Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища у 2007 році
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Згідно ст. 50 Конституції України та Закону України від 25., 3635.02kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 2012 р. № Київ Про затвердження Порядку проведення, 11.23kb.
- Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
- Довідка про підсумки роботи Держуправління охорони навколишнього природного середовища, 888.56kb.
- Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, 1956.77kb.
- Звіт про стан навколишнього природного середовища в Чернівецькій області у 2006 році, 1815.22kb.
- Програма стабілізації екологічного стану навколишнього середовища та підвищення рівня, 68.98kb.
5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними. На виконання листа Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини № 448/64 від 01.03.2007 р. користувачами мисливських угідь в квітні проведено відстріл водоплавної та синантропної птиці з метою проведення досліджень на високо патогенний грип птиці. Позитивно реагуючої птиці не виявлено. Протягом звітного року подано на дослідження до лабораторій ветеринарної медицини 547 проб на сказ з них виявлено позитивних 11 проб 3 в приватному секторі та 8 диких тварин. 5.3.5. Інвазивні чужорідні види, стан та динаміка популяцій, вплив на місцеве біорізноманіття. Загалом видів хребетних тварин-вселенців на території виявлено значно менше, ніж безхребетних чи рослин. На території області їх налічується понад 440. Відповідно, з них до інвазійних видів належить 17-18, що становить майже 10 %. Кількість хребетних тварин Таблиця 5.14.
Загалом найбільше видів-вселенців виявлено серед риб, оскільки майже всі ці види були інтродуковані для вирощування в риборозплідних ставах. Чисельність їх є стабільна і, переважно, підтримується завдяки штучному підтриманню популяції. Виключення становить лише один вид – головешка. Цей вид поширюється спонтанно, протягом останніх десятиліть заселивши практично всі водойми території області. Він становить певну загрозу для популяцій деяких нативних видів риб, поїдаючи їхню ікру і мальків. Серед земноводних і плазунів вселенців на території області не виявлено. Оскільки саме питання визначення «вид-вселенець» є не достатньо добре опрацьоване, зарахування птахів до цього статусу також є проблематичним. Серед видів-вселенців з класу ссавців можна виділити дві групи: види вольєрного утримання і вільноживучі. До видів вольєрного утримання можна зарахувати серну Dama dama. З точки зору проблеми видів-вселенців, значного важливішими є вільноживучі види. З ратичних до них належить плямистий олень Cervus nippon; з хижих - собака єнотоподібний Nyctereutes procyonoides, з гризунів - ондатра Ondatra zibethicus, пацюк сірий Rattus norvegicus. Плямистий олень сьогодні зберігся в дуже незначній кількості лише на території деяких мисливських господарств. Єнотоподібний собака – широко розповсюджений хижак на території рівнинної частини області. Його чисельність оцінюється в близько 120 ос. Він заселив місця з підвищеною зволоженістю: заболочені річкові долини, окраїни боліт, сирі луки, зарості очеретів на берегах водойм, розріджені листяні ліси, що характеризуються густим підліском. Це – типовий еврифаг; окрім різних частин рослин, плодів, комах, безхребетних, дрібних ссавців, рибу, він може споживати птахів (і їхні кладки і пташенят), у т.ч. й водоплавних, чим приносити певну шкоду мисливському господарству. Ондатра – гризун, інтродукований в середині ХХ ст. з Північної Америки. Після інтродукції та розселення ондатри відбувся потужний спалах її чисельності, після якого, відповідно, спад. Сьогодні стан популяції, ймовірно, певною мірою "нормалізувався" (враховуючи ємність середовища) і чисельність виду протягом останніх років залишається відносно стабільною. Ондатра залишається цінним хутровим звірком, рівень здобування якого значною мірою залежить від моди на його хутро. Сірий пацюк – синантропний вид, крайній генераліст: стиль життя, спритність і потужний репродуктивний потенціал допомогли йому заселити практично весь світ. Він трапляється у різноманітних місцях, включаючи смітники, каналізацію, підвали – всюди, де можна знайти корм та укриття. Всеїдний вид, його кормовий спектр дуже широкий і включає безхребетних, жаб, дрібних ссавців, яйця, а також харчові продукти і відходи. Протягом тривалого часу людина старається контролювати (далеко не завжди успішно) чисельність сірого пацюка, оскільки він є серйозним шкідником і переносником небезпечних захворювань. Особини виду здатні розвивати резистентність до родентицидів та інших отрут, які є високотоксичними для багатьох інших ссавців. 5.4. Біобезпека генетично модифікованих організмів Інформація відсутня. 5.5. Природні території, що підлягають особливій охороні На території Львівської області функціонує 324 об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) загальною площею 132,5 тис. га, що складає 6,1 % від площі території області. В складі ПЗФ області є всі категорії заповідності, передбачені Законом України «Про природно-заповідний фонд України». Загальна кількість об’єктів ПЗФ та їх динаміка подано в таблиці. Динаміка територій та об’єктів природно-заповідного фонду Львівської області Таблиця 5.15.
