Geum.ru

Учень 10 класу спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням основ економіки та права м. Шепетівки Хмельницької області

Вид материалаДокументы

Содержание


1.2. Методи оцінки обсягів та рівня тіньової економіки
РОЗДІЛ 2. Особливості та склад тіньової економіки в Україні 2.1. Структурний склад сучасної української тіньової економіки
Подобный материал:
1   2   3   4   5

1.2. Методи оцінки обсягів та рівня тіньової економіки


Приховування від обліку, контролю і реєстрації господарської діяльності усіх видів тіньової діяльності можна оцінити тільки використовуючи різні опосередковані методи, точність результатів яких залежить від дотримання багатьох умов.

Дослідження домогосподарств здійснюють шляхом анкетування зв’язків з тіньовою економікою. Недоліком такого методу є складність оцінки достовірності результатів з огляду на незвичність теми опитування і можливість причетності опитуваного до тіньового сектору

Для дослідження окремих секторів, для визначення обсягів тіньової економіки загалом по країні застосовують такі способи: 1) розробку обсягу тіньової економіки в окремих секторах; 2) визначення загального обсягу тіньової економіки за допомогою так званого «акселератора» доходу від окремих секторів, до загальної оцінки.

Метод визначення різниці між доходами і видатками застосував у 1979 р. у Великобританії K. Макефі. При цьому мірилом обсягу тіньової економіки були доходи, незареєстровані податковими органами, у розмірі різниці між незалежно обрахованими видатками і обсягом ВВП. Доходи були обраховані на підставі інформації податкових органів, а видатки – з допомогою широкомасштабного дослідження підприємств, домогосподарств і державних реєстрів. Недоліком такого дослідження є неможливість його застосування в інших країнах, зважаючи на обсяг і рівень достовірності інформації податкових зведень для складання національних рахунків, а також недовраховування доходів і чинників виробництва, похибки вибірки та статистичної похибки.

На основі методу різниці у рівні зайнятості визначається різниця між офіційним рівнем зайнятості та рівнем зайнятості з урахування тіньового сектору. З метою такого дослідження відбулося широкомасштабне анкетування фізичних та юридичних осіб.

Інший метод оцінки розміру тіньової економіки полягає у розрахунку прихованого обсягу робочої сили і вартості праці у тіньовому секторі за допомогою експертних оцінок та порівняння отриманих значень із статистичними даними про задекларовані доходи за припущення щодо поєднання зайнятості в легальній та тіньовій економіці.

Окрему групу становлять монетарні методи, які полягають у визначенні різниці між «монетарною» і «матеріальною» сферами. Показником тіньової економіки є різниця між попитом на гроші й номінальним попитом. У багатьох монетарних методах припускається, що легальна та іллегальна економіки діють у однаковий спосіб з огляду на виробничу функцію, швидкість обертання коштів тощо. Припускається, що всі оборудки в рамках тіньової економіки відбуваються з використанням готівкових коштів.

Серед монетарних методів найбільш розповсюдженим є метод Гутмана, за яким досліджують співвідношення між попитом на готівкові гроші та попитом на банківські депозити. Коли фактичний попит на готівку є вищий, вважається, що надлишок обслуговує тіньову економіку. Один з монетарних методів, запропонований відомим зарубіжним дослідником проблем тіньової економіки Е. Фейгом, базується на рівнянні Фішера: MV=PQ

Інший широко застосовуваний метод, розроблений Б. Фреєм та В. Поммерсом, полягає в аналізі структури номінальних банкнот у обігу. Припускається, що зростання тіньової економіки потребує збільшення готівкових коштів у обігу, як правило, банкнот високого номіналу, вища частка яких свідчить про більший оборот тіньового сектору.

В Україні був застосований метод сталих взаємозв’язків, розроблений О. Турчиновим, який передбачає визначення коефіцієнтів споживання електроенергії у розрахунку на одиницю ВВП або доданої вартості за галузями і за роками. Зростання показників споживання електроенергії без реального збільшення показників ВВП може свідчити про тіньовий сектор економіки.

Узагальнені методи визначення тіньової економіки представлені в додатку Б

Статистичні методи оцінки тіньової економіки в Україні ускладнюються такими аспектами: 1) розбіжностями у оцінці та структурі виробничої та торговельної сфери різними міністерствами та відомствами (Державний комітет статистики, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції тощо);

2) значними обсягами роздрібної торгівлі, незареєстрованої податковими органами, що здійснюють фізичні особи; 3) проблемами визначення обсягу імпорту та транзиту газу і нафтопродуктів трубопровідним транспортом;

4) небажанням більшості комерційних підприємств надавати достовірну і повну інформацію органам державної статистики.

РОЗДІЛ 2. Особливості та склад тіньової економіки в Україні

2.1. Структурний склад сучасної української тіньової економіки


Сучасну тіньову українську економіку можна поділити на такі ­сектори.­ Сектор домашніх господарств (натуральне самозабезпечення населення), що виробляє товари та послуги,­ які споживаються всередині домашніх господарств. Матеріальні блага та послуги, що виробляються у цьому секторі, не продаються, тобто не є об'єктами ринкових відносин.

Позаринковий статус такої діяльності робить оцінку цього сектора надзвичайно складним. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Окрім домашньої праці, в країнах, що розвиваються або знаходяться у стані трансформації, продукція, що отримана від роботи на присадибній, приватній чи орендній земельній ділянці, має велике значення для виживання та відтворення сім'ї.

Неформальний сектор економіки ("світло-сіра" економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора, хоч продукція малих майстерень та ремісників, що досить часто працюють у домашніх умовах, має на цей час в країнах ринкової економіки значно більші обсяги, ніж в Україні.

Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов'язаний з купівлею-продажем товарів та послуг, тобто він обов'язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової на цей час практично не враховується . Основною причиною тут є велика чисельність дуже дрібних об'єктів дослідження та податкового контролю, а також занадто мізерний обсяг персоніфікованих доходів, що отримує більшість суб'єктів цього сектора, і які за сукупною величиною фактично не перевищують існуючої нульової ставки податку на доходи громадян. При цьому вироблені цим сектором товари і послуги за своєю споживчою якістю є легальними, і загалом при їх виробництві і дрібній реалізації не порушує закони. Правда, в багатьох країнах, що розвиваються, є закони про ліцензії, інші норми, що можуть ігноруватися при операціях у неформальному секторі. Але вірним є й те, що в більшості випадків влада докладає дуже мало зусиль для впровадження цих законів у життя, оскільки це пов'язано перш за все із низьким рівнем доходів, що отримують суб'єкти підприємницької діяльності неформального сектора економіки, і які для держави не можуть бути суттєвим джерелом наповнення бюджету.

"Темно-сірий" сектор "тіньової" економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення).