645-річчю села Хащувате присвячується

Вид материала

Книга

Содержание Додаток 1 Фотоматеріали 1.1. Чуніхін М. П. 1.2. Герой Радянського Союзу Пономаренко В. І. 1.8. Експонати музею. 1.11. Арбайтскарта. 1.12. Обеліск на єврейському кладовищі.29 Додаток 1.1. 35 Додаток 1.7.Карта-схема бойового шляху 5-ї танкової армії. 36 38 Додаток 1.10. Картина Костенка М.А. “Форсування річки Південний Буг” Флора і фауна Охорона довкілля Заказники та пам’ятки природи району. Підписи-заклики до малюнків Незвичайна екскурсія Наша гордість! Наша слава! Член Національної спілки письменників України

Подобный материал:

• Араса шевченка 175 річчю Київського університету І 75 річчю географічного факультету, 2611.19kb.
• Ну, а пока – зима…, 3393.89kb.
• Хрестителі Київської Русі. Тисячоріччю заснування Софії Київської присвячується, 149.24kb.
• Національна експозиція України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю снд, 313.44kb.
• Обласний фестиваль учнівської творчості, присвячений 20-річчю Незалежності України, 33.23kb.
• Публичный отчёт моу макарьевская сош за 2007 -2008 уч год, 508.08kb.
• Життєвих досвідів пізнання!, 1275.54kb.
• Листок Успенского храма села Мышкино, Троицкого храма села Горетово и Детского пансиона, 125.64kb.
• Концепция интеграции города и села и реструктуризации сельского хозяйства Исполнитель, 1608.81kb.
• Реферат на тему, 108.48kb.

Додаток 1

Фотоматеріали

1.1. Чуніхін М. П.

1.2. Герой Радянського Союзу Пономаренко В. І.

1.3. Стенд “Від солдата – до генерала”.

1.4. Стенд “Учні і вчителі Хащуватської школи, котрі загинули в боях за

Батьківщину”.

1.5. Стенд “Сапери і розвідники 5-ї танкової армії”.

1.6. Експозиція, присвячена Дутчаку Д.О.

1.7. Карта-схема бойового шляху 5-ї танкової армії.

1.8. Експонати музею.

1.9. Матеріали, присвячені Антоненкову Л.Т.

1.10. Картина Костенка М.А. “Форсування річки Південний Буг”.

1.11. Арбайтскарта.

1.12. Обеліск на єврейському кладовищі.


29

Додаток 1.1.

Командир 170 Кіровоградської Червонопрапорної танкової бригади,

кавалер чотирьох орденів, почесний громадянин с. Хащувате

Чуніхін Микола Петрович


30

Додаток 1.2.

Командир взводу 170 танкової бригади 5-ї танкової армії,

Герой Радянського Союзу

Пономаренко Віктор Іванович

31

Додаток 1.3.

Стенд “Від солдата – до генерала”

32

Додаток 1.4.

Стенд “Учні і вчителі Хащуватської школи, котрі загинули

в боях за Батьківщину”

33

Додаток 1.5.

Стенд “Сапери і розвідники 5-ї танкової армії”

34

Додаток 1.6.

Експозиція, присвячена Дутчаку Д.О.

35

Додаток 1.7.


Карта-схема бойового шляху 5-ї танкової армії.

36

Додаток 1.8.

Експонати музею

37

Додаток 1.9.


Матеріали, присвячені Антоненкову Л.Т.

38

Додаток 1.10.

Картина Костенка М.А. “Форсування річки Південний Буг”

39

Додаток 1.11.

Арбайтскарта

40

Додаток 1.12.


41


Обеліск на єврейському кладовищі


42


43


-44-

Зелені сторінки природи

Краса твоя невмируща


Хащувате... Скільки легенд, переказів, віршів та пісень складено про тебе. І не дивно. Де ще побачиш таку красу, таке дивовижне поєднання різноманітних ландшафтів? „Друга Швейцарія”, „Мала Одеса”– так називають тебе твої мешканці.

Тут кожна травинка, квітка, гілочка береже ніжні спогади дитинства. Кожна стежинка вабить-кличе за собою і повертає з чужих далеких доріг в рідну домівку, у кохане село, що розкинулося на лівому березі річки Південний Буг.

Село наше, мов писанка. Обрамлене зеленими кучерями садів та алей, заквітчане барвистими квітниками, засіяне шовковими ковдрами пшеничних і ячмінних полів, золототканими гобеленами соняшників та смарагдовими ковдрами буряків і кукурудзи.

Блакитно-зеленавою стрічкою поміж кам’янистих пагорбів в’ється загадкова річка Південний Буг. Подейкують, що тут водяться русалки, яких можна побачити лише літньої місячної ночі... А на пагорбах буяє різнотрав’я, в якому можна заблукати. Саме тут дівчата-чарівниці знаходять цілюще зілля, щоб бути гарними та розумними...


-45-

Флора і фауна

Багатий і різноманітний рослинний світ Прибужжя. У давнину майже вся наша місцевість була вкрита лісами, але з розширенням землеробства площі лісів набагато зменшилися. Нині в районі 5182 га лісів. Крім цього, є 645 га ґрунтозахисних лісосмуг. Площа лісів Вільховецького лісництва (Держлісгоспфонд) у районі становить 4897,5 га. Лісництво має такі лісові урочища: „Пуста” (с. Таужне) — 575 га, „Могильненський байрак” —82 га, „Тараново” (с. Мощена, Берестяги, Таужне, Тракт, Червоні Маяки, Вільховецьке) — 2548,5 га, „Кубково-1” і „Кубково-ⁿ” (с. Червоне, с. Мощене) — 393 га, „Липники” (с. Котовка, с. Солгутове) — 313,9 га, „Чагари” (с. Бандурове) — 368 га. Найдавніше урочище „Тараново”.

Ліси є багатоярусними. До першого відносяться світлолюбиві породи: дуб, ясен, клен, сосна, до другого — тіньовитривалі: граб, липа, береза, груша лісова, до третього — підлісок, ліщина, калина, клен татарський, до четвертого – трав’янисте покриття: копитняк, фіалки, медуниця, вороняче око, конвалія, лілія лісова, барвінок, папоротники тощо. Серед нищих безхлорофільних рослин — гриби, зокрема, опеньки, маслюки, рижики та ін.

Різноманітним є трав’яний покрив: спориш, тимофіївка, осет, лобода, молочай, кропива, фіалка, м’ята та інші. Серед цілющих бур’янів поширені деревій, кульбаба, подорожник великий, полин гіркий, ромашка лікарська, собача кропива, чистотіл великий, конвалія, копитняк звичайний, живокіст лікарський, оман високий, череда трироздільна, бузина чорна. На узліссі і долинах можна зустріти глід, горицвіт весняний, звіробій, материнку, мати-й-мачуху (підбіл), чебрець, шипшину та ін.

Деякі рослини, що ростуть на нашій території, занесено до Червоної книги України: ковила, сконалія, ковила перчаста, анемона лісова, лілія лісова, горицвіт весняний, сон чорніючий, купальниця європейська, півники угорські, півники водяні, волошка руська, підсніжник звичайний, кизильчак чорноплідний, сальвінія плаваюча, наперстянка великоцвітна, тирлич

-46-

легеневий, сон-трава, фіалка запашна, асплетій північний, черемха звичайна, волосовидний пухирник ламкий.

Розмаїття тваринного світу зумовили благодатний клімат та багата рослинність. У лісових урочищах водяться зайці, лиси, дикі свині, барсуки, куниці, білки, а на полях — ховрахи, миші, кроти, хом’яки, у річках і ставках — ондатри та видри. Серед найпоширеніших птахів є ворони, горобці, синиці, ластівки, дятли, лелеки, чаплі, жайворонки, сороки, шпаки, дикі качки, нирки, соловейки, горлиці, перепели, куропатки, фазани, лисухи, шуляки, зозулі. В останні роки збільшилась кількість білих лебедів.

В річках і ставках найбільше водиться таких видів риб: карась, короп, плітка, товстолобик, окунь, щука, сом, судак, білий амур, лящ, лин, йорш, мирон-вусач, головень, в’юн та інші.

Кількість мисливської фауни в угіддях району станом на 01.01.2004 р. є такою: кабани — 21, косулі — 310, зайці — 4680, ондатри — 2000, лисиці — 120, куниці — 180, барсуки — 260, тхори — 300, видри — 140, білки — 300. перепели — 1100, куропатки — 1000, дикі качки — 2300.

До Червоної книги занесені такі види Прибузької фауни:

Птахи — бджолоїдка, бугай, журавель сірий, кібчик, куріпка сіра, норець великий, пастушок, пугач, сич, чапля біла велика та ін. Плазуни — гадюка степова, полоз. Комахи — бабки, джмелі, жуки-носороги, рогачі. Ссавці — видра, ласка, річковий бобер, тхір степовий. В минулі часи водилися вовки, лосі. Для збереження мисливської фауни у зимовий період районної організацією Українського товариства мисливців і рибалок організовується підгодівля диких тварин.

Охорона довкілля

В районі діє державна екологічна інспекція та пост екологічного контролю Гайворонського митного поста. Дбають про збереження флори і фауни Вільховецьке лісництво, районна організація УТМР, інспекція рибоохорони, навчальні заклади, трудові колективи.

-47-

Заказники та пам’ятки природи району.


10 грудня 1994 р. Указом Президента України орнітологічному заказнику „Бандурівські ставки” надано статус державного значення. Його загальна площа становить 385,6 га. У високотравних водно-болотистих заростях гніздяться і розмножуються водоплавні та прибережні рідкісні птахи. Це — чаплі сірі і руді, гуси сірі, лиски, очеретянки лугові, синиці вусаті та фазани.

Далеко за межами району і області відома гідрологічна пам’ятка „Іванкова криниця”, яка займає площу 2,5 гектара. Розташоване цілюще джерело на північно-західній околиці с. Котовки. За хімічним складом у воді з „Іванкового джерела” є солі натрію, калію, кальцію, магнію. Діє цех розливу цієї природної столової води.

Пам’яткою природи є заповідне урочище „Сальківське”. Це остепнені схили Південного Бугу, де переважає степова рослинність, зокрема, шавлії (три види), жабриця звивиста, цибуля Почовського, ковила волосиста. Останню занесено до Червоної книги України. Унікальним явищем можна назвати висяче (або схилове) болото, що є рідкісним в усій степовій зоні України. Болотна рослинність представлена такими видами: очерет і осока, ситник членистий та ситник Жерарда. З хребетних видів фауни домінують птахи. Але найбільшу цінність ця територія має як резерват диких бджолино-цінних запилювачів.

Працівники Вільховецького лісництва багато уваги приділяють відтворенню дерев хвойних і листяних порід, залісненню невдоб і ярів, заготівлі лікарської сировини, а також дбають про збереження і розмноження диких птахів та забезпечують захист мурашників.

Останнім часом зменшились викиди брудних речовин у водний та повітряний басейни. Збільшилась кількість зелених насаджень.


( З книги Павличука О. Та Комірного О. „Гайворонщина – перлина Подільського краю”.)

-48-

Екологічною стежиною


Не відстаємо від дорослих і ми, школярі. Теж охороняємо природу рідного краю. У цьому плані вже багато зробили. Ось перелік справ, якими ми займаємося:

• проведення годин спілкування з природою;
  
• написання віршів про красу рідного краю;
  
• проведення інтегрованих занять екологічного змісту: “Подорож у зачарований ліс”;
  
• проведення ігор для малюків:“Формування екологічної культури”;
  
• святкування Всесвітнього Дня Землі (22 квітня);
  
• участь у конкурсах “Пізнай свій рідний край”, “Екологічними стежинами” тощо (роботи учнів з неживого природного матеріалу, твори про природу та її збереження; вірші та пісні про природу; малюнки; фотокартки; звіти про пророблену роботу; сценарії свят, уроків, заходів; анкети; реферати…)
  
• проведення рейдів по очищенню русла річки Південний Буг, джерела, що протікає неподалік від школи;
  
• проведення агітаційно-роз’яснювальної роботи (про шкідливість спалювання опалого листя, про неприпустимість винищування первоцвітів тощо);
  
• проведення анкетування населення з питань покращення екологічного стану довкілля;
  
• проведення уроків та бесід з екологічного виховання;
  
• вивчення правил поведінки в природі;
  
• проведення екологічних ігор, захистів рефератів та проектів покращення стану природного середовища;
  
• організація виставок учнівських робіт (малюнків, творів, віршів, пісень)
  

-49-

Подаємо нижче деякі роботи. Це вірші Ольги Миколаївни та колишніх її вихованців, котрі брали участь у Всеукраїнському екологічному конкурсі “Пізнай свій рідний край”, оголошеного журналом “Пізнайко” в 2004 році і стали переможцями.

Легенда


Чи це бувальщина, чи просто небилиця,

Та, кажуть люди, грізна блискавиця

У камінь влучила одного разу,

І джерело з’явилося одразу.

Вода у ньому радісно забилась,

Під сонячним промінням заіскрилась,

Змарнілий степ миттєво напоїла,

Рослини дивовижні оживила…

Почали помічати дивні речі –

Вода не замерзає в холоднечі.

Завжди клекоче тепле джерело

Морозам лютим і вітрам назло.

Розповідають, джерело чарівне,-

Життя дарує, ось тому і цінне…

Джерельце незвичайне відшукали,

Води із нього вам усім набрали.

В житті хто хоче стійкості навчиться,

Нап’ється хай джерельної водиці.

А хоче бути сильним, наче криця,

Скуштує хай цілющої водиці.

Хто хоче мати гарне й біле личко,

Тому в пригоді стане ця водичка.

Хто нашої водички зміг напитись,

Гаряче серце в того буде битись.

Хвороби одійдуть і лихоліття,

А молодість прийде та довголіття.

Отож, не думайте і довго не чекайте,-

Водичку-чарівничку випивайте!

/Слова Ольги Іванової./


-50-


Підписи-заклики до малюнків:

1.Нехай птахи співають голосисто

У небі сонячнім, прозоро-променистім.

Нехай ніщо погане не стурбує –

Щасливого життя їх не руйнує.


2.Не полохай звірів, не полохай птахів!

Бережи мурашники, бережи мурахів!

Бережи дерева, квіти, трави, води!

Зробиш добру справу для свого народу.


3.Дерево в садочку не ламай! Песика малого не тягай!

Зайчика у сховку не лякай! Пташечок з гніздечка не зганяй!

Квіточки з корінчиком не зривай! На грибочки ніжками не ставай!

Подивись навколо – все твоє.І радій, що все оце в тебе є!


4.Не кидайсь камінням в гнізда!Схаменись, доки не пізно!

Не топчи гриби ногами і не бався їжаками.


5. Сонце плаче, аж не бачить Землю стомлену, змарнілу.

Темна хмара з пилу й диму небо синє оповила.

Гидкий сморід всюди плине…А чи гарна це картина?

Стань, подумай, схаменися! Рятувать мерщій берися

Нашу матінку-природу, її дивну чудо-вроду.


6. Ріки, джерела, струмки бережи! Може не стати на світі води!

Будеш безжально воду бруднити, сітями рибу ловити, травити,

Будеш у річку бруд виливати, можеш усе навкруги зруйнувати!


7. Лебедя милого не зачіпай, краще його підгодуй, зберігай!

Кицю маленьку не муч, не ганяй, дай їй поїсти, не ображай!


8. Йдіть і уважно під ноги дивіться! Травам і квітам ніжно всміхніться.

Несіть їм радість у кожній долоньці разом з промінням веселого сонця.


9. Ми всі – господарі природи.

Тож збережемо її вроду.


10. Якщо в ліс прийшов ти – не кричи,

Трави, гриби, квітоньки не топчи;

Їх з корінням жадібно не зривай!

На деревах гілочки не ламай.


-51-


11. Гляньте, ми маленькі квітки. Не губіть нас, любі дітки!

Оберемками не рвіть і додому не несіть.

Ще не раз ми тут зростемо, людям радість принесемо.


12. Лелі-лелеки летять далеко. Просять тебе дуже:

-Не вбивай нас, друже, ми такі ж, як ти.

В щасті нам рости!


13. В лісі вогнищ не пали! Запалив, то погаси!

Плачуть, просять деревцята:

-Пожалійте нас, малята!


14. Що ж, людино, ти зробила? Нащо вогнище палила?

В небо чорний дим пустила – все довкілля забруднила!

І зростає, як мара, вже озонова діра…

Ти життя в нас відбираєш, мирно жити заважаєш!

Зупинися! Схаменись! І за розум вже берись!


15. Ліс – не місце для гри і забави! Він – багатство велике держави.

Всі дерева і ягоди, й трави, тут зросли для корисної справи.

Кожен кущ збережіть ви, малята, де росточок пробився малий,

Може вирости дуб в три обхвати, березняк чи малинник густий.

/ В.Рождественський /

16. 
    Ми нагадуєм людині:
    

-Щоб не зник наш рід віднині,

Не стріляйте! Не вбивайте! Пташечок оберігайте!

І гніздечка не руйнуйте; пташеняток не турбуйте!

16. Стурбовані рибки на дні океану:
    

А що, коли їх незабаром нестане?..

Бо нафтова плівка скрізь розіллється,

І їхнє життя одразу урветься.

Думай, людино, що робиш, що дієш!

Надіємось щиро, що думать ти вмієш.

16. Усі народилися в світі, щоб жити,
    

Співати, навчатись, трудитись, любити.

Тварини й рослини такі ж, як і ти,

Вони вимагають тепла, доброти.

Зумій від напасті їх захистити,

Щоб вільно було всім зростати і жити.


-52-

16. Квіти, діти, бережіть! З корінцями їх не рвіть!
    

Нехай птахи линуть в небі, ображати їх не треба!

16. Ми – малі грибочки, ростемо рядочком.
    

Не пошкодь грибнички, - виростуть лисички,

Білий гриб-боровик (красуватися він звик)…

Нас усіх зрізай ножем. Ми тебе не підведем!

16. Не сміти у лісі, не сміти у гаю,
    

Будь обачним, друже, я тебе благаю!

Не пали багаття і не псуй деревця:

Ти не край бездушно ножем їхнє серце.

16. Природа рідна – наша втіха.
    

Нехай не знає вона лиха!

16. В лісі, друже, не пустуй, не кричи, не галасуй.
    

Спокій звірів поважай, птахів теж не ображай!

16. Ви милуйтеся квітками, їх шануйте і любіть!
    

Не зривайте з корінцями, оберемків не беріть!

Деревця й кущі шануйте, не ламайте їх, не псуйте,

Доглядайте їх, ростіть, поливайте і любіть!

16. Любимо ми сонце тепле, золоте;
    

Дерево крислате, що в гаю росте;

Кущики калини і рясну вербу;

І грибочки, й квіти, білочку прудку.

Любимо ми небо чисте, голубе;

Любимо ми річечку, що кудись пливе;

Любимо ми пташечку, що в гнізді сидить,

Весело співає, пташенят ростить.

Любимо природу-матір над усе!

Так давайте будемо берегти все це!

16. Ми й природа – одна сім’я.
    

В ніч і днину єством я чую:

В жилах дерева кров моя

Як потоки гірські нуртує.

16. Сміттям ріки не брудни! В них водичку не мути.
    

Русла річок розчищай, жити їм допомагай!


-53-

16. Як приємно залюбки нам дивитись, дітлахи,
    

Що природа оживає, веселіє і співає.

Будем ми її любити, поважати, боронити.

16. Збережи мурашку і на гілці пташку,
    

Деревце, травинку, квітку і стеблинку!

16. Не рік і не два ми у лісі зростали,
    

Та ось – промисловості жертвою стали.

Ми просимо, діти, книги не псуйте!

По них й по деревах „чортів” не малюйте.

Папери старі не паліть, а збирайте,

Макулатуру вчасно здавайте.

Так ви життя нам усім збережете,

Добрими й гарними дітьми будете!

/Звертання від імені дерев./

16. Поламали, потрощили і у горі залишили…
    

Я ж – могутній дуб крислатий – пташенят навчав літати,

Білочкам будинком був, і про свинок не забув:

Жолуді їм постачав. В листі їжачка приспав…

То за що „двоногі звірі” мене скривдити схотіли?

Бо не було що робити? Змалку треба їх учити,

Щоб природу берегли, її спокій стерегли.

16. Хто у лісі побував? Хто природу попсував?
    

Плаче заїнько вухатий – хто руйнує його хату?

Хто багаття запалив і його не загасив?

Хто дістався до галявки і залишив різні банки,

Шмаття, пляшки, папірці? Хто ножа тримав в руці?

Хто дерева ображав, ні на кого не зважав?

Каже нам природа-мати:

-Не поводьтесь так, малята,

Майте в серці доброту, а не злість і чорноту!

Пам’ятайте, що ви – люди! Помагайте всім усюди!


/ Слова закликів складені членами

літературного гуртка „Кришталеві краплини-

слова” та Івановою О.М./


-54-


Не лише вірші про природу вміємо писати, а й активно допомагаємо природі: розчищаємо русла річечок, впорядковуємо джерельце, проводимо акції „Ні смітникам у річках!”, „Не спалюйте сухе листя!” та ін. Ось і фотодокази:


-55-

Людина і природа – поняття взаємопов’язані та взаємозалежні. Адже людство існуватиме доти, доки існуватиме природне середовище. Створюючи загрозу природі, ми загрожуємо самим собі. В.О. Сухомлинський писав з цього приводу: „Поняття “природа” – єдине ціле. У цьому своя гармонія і постійність, взаємозв’язки і залежності; вона – джерело буття і суть буття, вона єдина і нерозривна з людиною. Кожний з нас – природа, що стала людиною. Людина доти могутня і непереможна, доки вірна законам природи – пізнаним і непізнаним, не нею встановленим... Активно впливати на природу, але залишатися її сином, бути вінцем її творіння і володарем її сил, по-синівському бережливо ставитися до неї – ось яку позицію нам треба займати в процесі взаємодії з природою...”