5.5.1. Розвиток природно-заповідного фонду. З метою збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, на виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», Закону України «Про екологічну мережу України», за поданням Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, рішенням Львівської обласної ради від 13.06.2007 року № 340 затверджено Регіональну програму формування екологічної мережі Львівської області на 2007-2015 роки (далі - Програма). Як ядра проектованої екомережі програмою визначено 6 перспективних для створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 47 тис. га. Це масштабні об’єкти типу національних природних парків і регіональних природних парків. У 2008 році планується створити заповідний об’єкт (заказник) орієнтовною площею 150 га у Буському районі. Вже є позитивні рішення сільських та районної рад. При умові фінансування буде розпочато роботи зі створення НПП «Північне Поділля» орієнтовною площею 30 тис. га. На виконання Указу Президента України від 23.05.2005 р. № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. № 70-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року» у 2007 році в області розроблено проект Регіональної (обласної) програми розвитку заповідної справи у Львівській області на період до 2020 року, яка після опрацювання буде подана на розгляд і затвердження Львівської обласної ради. Відповідно до Регіональної програми формування екомережі Львівської області на 2007-2015 роки завершено роботи по створено в межах двох адміністративних районів - Жовківського та Яворівського - регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя» площею 19103 тис. га, складової частини проектованого українсько-польського біосферного резервату на Розточчі. Матеріали щодо української частини біосферного резервату на Розточчі (номінаційні форми) у складі природного заповідника «Розточчя», Яворівського національного природного парку, регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя» держуправлінням подані в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України для розгляду та передачі Національному комітету МАБ ЮНЕСКО. Основні проблеми створення нових об’єктів ПЗФ в області: 1. Відсутність належного фінансування проектів створення об’єктів. 2. Незацікавленість землевласників і землекористувачів погоджувати земельні ділянки під заповідання у зв’язку із введенням режиму їх використання 3. Відсутність механізму державної підтримки, економічного стимулювання суб’єктів господарювання за обмежене природокористування у разі внесення їх земель до складу ПЗФ і екомережі. 4. Недосконалість нормативно-правової бази, зокрема, розбіжності у Законі України «Про природно-заповідний фонд України» і Земельному кодексі України. 5.5.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон В області створена широка мережа рекреаційних закладів, а саме: 133 санаторно-курортних закладів, 82 заклади готельного господарства, близько 500 приватних садиб, які займаються сільським туризмом. Лікувально-оздоровчі та відпочинкові центри: м. Трускавець – курорт державного і міжнародного значення, понад 25 мінеральних джерел (найбільш відома мінеральна вода «Нафтуся»), інтенсивно застосовується озокеритолікування оскільки поруч (м.Борислав) знаходиться найбільша в Європі шахта з видобутку озокериту, 18 санаторіїв, 19 пансіонатів з лікуванням. На території курорту діє Спеціальна економічна зона «Курортополіс Трускавець» – єдина на Україні СЕЗ туристично-рекреаційного напрямку. смт. Східниця – бальнеологічний курорт, налічується 38 джерел і понад 17 свердловин з різним фізико-хімічним складом. До послуг туристів та відпочиваючих - 5 пансіонатів, 2 бази відпочинку, лікарня. Варто зазначити що смт. Східниця потребує вагомого вкладення інвестицій, які сприятимуть швидкому розвитку туристичного та санаторно-курортного потенціалу. м. Моршин – один із відомих та перспективних курортів Прикарпаття, мінеральні води джерел лікують хронічні захворювання шлунка, кишківника, печінки, жовчного міхура, та підшлункової залози. Моршин - курорт державного значення, до послуг відпочиваючих 12 санаторіїв, 3 пансіонати, бальнеогрязелікарня, аеросолярій, інгаляторій, тощо. смт. Немирів – бальнеологічний курорт, 6 мінеральних джерел, функціонують санаторій, бальнеолікарня, грязелікарня, табори відпочинку. смт. Шкло – бальнеологічний курорт, функціонують санаторій, бальнеолікарня, грязелікарня, табори відпочинку. смт. Великий Любінь – бальнеологічний курорт, функціонує санаторій, бальнеогрязелікарня. Курорт відомий торфовими грязями, активно використовується для лікування хворих із захворюваннями органів кровообігу. Це є один із небагатьох на Україні унікальних курортів. с. Розлуч – на території села розташований лікувально-оздоровчий комплекс «Джерела Карпат» на висоті 600 метрів над рівнем моря у долині притоку Дністра в оточенні хвойного лісу. Для організації лікування та оздоровлення використовуються джерела мінеральних вод та кліматичні ресурси. В зимовий період на території курорту функціонують лижні спуски з підйомниками, що дозволяє поєднувати лікування з активними видами відпочинку. Гірськолижні центри: На території Львівської області знаходяться чотири гірськолижні зони: смт.Славське з прилеглими населеними пунктами, с.Тисовець, (Сколівський район); с. Розлуч, м. Турка (Турківський район). Туристично-рекреаційний потенціал Сколівського району нараховує 86 відпочинкових закладів, з них 70 діючих. Близько 200 приватних агроосель, 3 канатно-крісельні дороги, 27 бугельних витяги, 30 гірськолижних трас, з них 8 затверджено міжнародною федерацією спорту. Смт. Славське –найбільший гірськолижний центр України, відомий далеко за її межами. Гірськолижний туризм у смт.Славське розвивається з 1907 року. Перший лещатарський дім було відкрито у 1912 році. В 1936 році виникли перші екотуристичні маршрути до скель Урича. На цей час у смт. Славське функціонує 30 закладів розміщення туристів, 6 гірськолижних зон, на яких діють 17 лижних трас, 1 канатно-крісельна дорога та 15 бугельних витягів. Тисовець – оздоровча і гірськолижна база на висоті 1017,1 м над рівнем моря, у верхів’ях р.Тисовець, за 2 км. від с.Орявчик. Функціонує понад 10 лижних трас, на яких працює 2 бугельних підйомників довжиною 400-1000 м. та 1 канатно-крісельна дорога. С.Волосянка – мальовниче Карпатське село в якому розташована база відпочинку «Високий Верх» на 78 ліжко-місць і введена у 2005 році в експлуатацію канатно-крісельна дорога на гору Високий Верх протяжністю 2750 м. та пропускною здатністю 500 чол./год. Турківський район перетинають транзитний автомобільний і залізничний шляхи (зі Львова через Ужоцький перевал на Ужгород), через південну окраїну проходить міжнародна автотраса Чоп-Київ. м. Турка (г. «Кичера») знаходиться 1 лижна траса, на якій функціонує 1 бугельний підйомник довжиною 800 м вартістю підйому 1 грн. с. Розлуч (г. «Волосянка») знаходиться 1 лижна траса, на якій функціонує 1 бугельний підйомник довжиною 800 м вартістю підйому 1 грн З метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, та естетичну цінність на території Львівщини створено регіональний ландшафтний парк «Надсянський», створений рішенням Львівської обласної ради № 209 від 31 липня 1997 року в Турківському районі (пл. 19428,0 га) на території української правобережної частини р. Сян, що відзначається багатим рекреаційними ресурсами, був включений рішенням МАБ ЮНЕСКО до першого в Європі трьохстороннього українсько-польсько-словацького біосферного заповідника «Східні Карпати» загальною площею 208 089 га. Район Східних Бескидів, екологічно чистий, не забруднений екологічними викидами. Завдяки м’якому клімату, наявності атрактивних низькогірних ландшафтів, архітектурних пам’яток (церкви збудовані в класичному бойківському стилі, дзвіниці оригінальної конструкції, що зберігають архаїчні ознаки древніх оборонних споруд, типові бойківські хати) сприяють придатності РЛП для рекреації та міжнародного туризму. В цій гірській частині стикаються кордони трьох держав: України, Польщі та Словаччини. Біосферний заповідний «Східні Карпати» покликаний сприяти розв’язанню спільних екологічних проблем, вирішення яких вимагає спільних проектів і програм щодо охорони та екологічно збалансованого розвитку Карпатського регіону і спільних дій зміцнення регіонального та транскордонного співробітництва в рамках Карпатської Конвенції. Згідно із ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», регіональні ландшафтні парки є не лише природоохоронними, але й рекреаційними та культурно-освітніми установами, а це значить, що туризм і рекреація в його межах не лише не заборонені, а й передбачені законодавством. З цією метою, закон передбачає виділення спеціальних зон (стаціонарної рекреації та регульованої рекреації). Ці зони передбачені для розвиту як традиційних, так і не традиційних форм туризму (піший туризм, гірський велотуризм, кінний туризм , «фотосафарі» тощо). На жаль, демонтаж свого часу вузькоколійних лісовозних доріг не дає сьогодні можливості організувати по них екологічних туристичних маршрутів, як це було в 30-х роках. Слід зазначити, що на території Польських Бескидів такий вид туризму користується шаленою популярністю, особливо серед молоді. Все ж, не дивлячись на це, рекреаційний потенціал парку дозволяє розглядати екотуризм як один з перспективних напрямів місцевої економіки. Розвиток рекреаційно-туристичної діяльності неможливий без участі місцевого населення, його знання історії, культури та природної самобутності краю. Розвиток сільського туризму в межах РЛП і навколо нього дозволить отримувати мешканцям альтернативні прибутки, що має неабияке значення для гірських районів , де рівень безробіття найвищий в області. РЛП «Надсянський» займає особливе місце не лише серед аналогічних об’єктів Львівщини, але й України, оскільки є складовою частиною міжнародного, трилатерального, українсько-польсько-словацького біосферного заповідника «Східні Карпати». Звідси випливають особливості його функцій та завдань в галузі рекреації і туризму. Західна межа парку безпосередньо прилягає до українсько-польського кордону, з польської сторони якого функціонує природоохоронний об’єкт (Парк крайобразовий «Доліни Сяну») , статус і функції якого тотожні парку «Надсянський». Більше того, обидва заповідні об’єкти можна розглядати як єдиний природний комплекс, оскільки розташовані вони в басейні р. Сян, на обидвох її берегах. Турківщина – один з осередків проживання етнічної групи українців-бойків, з їх традиціями, обрядами, народними звичаями, творами прикладного мистецтва, архітектурними пам’ятками. В багатьох селах регіону збереглися церкви, збудовані в класичному бойківському стилі у ХУІІІ-ХІХст. та на початку ХХ ст. (с. В.Яблунька (1791 р.), с. Н. Яблунька (1810 р.), с. Турів (1840 р.), с. Сянки (1908 р.), с. Беньова (1909 р.), с. Дністрик-Дубовий (1921 р.).Тут зустрічаються класичні зразки бойківського іконопису, проводяться за давніми обрядами весільні церемонії, збереглися народні музика і танці. В багатьох приватних господарствах донині виготовляють дерев’яний посуд та інші предмети домашнього вжитку, а також специфічні різновиди. РЛП «Надсянський» ще молода установа, але з величезним потенціалом в галузі рекреації та туризму. Тут варто заглянути в недалеку історію та почерпнути звідтам необхідний досвід того, як організувати ефективний, цікавий, а головне, загальнодоступний відпочинок як для громадян нашої держави так і закордонних гостей в будь-яку пору року. Однак, людей з усіх куточків Старого Континенту манило сюди цілюще гірське повітря, природні лікувальні води, мальовничі ландшафти, широкі можливості для рибальства, полювання, пішого туризму а також споконвічні народні звичаї та традиції корінних мешканців Карпатських гір – гуцулів, бойків, лемків і пам’ятки їх архітектури. Однак, вже в цей час рекреаційний потенціал української частини Карпат освоювався і використовувався дуже нерівномірно. Львівщині в цьому пощастило менше, як сусідній Івано-Франківщині чи Закарпаттю, оскільки ці території мали впливових владних покровителів в особі графів Шонборнів на Закарпатті чи австрійського імператорського дому на Івано-Франківщині. До речі, австрійський імператор здійснював особистий патронат Надвірнянщини, Косівщини і Коломийщини. З його легкої руки в Європі поширилась своєрідна «мода» на Гуцульщину яка, в значній мірі утримується і понині. Ця обставини зумовила потужний потік інвестицій в даний регіон. Львівська частина Карпат, позбавлена такої уваги та фінансової підтримки (оскільки кошти місцевих підприємців вкладались в основному в розвиток інфраструктури розваг та відпочинку в самому Львові) розвивала свій рекреаційний потенціал за рахунок ініціативи та ентузіазму місцевих громадських об’єднань і дрібних підприємців. Потрібно визнати, що такий шлях розвитку згодом дав дуже добрі результати. Особливих успіхів добились Сколівщина та Турківщина. У 1887 р. вийшов перший номер галицького туристичного журналу. Хоч видавався він в Коломиї, але значний обсяг поміщених там матеріалів стосувався Сколівщини. За сприяння Дрогобицького відділу ПТТ (польського туристичного товариства), створеного у 1928 р., були побудовані перші туристичні оселі на г. Тюх (Сколівщина (1931 р.) та на Чорній Горі (біля с. Майдан, також в 1931 р.). В цьому ж році був прокладений, позначений в натурі і облаштований перший туристичний маршрут, який охопив Чорну Гору, г. Перекоп, с. Коростів, м. Сколе. Будучи досить чисельним (станом на 1931 р. нараховував 460 членів) і маючи відносно потужних спонсорів (тодішні компанії «Газоліна» і «Годуля»), Дрогобицький відділ до 1939 р. зумів позначити і облаштувати 300 км туристичних маршрутів (в т.ч. 250 км. у межах лісових масивів тодішніх власників Сколівських лісів Гредлів). На підставі угоди між Дрогобицьким ПТТ та фірмою «Годуля» у 1935 р. вперше для перевезення туристів були використані лісовозні вузькоколійки, а в 1938 р. видано офіційне розпорядження про використання лісових залізниць у туристичних цілях. Залізничний транспорт відіграв дуже важливу роль в розвитку туристичної інфраструктури Карпатського регіону Львівщини, тому на цьому моменті слід зупинитися дещо детальніше. Найважливішими залізничними коліями, що дали могутній поштовх у розвитку рекреаційного потенціалу регіону були: Стрий-Лавочне (1887 р.), Старява-Хирів (1874 р.), Самбір-Ужок (1905 р.). Власник залізничної станції Бескид Фрьоліх відкрив перший літній табір для дівчаток (1887 р.), у 1909 р. відкрився перший на Сколівщині табір для дітей залізничників у с. Тухля, який існує донині. 15 грудня 1911 р. спеціально для туристів відкрито станцію Синьовидне-Бубнище. У 1895 р. по вихідних днях почав курсувати перший туристичний поїзд Львів-Сколе (виїзд о 6 год. ранку, повернення о 17 год. вечора). Цей вид туризму швидко набув великої популярності: за документальними даними 1900 р., на екскурсії до Тухлі регулярно відбувало до 2000 тис. чол.. У 1939 р. набув поширення кемпінговий туризм, з ночівлею у вагонах. Термін перебування на кожній станції (Старява, Ясениця Замкова, Соколівка Верхня, Лавочне) становив 3-10 днів. Сьогодні мало кому відомо, що поїзд Львів-Трускавець у 30-х роках було відновлено не завдяки курорту Трускавець, а дельтапланерній школі, відкритій в 1934 р. в Орові, між горою Беліїв і Княжою Горою, де в 1935 р. відкрилися перші чотириденні курси. Ця територія вважалася найкращим дельтапланерним майданчиком Галичини. Найдавнішим видом туризму в Карпатах є лещатарство (лижний туризм), головним центром якого на Сколівщині було Славське. Перший лещатарський дім відкрився в Славському 6 січня 1912 р. Цього ж року з’явилася перша авторська лещатарська школа для початківців, норвезька школа їзди, стрибки з трампліна та туристичне лещатарство. Перші змагання на Сколівському трампліні відбулися 4-5 січня 1914 р. Тут сформувався потужний лещатарський район, що охоплював Верхню Рожанку, Лавочне, Тарнавку, Ялинкувате, Опорець, Кальне, Климець, Тухлю. Другим великим центром лещатарства були Сянки на Турківщині, яка самостійно боролась за туристів. Поряд з Сянками, цей район включав Либохору, Гусне, Гнилу (Карпатське), Яворів, Бітлю В 20-30-х роках Карпатський регіон Львівщини мав широкі міждержавні зв’язки в галузі туризму. Для розвитку гірського міжнародного туризму у 1925 р. було створено Асоціацію слов’янських туристичних товариств, до якої ввійшли Польща, Болгарія, Чехословаччини, Югославія. Головним досягненням її діяльності стало усунення прикордонного статусу для туристичних центрів. Туристична смуга простягалася від околиць Либохори (Турківщина) до Чорної Ріпи (Сколівщина), на півночі сягала Климця, Плавйого, Тухлі. У 1938 р. на Сколівщині відпочивало 32 іноземці (Козьова, Тухолька, Славське). 25 травня 1939 р. на Климецькому перевалі відбулася спільна урочистість мисливців Сколівщини та Мисливського Союзу Угорщини на чолі з архікнязем Йозефом. 26 травня 1936 р. у Сколе та Гребенові побував тодішній президент Естонії Костянтин Паас, у червні 1939 р. Сколе відвідала учнівська делегація з Будапешта загальною чисельністю 70 чоловік. В 1934 р. для вивчення долини р. Опір на Сколівщину приїхали два студенти Кембріджського університету. І це далеко не повний перелік рекреаційних об’єктів, заходів та міжнародних зв’язків природоохоронного характеру, які мали місце на Сколівщині в кінці ХІХ, на початку ХХ ст. Проаналізувавши вищесказане, можна з упевненістю сказати, що екотуризм, який нам стараються піднести як якесь сучасне «ноу-хау», давно був впроваджений і успішно розвивався не лише у Карпатах на території сучасної Львівщини, але й на Івано-Франківщині, Закарпатті та Буковині. На жаль, розвиток туризму та рекреації в Карпатах суттєво тормозився внаслідок політичних подій, які відбувалися в цей час: часті зміни адміністративних меж окремих регіонів а також перша та друга світові війни. Зокрема, у першу світову війну сильно постраждали туристичні центри Славське і Сянки, підчас другої світової війни відступаючі радянські війська повністю зруйнували курорти Зелем’янку, Матків та Розлуч. У радянські часи, коли сфера туризму та рекреації була зосереджені в руках держави, а приватна ініціатива вважалася злочином, в Карпатах швидкими темпами будувались великі турбази, курорти і будинки відпочинку, які виконували, в основному, оздоровчо-рекреаційні функції без урахування еколого-культурологічного фактору даного регіону, а заповідні об’єкти, створені в повоєнний час були покликані виконувати переважно консервативні функції охорони природних комплексів. Така ситуація на Львівщині зберігалась до 1999 р., коли Указом Президента України № 157 від 11 лютого був створений поліфункціональний об’єкт найвищої категорії – Національний Природний Парк (НПП) «Сколівські Бескиди» (загальна площа 35684 га). Згідно із ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», заповідні об’єкти даної категорії є не лише природоохоронними, але й рекреаційними та культурно-освітніми установами, а це значить, що туризм і рекреація в його межах не лише не заборонені, а й передбачені законодавством. З цією метою, згідно із ст. 21 вищевказаного Закону України, проект організації НПП передбачає виділення спеціальних зон (стаціонарної рекреації та регульованої рекреації). Ці зони передбачені для розвиту як традиційних, так і не традиційних форм туризму (піший туризм, гірський велотуризм, кінний туризм, «фотосафарі» тощо). На жаль, демонтаж свого часу вузькоколійних лісовозених доріг не дає сьогодні можливості організувати по них екологічних туристичних маршрутів, як це було в 30-х роках. Слід зазначити, що на території Польських Бескидів такий вид туризму користується шаленою популярністю, особливо серед молоді. Все ж, не дивлячись на це, рекреаційний потенціал парку дозволяє розглядати екотуризм як один з перспективних напрямів місцевої економіки. Розвиток рекреаційно-туристичної діяльності неможливий без участі місцевого населення, його знання історії, культури та природної самобутності краю. Розвиток сільського туризму в межах НПП і навколо нього дозволить отримувати мешканцям альтернативні прибутки, що має неабияке значення для гірських районів, де рівень безробіття найвищий в області. НПП «Сколівські Бескиди» ще молода установа, але з величезним потенціалом в галузі рекреації та туризму. Тут варто заглянути в недалеку історію та почерпнути звідтам необхідний досвід того, як організувати ефективний, цікавий, а головне, загальнодоступний відпочинок як для громадян нашої держави так і закордонних гостей в будь-яку пору року. Як колись, так і зараз, другим по важливості гірським рекреаційним регіоном Львівської області є Турківщина, потенціал якої перебуває на початковій стадії освоєння. Це стало можливим лише із створенням в 1997 р. регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Надсянський» (19428 га.). РЛП так само як і національні природні парки є природоохоронними рекреаційними установами, але не загальнодержавного, а місцевого значення. Однак, РЛП «Надсянський» займає особливе місце не лише серед аналогічних об’єктів Львівщини, але й України, оскільки є складовою частиною міжнародного, трилатерального, українсько-польсько-словацького біосферного заповідника «Східні Карпати». Звідси випливають особливості його функцій та завдань в галузі рекреаціїї і туризму. Західна межа парку безпосередньо прилягає до українсько-польського кордону, з польської сторони якого функціонує природоохоронний об’ект (Парк крайобразовий «Доліни Сяну») , статус і функції якого тотожні парку «Надсянський». Більше того, обидва заповідні об’єкти можна розглядати як єдиний природний комплекс, оскільки розташовані вони в басейні р. Сян, на обидвох її берегах. Турківщина – один з осередків проживання етнічної групи українців-бойків, з їх традиціями, обрядами, народними звичаями, творами прикладного мистецтва, архітектурними пам’ятками. В багатьох селах регіону збереглися церкви, збудовані в класичному бойківському стилі у ХУІІІ-ХІХст. та на початку ХХ ст.(с. В.Яблунька (1791 р.), с. Н. Яблунька (1810 р.), с. Турів (1840 р.), с. Сянки (1908 р.), с. Беньова (1909 р.), с. Дністрик-Дубовий (1921 р.).Тут зустрічаються класичні зразки бойківського іконопису, проводяться за давніми обрядами весільні церемонії, збереглися народні музика і танці. В багатьох приватних господарствах донині виготовляють дерев’яний посуд та інші предмети домашнього вжитку, а також специфічні різновиди. 5.5.3. Історико-культурна спадщина. Історико – культурні пам’ятки включають пам’ятки архітектури, історії, археології, мистецтва, музеї, театри та інше. Сюди можна віднести і промислові об’єкти, які мають певну туристичну цінність (закинуті шахти, старі місця нафтовидобутку, солеваріння, гутного виробництва). Пам’ятки архітектури – найбільш цінні туристичні об’єкти. Всього в області взято під охорону 3965 споруд XII – XX століть, або 25 % від усієї кількості в Україні, в тому числі 512 - загальнодержавного значення. Основна частина об’єктів – 2313 зосереджена у Львові, який за їх кількістю та різноманітністю займає перше місце в державі і внесений постановою ЮНЕСКО до списку найцінніших міст світу. В області функціонують історико –культурні заповідники у Львові, Жовкві, Белзі, Уричі. На основі збережених архітектурних пам’яток в Старому Селі, Свіржі, Уневі, Золочеві, Підгірцях, Олеську, Жовкві, Крехові створений туристичний продукт «Золота підкова». На Львівщині взято під охорону також понад 4 тис. інших історико – культурних пам’яток, в тому числі: 52 історичні місця, функціонує 10 державних театрів та 18 музеїв. Основні туристично-атракційні місця міста Львова : м.Львів –важливий культурний, політичний, науковий центр України. За кількістю історико-культурних пам’яток в Україні посідає перше місце. Історичний центр Львова у 1998 році внесено до світової спадщини ЮНЕСКО. Площа Ринок – виникла у другій половині ХIV століття. Первісна готична забудова площі загинула підчас найбільшої міської пожежі 1527 р. Після пожежі будинки почали будувати лише з каменю та цегли і називати їх кам’яницями. Площу оточують 44 будинки, кожен має свою власну неповторну історію: кам’яниця Бандінеллі, Чорна кам’яниця, ренесансний палац грека Корнякта, венеціанська кам’яниця з Крилатим Левом – гербом Венеції. Епоху бароко представляє палац Любомирських, ампірний стиль - будинок “Під оленем”. До кожного кута площі прямує по дві вулички. Неповторною окрасою Ринку є скульптури на кутах площі. Це фонтани поч. ХІХ ст. з фігурами греко-римських богів: Нептуна, Діани, Адоніса, Амфітріти. Ратуша – першу ратушу заклав князь Володислав Опольський у сімдесятих роках ХІУ ст. Сучасного вигляду ратуша набула в середині ХІХ ст. На даний час ратуша має 65 метрів висоти. Вхід монументальної будівлі, збудованої у стилі класицизму, прикрашають кам’яні леви з гербом міста на щитах. Аптека-музей – будинок зведено 1735 р. (з 1775 р. тут аптека) і в різний час належав різним господарям. Одна з кімнат аптеки прикрашена поліхромними розписами чотирьох елементів Всесвіту: води, землі, вогню, повітря. В музеї є багата експозиція аптечних приладів. Каплиця Боїмів – створена у ХУІІ ст. за кошти Георгія Боїма. Декорована різьбленням на білому камені, що відтворює історію життя Христа. Вінчає каплицю фігура Христа в Гетсиманському саду. Арсенал – збудований 1556 р., звели його практично неприступним. Архітектор Гродзіцький. У трьох вежах арсеналу колись жили міський кат з родиною, там же відбувалися допити й катування. З ХУІІІ ст. в арсеналі облаштували в’язницю. Під вартою у ній тримали гайдамаків. У 70-х рр. минулого століття його відновили і відкрили єдиний у Східній Європі Музей зброї. Порохова вежа – старовинна фортифікаційна споруда міста, там справді зберігали порох і військову амуніцію. У 50-х рр. ХХ ст. її віддали під Будинок архітекторів. Собор Святого Юра – перший дерев’яний храм збудовано у ХІІІ ст. за наказом князя Лева. Теперішнього виду собор набув 1744-1761 рр. завдяки будівничому Б. Меретину та славетному скульптору Й. Пінзелю. Це найкраща пам’ятка барокової архітектури в Україні. Ансамбль творять храм, дзвіниця, капітула, Митрополичі палати, сад, огорожа. Колишній костел і монастир бернардинів (тепер церква Св. Андрія Первозванного) – збудовані у ХУІІ ст. Архітектори Павло Римлянин та Амброзій Прихильний. Тут поєднано кілька стилів. Збереглась східна оборонна стіна з Глинянською вежею, яка має висоту 38 метрів. На ній – відреставрований годинник ХУІІІ ст. У дворі монастиря є криниця – ротонда, збудована 1720 р. Вірменський собор – унікальний взірець вірменської архітектури ХІУ ст. Масивні стіни (140 см.) муровані з коленого каменю, ззовні і в середині облицьовані кам’яними плитами. Цікавою є конструкція купола: він опирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків. Домініканський собор (Церква Пресвятої Євхаристії ) – збудований у середині ХУІІІ ст. на місці старого костелу ХУ ст. Нова споруда зведена у стилі бароко. На фасаді – герб домініканців: пес лежить на книзі і тримає у пащі смолоскип. Академічній державний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької – один з найрозкішніших театрів Європи. Будувався з 1897 по 1900 рр. Споруджений за проектом Зиґмунда Горголевського в стилі віденського ренесансу. У нішах над цокольним поверхом встановлені алегоричні скульптури «Життя» і «Мистецтво». А вгорі над колонами зображення муз роботи Попеля. Вивершують фасад бронзові алегоричні постаті «Слава», «Перемога», «Любов». Інтер’єр щедро оздоблений різнокольоровим мармуром, позолотою. Головну сценічну завісу розписав Г. Семирадський. Музей етногріфії та народного промислу - будинок споруджувався з 1874 по 1891 рр. за проектом архітектора Захарієвича та прикрашений роботами скульптора Марконі. Зведений за кошти міста, слугував промисловому музеєві. Пізніше до колекції була прилучена велика збірка творів українського народного мистецтва та етнографії Наукового товариства імені Шевченка. Галерея мистецтв – заснована у 1907 р. на основі зібрання картин та скульптур західноєвропейських майстрів. Львів’яни ласкаво називають її Львівським Лувром. Палац Потоцьких – збудовано 1880 р. в стилі французького класицизму, архітектори Цибульський та Оверн. За огорожею з орнаментальною металевою брамою постає імпозантна споруда з інтер’єрами, прикрашеними ліпниною, рельєфами, настінним живописом, вітражами. Львівський Національний університет імені Івана Франка – це приміщення Галицького сейму, споруджене у другій половині ХІХ ст. в стилі пізнього італійського ренесансу. Архітектор Гохберг. Фасад центрального корпусу прикрашений алегоричними постатями Галичини, Дністра та Вісли. Обабіч центрального входу скульптурні групи «Освіта» та «Праця». З 1920 р. споруду віддали університету. Бібліотека Імені Василя Стефаника – до 1939 р. це інститут ім. Оссолінських. Збудований наприкінці ХУІІІ ст. Досконала пам’ятка класицизму в архітектурі. Основні туристично-атракційні місця міста області Олеський Замок – пам’ятка архітектури ХІУ–ХУІІ ст. перебудована у дусі Італійського Ренесансу в 1620-х рр. Розташований неподалік селища Олесько, на 72-му кілометрі від Львова на Київському шосе. Перша згадка про замок в джерелах припадає на 1327 рік. Тепер тут музей-заповідник Х-ХУІІІ ст. «Олеський замок» – відділ Львівської галереї мистецтв. У музеї зібрано понад 500 творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва. В одному із залів зібрано твори іконопису ХУ-ХУІ ст. У трьох залах експозиції можна простежити майже чотирьохсотрічний розвиток львівського портрета. Підгорецький замок – перша писемна згадка про Підгірці датується 1431 роком. Замок – це ансамбль, до якого входить оточений складною оборонною системою триповерховий палац, заїжджий двір ХУІІІ ст., костьол і парк. Замок споруджено протягом 1635-1640 рр. на місці старого укріплення, яке згадується ще під 1530 р. Архітектори Андре дель Аква та Гійом Левассер де Боплан працювали за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Замок у формі квадрата, на його рогах розташовані п’ятикутні бастіони. Колекція картин маєтку була однією з найбільших на українських землях. Свірзький замок – перша згадка про Свірж датується 1427 р. Згадка про замок лише у ХУ ст. (1530 р.) коли він належав шляхетному роду Свірзьких. Сучасного вигляду набрав у середині ХУІІ ст. за власності графа Цетнера. Можливо архітектором споруди є Гродзіцький. У 1648-1654 рр. замок не раз здобували козацькі загони. На території комплексу залишився костьол ХУ ст. у стилі ренесансу. У замку зберігся оздоблений камін, бійниці, а посеред двору – величезна криниця. Прямокутний замок розташований на двох рівнях. Золочівський замок – збудовано у першій третині ХУІІ ст. як оборонну фортецю. В’їзна вежа, Китайський палац, Великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Найцікавіший замок своїми елементами оборонної архітектури. Вежі-кавальєри, бастіони, панська садиба, казарми, в’язниця, навчальний заклад. Нині це музей-заповідник, відділ Львівської галереї мистецтв. Перлиною архітектури замку є декоративний портал брами. Вежі на бастіонах є своєрідною візиткою замку, який пов’язаний з багатьма історичними подіями та постатями: Богданом Хмельницьким, Петром Дорошенком, Іваном Сірком, Яном Собєським. Окрасою замку є Китайський палац – один з небагатьох зразків східної архітектури на наших землях. Архітектура палацу нагадує італійські палаци епохи ренесансу. Замок у Старому Селі кінця XVI - XVII століття – основний об’єкт огляду в Старому Селі – вперше згадується у 1442 році. Упродовж XVI – XVIІ замок століття кілька раз руйнувався і перебудовувався (зокрема й козацькою армією Богдана Хмельницького у 1648 році). До нашого часу збереглися туристично атракційні руїни замку, що представляють собою фортифікаційні мури заввишки 14-16 метрів із фланкуючими кількаярусними вежами. Укріплення протяжністю понад 500 м. оперізують внутрішню замкову територію площею понад 2 га. На замковій території є малодосліджені підвальні приміщення, також туристи мають нагоду познайомитися з архітектурними принципами триярусної забудови замкових веж. Поморянський замок XVІ – XVІІ століть. Складається з палацевого комплексу, парадного замкового двору і фрагментів могутніх оборонних мурів з наріжними вежами. Від величного (незалежно від стану) прямокутного у плані архітектурного ансамблю нині залишилися мальовничі руїни. Королівський палац представляє собою монументальну двоповерхову споруду з колись розкішним фасадом, який досі справляє на відвідувачів неабияке враження. Також збереглися кутова вежа і ділянка оборонного замкового муру. Жовківський королівський замок XVI століття. Він має строгу прямокутну форму з чотирма кутовими вежами. Туристи можуть оглянути замкові вежі й двоповерхові житлові корпуси, прогулятися дерев’яними замковими галереями, зазирнути у парадні внутрішні покої. Нині в них розташована експозиція музею. Зараз завершується формування мистецької експозиції Жовківського замку як філії Львівської галереї мистецтв. Згідно з проектом реконструкції історико-культурного комплексу, у приміщеннях замку для туристів планується відновити королівські покої, відкрити «королівський» ресторан у ренесансному стилі, концертний зал камерної музики, діючу кузню-музей, каретний двір із конюшнею та мистецькі майстерні. м. Жовква – важливий туристичний центр Львівської області. У 1994 році створено Державний історико-архітектурний заповідник, де знаходиться близько 40 пам’яток архітектури ХVІІ-ХХ ст. с. Звенигород – залишки давньоруського городища ХІ-ХІІ ст.; с. Крехів – одне з основних місць духовного паломництва на Західній Україні; с. Підгірці – давня резиденція польських королів, замок пізньоренесансової архітектури 1635-1640 рр., пам’ятка садово-паркового мистецтва ХVІІ-ХVІІІ ст. світового значення, Василіанський монастир ХVІІ ст., костел Йосифа 17752-1766 рр., Михайлівська церква 1760 р.; смт. Поморяни – замок ХVІ-ХVІІ ст.; м.Винники – костел Вознесіння 1738 р., дзвіниця ХІХ ст., ландшафтні заказники «Чорна гора» і «Львівський»; с. Потелич – городище давньоруського міста Потелич, церква Святого Духа, Дзвіниця Троїцької церкви, Гідробіологічний заказник державного значення «Потелицький»; смт. Підкамінь – урочище «Підкамінь», скелі «Триніг»; м. Дрогобич – збережений ансамбль історичної частини міста ХVIII – поч. ХХст.; шедеври української дерев’яної архітектури XVI – XVIIст.: церква св.Юрія і Возвиження Чесного Хреста; с. Нагуєвичі – літературно-меморіальний музей Івана Франка. с. Урич – історико - природничий заповідник Урицькі скелі з залишками збереженої Давньоруської фортеці ХІ – ХІVст. с. Стільське - унікальний історико –культурний комплекс з центром – городищем ІХ – ХІ ст., який охоплює величезну, вкриту давнім пралісом площу мальовничої Бібрсько-Стільської височини. В результаті тривалих археологічних досліджень було встановлено, що дійсно на залісненому плато на початку ХІ століття існувало велике місто. Його неймовірно велика, як для тогочасних міст Європи, укріплена площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін близько 10 км. У найближчих околицях міста археологи дослідили густу сітку поселень, культових місць та некрополі. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||