. Стратифікація та системи стратифікації.
   
2. Соціологічна пропедевтика соціалізації.
   
3. Сутність та структура особистості.
   
4. Соціальна мобільність особистості .
   

Граф логічної структури теми 4

«Особистість у системі стратифікації»



системи стратифікації

Джерела інформації

Основні:

1. Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.
   
2. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.
   
3. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Фундаментальная социология: В 15 т. Т.8: Социализация и образование. – М.: ИНФРА-М, 2005.
   

Додаткові:

4. Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.
   
5. Розенфельд Ю.Н. Социология: Курс лекций для студентов несоциол. фак./Ю.Н.Розенфельд; Нар.укр.акад. [Каф. социологии]. – Х.: Изд-во НУА, 2006.
   
6. Мацко І. Зразки мобільної та іммобільної поведінки мешканців малих міст.// Соціологія: теорія, методи, маркетинг – 2007. – №4 .
   
7. Культура – суспільство – особистість: Навчальний посібник/ За ред. Л.Скокової. – К., 2006.
   

Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Існують різні підходи до розуміння причин соціальної стратифікації. Стосовно чого відбувається соціальна стратифікація відповідно до робіт Р.Дарендорфа?

1. Власності
   
2. Доступу до інформації
   
3. Авторитету
   
4. Всі перераховані вище відповіді вірні
   
5. Немає правильного варіанта відповіді
   

2. Процес соціалізації триває протягом усього життя людини. Що є метою соціалізації особистості?

1. Зробити людину розумною і грамотною
   
2. Ввести людину в систему звичаїв, норм і цінностей
   
3. Навчити людину цінувати своє життя
   
4. Навчити людину жити життям соціуму
   
5. Уміти жертвувати або не жертвувати собою
   

3. Макро- і мікросоціологія по-різному розглядають соціальну систему і соціальні процеси. Як при цьому співвідносяться особистість і суспільство?

1. Це два самостійних світа
   
2. Це дві соціальні системи
   
3. Це дві взаємовиключні системи
   
4. Це дві антогоністичні системи
   
5. Це два соціологічних світа
   

4. Соціальна мобільність - це будь-який перехід індивіда чи соціального об’єкта з однієї соціальної позиції в іншу. Кар’єрне підвищення з посади лікаря на посаду головного лікаря є прикладом _?_ соціальної мобільності.