Настав час керуватися в наших діях правилами екологічного гуманізму, основна ідея якого: людина є лише часткою природи й Космосу, з законами й силами яких вона повинна рахуватися. Не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути її невіддільною часткою, виступити з новою філософією життя – екологічною. Що ж таке „екологія” ? Екологія – наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя. Однак це не тільки наука. Екологія – це світорозуміння, яке включає в себе і свідоме ставлення до всього сущого, і його активний захист. Тож давайте любити, захищати і оберігати природу!


-56-

Незвичайна екскурсія


Хочете прогулятися нашим селом? Отож, вирушаймо в подорож...

З якого б краю світу ви не заїжджали чи заходили в село асфальтованими дорогами, вас гостинно зустрінуть „Чумацький шлях”, „Фонтан” та „Лісова пісня” – заклади, де можна весело провести час, поїсти, побувати на дискотеці. Серед односельчан „Лісова пісня” користується особливою увагою та іменується „Жіночі сльози”. Правда, дотепний у нас народ?

Якщо рухатися головною вулицею від перехрестя до центру села, можна побачити безліч цікавого. Ось, праворуч, дитячий садок.


Саме звідсіля розпочинають свій шлях у широкий світ майбутні вчені, композитори, поети, трудівники. Хащуватська колиска під високим блакитним небом, на гіллі тополь, верб, кленів викохала не одну видатну людину. У Хащуватому народились: письменник Г.Х. Меламуд, доктор технічних наук, академік О.А. Білятинський, доктор юридичних наук В.О. Шамрай.

Давайте завітаємо до дитячого садочка і подивимося, що відбувається за цими дверима.

-57-


Весело і затишно живеться у садочку малюкам. Про них турбу­ються вихователі та помічники вихователів: Попова Любов Михайлівна, Горбатюк Ольга Василівна, Коваль Галина Евгеніївна, Кривда Ольга Іванівна, музичний керівник Хмарук Аліна Віталіївна та багато інших. Завідуюча дитсадком Бабійчук Надія Михайлівна дбає, щоб усе виконувалося на висо­кому рівні.

Гостинно зустрічає щороку дитсадок шестирічних першокласників. Для них тут створено усі умови. Три роки тому і нас, з класоводом Івановою Ольгою Миколаївною, гостинно зустрів дитячий садок „Теремок”.

Швидко збігають дні у дитсадочку, бо нема часу нудьгувати. То осінь-чарівниця завітає зі своїми дарунками, то білокоса зима приносить диво-казку, то весна-красуня дарує радість і тепло.

Тут ми вчилися любити Україну, шанувати родину, поважати народні звичаї, обряди. Зі своєю учителькою проводили родинні свята та вечорниці.


-58-

Виготовляли вишиванки, мальованки, писанки, народні декоративні іграшки, підківки на щастя, розмальовували дощечки. До органі­зації та проведення свят і заходів залучали також наших батьків.


-59-


Традиційними у садочку стали свята: „Букварика” та „Прощання з дитсадком”:


-60-

Чарівна стежина знань, що починається з маминої колискової, з дитсадочка, з букварика виводить на широкий шлях, котрий кличе до нових звершень, відкриттів, перемог, сподівань і надій...

Не хочеться покидати гостинний садочок, та треба поспішати. Ідемо далі центральною вулицею села. Ось, праворуч, героїчний сумний будинок, про який ми вже розповідали. Привітаймося з ним та ходімо далі. Через кілька метрів стишимо кроки і зупинимося біля братської могили та пам’ятника Невідомому Солдату.


Тут сплять наші захисники, молоді хлопці-сапери, котрі віддали життя за щасливе майбутнє села Хащувате та його жителів. Сумно схилили свої віти білокорі берези. Стоять у зажурі, оплакують солдатів.

Схилив голову і бронзовий солдат-визволитель, теж сумує за товаришами. В руках у нього автомат. Солдат довіку буде захищати спокій і мирний сон

-61-

хащуватців. Поклонімося героям-визволителям, віддаймо їм шану, пам’ятаймо про їхній невмирущий подвиг!

Наша екскурсія продовжується. Ідемо далі. Праворуч – старе кладовище. Тут поховані наші прадідусі, прабабусі. Схилімо голови на знак шани...

Через кілька метрів, ліворуч, будується церква Св. Миколая. Храмове сільське свято ми відзначаємо 19 грудня, якраз в день Св. Миколая. Церква буде побудована на кошти селян. Настоятель церкви – Цабан Степан Степанович, батько нашого однокласника Іванка. Зараз церква – малий будиночок, але на великі свята тут дзвонять дзвони, співають хорали, збирається багато віруючих людей.

Ідемо далі, повертаємо ліворуч у невелику вуличку. Тут ми побачимо колишню синагогу. Зараз в приміщенні будівлі розташувалися млин, крупорушка та олійня. Далі дорога веде до храму наук – Хащуватської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Привітно зустрічає нас триповерхова споруда, посміхається усіма своїми очицями-шибочками. Так і кличе: „Заходьте мерщій!”


Що ж, завітаємо, поглянемо чим живе школа...

З дошки пошани на нас дивляться розумні допитливі оченята кращих учнів школи. Світ чарівної казки ( стенд з виробами із соломки ), створений

-62-

Янковською Раїсою Федорівною та її вихованцями, вітає щодня малюків.

Інформація для старших розміщена на великому стенді. Тут порядкує шкільний парламент.

Тепер завітаємо в шкільну бібліотеку – храм книги, де поряд­кує Кирниченко Тетяна Михай­лівна. Без її поради, допомоги не обходиться жоден школяр, учитель; не проводиться жоден захід. Отож, бібліотеку можна назвати серцем школи.


А душею школи завжди є директор. Від його керівництва залежить майже все. Дійсно, душею колективу був Школьнік Ісаак Миколайович. Тактовний, доброзичливий, вихований, він умів організувати роботу, як ніхто інший. До всіх учнів він звертався на „Ви”. При ньому було побудовано нове приміщення школи.

Згодом його змінив Ревега Олексій Ісакович. Саме йому ми нині вдячні за благоустрій, за упорядкування території школи та озеленення.

Особлива дяка і шана Процишиній Жанні Павлівні, котра очолювала колектив школи з 1982 року. Далекоглядна і розумна, вона зуміла відстояти перед вищими органами право навчати дітей, починаючи з 6-річного віку. Нині колективом школи керує Дмитращук Людмила Сергіївна.

-63-

Погляньте на наступне фото:


Ось вони – гордість школи, полум’яні борці з неуцтвом, провідники прогресивних ідей, люди, котрі присвятили своє життя дітям. Стільки турбот лягає на плечі вчителя: уроки, заходи, творчі звіти, педагогічні майстерні, школи передового досвіду, тощо. А Іванов Володимир Миколайович, учитель історії, постійно водить дітей у туристичні краєзнавчі походи. Подивіться, як радіють школярі:


-64-


Добре і затишно малятам навчатись і зростати в рідній школі, але казкове дитинство закінчується малиновим переливом останнього дзвінка. Маленька добра країна дитинства завжди житиме в серцях випускників.


Щемко стислося серце від спогадів. Але попрощаймося зі школою і повернімося до центральної вулиці села. Кілька метрів – і центр, містечко, як називають його старожили. Тут побачимо пошту, заклади торгівлі і

-65-

громадського харчування, сільську раду (голова села Кузнецов Володимир Миколайович), обеліск, про який розповідали раніше, та Будинок культури. Керівник Будинку культури – Дмитращук Євген Васильович.


У приміщенні Будинку культури розташована сільська бібліотека, про яку хочемо розповісти детальніше. Розташована бібліотека на другому поверсі. Працюють тут Ліснічук Алла Іванівна та Білоус Тетяна Леонтіївна. У 2005 році фонд сільської бібліотеки значно поповнився завдяки зусиллям Білоус Т.Л., котра перемогла у Всеукраїнському конкурсі і отримала від благодійного фонду “Україна” багато книг (художня література, енциклопедії, довідники, підручники, словники), ксерокс, комп’ютер, телефон, синтезатор.

Щороку, коли відзначається міжнародний День здоров’я, учні початкових класів здійснюють культпоходи у дитсадок та бібліотеку. Тут проводиться реклама книг про здоровий спосіб життя. Бажаючі можуть взяти їх для подальшого опрацювання.

Також стало вже традицією відзначати в сільській бібліотеці разом з бібліотекарями Ліснічук А.І. та Білоус Т.Л. всесвітній День Землі, адже без екологічно здорового довкілля не може бути майбутнього. Так, учні Іванової О.М.

-66-

постійно звітують про проведення заходів по озелененню та оздоровленню довкілля; організовують фотовиставки та конкурси малюнків; проводять заходи екологічного спрямування (акції: “Джерельце”, “Зроби чистим рідне село”, інсценізації музичних казок: “Хто ліс врятує?”, “Врятуй їжачка” та ін.; усні журнали; свята; обговорення книг екологічної тематики.)


-67-

Традиційними стали зустрічі з цікавими людьми, зокрема місцевими поетами та поетами-піснярами: Білятинським О.А., Притуляком Ю.П., Галиною Берізкою, Мариною Джус. Є кого наслідувати підростаючому поколінню.

Залишаємо царство книги та вирушаємо далі асфальтованою дорогою. Вона звужується і здалеку здається блискучою стрічкою. По обидва боки дороги – зеленаві кущі. Ми потрапляємо на міст. Саме тут осягаєш всю велич і красу природи. Чи ж є іще десь така краса?!


Тут зустрічають випускники ранок нового життя, звідсіля вирушають у світи, адже час летить невпинно швидко, кличе у далеку дорогу, до нових звершень. Ніхто не знає, що чекає завтра, але всі твердо вірять у новий, світлий день, у свою долю – єдину і неповторну.

Кличе час вирушати в далеку незнану дорогу.

Десь стежина ота загубилась в полях, у житах.

Десь чекає кохання, десь чатують розлука й тривога,–

Все то доля твоя і моя, ніким не торований шлях.

Але ота єдина рідна стежина кличе назад, до отчого дому, де пройшло дитинство, де залишили частину свого серця, – у рідне Хащувате.


-68-

Наша гордість! Наша слава!

Багате на таланти наше село. Славиться по всій Україні та за її межами своїми людьми.

Білятинський Олександр Антонович


Галина Берізка, відома українська поетеса, пише про Олександра Антоновича: „Батьківщина... Мала, зате найбільша, найзначніша, найкраща, найдорожча... Бо ж вона – оцей хуторець, село чи містечко, де хтось з нас народився, виріс і сформувався як особистість під впливом сім'ї, школи, громадськості, для нормальної людини завжди дорога, бажана; хочеться частіше в ній бувати, якщо життя занесе тебе в інший край, в чуже оточення, з яким необхідно зріднитися, здружитися, стати щасливим, чи навпаки. Багато людей в ранній юності покидають місце свого народження, свою родину назавжди. Чи то байдужість, чи важкі обставини розлучають їх з усім, що в ранньому віці їх оточувало.

Але є люди особливої вдачі. Хоча вони після місцевої школи закінчують в обласних, республіканських і часто в зарубіжних містах вищі навчальні заклади, стають науковцями, академіками, поетами, художниками, артистами й

-69-

композиторами, взагалі видатними постатями в суспільстві,–любов, прив’язаність до їхньої малої Батьківщини міцніє в їх душах з кожним прожитим днем.

Ця любов кличе їх на подвиги для рідного краю чи в галузі економіки, чи в творчості, мистецтві.

До таких вірних синів Прибузького краю, нашої Гайворонщини, нашого Хащуватого я з гордістю відношу вченого, академіка Олександра Антоновича Білятинського – видатну постать в Українській транспортній Академії. Про нього, пам’ятаю, сказав наш видатний поет Костянтин Лесьєв-Лесь:

„Цінують Працю й Красне слово

Красиві люди на землі!..”

„І академік, і поет!”

Так, поет, який за своє життя, суворе й турботливе, не збайдужів до вищих поривань серця й душі. (Дод.3.)

Божа іскра, дарована йому Матір’ю, не згасає; вона творить поезії та пісні, сповнені любові до чудової природи рідного краю, Києва та інших міст, де йому доводилося жити, вчитися, працювати.

Ось переді мною книжки: „Мелодії серця”, „Лірика юності”, „Я пісню обіцяв подарувати”, „Пісні рідного краю”, „Бузькі пороги” й інші.

В поетичних збірках Олександра Білятинського яскраво виступає головний герой – вірний син свого рідного краю, свого народу.

Люба його серцю краса природи Прибужжя творить разом з пером поета пісні, сповнені глибоких почуттів. Багато цих пісень покладено на музику. Якось щедра Доля потурбувалась про увічнення цих пісень.

В рідному Хащуватому створена музика на вірші О.Білятинського композиторами Є.Дмитращуком і Ю.Притуляком, які самі і виконують пісні. Хто хоч раз слухав ці пісні, від щирого серця бажає митцям довголіття, сил, здоров’я, успіхів у творчості, особистого щастя.

Член Національної спілки письменників України

Галина Берізка(Бровченко)”


-70-