1. Індивідуальної горизонтальної
   
2. Індивідуальної територіальної
   
3. Колективної вертикальної низхідної
   
4. Індивідуальної вертикальної висхідної
   
5. Немає правильного варіанта відповіді
   

Еталони відповідей: 1 С, 2 В, 3 А, 4 D


Тема 5. Соціальна поведінка. Соціологія конфлікту


Актуальність теми


Поведінка людини визначається культурними нормами суспільства. Людина включається у відповідне співіснування, живе за загальноприйнятими культурними зразками. Соціально діючи, людина відчуває на собі вплив інших і сама, в свою чергу, намагається впливати на них. Відбувається обмін діями. В цьому процесі важлива роль належить системі взаємних очікувань, яка дає можливість оцінювати поведінку людей з точки зору загальноприйнятих норм. Поведінкова взаємодія є постійним супутником людини, яка живе серед інших і вимушена вступати в складну мережу взаємозв’язків. Тому вивчення цих процесів повинно сприяти більш успішному визначенню свого місця в соціальному середовищі та адаптації до нього. Але не завжди поведінка людини є прогнозованою. Іноді люди поводяться не передбачувано, в певних ситуаціях вони втра­чають критерії правильності і не прогнозують наслідків своїх дій. Більшість людей, зазвичай, намагаються пристосовуватися до суспільних норм. Адже — це норми засвоєні і сприйняті ними у процесі соціалізації. У дитинстві (в сім'ї, школі, у спілку­ванні з однолітками та сусідами) людина дізнається як належить і як не личить поводитися, виробляє регулятор поведінки, внутрішній контроль. Одночасно вона перебуває і під зов­нішнім контролем з боку соціальних груп і з боку держави. Проте у кожному суспільстві відхилень не уникнути. Жодне суспільство не може бути поділене на порушників соціальних норм і стовідсоткове слухняних грома­дян. Більшість із нас за певних умов порушує усталені норми поведінки — хто не порушував правил вуличного руху або хо­ча б раз не проїхав без квитка у громадському транспорті? Така поведінка, що не узгоджується з суспільними норма­ми, не відповідає очікуванням групи або суспільства в цілому, називається девіантною. Девіацією називають, в основному, відхилення від так зва­них неписаних соціальних норм (етикету, звичаїв). Є девіантна поведінка, яка засуджується суспільством (неохайний зовнішній вигляд, голосна розмова у громадському транспорті, алкоголізм, самогубство), а є й така, що схвалюється суспільством (вона визначається надзвичайними здібностями геніїв, видатних спортсменів і громадських діячів, тобто тих людей, здобутки яких перевищують рамки норми). Уявлення про норму і девіацію пов'язані із соціальним контекстом і не співпадають у різних суспільствах і навіть субкультурах. Так само, як і девіантна поведінка притаманна будь-якому суспільству, так само будь-якому суспільству притаманні і конфлікти. Часом вони можуть давати поштовх для розв'язання суспільно важливих проблем і спонукати суспільний розвиток, але також дуже важливо вміти попереджати, уникати і розв'язувати конфлікти на мікро-, мега- і макрорівнях.


Цілі навчання

Загальна мета: визначити причини розвитку соціальної поведінки, зокрема девіацій та конфліктів, що надають можливість розкрити сутність управління соціальними конфліктами та особливості методів їх попередження й подолання в системі охорони здоров'я.


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

1. Розрізняти та описувати соціальні контакти, дії та взаємодії;
   
2. Характеризувати ознаки, структуру та функції соціального конфлікта,;
   
3. Трактувати поняття «девіантної поведінки» та наводити приклади.
   

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

1. Соціальні зв’язки: контакти, дії та взаємодії.

2. Соціальні конфлікти

3. Девіантна поведінка.

Граф логічної структури теми 5

«Соціальне поведінка. Соціологія конфлікту»




Джерела інформації

Основні:

1. Нечитайло В.Н. Социология. Учебное пособие для студентов вузов. – Донецк, «Трибуллс», 1998.
   
2. Фролов С.С. Социология. Учебник. Для высших учебных заведений. М.: Наука, 1994.
   
3. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.
   

Додаткові:

4. Танчин І.З. Соціологія: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.
   
5. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. – М., 1999.
   
6. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. – Х., 1997.
   
7. Вагин И. Психология зла. Практика решения конфликтов. – СПб.,2001.
   
8. Гірник А.М. Основи конфліктології. – К., 2001.
   
9. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. – М., 1995.
   

Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Соціологи розрізняють два самих загальних типа взаємодії: співробітництво й суперництво. Соціальна взаємодія обумовлена ________.

1. Технічним розвитком
   
2. Економічним розвитком
   
3. Політичною системою
   
4. Світоглядом
   
5. Фізіологічним розвитком
   

2. Існує декілька стилів вирішення конфлікту, зокрема відхилення, згладжування, примус, компроміс. Стиль вирішення конфлікту «відхилення» - це _____

1. Повне прийняття іншої точки зору
   
2. Відхід від конфлікту
   
3. Така поведінка, начебто немає необхідності дратуватися
   
4. Немає правильної відповіді
   
5. Всі відповіді вірні
   

3. Очікування, що визначають девіантну поведінку, змінюються з часом. Оберіть те, що є девіантною поведінкою у будь-якому суспільстві в будь-яку епоху.

1. Наркоманія
   
2. Вбивство
   
3. Напад на представника влади
   
4. Всі перераховані вище відповіді вірні
   
5. Немає такого
   

Еталони відповідей: 1 D, 2 B, 3 Е.